|
|
Скачати 53.33 Kb.
|
|
Розвиток спрямованості школяра на навчально- пізнавальну діяльність Доповідь на педраді У доповіді розкриті педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності на уроках. 2013 Андреєва Н. О. ЗОШ№33 м. Краматорськ 11.01.2013 Реформування освітньої системи України ставить нові вимоги до педагогічної діяльності вчителя. Роль педагога полягає не тільки у донесенні до учнів певної інформації, а у формуванні й розвитку пізнавальної активності та самостійності дитини, спонукання її до процесу творення самої себе. Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи. Провідні педагоги й психологи обґрунтовують різні методи активізації пізнавальної діяльності, а саме: формування пізнавальних потреб (М.Махмутов, Г.Щукіна), організація проблемного навчання (А.Алексюк, І. Лернер, М.Махмутов), розвиток пізнавального інтересу, емоційність навчання (Г.Щукіна, Т.Шамова). Усі ці дослідники розглядають активність як один з основних принципів навчання, запоруку успішного розвитку особистості школяра. Інтерес у навчанні є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальної активності школярів, формування у них позитивного ставлення до процесу й результатів своєї праці. Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, — все це, разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею. Формування пізнавального інтересу є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Невипадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук. Дослідження у галузі педагогіки та методики початкового навчання показали, що важливими умовами виховання інтересу є: · розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається; · наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду; · емоційна привабливість навчання; · наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу; · творче використання якісної додаткової інформації; · самостійність у пізнавальній діяльності; оцінка успіхів учнів учителем тощо. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках і в позакласних заходах доцільно будувати у такій послідовності: цікаво → знаю → вмію. Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є тільки важкий виклад... Завдання педагогіки — зробити науку настільки зрозумілою, щоб її можна було засвоїти, тобто примусити її говорити простою звичайною мовою» (Герцен О.І. Минуле і думи)[13, c. 44]. Нині вже в початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу. Оволодіти навчальним предметом — означає навчитися розв'язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі («стандартні завдання»), а й такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості («нестандартні завдання»). Задачний підхід в активізації навчання вважається одним із найбільш ефективних і перспективних . Суть задачного підходу до діяльності полягає в цілісності формування уявлень про навколишній світ як про «світ задач», а про людську діяльність — як про сукупність процесів розв'язування нестандартних ситуацій, передусім мисленнєвих. Результативність використання нестандартних завдань значно підвищується за умов їх організації в певну систему. Поняття «система завдань» охоплює таку їх сукупність, яка об'єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовою лінією предмета, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів. Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовуються різні типи нестандартних завдань: складання і розв'язування задач на матеріалі довкілля та народних знань українців; розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань-комплексів; використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального самовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки, задачі-веселинки тощо)[16, c. 17-18]. Вагомий внесок у розвиток теорії й практики виховання учнівської молоді в позакласній і позашкільній діяльності вніс видатний український педагог В.Сухомлинський. У його працях простежується майбутнє школи, системи народної освіти, процес соціалізації особистості і забезпечення впливу на неї всієї системи суспільних відносин — виробничих, ідеологічних, правових, моральних, сімейних тощо. В.Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й нахили дітей — багатогранні. Треба тільки знати учнів, уміти відкривати їхні таланти й розвивати їх. Він вважав, що необхідними умовами правильної організації вільного часу школярів є: чітка організація всієї системи позакласної виховної діяльності, педагогічне забезпечення системи та структури виховної діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання; різноманітності форм і методів виховної роботи, вивчення інтересів дітей; диференційований зміст занять з урахуванням вікових особливостей та інтересів вихованців; практична спрямованість занять; зацікавленість учителів у цій роботі; створення в школі, за місцем проживання умов, що впливають на розвиток у дітей умінь та навичок самостійної організації свого дозвілля тощо... «У кожного учня, — підкреслював В. Сухомлинський, — є задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох: щоб їх запалити, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю...». Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити. Нам відомо, що процес учіння є своєрідним процесом самостійного «відкриття» учнем уже відомих у науці знань. «Коли говорять, — писав психолог С.Л. Рубінштейн, — що людина як індивід не відкриває, а лише засвоює вже здобуті людством знання..., то це, власне, означає лише те, що вона не відкриває їх для людства, а особисто для себе повинна все-таки відкрити або навіть «перевідкрити». Людина досконало володіє лише тим, що сама здобуває власною працею»1. У цьому розумінні учень опановує суб'єктивно нове, тобто те, що йому не відоме, але вже пізнане наукою, відоме іншим людям. Учіння вимагає повного «розпредмечування знань» або компактного «відтворення» тих мисленнєвих і практичних операцій і дій, які колись здійснювалися в процесі наукового дослідження (пізнання) явищ або предметів. Процес цей має три взаємопов'язані стадії (етапи). На першій стадії відбувається сприймання, осмислення і запам'ятовування матеріалу, що вивчається, або засвоєння теоретичних знань. На другій стадії засвоюються навички і вміння практичного застосування знань, що вимагає проведення спеціальних тренувальних вправ. На третій стадії здійснюється повторення, поглиблення і закріплення знань, удосконалення практичних умінь і навичок. Тобто, для того, щоб оволодіти новим матеріалом, учневі необхідно здійснити повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам'ятовування, вправляння в застосуванні теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь і навичок. |
|
Урок як трибуна протиріч, проблем для дитини, що змушує мене як вчителя... «наповнити посудину, і запалити факел», від його вміння організувати систематичну пізнавальну діяльність залежить ступінь інтересу... |
ЛЗ №5 : “Дослідження характеристики спрямованості директорної антени” ... |
|
Тема. Cамообслуговування Мета: ознайомити учнів зпоняттям «одяг», його призначенням; навчити розподіляти сезонний одяг; розвивати увагу, кмітливість; формувати... |
Урок засвоєння нових знань Мета: розвивати ключову компетентність: вміння вчитися; ознайомити учнів з поняттям гравітаційної рівноваги, джерелами енергії й... |
|
Уроки-змагання Вона виділяє: уроки змістовної спрямованості; уроки на інтегративній основі; уроки-змагання; уроки суспільного огляду знань; уроки... |
Організація педагогічної підтримки самовизначення учнів Головна мета педагогічної підтримки – розвиток самостійності школяра, поступове і цілеспрямоване просування до здатності управляти... |
|
Методичні рекомендації з питань організації педагогічної підтримки Головна мета педагогічної підтримки – розвиток самостійності школяра, поступове і цілеспрямоване просування до здатності управляти... |
Тема. Удосконалення навичок читання текстів.( К. Перелісна «Весна») Мета К. Перелісної «Весна», активізувати пізнавальну діяльність учнів, розвивати мовлення, логічне мислення, пам’ять, виховувати любов... |
|
ВІДДІЛ ОСВІТИ ВИКОНКОМУ ТЕРНІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ УЗАГАЛЬНЕННЯ... Мета: узагальнити і систематизувати знання про початкові хімічні поняття; стимулювати пізнавальну діяльність учнів; розвивати інтерес... |
Формування компетентностей особистості школяра на уроках української мови та літератури Практичний аспект діяльності учителя щодо формування ключових компетентностей особистості школяра |