План Потенціал та творчість менеджера Види творчих особистостей. Бар’єри розвитку творчого потенціалу менеджера
|
|
Скачати 240.27 Kb.
|
Інформаційний потенціал характеризується діяльністю, пов'язаною з підготовкою інформації для управління суспільними процесами. Його потужність залежить від ступеня соціальної важливості інформації, рівня управління й керівництва. Організаційний потенціал характеризується здатностями нарощувати корисний ефект унаслідок постійного рівня організованості (стабільності), забезпечення динамічного і пропорційного розвитку структурних елементів на основі пізнання дій законів суспільства і природи, їхньої взаємодії. Організаційно-управлінський потенціал — це сукупність здібностей, що стосуються управління організаційними структурами за допомогою управлінських методів і техніки управління. Кваліфікаційний потенціал характеризує можливості керівника або посади, означає його кваліфікацію та підготовленість до діяльності. Трудовий потенціал суб'єкта діяльності проявляється в самій її доцільності. Тому між трудовим потенціалом суб'єкта і його діяльністю спостерігається певна залежність. Діяльність можна оцінити тільки за результатами. Але це буде оцінка минулої праці, а потрібно шукати критерії оцінки майбутньої діяльності. Структуру трудового потенціалу менеджера (рис. 2) формують зовнішні чинники, а його ефективність оцінюється з доцільністю діяльності керівника, про яку свідчить стан організації. Засоби та предмети праці є факторами діяльності. Це означає, що суб'єкти праці, відокремлені від засобів діяльності (праці) і являються тільки чинниками можливостей. Для здійснення дій вони — засоби і суб'єкти — мають об'єднатися. Трудовий потенціал менеджера правильно характеризує успішність майбутньої діяльності за фіксованих зовнішніх умов, постійної дії чинників. Тобто, формуючи трудовий потенціал менеджера, слід прагнути до умовної сукупності вмінь, навичок, звичок, обдарованості, здібностей, особистих рис, які зумовлюють успіх діяльності.  Рис. 2. Структура трудового потенціалу менеджера Але слід зауважити, що рівень трудового потенціалу менеджера, який зумовлює доцільність діяльності не тільки керівника, а й усієї організації, можна не лише розвинути, але і втратити. Тому необхідно звертати увагу на збереження трудового потенціалу менеджера. Інтелектуальний потенціал менеджера За визначенням де Гроота, інтелект — це не природна геніальність, а творчий продукт, результат специфічного саморозвитку особистості, пов´язаного з довготерміновим накопиченням і диференціацією корисного для даної галузі діяльності досвіду. Обдаровані люди мають високу інтелектуальну продуктивність, як ефективність процесів одержання і переробки інформації. Інтелектуальний ресурс менеджера є основним. Він визначає успіх будь-якої діяльності й базову основу інших здібностей. Основними компонентами інтелекту є: пам´ять, мислення, увага, уявлення, відчування, сприйняття, взаємозв´язок яких забезпечує цілісність та інтелектуальну активність. Менеджери з високим рівнем інтелекту мають високу динамічність розумових процесів, гнучкість мислення, кмітливість, активність в освоєнні нових знань. Ця категорія працівників здатна легко та продуктивно навчатись. У них швидко формуються навички та вміння, а в проблемних ситуаціях, при зміні умов діяльності оперативно здійснюється внутрішня перебудова, коригується стиль мислення. Низький рівень інтелектуальних здібностей характеризується низькою розумовою активністю, пасивним відношенням до навчання, самоосвіти, виникають труднощі у засвоєнні нових знань. Структуру інтелектуального потенціалу наведено на рис. 3.  Рис. 3. Структура інтелектуального потенціалу Творчість менеджера. Типи творчої особистості http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/drugin/13.php Дружинин В. Многие из исследователей сводят проблему человеческих способностей к проблеме творческой личности: не существует особых творческих способностей, а есть личность, обладающая определенной мотивацией и чертами. Действительно, если интеллектуальная одаренность не влияет непосредственно на творческие успехи человека, если в ходе развития креативности формирование определенной мотивации и личностных черт предшествует творческим проявлениям, то можно сделать вывод о существовании особого типа личности — «Человека творческого». Знаниями об особенностях творческой личности психологи обязаны не столько своим усилиям, сколько работе литературоведов, историков науки и культуры, искусствоведов, которые так или иначе касались проблемы творческой личности, так как нет творения без творца. Творчество есть выход за пределы традиции и стереотипов. Это лишь негативное определение творчества, но первое, что бросается в глаза, — сходство поведения творческой личности и человека с психическими нарушениями. Поведение того и другого отклоняется от стереотипного, общепринятого. Есть две противоположные точки зрения: талант — это максимальная степень здоровья, талант — это болезнь. Гениальные люди всегда болезненно чувствительны. У них наблюдаются резкие спады и подъемы активности. Они гиперчувствительпы к социальному поощрению и наказанию и т. д. Ломброзо приводит любопытные данные: в популяции евреев-ашкенази, живущих в Италии, больше душевнобольных, чем у итальянцев, но больше и талантливых людей (сам Ломброзо был итальянским евреем). Вывод, к которому он приходит, звучит следующим образом: гений и безумие могут совмещаться в одном человеке. Список гениев, страдающих психическими расстройствами, бесконечен. Эпилепсией болели Петрарка, Мольер, Флобер, Достоевский, не говоря уже об Александре Македонском, Наполеоне и Юлии Цезаре. Меланхолия была у Руссо, Шатобриана. Психопатами (по Кречмеру) являлись Жорж Санд, Микеланджело, Байрон, Гете и другие. Галлюцинации были у Байрона, Гончарова и многих других. Количество пьяниц, наркоманов и самоубийц среди творческой элиты не поддается подсчету. Большинство философов и психологов различает два основных типа поведения: адаптивное (связанное с имеющимися в распоряжении человека ресурсами) и креативное, определяемое как «созидательное разрушение». В творческом процессе человек создает новую реальность, которая может быть осмыслена и использована другими людьми. Отношение к творчеству в различные эпохи изменялось кардинально. В Древнем Риме в книге ценился лишь материал и работа переплетчика, а автор был бесправен — не преследовались ни плагиат, ни подделки. В Средние века и значительно позднее творец был приравнен к ремесленнику, а если он дерзал проявлять творческую самостоятельность, то она никак не поощрялась. Творец должен был зарабатывать на жизнь иным путем: Мольер был придворным обойщиком, да и великого Ломоносова ценили за утилитарную продукцию — придворные оды и создание праздничных фейерверков. И лишь в XIX в. художники, литераторы, ученые и прочие представители творческих профессий получили возможность жить за счет продажи своего творческого продукта. Как писал А. С. Пушкин, «не продается вдохновенье, но можно рукопись продать». При этом рукопись ценили только как матрицу для тиражирования, для производства массового продукта. В XX в. реальная ценность любого творческого продукта также определялась не вкладом в сокровищницу мировой культуры, а тем, в какой мере она может служить материалом для тиражирования (в репродукциях, телефильмах, радиопередачах и т. д.). Поэтому существуют неприятные для интеллектуалов различия в доходах, с одной стороны, представителей исполнительского искусства (балета, музыкального исполнительства и т. д.), а также дельцов массовой культуры и, с другой стороны, творцов. Обществом, однако, разделялись во все времена две сферы человеческой активности: otium и oficium (negotium), соответственно, активность на досуге и деятельность социально регламентированная. Причем социальная значимость этих сфер менялась со временем. В Древних Афинах biostheoretikos — жизнь теоретическая — считалась более «престижной» и приемлемой для свободного гражданина, чем biospraktikos — жизнь практическая. В Древнем Риме vitaactiva — жизнь деятельная (negotium) — считалась долгом и основным занятием каждого гражданина и главы семейства, между тем как vitacontemplativa — жизнь созерцательная — и вообще досуг мало ценились на фоне гражданского служения. Возможно, поэтому все гениальные идеи античности родились в Древней Греции, а римляне воплотили их в статьи Римского права, инженерные сооружения и блестящие по форме рукописи, популяризирующие труды великих греков (например — Лукреций). В эпоху Возрождения, по крайней мере в умах идеологов гуманизма, господствовал примат досуга над практической деятельностью, которая должна была служить лишь источником средств развития личности в свободное от выполнения социальных и практических задач время. Новое время поставило на первое место Дело (в частности, устами гетевского Фауста), а otium сузило до буржуазного хобби. Интерес к творчеству, личности творца в XX в. связан, возможно, с глобальным кризисом, проявлением тотального отчуждения человека от мира, ощущением, что целенаправленной деятельностью люди не разрешают проблему места человека в мире, а еще более отдаляют ее решение. Главное в творчестве — не внешняя активность, а внутренняя — акт создания «идеала», образа мира, где проблема отчуждения человека и среды разрешена. Внешняя активность есть лишь экспликация продуктов внутреннего акта. Особенности протекания творческого процесса как ментального (душевного) акта и будут предметом дальнейшего изложения и анализа. Выделяя признаки творческого акта, практически все исследователи подчеркивали его бессознательность, спонтанность, невозможность его контроля со стороны воли и разума, а также изменение состояния сознания. Можно привести характерные высказывания А. де Виньи («Я свою книгу не делаю, а она сама делается. Она зреет и растет в моей голове как великий плод»), В. Гюго («Бог диктовал, а я писал»), Августина («Я не сам думаю, но мои мысли думают за меня»), Микеланджело («Если мой тяжелый молот придает твердым скалам то один, то другой вид, то его приводит в движение не рука, которая держит его, направляет и руководит им: он действует под давлением посторонней силы») и т. д. Типы творческой личности Ге́ній (лат. genius — дух) — в римській релігії особистий дух чоловіка, що його захищає; вираження його особистості, його долі та, зокрема, його сили зачаття; часто ототожнюваний з грецьким демоном. Вважають, що римляни запозичили цих духів-охоронців від етрусків, етимологічно він пов'язаний зі словами батько та творець. Давні римляни вважали, що геній формує особистість і є супутником людини протягом цілого її життя. Це вища істота, що, нібито, є у чоловіків - батьків родини (наприклад, геній, або Spiritus familiaris Сократа). Геній сприяв чоловікам; жінок захищали юнони. Геніїв, що визначали волю і вчинки, мали не тільки окремі люди, а й країни, міста, родини, театри і навіть боги. День народження римського громадянина вважався святом його генія, якому в цей день складали безкровну жертву із вина, ладану та квітів. Коли римляни переживали радість чи щастя, вони дякували генієві. Генії місцевостей найчастіше зображувались у вигляді зміїв, а інші генії — у постаті людей, з рогом достатку й жертовною чашею в руках. На зображеннях під час жертвоприношення голова генія була наполовину прикрита тогою (такі зображення знайдено в Помпеї). Талант — видатні природні здібності людини до діяльності в якійсь галузі та уміння, які розвиваються з набуттям навичок і досвіду. Талант обумовлює високий рівень розвитку спеціальних здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну діяльність. Така сукупність здібностей дає змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. Перші ознаки таланту можуть виявитись вже в дитячому віці, разом з тим талант може проявитись і пізніше. Талант може проявитися в різних сферах людської діяльності в галузях музики, літератури, природничих наук, техніки, спорту, в організаторській і педагогічній діяльності, в різноманітних видах виробництва. Поєднання здібностей, які є основою таланту, в кожному випадку буває особливим, властивим тільки певній особистості. Про наявність таланту слід робити висновок за результатами діяльності людини, які мають вирізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу.  Притча про таланти Слово походить від міри ваги «талант». У Новому Заповіті є «Притча про таланти», в якій йдеться про трьох рабів, яким господар подарував монету під назвою «талант». Один закопав свій талант у землю, другий розміняв його, а третій примножив. Обдарованість. Нині обдарованість тлумачать як складне і багатозначне поняття. Так, одні вчені обдарованість розглядають як загальні здібності, що зумовлюють широкі можливості людини для різних видів діяльності, інші — сукупність задатків, що є своєрідними природними передумовами здібностей. Іноді дим терміном позначають індивідуальну характеристику пізнавальних можливостей і здібностей до учіння. Найчастіше цей термін використовують при характеристиці дітей. Обдарованість — високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень. Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам тощ Творческий потенциал (англ. Creative potential) — совокупность качеств человека, определяющих возможность и границы его участия в трудовой деятельности. Качества творческой личности по Г.С. Альтшуллеру Тщательный анализ жизненного пути многих изобретателей позволяет выделить шесть качеств творческой личности – минимально необходимый «творческий комплекс». 1. Достойная цель – новая (еще не достигнутая), значительная, общественно полезная. Пятнадцатилетний школьник Нурбей Гулиа решил создать сверхъемкий аккумулятор. Работал в этом направлении более четверти века. Пришел к выводу, что искомый аккумулятор – маховик; начал делать маховики – своими силами, дома. Год за годом совершенствовал маховик, решил множество изобретательных задач. Упорно шел к цели (один штрих: а.с. 1048196 Гулиа получил в 1983 г. – по заявке, сделанной еще в 1964 г.; 19 лет борьбы за признание изобретения!). В конце концов Гулиа создал супермаховики, превосходящие по удельной запасаемой мощности все другие виды аккумуляторов. 2. Комплекс реальных рабочих планов достижения цели и регулярный контроль за выполнением этих планов. Цель остается смутной мечтой, если не будет разработан пакет планов – на 10 лет, на 5 лет, на год. И если не будет контроля за выполнением этих планов – каждый день, каждый месяц. В идеале нужна система (описанная Д. Граниным в книге «Эта странная жизнь»), которой придерживался биолог А.А. Любищев. Это регулярный учет выработанных часов, планомерная борьба с потерями времени. В большинстве случаев планы включают приобретение знаний, необходимых для достижения цели. Часто эти знания оказываются за пределами имеющейся специальности – приходится начинать с нуля. М.К. Чюрленис, задумав синтез музыки и живописи, пошел в начальную художественную школу (а был он к этому времени высококвалифицированным профессиональным музыкантом): вместе с подростками осваивали азы живописи. 3. Высокая работоспособность в выполнении намеченных планов. Должна быть солидная ежедневная «выработка» — в часах или единицах продукции. Только на вспомогательную работу – составление личной картотеки – нужно около трех часов в день. Картотека В.А. Обручева содержала 30 пудов (!) аккуратно исписанных листов тетрадного формата. После Ж. Верна, напоминаю, осталась картотека в 20 000 тетрадок. 4. Хорошая техника решения задач. На пути к цели обычно необходимо решить десятки, иногда сотни изобретательских задач. Нужно уметь их решать. Биографы Огюста Пиккара пишут: «Изобретение батискафа коренным образом отличается от множества прочих изобретений, зачастую случайных и, во всяком случае, интуитивных. К своему открытию Пиккар пришел только благодаря систематическим, продуманным поискам решения»… Разумеется, во времена Пиккара не было ТРИЗ, но создатель стратостата и батискафа умел видеть технические противоречия и владел неплохим – даже по современным меркам – набором приемов. Не случайно многие задачи, решенные в свое время Пиккаром, прочно вошли в задачи ТРИЗ – в качестве учебных упражнений. 5. Способность отстаивать свои идеи – «умение держать удар». Сорок лет прошло от мечты о спуске под воду до реального спуска первого батискафа. За эти годы Огюсту Пиккару довелось испытать многое: нехватку средств, издевки журналистов, сопротивление специалистов. Когда, наконец, удалось подготовить батискаф к «Большому погружению» (спуску на максимальную глубину океана), Пиккару было почти 70 лет, он вынужден был отказаться от личного участия в погружении: батискаф повел его сын Жак. Пиккар, однако, не сдался. Он начал работу над новым изобретением – мезоскафом, аппаратом для исследования средних глубин. 6. Результативность. Если есть перечисленные выше пять качеств, должны быть частичные положительные результаты уже не пути к цели. Отсутствие таких результатов – тревожный симптом. Нужно проверить, правильно ли выбрана цель, нет ли серьезных просчетов в планировании. |
Схожі:
| ПЛАН-КОНСПЕКТ Тема програми Тема уроку: Використання менеджера файлів Total Commander, Norton Commander. Використання функціональних клавіш. Робота з файлами... |
Тема: Використання менеджера програм Мета: вміти використовувати програму провідник для роботи з файловою системою ПК |
| СИСТЕМА РОБОТИ В ГУРТКАХ ТА ТВОРЧИХ ОБ Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України... |
ЗАТВЕРДЖУЮ Призначення на посаду менеджера з персоналу та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства із дотриманням вимог... |
| Закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації Сфера діяльності сучасного операційного менеджера широка промисловість, бізнес, сервіс. Кожен об'єкт управління залежно від складу... |
BA30 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУЧАСНОГО СВІТУ Виділені основні переваги та недоліки впливу інтелектуального потенціалу на розвиток держави в умовах глобалізації та проблеми, з... |
| НАКАЗ На виконання обласної цільової Програми роботи з обдарованою молоддю на період до 2010 року з метою підтримки, розвитку творчого... |
Запрошує ! Консультаційні авторські майстер-класи Євгенія Куртєва Пройшов кар'єрний шлях від еккаунт менеджера до стратегічного директора: до приходу в LOWE-Strategic Planning DirectorвFCB, Senior... |
| Одним із найперспективніших шляхів розвитку творчої активності учнів,... Нтерактивне навчання – це шлях формування творчої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини,... |
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ НА І ЕТАПІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ ОБЛАСТІ Створення пакету діагностичних методик для дослідження рівня розвитку творчого потенціалу учнів різних вікових груп |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua