21. Прямі іноземні інвестиції: поняття, форми та наслідки
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – створення за кордоном філії національної компанії або купівля контрольного пакету акцій іноземної компанії. ПІІ – довгострокові капіталовкладення в приймаючій країні, які дозволяють інвестору брати участь в управлінні і контролювати об’єкт інвестування.
Основні форми прямих іноземних інвестицій:
створення за кордоном підприємств, в т.ч. дочірніх компаній та філій;
купівля існуючих підприємств приймаючої країни;
придбання частки акціонерного капіталу, яка забезпечує контроль з боку інвестора (на сьогодні – 10-25% акціонерного капіталу компанії);
створення СП;
спільна розробка природних ресурсів.
До числа прямих інвесторів відносяться також фінансові підприємства (банки, інвестиційні, страхові компанії), які є посередниками на фінансовому ринку і через які здійснюються ПІІ. Придбання контрольних пакетів акцій іноземних банків або фінансових компаній також вважається прямим інвестуванням.
Основні причини міграції капіталу:
-отримання більшого прибутку;
-зменшення рівня оподаткування;
-дивесифікація ризику.
22. Міжнародне запозичення та кредитування: суть, причини розвитку та інструменти. Міжчасова торгівля.
Міжнародний кредит.
Основні причини розвитку: а) потреби фінансування зростаючої міжнародної торгівлі; б) розвиток внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинутих країн світу.
Міжнародне кредитування – рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати процентів.
Міжнародне кредитування враховується у платіжному балансі за статтею інші інвестиції.
Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредиту: збільшення обсягів, продовження та диференціація термінів кредиту.
Основні інструменти міжнародного кредитування:
Позики – пряме позичання коштів у кредитора без або з використанням боргового цінного паперу. Суб’єкти: уряди, банки, міжнародні організації. Можуть бути короткостроковими і довгостроковими.
Торгові кредити – пряме надання кредитів торговими партнерами по операціях з товарами та послугами та авансові платежі, пов’язані з цими операціями. Суб’єкти: уряди, фірми, неурядові організації. Як правило, короткострокові.
Валюта – банкноти і монети, що знаходяться в обігу і використовуються для здійснення розрахунків. Національна валюта, що знаходиться у нерезидентів, є пасивом, а іноземна валюта, яку тримають резиденти – активом. Знаходиться у розпорядженні грошових органів і банків.
Депозити – деноміновані в національній або іноземній валюті перевідні депозити, які безперешкодно перетворюються на готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Так само депозити резидентів за кордоном вважаються пасивом, депозити нерезидентів в межах даної країни – активом. Використовуються грошовими органами та банками.
Інші активи та пасиви – інші види руху капіталу (внески країн до міжнародних організацій).
Рух позичкового капіталу в міжнародній економіці може розглядатися як специфічний випадок торгівлі. Кожна країна світу вирішує для себе: спожити весь отриманий дохід або спрямувати частину його на заощадження, тим самим збільшити споживання в майбутньому, або, взявши кредит, спожити сьогодні більше, ніж вона виробила.
Якщо країна надає свої заощадження іншим країнам, вона виступає в ролі кредитора. Коли ж вона використовує іноземні кредити, то стає позичальником. Країна-кредитор ніби торгує своїм поточним споживанням, розраховуючи отримати в обмін майбутнє споживання. Країна-позичальник продає майбутнє споживання в обмін на поточне.
Міжчасова торгівля – збільшене поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (позичання) або зменшене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому (кредитування).
КВМ показує вибір між споживанням певної кількості товару сьогодні або в майбутньому. Якщо виробництво в країні складає А, то сьогоднішнє споживання будь-якого товару – ОР, а в майбутньому – OF. Якщо країна скоротить поточне споживання до AG, то, віддавши зекономлені кошти в кредит і отримавши їх назад з процентом, вона зможе розширити майбутнє споживання на GH. 
HD = GF x (1 + r), де r – процентна ставка за кредит.
Основа розвитку між часової торгівлі або системи міжнародного позичання та кредитування – різні переваги країн (одні надають перевагу поточному споживанню, тобто споживання > виробництва додаткове споживання покривається позичанням, а інші країни – обмеженню поточного споживання для його розширення в майбутньому мають кошти для надання кредитів).
|