|
|
Скачати 1.79 Mb.
|
1-у джерела одержання доходів: застосовується при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов'язків. Цей спосіб спрощує процес обчислення суми податку, дозволяє уникнути зайвих помилок, оскільки нарахування здійснює фахівець, а не кожний робітник окремо, і як правило це відбувається в автоматичному режимі. Цей спосіб також прискорює надходження податків до бюджету. Але він гарантує повноту надходжень лише з легально виплачених доходів. 2-на підставі декларації або розрахунку передбачає подання платником даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування і суми податку. Цей спосіб є зручним для платників податків юридичних осіб, а також для фізичних осіб, що отримують доходи з різних джерел. Складання декларації або розрахунку дозволяє платнику узагальнити дані про доходи та інші об'єкти оподаткування і самостійно визначити суму податку (за винятком податку з доходів фізичних осіб), належну до сплати в бюджет. У подальшому достовірність цих сум підлягає контролю з боку контролюючих органів. Недолік - існує можливість викривлення даних, зазначених у декларації як навмисно, так і по незнанню. 3- на основі податкового повідомлення, застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми податків, нарахованих йому контролюючими органами. Це можуть бути окремі податки, обчислення сум яких покладено на контролюючі органи відповідно до законодавства, а також суми, донараховані у результаті перевірок. Наступним елементом процесу сплати податків є способи сплати (розрахунків). Існують два способи: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період, при другій - спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних даних обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься до бюджету у встановлений термін. Форми розрахунків з бюджетом. Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитись безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми. Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів. 34.Спосіб утримання, спосіб сплати податків і форми розрахунків з бюджетом. У практиці оподаткування існують різні способи утримання податків - у джерела одержання доходів, на підставі декларації або розрахунку, на основі податкового повідомлення (вимоги). Утримання податків у джерела одержання доходів досить надійний. Він застосовується при справлянні податків із заробітної плати та інших доходів громадян від виконання трудових обов'язків. Цей спосіб спрощує процес обчислення суми податку, дозволяє уникнути зайвих помилок, оскільки нарахування здійснює фахівець, а не кожний робітник окремо, і як правило це відбувається в автоматичному режимі. Цей спосіб також прискорює надходження податків до бюджету. Але він гарантує повноту надходжень лише з легально виплачених доходів. Утримання податків на підставі декларації або розрахунку передбачає подання платником даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування і суми податку. Цей спосіб є зручним для платників податків юридичних осіб, а також для фізичних осіб, що отримують доходи з різних джерел. Складання декларації або розрахунку дозволяє платнику узагальнити дані про доходи та інші об'єкти оподаткування і самостійно визначити суму податку (за винятком податку з доходів фізичних осіб), належну до сплати в бюджет. У подальшому достовірність цих сум підлягає контролю з боку контролюючих органів. Недолік - існує можливість викривлення даних, зазначених у декларації як навмисно, так і по незнанню. Утримання податків на основі податкового повідомлення, застосовується в тих випадках, коли платник повинен сплатити суми податків, нарахованих йому контролюючими органами. Це можуть бути окремі податки, обчислення сум яких покладено на контролюючі органи відповідно до законодавства, а також суми, донараховані у результаті перевірок. Якщо платник не сплачує належну суму податку, указану в податковому повідомленні у встановлений термін, то йому надсилається податкова вимога, як нагадування про необхідність розрахуватися з бюджетом і попередження про можливі наслідки у противному разі. Наступним елементом процесу сплати податків є способи сплати (розрахунків). Існують два способи: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період, при другій - спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних даних обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься до бюджету у встановлений термін. Вибір способу розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, зручнішими для платника і більш точними є розрахунки за фактичними даними. Такий спосіб мінімізує можливості відволікання власних оборотних коштів платника для виконання його зобов'язань перед бюджетом. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечує своєчасні надходження доходів. Розрахунки авансовими платежами, з одного боку, прискорюють надходження податків, оскільки можливе встановлення більш частих термінів сплати, а з іншого - спрощують на певний час самі розрахунки. Не потрібно по кожному строку обчислювати точно суму податку, слід внести лише насамперед визначену суму. Але застосування цієї форми вимагає стабільності, коли можна заздалегідь більш менш точно спрогнозувати величину об'єкта оподаткування, коли відхилення фактичних сум від авансових незначні. Суттєві відхилення негативно впливають або на фінансовий стан платників, або на виконання бюджету. За наявності переплат страждають платники, адже в бюджет вилучаються кошти, потрібні в обігу. Ці негативні наслідки посилюються при інфляції, коли платнику повертається частина надлишку внесених платежів. При недоплатах недоотримає своєчасно кошти бюджет, він у певному розумінні безкоштовно кредитує платника. Звісно, платники хочуть за таких умов занизити авансові платежі, а працівники контролюючих органів, навпаки, - завищити. Нині розрахунки з бюджетом за авансовими платежами здійснюються з податку на прибуток, з податку на доходи громадян-підприємців, що оподатковуються за традиційною системою та з деяких інших. Форми розрахунків з бюджетом. Розрахунки платників із бюджетом можуть проводитись безготівковими платежами і готівкою. Безготівкові платежі використовують юридичні особи, які мають поточні рахунки в установах банківської системи. Перерахування податків здійснюється за допомогою платіжних доручень, в яких указуються банки і номери рахунків платника та бюджет, до якого перераховується податок, найменування платежів (вид податку) та суми. Готівкою сплачують податки фізичні особи. Ці платежі можуть приймати, крім установ банківської системи, також каси сільських і селищних Рад народних депутатів, нотаріальні контори та інші заклади. Потім вони перераховують отримані доходи на рахунки відповідних бюджетів. 35. Суб’єкт обчислення і суб’єкт сплати податку в механізмі організації розрахунків з бюджетом. Порядок розрахунків з бюджетом передбачає насамперед установлення суб'єкта обчислення і сплати податку 1.суб’єкт обчислення податку. Це може бути: - сам платник, -уповноважена особа, - контролюючий орган В основу вибору конкретного варіанту лежить принцип правильності і швидкості обчислення суми податку. 2. суб’єкт сплати: - або сам платник, або уповноважена особа. В основу вибору лежить принцип забезпечення швидкості надходжень. . У світовій практиці найпоширенішим є покладання функцій обчислення та сплати податку на самого платника. В Україні також більшість податків обчислюють і сплачують безпосередньо платники, а саме: ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, платежі за ресурси (юридичні особи) тощо. У цьому разі відповідальність за правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом несе виключно платник. В окремих випадках функцію обчислення і сплати податку може виконувати уповноважена служба. Наприклад, утримання податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників здійснює бухгалтерія за місцем роботи. Отже, бухгалтерія і несе відповідальність за достовірність суми податку і своєчасність перерахування його до бюджету. З деяких платежів належну до сплати в бюджет суму обчислює безпосередньо контролюючий орган. В Україні це земельний податок з фізичних осіб, податок з доходів фізичних осіб за сукупним річним доходом та деякі інші. Обчислені у цьому випадку суми доводять до платника за допомогою податкових повідомлень. 36. Відстрочка податкових зобов’язань платників податків Відстрочка – це перенесення терміну сплати податку на більш пізню дату. Відстрочка податкового зобов’язання погашається рівними частками починаючи з будь-якого місяця визначеного податківцями чи органами місцевого самоврядування, але не пізніше 12 календарних місяців з дня виникнення такого зобов’язання. Підставою для відстрочки є 1) надання платником доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо відстрочка буде надана. Порядок прийняття рішення про відстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо відстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки. Відстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном. Всі рішення про відстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску. Угода про відстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про відстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди. Відстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави. 37. Розстрочка податкових зобов’язань платників податків Розстрочка податкового зобов’язання – це розподіл суми податкового зобов’язання на декілька термінів сплати (під %) Розстрочені зобов’язання погашаються рівними частками починаючи з місяця за місяцем прийняття рішень про розстрочку. Підставою для розстрочки є 1) надання платником доказів, відносно виникнення загрози накопичення боргів, 2) наявність економічного обґрунтування щодо можливості погашення боргу, якщо розстрочка буде надана. Порядок прийняття рішення про розстрочку залежить від виду податку та терміну на який вона надається. Якщо розстрочка надається в межах бюджетного року, тоді рішення щодо загальнодержавних податків і зборів приймається керівником податного органу або його заступником. Щодо місцевих податків та зборів – керівником податкового органу з обов’язковим узгодженням з керівником фінансового до бюджету якого надходять ці місцеві податки. Розстрочка понад бюджетний рік надається тільки щодо загальнодержавних податків і зборів, і рішення приймається керівником податкової з обов’язковим узгодженням з Мінфіном. Всі рішення про розстрочку обов’язково мають оприлюднюватися. Вони надаються окремо за кожним податком і збором, крім мита, ПДВ, акцизного податку при імпорті і Єдиного соціального внеску. Угода про розстрочку може бути достроково розірвана у таких випадках: 1) за ініціативою платника при довгостроковому погашені боргу або якщо було досягнена домовленість про розстрочку, 2) за ініціативою податківця, якщо платник подав недостовірну або неповну інформацію під час укладання угоди, якщо платник порушує графік погашення розстрочки платежів, у платника виникають нові борги після укладання угоди. Розстрочка податкового боргу не звільняє активи платника з податкової застави. 38. Порядок узгодження податкового зобов’язання Можливі такі варіанти визначення сум податкового та грошового зобов’язання: 1) платник самостійно обчислив суму податку, грошового зобов’язання або пені, про що зазначає у поданій ним податковій чи митній декларації. В цьому випадку зобов’язання вважається узгодженим у день подачі декларації. Строк подачі декларації залежить від звітного періоду для кожного окремого податку, 2) контролюючий орган самостійно визначає суму грошового зобов’язання, зменшує або збільшує суму бюджетного відшкодування, зменшує або збільшує розмір об’єкта оподаткування податком на прибуток або суму ПДВ. Податківці можуть це зробити, якщо: 1) платник не подає у встановлені строки податкову чи митну декларацію, 2) в результаті перевірки платника встановлюються факт завищення або заниження податного зобов’язання, 3) судом визнано платника винним в ухиленні від сплати податків, 4) на митниці, в результаті контролю визнано завищення або заниження зобов’язання у митній декларації, 5) в результаті контролю та перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, 6) податківці відповідають за нарахування податку. У результаті платнику податку надсилається за кожним окремим податком податкове повідомлення – рішення, в якому окрім донарахованої суми вказуються штрафні санкції. Зобов’язання потрібно сплатити протягом 10ти днів з дня отримання податкового рішення – повідомлення або ж оскаржити у ці ж строки. Якщо зобов’язання, нараховане податківцями не з вини порушення податкового законодавства платником, то податок необхідно сплатити у визначені законодавством строки, а якщо вони не встановлені, то протягом 30ти днів. 39. Організація самостійної сплати податків в Україні Організація розрахунків з бюджетом передбачає визначення таких елементів: 1) встановлення суб’єкта обчислення суми податку: - платник, - уповноважена служба, - контролюючий орган. При виборі конкретного варіанта застосовують принцип забезпечення повноти надходжень. 2) Встановлення суб’єкта сплати податку: - платник, - уповноважена особа. При виборі елементу застосовується принцип забезпечення швидкості надходжень. 3) Встановлення способу утримання податку. Спосіб залежить суб’єкта обчислення податку – за декларацією або розрахунками, - у джерела, - за податковим повідомленням, рішенням. 4) Спосіб сплати. Платежі за фактичними даними і авансові платежі з подальшим перерахунком за фактичними показниками. 5) Встановлення форм розрахунків – готівкові (фіз. особа), - безготівкові (фіз. та юр особи). Джерела самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків - це будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. 40. Порядок оскарження дій податкових органів Усі рішення податківців платник має право оскаржити в адміністративному чи судовому порядку. Для цього необхідно подати письмову заяву протягом 10ти днів з дня отримання повідомлення – рішення (при донарахуванні з вини платника), або 30 днів на оскарження (не з вини платника). Рішення, прийняті ДПС України оскарженню в адміністративному порядку не підлягають, але можуть бути оскаржені в суді. Податкові зобов’язання, самостійно визначені платником оскарженню не підлягають. Скарга розглядається в податковій протягом 20 днів, але не більше 60 днів. Про що платника мають повідомити в письмовій формі. Якщо протягом 20 днів платнику не надіслали рішення за скаргою або повідомлення про продовження розгляду скарги, то скарга вважатиметься повністю задоволеною на користь платника. Рішення, що оскаржується, вважається не узгодженим. Процедура адміністративного оскарження закінчується: 1) в день, наступний за днем фактичного строку за оскарження, 2) в день отримання платником рішення про повне задоволення скарги, 3) в день отримання рішення від ДПС України, 4) в день звернення платника за отриманням розстрочки за отримання зобов’язання, що оскаржувалось. 41. Поняття планування і прогнозування податкових надходжень. Фактори, що впливають на якість планування та прогнозування Податкове прогнозування – науково обґрунтоване міркування про можливості становлення якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому. Прогнозування має дати відповідь на 2 питання: 1) на що ймовірно можна розраховувати в майбутньому? 2) що і як треба змінити щоб уникнути небажаного результату, щоб досягти бажаного результату? Щоб бути ефективним прогнозування не обов’язково має бути точним, важливим є визначення самої тенденції. Прогнози в сфері оподаткування можна класифікувати на 2 групи: 1) суб’єктивні – спираються на досвід, інтуїцію. 2) прогнози – засновані на моделях, в них формалізовані відносини між потрібними змінними параметрами. Алгоритм прогнозування: 1) визначити джерела та види податків, за якими складається прогноз, 2) визначення базисного періоду, 3) правильно обрати метод прогнозування, 4) оцінити отримані результат і скоригувати його на фактори, які не були враховані при прогнозуванні. Вихідні показники для прогнозування: ВВП (реал, номін), індекс інфляції, рівень безробіття, індекс реал та номін з/п, облікова ставка НБУ. Планування податкових надходжень – визначення конкретних сум податків та зборів, які мають надійти до бюджетів різного рівня у плановому періоді. Щоб бути ефективним, планування обов’язково має бути точним. При плануванні необхідно враховувати: 1) податкову базу кожного платника окремо і коригувати результати на можливі непередбачувані ситуації, 2) визначати та враховувати позитивні та негативні тенденції у взаємовідносинах платника з податковими органами, 3) врахувати чинники, які впливають на податкові платежі, включаючи можливість виникнення непередбачених ситуацій. Фактори, які впливають на якість планування і прогнозування: 1) не має методологічного забезпечення, 2) використання застарілих технологій, 3) нестабільність податкового законодавства, 4) залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, а іноді від політичної ситуації, 5) прийняття рішень про списання податкового боргу, або його реструктуризації, 6) недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні. 42.Порівняльна характеристика процесів планування і прогнозування податкових надходжень. Для прогнозування необхідно: 1) визначити види податків, за якими складається прогноз; 2) зібрати фактичні дані по кожному виду податкових надходжень за декілька (3 - 5) останніх років; 3) визначити та відкоригувати основу для прогнозу (тобто виключити відшкодування та переплати); У кожному випадку податкового прогнозування необхідно правильно визначити податковий період. 4) вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування, враховуючи специфіку платника; 5) оцінити отримані результати прогнозу та скорегувати їх, враховуючи фактори, що можуть вплинути на доход і які не були враховані при прогнозуванні. Податкове прогнозування ґрунтується на наступних основних макропоказниках: - номінальний ВВП;- темп росту ВВП;- індекс споживчих цін;- індекс цін виробників;- обмінний курс гривні до долару;- рівень безробіття;- відсоткові ставки (облікова НБУ);- обсяг грошових доходів населення;- індекс реальної та номінальної з/п. Процес планування податків в має враховувати перш за все : - основні напрями і завдання бюджетної політики, - кількісні і якісні параметри розподілу і перерозподілу ВВП між суб'єктами сусп..-екон. інтересів на плановий бюджетний період і визначення їх на перспективу, - вибір раціональних шляхів форм і методів податкового забезпечення в мобілізації податків до бюджету , - регулювання рівня перерозподілу фінансових ресурсів для досягнення необхідних темпів і пропозицій розвитку національної економіки - запровадження дієвих, прозорих і простих методів механізмів та інструментів їх стягнення, а також на оптимізацію їх структури в контексті розвитку і вдосконалення системи оподаткування. - рівень податкової культури і етики бізнесу. 43. Прогнозування податкових надходжень: поняття, методи, вихідні макропоказники. Податкове прогнозування - це наук обґрунтоване міркування про можливий стан якісних і кількісних параметрів у сфері оподаткування в майбутньому, а саме: про обсяг податкових надходжень, про рівень податкового тиску, про режим оподаткування, про співвідношення різних видів податків у податковій системі та доходах бюджету. Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку. Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи. Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку. Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень. Податкове прогнозування ґрунтується на насту податкових надходженьих основних макропоказниках:- номінальний ВВП;- темп росту ВВП;- індекс споживчих цін;- індекс цін виробників;- обмінний курс гривні до долару;- рівень безробіття;- відсоткові ставки (облікова НБУ);- обсяг грошових доходів населення;- індекс реальної та номінальної з/п. 44. Загальна характеристика методів планування і прогнозування податкових надходжень. Метод експертної оцінки. Суть у тому, що дані про майбутні доходи припускаються, виходячи з багаторічного досвіду і знань експерта. Недоліки методу: 1. отриманий результат можна розцінити як приблизний; 2. відсутність чіткої техніки не дозволяє встановити, на якому етапі було допущено помилку. Метод тенденцій. Визначальною змінною є час, і припускається, що зміни в майбутньому будуть такими ж, як і в попередні роки. При застосуванні цього методу, враховуються наступні закономірності:якщо змінна у минулому постійно зростала (падала), то можна припустити, що вона буде зростати (спадати) приблизно в тих же абсолютних розмірах; якщо змінна щорічно мала приблизно однаковий темп приросту, то цей темп можна застосувати для прогнозу; якщо перемінна в минулому не змінювалася, то можна припустити, що вона не зміниться і в прогнозованому періоді. Недолік - якщо тенденція негативна, то вона може бути закладена у майбутні доходи. Детерміністичний підхід враховує прямий та помножувальний вплив на доходи різних факторів, які можуть бути причинами збільшення або зменшення податкових надходжень. Наприклад: зміни в чисельності населення, в чисельності споживачів соціальних послуг, зміни в рівні з/п, зміни в системі пільг. Цей метод застосовується, коли фактори впливу чітко визначені або коли планується введення нового податку. Економетричне моделювання - полягає у побудові моделей, у яких встановлюється взаємозв'язок між різними факторами впливу на обсяг податкових надходжень. 45. Фактори, що впливають на якість планування і прогнозування податкових надходжень. 1)відсутність методологічного забезпечення, використання застарілих технологій (нині відштовхуються від даних про надходження за минулі звітні періоди, коригуючи їх на прогнозний індекс цін, не враховуючи тенденції та загальні закономірності розвитку суспільства та показники окремих платників); 2)нестабільність податкового законодавства (наприклад, встановлення нових пільг без компенсації «випадаючих» доходів); 3)залежність податкових надходжень від рівня податкової дисципліни, податкової культури, іноді від політичної ситуації. Непередбачуваність поведінки платників окремих галузей; 4)прийняття рішень про списання або реструктуризацію податкової заборгованості; 5)невизначеність критеріїв визнання боргу безнадійним; 6)недостовірність вихідних даних, які використовуються при плануванні та прогнозуванні. 46. Поняття податкового боргу. Відповідно до чинного законодавства, податковий борг - це несплачена в установлений термін узгоджена сума податкового зобов'язання. Податковий борг - це не сплачена в установлений термін сума податкового зобов'язання унаслідок невиконання платником обов'язку перед державою зі сплати податків, виходячи з установлених законодавством норм. Класифікація податкового боргу: І. Залежно від офіційного визнання (за формою прояву), розрізняють податковий борг:Відкритий - офіційно визнаний, оскільки його виникненню передувала процедура узгодження податкового зобов'язання;Прихований - офіційно не виявлений. Він є результатом допущення помилок при нарахуванні або умисного ухилення від сплати податків. Величина цієї частини боргу не відома. ІІ. Залежно від взаємодії податкових органів і платника з в процесі управління погашенням податкової заборгованості, розрізняють 2 статуси податкового боргу:інертний;дієвий. Інертний статус боргу - це статус, у якому органи ДПС не застосовують жодних заходів стягнення, але вживають певні заходи, з метою впливу на фіскальну поведінку платника, спонукаючи його погасити борг. До таких заходів відносяться: вручення податкових вимог, виникнення права податкової застави, адміністративний арешт активів, опис заставленого майна. Розрізняють 3 види інертного статусу:до першої податкової вимоги; перша податкова вимога; друга податкова вимога. Дієвий статус боргу - це статус податкового боргу, в якому зменшення цього боргу відбувається завдяки певним діям, що здійснює податковий керуючий, застосовуючи надані йому повноваження. Розрізняють 5 видів дієвого статусу: 1. Активний - у цьому статусі податковий керуючий застосовує до боржників всі заходи стягнення. 2. Пасивний - це вид статусу, в якому податкові органи не можуть застосовувати заходи стягнення проти боржника (банкрутство підприємства, розшук і т.д.). 3. При процедурі банкрутства - це дії, які застосовує податковий орган при ліквідації платника. 4. Розстрочення, відстрочення. 5. Безнадійний - при якому минув термін позовної давності або податковий борг виник внаслідок дії непереборної сили, або податковий борг фірм, визнаних фіктивними, або податковий борг банкрута при недостатності в нього коштів для ліквідації боргу, або борг фізичної особи, у разі визнання безвісно відсутньої, або у разі недостатності майна для погашення боргу. На суму податкового боргу нараховується пеня. Для нарахування пені необхідно визначити:1) Початок терміну нарахування пені;2) Закінчення нарахування пені;3) Розмір пені. Пеня починає нараховуватися з першого дня після закінчення терміну встановленого для сплати (11-й або 31-й). Пеня закінчується нараховуватися у день прийняття банком платіжного доручення на сплату суми боргу (включно). Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення. Використовується більша з двох указаних ставок. Розмір пені за день = (1,2 * ставка НБУ у %) : (365 * 100%) Сума пені = Сума податкового боргу * Розмір пені за день * Кількість днів прострочення Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення! 47.Джерела погашення податкового боргу Податковий борг – невнесена в установлений терміни сума податкового зобов’язання самостійно узгоджена платником або узгоджена в порядку процедури оскарження включаючи суму фін санкцій. Джерела погашення податкового боргу та пені: 1) Кошти платника від продажу т/роб/послуг/майна/випуску ЦП + кошти у вигляді позик за винятком позик і кредитів від фін-кред установ 2) Надміру слачені кошти до б-ту (за заявою платника) 3) Майно платника 4) Якщо коштів від продажу майна недостатньо для погашення податкового боргу – може використовувати дебіторська заборгованість, строк погашення якої настав, а право вимоги переведено на податковий орган. Не можуть використовуватись для погашення податкового боргу та пені: 1) Майно платника, передане в заставу іншим особам до моменту виникнення права податкової застави 2) Майно, що належить іншим особам, але знах в тимчасовому користуванні платника (оренда, відповідальне зберігання, давальницька сировина) 3) Майнові та немайнові права у тимчасовому користуванні платника 4) Власні кошти юр осіб, що використовуються для виплати основної з/п 5) Майно що входить до складу цілісних майнових комплексів, які не підлягають приватизації 6) Майно, яке згідно законодавства не може бути передане в податкову заставу 48. Податкове повідомлення і податкова вимога: зміст, підстави застосування. Податкове повідомлення — це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового обов'язку, визначену контролюючим органом. Податкове повідомлення є своєрідним нагадуванням платникам податків про податковий обов'язок, уточнення термінів його виконання, сум обов'язкових платежів, що підлягають сплаті. Податкові повідомлення складають і направляють платникам податків податкові органи в таких випадках: а) якщо платник податків не подав у встановлений термін податкову декларацію; б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) якщо податковий орган у перебігу камеральної перевірки виявив арифметичні чи методологічні помилки у поданій платником податковій декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов'язання; г) якщо відповідно до законів з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування податку чи збору (обов'язкового платежу), є податковий орган. У податковому повідомленні указується підстава для нарахування податків, посилання на норму закону, згідно якої було зроблено розрахунок чи перерозрахунок податкових зобов'язань, сума податку і штрафних санкцій (якщо вони є), граничні терміні погашення, а також попередження про наслідки несплати податкових зобов'язань у встановлений термін та строки для оскарження. Податкове повідомлення складається на суму податкового зобов'язання по кожному податку окремо. Перша податкова вимога – в ній нагадується про факт узгодження ПЗ, про необхідність погасити борг та про право виникнення податкової застави. Вона надсилається якщо платник не сплачує в установлений. термін узгоджену суму ПЗ. Якщо протягом 30 днів з дня отримання 1 податкової вимоги не сплачує, то йому надсилається 2податкова вимога - в якій додатково до відомостей вказаних у 1 под. вимозі зазначається можлива дата опису активів з метою подальшого продажу(30днів). 49. Пеня, порядок її нарахування. На суму податкового боргу нараховується пеня. Для нарахування пені необхідно визначити:1) Початок терміну нарахування пені;2) Закінчення нарахування пені;3) Розмір пені. Пеня починає нараховуватися з першого дня після закінчення терміну встановленого для сплати (11-й або 31-й). Пеня закінчується нараховуватися у день прийняття банком платіжного доручення на сплату суми боргу (включно). Розмір пені встановлено з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє або на день виникнення податкового боргу, або на день погашення. Використовується більша з двох указаних ставок. Розмір пені за день = (1,2 * ставка НБУ у %) : (365 * 100%) Сума пені = Сума податкового боргу * Розмір пені за день * Кількість днів прострочення. Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення! Сума податкового боргу та пені погашається за рахунок таких джерел: - будь-яких власних коштів платника, в тому числі одержаних від продажу товарів, послуг, майна, немайнових цінностей, випуску цінних паперів; - шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед платником, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкового боргу платника (на 2004, 2005, 2008 роки це право було призупинено); - за рахунок коштів філій або інших підрозділів платника (лише за рішенням органів стягнення); - якщо боржник - філія, то за рахунок активів юридичної особи-головного підприємства, на які може бути накладене стягнення; - за рахунок активів платника, попередньо переданих у тимчасове користування іншим особам, включаючи кошти, розміщені на депозитних рахунках. Це додаткове джерело, тобто використовується лише у разі, коли заходи з продажу активів платника за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу. Як джерела погашення податкового боргу не можуть бути використані: 1) майно платника, надане в заставу іншим особам до моменту виникнення у платника податкової застави; 2) активи, які належать іншим особам і знаходяться в тимчасовому користуванні платника (майно передане в оренду, на зберігання, на комісію); 3) власні кошти юридичних осіб, що використовуються для виплати заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час працівникам; 4) майно, що входить до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств; 5) активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. 54. Примусове стягнення податкового боргу в Україні. Примусове стягнення податкового боргу – це ряд заходів, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків (надалі – платника) без отримання його згоди на їх застосування та без попереднього узгодження суми боргу, шляхом звернення стягнення на всі активи такого платника. Примусове стягнення податкового боргу здійснюють органи державної податкової служби, на підставі законодавчих актів та розроблених для їх запровадження нормативних актів, у чітко визначені законодавством строки. Основними повноваженнями органів державної податкової служби у сфері стягнення податкового боргу є: - застосування податкової застави на майно, майнові права, а також грошові кошти усіх без винятку підприємств, включаючи державні та казенні; - стягнення коштів з рахунків боржника за платіжними вимогами податкового органу; - адміністративний арешт активів платника з тимчасовою забороною відчуження його активів та зупиненням активних операцій на його рахунках; - реалізація всіх активів боржника, що перебувають у податковій заставі, в тому числі цілісних майнових комплексів; - звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно за рішенням суду (господарського суду); - подання позовів до господарського суду про визнання боржника банкрутом; - надання відстрочок і розстрочок, в т.ч. на термін, що перевищує один рік; - списання безнадійного податкового боргу; - застосування штрафних санкцій за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкових органів та за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання; - підготовка і направлення подання на розторгнення трудового договору (контракту) з керівником державного підприємства, що має податковий борг; - звернення стягнення на активи філій, відділень платника, інших відокремлених підрозділів; - звернення стягнення на суму заборгованості інших осіб перед платниками податків право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними; вилучення грошових коштів платника податків за його згодою з подальшим направленням на погашення податкового боргу; видання приписів щодо заборони окремих господарських операцій платника податків; здійснення контролю за станом активів, що перебувають в податковій заставі, проведення інвентаризацій та ін.. 50. Податкова застава: поняття, випадки виникнення права податкової застави. Доцільність застосування. Податкова застава - це будь-які активи платника, які знаходяться в його власності на момент виникнення права податкової застави, з урахуванням суми податкового боргу. Співвідношення між сумою податкового боргу і вартістю активів, що перебувають у заставі законодавством чітко не визначено, і це питання вирішується індивідуально Право податкової застави наступає у випадку: - несплати податків у сумі самостійно визначеній платником - з дня наступного за останнім днем встановленим для сплати. - несплата податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом - з дня наступного за граничним терміном, указаним у податковому повідомленні. Доцільність застосування податкової застави : полягає в тому, що операції з активами, які знаходяться у податковій заставі, підлягають узгодженню : - продаж, інші види відчуження, оренда рухомого і нерухомого майна, крім продажу готової продукції, робіт, послуг за звичайними цінами; - використання майна, майнових прав та коштів для здійснення прямих або портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу; - надання гарантій, поручительств, виплату дивідендів, розміщення депозитів та надання кредитів; - ліквідацію майна за винятком форс-мажору. Тобто, у податкових органів є своєрідна гарантія повернення податкового боргу, адже у разі його непогашення, застава може бути реалізована. 51. Види операцій з активами, що потребують письмового узгодження з податковим органом, у разі виникнення права податкової застави. Порядок узгодження. Обов’язкового узгодження потребують такі види операцій: 1)продаж/оренда рухомого і нерухомого майна за винятком продажу продукції за звичайними цінами; 2)використання коштів або майна для здійснення прямих або портфельних інвестицій і використання цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступку вимог, виплата дивідендів; 3)ліквідація майна за винятком форс-мажорних обставин. Узгодження операцій з цінними паперами здійснюється в порядку: 1)призначається податковий керуючий (з числа працівників податкових органів); 2)подається запит податковому керуючому з боку платника. В ньому роз’яснюється зміст операцій і фінансово-економічні наслідки проведення; 3)розгляд запиту і прийняття рішення щодо операцій з активами. Податковий керуючий має право заборонити проведення операції, якщо за його висновками цінові умови або форми розрахунку не приведуть до погашення податкового боргу. Розпорядження податкового керуючого про заборону має бути затверджене керівником податкового органу. Якщо на протязі 10 днів розпорядження про заборону не видається, то операція вважається узгодженою. Активи платника звільняються від податкової застави за наявності наступних підстав: 1)платник погасив податковий борг у повному обсязі, про що свідчить відповідний документ; 2)платник подав декларацію; 3)податковий борг визнано безнадійним; 4)закінчився термін позовної давності по даному податковому боргу; 5)податковий орган отримав договір-поручительство на всю суму податкового боргу; 6)прийнято рішення про арешт активів (припинення податкової застави здійснюється на термін дії арешту); 7)платник отримав рішення про відміну раніше нарахованого податкового зобов’язання; 8)податковий орган прийняв рішення розстрочки або відстрочки. В окремих випадках податковий орган може прийняти рішення про звільнення частини активів від податкової застави за умови, якщо вартість активів в двічі і більше разів перевищує суму. 52.Припинення права податкової застави Податкова застава – майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого дорівнює сумі податкового боргу, а також майно, яке він придбає в майбутньому до погашення боргу. Підстави виникнення права податкової застави -Платник не сплатив самостійно визначену суму податку -Несплата зобов’язання визначеного контролюючим органом Податкова застава виникає з дня, наступного за граничним терміном встановленим для сплати податкового зобов’язання. (= день коли починає нарах пеня = день виникнення боргу з зобов’язання) Не можуть бути віднесені: - Культурні цінності, що є об’єктами держ. та комун. власності -Об’єкти, що заборонені для приватизації Операції з майном, що перебуває в податковій заставі у разі його відчуження мають узгоджуватися із податковим органом. Виняток – операції з продажу готової продукції, сировини, матеріалів, товарів за цінами ? звичайних та за умови направлення виручених коштів на виплату з/п, ЄСВ, погашення зобов’язань перед б-том. Порядок узгодження операцій: платник подає запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання запиту рішення не приймається => операція вважається узгодженою на користь платника. Право податкової застави припиняється: -Податковий орган отримав підтверджуючі документи про повне погашення суми боргу -Податковий борг визнано безнадійним. - Податковий орган отримав договір поручительства на всю суму боргу -Платник отримав рішення про скасування раніше нарахованих податкових зобов’язань 58.Податковий керуючий, його повноваження |
|
ГРОШОВІ ПОТОКИ ПІДПРИЄМСТВА Ключові слова: ГРОШОВІ ПОТОКИ, ВАЛОВІ ДОХОДИ, ВИРУЧКА ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ,... |
Тема 19. Правове регулювання господарсько-торговельної діяльності та реклами Метою «торговельна діяльність на організованому ринку», «торговельна діяльність на неорганізованому ринку», «агентська діяльність», «реклама»... |
|
9. Психологія діяльності Зміст понять «дії», «діяльність», «мотиви... Поняття про діяльність. Структура діяльності людини. Уміння. Навички. Звички. Дії, діяльність. Основні види діяльності. Професійні... |
1 Сутність, призначення оцінки вартості майна та напрями оціночної діяльності Оцінна діяльність. Збірник текстів лекцій освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» спеціальність 03050802 Оціночна діяльність,... |
|
Кандидат юридичних наук, адвокат, в о. директора департаменту з кримінального судочинства Законом випадках. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність на всій території України без будь-якого додаткового дозволу. Адвокатська... |
М. Харків 15 січня 2009 року Були присутні: 9 чол. Голова зборів: Шапаренко С. О. Порядок денний Звіт керівництва Товариства про діяльність у 2008 році. Звіт ревізійної комісії про діяльність Товариства |
|
Української Радикально-Демократичної Партії України, сприяє формуванню і вираженню їхньої політичної волі та проводить свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного... |
6 жовтня – 130 років від дня народження Івана Кочерги Важливим аспектом функціонування бібліотеки є нормативно-правові документи, які визначають основні завдання бібліотеки, регламентують... |
|
Основні поняття курсу КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 2010 Комерційна діяльність знаходить висвітлення в різноманітних проявах, тому необхідно виділити її основу (базис). Такий підхід дозволить... |
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПРОФІНВЕСТ» Р., на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку – діяльність з торгівлі цінними паперами, дилерська діяльність, в особі... |