|
|
Скачати 5.44 Mb.
|
|
1.3. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ З УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ Реалізація висвітленої в попередньому параграфі концепції управління навчальним закладом передбачає визначення змісту управлінської діяльності щодо створення кожної з дев'ятьох груп умов, необхідних для здійснення цілей навчального закладу. Ключове місце серед цих умов належить прогностичним. Це пов'язано з тим, що управління орієнтоване на майбутнє і починається з побудови моделі бажаного стану навчально-виховного процесу. Така модель будується на основі вивчення прогностичного фону навчального закладу, під яким розуміється сукупність зовнішніх, найбільш істотних для навчального закладу чинників, урахування яких необхідне для визначення цілей управління. Серед цих чинників чітко окреслюються три основні групи. Перша група чинників характеризує особливості економічного, політичного, культурного розвитку країни. Серед цих чинників найбільший вплив здійснюють: перехід від патерналістського до ліберального супільства; поступове утвердження ринкових відносин; зміна в суспільстві ставлення до релігії; перехід до багатопартійної системи; орієнтація на створення громадянського суспільства та загальнолюдські цінності; відродження національної свідомості та культури. Пов'язані з цими чинниками проблеми — "навчальний заклад і національна культура", "навчальний заклад і ринок", "навчальний заклад і політика" "навчальний заклад і релігія", "навчальний заклад і загальнолюдські цінності" — є актуальними для будь-якого навчального закладу, і кожний з них має зайняти у вирішенні їх чітку, обґрунтовану позицію. Якщо використовувати поняття "сучасний навчальний заклад" в узагальненому вигляді, то серед характерних ознак навчально-виховного процесу в такому навчальному закладі можна знайти залишки старої традиційної системи, численні елементи його сучасного стану й паростки його майбутнього стану. Ці паростки — тенденції розвитку навчального закладу — утворюють другу групу прогностичних чинників. Необхідність їх вивчення пов'язана з тим, що в тому або іншому навчальному закладі вони можуть ще не виявлятися, проте вони вказують на загальну спрямованість розвитку навчального закладу. Зіставлення цих тенденцій зі станом навчально-виховного процесу дає можливість визначити найближчі та віддалені перспективи навчального закладу. Третю групу чинників становлять особливості мікросередовища навчального закладу. Його вивчення передбачає з'ясування перспектив розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування, потреби підприємств і організацій у кадрах, можливостей для здобуття учнями фахової професійної освіти, визначення можливих спонсорів навчального закладу. Крім того, вивчають віковий склад населення мікрорайону навчального закладу, педагогічний потенціал сімей і мікрорайону навчального закладу, перспективи розвитку мікрорайону, чинники мікрорайону, що негативно впливають на учнів. Якщо при аналізі перших двох груп чинників з'ясовують, який вплив вони можуть справити на навчальний заклад, що у зв'язку з цим необхідно робити, то при аналізі третьої групи чинників з'ясовують, як вони впливають на навчальний заклад і як навч. заклад впливає на них. Вивчення прогностичного фону навчального закладу дає можливість зробити управління навчальним закладом та навчально-виховним процесом більш науковими. Це зумовлюється тим, що прогнозування тісно пов'язане з плануванням і є його дослідницькою основою. Прогнозування — це один з науково обґрунтованих засобів постановки цілей роботи, який, на жаль, є недостатньо поширеним у діяльності освітніх установ. Поставлені на основі прогнозування цілі відображають закономірності розвитку суспільства і навчального закладу. Опора на прогностичний фон навчального закладу дає можливість створити соціально-прогностичні умови для його оптимального розвитку, а це забезпечує гармонію навчального закладу і суспільства, гармонію педагогів, батьків, учнів і навчального закладу. Така гармонія забезпечується шляхом виявлення в процесі хаотичного впливу середовища чинників, найбільш сприятливих для формування особистості, посилення за допомогою засобів виховання педагогічної ефективності цих чинників, нейтралізації, наскільки це можливо, небажаних для цілей виховання впливів. Спроможність системи сприймати корисне і відхиляти непотрібне, шкідливе залежить від ступеня інформованості системи, від того, наскільки багатий інформаційний досвід взаємодії із середовищем. На формування і використання такого досвіду спрямоване створення соціально-прогностичних умов для діяльності навчального закладу. Таким чином, створення соціально-прогностичних умов дає змогу відповісти на запитання про те, чи визначає управлінська підсистема цілі роботи навчального закладу з опорою на вивчення трьох груп названих вище чинників мікро- і макросередовища. Створення соціально-прогностичних умов втілюється у створення концепції діяльності навчального закладу, перспективного плану чи програми його розвитку. Соціально-прогностичні умови міцно пов'язані з педагогічними умовами. Цей зв'язок пояснюється тим, що поставлені в навчальному закладі цілі роботи, з одного боку, є результатом діяльності управлінської підсистеми, а з іншого — ключовим компонентом педагогічної системи навчального закладу. У зв'язку з цим постановка цілей роботи є заключним моментом створення прогностичних умов та першим етапом створення педагогічних умов. Оскільки наукове визначення цілей педагогічної діяльності неможливе без вивчення індивідуальних і групових особливостей учнів чи студентів, то необхідною є організація такої роботи в навчальному закладі. Ця робота передбачає визначення параметрів особистості учня чи студента, що будуть вивчатися, розробку критеріїв оцінки сформованості кожного з параметрів, розробку методики вивчення учнів чи студентів, раціональної форми фіксування інформації про їхні індивідуальні та групові особливості. Одержання цієї інформації створює основу для об'єктивної постановки цілей роботи навчального закладу. Цілі роботи навчального закладу формулюють від найбільш загальних до найбільш локальних. Тобто у загальноосвітній школі необхідно сформулювати цілі повної, основної, початкової школи. Цілі формулюються у вигляді моделей учнів 11,9, 4-го класів. У вищих навчальних закладах загальна мета роботи може бути представлена в уставі, а локальні — у кваліфікаційних характеристиках фахівців. Наступний напрям роботи — осмислення ролі гуманітарних, природничо-наукових і окремих дисциплін, виховної роботи у реалізації загальної мети. Третя група цілей, які формулюються, — це ті, що ставляться в рамках річного циклу управління. Головне при цьому — забезпечити спрямованість річних цілей на реалізацію цілей більш високого рівня. Науково обґрунтована постановка цілей роботи навчального закладу — складне і важливе завдання, але будь-яка, навіть найбільш об'єктивна, ціль залишається тільки побажанням, якщо немає механізмів її реалізації. У зв'язку з цим наступним напрямом управлінської діяльності є визначення змісту, форм і методов навчання і виховання, що дає змогу реалізувати поставлені цілі. Дуже часто трапляється так, що цілі роботи формул гаються, але не набувають належного втілення у змісті роботи навчального закладу. Про цілеспрямування змісту роботи навчального закладу свідчать педагогічні завдання, які розв'язують у повсякденній педагогічній діяльності його працівники. Якщо ці завдання обумовлюються цілями навчального закладу, то можна зробити висновок про те, що зміст роботи має цілеспрямований характер. Головним показником того, що в навчальному закладі створено необхідні педагогічні умови для реалізації цілей роботи, є відповідність результатів роботи поставленим цілям розвитку особистості учня чи студента. При моделюванні змісту навчально-виховного процесу важливо забезпечити реалізацію трьох груп цілей, обумовлених потребами особистості учня, регіону і всього суспільства. Педагогічна система, що моделюється в рамках того або іншого управлінського циклу, має забезпечувати технологічність функціонування педагогічного процесу в масштабах усього навчального закладу й окремих його підсистем. Не ставлячи в цій роботі завдання детального розгляду поняття "педагогічна технологія", визначимо лише головні, на наш погляд, її ознаки: діагностична постановка цілей роботи; підпорядкування змісту навчально-виховного процесу, форм і методів роботи поставленим цілям; спрямованість діяльності педагогів, учнів, студентів, батьків на реалізацію поставленої цілі; забезпечення відповідності результатів роботи поставленій цілі за рахунок цілісності всіх компонентів педагогічної системи навчального закладу. Одним з важливих завдань управління навчальним закладом є створення кадрових умов для роботи навчального закладу. Одним із формальних показників наявності кадрових умов є відповідність складу працівників навчального закладу штатному розкладу, заповненість усіх вакансій. До якісних характеристик кадрового складу можна віднести відповідність педагогів вимогам кваліфікаційних характеристик