|
|
Скачати 0.84 Mb.
|
|
Набуття досвіду діяльності з формування понять – необхідний елемент методичної підготовки вчителів фізики Одним із напрямів діяльності вчителя є організація процесу засвоєння учнями наукових понять. Від його якості в значній мірі залежить ефективність навчання учнів фізики. Проблема формувания наукових понять є однією з провідних в методиці навчання фізиці Її дослідженням займались відомі методисти . Результатом їх роботи на дидактичному рівні стало визначення: джерел формування понять; способів і умов їх успішного засвоєння ; вимог до системи вправ, необхідних для формировання понять; прийомів, за допомогою яких розкривається зміст понять; критеріїв засвоєния понять; ролі самостійної роботи учнів у засвоєнні понять тощо .На рівні методики навчання фізики дослідниками розкрито особливості формувания основних понять в курсі фізики середньої школи. Однак, не дивлячись на досить повне висвітлення результатів досліджень проблеми в методичних виданнях і підготовку для вчителів методичних рекомендаций, впровадження їх в практику навчання фізиці не можна вважати задовільним. Свідченням тому можуть бути численні публікації матеріалів про результати шкільних випускних іспитів та вступних екзаменів до вузів , які є підтвержденням того, що дані рекомендації вчителями не використовуються в повній мірі. А це , в свою чергу , наводить на думку про те, що запропоновані рекомендації не являются для них керівництвом до дії. Причини такого явища ми вбачаємо у тому, що:
Аналіз зазначених можливих причин наявності недоліків у формуванні основних фізичних понять у учнів дав підстави для припущення , що передумовою створення такого положення є відсутність у вчителів необхідних навичок з підготовки і организації цього процесу, що може бути наслідком незавершеності їх підготовки до зазначеного аспекту професіональної діяльності. Порушення системи дій з формування у студентів умінь, в даному випадку здійснювать діяльність із засвоєння фізичних понять у учнів, приводить до того, що знання про процес формування понять не стають переконаннями майбутніх вчителів у необхідності та доцільності їх застосування в навчальному процесі. Вихід із існуючого положення ми вбачаємо у включенні до змісту курсу "Шкільний курс фізики та методика його викладання в школі" модуля "Формування наукових понять", що містить крім лекцій, декілька практичних занять та необхідиу кількість годин самостійної роботи, метою яких було б залучення студентів до самостійної практичної діяльності з відпроцювання елементів процесу формування наукових понять у шкільному курсі фізики. Результатом такої роботи повинна стати підготовка матеріалів до подальшого проектування діяльності учнів по засвоєнню фізичних понять. До складу цих матеріалів нами були включені:
Робота по створенню зазначених матеріалів дає можливість не тільки забезпечити необхідний фундамент для побудови в подальшому методики формування основних фізичних понять, які є предметом вивчення методики окремих питань шкільного курсу фізики, але й виробити в майбутніх учителів необхідні уміння із планування і організації цього процесу в школі. Досвід проведення такої роботи у вузі показав, що далеко не всі студенти спроможні відразу й безпомилково включитися до діяльності з розробки зазначених матеріалів. Однак, по мірі виконання системи запропонованих завдань вони починають розуміти необхідність застосування у різних випадках різних способів введення понять, усвідомлювати доцільність поетапності здійснення цього процесу, відчувати свою спроможність реалізувати необхідні дії для формування понять у учнів. Планувати таку роботу доцільніше паралельно із вивченням шкільних підручників, що є обов”язковим елементом даного курсу. Це дає можливість за один і той же час розв”язати дві задачі : перевірку якості засвоєння студентами змісту шкільних підручників і відпрацювання елементів процесу формування фізичних понять. З урахуванням вищезазначеного завдання, запропоновані студентам, повинні містити: ------Розробку карт розвитку фізичних понять в курсі фізики середньої школи (за підручниками різних авторів);
Завдання такого характеру доцільно включати до змісту самостійної роботи для домашнього виконання під час ознайомлення студентів з підручниками фізики .Їх перелік крім зазначеного повинен містити питання, відповіді на які пов”язані з знанням умов, що сприяють успішному засвоєнню понять учнями та етапів протікання цього процесу. З цією метою нами було складено 20 питань, які включалися до домашнього завдання і пропонувалися студентам перед вивченням кожного розділу шкільного підручника. Перевірка їх виконання передбачалась на практичних заняттях не за повним списком а за вибірковими питаннями. При цьому дозволялось користування зошитами, в які студенти могли занести необхідну інформацію під час домашнього опрацювання рекомендованої літератури. Наведемо приклад таких питань і домашнього завдання, до складу якого їх було включено. Як засвідчив досвід застосування наведених домашніх завдань у методичній підготовці майбутніх вчителів фізики , вони сприяють засвоєнню і матеріалу підручника і усвідомленню необхідності дотримуватись наукового підходу до організації процесу засвоєння фізичних понять.
Лекція 9.Позакласна робота з фізики.
ПОЗАКЛАСНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ Допоміжними формами організації навчання є такі, що забезпечують диференціацію та індивідуалізацію навчального процесу у позаурочний час, сприяють як подоланню відставання окремих учнів та їх груп від єдиних вимог загальної освіти, так і прискореному просуванню вперед школярів, які успішно опановують програму навчання. До допоміжних форм організації роботи з відстаючими учнями належать групові та індивідуальні додаткові заняття, які проводяться у позаурочний час. У творчо-практичній діяльності школярів допоміжними формами є різноманітні об'єднання клубного типу, гуртки, секції, студії, олімпіади, конкурси, турніри, які можна вважати доповненням і продовженням основних форм роботи учнів на уроці. Їх організація ґрунтується на тих же загальнодидактичних принципах, що й навчальна робота з фізики. Головними з них виступають принципи: індивідуалізованого підходу, зв’язку навчання з життям, розвивального навчання. Характерними ознаками позакласної роботи з фізики є: - врахування бажання учнів самостійно обирати вид діяльності, що викликає найбільший інтерес; - принцип добровільної участі учнів у позакласних заходах; - урахування можливостей закладу, вчителів та місцевих умов при плануванні форм позакласної роботи. Правильно спланована та організована позакласна робота з фізики виступає потужним важливим чинником підвищення якості навчання, заохочення до самоосвіти, зацікавлення предметом. На сучасному етапі розвитку школи найбільш важливими напрямами позакласної роботи є: - підсилення практичної спрямованості знань і вмінь учнів; - розвиток пізнавальної і творчої активності школярів; - підвищення виховного впливу всіх форм позакласної роботи; - здійснення індивідуалізації та профілізації навчання; - всебічний розвиток майбутніх громадян України. Тематика позакласних заходів мають відображати проблеми, що актуальні для суспільства, і враховувати стратегічні напрями розвитку науки. До таких можна віднести: - інтеграція наук, яка може втілюватися на рівні навчальних предметів у між предметних гуртках (фізика+біологія, фізика+математика, фізика+хімія, фізика+ філософія), тематиці наукових конференцій; - гуманітаризація освіти, пов’язана з підсиленням світоглядної спрямованості навчання, ознайомленням учнів з екологічними проблемами, питаннями історії фізики; - технологізація, яка передбачає можливості для ознайомлення школярів з новітніми виробничими технологіями та науковими галузями, завдяки яким став можливим їх розвиток. Позакласна робота може здійснюватися у різних видах формах: - індивідуальна робота; - групова робота; - масова робота. Наступна таблиця конкретизує форми позакласної роботи з фізики відповідно до її індивідуальної, групової та масової ознак. Таблиця Класифікація форм позакласної роботи з фізики
Неоціненний внесок позакласної роботи з фізики у орієнтацію учнів на професії, пов’язані з фізичною наукою. Уявлення про можливий внесок позакласної роботи з фізики у підготовку учнів до вибору професії дає наступна таблиця. Таблиця … Можливості позакласної роботи з фізики у здійсненні профорієнтаційної роботи
НАВЧАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ З ФІЗИКИ ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ Однією з організаційних форм навчання фізики є навчальні екскурсії. До 90 років вони включались до навчальних програм з фізики в якості обов’язкового елементу змісту навчання учнів фізики. На їх проведення планувались навчальні години. З перебудовою економіки України можливості для проведені навчальних екскурсій на виробництво зменшились і вчителі перестали приділяти належну увагу цій формі навчання школярів. З уведенням нової форми організації діяльності учнів з фізики – навчальної практики проведення екскурсій знову стало актуальним. Так, у інструктивному листі Міністерства освіти і науки України (№1/9-61 від 06.02.08) зазначається, що навчальні екскурсії та навчальна практика є обов’язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу. В листі також зазначається, що навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями. У зв’язку з цим функції навчальних екскурсій значно зросли. З політехнічної та профорієнтаційної вони розширились до культурологічної, естетичної, морально-етичної. Об’єкти екскурсій теж зазнали змін. Нині серед них переважають природні, віртуальні, музеї розвитку науки і техніки та ін. Особливого значення в умовах проведення навчальної практики набувають екскурсії міжпредметного характеру. При виборі об'єктів для проведення екскурсій слід враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю "Моя країна – Україна", визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об'єктів і туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 № 286. Класифікують екскурсії, як одну з форм навчальної діяльності учнів, за різними ознаками: - за дидактичною метою – вступні, поточні, підсумкові; - за кількістю учасників – індивідуальні, групові, колективні; - за характером об’єкта – у природу і на виробництво; - за місцем у навчальному процесі; - за змістом матеріалу – історико-літературні, краєзнавчі, виробничі, науково-природничі, комплексні. Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об’єкти. Вони можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь. Слід зауважити, що екскурсії можуть мати пасивний характер і активний. У першому випадку вони передбачатимуть тільки спостереження з метою вивчення явища, у другому – виконання певних вимірювань з метою дослідження протікання процесів. Так як мова йде про екскурсії, що плануються в кінці року (після вивчення курсу фізики), до їх плану доцільно включити практичні завдання. При цьому ефективність заходу значно підвищиться, якщо завдання матимуть індивідуальний або груповий характер. Екскурсії в природу – це форма організації навчально-виховної роботи з учнями, яка дозволяє спостерігати й вивчати предмети, процеси і явища природи в природних умовах; дає можливість спостерігати те, чого не можна показати у фізичному кабінеті. Ознайомлення з фізичними явищами, що відбуваються у природі, дає можливість навчити школярів переносити отримані знання, уміння та навички у нові умови, сприяти підвищенню міцності та дієвості знань із фізики, а значить, і досягненню більш високого рівня навчання учнів. Спостереження явищ у природних умовах переконують учнів у пізнаванності світу, сприяють встановленню міжпредметних зв’язків. Особливе місце в системі знань з фізики займають комплексні екскурсії у природу. В ході таких екскурсій учні можуть одночасно познайомитися з явищами або процесами, що протікають в природних умовах і є предметом вивчення фізики, біології, хімії, географії. До переваг екскурсій у природу можна віднести й те, що вони дозволяють вчителю фізики створити оптимальні умови для здійснення естетичного та екологічного виховання школярів у процесі вивчення основ фізики і відкривають можливості для стимулювання їх інтересу до проблем охорони природи: спостереження позитивних і негативних змін у природі; виявлення причин нерозумної діяльності людини, а також позитивна оцінка діяльності людей, спрямованої на охорону природи та раціональне використання її ресурсів. Значну роль екскурсії відіграють в ознайомленні учнів з основними категоріями матеріалістичної діалектики – причиною і наслідком, необхідністю і випадковістю, можливістю й дійсністю. На конкретних прикладах вчитель може переконати учнів у їх об’єктивному характері. Значення екскурсій у процесі вивчення природничих дисциплін полягає ще й у тому, що вони мають значний потенціал у розширенні політехнічного світогляду учнів, їхнього загальнокультурного розвитку та морального виховання. Одним із найбільш поширених видів екскурсій є короткочасний вихід у природу, розрахований на урок (або частину уроку). На таких заняттях в учнів розвиваються вміння спостерігати явища, які відбуваються у навколишньому середовищі, розкривати їх фізичну сутність. Під час екскурсії учень має можливість знайти підтвердження засвоєним раніше теоретичним положенням, порівняти результати демонстраційних і фронтальних експериментів із протіканням реальних явищ у природі. Використання приладів при цьому сприяє набуттю умінь і навичок застосовувати їх умовах, близьких до природних. Однак, під час організації таких занять, вчитель повинен враховувати, що намічені для вивчення явища і закономірності у природі тісно взаємопов’язані з іншими, а це означає, що в ході їх досліджень учень повинен навчитися виділяти головне і зосереджувати свою увагу на його вивченні. Велике значення в організації екскурсій має вибір об’єкту вивчення. Він пов’язаний з дотриманням окремих вимог. До їх числа входять вимоги до відбору завдань для спостереження, котрі включають підбір видів завдань, які підлягають виконанню, а також контрольні завдання для перевірки якості виконаної роботи. У зв’язку з необхідністю організації спостереження, як основного виду діяльності учнів під час екскурсій, слід мати на увазі, що в ньому науковці виділяють два аспекти: - методологічний (спостереження як один із видів пізнання); - психологічний (спостереження як форма розумової діяльності). Зупинимось детальніше на характеристиці останнього, як такого, що має більш вагоме значення для вчителя. Психологія спостереження як виду пізнавальної діяльності така, що дозволяє в процесі сприйняття інформації виділити такі його особливості:
Врахування зазначених психологічних аспектів спостереження як виду діяльності учнів дозволить вчителю більш вагомо підходити до оцінювання результатів виконання завдань, які були поставлені перед ними під час екскурсії. Методика проведення екскурсій вимагає від вчителя здійснення чотирьох етапів: - планування, який передбачає включення навчальних екскурсій до календарного і тематичного планів навчального процесу з фізики; - підготовчого, змістом якого передбачається визначення об’єкта дослідження, мети екскурсії, конкретних завдань для учнів; організація заходу; підготовка екскурсовода; - організаційного, в ході якого відбувається ознайомлення учнів з природними та виробничими об’єктами, активізація їх пізнавальної діяльності, фіксація результатів спостережень та інш; - підсумкового, який передбачає написання звітів, оформлення зібраних матеріалів, презентацію їх перед аудиторією. Проведення екскурсії може здійснюватися як учителем, так і професійним екскурсоводом, але незалежно від того, хто буде її проводити, учнів треба підготувати до цього заходу. Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду об’єкту. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо збирання необхідної інформації, складання умов задач, оформлення звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160. Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо. Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах: бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії, конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів), диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого; виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо. Звіти про виконання завдань із необхідними розрахунками учні повинні підготувати після екскурсії. Їх презентацію і захист доцільно робити наступного дня. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя. Під час оцінювання результатів діяльності учнів слід враховувати: - якість виконання завдань: повноту висвітлення питань, правильність розрахунків, вірність висновків, обсяг виконаних робіт; - зміст і форму звітної документації; - доповідь про результати спостережень; - обгрунтованість відповідей на питання під час захисту; - поведінку під час проведення екскурсії (за бажанням вчителя). |
|
Методичні рекомендації до семінарських занять, самостійної та індивідуальної... Опанувати методи і прийоми наукового розв'язування задач, пов'язаних із впровадженням новітніх досягнень науки і техніки |
Напівпровідників, а в 1998 р. – докторську дисертацію за спеціальністю... Богдан Арсентійович Сусь, професор кафедри загальної і теоретичної фізики Національного технічного університету України "КПІ" |
|
Роль елементів цікавої фізики в підвищенні ефективності навчально-виховного процесу В умовах сучасного диференційного навчання методика використання цікавої навчальної інформації,розширює можливості засвоєння учнями... |
МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ НАВЧАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ... МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ НАВЧАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИ ВИКЛАДАННІ ФІЗИКИ |
|
Конспект лекцій з дисципліни «МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» Усі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені, запис одиниць відповідає стандартам |
Методика навчання пристроїв комп’ютера. Серед питань, які пов’язані... Фізичні основи функціонування основних елементів комп.(повинно вивчатися на уроках фізики) |
|
Урок подорож. Фізика як природнича наука. Фізичні тіла і фізичні... Урок. Методи досліджень фізичних явищ. Спостереження та експеримент. Фізичні величини та їх одиниці вимірювання. Л. Р.№1«Фізичний... |
Програмно-нормативні засади навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладів Их навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, які визначено в листах Міністерства освіти і науки від 05. 03. 10 №1/9-143... |
|
Назва мовою оригіналу: Основи наукових досліджень: Підручник. Затверджено МОН РОЗДІЛ Методика математичного планування багатофакторного експерименту й аналіз його результатів |
Історія України як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела Методологія історії України. Основоположні принципи історичного пізнання. Етнополітичний контекст української історії |