Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін „Право інтелектуальної власності”, „Інтелектуальна власність” для студентів усіх спеціальностей


НазваМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін „Право інтелектуальної власності”, „Інтелектуальна власність” для студентів усіх спеціальностей
Сторінка4/8
Дата23.04.2013
Розмір0.57 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Фізика > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8

Тема 4.

Захист інтелектуальної власності





  1. Система захисту прав інтелектуальної власності і її призначення.

  2. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності.

  3. Категорії спорів.

  4. Форми, порядок та способи захисту права інтелектуальної власності.

  5. Захист права інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS.

Задача 1

Акціонерне товариство, яке має патент на “Способи надання ефекту напівпрозорості тканин”, виявило, що на базарі реалізується тканина, суттєво подібна його продукції. У результаті перевірки було встановлено, що аналогічна тканина виготовляється і постачається в торговельну мережу двома іншими підприємствами. Акціонерне товариство вимагало припинення виробництва тканин за їх технологією і відшкодування порушниками завданих йому збитків. Обидва підприємства з вимогами акціонерного товариства не погодились, у зв’язку з чим товариство звернулося з відповідним позовом до арбітражного суду.

У порядку судового розгляду один з відповідачів у поясненні щодо позову заявив, що він використовує запатентований акціонерним товариством спосіб виробництва тканин, але суттєво вдосконаливши його, що підтверджується поданою ним заявкою на видачу патенту на винахід “Спосіб отримання крученої нитки”.

Другий відповідач взагалі заперечив, що знає про розробку позивача, і стверджував, що використовує власну оригінальну технологію, за допомогою якої досягається подібний ефект, але розкривати її не збирається.

Як повинні бути вирішені спори, що виникли?

Чи зміниться розв’язання задачі, якщо друге підприємство є зарубіжною фірмою, яка виробляє тканини за кордоном, а на український ринок тканина постачається українською торговельно-закупівельною фірмою?

Задача 2

Електромеханічний завод звернувся до виробничого об’єднання з пропозицією придбати в останнього виключну ліцензію на виробництво реверсивного вентильного електродвигуна. При підготовці проекту ліцензійного договору між сторонами виникло багато суперечностей щодо порядку й умов оплати, обсягів виробництва і можливостей подальшого вдосконалення розробки. Об’єднання і завод звернулись до спеціалізованої юридичної фірми з проханням допомогти їм скласти ліцензійний договір згідно із звичайною практикою. Необхідну консультацію сторонам було надано, однак і після цього сторони не змогли дійти згоди. Оскільки електромеханічний завод вже виконав значну підготовчу роботу до виробництва зазначених електродвигунів, він звернувся до господарського суду з позовом про примушення виробничого об’єднання видати ліцензію.

Проаналізуйте ситуацію з позицій порівняння національних і міжнародно-правових нормативних актів.

Як повинен вчинити господарський суд? Як вирішуються в ліцензійних договорах умови про оплату, вдосконалення та інші звичайні питання?

Задача 3

Автор-початківець П. опублікував свій твір у районній газеті. Твір було опубліковано під псевдонімом. Через деякий час П. виявив видання свого твору у фентезі. Згодом було виявлено, що інше видавництво опублікувало твір П. вказавши, що перекладений з англійської. Виданий твір П. був перейменований, а автором зазначався відомий англійський фантаст.

Які допущені порушення прав автора і якими є заходи їх захисту за національними нормативними актами?

Джерела права інтелектуальної власності





  1. Конституція України від 28.06.1996р. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.461

  2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №25-26. — С.131

  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради української РСР.—1971. — №50. — С.375

  4. Господарський кодекс України //Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.462

  5. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 11.07.2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №43. — Ст.214

  6. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.97р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №32. — Ст.206

  7. Про кінематографію: Закон України від 13.01.98р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — №22. — Ст.114.

  8. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №33. — Ст.345.

  9. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 1.06.2000р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №8. — Ст.37.

  10. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №7. — Ст.36.

  11. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №8. — Ст.36.

  12. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000р .// Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4.

  13. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №10. — Ст.43.

  14. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова КМУ від 27.12.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52 – Ст. 2369.

  15. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав: Постанова КМУ від 18.01.2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4 – Ст. 129.

  16. Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності: Постанова КМУ від 17.05.2002р.// Урядовий кур’єр. – 2002. – №111.

  17. Права інтелектуальної власності в Україні: Авторське право // Збірник систематизованого законодавства. — 2004. — №10.

  18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності: Закон України, 1 лютого 2004 р. // Голос України. — 2004. — 2 березня. — С. 8; Урядовий кур’єр. — 2004. — 2 березня. — С.12.

  19. Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”: Закон України 1 червня 2000 р. // Голос України. — 2000. — 11 липня. — С. 4-7.


Глосарій

А

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автором може бути будь-яка особа, незалежно від віку і дієздатності. Ряд країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану презумпцію авторства, засновану на зазначенні у творі справжнього чи вигаданого (псевдонім) імені автора. Перекладач або особа, яка адаптує твір, також вважається автором, чиї правомочності не зачіпають прав на оригінальні твори. У багатьох країнах вважається, що тільки фізична особа може бути первинним володільцем прав на твір. Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим способом придбати майнові авторські права, оскільки вони позбавлені здат­ності творити і тому не можуть вважатися авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, що додержуються традицій римського пра­ва. Закони деяких держав визнають, що авторські права можуть на­лежати корпоративній організації (юридичній особі). Це стосується в першу чергу країн, що додержуються традицій англосаксонсько­го права. Так, у деяких країнах юридична особа визнається автором твору, створеного її службовцями у процесі трудової діяльності. Се­ред юридичних осіб — володільців авторських прав — різні законо­давчі акти називають державу, урядові установи або організації, муніципалітети, академії, університети, інститути тощо.

Авторська винагорода (гонорар) — усі види винагород або ком­пенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються у межах, встановлених авторським правом. Право на використання твору, обумовлене виплатою відповідної винагороди, є найважливішим аспектом майнових прав автора. Володілець авторського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання його твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди встановлюються в договорах, що укладаються організа­ціями колективного управління з користувачами.

Авторське право — розділ цивільного права, що регулює пра­вовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використан­ням творів науки, літератури і мистецтва. Термін «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше — назване вище. У таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному значенні. Термін «авторське право» часто вживається для позначення прав, що належать автору будь-якого твору. До них належать особисті немайнові права, а також майнові права. Це — ав­торське право в суб'єктивному значенні або суб'єктивне авторське право.

Авторське свідоцтво на винахід — охоронний документ на ви­нахід, передбачений законодавствами деяких країн, зокрема Алжи­ру, Куби, Монголії, В'єтнаму, колишнього СРСР тощо. Вимоги, яким повинен відповідати винахід, для видачі на нього авторсько­го свідоцтва такі самі, як і для видачі на нього патенту. Різниця по­лягає в тому, що у разі, якщо на винахід видано авторське свідоцт­во, виключне право на його використання належить державі. При цьому автору належить право авторства і він має право на винаго­роду.

Авторський договір. Будь-яке відступлення майнових прав по­винно оформлятися письмовим договором, підписаним автором і особою (правоволодільцем), якій відступаються майнові права. Відступленими вважаються тільки ті права, які чітко зазначені в дого­ворі. Авторський договір про передачу виключних майнових прав дозволяє використання твору певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дають такій особі право забороняти іншим особам подібне використання твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору, якщо особа, якій передані виключні повноваження, не захищає це право. Авторський договір про передачу невиключних майнових прав до­зволяє користувачеві використання твору нарівні з володільцем майнових прав, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на вико­ристання цього твору таким самим способом.

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським пра­вом, що складається з окремих авторських правомочностей. У сукуп­ності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його во­лодільцем іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому володілець авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користу­ватися всіма або частиною його прав з можливими певними обме­женнями. У разі, коли строк таких правомочностей дорівнює всьо­му строку авторського права, а дозвіл охоплює всі права (за винят­ком немайнових), що охороняються авторським правом, статус ко­ристувача щодо третіх сторін дорівнює статусу володільця авторсь­кого права.

Аналог — об'єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об'єкта винаходу і відомий з існую­чого рівня техніки. Аналог використовується при розкритті рівня техніки в описі винаходу; при цьому слід зазначити недоліки, що перешкоджають досягненню бажаного технічного результату. При виборі аналогів слід керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Необхідно зауважити, що рівень ана­логії може бути більш або менш високим, але, як правило, анало­ги завжди існують. Посилання на те, що аналогів не існує, є най­частіше необґрунтованим і можливе лише за наявності так званого «піонерського винаходу», що на практиці трапляється дуже рідко. Найбільш близький аналог називається «прототипом».

Асоціативний знак — це товарний знак, що є тотожним (анало­гічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через імовірність їх змішування на підставі схожості.

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному мате­ріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зобра­жень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомо­гою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального тво­ру є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими тощо.

Б

База даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини котрої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Безпосереднє приймання широкою публікою сигналів із супутника — приймання несучих програм сигналів із супутника без посе­редництва наземної станції, що перетворює передавані сигнали в звичайні радіохвилі, які можуть бути прийняті публікою. Перетворення здійснюється самим супутником прямого мовлення. Брюссельська конвенція про розповсюдження програми сиг­налів, що передаються через супутники, не поширюється на випадки безпосереднього приймання сигналів широкою публікою з космосу.

Бібліографічний опис патентного документа — це сукупність біб­ліографічних даних про патентний документ, наведених згідно з правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характерис­тики, ідентифікації та пошуку документа.

В

Види ліцензійних платежів. У світовій практиці застосовуються різні види ліцензійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впливають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються три види платежів:

1) паушальний платіж — це виплата ліцензійної винагороди у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку від використання ліцензії і виплачується одноразово або за декілька разів, наприклад, при на­бутті чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації та після випуску перших зразків продукції;

2) платіж на базі роялті — це виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, що встановлюються у вигляді фіксованих ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного еко­номічного результату від використання ліцензії (база роялті) і ви­плачуються ліцензіатом через певні проміжки часу. Як база роялті можуть бути використані такі показники: ціна продажу продукції, виготовленої за ліцензією; поточні витрати на виробництво про­дукції за ліцензією; прибуток, отриманий внаслідок використання об'єкта ліцензії; обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо;

3) комбіновані платежі.

Види порушень авторського права — це способи недозволеного використання. Найпоширеніші види порушень — плагіат і контра­факція. Плагіат означає подання чужого твору за власний. Контра­факція (піратство) — це порушення авторського права шляхом не­санкціонованого відтворення, показу або опублікування чужого твору будь-яким способом. Піратство означає недозволене виготов­лення примірників механічних записів або друкованих видань твору і таємний їх продаж. Такі порушення прямо не зачіпають результату творчої праці, але володілець авторських прав позбавляється справедливої винагороди.
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси»....
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ для студентів усіх спеціальностей...
Політологія. Суб`єкти політики та способи політичної діяльності [Текст]: Методичні рекомендації до вивчення розділу для студентів...
Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції
Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ОСНОВИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»
України, яка вибрала інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність. Інтелектуальна власність...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної...
Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]...
М Додаток №1
Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,...
Курс лекцій Для студентів денної і заочної форми навчання Всіх спеціальностей університету
ТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Методичні рекомендації до семінарських занять з історії України (...
Методичні рекомендації до семінарських занять з історії України (для студентів усіх спеціальностей стаціонарної форми навчання) /...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ Й ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Методичні рекомендації до семінарських й практичних занять та самостійної роботи студентів з дисципліни „Адміністративний процес”....
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання
Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка