Закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації


Скачати 0.99 Mb.
Назва Закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації
Сторінка 1/9
Дата 20.04.2013
Розмір 0.99 Mb.
Тип Закон
bibl.com.ua > Географія > Закон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
1.Виробництво та операції. Операційна функція у менеджменті

Операція - це процес, метод чи ряд дій, головним чином практичного характеру чи сукупність цілеспрямованих актів, заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети. Узагальнюючи ряд підходів до розуміння даного терміну, можна стверджувати, що кожна операція має конкретну мету. Важливо підкреслити, що терміни "операція" та "виробництво" взаємозамінні. Під терміном "виробництво" в основному розуміється випуск товарів і переробка сировини. Виробництво - самий очевидний вид операційної діяльності: фізичні матеріали перетворюються в продукти, що потім продаються покупцям. Покупець може використовувати їх для подальших виробничих операцій; таким чином, загальний ланцюжок - від одержання сировини до постачання продукту кінцевим споживачам - може бути досить довгий. Термін "операції" є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу. Сфера діяльності сучасного операційного менеджера широка - промисловість, бізнес, сервіс. Кожен об'єкт управління залежно від складу організаційних функцій містить конкретний набір операцій.

Операційний менеджмент - це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю. Це визначення, на думку багатьох вчених, є занадто узагальненим. Воно містить у собі функцію закупівлі, функцію виробництва і функцію фізичного розподілу.

Операційний менеджмент - це усі види діяльності, зв'язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців.
Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичних товарів, по великому рахунку, не важлива.

Мета ОМ - Формування ефективної системи управління операціями у виробництві, сервісі.

Предмет ОМ - Закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації.

Основне завдання ОМ - Побудова управлінських систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціонування операційної системи будь-якої.

Спрямованість ОМ - Ефективність і раціональність в управлінні будь-якими операціями.

Об'єкт вивчення ОМ - Операції у різних сферах людської діяльності.

2. Операційна функція в організації

Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Структура більшості організацій базується на розподілі по функціях. Конкретний розподіл тих чи інших обов'язків може варіюватися, причому дуже широкому діапазоні. Часом функція закупівель цілком підкоряється виробничому відділу, забезпечення якості - відділам досліджень і розробок, а іноді - тому ж маркетингу. У деяких організаціях мається відособлена функція технічної служби, що містить у собі дослідження і розробки, виробничий інжиніринг, забезпечення якості, обробку даних і навіть виробничий контроль. У сфері послуг ситуація звичайно не настільки визначена, але у великих організаціях найчастіше просліджуються аналогічні структури.

Операційна функція - це основа основ будь-якої організації, вона взаємодіє з всіма іншими її функціями. Кадри і закупівлі можна розглядати як сервісні функції стосовно основних операцій (тобто як послуги), у той час як фінанси не тільки являють собою послугу, але і виконують контролюючу функцію. Не настільки однозначні відносини з відділами досліджень і розробок і маркетингу. Обоє вони більш націлені на задачі корпоративного характеру і найчастіше розглядають операції як щось саме собою що розуміється, покликане допомагати їм у роботі.

3. Класифікація операційних систем.

Операційна система – це повна система виробничої діяльності підприємства з виробництва товарів і надання послуг.

Основні ознаки класифікації операційних систем:

1. За природою (типом середовища): промислові, технічні, інформаційні, транспортні, освітні, фінансові, обчислювальні, проектні, науково-дослідні. Технічна операційна система - це система, що складається з комплектуючих частин, сполучених між собою, призначена для самостійного виконання заданих функцій: виробництва конкретного виду продукції (або вчинення конкретного виду роботи) із можливим задоволенням визначених потреб споживачів.

2. За рівнем невизначеності природи (середовища): жорсткі(однозначні); багатоваріантні. Жорсткі системи - це системи, що потребують однозначної відповідності між процесами і продуктами, де перелік необхідних ресурсів є кінцевим і завершеним. Такі технології дозволяють забезпечувати найбільше високу поточну ефективність, у той же час вони дуже вразливі стосовно чинників зовнішнього середовища. Багатоваріантний тип системи припускає наявність декількох альтернативних комбінацій вихідних ресурсів та декілька альтернатив основних технологій.

3. За структурою: радіальні, деревоподібні, радіально-вузлові.

4. За масштабністю. Залежно від головних перемінних, які входять в опис операційної системи, розрізняють сублокальні (1-3 перемінних), локальні (4-14 перемінних), субглобальні (15-35 перемінних), глобальні (36-100 перемінних) і суперглобальні (понад 100 перемінних) системи.

5. За ступенем складності. Залежно від ступеня взаємозв'язків перемінних операційні системи поділяють на найпростіші (відсутність взаємозв'язку), прості (наявність парних взаємозв'язків), складні (наявність взаємозв'язку і взаємовпливу) і надскладні (необхідність урахування взаємозв'язку).

6. За ступенем детермінованості. Операційні системи класифікують на детерміновані, стохастичні і змішані.

7. За характером розвитку в тимчасовому масштабі. Розрізняють дискретні, аперіодичні, періодичні операційні системи.

8. За інформаційною забезпеченістю. Розглядають системи з повним кількісним забезпеченням, неповним кількісним забезпеченням, наявністю якісної інформації (і частково кількісної), повною відсутністю ретроспективної інформації.

4. У чому полягає стратегія розвитку підприємства. Стратегічні рішення в галузі організації і функціонування операційних систем

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Корпоративна стратегія ґрунтується на місії компанії та відображає як саме фірма планує використовувати свої ресурси, і функції з метою забезпечення конкурентної переваги.

Метою розробки стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем.

Основними завданнями формування стратегії підприємства є: вибір ефективних напрямків господарської діяльності, які необхідно розвивати; визначення розміру капітальних вкладень та інших ресурсів, необхідних для здійснення обраних напрямків господарської діяльності; оцінка результатів віддачі.

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства. Найбільш визначальним та суттєвим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей діяльності підприємства. Існує система стратегічних цілей, яка має певні вимоги до себе. Система стратегічних цілей: повинна бути багаторівневою – це означає, що повинна бути визначально головна ціль та ряд підрядних цілей; неоднорідно за періодом часу; різноманітною за змістом або предметом відображення, тобто має бути вказано конкретне виробництво. інвестиційна діяльність; нерівнозначною за об’єктом характеристики.

З метою реалізації спільного стратегічного плану на підприємстві повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в галузі організації та функціонування операційної системи. Наведемо основні з них:

вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постова складання виробів;

вибір виробничої потужності підприємства;

широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників;

вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших;

місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини;

рівень завершеності продукції, що виготовляється;

рівень технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.


5. Компетентність та конкурентоспроможність

Основне завдання операційної системи - переробити ресурси, що надходять в кінцеву продукцію, тобто в товари або послуги, з метою задоволення конкретних потреб споживачів. Виконуючи це завдання, операційна система покликана допомогти підприємству в досягненні вираженої компетентності та конкурентоспроможності на ринку. Виражена компетентність - це показник, що характеризує можливість підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентоспроможність, яка дозволяє підприємству залучати і зберігати споживачів. Компетентність є основою конкурентоспроможності.

Компетенція організації – коло повноважень будь-якої організації, установи чи особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід.

Компетентність працівника — це ступінь його кваліфікації, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним.

Компетентність менеджера - це результативність та ефективність дій менеджера згідно з цілями та стратегіями фірм.

Конкурентоспроможність - здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах. Об'єкти, що володіють конкурентоспроможністю, можна розбити на чотири групи: товари; підприємства (як виробники товарів); галузі (як сукупності підприємств, що пропонує товари або послуги); регіони (райони, області, країни або їх групи). Конкурентоспроможність товару споживач оцінює з точки зору своїх потреб і повноти їх задоволення. Конкурентоспроможність підприємства оцінюється споживачем з точки зору положення підприємства на ринку. Можна виділити чотири типи суб'єктів, які оцінюють конкурентоспроможність тих чи інших об'єктів: споживачі; виробники; інвестори; держава. Тобто, конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позицій кількох підприємств на певному ринку. Конкурентоспроможність підприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства.

Конкурентностійкість підприємства - це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодо іншого, або - це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції.

Критеріями конкурентоспроможності є:

    • мінімізація сумарних витрат на одиницю продукції;

  • першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;

  • висока надійність і довговічність вироблюваних виробів;

  • гарантований час доставки;

  • "індивідуалізація" виробів на вимоги замовника;

  • гнучке регулювання обсягів випуску продукції.



6. Методи досягнення конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність - здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів у заданих умовах.

Широко застосовуються такі методи досягнення конкурентоспроможності:

Зменшення витрат виробництва ніж рівень витрат основних конкурентів;

лідерство за сумарними витратами на одиницю продукції;

першість за технічними характеристиками, що випускається;

висока надійність та довговічність вироблених виробів;

гарантований час доставки;

"індивідуалізація" виробів за вимогами замовника;

гнучке регулювання обсягу випуску продукції.

Методи визначення конкурентоспроможності підприємства:

Методи, побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльних переваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчі витрати ніж у конкурентів.

Методи побудовані на основі теорії ефективної конкуренції: структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства - за рівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар'єрами входу у галузь тощо; функціональний підхід - мається на увазі, що конкурентоспроможність підприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управління фінансами і таке інше.

Методи, побудовані на основі теорії рівноваги фірми і галузі А.Маршалла та теорії факторів виробництва.

Методи, що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції, або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, тим вища його конкурентоспроможність,а, значить, і конкурентоспроможність підприємства.

Оцінка за якістю продукції методом складання профілів, аналогічно складанню профілю підприємства при оцінці його середовища. Лише в даному разі замість показників середовища оцінюють різні критерії задоволення споживачів.

Матричні методи, побудовані на ЖЦТ.

Метод інтегральної оцінки, де інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства містить два критерії: ступінь задоволення потреб споживачів і ефективність виробництва.

Спільний недолік всіх методів - вони мало пристосовані до умов України, а ефективність їх застосування висока в повноцінній ринковій економіці.

7. Стратегія вибору в сфері виробництва

З метою реалізації спільного стратегічного плану на підприємстві повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в галузі організації та функціонування операційної системи. Наведемо основні з них:

-вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постова складання виробів;

-вибір виробничої потужності підприємства;

-широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників;

-вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших;

-місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини;

-рівень завершеності продукції, що виготовляється;

-рівень технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Стратегія зниження собівартості продукції. Стратегія полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що, як правило, ефективніше і вимагає менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції. У такому разі економія змінних витрат досягається за рахунок високої спеціалізації виробництва. Постійні ж витрати з розрахунку на одиницю продукції, убуваючи із зростанням об'ємів виробництва, створюють додатковий резерв здешевлення виробів.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Тема. Використання облікових записів користувачів та груп для захисту...
Формування вмінь і навиків надання обмеженого доступу до окремих папок та кореневого диску флеш-носіїв засобами операційної системи....
Тема. Створення локальної мережі шляхом безпосереднього з'єднання двох комп'ютерів
Формування вмінь і навиків створення локальної мережі без додаткових зовнішніх апаратних засобів, встановлення, відміни та використання...
Тема. Створення локальної мережі з використанням пристроїв комутації
Формування вмінь і навиків створення локальної мережі з використанням зовнішніх пристроїв комутації. Закріплення вмінь і навиків...
Тема. Організація сумісної роботи в локальній мережі
Закріплення вмінь і навиків створення, використання та знищення спільних мережевих ресурсів. Актуалізація знань, вмінь і навичок...
Тема. Організація сумісної роботи в бездротовій мережі
Закріплення вмінь і навиків налаштувань параметрів мережевих адаптерів та створення, використання і знищення спільних мережевих ресурсів....
Тема. Використання електронної пошти Web-Mail
Формування вмінь і навиків використання електронної пошти Web-Mail для створення поштових скриньок та проведення листування. Застосування...
Декан інженерно-економічного факультету
Планування – найперша фаза управління. Планування залежить від ефективного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, об’єктивної...
Тема. Використання стандартних засобів захисту та зламу захисту PDF-документів
Формування вмінь і навиків створення та захисту PDF-документів від ненавмисних пошкоджень та несанкціонованого доступу. Закріплення...
Тема: Конфігурування операційної системи
Мета: Навчити учнів здійснювати налагоджування конфігурування операційної системи
Тема. Використання засобів пошуку інформації в Інтернеті: пошукові...
Формування вмінь і навиків використання пошукових вказівників і каталогів. Закріплення вмінь і навиків використання можливостей браузера...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка