|
|
Скачати 0.85 Mb.
|
|
Лекція 6. Свідомість і підсвідомість. План
Отже, у свідомості є ніби дві форми виявлення: ментальна, яка має суб’єктивну й об’єктивну сторони, і зовнішня, що складається з ефекторних проявів. Таке розуміння свідомості передбачає цілий спектр рівнів свідомості: від елементарних її форм, що забезпечують виділення індивіда із середовища (первинне самовідчуття), до вищих, які дають можливість орієнтуватися не тільки у реальному оточенні, а й у абстрактних моделях світу. Таке уявлення свідомості зумовило виникнення поняття змінених станів свідомості (ЗСС), що виникають у випадках ускладнення ситуації або умов існування людини. Короткочасні ЗСС тривають звичайно кілька секунд, найчастіше виявляються втратою розуміння послідовних своїх дій, ясності думок у процесі роботи. ЗСС середньої тривалості, що продовжуються кілька хвилин, зумовлюються емоційним стресом,монотонністю праці; тривалі ЗСС, що спостерігаються протягом кількох десятків хвилин, - це виразна зміна характеру розумової діяльності, в якій головну роль відіграють особистісні риси конкретної людини. До ЗСС належать такі психічні стани, як стадія швидкого сну, гіпноз, медитація, натхнення, любовні переживання тощо. 2. І.П.Павлов уявляв свідомість як зону оптимальної збудливості, оточену зоною зниженої збудливості. Фізіологічною основою свідомості вважають певний середній рівень активації головного мозку. Крім того, виникнення свідомості пов’язують з певною критичною масою головного мозку (понад 600см3) і складною взаємодією різноманітних «кіркових модулів». Свідомість як одна з функцій активного мозку людини виявляється через відчуття, сприймання, уявлення, мислення, увагу, пам’ять, але не є тотожною жодному з них. Формування свідомості в онтогенезі людини насамперед залежить від чинників зовнішнього середовища. Цей процес пов’язаний з мовою, тому свідомість з’являється не відразу після народження, а розвивається в міру того, як набувається життєвий досвід і зростає словниковий запас. Ми відчуваємо усвідомленими лише ті психічні процеси, які були перероблені мозком за допомогою слів. Первісною формою свідомості вважають самовідчуття, тобто знання пропорцій власного тіла, відокремлення власної тілесної оболонки від зовнішнього світу. Вищою формою свідомості є самосвідомість, тобто здатність усвідомлювати свої відчуття й думки як власні, здатність виділяти себе з навколишнього середовища. Виникнення самосвідомості, тобто оцінка власного «Я» - це результат порівняння того, що кожний спостерігає у собі, з тим, щ (як йому здається) інші люди бачать в ньому. Причому мається на увазі завжди певна група людей, думка яких для індивіда дуже важлива, - так звана «референтна група». 3. Інформація про зовнішнє подразнення через специфічні провідні шляхи надходить до відповідних проекційних зон кори великого мозку, де переробляється незалежно від того, усвідомлює людина подразник чи ні. Для процесу усвідомлення зовнішнього подразника необхідна певна тривалість (мінімум кілька сот мілісекунд) нейронної активності в корі головного мозку. Відмінність між усвідомленими і неусвідомленими реакціями полягає у рівні активації мозку, який визначається кількістю збуджених мозкових структур. Отже, якщо працює невелика кількість нейронів кори й підкіркових структур, то такі реакції здійснюються як підсвідомі, а якщо реакції відбуваються за глобальної активації, тобто участі значної частини мозку, то вони усвідомлюються. Підсвідомість є своєрідним фільтром для всієї інформації. Що надходить до мозку. У людини більшість екстерорецептивних умовних рефлексів здійснюються на свідомому рівні. А регуляція функцій внутрішніх органів – на неусвідомленому. На неусвідомленому рівні утворюються «субсенсорні» умовні рефлекси, коли «нечутний» звук поєднується з больовим або світловим подразненням. Після 20-30 поєднань таких подразнень на умовний сигнал (нечутний звук) виникає умовнорефлекторна відповідь у вигляді шкірно-гальванічного рефлексу. Основу процесів, що здійснюються на рівні підсвідомості, становить життєвий досвід, міцні навички, які забезпечують виникнення майже раптових реакцій, автоматизованих форм поведінки. Коли ж потрібне нестандартне рішення, тоді вмикаються свідомі механізми поведінкових реакцій. Свідомі і несвідомі процеси перебувають у своєрідній динамічній рівновазі, яка може в досить широких межах зміщуватися в той чи інший бік у разі зміни функціонального стану чи навколишнього середовища. 4. Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, спілкуванні і легкість оволодіння ними. Здібності не можуть бути зведені до знань, умінь і навичок, що є у людини, але здібності забезпечують їх швидке надбання, фіксацію й ефективне практичне застосування. Успішність у діяльності і спілкуванні визначається не однією, а системою різних здібностей, при цьому вони можуть взаємокомпенсуватися. Існує цілий ряд класифікацій здібностей. Наведемо одну з них: 1) природні здібності в основі своїй біологічно зумовлені, пов’язані з природженими задатками, що формуються на їх базі, при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв’язків; 2) специфічні людські здібності, що мають суспільно-історичне походження і забезпечують життя і розвиток у соціальному середовищі. Специфічні людські здібності у свою чергу поділяються: а) на загальні, якими визначаються успіхи людини в самих різних видах діяльності і спілкування (розумові здібності, розвинені пам’ять і мова, точність і тонкість рухів рук тощо); б) спеціальні, визначальні успіхи людини в окремих видах діяльності і спілкування, де необхідні особливого роду задатки і їх розвиток (здібності математичні, технічні, літературно-лінгвістичні, художньо-творчі, спортивні тощо). Ці здібності, як правило, можуть доповнювати і збагачувати одна одну, але кожна з них має власну структуру. Вища міра творчих виявів особистості пов’язана з успішністю у створенні творів матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів називається геніальністю, а вища міра здібностей особистості в певній діяльності (спілкуванні) – талантом. Людина, яка здатна до багатьох і різних видів діяльності і спілкування, володіє загальною обдарованістю, тобто єдністю загальних здібностей, що зумовлює діапазон її інтелектуальних можливостей, рівень і своєрідність діяльності і спілкування. Здібності – не статичні, а динамічні утворення, їх формування і розвиток відбувається у процесі певним чином організованої діяльності і спілкування. Розвиток здібностей відбувається поетапно. Важливим моментом у дітей в розвитку здібностей є комплексність – одночасне вдосконалення декількох взаємодоповнюючих одна одну здібностей. Виділяють наступні рівні здібностей: репродуктивний, який забезпечує високе уміння засвоювати готове знання, опановувати зразки діяльності і спілкування, що склалися, і творчий, що забезпечує створення нового, оригінального. Але потрібно враховувати, що репродуктивний рівень включає елементи творчого і навпаки. 5. Інтелект – пізнання, розуміння або розум, - це інтегративна функція психіки, яка включає в себе всі пізнавальні здібності людини. За Бурлачуком - це узагальнена здібність до навчання, здатність до абстрактного мислення; те, що забезпечує ефективність адаптації, поведінки в складному середовищі та вимірюється тестами. За Векслером – це здатність розумно діяти, раціонально мислити, добре адаптуватися. До факторів, які впливають на формування та рівень інтелекту належать:
Інтелектуальний коефіціент (IQ) – це співвідношення розумового віку (РВ), який визначається за допомогою тестів інтелекту, до хронологічного віку (ХВ) даної особи, виражене у відсотках: IQ = РВ / ХВ х 100. Векслер розумів інтелектуальний коефіціент як результат порівняння індивіду з його віковою групою. Їм запропонома і статистично обгрунтована класифікація рівней інтелекту, яка відображає як ступінь відхилення від середньої, так і відсоток населення, які охоплені цими рівнями. Класифікація рівней інтелекту за Д.Векслером
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна:
Додаткова
|
| VII ОРІЄНТОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ Умовні й безумовні рефлекси. Динамічний стереотип. Перша та друга сигнальні системи |
Лекція Р 3 Тема: Вказівки розгалуження Умовні оператори та оператор вибору призначені для задання потрібного за умовою задачі порядку виконання операторів, тобто для реалізації... |
| Конспект лекій БЖД Цигода Владислав Станіславович Лекція №1. Вступ |
ЛЕКЦІЯ Тема: Вступ. Державотворча роль мови. Стилі, типи і форми мовлення Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології |
| «Емоції, почуття, інстинкти» Мета Перед вами намальована яблуня, а кожен з вас отримав по зеленому яблуку (вирізані з кольорового паперу), напишіть, будь ласка, і,... |
Тема: Країни Східної Європи, Північної і Центральної Азії Використовуючи відповідні умовні знаки, нанесіть на контурну карту Росії основні бази чорної металургії |
| Тема: Меню приготування страв за рецептами. Смаки. Уподобання. Умовні речення другого типу. Мета Обладнання: відеофільм “Meals in Britain”, комп’ютер, картки з індивідуальними |
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
| Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.) |
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |