МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ МЛИНІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЛЕКЦІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
|
|
Скачати 1.82 Mb.
|
|
Тема 6. Суть і необхідність планування План 1.Прогнозування – основа планування. 2.Необхідність ведення планової роботи. 3.Завдання та принципи планування. Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст.201-205. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.117-130. 3.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах.К.:“Урожай”,1999 р.ст.132-135. Основні поняття та положення теми: планування, організація, принципи, завдання. 1.Прогнозування – основа планування Планування на сільськогосподарських підприємствах базується на системі об'єктивних економічних законів ринкової економіки. Завдяки плануванню встановлюють темпи і пропорції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищу його ^ економічну ефективність. Планування сільськогосподарського виробництва — це науково обґрунтоване визначення рівнів економічного та соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів, необхідних для досягнення встановлених рівнів розвитку. Прогнозування сільськогосподарського виробництва – наукове передбачення економічних і соціальних процесів розробкою і обґрунтуванням напрямів та можливостей розвитку галузей сільського господарства на основі НТП, що забезпечить попит на с.г.продукцію. Планування і прогнозування тісно пов’язані між собою й різняться за кількістю показників і ступенем обґрунтованості проектів досягненнями науково-технічного прогресу, деталізацією системи показників, їхньою точністю та ймовірністю досягнення, тривалістю проектованого періоду й правовою основою. Прогнози розвитку с.г.виробництва можуть бути довгостроковими (10 років і більше) і середньостроковими (5-10 років) і короткостроковими (до 5 років). Прогнози розробляють у кількох варіантах залежно від передбачуваних темпів розвитку напрямів НТП в різних галузях, рівня МТБ, забезпечення трудовими ресурсами… розробка прогнозу в кількох варіантах дозволяє вибрати оптимальний, який має стати основою для складання перспективних планів економічного і соціального розвитку с.г.підприємств. 2.Необхідність ведення планової роботи Планування на підприємстві – це процес пошуку і використання резервів підвищення виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв’язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності. Планування – один із найскладніших видів розумової праці, притаманних людині. Успішність ефективність системи планування визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи:
Плановий персонал складається із спеціалістів, які виконують функції планування. Для одних вони можуть бути основним видом діяльності, а для інших поєднуватись з іншими видами діяльності (Інженер, зоотехнік). Склад і чисельність служб на підприємстві залежить від типу організаційної структури. Основним фактором, що визначає побудову служби планування є розмір підприємства:
Традиційним є варіант розподілу між ними обов’язків за функціональним принципом: головний економіст, економіст з нормування та оплати праці, економіст з госпрозрахунку. 3.Завдання та принципи планування Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" сільськогосподарське підприємство самостійно планує свою діяльність й визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на сільськогосподарську продукцію, роботи, послуги і з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, збільшення його доходів. Основою планів є поставки продукції для державних потреб, а також договори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг та постачальниками ресурсів. Основні завдання внутрішньогосподарського планування на колективних і державних сільськогосподарських підприємствах такі: виконання поставок продукції для державних потреб та інших договірних зобов'язань щодо продажу сільськогосподарської продукції; задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємств в усіх видах продукції; встановлення оптимальної виробничої структури підприємств з метою найповнішого і найраціональнішого використання землі, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; максимальне виробництво економічно найвигідніших видів продукції з метою одержання максимального прибутку; створення необхідних нагромаджень для передбачених темпів розширеного відтворення; успішне розв'язання соціальних проблем колективу підприємства. Планування на сільськогосподарських підприємствах ґрунтується на певних принципах. Сукупність принципів розробки планів економічного і соціального розвитку підприємств становить методологію планування, а конкретні методи та прийоми розрахунків при розробці окремих розділів і показників планів — методику планування. Основні методологічні принципи планування такі: аналіз вихідного рівня розвитку підприємства; найвища ефективність виробництва; виділення найважливіших вузлових завдань; наукова обґрунтованість планів; пропорційність; безперервність планування; контроль за виконанням планів. У процесі аналізу вихідного рівня розвитку підприємства вивчають досягнуті показники в різних його галузях у тісному зв'язку з умовами їхнього розвитку, забезпечення матеріально-технічними і фінансовими ресурсами, узагальнюють передовий досвід, практику виконання планових показників, виявляють невикористані резерви. При аналізі даних за минулий період готують матеріали, потрібні для визначення планових показників. Основним завданням економічного аналізу на сільськогосподарських підприємствах є виявлення внутрішньогосподарських резервів для збільшення виробництва продукції, яку потребує ринок, при зниженні витрат на неї. Принцип найвищої ефективності виробництва полягає в досягненні максимальних економічних результатів при найменших затратах праці та коштів. Цей принцип випливає з необхідності постійної економії затрат уречевленої й живої праці, тобто економії часу. В планах розвитку галузей підприємства даний принцип проявляється у визначенні найефективнішого варіанта капітальних вкладень, оптимальних пропорцій у розвитку галузей, що забезпечують максимальне збільшення виробництва економічно найвигідніших у ринкових умовах видів продукції та поліпшення її якості при одночасному підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості продукції, зростанні маси й норми прибутку, рентабельності виробництва. Керуючись принципом виділення найважливіших вузлових завдань, визначають основні напрями економічного і соціального розвитку підприємства. На етапі ринкових відносин велике значення мають визначення оптимальних темпів та пропорцій розвитку основних товарних галузей сільськогосподарських підприємств, роздержавлення і приватизація власності, реформування первинних трудових колективів та економічних відносин, самофінансування підприємств. Принцип наукової обгрунтоваиості планів передбачає відображення в планах вимог об'єктивних економічних законів розвитку суспільства, врахування результатів наукових прогнозів, розробку планових показників на основі найновіших досягнень науки і техніки, а також передового досвіду з технології й організації виробництва. Суть принципу пропорційності полягає в тому, що план економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства слід погоджувати, взаємозв'язувати в усіх складових частинах. Необхідно добиватися раціонального поєднання галузей, найефективнішого балансового їх зв'язку. Наприклад, треба забезпечити оптимальне поєднання рослинницьких і тваринницьких гатузей на сільськогосподарських підприємствах, правильні пропорції у використанні коштів для досягнення відповідних темпів розширеного відтворення і споживання тощо. Принцип безперервності планування характеризує тісний зв'язок у розробці перспективних та річних планів, їх поєднання дає змогу уточнювати напрями розвитку підприємства з урахуванням особливостей певного періоду, повніше виявляти резерви і можливості розвитку галузей. Контроль за виконанням планів за кітькісними та якісними показниками має бути систематичним, всебічним. При цьому потрібно вишукувати резерви збільшення виробництва найвигіднішої продукції, а також можливості скорочення затрат праці, сировини, матеріалів та інших ресурсів. Важливими завданнями перевірки виконання планів є запобігання виникненню диспропорцій у розвитку галузей, узагальнення та впровадження передового досвіду, а отже, забезпечення виконання й перевиконання п,іанових показників. Питання для самоконтролю знань
Тема 7. Система планування та види планів підприємств План
Рекомендована література 1. А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст. 201-208. 2.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах.К.:“Урожай”,1999 р.ст.137-138. Основні поняття та положення теми: планування, організація, директивне, індикативне, директивність,перспективне, поточне, система внутрішньогосподарського планування. 1. Види планів Система планування містить: • види планів; • об'єкти планування; • підсистеми управління плануванням, організаційного та інформаційного забезпечення планування, прийняття рішень. Розрізняють такі види (форми) планування і відповідно види планів. Директивне планування - це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер (силу закону) для об'єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією. Індикативне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не має обов'язкового для виконавця характеру. Це найпоширеніша в усьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються індикаторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління під час формування соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на господарські процеси з метою досягнення зазначених параметрів. Директивність - головний принцип соціалістичного планування, і саме з нею було зв'язано багато його недоліків. Однак це не означає, що ринкові умови зовсім виключають директивне планування. Воно може бути ефективним засобом розв'язання багатьох народногосподарських завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад у галузі охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики, структурної перебудови економіки тощо. Більше того - директивне планування за ринкових умов практикується не тільки державою, але й самим бізнесом. Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування на підприємстві буває довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Довгострокове планування охоплює період більше п'яти років, наприклад 10, 15, 20. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток. Середньострокове планування здійснюється на період від двох до п'яти років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. У цьому випадку складають так званий перехідний п'ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткотерміновим планом. Поточне планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях управління підприємством та з усіх напрямів його діяльності, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць). Така часова градація планів забезпечує найраціональніше вирішення довгострокових, середньострокових і поточних завдань розвитку економіки. За змістом планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування. 2.Зміст та організація внутрішньогосподарського планування Система внутрішньогосподарського планування в системі державного регулювання АПК України Державне регулювання АПК України Внутрішньогосподарські плани підприємства   Аграрна політика країни   Перспективні      Національна програма розвитку АПК і соціального відродження села   Довго строкові (стратегічні) Середньострокові    Цільові комплексні програми Бізнес-плани(інвестиційні проекти) Програма соціально екон.- розвитку України Річний план економічного і соціального розвитку підприємства Бюджет країни  Індивідуальний план розвитку АПК Госпрозрахункові плани внутрігосподарських підрозділів Промислових та обслуговуючих виробництв У рослинництві У тваринництві  ОПЕРАТИВНІ ПЛАНИ   Робочі плани в рослинництві на періоди робіт Квартальні, місячні плани ферм, промислових та обслуговуючих виробництв ,  Плани –наряди на виконання робіт Декадні плани Питання для самоконтролю знань
Тема 8. Стратегія підприємства та її елементи План
Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст.208-220. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст..117-130. Основні поняття та положення теми: планування, організація, стратегічне планування, тактичне планування. 1. Поняття стратегічного, тактичного планування Стратегічне планування, як правило, орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об'єкта господарювання. У результаті перспективного планування підприємство ставить перспективні цілі й розробляє засоби їх досягнення. У тактичних планах відображаються заходи, спрямовані на розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і зростання якості продукції, якомога повніше використання науково-технічних досягнень. У результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку підприємства, що є комплексною програмою виробничої, господарської і соціальної його діяльності на певний період. П. Друкер писав: "Планування не говорить нам, як ми повинні діяти сьогодні, щоб справитися з невизначеністю майбутнього; як ми можемо краще підготуватися до розв'язання проблем, що виникають" (Друкер П. "Як забезпечити успіх у бізнесі".-К.: Україна, 1994). Планування як важлива функція управління підприємством (фірмою)- об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення. Планування виступає як відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу та майбутній стан підприємства (фірми), тобто планування передбачає прийняття заздалегідь рішення про те, що робили практикування бажаного майбутнього та ефективних шляхів його досягнення. Головне завдання планування полягає в наступному: -дає орієнтири майбутнього стану організації; -сприяє вирішенню проблем, які виникають у процесі роботи; -стимулює організацію, координацію та мотивацію праці; -породжує корисну інформацію на підставі сигналів зворотного зв 'язку про фактичний стан керованих об 'єктів; -вимагає підвищення кваліфікації персоналу; -робить необхідним контроль виконаного, облік, аналіз. 2. Роль планування Ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, структуру і порядок розробки планів, а саме: плани підприємств в умовах ринку носять індикативний (рекомендаційний), а не директивний характер. Вони виступають механізмом регулювання ринку, відображають зв'язок виробництва і ринку, науки і виробництва, набувають соціального спрямування; плани підприємствами розробляються самостійно, використовуючи певні вихідні дані. В основі їх розробки лежить величина попиту на конкретну продукцію, яка визначається договорами на поставку продукції, що укладаються між підприємствами і державою, окремими підприємствами; основними показниками планів стають натуральні, якісні, кінцеві показники діяльності підприємств, оскільки для задоволення потреб споживачів потрібна продукція не взагалі, а конкретної номенклатури, високої якості, яка б забезпечувала її конкурентоспроможність і виживання фірми в конкурентній боротьбі. Відсутність системи планування передбачає: нерозуміння персоналом мети, до якої прагне організація; втрату орієнтації в конкурентному середовищі; короткостроковий характер рішень управлінського персоналу; помилкові рішення в тактиці — наслідок відсутності стратегії; інертність персоналу у пізнанні ринкового механізму та виробленні лінії поведінки на ринку; ведення обліку і контролю формально, без аналізу наслідків роботи. Розробка і прийняття планових рішень — не тільки наука, як зазначає В.М. Нелеп, але й мистецтво. Бо планування, як жодна інша функція управління, тісно пов'язане з розумовою діяльністю людини, має творчий характер і в основі своїй неповторне. Планування є також спеціалізованим видом управлінської діяльності. Серед основних функцій управління провідна роль належить плануванню. Планування є першим і найвизначнішим етапом процесу менеджменту. Французький вчений відзначив: "Управління - передбачати, а передбачати - це вже майже діяти". Тому функція планування забезпечує не тільки вміння прогнозувати і визначати необхідні дії, а також здатність передбачати будь-які ситуації, що можуть виникати в процесі функціонування підприємства (фірми), та найбільш повно і ефективно використати наявні ресурси, професійно розв'язати різноманітні управлінські завдання. Підприємство (фірма) не може повністю ліквідувати ризик своєї діяльності, але здатне управляти ним за допомогою ефективної системи планування. Планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу. За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації „зверху" всіє його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за кінцеві результати господарювання. Усе це має відображатися в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства, як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування, зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби. Питання для самоконтролю знань
Тема 9. Суть бізнес-плану. Актуальність бізнес-планування на сучасному етапі План
Рекомендована література 1. А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст.226. 2.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.120-123. 3. ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах.К.:“Урожай”,1999 р.ст.152-153 Основні поняття та положення теми: планування, організація, бізнес-план. 1.Поняття бізнес-плану, його необхідність Бізнес-план, як і стратегічний план підприємства, охоплює досить тривалий період, звичайно 3-5 років, інколи більше, однак між ними є ряд відмінностей: • якщо стратегічний план включає весь комплекс загальних цілей фірми, то бізнес-план тільки одну з них, а саме ту, що пов'язана зі створенням і розвитком певного бізнесу; • бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, у той час як стратегічний план може включати інші типи стратегій підприємства (стабільності, скорочений, відокремлення тощо); • у бізнес-плані функціональні складові (плани маркетингу, виробництва тощо) є, на відміну від стратегічного плану, рівнозначними частинами бізнес-плану; • стратегічні плани - це, як правило, плани з горизонтом часу, що зростає. Бізнес-плани мають чітко окреслені часові межі, після закінчення яких визначені планом цілі й завдання мають бути виконані. Наприклад, бізнес-планом передбачається, щоб протягом двох років був побудований і досяг проектної потужності цех з переробки сільськогосподарської сировини. Таким чином, бізнес-план за своєю формою, на відміну від стратегічного плану, тяжіє до проекту з його конкретною проробкою і певною самодостатністю. 2.Структура бізнес-плану Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від: - цілей розробки плану (залучення інвестицій, моделювання управління бізнесом, розвиток управлінських якостей підприємця, контакти з партнерами в бізнесі) і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники); - сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність); -розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, що необхідні для його організації; -конкретних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу. Чим більший бізнес, що створюється, чим складніші характеристики майбутнього продукту і чим більше інвестицій цей бізнес вимагає, тим детальнішим має бути й бізнес-план. Наявність декількох факторів, що визначають зміст бізнес-плану та його обсяг, свідчить про те, що не існує стандартної, універсальної, загальної для всіх випадків форми бізнес-плану. Однак це не означає, що не існує загальних підходів до його розробки: структури плану, послідовності та організації розробки, змісту окремих розділів. В агропромисловому комплексі більшість підприємців розробляють бізнес-плани з метою залучення інвесторів до фінансування свого проекту, При цьому найбільші труднощі виникають під час розробки бізнес-плану у сфері виробничої діяльності. Тому далі зупинимось на структурі і змісті бізнес-плану, що орієнтований на залучення банківського капіталу у виробничу діяльність. Питання для самоконтролю знань
Зміст бізнес плану
Тема 10. Характеристика розділів бізнес-плану План
Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст..226-271. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.121-125. 3.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах.К.:“Урожай”,1999 р.ст.152-158. Основні поняття та положення теми: планування, організація, бізнес-план. 1.Етапи та організація розробки бізнес-плануНа першому етапі розробки бізнес-плану визначають види і джерела потрібної інформації. Основними видами інформації є: маркетингова, виробнича і фінансова. Що ж до джерел інформації, то ними можуть бути: - власний досвід практичної роботи та інтуїція; - безпосередні контакти з майбутніми клієнтами, постачальниками, торговими агентами; - статистична інформація щодо тенденцій розвитку даної галузі чи сфери державної діяльності, а також поточні огляди економічної ситуації; - дані про конкурентів, які одержані шляхом придбання їхніх товарів, відвідання спеціалізованих виставок, бесід з їхніми колишніми і теперішніми працівниками, збуту їхньої рекламної інформації; - навчальні посібники з бізнес-планування, галузеві видання, курси з укладання бізнес-планів, аудиторські фірми; - урядові установи, зокрема ті, що займаються проблемами малого бізнесу. На другому етапі визначають мету розробки бізнес-плану, підкреслюючи при цьому, які головні зовнішні та внутрішні функції він виконуватиме. На цьому ж етапі слід точно визначити цільових читачів бізнес-плану чи це будуть тільки внутрішні учасники організації (що малоймовірно), чи й особи із зовнішнього середовища, яких організація хотіла б бачити своїми інвесторами - майбутні акціонери, комерційні банки тощо. Дуже відповідальним є наступний, третій крок у бізнес-плануванні стратегічне планування па підготовчому етапі. Багато підприємців-початківців припускаються помилки, ігноруючи стратегічне планування. Вони вважають, що розробляти стратегію доцільно тільки для великих підприємств. Звичайно, процеси стратегічного планування малого і великого бізнесу мають істотні відмінності. У малому бізнесі стратегічне планування охоплює відносно короткий часовий період (2-3 роки) і має менш формалізований і структурований характер. Є основні складові стратегічного планування (визначення місії фірми, зовнішній і внутрішній аналіз, на основі якого встановлюють сильні й слабкі сторони фірми: визначення цілей її діяльності; аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства) мають бути і в бізнес-плануванні. Четвертий крок у бізнес-плануванні - безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо) та збирання інформації для кожного з розділів плану. Цей крок найбільш трудомісткий і відповідальний. Як для жодного іншого планового документа, для бізнес-плану підходить аксіома: "План має складати той, хто його виконуватиме". І якщо це навіть вимагає багато часу, і в підприємця нема навичок такої роботи, все ж він мусить виконати її самостійно. Звичайно, без допомоги консультантів не обійтись, але вона має закінчуватись на попередньому етапі, коли внутрішні й зовнішні консультанти допомагають зібрати необхідну інформацію і здійснити її первинну обробку. Консультанти можуть асистувати підприємцеві й на кінцевому етапі. Якщо ж підприємець повністю передоручить розробку бізнес-плану комусь іншому, то наслідком цього буде: - неповне і несистематичне знання підприємцем слабких і сильних сторін своєї організації, можливого майбутнього запланованого проекту; - відсутність періоду навчання діяльності з планування, що негативно відіб'ється на майбутніх діях організації (адже планування - це перший і невід'ємний компонент управлінської діяльності); - невміння підприємця доказово і глибоко продемонструвати переваги свого проекту майбутнім інвесторам. І що не менш важливо- підприємець може втратити довіру інвесторів: недосконалий, не зовсім вдалий, але складений самостійно бізнес-план можна виправити, а от поновити втрачену довіру - набагато складніше. З огляду на існування певної недовіри інвесторів до самостійної роботи українського підприємця оптимальним рішенням, очевидно, буде такий компроміс: підприємець сам складає бізнес-план, а зацікавлені структури або консалтингові фірми проводять його експертизу і, у разі необхідності, корегування. Бажано залучати спеціальні комп'ютерні програми. Після завершення роботи над усіма розділами бізнес-плану підприємець має підготувати резюме його основних ідей. Загалом четвертий крок завершує процес бізнес-планування, але для поліпшення плану слід зробити ще один, п'ятий, крок: підприємець пропонує готовий бізнес-план для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики. Перш ніж передати бізнес-план зацікавленим читачам слід ретельно продумати і скласти їх список. 2.Характеристика бізнес-плану |
||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua