|
|
Скачати 1.79 Mb.
|
Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Адмін. арешт застосовується: платник порушує правила відчуження активів, які перебувають у податковій заставі; фіз. особа,яка має податковий борг від’їжає закордон; платник чинить супротив податковим органам при проведенні перевірок; відсутні документи що підтверджують реєстрацію платника як суб’єкта господарської діяльності або як платника податків; платник, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг здійснює дії з передачі майна іншим особам або приховування майна; платник не допускає працівників податкових органів на перевірку стану збереження майна у податковій заставі; платник не допускає податкового керуючого для складання акту опису майна. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами. При цьому можливе їх тимчасове вилучення, в разі якого ризик, пов’язаний із їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, що прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій із активами, котре полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію. З огляду на вплив умовного адміністративного арешту активів на податкову поведінку платника він дублює податкову заставу, оскільки платник працює в аналогічних умовах. Результати розрахунків свідчать, що надходження внаслідок застосування арешту активів становлять лише близько 1 % загальної суми надходжень за рахунок вжитих заходів. Отже, адміністративний арешт активів справді є винятковим (у тому сенсі, що забезпечує погашення незначної суми) методом забезпечення погашення податкового боргу. Неефективність впливу цього методу на фіскальну поведінку платника зумовлена непродуманістю механізму арешту активів у частині терміну застосування. За інформацією податківців, боржники часто чекали на закінчення терміну арешту (96 годин) і потім продовжували свою діяльність, так і не розрахувавшись із боргами. Нинішній Податковий кодекс вже усунув цей недолік, установивши підставою для припинення арешту усунення його причини. Стосовно ж установлення терміну для перевірки судом обґрунтованості рішення податкового органу щодо правомірності арешту, то 96 годин, може бути замало. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником. Засновникам збанкрутілих підприємств, податковий борг яких не було погашено при процедурі банкрутства, упродовж п’яти років не дозволяти засновувати нові підприємства, або ж зобов’язати їх у разі здійснення нової діяльності в першу чергу розрахуватися з попередніми боргами. А ще варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств-банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства. 57. Чи можна податкову заставу вважати засобом примусового стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте. Недоліки механізму застосування податкової застави в Україні. Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Податкову заставу як метод забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено з 1998 року. Він полягає у тому, що за невиконання зобов’язання зі сплати податків податковий орган має право продати певну частину майна боржника з подальшим спрямуванням коштів, виручених від реалізації, на погашення заборгованості. Тому через податкову заставу можна впливати на податкову поведінку платника, щоби спонукати його погасити податковий борг. До 1 січня 2011 року об’єктом податкової застави були активи платника, які перебували в його власності на момент виникнення права податкової застави з урахуванням суми податкового боргу. При цьому механізм установлення співвідношення суми податкового боргу й вартості активів у заставі та порядок визначення активів, на які поширювалося право податкової застави, не були регламентовані на законодавчому рівні, і до кожного боржника застосовувався індивідуальний підхід. Треба було тільки правильно визначитися зі складом закладених активів. коли у заставу взято неліквідні активи, дієвість цього заходу практично зводиться до нуля. Крім того, податкова застава має створювати певні незручності, адже платнику треба узгоджувати кожну операцію з податковим органом для будь-яких дій із закладеними активами. Цього не трапляється, якщо у заставу потрапляє майно, з яким платник не збирається проводити якихось операцій. Тоді податкова застава взагалі ніяк не впливатиме на фіскальну поведінку боржника. Раніше, а точніше до 24 березня 2005 року, право податкової застави поширювалося на будь-які активи платника, включаючи ті, право власності на котрі він набував у майбутньому, до моменту погашення податкового боргу. У такому разі навіть за незначної заборгованості все майно боржника потрапляло до податкової застави. І це, начебто, суперечить самій сутності заставних відносин та порушує права платника як власника майна. Але такий підхід є значно дієвішим, оскільки унеможливлює втручання платника у процес визначення активів, що потраплять у податкову заставу (платник-боржник, звісно ж, намагається заставити ті активи, з якими не збирається проводити якісь операції). Нині згідно з Податковим кодексом право податкової застави поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Це значно звужує потенціал такого методу управління податковим боргом. По-перше, якщо майно все таки доведеться продати, то виручених коштів може виявитися недостатньо для погашення боргу. По-друге, опис майна в податкову заставу здійснюється податковим керуючим, і тільки від правильності його дій фактично залежатиме, чи буде податкова застава мотивувати платника погасити борг, чи ні. о податкової застави необхідно включати усі активи платника, незалежно від сум боргу. Інакше ефективність податкової застави залежатиме тільки від дій податкового керуючого, а зробити правильний вибір активів для неї досить непросто. Адже це має бути майно, з яким платник зацікавлений здійснювати операції протягом 60 днів – терміну дії податкової вимоги. Загалом же оцінити дієвість податкової застави доволі складно. Серед визначених законодавством методів управління податковим боргом цей застосовується найдовше, оскільки право податкової застави виникає в перший день, що йде за граничним строком сплати зобов’язання, та триває до закінчення терміну дії податкової вимоги (60 днів), коли виникає право податкових органів стягувати кошти з рахунків платника або продавати активи. Упродовж цього періоду платник податків володіє й користується майном і майновими правами на власний розсуд, забезпечуючи при цьому їх збереження. Існування податкового боргу на момент закінчення терміну дії податкової вимоги свідчить про недостатню дієвість податкової застави як методу впливу на фіскальну поведінку платників. Частково це можна пояснити тим, що 90 % підприємств, у яких виникає податковий борг, не мають ані активів, ані грошових коштів, ані землі, ні транспортних засобів, тобто ці підприємства є потенційними банкрутами, оскільки банкрутство – єдиний можливий спосіб погасити заборгованість. Цей факт передусім указує на недосконалість законодавства, коли суб’єкти господарської діяльності можуть створюватися з незначним капіталом або ж узагалі працювати без нього. За словами податківців, податкова застава нині менш дієва, ніж банківська. І взагалі, взяття активів платника в заставу ще не означає, що заборгованість буде погашена найближчим часом, а податкові органи не вживатимуть інших заходів стягнення. 58. Чи можна податкову заставу і адміністративний арешт активів вважати методами примусового стягнення податкового боргу. Відповідь обґрунтуйте Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Адміністративний арешт активів справді є винятковим (у тому сенсі, що забезпечує погашення незначної суми) методом забезпечення погашення податкового боргу. Неефективність впливу цього методу на фіскальну поведінку платника зумовлена непродуманістю механізму арешту активів у частині терміну застосування. За інформацією податківців, боржники часто чекали на закінчення терміну арешту (96 годин) і потім продовжували свою діяльність, так і не розрахувавшись із боргами. Нинішній Податковий кодекс вже усунув цей недолік, установивши підставою для припинення арешту усунення його причини. Стосовно ж установлення терміну для перевірки судом обґрунтованості рішення податкового органу щодо правомірності арешту, то 96 годин, може бути замало. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу. Нині згідно з Податковим кодексом право податкової застави поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. Це значно звужує потенціал такого методу управління податковим боргом. По-перше, якщо майно все таки доведеться продати, то виручених коштів може виявитися недостатньо для погашення боргу. По-друге, опис майна в податкову заставу здійснюється податковим керуючим, і тільки від правильності його дій фактично залежатиме, чи буде податкова застава мотивувати платника погасити борг, чи ні. о податкової застави необхідно включати усі активи платника, незалежно від сум боргу. Інакше ефективність податкової застави залежатиме тільки від дій податкового керуючого, а зробити правильний вибір активів для неї досить непросто. Адже це має бути майно, з яким платник зацікавлений здійснювати операції протягом 60 днів – терміну дії податкової вимоги. Загалом же оцінити дієвість податкової застави доволі складно. Серед визначених законодавством методів управління податковим боргом цей застосовується найдовше, оскільки право податкової застави виникає в перший день, що йде за граничним строком сплати зобов’язання, та триває до закінчення терміну дії податкової вимоги (60 днів), коли виникає право податкових органів стягувати кошти з рахунків платника або продавати активи. Упродовж цього періоду платник податків володіє й користується майном і майновими правами на власний розсуд, забезпечуючи при цьому їх збереження. Існування податкового боргу на момент закінчення терміну дії податкової вимоги свідчить про недостатню дієвість податкової застави як методу впливу на фіскальну поведінку платників. Частково це можна пояснити тим, що 90 % підприємств, у яких виникає податковий борг, не мають ані активів, ані грошових коштів, ані землі, ні транспортних засобів, тобто ці підприємства є потенційними банкрутами, оскільки банкрутство – єдиний можливий спосіб погасити заборгованість. Цей факт передусім указує на недосконалість законодавства, коли суб’єкти господарської діяльності можуть створюватися з незначним капіталом або ж узагалі працювати без нього. За словами податківців, податкова застава нині менш дієва, ніж банківська. І взагалі, взяття активів платника в заставу ще не означає, що заборгованість буде погашена найближчим часом, а податкові органи не вживатимуть інших заходів стягнення. Ефективним буде до податкової застави включати або всі активи платника, або ті з них (із урахуванням суми податкового боргу), в операціях з якими зацікавлений боржник. Варто застосовувати продаж активів одразу ж після закінчення терміну дії податкової вимоги або в разі недотримання графіка погашення податкового боргу, розробленого боржником. Засновникам збанкрутілих підприємств, податковий борг яких не було погашено при процедурі банкрутства, упродовж п’яти років не дозволяти засновувати нові підприємства, або ж зобов’язати їх у разі здійснення нової діяльності в першу чергу розрахуватися з попередніми боргами. А ще варто на законодавчому рівні закріпити відповідальність засновників за погашення податкового боргу підприємств-банкрутів у разі недостатності коштів останніх, отриманих від продажу активів при процедурі банкрутства. Загалом нове податкове законодавство в частині, що стосується управління податковим боргом, не дасть повною мірою реалізувати увесь потенціал заходів впливу на фіскальну поведінку боржників та примусового стягнення заборгованих сум. Передусім слід розробити концепцію управління податковим боргом, заклавши в її основу диференційований підхід до боржників залежно від обставин, що призвели до заборгованості та ставлення платників до виконання зобов’язань перед бюджетом, і тільки після цього продумати технології і механізми управління податковим боргом. 58.Порівняльна характеристика випадків виникнення права податкової застави і арешту активів Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Адмін. арешт майна – заборона платнику здійснювати будь-які дії з майном крім дій по його охороні, зберіганню і підтримці в належному функціональному стані. Арешт може бути повним та умовним. Повний – беззаперечна заборона, умовний – обмеження права використовувати майно яке полягає у попередньому отриманні згоди від податкового органу. Підстави виникнення права податкової застави: платник не сплатив самостійно визначену суму податку; несплата зобов’язання визначеного контролюючим органом. Податкова застава виникає з дня, наступного за граничним терміном встановленим для сплати податкового зобов’язання. (= день коли починає нарах пеня = день виникнення боргу з зобов’язання). Не можуть бути віднесені: культурні цінності, що є об’єктами держ. та комун. власності. об’єкти, що заборонені для приватизації. Активи звільняються з-під арешту у випадках: рішення под. органу про арешт відмінено; суд прийняв рішення про припинення арешту протягом 36 годин відсутнє рішення суду про визнання арешту обґрунтоване 3 особа подала докази, що заарештовані активи належать їй платник погасив под. борг платника ліквідовано в тому числі внаслідок процедури банкрутства платник пред’явив документи, що свідчать про його реєстрацію як підприємця платник усунув причини, що призвели до арешту. Арешт активів здійснюється в порядку: на підставі однієї з причин щодо арешту керівник податкової чи його заступник приймає рішення про арешт активів. Це рішення надсилається платнику з вимогою тимчасової заборони з відчуження його активів, особами у власності або розпорядженні яких перебувають заарештовані активи з вимогою заборони їх тимчасового відчуження. Протягом двох годин рішення про арешт і його обґрунтованість має перевірити суд. Активи звільняються з-під арешту у випадках: рішення под. органу про арешт відмінено;суд прийняв рішення про припинення арешту. протягом 36 годин відсутнє рішення суду про визнання арешту обґрунтоване; 3 особа подала докази, що заарештовані активи належать ій; платник погасив под. борг; платника ліквідовано в тому числі внаслідок процедури банкрутства; Платник пред’явив документи, що свідчать про його реєстрацію як підприємця; платник усунув причини, що призвели до арешту. |
|
ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,... |
Тема 19. Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності та реклами Метою «торговельна діяльність на організованому ринку», «торговельна діяльність на неорганізованому ринку», «агентська діяльність», «реклама»... |
|
9. Психологія діяльності Зміст понять «дії», «діяльність», «мотиви... Поняття про діяльність. Структура діяльності людини. Уміння. Навички. Звички. Дії, діяльність. Основні види діяльності. Професійні... |
1 Сутність, призначення оцінки вартості майна та напрями оціночної діяльності Оцінна діяльність. Збірник текстів лекцій освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» спеціальність 03050802 Оціночна діяльність,... |
|
Кандидат юридичних наук, адвокат, в о. директора департаменту з кримінального судочинства Законом випадках. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність на всій території України без будь-якого додаткового дозволу. Адвокатська... |
М. Харків 15 січня 2009 року Були присутні: 9 чол. Голова зборів: Шапаренко С. О. Порядок денний Звіт керівництва Товариства про діяльність у 2008 році. Звіт ревізійної комісії про діяльність Товариства |
|
Української Радикально-Демократичної Партії України, сприяє формуванню і вираженню їхньої політичної волі та проводить свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного... |
6 жовтня – 130 років від дня народження Івана Кочерги Важливим аспектом функціонування бібліотеки є нормативно-правові документи, які визначають основні завдання бібліотеки, регламентують... |
|
Основні поняття курсу КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 2010 Комерційна діяльність знаходить висвітлення в різноманітних проявах, тому необхідно виділити її основу (базис). Такий підхід дозволить... |
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРОФІНВЕСТ» Р., на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку – діяльність з торгівлі цінними паперами, дилерська діяльність, в особі... |