Суцільна колективізація України (2 урок)

Тема: Суцільна колективізація України (2 урок)

Мета: Розкрити етапи колективізації і її наслідки; показати, що колективізація проводилася насильницькими, антигуманними методами; розкрити політику «ліквідації куркульства як класу»; розвивати в учнів уміння сумлінно і кваліфіковано аналізувати історичні факти та історичні джерела.

Основні поняття: суцільна колективізація, «ліквідація куркульства як класу», «колгоспний лад».

Основні дати: 5 січня 1930 р. – постанова ЦКВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву »;

30 січня 1930 р. – постанова ЦКВКП(б) «Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації»;

14 березня 1930 р. - директива ЦКВКП(б) «Про прискорення колективізації».

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Опитування має прокласти логічний місток до подальшого матеріалу.

1. 
   Нагадайте, що говорив М. І. Бухарін з приводу «куркульських кооперативів»?
   

«Колгосп – це могутня штука, але не стовпова дорога до соціалізму… Будуть зростати бідняцькі кооперативи у вигляді колгоспів, середняцькі кооперативи у вигляді збуту, закупівлі, кредиту; будуть місцями і куркульські кооперативи…» .

• 
  Який курс пропонував М. І. Бухарін?
  
• 
  Чому перемогла сталінська ідея насильницької колективізації?
  

2. 
   Схарактеризуйте типове «куркульське» господарство1927 р. за схемою:
   

Виникнення розмір працівники розпорядження результатами

3. 
   Запропонувати уривки з підготовленої учнями статті «Куркулі» - міфи та реальність.
   
4. 
   Для чого партійне керівництво СРСР практикувало експорт хліба?
   
5. 
   Що таке «колективізація»?
   

ІІІ. Мотивація теми. Знайомство з темою та планом уроку.

Зачитується уривок з постанови ЦКВКП(б) від 05.10.1930 р. «Про темпи колективізації та заходи допомоги держави колгоспному будівництву».

• 
  Про що свідчить цей документ?
  

(Про перехід до прискореної суцільної колективізації, яка мала завершитися восени 1931 р., або не пізніше ніж на весні 1932 р. )

Ми продовжуємо тему – «Суцільна колективізація України» та опрацюємо наступні питання:

1. 
   Початок прискорення колективізації.
   
2. 
   «Ліквідація куркульства як класу».
   
3. 
   Стан колгоспного ладу наприкінці 1932 р.
   

Вивчення нового матеріалу.

Початок прискореної колективізації

Завдання учням: заповнити порівняльну таблицю.


«Принципи ленінської та сталінської колективізації»

Ленінські	Сталінські
Добровільність Поступовість Різноманітність форм Перехід від нижчих форм до вищих Врахування місцевих умов Фінансова та матеріальна допомога міста селу	Примусовість Форсованість темпів Тільки колгоспи Відкидання перехідних форм Ігнорування місцевих умов Організація МТС «допомога» селу двадцяти п'яти тисячників, комуністів, комсомольців

Міні-лекція вчителя.

Колгоспи були зручною формою викачування з села ресурсів до державного бюджету. Від самого початку сталінське керівництво розглядало колективізацію як засіб прискорення індустріалізації і разом з тим вирішення хлібної проблеми, а також засіб ліквідації головного ворога радянської влади – заможного селянства. Серед ініціаторів та провідників прискореної колективізації було й партійне керівництво України на чолі з Генеральним секретарем ЦККП(б)У С.Косіором. Після виходу постанови ЦКВКП(б) від 05.10.1930 р. почалася активна суцільна-форсована колективізація. Діло доходило до усуспільнення корів, дряблої худоби та птиці. Будучи сліпим виконавцем рішень центру, керівництво України навесні 1930 р. розгорнуло змагання серед районів і областей за дострокове завершення колективізації. Так, Шепетівський окружком КП(б)У вирішив протягом весняної посівної «дати» 75%, а до тринадцятої річниці Жовтневої революції (осінь 1930 р.) - 100% колективізації. Це ще більше погіршувало становище, бо досягти цього можна було тільки силами, погрозами. В хід йшли шалене агітування, красномовні обіцянки вже «завтрашнього» щасливого й заможного життя. Всі заходи дещо просували справу, але місцеві органи влади не могли упоратися без допомоги. Для дотримування «правильної» лінії на село було направлено тисячі міських робітників, комуністів, комсомольців. То була справжня мобілізація. Величезна армія командированих розгорнула «продавлювання» селянина в колгоспі. Восени 1929 р. агітаторів було п’ятнадцять тисяч, а в січні 190р. – сорок сім тисяч. Водночас для проведення компанії розкуркулювання і керівництва колгоспами на Україну прибули так звані двадцяти п’яти тисячники (головним чином свідомі, випробуванні революцією і в боях громадянської війни фанатично віддані «побудові соціалізму» пролетарії центру). Ці сторонні, далекі від землі люди забезпечували проведення колективізації будь-якою ціною.

Перевірка заповнення таблиці.

Лабораторно-практичне завдання з історичними джерелами.

Клас ділиться на дві групи, які отримують різні завдання.

Група 1. Опрацювати витяги із листів ленінських робітників до газеті «Правда» і дають відповідь на запитання:

• 
  
  

• 
  Чи може брак кадрів, техніки, коштів замінити заводською дисципліною?
  
• 
  На скільки вона відповідає потребам організації сільського господарства?
  

Група 2. Опрацювати витяги з листів двадцяти п’тисячників до знайомих та до родичів у місті та дати відповідь на запитання: які проблеми, породжені здебільшого «будівництвом» нового ладу у селі, доводилося реально розв’язувати до двадцяти п’яти тисячникам? (див. «додаток»)

Орієнтовані відповіді:

• 
  Низька компетентність двадцяти п’яти тисячників у питаннях с/ч.
  
• 
  Дезорганізація та безгосподарність, спровоковані технікою та кваліфікованими спеціалістами.
  
• 
  Незацікавленість селян у якісній роботі.
  
• 
  Втрата приватної ініціативи.
  

За цих обставин темпи колективізації почали швидко зростати. Якщо до 20 січня 1930р. у республіці нею було охоплено 15,4% селянських господарств, то вже до 1 березня – аж 62%. Щоб новій сільський виробник не міг збудувати продукцію поза державними каналами, в 1930р. було заборонено приватну торгівлю, а ринки закриті. Ця «комунікація» викликала опір.

Активізуючи завдання:

• 
  Скажіть, якою, на вашу думку, могла бути реакція на політику уряду селян, які не захотіли вступати до колгоспу, якщо їм протистояли збройні сили держави.
  

Відповіді учнів оформлюються у вигляді логічної схеми на дошці, учитель додає статистичну інформацію.
Форми опору

приховували вступали до різали худобу бралися за

майно колгоспу (до (продавали, зброю

кращих споживали)

часів)

з січня до червня 1930 -

за 1928-1932 рр.. 1500 терористичних актів

поголів'я худоби проти представників

зменшилося влади; кількість

наполовину повстанців – 40 тисяч
Березневе «маневрування» Й. Сталіна. Події набули загрозливого масштабу. Й. Сталін, занепокоєний розмахом опору, був змушений маневрувати.

2 березня 1930р. у газеті «Правда» з’являється його стаття «Запаморочення від успіхів», яка була проявом політичного лицемірства, бо відповідальність за так звані «перегини» у справі колективізації покладалися на місцеве курівництво, яке завжди запопадливо виконувало волю центру.

«У кого ж голова запаморочилась? Виходить, цар – хороший, а чиновники на місцях – негідні? – так висловив своє здивування у надісланому (але неопублікованому) листі до газети «Правда» московський робітник Петро Мамаєв.

Але стаття зіграла свою роль, «перегини» тимчасово припинилися. Тоді ж з’являється і новий Примірний статут сільгоспартії, що дав колгоспникам право мати корову, дрібну журбу, присадибну ділянку.

Проміжний підсумок:

14 березня 1930р. ЦКВКП(б) прийняв спеціальну постанову з вимогою до всіх парторганізацій виправити припущені помилки. Це вимушене коригування «політики батога», дещо заспокоїло селянство. Почався масовий вихід селян з колгоспів. Лише за 100 днів після статті Й. Сталіна з колгоспів в Україні вийшло 1млн. 5944тис. господарств.

2. «Ліквідація куркульства як класу»

Завдання: чим стала колективізація для селянства?

Міні-лекція.

Керівництво змінює методи тиску на селянина. Дозволивши вихід із колгоспів, після першої хвилі втечи з них вихідцям заборонили забирати із собою майно, не повертали землю, що змушувала шукати їх щастя у місті або на будівництві об’єктів перших п’ятирічок. Така «анархія» Сталіна не влаштовувала. Поновлення пролетаріату мало відбуватися лише за договорами із колгоспами шляхом спец наборів. Тому наприкінці 1932р. в СРСР було запроваджено паспортну систему. Паспорти отримувало міське населення, працівники новобудов, радгоспів, МТС та селяни приміських і прикордонної зон віком від 16 років і старше. Переважна кількість селян паспортів не отримала, і його облік здійснювався за списками, які складались сільрадами. Це позбавляло колгоспників можливості вільно змінювати місце проживання, адміністративно закріпачувало їх. Право давати «вільну» діставали сільради, з якими надалі мали справу роботодавці з індустрії. Та наймогутнішим інструментом відновлення темпів колективізації стало «розкуркулення».

Самостійне опрацювання тексту в підручнику «Розкуркулення»

Завдання:

• 
  Сформулювати поняття «розкуркулення».
  
• 
  Скласти схему «Категорії куркульських сімей».
  
• 
  Довести вислів «Революцією зверху», як називав Сталін колективізацію, можна назвати війною режиму проти селянства.
  

(У аргументах учні використовують статистичні дані, які можуть оформити у вигляді таблиці «Розкуркулення в Україні»)

І хвиля	ІІ хвиля
Січень-березень 1930 р.	Весна-літо 1931 р.
100 тис. чоловік (2,5%)	150 тис. чоловік (3%)

Презентація оповідання С.Плачинди «Той крик я чую все життя…» 1-2 учнями.

Проміжний підсумок.

Політика розкуркулення поступово перетворилася на засіб боротьби з усіма господарствами, що не виконували скинутий їм план державної хлібозаготівлі.

3. Стан колгоспного ладу наприкінці 1932р.

Робота з статистичними даними.

- Про що свідчать ці статистичні дані?

До кінця 1932р. в УСРР колгоспи об’єднували вже 70% дворів і понад 80% посівних площ. Рівень товарності зернових склав у цих колгоспах приблизно 5%.

• 
  Чим можна пояснити таку низьку продуктивність колгоспів?
  
• 
  Створивши колгоспи, режим встановив над ними вибірний контроль. «Першою заповіддю» стала здача хліба державі по самим низьким цінам. Нараховувати щось на трудодні за роботу після виконання поставок практично н було можливості.
  
• 
  Колгоспники сподівалися лише на присадибну ділянку. МТС (582) спроможні були обслуговувати лише половину колгоспів, решта обходить ручною працею.
  

Аналіз таблиці.

«Зернові поставки України державі»

Роки	Кількість (млн. пудів)
1930	400
1931	380
1932	132
1933-1937	?

• 
  Яка досліджується тенденція в поставках зерна?
  
• 
  Чому у 1932 р. було поставлено найменше хліба?
  
• 
  Визначте тенденції зміни показників у 1933-1937 рр..
  

Елемент вистави.

З метою забезпечення виконання плану, в жовтні 1932 р. для припинення падіння хлібозаготівель в Україну було направлено хлібозаготівельну комісію з надзвичайними повноваженнями на чолі з головою РНК СРСР В, Молотовим. Надаємо йому слово.

Учень у костюмі тридцятих років входить до класу та, виконуючи роль, виступає з промовою від імені Молотова.

Промова:

Україна зобов'язана здати 282 млн. пудів хліба. У зриві хлібозаготівок винна «безхребетна, м'якотіла» місцева влада, яка стверджує, що хліба в Україні нема. Це нахабна брехня! Хліб на Україні є! Ми його знайдемо! Проведемо масові обшуки та підкуркульники. А ті колгоспи, які мають натуральні штрафи, розплатяться не зерновими, а харчами селян, одержаних з присадибних ділянок! Україну переводимо на блокадне становище: кордони республіки, ряд областей і районів ретельно оточити!

• 
  Про що свідчать ці рішення влади?
  

(Вона готується до терору села)

V. Підведення підсумків.

Розв'язання проблемного питання, сформульованого на 1 уроці теми: «Якою мірою примусова колективізація змінила природну захищеність селян від стихійних та соціальних негараздів?»

VІ. Домашнє завдання

1. 
   Опрацювати конспект та текст підручника.
   
2. 
   Підготувати завдання з програми формулювання самоосвітньої компетенції (на вибір).
   
3. 
   Якщо хтось із ваших близьких чи знайомих пережив трагічні події голодомору, уявіть себе журналістом і обережно, ввічливо та делікатно розпитайте їх про те, що вони пам'ятають про цей страшний час. Запишіть інтерв'ю, з яким ви ознайомите нас на наступному уроці.
   

Додаток

Група 1

Витяги з листів ленінградських робітників до газети «Правда».

Документ 1

«Ми їдемо з повним усвідомленням відповідальності і труднощів, з якими прийдеться зустрітися… Ми у першу чергу маємо стати ударниками села, привезти із собою трудову дисципліну».

Документ 2

«Допомоги не бачимо ніякої… І до цього часу не бачили жодного агронома на пролетарському полі. Допомоги нема нізвідки, крім як із газет… При таких обставинах працювати надто важко по залученню до колгоспу».

Довідка:

На 25 млн. сільських господарств у 1929 р. умовно припадало 327 тис. тракторів.

Група 2

Витяги з листів двадцяти п'яти тисячників до знайомих та родичів у місті.

Документ 1

«Ми ще не вміємо пристосовуватися до селянської роботи… Роблячи ставку на хлібозаготівлі, залишили багато хліба на полях, від чого зіпсувалася його якість… Потрібно нас, двадцяти п'яти тисячників, посилати на курси.., бо ми зроду не бачили не тільки зерна, а і як воно росте».

Документ 2

«У багатьох членів колгоспу невірний погляд на колгосп: поменше працювати, а побільше отримати. Ставляться як до чужого. Остерігаються крадіжки.., і в цьому є багато поганого і важкого! Головне – погано вести роботу без вказівок зверху».

Документ 3

«Після закінчення посівної, підняли декілька сот гектарів парів. Поступає наказ – зайняти пари проса засіями. Зійшло добре… Можна косити на сіно. Але наказ з центру: чекайте зерна. Чекаємо. Випав сніг – ні сіна, ні зерна. Новий наказ – відрізати зайвину городів у колгоспників. Виконали, а надлишки нікуди не приєднували, так і заросло бур'яном. Техніки ніякої, коней мало та й ті худі…».