та посадових обов'язків, завданням, що стоять перед ними в цьому навчальному закладі, рівневі професіоналізму їхніх особистостей і діяльності. Рівень кваліфікації педагога великою мірою визначається наявністю педагогічних здібностей та професійно-педагогічної компетентності. А на компетентність педагога, у свою чергу, здійснюють істотний вплив своєчасність і якість підвищення кваліфікації. Оскільки рівень кваліфікації педагога виявляється у вирішенні конкретних загальних і специфічних для певного навчального закладу навчально-виховних завдань, то створення кадрових умов припускає організацію методичної роботи відповідно до завдань, що стоять перед навчальним закладом. Вся система роботи з педагогами навчального закладу має бути спрямована на підвищення їхнього професіоналізму. Як показало дослідження Н.В. Кузьміної, головним системоутворюючим чинником професіоналізму педагога є його уявлення про результат своєї діяльності. Але тільки коли це уявлення пов'язане з особистістю учня чи студента, з потребами педагога розвинути їхні особистості, тільки тоді найбільш ефективно формуються продуктивні властивості в особистості та діяльності самого педагога. Урахування виявленої закономірності передбачає, що у навчальному закладі мають бути створені умови для орієнтації педагогів не на функціональні продукти їхньої діяльності, пов'язані з переданням інформації, формами і методами роботи, а на психологічні продукти, пов'язані зі змінами в особистості учня чи студента. Створенню таких умов у навчальному закладі сприяє створення моделей особистісних якостей випускників початкової, основної, повної школи, кваліфікаційних характеристик фахівців. Ці моделі виконують функцію образу бажаного результату діяльності як для окремих педагогів, так і для всього педагогічного колективу. Якщо в навчальному закладі такі моделі доповнюються системою пам'яток для самоаналізу різноманітних напрямів діяльності, критеріями для оцінки результативності цієї діяльності, то все це дає змогу стимулювати вивчення педагогами результативності своєї діяльності. А як свідчить дослідження А.С. Тотанової, вивчення результатів своєї діяльності впливає на зростання майстерності педагога. Не менш важливим є завдання сприяння вчителю в самопізнанні своєї особистості — рівня своїх педагогічних здібностей, професійно-педагогічної компетентності. Вирішенню цього завдання сприяє розгляд у педагогічному колективі сучасних поглядів на структуру педагогічних здібностей і фахової компетентності, організація самоосвіти педагогів у цьому напрямі. У підготовці педагогів до вирішення завдань, що стоять перед навчальним закладом, ключову роль може відіграти атестація. Якщо в ході її проведення забезпечується по-справжньому наукова й об'єктивна оцінка діяльності педагога, то атестація стає потужним стимулом його саморозвитку. Наочним результатом діяльності зі створення кадрових умов для діяльності навчального закладу є динаміка змін кількості вчителів-методистів, старших учителів, учителів із вищою категорією, кандидатів та докторів наук, доцентів та професорів за той або інший період. Педагогічна діяльність є колективною. У процесі її здійснення виникають міжособистісні стосунки, формується певний психологічний клімат. Психологічні чинники впливають на рівень організованості педагогічного колективу, засоби обміну інформацією між його членами, творчий потенціал, рівень ініціативності. У зв'язку з цим надзвичайно важливо для нормального функціонування навчального закладу створити відповідні психологічні умови. Головне місце серед цих умов займає сприятливий психологічний клімат, який можна розглядати як мету і результат управлінської діяльності, ціннісно-орієнтаційну єдність членів педагогічного колективу. При формуванні психологічного клімату необхідно враховувати, що до його основних характеристик можна віднести загальну задоволеність педагогів своєю працею й окремими її складовими, характер взаємовідносин у підсистемах "керівник — педагог", "педагог — педагог", "педагог — учень", "педагог — батьки", панівний настрій та емоційний стан членів колективу. На сьогодні соціальна психологія розробила численні методи вивчення соціально-психологічного клімату. Одним із важливих чинників, що визначає психологічний клімат, є характер організаційних зв'язків у педагогічному колективі. Для їх вивчення і формування можна використовувати моделі спільної діяльності, виявлені Л. Уманським: спільно-індивідуальну, спільно-послідовну, спільно-взаємодіючу. Це автор експериментально довів пряму залежність між цими моделями і рівнем розвитку колективу, соціально-психологічним кліматом у ньому. Діяльність навчального закладу є спільно-індивідуальною, якщо кожний педагог виконує свою частину роботи з навчання і виховання учнів незалежно від інших колег. Для спільно-послідовної діяльності характерне встановлення стосунків спадкоємності в процесі навчання і виховання. Спільно-взаємодіюча діяльність виявляється у встановленні стійких зв'язків узгодження і координації у вирішенні завдань навчання і виховання. Про сформованість у навчальному закладі спільно-послідовної діяльності свідчить наявність: системи вимог до учнів, які ускладнюються залежно від віку; трьох типів моделей — випускника початкової, основної і повної школи; програми формування навчальних умінь залежно від віку учнів; кваліфікаційної характеристики бакалавра, спеціаліста, магістра у вищих навчальних закладах. Про сформованість спільно-взаємодіючої діяльності свідчить психологічне прийняття педагогами й активна їхня участь у реалізації колективних цілей, створення і використання системи вивчення учнів чи студентів із метою узгодження і координації роботи з виховання та навчання, залучення педагогів до активної участі у вирішенні актуальних завдань і творчих проблем. Рівень психологічної сумісності членів колективу є другим чинником, що визначає психологічний клімат колективу. Особливо важливо забезпечити психологічну сумісність членів управлінської підсистеми, а також груп педагогів, які взаємодіють тривалий час. Вона виявляється у спільності оцінок явищ і емоційних реакцій, однаковому баченні проблем і шляхів їх вирішення, безконфліктності, у взаємодоповненні, компенсації слабких сторін одне одного. Третій чинник, що визначає психологічний клімат колективу, — це стиль керівництва колективом. Виділяють три основних стилі керівництва колективом: автократичний (або авторитарний, адміністративний, вольовий, директивний); демократичний (або колегіальний, товариський); вільний (або анархічний, ліберальний, нейтральний, формальний). Як критерії оцінки стилю керівництва рекомендують використовувати такі показники: орієнтованість на інтереси суспільства і свого колективу; використання всіх можливостей залучення працівників у процес розробки й ухвалення рішення; оптимальність використання регламентації дій підлеглих; справедлива оцінка трудових успіхів кожного члена колективу. Особливих коментарів потребує такий критерій, як опти-мальність використання регламентації дій підеглих. Для більшості членів педагогічних колективів характерна гостра реакція на критику, авторитарне втручання у сферу їхньої діяльності. У зв'язку з цим надзвичайно важливо визначити розумні межі та форми такого втручання. Це допомагає розподілити усі педагогічні завдання на два типи — такі, що можуть бути виконані за допомогою індивідуальної діяльності педагогів, і такі, що потребують об'єднання зусиль багатьох педагогів. Оскільки управління в суспільстві виникає у відповідь на потребу узгодження колективної діяльності, то, з урахуванням цього, керівник не повинен регламентувати діяльність педагогів з вирішення завдань першого типу. Багато спільного з описаним вище підходом до оцінки стилю управління пропонує Р.Х. Шакуров. Він виділяє чотири блоки параметрів, що дають можливість оцінити стиль управління педагогічним колективом. Перший — це ставлення керівника до людей і колективність керівництва. Ставлення до людей виявляється на рівні доброзичливості спілкування, схильності відзначати в діяльності позитивне або негативне, надавати той або інший рівень творчої самостійності, тактовності, уважності, чуйності, витримці, незлопам'ятності, простоті, скромності, товариськості. Колективність керівництва виявляється в умінні прислухатися до думки педагогів, залучати їх до прийняття рішень, використовувати колектив для впливу на особистість. Друга група параметрів пов'язана зі спрямованістю особистості керівника. Вона може бути діловою, що забезпечує результат у вихованні та навчанні, і бюрократичною, що забезпечує зовнішній ефект. До другої групи параметрів входять також фахова компетентність і діловитість керівника. Третя група параметрів охоплює ініціативу, винахідливість у роботі, постійне прагнення внести нове в діяльність педагогічного колективу. Ця група характеризує творчі, новаторські особливості діяльності керівника. Нарешті, четверту групу параметрів утворюють особливості керівника, що характеризують ступінь його вимогливості. З нею пов'язані рішучість, впевненість у собі, наполегливість. Складність використання описаних двох підходів до оцінки і формування стилю управління полягає лише в тому, що в управлінській підсистемі навчального закладу можуть бути і дві, і сім, і значно більше осіб. У кожного з членів адміністрації може переважати або авторитарний, або демократичний, або інший стиль, водночас стилі керівництва різних управлінців можуть і збігатися. У зв'язку з цим надзвичайно важливо, щоб керівники навчальних закладів усвідомлено ставили перед собою завдання сформувати загальний для цього навчального закладу стиль керівництва. У такій ситуації виникають сприятливі умови не тільки для діяльності колективу, а й для самоаналізу та формування стилю управління. Під час формування психологічного клімату недоцільно забувати, що значний вплив на нього здійснюють не тільки внутрішні, а й зовнішні фактори мікросередовища. Ефективність роботи навчального закладу істотною мірою залежить від ціннісно-орієнтаційної єдності членів колективу, яка, у свою чергу, майже повністю залежить від управління навчальним закладом. Матеріальною основою ціннісно-орієнтаційної єдності колективу є концепція та статут діяльності навчального закладу. На його формування впливає залучення педагогів до розробки, обговорення та прийняття важливих для навчального закладу рішень, пропаганда досвіду роботи, різні форми методичної роботи, система оцінки діяльності педагогів. Про наявність у педагогічному колективі ціннісно-орієнтаційної єдності свідчать такі показники:
—єдність позицій стосовно учнів, студентів, батьків;
Навчальний заклад як складна, динамічна, відкрита система схильна до дезорганізуючих впливів як зовнішних, так і внутрішніх чинників. Від того, чи вдасться підтримати усталеність, стабільність, рівновагу компонентів цієї системи, залежить, чи забезпечить вона реалізацію своїх цілей. Для забезпечення такої усталеності та рівноваги управління необхідно створити низку організаційних умов, що охоплюють як процес створення, так і функціонування навчального закладу. Про важливість створення організаційних умов свідчить визнання того, що основним каналом впливу на керовану систему слугує організаційна структура, яка утворюється для досягнення цілі. Таким чином, ключовим моментом у забезпеченні цієї групи умов є створення організаційної структури управління. Це передбачає формування управлінської підсистеми, встановлення засобів зв'язку і взаємодії структурних ланок цієї підсистеми. Формуючи управлінську підсистему, необхідно забезпечити відповідність її структури і функцій особливостям керованої підсистеми, тенденціям розвитку навчального закладу і управління, цілям, поставленим перед навчальним закладом. Значення формування структури управління полягає в "організаційному закріпленні конкретних функцій за кожною ланкою управління, необхідних для нормального функціонування всієїсистеми, що виражається в закріпленні стосунків управління на всіх рівнях". Створення в навчальному закладі організаційних умов передбачає забезпечення організаційного порядку, під яким в управлінській літературі розуміють забезпечення стійкої структури стосунків, системи постійно чинних норм і правил. Під час вирішення завдання створення організаційного порядку поєднуються два види умов діяльності навчального закладу — організаційні та правові. Це відбувається у зв'язку з тим, що організаційний порядок тримається як на фундаменті на законах, правових нормах, але водночас не ототожнюється цілком із ними. Одним із механізмів встановлення організаційного порядку є прийняття управлінських рішень. За їх допомогою керівник намагається перевести в ранг організаційного порядку, тобто постійно чинних норм і правил, ті рішення, які повторюються найчастіше. Наприклад, для того щоб не визначати кожний день, у якому помешканні і які вчителі будуть проводити уроки в тому або іншому класі, складається розклад уроків. Цим цілям слугують упорядкування графіків чергування, роботи гуртків, секцій, клубів, графіків літніх робіт учнів, закріплення пришкільної території за класами, розробка посадових обов'язків, положень про роботу різноманітних підрозділів навчального закладу, інформаційних потоків і видів необхідної для навчального закладу інформації. Особлива обережність потрібна у встановленні норм виконання різних видів педагогічної діяльності, тому що це може порушити баланс керованих і спонтанних процесів. Межі організаційного порядку рухливі. Вони залежать багато в чому від наявного в навчальному закладі досвіду спільної діяльності. Так, в одному випадку в навчальному закладі може бути встановлений стандарт на результати чергування класу чи групи по навчальному закладу, а в іншому разі й на самий процес організації чергування. Зрозуміло, що використання стандарту на результат створює більше можливостей для прояву спонтанних процесів, для творчості педагогів та учнів, але не в кожному колективі такий засіб управління буде ефективним. Керівнику навчального закладу не слід сумніватися в необхідності встановлення форм організаційного порядку, якщо:
Прикладом, що ілюструє останнє положення, був широковідомий у 80-ті роки XX ст. досвід СШ № 36 м. Луганська, в якій було чітко визначено, які навчальні вміння, в якому класі й у рамках якої дисципліни формуються в учнів. Особливо зазначимо необхідність використання форм організаційного порядку в забезпеченні підвищення керованості навчального закладу. її основним показником є виконання прийнятих рішень. Якщо на промислових підприємствах цей показник звичайно становить 60—70 % , то, за оцінками керівників навчальних закладів, у педагогічних колективах цей показник коливається між 30—40 % . Причин цього явища багато, зокрема неучасть більшості педагогів у підготовці рішень і неефективна процедура їх розробки, неконкретність прийнятих рішень, відсутність контролю за їх виконанням. Наприклад, у навчальному закладі може скластися практика, коли керівник пропонує кожному зі своїх заступників скласти один із розділів плану роботи навчального закладу, який потім формується механічним поєднанням цих розділів. Сама процедура упорядкування плану зумовлює те, що реальна практика діяльності навчального закладу буде значно відрізнятися від того, що написано в плані. Для того щоб подолати кожну з перелічених вище хиб, у навчальному закладі може бути розроблена система форм організаційного порядку. Наприклад, визначені етапи розробки того або іншого рішення: вивчення правової сторони питання — наявних з цього питання законів, наказів, інструкцій; вивчення даних психолого-педагогічної науки з цього питання; вивчення передового досвіду з цієї проблеми; збирання внутрішньої інформації з цього питання; одержання даних про необхідність матеріальних витрат для реалізації рішення; аналіз усієї зібраної інформації; підготовка проекту рішення; розробка критеріїв для оцінки результатів рішення; обговорення проекту рішення з членами управлінської підсистеми, ради навчального закладу; затвердження рішення. Для того щоб забезпечити залучення педагогів до розробки управлінських рішень, доцільно класифікувати ці рішення за низкою ознак: за необхідною інформацією (правова інформація, наукова інформація, інформація про минулий, сучасний та майбутній стан навчального закладу); за масштабом (рішення, спрямовані на окремих членів колективу, на невеликі групи членів колективу, на значні підсистеми навчального закладу, на навчальний заклад у цілому); за часом реалізації (тиждень, місяць, чверть, семестр, півріччя, річний цикл управління 4-річний, 5-річний, 9-річний тощо цикли управління); за спрямованістю (на учнів чи студентів, на педагогів, на батьків, на членів управлінської системи, на технічний персонал та ін.). Отримавши характеристику цього управлінського рішення за кожною з груп ознак і проаналізувавши розміри навчального закладу, можна встановити обов'язкові категорії й орієнтовну кількість учасників, необхідних для підготовки цього рішення. У разі виникнення організаційних питань, регламентованих стандартами і нормами, досвідчені керівники намагаються не замінювати наявні форми організаційного порядку своїми цілеспрямованими впливами, інакше відбувається знищення наявного організаційного протоколу, що призводить до дезорганізації і необхідності займатися великою кількістю поточних питань. Таким чином, при створенні в навчальному закладі організацій- них умов необхідно звернути увагу на те, чи реалізуються положення законів, постанов, наказів, статуту навчального закладу. Другий напрям забезпечення організаційних умов — це формування організаційного протоколу навчального закладу, що матеріалізується в системі документів, положень, графіків. Необхідним є самоаналіз якості цих документів, визначення форм організаційного порядку, яких не вистачає. Роблять це шляхом зіставлення наявних стандартів і норм із практикою навчально-виховного процесу і з'ясування випадків дезорганізації і порушення порядку. Третій напрям роботи зі створення організаційних умов — це узгодження цілей і змісту роботи навчального закладу зі структурою управління. Для цього цілі й зміст роботи навчального закладу в різних управлінських циклах зіставляють з посадовими обов'язками працівників керуючої підсистеми, а після цього — з реальним змістом їхньої діяльності. У такий спосіб з'ясовують зони розбіжності цих компонентів. Після з'ясування причин такої розбіжності приймають рішення про зміну посадових обов'язків або внесення змін до структури управління. Процес управління навчальним закладом має правову форму, тому що правові стосунки — це одна з форм прояву управлінських стосунків. Будь-яке управлінське рішення, метод впливу на керовану підсистему й окремих працівників завжди має пегт"" правову форму. Сутність специфічних функцій, які виконує право в процесі управління навчальним закладом, полягає в регулюванні стосунків, що виникають під час управління між людьми, у створенні системи юридичних гарантій нормального функціонування навчального закладу. Для правового забезпечення управління навчальним закладом використовується вся система законодавства: державне, господарське, фінансове, трудове, кримінальне право. Механізм створення правових умов для функціонування навчального закладу містить у собі два елементи — створення правових актів та реалізацію їх. Правові акти створюються органами державного управління тільки на основі закону і повинні строго йому відповідати. Правові акти поділяються на законодавчі акти, постанови і розпорядження уряду; накази й інструкції міністрів; рішення місцевих органів влади; на накази керівників організацій. Розробка правових актів у навчальних закладах має ґрунтуватися на законах і правових актах більш високого рівня управління. При цьому керівник навчального закладу, спираючись на особливості керованої підсистеми і конкретної ситуації, має зробити вибір між використанням у правовому акті методу обов'язкових розпоряджень, методу дозволу приймати самостійні рішення залежно від наявних умов, методу узгодження або методу координації. Про наявність правових умов для нормального функціонування навчального закладу можна говорити, якщо:
—закріплено майнову самостійність навчального закладу;
Дванадцять або дев'ять років, проведені учнем у загальноосвітній школі, або п'ять років, які проводить студент у вищому навчальному закладі, мають бути не тільки часом його інтенсивного фізичного розвитку, а й зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя. Реалізація цього завдання для навчального закладу є найважливішою проблемою. її вирішення багато в чому залежить від того, як у навчальному закладі створюються ергономічні та медичні умови для нормальної життєдіяльності учнів і педагогів. Дрібниць у цих групах умов немає. Реалізація вимог нормативних документів до санітарно-гігієнічних і медичних умов організації навчально-виховного процесу залежить не тільки від адміністрації навчального закладу, а й від педагогів, технічного персоналу, учнів та студентів. Основу ергономічних умов становить дотримання нормативних вимог до розмірів площі на одного учня чи студента, до навчальних меблів, обладнання кабінетів, майстерень, їдалень, спортивних залів, освітленості приміщень. Ці особливості навчального закладу є більш стабільними, ніж ті, реалізація яких залежить від повсякденної діяльності педагогічного колективу. До цієї групи умов належить також дотримання температурного режиму, чистоти і порядку, естетики в навчальних приміщеннях, нормативів їх провітрювання. Дуже важливу роль у цій групі умов відіграє розклад занять. Від нього залежить дозування навантаження на учнів або студентів за днями тижня і часами навчального дня. Розклад занять має бути таким, щоб створювати умови для нормального дозування навчання і відпочинку, а також рухової активності учнів або студентів. До ергономічних умов треба віднести забезпечення оптимального рівня навчального навантаження на учнів, студентів, викладачів. Створення медичних умов передбачає вирішення трьох основних завдань: створення системи постійної діагностики стану здоров'я учнів або студентів, ведення систематичної роботи з профілактики їх захворювань та координація зусиль всіх, від кого залежить їх здоров'я. Створення матеріально-фінансових умов для нормальної роботи навчального закладу є також одним з найважливіших завдань керівника навчального закладу. Його зусилля мають бути спрямовані, з одного боку, на збереження матеріальної бази навчального закладу, а з іншого — на її розвиток відповідно до нових завдань, що виникають перед навчальним закладом. При самоаналізі роботи щодо зберігання матеріальної бази навчального закладу особливо важливо з'ясувати, яка тенденція у вирішенні цього завдання переважає — залучення додаткових коштів для проведення ремонтних робіт або забезпечення раціональної експлуатації та дбайливого ставлення до наявних матеріальних цінностей. Рівень роботи зі створення матеріально-фінансових умов для роботи навчального закладу можна оцінити за такими параметрами: технічний стан і раціональне використання приміщень і матеріальних цінностей; відповідність обладнання аудиторій, лабораторій, майстерень, бібліотек, актових залів тощо сучасним нормативним вимогам; раціональне використання коштів; залучення у разі потреби для зміцнення матеріально-фінансового стану навчального закладу позабюджетних коштів; стан ведення бухгалтерського обліку; надання платних послуг населенню; використання коротко- і довгострокових кредитів; використання угод про співробітництво з організаціями, підприємствами, фондами, відомствами, окремими громадянами. На закінчення зазначимо, що в цьому параграфі вирішено два важливих завдання ■— визначено сутність кожної з дев'яти груп умов, необхідних для реалізації цілей навчального закладу, і змодельовано зміст управлінської діяльності щодо створення цих умов. Запропонована модель змісту управлінської діяльності відіграє роль механізму реалізації розробленої концепції управління навчальним закладом. Цінність визначення сутності дев'ятьох груп умов полягає в тому, що вони вдіграють роль образу результату управління навчальним закладом. Орієнтація керівника навчального закладу на досягнення цього результату є основою для формування професіоналізму управлінської діяльності. Розроблені в параграфі характеристики кожної групи умов можуть відігравати роль критеріїв для самооцінки й оцінки результатів управління й удосконалення навчально-виховного процесу. Контрольні запитання, завдання, управлінські ситуації
9. Які з перелічених чинників свідчать про наявність у навчальному закладі педагогічних умов, необхідних для реалізації мети управління? Варіанти відповідей а)наявність чітко визначеної мети навчального закладу; б)ціннісно-орієнтаційна єдність колективу; в)відповідність змісту навчально-виховного процесу меті навчального закладу; г)гарний психологічний клімат у колективі; д)відповідність форм та методів, технологій навчально виховного процесу меті навчального закладу; е)оптимальний стиль управління; є) відповідність результатів роботи меті навчального закладу; ж)відповідність складу працівників навчального закладу штатному розкладу, відсутність вакансій; з)відповідність працівників вимогам кваліфікаційних характеристик, завданням навчального закладу; і) своєчасність і якість підвищення кваліфікації працівників; к) відповідність змісту методичної роботи завданням навчального закладу; л) організація самоосвіти працівників; м) зростання якісних характеристик працівників. Теми рефератів 1.Прогностична діяльність у процесі управління навчальним закладом. 2.Моделювання педагогічної системи навчального закладу. 3.Створення психологічних умов реалізації мети навчального закладу.
Література 1. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика. — К.: Вьіс-шая шк., 1986. — 200 с.
|
|
Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290) |
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Управління навчальним закладом (за типом)”, 18010021 “Педагогіка вищої школи” / Н. П. Волкова. – Д. Дніпропетровський університет... |
|
Громадсько спрямоване управління загальноосвітнім навчальним закладом Сучасна освіта стає важливим чинником гуманізації суспільно- економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості,... |
Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч Рекомендовано до друку Методичною радою університету „ Україна. (Протокол засідання від 27. 10. 2003 №1) |
|
Формування особистості дитини Помчалова О. Г Навч посіб для вищ навч закл. / Валентина Тарасун, Ганна Хворова; Ін-т спец педагогіки АПН України. – К.: Наук світ, 2004. – 98,... |
Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного... Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”.... |
|
Урок літератури ефективний тоді, коли на ньому немає жодного пасивного... Вони переконані, що школа має бути не просто навчальним закладом, не традиційним „передавачем знань”, а закладом, де „навчають жити”.... |
Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО" Робоча програма складена на основі: Блуда А. А. Практична підготовка вчителя історії в пед навч закладах України: Етапи і особливості.—К.,... |
|
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с |
Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи... Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб.... |