|
Скачати 2.93 Mb.
|
Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів. Кредити банку дозволяють оптимізувати джерела фінансування оборотних коштів і активно впливають на раціональне формування запасів оборотних коштів. Комерційний (товарний) кредит являє собою форму оптового продажу підприємством сировини, матеріалів або продукції у формі відстрочки платежу. Для підприємств він має ряд переваг у порівнянні з іншими джерелами позикового капіталу, а саме:
Однак, поряд з перевагами, комерційний кредит має і ряд недоліків: • вузький характер використання (дозволяє задовольнити потребу підприємства в позиковому капіталі тільки для фінансування оборотних коштів); обмежений характер у часі; • характеризується підвищеним кредитним ризиком. Підприємство, що використовує комерційний кредит, повинно обов'язково враховувати властиві йому переваги та недоліки. Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлено різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов'язань. Іншими словами, кошти з моменту нарахування вже не є власністю підприємства, але використовуються ним до настання терміну погашення зобов'язань. Це джерело відносять до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Допустима (нормальна) кредиторська заборгованість обумовлена діючим порядком розрахунків (наприклад: заборгованість постачальникам по розрахункових документах, термін оплати по яких ще не настав). Кредиторська заборгованість — цс короткострокові зобов'язання підприємств, що виникають: • по розрахунках з бюджетом; • по розрахункових документах і векселям, термін оплати яких не наступив і не оплачені в термін • по короткострокових кредитах 3.1.4. Показники стану і використання оборотних коштів підприємства Стан оборотних коштів підприємства характеризується, насамперед, їхньою наявністю на визначену дату (із суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) і суми рядка 430 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» віднімається сума показників розділу І активу «Необоротні активи» рядок 080). Швидкість обороту оборотних коштів характеризується періодом, у плині якого оборотні кошти проходять усі стадії кругообігу на підприємстві, тобто здійснюють один оберт. Період оборотності оборотних коштів розраховується за планом і фактично. Порівняння отриманих результатів дозволяє робити висновки про прискорення або уповільнення оборотності оборотних коштів. Період обороту оборотних коштів (у днях) = Середні залишки нормованих оборотних коштів (грн.). Тривалість розрахункового періоду (у днях) х Обсяг реалізованої продукції (грн.). Ефективність використання оборотних коштів характеризує коефіцієнт оборотності. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів = Обсяг реалізованої продукції (грн.) * Середні залишки нормованих оборотних коштів (грн.). Коефіцієнт забезпеченості характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежність від позикових засобів. Значення коефіцієнта забезпеченості власними засобами нижче 0,1 свідчить про неплатоспроможність підприємства, а підвищення значення в порівнянні з попереднім періодом — про зміцнення фінансової незалежності і зниженні ризиків фінансових вкладень. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами = = Власні засоби (грн.) х Загальна сума оборотних коштів (грн.). Коефіцієнт покриття — узагальнений показник ліквідності балансу. Коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Значення показника в границях 2,0-2,5 вважається прийнятним, менше 1,0 вважається, що структура балансу незадовільна, а підприємство неплатоспроможне. Коефіцієнт покриття = Сума всіх поточних активів (грн.) х Сума короткострокових зобов'язань (грн.). Коефіцієнт абсолютної ліквідності відбиває готовність підприємства погасити свої борги. Значення коефіцієнта в границях 0,25-0,35 вважається достатнім, менше 0,2 — підприємство неплатоспроможне. Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти (грн.) + Короткострокові вкладення (грн.) х Сума короткострокових зобов 'язань (грн.). Практичний блок Відповісти на питання, проставляючи у рядках відповідно (графічно) відповіді: Так — «+» Ні — «-» Чи вірно, що: 1. Виходячи із критерію тривалості обороту, прийнято, що кошти з обертанням вище одного року відносять до основних засобів, а з обертанням в межах року — до оборотних коштів. 2. За ступенем керованості оборотні кошти поділяють на нормовані і ненормовані 3. Потреба підприємства в оборотних коштах залежать від та ких факторів: виду бізнесу, масштабу діяльності, тривалості виробничого циклу, структури капіталу підприємства, видів сировини. 4. До методів розрахунку нормативів оборотних коштів відносять: аналітичний, метод прямого рахунку, коефіцієнтний розрахунок. 5. Заключний етап нормування — визначення норм по всім статтям оборотних коштів для підрозділів підприємства, де використовується матеріальні цінності і виготовляється продукція.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Список використаної літератури: 1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств (№ 283/97— ВР) від 22 травня 1997р. 2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» Затверджено наказом № 92 Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 8 «Нематеріальні активи»: Затверджено наказом №242 Міністерства фінансів України 18жовтня 1999р. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Об'єднання підприємств»: Затверджено наказом № 163 Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку /Vе 19 «Фінансові інвестиції» Затверджено наказом № 91 Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. 3.2. Кредитування підприємств Основні питання: 3.2.1. Необхідність і сутність кредитування підприємств. 3.2.2. Банківське кредитування підприємств. 3.2.3. Види небанківського кредитування підприємств. Основні поняття і терміни: Кредит, банківський кредит, комерційний кредит, бланковий кредит, дисконт, акцептний кредит, овальний кредит, факторинг. 3.2.1. Необхідність і сутність кредитування підприємств Фірма може одержати «короткі» гроші шляхом одержання комерційного кредиту від продавця товару. Однак постійне отримання комерційного кредиту і збільшення терміну його надання ускладнюються через його неефективність для продавця, або через ненадійність оплати постачання покупцем з низькою кредитоспроможністю. Якщо цей спосіб одержання коштів для фірми недоступний, то вона може отримати банківський кредит. Кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику поверненням її разом із певним відсотком Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами виступають дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є суб'єктом кредиту. Існування кредитних відносин обумовлене рядом факторів, рис. 3.2. Основними об'єктами короткострокового кредитування в обігові кошти є:
Рис. 3.2 Причини виникнення кредитних відносин
3.2.2. Банківське кредитування підприємств Банківський кредит — це основна форма кредиту, за якої банк надає і клієнтові у тимчасове використання частину власного, або залученого капіталу на умовах повернення зі сплатою банківського процента Банківський кредит класифікують за різними ознаками, рис. 3.3. Строковий кредит — незабезпечений кредит на термін не більш 90 днів, звичайно оформлений у виді простого векселя, підписаного позичальником. У країнах з недостатньо розвитими ринковими SHAPE \* MERGEFORMAT µ § Рис. 3.3 Банківське обслуговування підприємства відносинами і законодавством замість простого векселя оформляється звичайна спеціальна кредитна угода між банком і фірмою. Грошові кошти по терміновій позиці надаються одноразово в повній сумі і повертаються з відсотками в повній сумі позики одразу. Запозичення коштів таким способом фірма здійснює у виняткових ситуаціях, коли виникають несподівані потреби в коштах. Тому строкові позики мають високу вартість, зв'язану з високими адміністративними витратами по оформленню і виконанню договорів такого типу. Контокорентний кредит (від італ. сопіо соггепі — поточний рахунок) передбачає ведення банком поточного рахунку клієнта з оплатою розрахункових документів, що надійшли, і зарахуванням виторгу. Якщо коштів клієнта виявляється недостатньо для погашення зобов'язань, банк кредитує його в межах встановленої в кредитному договорі суми, тобто контокорент може мати і дебетове, і кредитове сальдо. Існують спеціальні овердрафтнірахунки, коли банк кредитує клієнта понад установлений кредитним договором суми. Розрахунки по контокоренту проводяться з установленої договором періодичністю шляхом сальдо платежів і надходжень і визначення реальної суми наданого кредиту. Овердрафт — це допущення дебетового залишку на рахунку клієнта. У багатьох країнах клієнтські овердрафти заборонені законодавчо (однак вони активно використовуються у Великобританії). Овердрафт розглядається як своєрідна позичка клієнтові, шо повинна бути погашена в короткий термін і з процентною ставкою, що перевищує середньо-ринкову. Онкольний кредит (від англ. оп саll — за вимогою) є різновидом контокоренту і видається, як правило, під заставу товарно-матеріальних цінностей або цінних паперів. У межах забезпеченого кредиту банк оплачує всі рахунки клієнта, одержуючи право погашення кредиту на першу свою вимогу за рахунок коштів, що надійшли на рахунок клієнта, а при їхній недостатності — шляхом реалізації застави. Процентна ставка по цьому кредиту нижче, ніж по термінових позичках. Обліковий (вексельний) кредит надається банком пред'явникові векселів, обліковуючи їх до настання терміну платежу. Векселедержатель одержує від банку зазначену у векселі суму за винятком облікового відсотка, комісійних платежів і інших накладних витрат. Закриття кредиту здійснюється на підставі повідомлення банку про оплату векселя. Відомі й інші форми кредитування за допомогою банківського векселя. Наприклад, підприємство може придбати банківський вексель за ціною нижче номіналу і використовувати його як платіжний засіб. Останнє в ланцюжку підприємство в потрібний момент пред'явить вексель банкові для погашення й одержить зазначену в ньому суму. Підприємство, що купило банківський вексель, одержує додаткове джерело короткострокового фінансування (різниця між номіналом векселя і сплаченої за нього сумою), крім того, не відбувається зриву платежів у ланцюжку). Акцептний кредит використовується в основному в зовнішній торгівлі і надається постачальником імпортерові шляхом акцепту банком виставлених на нього експортером трат. Аваль — поручительство за особу, зобов'язання за векселем, звичайно на лицьовій стороні векселя або алонжі. Банк, що видав таку гарантію (аваліст), відповідає за платіж за векселем у тім же обсязі, що й особа якому він виданий, тобто, несе солідарну відповідальність. Аваліст, що оплатив вексель має право вимагати відшкодування платежу, за яке він дав аваль, а також з осіб, відповідальних перед останнім. Ломбардний кредит здійснюється у формі банківського кредиту під заставу депонованих у банку цінних паперів. У заставу звичайно приймаються цінні папери, що котируються на біржі. Сума кредиту складає від 50 до 90 % їхньої курсової вартості. Термін кредиту звичайно не перевищує трьох місяців. Контракт на одержання ломбардного кредиту може передбачати різні умови виплати боргу. У випадку, якщо позичальник не погасить кредит вчасно, він зобов'язаний розрахуватися з кредитором по збільшеній (штрафній) процентній ставці за весь період прострочення платежу. Якщо кредит усе-таки не буде погашений, право власності переходить до кредитора, що реалізує майно й утримує з продажу суму боргу разом з нарахованими відсотками. |
Уроки математики в 6 класі Розділ Раціональні числа У результаті вивчення теми учні мають навчитися: називати модуль заданого числа; описувати поняття модуль числа; розв'язувати вправи,... |
Лінійні рівняння, що містять знак модуля, що містять суму та різницю... Тема: Лінійні рівняння, що містять знак модуля, що містять суму та різницю модулів, що містять модуль під знаком модуля |
Методичні рекомендації до самостійного вивчення питань Модуль Становлення системи державного казначейства на Україні, її структура та функції. Платіжна система виконання бюджетів |
Методичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем,... Методичні рекомендації, завдання та матеріали для опрацювання тем, винесених на самостійне вивчення студентами |
МОДУЛЬ З ҐЕНДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ... |
Пояснювальна записка Варіативний модуль розроблено до навчальної програми “Технології. 10-11 класи”. Програмою модуля передбачено ознайомлення учнів... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІСТОРІЯ РОСІЇ” Вміщені плани семінарських занять, теми та завдання індивідуальних робіт з з дисципліни “Історія Росії” (ІХ – поч. ХХ ст.) та методичні... |
Модуль суб’єкти інфраструктури товарного ринку Змістовний модуль... Предмет дисципліни "Інфраструктура товарного ринку" та його взаємозв'язок з іншими дисциплінами |
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Модуль Фонетичне, лексико-граматичне забезпечення вивчення теми “Структура... |