|
|
Скачати 1.82 Mb.
|
|
Тема 2. Поняття та характеристика організації виробничих процесів План 1.Поняття, характеристика виробничих процесів. 2.Принципи організації виробничих процесів. Класифікація виробничих процесів. Рекомендована література 1.А.І. Батіг та інші Планування та організація діяльності аграрного підприємства. Посібник - К. Аграрна освіта, 2003 р. ст.141-143. 2.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.62-65. 3.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах.К.:“Урожай”,1999 р.ст.243-245. Основні поняття та положення теми: планування, організація праці, наукова організація праці, раціональна організація праці, виробнича бригада, МТП. 1. Поняття, характеристика виробничих процесів У ринкових умовах, незалежно від форм власності, основною формою внутрішньогосподарської організації праці є бригади і ланки –самостійні виробничі одиниці, які виконують роботи на закріпленій на ділянці землі з вирощування однієї або кількох сільськогосподарських культур або на неї припадає частина виробниче процесу в тваринництві. Бригади комплектуються, як правило, за виробничим принципом. Крім постійного складу працівників, виробнича бригада повий мати також постійну земельну ділянку - сівозміну - і засоби виробництва. Отже, постійна виробнича бригада - це колектив працівників певного професійного складу, за яким на тривалий ч закріплено землю або тварин і необхідні засоби виробництва для своєчасного виконання всіх робіт переважно власними силами одержання запланованого обсягу продукції на основі матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах виробництва на умовах госпрозрахунку, колективного підряду чи оренди, колективної а£ приватної власності. За складом галузей бригади класифікують на спеціалізовані галузеві, комплексні; за рівнем механізації: ручної праці, механізованої та комплексної механізації. Спеціалізовані бригади створюють для обслуговування окремого технологічного процесу з виробництва одного або кількох однорідних видів продукції (бавовницькі, виноградарські, хмелярські, тютюн овочівницькі, кормовиробничі). Галузеві бригади створюють для виконання робіт або обслуговування однієї якоїсь галузі, вони виробляють один або кількох однорідних видів продукції. Це рільничі, овочівницькі, садівничі тваринницькі, скотарські та інші бригади. Комплексні бригади об'єднують працівників різних професій, різного рівня кваліфікації і обслуговують кілька різних галузей рослинництва та тваринництва. Тимчасову бригаду створюють на час виконання певного обсягу робіт з будівництва, заготівлі органічних добрив, збирання врожаю на полях, перевезення великого обсягу вантажів, стриження овець тощо. Основною виробничою одиницею в тваринництві є ферма (скотарська, свинарська, вівчарська, птахівницька тощо), а формою організації праці - бригада. Найперспективнішими у тваринництві є такі види бригад:
• змішані які обслуговують кілька видів тварин і їх статево-і групи з різних галузей. За формою організації використання техніки всі бригади, що ь трактори, комбайни та інші машини, поділяють на такі види:
Якщо за тваринницькою бригадою також закріплюють трактори та машини для виконання механізованих робіт і виробництва продукції, то така бригада називається механізованою тваринницькою бригадою. У господарствах, де кількість техніки ще недостатня і є бригади організовують самостійні тракторні бригади, які в госпрозрахункових умовах використовують техніку на потрібних ділянках виробництва, тобто виконують механізовані роботи на землі, за двома-трьома бригадами ручної праці згідно з планом механізованих робіт. Для завершення комплексної механізації та застосування ввідної організаційної форми створюються бригади комплексної механізації. В окремих господарствах, що мають кормові сівозміни на кііх земельних масивах, доцільно організовувати спеціалізовані і бригади. У господарствах з розвиненим тваринництвом, структурі земельних угідь переважають площі під сіножатями та пасовищами, слід створювати лукомеліоративні бригади. У господарствах із значними площами багаторічних трав на весь період о прання слід створювати бригади з виготовлення трав'яного борошна. Успіх роботи виробничої бригади в значній мірі залежить від — бригадної організації праці, основною формою якої є ланка. - це група працівників у складі виробничої бригади, яка на розподілу і кооперації праці займається на закріпленій за нею на одній ділянці вирощуванням однієї або кількох культур з різними ланками проведення польових робіт. Ланки створюють на рік, сезон невеликий проміжок часу для виконання певних робіт. Члени ланки на закріпленій ділянці виконують основні роботи з виробництва одного чи двох видів продукції. За характером засобів виробництва і ступенем механізації вирощування культур розрізняють такі види ланок:
Ланки розрізняють також за набором вирощуваних кулі Ланка, що вирощує одну культуру, називається спеціалізованою; д більше культур однієї галузі - галузевою; а кілька рослинний галузей - комплексною. Робоча група — невеликий за чисельністю колектив, як правило трактористів-машиністів, який виконує одну технологічну опер (оранка, сівба тощо). Технологічна ланка - тимчасовий трудовий колектив, виконує комплекс взаємопов'язаних операцій (наприклад, комі передпосівних робіт) і складається з кількох робочих груп. Виробничі процеси виконують окремі робочі групи чи загони. Зо колектив працівників, який спеціалізується на виконанні одного або кількох видів робіт, що потребують особливої технології і техніки оснащення. їм не встановлюється завдання з виробництва продукції. Вони функціонують, як правило, на період виконання певних робіт. Основними формами внутрізагонової організації праці є транспортно-посівні, збирально-транспортні та інші комплекси. Всім бригадам і ланкам доводяться завдання, які розробляв одночасно із складанням бізнес-плану підприємства і виробичих завдань. Для того, щоб кожен виробничий процес виконувався в і агротехнічні строки, з високою якістю і за найменших затрат і потрібно своєчасно і правильно розподілити робочу силу і з; виробництва підготувати робочі місця, визначити найефективніші роботи, встановити розпорядок робочого дня. На обробітку сівбі, збиранні врожаю й інших польових роботах необхідно продумати місця і способи заправки машин пальним і водою, насінням і мінеральними добривами. Всі ці трудові операції треба механізувати. 2.Принципи організації виробничих процесів. Класифікація виробничих процесів Принципи комплектування трудових колективів:
Погреба в трактористах, комбайнерах, водіях, інших механізаторських кадрах визначається штатно-нормативним способом. Потреба в працівниках тваринництва визначається штатнонормативним способом за загальним обсягом роботи на рік, коефіцієнтом змінності і річним навантаженням на одного працівника Пп = (0*Ч» К,) : НР, де О - обсяг роботи на рік; Ч- кількість працівників, що обслуговують групу тварин; А'. - коефіцієнт змінності; - річне навантаження на одного працівника. Потреба в працівниках для виконання окремих видів робіт визначається розрахунково-нормативним способом П„ = (О х Ч): (НВд х Д), де О - обсяг роботи: Ч - кількість працівників, що обслуговують агрегат чи rf тварин; К3 - коефіцієнт змінності; Hr - річне навантаження на агрегат чи працівника; НВ„ - денна норма виробітку; Д- строк виконання, днів. Погреба і забезпеченість трудовими ресурсами в цілому господарству визначається балансовим методом. При цьому складається баланс праці за категоріями працівників, порівнюючи потреб трудових ресурсах з їх фактичною наявністю, виявляючи надлишок або нестачу та відшукуючи джерела покриття нестачі й використання надлишку. На склад і розміри трудових колективів впливають природні умови, географічне положення, спеціалізація, розмір землі поголів'я тварин, склад основних засобів та рівень механізації врожайність, кваліфікація кадрів. Оптимальні розміри господа]: визначають трьома способами: 1. Згідно з розробленими нормативами розміру площі кількості поголів'я тварин для конкретних умов зони (обсяг кожного виду робіт за періодами: норму виробітку);
Визначення розмірів тимчасових колективів Чк = (О х Ч): (Д >< Нд), де Ч,- - чисельність колективу, осіб; О - обсяг робіт; Д-термін виконання роботи, днів; Н0 - денна норма виробітку; Ч — чисельність працівників, що обслуговують один arpe одночасно, осіб. Якщо колектив працює на умовах оренди, то норматив навантаження на одного працюючого збільшують на коефіцієнт Рішення продуктивності праці при переході на орендні відносини. Раціональне функціонування виробничих підрозділів здійснюся за додержання таких основних принципів: • оптимальна кооперація та поділ праці;
• територіально-виробнича єдність підрозділу;
• поєднання матеріальних і моральних стимулів колективної та персональної відповідальності за результати праці. Питання для самоконтролю знань
Тема 3. Характеристика і види методів організації виробництва План 1.Організація роботи галузей. 2.Система сівозмін. Структура посівних площ. Рекомендована література 1.Л.І.Шлеюк. Організація і планування діяльності аграрних формувань. Навчально-методичний посібник. К.: «Аграрна освіта», 2011 р. ст.63-71. 2.За ред. Л.Я.Зрібняка. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. К.: “Урожай”, 1999 р.ст.104-106, 239-243. Основні поняття та положення теми: планування, організація, бригада, форма організації праці, ланка. 1.Організація роботи галузей Слід мати на увазі те, що правильна організація і використання нафтопродуктів електроенергії, ремонту та технічного обслуговування є важливою умовою підвищення ефективності діяльності всього господарства. Технологічні, господарські вантажі, сировину та готові продукти транспортують на підприємство, за його межі, по території підприємства або в межах садиби. Тому вантажоперевезення поділяють на зовнішні, внутрішньогосподарські й внутрішньоприсадибні. Зовнішні перевезення здійснюють власним чи залученим транспортом. Внутрішньогосподарські перевезення практикують при обслуговуванні виробничих і господарських підрозділів. Внутрішньосадибні перевезення – це транспортування кормів із сховищ на ферму. Основними шляхами підвищення ефективності використання транспорту є: раціональний розподіл вантажоперевезень між різними видами і марками транспортних засобів; використання причепів; найповніше використання часу зміни; підвищення кваліфікації водіїв; підтримання транспортних засобів у технічно справному стані. Сільське господарство споживає багато нафтопродуктів, тому правильне їх використання і зберігання, запобігання втратам – важлива умова ефективного використання техніки. Використання електроенергії дає змогу значно скоротити затрати праці. Для продовження строку служби та зменшення експлуатаційних витрат у сільському господарстві діє планово-запобіжна система технічного обслуговування. Вона передбачає проведення капітальних і поточних ремонтів. Організація використання техніки потоково-цикловим способом Потоково-цикловий спосіб використання техніки – найефективніше поєднання праці механізаторів і закріплених за ними машин у єдиному технологічному процесі. При цьому весь технологічний процес вирощування та збирання культур поділяють за послідовністю виконання на окремі періоди – цикли (закриття вологи, підготовка грунту, внесення добрив, сівба, догляд за посівами, сінозбирання, збирання зернових культур, підготовка грунту та сівба озимих, збирання пізніх культур, оранка зябу тощо). Водночас кадри механізаторів і техніка концентруються на виконанні основної на даний час роботи у послідовності, передбаченій технологією виробництва, з використанням найбільш економічно ефективних агрегатів. Організація використання техніки за потоково-цикловим способом вимагає чіткої підготовчої роботи: уточнення в технологічних картах переліку, строків виконання та обсягу операцій; складання зведеного плану механізованих робіт, календарного плану і графіка завантаження техніки за періодами (циклами) робіт; визначення потрібної кількості силових і робочих машин (агрегатів) для виконання всіх робіт у підрозділі й кожного циклу в обумовлені строки, а також чисельності механізаторів певних кваліфікацій; складання графіка зупинки техніки на ремонт й технічне обслуговування. Як відомо, рівень використання техніки значною мірою залежить від організації праці механізаторів. При потоково-цикловому способі роботи вся техніка і механізатори розподіляються на мікроланки, до складу яких входять два механізатори. За ними закріплюють два трактори — загального призначення (орний) і просапний для виконання операцій по догляду за посівами й транспортування технологічних вантажів та готової продукції. До них долаються всі необхідні сільськогосподарські машини. Режим праці механізаторів розробляють окремо на дні й тижні напруженого і ненапруженого періодів. У напружений період передбачасться двозмінна робота або робота за вахтовим методом із тривалістю вахти З—4 год. Для механізаторів кожної мікроланки розробляють лінійний графік. Завдяки цьому вони заздалегідь знають, який вид роботи і в які строки виконуватимуть, що дає змогу своєчасно перевірити склад агрегату й технічний стан усіх машин. Під час комплектування ланок дотримуються принципу добровільності з метою уникнення психологічної несумісності механізаторів. Важливим при потоково-цикловому способі є принцип розподілу обов'язків між механізаторами і ремонтними працівниками. Механізатори звільняються від робіт по ремонту й технічному обслуговуванню сільськогосподарської техніки (крім шозмінного обслуговання). Ці роботи виконують працівники ремонтної майстерні, майстри-наладчики або робітники машинного двору за відповідним календарним графіком. 2.Система сівозмін. Структура посівних площ У кожній системі рослинництва основною ланкою є система сівозмін, під якою розуміють земельну площу з науково обґрунтованим чергуванням сільськогосподарських культур та пару в часі (за роками) і просторі (за полями) з метою підвищення родючості грунту й на цій основі забезпечення зростання виробництва продукції та зниження її собівартості. Сівозміни залежно від призначення поділяють на чотири типи; польові, кормові, спеціальні й комплексні. У польових сівозмінах на відносно великих земельних масивах вирощують в основному зернові та технічні культури. Це найбільш поширений тип. Кормові сівозміни необхідні для виробництва різних видів кормів із метою забезпечення потреб тваринництва, особливо в літній період. Мета спеціальних сівозмін — вирощування сільськогосподарських культур з особливою агротехнікою (рис, тютюн тощо) або послаблення чи запобігання вітровій або водній ерозії грeнтів (ґрунтозахисні). У комплексних сівозмінах вирощують сільськогосподарські культури різного призначення. Це, наприклад, овочево-кормові сівозміни, поширені на овочево-молочних підприємствах, та ін. На кожному сільськогосподарському підприємстві, як правило, запроваджують не одну, а кілька сівозмін. Обґрунтування раціональної їх системи є найважливішою ланкою організації території, забезпечення підвищення родючості грунтів, а отже, і врожайності. Систему сівозмін розробляють з урахуванням перспектив розвитку підприємства після того, як сплановано структуру посівних площ. Раціональна структура посівних площ визначається природно-економічними умовами, якістю грунтів, спеціалізацією підприємств, договірними зобов'язаннями щодо продажу продукції рослинництва, внутрішньогосподарськими, потребами в деяких її вилах, ефективністю вирощування сільськогосподарських культур. Структура посівних площ окремих підприємств удосконалюється на основі досягнень сільськогосподарської науки, передового досвіду, а також під впливом інших факторів. Для економічної оцінки структури посівних площ, системи й окремих сівозмін використовують здебільшого ті ж самі показники, що й для оцінки системи рослинництва, але при цьому враховують відповідну земельну площу. Порівнюють, як правило, показники існуючої структури посівних площ із розробленою або показники деяких підприємств однієї й тієї ж самої природно-економічної зони. Питання для самоконтролю знань
|