Модуль 3. Облік активів
Тема 10. Облік основних засобів
Поняття основних засобів і задачі їх обліку.
Класифікація і угрупування основних засобів.
Оцінка, амортизація та облік руху основних засобів
Інвентаризація основних засобів.
Поняття і склад інших необоротних матеріальних активів.
10.1. Поняття основних засобів і задачі їх обліку
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації у фінансовій звітності викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Відповідно до П(С)БО 7 основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [7].
Економічна сутність основних засобів полягає в тому, що вони становлять засоби праці, що беруть участь у декількох виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт або витрати діяльності поступово, по мірі зносу, у вигляді амортизації. Як бачимо, у класичному економічному визначенні основних засобів немає вказівки про величину їхньої вартості в грошовому вираженні. Важливим є лише те, що вони беруть участь у декількох виробничих процесах і переносять свою вартість поступово.
Для того щоб визначити, чи буде той або інший об'єкт враховуватися в складі основних засобів, потрібно, щоб він відповідав трьом критеріям:
1) цей об'єкт отриманий у результаті минулих операцій або подій;
2) він контролюється підприємством;
3) використання його в майбутньому приведе до одержання економічних вигід.
Економічна вигода – це потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активів [7].
Основні засоби визнаються, тобто відображаються в балансі підприємства, якщо вони відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:
1) існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання;
2) вартість його може бути достовірно визначена.
Упевненість у тому, що об'єкт основних засобів відповідає першому критерію, пов'язана з наявністю підтвердження, що всі ризики та винагороди, пов'язані з його використанням, уже перейшли до підприємства. Другий критерій у більшості випадків обумовлюється наявністю інформації про витрати на придбання або виробництво об'єкта на підставі первинних документів.
Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:
контроль за їхнім збереженням;
своєчасне, правильне документальне відображення в обліку надходження основних засобів, їхнє внутрішнє переміщення (із цеху в цех, зі складу на склад, в експлуатацію та ін.), ефективне використання, вибуття (ліквідація, реалізація, безоплатна передача);
своєчасне (щомісячне) відображення в обліку амортизації (зносу) основних засобів;
відображення в обліку витрат на ремонт і поліпшення основних засобів;
виявлення зайвих і морально застарілих основних засобів.
контроль за ефективним використанням виробничих площ, устаткування, машин, транспортних та інших засобів праці.
Підприємства постійно поповнюються новими основними засобами в разі потреби. Поінформованість про наявність основних засобів і постійний контроль за ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому повинен сприяти добре організований та побудований облік.
10.2. Класифікація і угрупування основних засобів
Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, галузевою ознакою, використанням, ознакою приналежності, технічною придатністю.
За функціональним призначенням розрізняють:
1) виробничі – основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та оснащення, робочі машини та оснащення тощо), які діють у сфері матеріального виробництва;
2) невиробничі – основні засоби, які не беруть безпосередньої або побічної участі в процесі виробництва та призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працюючих (будови, споруди, оснащення, машини, апарати тощо), які використовуються в невиробничій сфері. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби не створюють безпосереднього впливу на обсяг виробництва, зростання продуктивності праці, постійне збільшення цих засобів нерозривно пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства та підвищенням матеріального та культурного рівня їхнього життя, що, в остаточному підсумку, позначається на результатах діяльності підприємства.
Основні виробничі засоби поділяються на дві частини: активну та пасивну.
До активної частини основних засобів відносять ті засоби, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини та устаткування). До пасивної ж частини основних засобів відносять ті засоби, які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу (будівлі, споруди). У середньому по виробництву активна частина основних засобів складає 60 %, а пасивна – 40 % від усього складу основних засобів. Найважливішими факторами, що впливають на структуру основних виробничих засобів є: характер продукції, що випускається, обсяг випуску продукції, рівень автоматизації та механізації, рівень спеціалізації та кооперування, кліматичні та географічні умови розташування підприємств.
За галузевою ознакою основні засоби поділяють на: промислового, сільськогосподарського, будівельного призначення, транспорту, зв'язку та ін. Більша частина основних засобів належать до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана із процесом виробництва продукції. Наявність інших, крім основного, видів господарської діяльності спричиняє необхідність обліку основних засобів, які перебувають на балансі підприємства, але належать до інших галузей господарства.
За використанням основні засоби розподіляються на:
діючі (всі основні засоби, які використовуються в господарській діяльності);
недіючі (ті, які не використовуються в даний період у зв'язку з їхньою тимчасовою консервацією);
ті, які перебувають у запасі (різне устаткування, що перебуває в резерві та призначене для заміни об'єктів основні засоби, які вибули або ремонтуються).
Залежно від приналежності розрізняють:
власні основні засоби (засоби, що належать даному підприємству, відображаються в балансі та враховуються на рахунку "Основні засоби");
орендовані основні засоби (засоби, що не належать даному підприємству, відображаються на забалансовому рахунку "Орендовані основні засоби" і перебувають на балансі орендодавця). Таким чином, виключається можливість подвійного обліку таких засобів.
За технічною придатністю устаткування поділяється на:
1) придатне устаткування;
2) устаткування, що вимагає капітального ремонту;
3) устаткування, яке потрібно ліквідувати.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби підрозділяються на наступні класифікаційні групи [7]:
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки, споруди та передавальні пристрої;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади, інвентар (меблі);
тварини;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.
У податковому обліку основні фонди розподіляються на чотири групи:
група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі будинки, в яких живуть люди, та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;
група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 – будь–які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група 4 – електронно–обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стильникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Облік основних фондів першої групи ведеться за групою в цілому та за кожним об'єктом окремо, а другої, третьої і четвертої – тільки за групою.
У податковому обліку основні фонди виробничого та невиробничого призначення враховуються окремо.
10.3. Оцінка, амортизація та облік руху основних засобів
В економічних розрахунках використовується три види оцінки основних засобів: первісна, справедлива (переоцінена) і залишкова.
Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Первісна вартість складається з фактичних сум витрат підприємства на придбання, транспортування, монтаж, будівництво та споруди основних засобів. Вона може збільшуватися на суму витрат, пов'язаних з модернізацією, модифікацією, добудуванням, дообладнуванням і реконструкцією основних засобів. Первісна вартість основних засобів може зменшуватися у зв'язку із частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Відповідно до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [7].
Таким чином, справедлива вартість основних засобів це сума, за якою може бути здійснений обмін основних засобів у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена первісна вартість основних засобів визначається множенням первісної вартості на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.
Залишкова вартість основних засобів дорівнює первісної вартості за вирахуванням зносу.
Основні засоби надходять на підприємство в результаті різних господарських операцій. Якщо такі операції згрупувати, то можна виділити наступні шляхи надходження основних засобів:
придбання як нових, так і колишніх в експлуатації основних засобів за кошти;
самостійне виготовлення основних засобів або виготовлення їх за договором сторонньою організацією;
одержання основних засобів безоплатно (безкоштовно) від юридичної та фізичної особи;
одержання основних засобів як внеску до статутного капіталу засновників (учасників) підприємства в обмін на корпоративні права;
одержання основних засобів у результаті бартерної операції, тобто, в обмін на інші об'єкти основних засобів або на продукцію, товари, роботи та послуги.
Планом рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів передбачений синтетичний рахунок 10 "Основні засоби", що має наступні субрахунки [4]:
100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості. Прикладом інвестиційної нерухомості можуть бути: земля, призначена для одержання вигід від збільшення вартості в довгостроковій перспективі, а не для продажу при умовах звичайної діяльності; споруда, що є власністю підприємства або використовується для здачі в операційну оренду.
101 "Земельні ділянки" – відображається вартість земельних ділянок;
102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" є об'єктом неінвентарного характеру і становлять сукупність витрат, понесених підприємством у зв'язку з експлуатацією земельних угідь сільськогосподарського призначення;
103 "Будинки та споруди". Будинки – це об'єкт, призначений для створення умов проживання, тимчасового знаходження або для створення умов здійснення процесу виробництва. Споруди – це об'єкт, призначений для створення умов здійснення процесу виробництва шляхом виконання певних технічних функцій, що не викликають змін предмета праці (наприклад, паркан, гараж, міст);
104 "Машини та обладнання" (наприклад, верстати, комп'ютери, кондиціонери, якщо їхня вартість перевищує границю для малоцінних необоротних матеріальних активів);
105 "Транспортні засоби" – вид основних засобів, призначений для переміщення людей і вантажів (наприклад, вантажний або легковий автомобіль, автобус).
106 "Інструменти, прилади та інвентар" мають близькі властивості до машин та устаткування, це засоби допоміжного призначення (наприклад, вентилятори, якщо їхня вартість перевищує границю для малоцінних необоротних матеріальних активів);
107 "Тварини" – тварини, які використані для процесу виробництва і як засоби генерації нового активу;
108 "Багаторічні насадження" включають молоді плодово-ягідні, виноградні та інші багаторічні культури, врожай з яких є продукцією сільськогосподарського призначення;
109 "Інші основні засоби" – включає ті засоби, які не можна відобразити на перерахованих вище рахунках.
Оприбуткування основних засобів, що надійшли, за первісною вартістю відображається за дебетом зазначених вище субрахунків. За кредитом зазначених субрахунків відображається ліквідація, списання, уцінка та інше вибуття основних засобів.
Капітальні інвестиції – це сукупність витрат, спрямованих на відновлення виробничих потужностей (придбання та виготовлення машин, устаткування, транспортних засобів), будівництво будинків виробничого призначення та об'єктів невиробничої сфери. Капітальні інвестиції можуть бути спрямовані на створення нових підприємств і реконструкцію діючих [5].
Для ведення обліку капітальних інвестицій у бухгалтерському обліку використовується рахунок 15 "Капітальні інвестиції", що має наступні субрахунки:
151 "Капітальне будівництво", призначений для обліку витрат на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що вимагає монтажу в процесі будівництва, і авансові платежі для фінансування будівництва;
152 "Придбання (виготовлення) основних засобів", що використовується для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких після вводу в експлуатацію буде здійснюватися на рахунку 10 "Основні засоби";
153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів", що використовується для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких після введення в експлуатацію буде здійснюватися на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи";
154 "Придбання (створення) нематеріальних активів", що використовується для відображення витрат підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких після введення в експлуатацію буде здійснюватися на рахунку 12 "Нематеріальні активи";
155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів", ведеться облік витрат на придбання або вирощування (створення) довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться на рахунку 16 "Довгострокові біологічні активи", у тому числі на вирощування незрілих довгострокових біологічних активів, та формування основного стада робочої і продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 "Поточні біологічні активи").
За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відображаються понесені витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їхнє списання у зв'язку з введенням в експлуатацію таких активів. Дебетове сальдо показує вартість незавершеного капітального будівництва на дату балансу.
Відобразимо бухгалтерські проводки з обліку придбання основних засобів у табл. 10.1.
|