Методика навчання фізики як наука. Методологія педагогічних досліджень

Лекція №7. Сучасні технології навчання фізики Урок фізики

1. 
   розвиток самостійності, як риси характеру;
   
2. 
   розвиток мислення і когнітивних процесів;
   
3. 
   формування екологічної свідомості;
   
4. 
   розвиток творчої особистості;
   
5. 
   соціалізація особистості;
   
6. 
   культурологічний підхід до навчання, передбачає ознайомлення з фізикою як компонентом культури;
   
7. 
   гуманізація навчання – передбачає розвиток усіх задатків особистості і орієнтації навчання не на клас, а на кожного окремого учня
   
8. 
   формування і розвиток ключових компетенцій у майбутніх громадян.
   

1. 
   інформаційну технологію;
   
2. 
   інтерактивну технологію;
   
3. 
   особистісно орієнтовану технологі;
   
4. 
   технології розвивального навчання;
   
5. 
   ігрові технології навчання;
   
6. 
   проектну технологію навчання;
   
7. 
   інтегральну технологію;
   
8. 
   модульну технологію та інші.
   

• 
  урок засвоєння нових знань;
  
• 
  урок формування вмінь і навичок;
  
• 
  урок застосування знань, вмінь, навичок;
  
• 
  урок узагальнення узагальнення і системи знань;
  
• 
  урок перевірки знань, умінь та навичок;
  
• 
  урок комбінований.
  

1. 
   організаційний момент;
   
2. 
   актуалізація опорних знань – виділення тих елементів знань, які необхідні для засвоєння нового матеріалу. Це можуть бути знання математики, хімії, попередніх розділів фізики;
   
3. 
   мотивація навчальної діяльності – спонукання учнів до активної роботи. Мотиваторами можуть виступати: потреби (навіщо потрібно); емоції і почуття; установки; ідеали.
   
4. 
   сприйняття і осмислення матеріалу – підібрати прийоми організації різних видів діяльності учнів, прийоми активізації та стимуляції учнів, зазначаються види фізичного експерименту, вправи, які сприяють засвоєнню;
   
5. 
   узагальнення і систематизація знань – це передбачає розміщення матеріалу у певній послідовності, визначення його зв’язку з раніше викладеним матеріалом, визначення місця даного матеріалу в системі;
   
6. 
   підведення підсумку уроку, домашнє завдання.
   

1. 
   організаційний момент;
   
2. 
   актуалізація опорних знань і життєвий дослід;
   
3. 
   мотивація навчальної діяльності;
   
4. 
   вивчення матеріалу шляхом виконання вступних вправ;
   
5. 
   застосування вмінь та навичок в процесі виконання лабораторних робіт;
   
6. 
   домашнє завдання;
   
7. 
   підсумки уроку.
   

1. 
   організаційний момент;
   
2. 
   актуалізація опорних знань і життєвий дослід;
   
3. 
   мотивація навчальної діяльності;
   
4. 
   виконання практичних завдань, розв’язання задач;
   
5. 
   самостійна робота учнів;
   
6. 
   взаємо контроль або колективна перевірка виконаних завдань;
   
7. 
   домашнє завдання;
   
8. 
   підсумок уроку.
   

1. 
   організаційний момент;
   
2. 
   актуалізація опорних знань і життєвий дослід;
   
3. 
   мотивація навчальної діяльності;
   
4. 
   визначення рівня узагальнення;
   
5. 
   узагальнення на рівні фактів;
   
6. 
   узагальнення на рівні поняття;
   
7. 
   узагальнення на рівні теорії;
   
8. 
   домашнє завдання;
   
9. 
   підсумки уроку.
   

1. 
   організаційний момент;
   
2. 
   мотивація навчальної діяльності;
   
3. 
   перевірка фактичного матеріалу;
   
4. 
   домашнє завдання;
   
5. 
   підсумки уроки.
   

1. 
   організаційний етап;
   
2. 
   перевірка домашнього завдання;
   
3. 
   актуалізація суб’єктного досвіду учнів і опорних знань;
   
4. 
   вивчення нових знань і способів діяльності;
   
5. 
   первинної перевірки розуміння вивченого;
   
6. 
   закріплення вивченого;
   
7. 
   застосування вивченого;
   
8. 
   узагальнення і систематизація вивченого;
   
9. 
   контроль і самоконтроль;
   
10. 
    корекція;
    

• 
  тема і мета уроку;
  
• 
  структура уроку і відповідність її типу;
  
• 
  науковість, повнота, логічність та точність викладу;
  
• 
  управління пізнавальної діяльності учнів;
  
• 
  виховна спрямованість уроку;
  
• 
  розвивальна спрямованість уроку;
  
• 
  відповідальність змісту віковим особливостям учнів;
  
• 
  характеристика і аналіз окремих етапів уроку;
  
• 
  методи і прийоми, які застосував вчитель;
  
• 
  дисципліна на уроці;
  
• 
  педагогічна майстерність, мовлення;
  
• 
  позитивні та негативні сторони уроку з позиції освітніх, розвиваючих спрямованість уроку;
  
• 
  і виховних завдань;
  

1. 
   одиничні – поняття, об’єм яких дорівнює 1 (річка Дніпро);
   
2. 
   загальні – поняття, які мають об’єм > 1;
   
3. 
   категорії – до них відносять поняття найбільшого ступеня узагальненості: матерія, рух, причина, наслідок.
   

1. 
   Члени ділення або видові поняття повинні виключати один одного. Тобто кожний предмет може входити в об’єм тільки одного видового поняття.
   
2. 
   Під час одного поділу необхіднокористуватись тільки однією ознакою для поділу, бо ознак існує багато.
   
3. 
   Видові поняття повинні бути найближчими до родового.
   
4. 
   Поділ повинен бути сорозмірним.
   

1. 
   підведення видового під родове:
   

2. 
   генетичне визначення – це спосіб, за допомогою якого можна пояснити шлях створення родового поняття.
   

1. 
   опис;
   
2. 
   характеристика (з різних боків);
   
3. 
   вказівка;
   
4. 
   пояснення;
   
5. 
   порівняння з іншими;
   
6. 
   класифікація;
   
7. 
   історичне походження.
   

1. 
   Тафтологія – предмет визначається через самого себе;
   
2. 
   Коло у визначенні поняття (зациклення);
   
3. 
   Визначення невідомого поняття через невідоме;
   
4. 
   Введення поняття через неістотні ознаки.
   

1. 
   Дифузнорозсіяне уявлення про предмет або явище (учень відділяє дане поняття від інших понять, але істотних ознак встановити не може);
   
2. 
   Може визначити ознаки предмету, але не може відділити істотні від неістотних;
   
3. 
   Учень відділяє істотні ознаки від неістотних, але не може їх узагальнити і дати визначення;
   
4. 
   Все може.
   

1. 
   Початкова генералізація;
   
2. 
   Внутрішньопонятійна генералізація (виділяє суттєві ознаки, але не може виділити головні, що приводить до помилки формулювання закономірностей);
   
3. 
   Міжпонятійна генералізація – вплив одного поняття на інше.
   

1. 
   Створення необхідної бази;
   
2. 
   Наявність проблемної ситуації (це утруднення в розумовій діяльності);
   
3. 
   Відбір і аналіз фактів;
   
4. 
   Врахування специфіки понять;
   
5. 
   Самостійна діяльність учня (самостійна розумова діяльність);
   
6. 
   Здійснює вміння.
   

1. 
   Первинне ознайомлення з поняттям (розповідь вчителя, підручник, експеримент, навчальний кінофільм) і виділення його істотних ознак.
   
2. 
   Уточнення ознак поняття (вправи, експеримент та інші);
   
3. 
   Диференціювання понять – порівняння ознак даного поняття з ознаками інших понять, раніше засвоєних;
   
4. 
   Встановлення зв’язків і відношення даного поняття з іншими (аналіз експерименту, графічної залежності, формули);
   
5. 
   Класифікація понять- це складання схем і таблиць;
   
6. 
   Корекція понять – робота з таблицями фізичних величин, з роздатковим матеріалом, пошук прикладів у житті;
   
7. 
   Застосування поняття – розв’язування задач, пояснення невідомих явищ даного типу, виконання експериментальних завдань, проектів;
   

1. 
   організація спостережень за одиничними предметами та явищами – учень вводиться в сферу понять;
   
2. 
   збагачення спостережень з метою визначення істотних ознак певних явищ;
   
3. 
   виділення спільних істотних ознак предметів і явищ;
   
4. 
   їх уточнення;
   
5. 
   їх визначення;
   
6. 
   вправи по практичному застосуванню понять;
   
7. 
   розширення і поглиблення поняття.
   

1. 
   чуттєво-конкретне сприйняття;
   
2. 
   виділяє загальні істотні ознаки;
   
3. 
   абстрагування;
   
4. 
   визначення поняття;
   
5. 
   уточнення і закріплення у пам’яті істотних ознак;
   
6. 
   встановлення зв’язків даного поняття з іншими;
   
7. 
   застосування понять при розв’язуванні елементарних задач;
   
8. 
   класифікація понять;
   
9. 
   застосування понять у розв’язуванні задач творчого характеру;
   
10. 
    збагачення поняття;
    
11. 
    вторинне, більш повне визначення понять;
    
12. 
    опора на поняття під час вивчення нового матеріалу;
    
13. 
    нове збагачення понять;
    
14. 
    встановлення нових зв’язків.
    

1. 
   узагальнення суттєвих ознак відбувається на основі аналізу одиничного сприйняття;
   
2. 
   виключення п’ятого етапу, тобто уточнення ознаки поняття у вправах;
   
3. 
   учнів не ознайомлюють з правилами визначення понять;
   
4. 
   не завжди здійснюється восьмий етап - класифікація понять;
   
5. 
   не приділяється увага узагальненню понять;
   
6. 
   учні не навчаються прийомам роботи по вивченню змісту понять;
   
7. 
   не забезпечується організація самостійної роботи учнів на різних етапах засвоєння понять;
   
8. 
   не враховуються міжпредметні зв’язки;
   
9. 
   має місце відсутність єдності або єдиного підходу до інтерпретації понять в різних предметах;
   
10. 
    автори збірників задач та методичних посібників для учнів не розробляють методичних вправ із формування понять у відповідності до вимог цього процесу;
    
11. 
    має місце дублювання в розвитку понять тому, що має негативні наслідки;
    
12. 
    не здійснюється оперативний контроль, який дає змогу вчителю визначити недоліки у формуванні понять.
    

1. 
   Узгодити у часі вивчення окремих предметів;
   
2. 
   Забезпечити наступність і неперервність у розвитку понять;
   
3. 
   Забезпечити єдність в інтерпретації загальнонаукових понять;
   
4. 
   Виключити дублювання у формуванні одних і тих же понять у процесі вивчення одних і тих же предметів;
   
5. 
   Здійснити підхід до розкриття класів понять на основі планів узагальненого характеру;
   
6. 
   Систематизувати і узагальнити поняття на основі врахування попередніх, супутніх і перспективних зв’язків;
   
7. 
   Вчитель, приступаючи до планування діяльності учнів із формування понять, повинен мати: