Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти

Скачати 0.85 Mb.

Назва	Лекція Вступ. Безумовні та умовні рефлекси, інстинкти
Сторінка	2/6
Дата	04.04.2013
Розмір	0.85 Mb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Фізика > Лекція

1 2 3 4 5 6

Довгочасна пам‘ять - це запам‘ятовування і збереження інформації на тривалий час. Саме на довгочасній пам‘яті ґрунтуються процеси набування та закріплення знань, умінь та навичок, розрахованих на тривале використання у діяльності людини.

Мимовільне запам‘ятовування відбувається без спеціально поставленої мети запам‘ятати, проходить без вольових зусиль, відбувається немовби само собою. Значну роль у мимовільному запам`ятовуванні відіграє інтерес. Справжній інтерес учня до навчального предмету повинен обумовлюватися не зовнішньою цікавістю. Справжній інтерес залежить від змісту навчального матеріалу, коли учні усвідомлюють, що знання, які їм повідомляє вчитель, мають велике пізнавальне й практичне значення.

Максимальне використання мимовільної пам`яті створює передумови для успішного розвитку довільної пам`яті. Довільне запам‘ятовування пов‘язане з необхідністю щось запам‘ятати у зв‘язку з раніше наміченою метою або коли людина прямо ставить собі завдання: "Це треба запам‘ятати!" Необхідність зумовлює цілеспрямований характер запам‘ятовування і мобілізує вольові зусилля людини.

Навчальна діяльність учнів - засвоєння знань, набування вмінь та навичок - спирається переважно на довільне запам`ятовування, що вимагає докладання необхідних вольових зусиль на краще й міцніше запам`ятовування матеріалу, застосовуючи для цього спеціальні прийоми та способи запам`ятовування. Систематичне, планомірне, спеціально організоване запам`ятовування із застосуванням раціонально вибраних прийомів називають заучуванням. Процеси запам`ятовування і відтворення виступають як спеціальні, мнемічні дії, що виконуються за допомогою мнемічних операцій. Основними такими операціями є: 1) включення матеріалу в систему досвіду індивіда; 2) пошук і виділення способу організації матеріалу для його наступного відтворення; 3) створення одиниць відтворення на основі встановлення просторово-часових зв`язків між елементами матеріалу. Існує декілька мнемічних засобів запам`ятовування: 1) утворення смислових фраз із початкових букв інформації, що запам`ятовується; 2) інформація розміщується в порядку букв алфавіту; 3) ритмізація - переведення інформації у вірші, пісеньки, у рядки, пов`язані певним ритмом; 4) римування - інформація упорядковується за допомогою рими; 5) ранжування - інформація упорядковується згідно якої-небудь шкали оцінок; 6) групування - інформація упорядковується за певними ознаками.

Залежно від того, наскільки людина розуміє матеріал, розрізняють механічне і змістовне (логічне) запам`ятовування. Механічне запам`ятовування - це послідовне заучування окремих частин матеріалу без опори на смисловий зв`язок між ними, закріплення матеріалу без розуміння його смислових зв`язків і логіки побудови. Воно може бути як при мимовільному, так і при довільному запам`ятовуванні. До механічного запам`ятовування учні можуть вдатися у таких випадках: 1) коли вони не можуть зрозуміти смисл виучуваного матеріалу; 2) коли окремі частини матеріалу не пов`язані між собою за смислом; 3) коли учитель вимагає знати все точно так, як написано в підручнику. Механічне запам`ятовування матеріалу часто призводить до формального засвоєння знань, крім того, вимагає значно більше часу, ніж запам`ятовування змістовне (логічне). У педагогічній пресі висловлюються думки, що механічне запам`ятовування не повинно бути домінуючим у навчальному процесі. Механічне запам`ятовування в розумному поєднанні із смисловим запам`ятовуванням є корисним, бо створює базовий рівень засвоєння матеріалу, забезпечує знання понять, законів, теорій, концепцій тієї чи іншої науки.

Змістовне (логічне) запам‘ятовування - таке запам‘ятовування, що ґрунтується на розумінні матеріалу, що вивчається. Таке запам`ятовування безпосередньо пов`язане з процесами мислення, воно спирається на розуміння змісту матеріалу, на усвідомлення тих логічних зв`язків, які існують між його частинами, тому, поряд з мнемічними, цей вид запам`ятовування включає в себе розумові дії. Логічне запам`ятовування розвивається у зв`язку з розвитком мислення і мовлення. Воно в процесі свого розвитку збагачується дедалі складнішими прийомами логічного оброблення матеріалу. Етапи логічного запам`ятовування можна представити у вигляді схеми: усвідомлення мети запам`ятовування  розуміння його смислу  аналіз матеріалу  виявлення найважливіших думок  узагальнення  запам`ятовування цього узагальнення. Змістовне (логічне) запам`ятовування вимагає значно меншої кількості повторень, ніж довільне чи мимовільне запам`ятовування; його результати рідко забуваються і краще зберігаються в пам‘яті.

Вікові особливості розвитку дітей по-різному проявляються в їхньому індивідуальному формуванні їхніх здібностей. Діти запам`ятовують навчальний матеріал по-різному й різними способами. Одні найкраще запам`ятовують малюнок, предмети, звуки, барви. Це представники наочно-образного типу пам`яті. Розрізняють підтипи наочно-образної пам`яті залежно від ступеня участі основних аналізаторів у процесі запам`ятовування: зоровий, слуховий, тактильний, нюховий, смаковий, руховий (моторний) і змішаний (зорово-слуховий, зорово-руховий, слухово-руховий). Інші учні краще запам`ятовують думки і словесні формулювання, поняття. Це представники словесно-логічного типу пам`яті. Словесно-логічна пам`ять нерозривно зв`язана з мисленням та мовою, розвивається разом з розвитком їх змісту, є провідною в засвоєнні знань учнями у процесі навчальної діяльності. Словесно-логічна пам`ять формується у процесі прижиттєвого розвитку на основі образної, тобто образна пам`ять - це вихідний етап у розвитку людини. Ці два типи пам`яті взаємодіють між собою, доповнюють один одного, причому провідне місце, як правило, все більше займає пам`ять словесно-логічна. Це, проте, не означає, що образна пам`ять стає другорядною як пам`ять "нижчого" виду. Вона продовжує відігравати дуже важливу роль і часто посідає значне місце в діяльності людини. Крім того, "чисті" типи пам`яті трапляються дуже рідко. Найпоширенішим є змішаний (комбінований) тип пам‘яті, при якому учні однаково добре запам‘ятовують і наочно-образний, і словесно-логічний, абстрактний матеріал. Отже, типи пам`яті залежать від вправляння аналізаторів, задіяних у навчальну діяльність учня. Це дає можливість спиратися, з одного боку, на сильніші сторони пам`яті, з другого - розвивати слабкі сторони пам`яті й тим самим добиватися гармонійного розвитку цього важливого психічного процесу. Таким чином, під час організації навчання необхідно враховувати індивідуальні особливості пам`яті кожної дитини, що склалися у процесі її життя, але не менш важливо розвивати усі потрібні якості пам`яті.

Процес, зворотний запам‘ятовуванню, називається забуванням. Для довгочасної пам`яті властива така закономірність забування: забувається все непотрібне, другорядне, що не повторюється індивідом. Тому для зменшення забування необхідно: 1) розуміння, осмислення інформації; 2) повторення інформації у перші дні після заучування (краще це робити так: у перший день - 2-3 повторення (через 15-20 хвилин, через 8-9 годин), на другий день - 1-2 повторення, на сьомий день - 1 повторення, а потім одне повторення з інтервалом у 7-10 днів); 3) застосування засвоєних знань на практиці.

Отже, пізнання механізмів пам`яті учнів, властивостей їх пам`яті, які визначають їхню здатність до навчання, основні взаємопов`язані процеси пам`яті (запам`ятовування інформації, збереження та пригадування її, коли це буде необхідно), має особливо важливе значення для педагогів, оскільки вони покликані забезпечувати успіхи у навчанні й вихованні школярів.
3. Для того, щоб людині відчути, сприйняти і в результаті запам‘ятати будь-що, потрібен своєрідний "компас", який би виокремив з усіх предметів і явищ навколишнього і його внутрішнього світу саме те, що їй необхідно, скерував би у потрібному напрямі пізнавальну діяльність. Цей "компас" закладений у психічній діяльності й називається увагою. Увага – спрямованість психічної діяльності людини на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого. Фізіологічні механізми уваги пов‘язані, з одного боку, з виникненням вогнища збудження у певній ділянці кори великих півкуль головного мозку, спричиненого дією подразників, а з другого - внутрішньою психічною установкою людини, яка з певних причин виокремила саме цей подразник серед інших як головний, значущий для себе, свого організму.

Вогнище збудження у корі великих півкуль головного мозку, що виникає під дією певних подразників, є домінуючим і підкоряє собі, тобто гальмує, інші вогнища збудження в інших ділянках кори великих півкуль головного мозку. Це збудження може "пересуватися" з одного місця кори на інші, що спричиняє переключення уваги з одного об‘єкта на інший. У загальмованих ділянках кори головного мозку виникає збудження, а ті ділянки, що перебували у збудженому стані, гальмуються.

Увага буває мимовільною і довільною.

Основні види уваги

Основні види уваги

Мимовільна увага виникає раптово, несподівано для самої людини, незалежно від її свідомості, стану активності. Мимовільна увага пов‘язана з дією несподіваного подразника, який через свою значущість в даний момент привертає більшу увагу, ніж інші предмети чи події.

Довільна увага - це організована й усвідомлена діяльність людини, спрямована на предмет або явище, які її цікавлять, є для неї найважливішими. Тому довільна увага є проявом активності людини і прагненням одержати від своєї діяльності бажаний результат. Довільна увага необхідна й там, де безпосередньої зацікавленості немає.

До основних властивостей уваги відносять концентрацію, стійкість, обсяг, переключність .

Основні властивості уваги

концентрація уваги

стійкість уваги

переключність уваги

обсяг уваги

Основні властивості уваги

Концентрація, або зосередженість, уваги означає, що всі думки і дії людини зосереджені на чомусь одному, що на даний момент найбільше її цікавить. Інші предмети і явища, які людину не цікавлять, для неї наче і не існують.

Стійкість уваги - це той час, протягом якого людина може концентрувати увагу на предметі своєї зацікавленості або у зв‘язку з необхідністю.

Обсяг уваги - це кількість предметів або явищ, які одночасно можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. Він залежить від вроджених особливостей, віку (в дітей він менший), досвіду людини, а також від того, який об‘єкт сприймається. Обсяг уваги буде більшим у разі зацікавленості людини у справі, її кінцевій меті, якщо людина відчуває відповідальність за покладену на неї справу, вірить у свої можливості.

Переключність уваги - це активний процес, який полягає у здатності людини за потреби змінювати фокус своєї зацікавленості з одного предмета чи явища на інші.

Учитель, організовуючи навчально-виховний процес, повинен урахувати особливості уваги своїх учнів: від цього залежатиме варіант добору завдань за ступенем їх складності, їх різноманітність, темп і тривалість роботи, а також вибір оптимального способу подачі навчального матеріалу.
Лекція 3. Типологія вищої нервової діяльності. Дві сигнальні системи дійсності. Специфічні особливості ВНД людини.

План

Вчення І.П.Павлова про типи вищої нервової діяльності.
Темперамент і характер.
Поняття про першу і другу сигнальні системи.
Значення другої сигнальної системи в розвитку абстрактного мислення.

1. У сиву давнину, коли людина почала замислюватися над різними проявами свого психічного життя, було помічено, що поведінка людей різна за своєю динамікою - деякі люди повільні й спокійні, інші - швидкі й нестримні або запальні й рухливі. Це пояснювали домінуванням однією з чотирьох стихій: вогню, повітря, землі і води. Гіппократ у трактаті "Про природу людини" сформулював своє бачення цієї проблеми. Він доводив, що темперамент людини як прояв особливостей поведінки виникає від змішування сухого й вологого, холодного й теплого. Гіппократ вважав, що тіло людини вміщує чотири вологи, або "рідини": кров (сангвіс), жовч (холе), чорну жовч (мелан холе) та лімфу (флегму). Він описав чотири типи темпераменту як комплекси особливостей поведінки людини. Назви цих типів відображали переважання тієї чи іншої "рідини", а саме: сангвінік, меланхолік, холерик, флегматик.

Гален у ІІ ст. розвинув учення Гіппократа про темперамент. Пізніше І.Кант описав чотири основні типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик та флегматик.

І.П. Павлов розкрив механізми взаємодії середовища та організму, показав, що поведінка вищих істот завжди має своє пояснення й зумовлена природними (біологічними) потребами організму і можливостями середовища, котрі можуть задовольнити ці потреби. Учений вважав, що вища нервова діяльність - це те саме, що й поведінка, тобто він не розривав діяльності мозку і зумовленої нею цілеспрямованої рухової активності. Своїми працями з проблем вивчення психічної діяльності І.П. Павлов започаткував фізіологію вищої нервової діяльності (ВНД) як науку, а також обґрунтував природу темпераменту.
2. Темперамент - це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.

І.П. Павлов на підставі багаторічного вивчення особливостей утворення і перебігу умовних рефлексів у тварин виділив основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три основних показники:

1) силу процесів збудження і гальмування;

2) взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування;

3) рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість, з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.

На підставі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив 4 основних типи вищої нервової діяльності:

перший тип — сильний неврівноважений — характеризується достатньою силою нервових процесів, але збудження переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;

другий тип — сильний зрівноважений рухливий — має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх зрівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник;

третій тип — сильний врівноважений малорухливий — визначається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;

четвертий тип — слабкий — нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працездатність, швидко стомлюється.

І.П.Павлов вважав, що основні типи вищої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановленими у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у ІV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту; сильний неврівноважений тип — холеричному темпераменту; сильний врівноважений, рухливий тип — сангвінічному темпераменту; сильний врівноважений, з малою рухливістю нервових процесів — флегматичному темпераменту.

Особливості типів темпераменту

Тип темпераменту	Сила збудження	Врівноваженість процесів збудження та гальмування	Рухливість процесів збудження та гальмування	Тип нервової діяльності (за І.П.Павловим)
Сангвінічний	Сильний	Врівноважений	Рухливий	І (жвавий)
Холеричний	Сильний	Неврівноважений	Рухливий	ІІ (нестійкий)
Флегматичний	Сильний	Врівноважений	Малорухливий	ІІІ (спокійний)
Меланхолічний	Слабкий	Неврівноважений	Малорухливий	ІV (слабкий)

1 2 3 4 5 6

Схожі:

VII ОРІЄНТОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ Умовні й безумовні рефлекси. Динамічний стереотип. Перша та друга сигнальні системи	Лекція Р 3 Тема: Вказівки розгалуження Умовні оператори та оператор вибору призначені для задання потрібного за умовою задачі порядку виконання операторів, тобто для реалізації...
Конспект лекій БЖД Цигода Владислав Станіславович Лекція №1. Вступ	ЛЕКЦІЯ Тема: Вступ. Державотворча роль мови. Стилі, типи і форми мовлення Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології
«Емоції, почуття, інстинкти» Мета Перед вами намальована яблуня, а кожен з вас отримав по зеленому яблуку (вирізані з кольорового паперу), напишіть, будь ласка, і,...	Тема: Країни Східної Європи, Північної і Центральної Азії Використовуючи відповідні умовні знаки, нанесіть на контурну карту Росії основні бази чорної металургії
Тема: Меню приготування страв за рецептами. Смаки. Уподобання. Умовні речення другого типу. Мета Обладнання: відеофільм “Meals in Britain”, комп’ютер, картки з індивідуальними	ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)	КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання