|
|
Скачати 0.85 Mb.
|
|
2. Для нормального розвитку нервової системи дітей велике значення має організація режиму дня, тобто правильне чергування праці, відпочинку і сну. Сон — специфічний стан центральної нервової системи, який супроводиться складними фізіологічними процесами. Під час сну втрачається активний зв’язок з навколишнім середовищем. Електрофізіологічними дослідженнями встановлено наявність двох фаз сну. У стані повільного сну, який настає відразу після засипання, сповільнюється частота дихання і скорочення серця, знижується тонус скелетних м’язів, знижується температура тіла, сповільнюється обмін речовин і енергії. Через 1 – 1,5 години повільний сон змінюється швидким — дихання і скорочення серця стають швидкими, активізується діяльність внутрішніх органів, спостерігаються окремі мимовільні скорочення деяких груп м’язів. Швидкий сон триває 10 – 15 хвилин. За 7 – 8 годин сну настає 4 – 5 змін циклів сну. Згідно з уявленнями І.П.Павлова, сон за своєю фізіологічною суттю є гальмуванням, яке поширюється по корі і підкіркових утвореннях мозку. При цьому активний сон розвивається під впливом гальмівних умовних подразників, а пасивний — при обмеженні потоку аферентних імпульсів у кору великого мозку. У стовбурі головного мозку знаходяться центри, з якими пов’язані неспання і сон. Підтримання стану неспання зв’язане з активізуючими впливами, що йдуть в кору великого мозку із ретикулярної формації стовбура мозку. Перетинання мозку вище ретикулярної формації викликає у тварин безперервний сон. Настання сну зв’язують із збудженням структур, які розташовані в області згір’я. Ці структури пригнічують активність ретикулярної формації. Зміна неспання і сну повторює добовий природний ритм — зміну дня і ночі, до якого пристосувалися живі організми. Ще одна причина сну — втома. Сон може настати умовно-рефлекторно, а також при гуморальній регуляції зміни сну і неспання — при дії біологічно активних речовин, вміст яких змінюється протягом доби. На загальному фоні гальмування кіркових клітин залишаються ділянки, що перебувають у стані активності. Діяльність цих незагальмованих ділянок може викликати суб‘єктивні переживання, які людина сприймає як сновидіння. Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку. І.М.Сєченов називав сновидіння небувалими комбінаціями колишніх вражень. Уві сні нормальні функціональні зв‘язки між окремими групами клітин кори великого мозку порушуються (більшість з них перебуває в стані гальмування). Цим пояснюється незвичайний, часом фантастичний характер сновидінь. Інтенсивність кіркового гальмування під час сну не залишається постійною. Подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища, які діють на сплячу людину, можуть приводити окремі ділянки кори головного мозку в стан неспання. Звичайно перед засинанням людина намагається усунути усі подразники, які можуть заважати міцному сну: гасить світло, вимикає радіо тощо. Проте усунути всі подразники неможливо. Під час сну подразнення продовжують надходити в центральну нервову систему від рецепторів шлунка, кишечнику, серця, нирок та інших внутрішніх органів. Якщо перевантажити шлунок перед сном їжею, то майже завжди сон супроводжується страхітливими сновидіннями. Незручне положення тіла також може стати джерелом подразнень, які надходять до кори півкуль головного мозку і збуджують певні групи її клітин. Внаслідок цього в мозку розгальмовуються сліди пережитих в минулому вражень, з яких і будуються наші сновидіння. Отже, сновидіння є результатом своєрідної діяльності незагальмованих ділянок кори головного мозку, змінами відображень навколишньої дійсності. 3. Патологіями сну є: 1. Інсомнія (дисомнія) - порушення нічного сну (безсоння); 2. Гіперсомнія - непереборна патологічна сонливість; 3. Парасомнія. При стійких порушеннях сну бувають ситуації, коли потрібне втручання лікаря. Інсомнія (безсоння) - це розлад сну, який характеризується нездатністю заснути протягом значного періоду вночі. Люди, що страждають від безсоння, зазвичай не можуть закрити очі більше, ніж на декілька хвилин, ворочаються і ніяк не можуть знайти того самого положення, в якому вони зможуть заснути. Причинами виникнення безсоння можуть бути неврози, психози, органічні ураження мозку, соматичні захворювання. У здорової людини тимчасове безсоння може бути викликане надмірним нервовим збудженням. Причини безсоння визначають тактику і стратегію її лікування. Нерідко безсоння є лише проявом того або іншого психічного або соматичного захворювання. Негативний вплив на структуру сну чинить змінна робота, авіаперельоти із зміною часового поясу. Порушення сну є 80 різними розладами сну і майже половиною з них - інсомнія. Основними ознаками необхідними для встановлення діагнозу є: - скарги на погане засипання; - порушення сну відзначаються не менше 3 раз на тиждень; - заклопотаність безсонням і її наслідками (вночі або в течії дня); - погіршення здоров'я. Гіперсомнія (непереборна патологічна сонливість) - наявність надмірної тривалості сну. Для гіперсомнії характерні епізоди надмірної денної сонливості, що повторюються, або надмірний нічний сон. Слід розрізняти психофізіологічну гіперсомнію, що спостерігається у практично здорових осіб при недостатньому нічному сні або в умовах стресу, і різні патологічні варіанти гіперсомнії - нарколепсію, ідіопатичну гіперсомнію, різні феномени сну, невротичні розлади, посттравматичну гіперсомнію, лікарську гіперсомнію, порушення циркадних ритмів і так далі. У деяких осіб, що страждають гіперсомнією, спостерігається втрата соціальних, побутових, професійних навичок. Як правило, гіперсомнія виникає у молодому віці. Найбільш клінічно значущою гіперсомнією є нарколепсія, що характеризується надмірною денною сонливістю з імперативними (непереборними) епізодами денного сну; неспокійним нічним сном і почуттям недосипу; галюцинаціями при засипанні або пробудженні; катаплексією (раптовою втратою м'язового тонусу, як правило, що виникає на тлі сильних емоційних переживань); катаплексією пробудження. При нарколепсії спостерігається раннє настання фази швидкого сну (безпосередньо після засипання або протягом перших хвилин сну), зменшення вираженості глибокого сну і поява частих епізодів неспання в період нічного сну. Нарколепсія є довічним захворюванням, її лікування симптоматичне. Серед відомих причин гіперсомній - травма голового мозку, невротичні розлади, клінічна депресія, уремія, фіброміалгія, апное сну, синдром неспокійних ніг і синдром періодичних рухів кінцівок. Також гіперсомнія може бути побічним ефектом прийому деяких психотропних препаратів, можливий розвиток гіперсомнії при наркоманії і алкоголізмі. Можлива генетична схильність. Парасомнія - це деструктивне порушення сну, яке може відбуватися під час пробудження після фази сну з швидким рухом очей або часткових пробуджень під час фази сну з повільним рухом очей. Основні типи парасомнії : 1. Нічні кошмари; 2. Нічні страхи; 3. Сомнамбулізм; 4. Пробудження із сплутаною свідомістю 5. Порушення ритмічних рухів; 6. Розмова уві сні; 7. Судоми уві сні; 8. Сонний параліч; 9. Хвороблива ерекція; 10. Аритмія серця під час фази швидкого сну; 11. Порушення фази сну з швидким рухом очей; 12. Бруксизм; 13. Енурез (нетримання сечі); 14. Пароксизмальна дистонія.
Навіювання є обов’язковим компонентом звичайного людського спілкування, але може виступати і як спеціально організований вид комунікації, що передбачає некритичне сприйняття повідомленої інформації, протилежній переконанням. Навіювання або сугестію поділяють на: гетеросугестію, аутосугестію, навіювання пряме або відкрите і другорядне або закрите; навіювання контактне або дистанційне. Аутосугестія – це навіювання яких-небудь думок, бажань, образів, відчуттів, емоційних і соматичних реакцій і станів самому собі, за допомогою різних методів самонавіювання, які базуються на тому, що вербальні формули сугестії і невербальні прийоми здійснюють самі клієнти. Самонавіювання є основою аутогенного тренування (а також біологічного зворотнього зв’язку, релаксації і ін.) Гіпноз – це тимчасовий стан свідомості, який характеризується звуженням її об’єму і чітким фокусуванням на зміст навіювання, що пов’язано зі зміною функцій індивідуального контролю і самосвідомості. Таким чином, гіпноз можна розглядати як тимчасовий стан звуження свідомості і сконцентрованої уваги, що викликаний дією гіпнотизера (гетерогіпноз) або впливом на власну особистість (аутогіпноз), зумовлений підвищеною навіюваністю і гіпнабельністю, який проявляється у зниженні рівня мислення, вольового контролю та емоційного настрою. В стані гіпнозу гальмуванням охоплені лише деякі ділянки кори великих півкуль; це не що інше, як частковий, парціальний сон, який поступово розповсюджується з основного пункту з розходженням функцій мозку. Введення людини в стан гіпнозу є зміною психофізіологічних характеристик центральної нервової системи на фоні вибіркового сенсорного сприйняття. Стадії гіпнозу. Перша стадія. Перший ступінь. Спостерігається наростаюче зниження тонусу кори головного мозку. Основні процеси - гальмування і збудження - змінені, що створює умови для іррадіації гальмування на руховий аналізатор і другу сигнальну систему дійсності. Це вихідний передгіпнозний стан. Піддослідний чує, свої думки контролює. Чутливість збережена. Легко реалізується навіювання рухових реакцій. З цього стану гіпнотизований легко може вийти. Другий ступінь. Тонус кори ще більше знижується. Глибоко загальмований руховий аналізатор. Ковтальні рухи. Дотик до руки викликає активне нормальне напруження. Рухові реакції легко реалізуються. Чує й активно сприймає зовнішні подразники. Чутливість збережена. Легко може бути розбуджений. Третій ступінь. Тонус кори значно знижений. Більш глибоке пригнічення рухового аналізатора і другої сигнальної системи. Показники третього ступеня першій стадії: відчуття гіпнотиком дрімоти і сонливості. Перебіг думок млявий. Важкість в тілі. М'язи розслаблені. Піднята рука безсило падає. Неможливо відкрити повіки, поворухнути рукою. Моторні навіювання часто не реалізуються. Навколишні звуки чує. Після пробудження впевнений, що міг би вийти і сам з цього стану. Друга стадія. Перший ступінь. Тонус кори знижений, виникає зона раппорту. Розлите гальмування вимикає кінестетичну систему (каталепсії). Гальмування другої сигнальної системи дійсності. Гальмування іррадіює і на шкірний аналізатор (аналгезія). Другий ступінь. Ще більше поглиблення попереднього стану. Досягається сосковидної каталепсії. Мимовільна аналгезія. Більше гальмування другої сигнальної системи. Третій ступінь. У корі головного мозку з'являються фазові явища - вирівнююча фаза. Більш глибоке гальмування другої сигнальної системи. Третя стадія. Перший ступінь. Зона раппорту формується повністю. Друга сигнальна система вимкнена. 5. Емоції - особливий клас суб'єктивних психічних станів, що відбивають у формі безпосередніх переживань відчуттів приємного або неприємного, відношення людини до світу, людей, процесам і результатом практичної діяльності. До емоційної сфери особи відносять настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси та ін. Ці емоції включені в усі психічні процеси і стани людини. Будь-які прояви активності людини супроводжується емоційними переживаннями. Функції емоцій : 1. Сигнальна. Функція спілкування, тобто повідомлення людини інформації про стан того, що говорить і його відношення до того, що в даний момент відбувається. 2. Стимулююча. Функція дії, тобто чинення певного впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виразних рухів. 3. Оцінна функція. 4. Експресивна функція. 5. Комунікативна функція. Тут емоції можуть служити мовою. 6. Регулятивна. Функція оцінки ходу і результатів діяльності. 7. Захисна. Функція пристосування до навколишніх умов. 8. Мотиваційна функція. Бажання випробувати яку-небудь емоцію може стати мотивом для здійснення яких-небудь дій. Емоції і почуття мають самостійну цінність для особи. Види емоцій.
Кожна з перерахованих емоцій може бути представлена як градація станів, що зростають по мірі вираженості. Приклад: 1) спокійне задоволення, радість, захват, тріумфування; чи 2) соромливість, зніяковіння, сором, провина; чи 3) незадоволення, досада, засмучення, страждання, горе.
6. Емоційний стан людини залежить від характеру та інтенсивності актуальної потреби, з одного боку, та оцінки можливості її задоволення — з другого боку. Якщо суб’єктивна вірогідність задоволення потреби велика, то виникають позитивні почуття, у противному разі — негативні. Особливе значення емоційних станів полягає в їх регулятивній функції. Переживання виступають в ролі сигналів, які стимулюють або стримують діяльність людини. Глибокі переживання почуттів, емоційний стан можуть супроводжуватися посиленням або зниженням інтенсивності фізіологічних функцій організму людини. Такі фізіологічні реакції, як підвищення частоти пульсу, дихання, напруження м’язів, зміни кров’яного тиску, вмісту цукру в крові і т. ін., свідчать про активізацію сил організму. Якщо сила переживань переважає пристосувальні можливості організму, то можливі різні захворювання — неврози, інфаркти, гіпертонії, виразкові хвороби. Особливою формою переживання почуттів є стресові стани. Стрес характеризується як надмірне психологічне і фізіологічне напруження, викликане сильним несприятливим впливом того чи іншого фактора. Стан людини при стресі характеризується дезорганізацією поведінки і мови, в одних випадках проявляється в невпорядкованій активності, в інших — у пасивності, бездіяльності. Разом з тим незначний стрес може сприяти мобілізації сил, активізації діяльності. Особливо це характерно для простої діяльності. Стрес, який сприяє покращенню показників працездатності, розцінюється як стрес без дистресу. Погіршення цих показників розглядається як прояв дистресу. Тривалий стрес призводить до змін у значущості мотивів трудової діяльності; робота може викликати незадоволення. Поведінка людини в стресових станах залежить від типу нервової системи, локуса контролю, характеру і вольових якостей, ставлення до стрес-фактора. Стресогенну ситуацію одні люди сприймають як таку, що дозволяє їм реалізувати свої можливості і досягти бажаних успіхів. Тому розрізняють активне й пасивне емоційно-поведінкове реагування при стресі. Активне реагування більш доцільне при сильних короткотривалих стресорах, пасивне — при тривалому стресорі. До факторів, які спричиняють підвищене напруження, відносяться: ● фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов праці нормативним вимогам; ● страх; ● дефіцит часу на виконання роботи; ● підвищена складність завдання; ● наявність перешкод; ● дефіцит інформації для прийняття рішення; ● сенсорна депривація (недовантаження інформацією); ● висока значущість помилкових дій; ● перевантаження інформацією; ● конфліктні умови. Залежно від того, які психічні функції особливо активізуються в професійній діяльності і які несприятливі умови призводять до їх змін, напруження виявляються: ● як інтелектуальне, викликане великою щільністю потоку проблемних ситуацій; ● сенсорне, зумовлене неоптимальними умовами діяльності сенсорних і перцептивних систем і через це труднощами у сприйманні інформації; ● монотонія — напруження, викликане одноманітністю виконуваних дій; ● політонія — напруження, викликане необхідністю частого переключення уваги; ● емоційне, викликане конфліктними умовами, високою ймовірністю виникнення аварійної ситуації; ● напруження очікування, викликане необхідністю підтримання готовності робочих функцій в умовах відсутності діяльності; ● мотиваційне напруження, яке пов’язане з боротьбою мотивів і вибором критеріїв для прийняття рішення. |
| VII ОРІЄНТОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ Умовні й безумовні рефлекси. Динамічний стереотип. Перша та друга сигнальні системи |
Лекція Р 3 Тема: Вказівки розгалуження Умовні оператори та оператор вибору призначені для задання потрібного за умовою задачі порядку виконання операторів, тобто для реалізації... |
| Конспект лекій БЖД Цигода Владислав Станіславович Лекція №1. Вступ |
ЛЕКЦІЯ Тема: Вступ. Державотворча роль мови. Стилі, типи і форми мовлення Розглянуто на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів української філології |
| «Емоції, почуття, інстинкти» Мета Перед вами намальована яблуня, а кожен з вас отримав по зеленому яблуку (вирізані з кольорового паперу), напишіть, будь ласка, і,... |
Тема: Країни Східної Європи, Північної і Центральної Азії Використовуючи відповідні умовні знаки, нанесіть на контурну карту Росії основні бази чорної металургії |
| Тема: Меню приготування страв за рецептами. Смаки. Уподобання. Умовні речення другого типу. Мета Обладнання: відеофільм “Meals in Britain”, комп’ютер, картки з індивідуальними |
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
| Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.) |
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |