НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Скачати 2.49 Mb.

Назва	НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Сторінка	8/16
Дата	16.03.2013
Розмір	2.49 Mb.
Тип	Навчально-методичний посібник

bibl.com.ua > Економіка > Навчально-методичний посібник

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 16

Тема 6. ПОПИТ ТА ПРОПОЗИЦІЯ. ЕЛАСТИЧНІСТЬ.
6.1. Ключові поняття

1. Попит. Закон попиту. Еластичність попиту.

2. Пропозиція. Закон пропозиції. Еластичність пропозиції.

3. Ринкова рівновага і ринкова ціна.
6.2. Короткий зміст теми та рекомендації до її опанування
1. Попит. Закон попиту. Еластичність попиту.

Попит — сукупна потреба в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі. Він показує кількість продукту, що може бути куплений за різних можливих цін, якщо всі інші умови обміну залишаються незмінними.

Попит з позиції одного споживача називають індивідуальним. Ринковий попит — це сукупність попитів усіх споживачів за різних можливих цін. Величина попиту залежить від таких нецінових чинників: 1) грошові доходи споживачів; 2) кількість споживачів на ринку; 3) ціни на суміжні товари; 4) смаки та уподобання споживачів тощо.

Рис.6.1. Крива попиту

Зменшення дії одного або кількох названих чинників веде до зменшення попиту, як показано на рис. 6.1, до переміщення кривої попиту ліворуч, і навпаки — зростання впливу зміни чинників веде до збільшення попиту. А зниження ціни (переміщення по кривій попиту з точки a до b) веде до збільшення попиту.

Закон попиту фіксує залежність попиту від ціни. Чим вища ціна, тим менше купують товарів.

Цінова еластичність Еd — це відношення процента зміни величини попиту до процента зміни ціни. Коефіцієнт еластичності можна обчислити за формулою:

Різні товари мають різну еластичність попиту. Попит на речі першої необхідності (наприклад, продукти харчування) слабо реагує на зміну ціни, тоді як попит на подорож літаком чи на обіди в ресторані дуже чутливий. У зв’язку з цим їх поділяють на товари еластичного і нееластичного попиту.

Якщо зміна ціни на 1% спричиняє більшу ніж на 1% зміну величини попиту, то попит називають еластичним за ціною.

Якщо зміна ціни на 1% спричиняє меншу ніж на 1% зміну величини попиту, то попит — нееластичний за ціною.

Якщо відсоток зміни величини попиту дорівнює відсоткові зміни ціни, то попит — одинично-еластичний.

Графіки цих трьох видів еластичного попиту зображено на рис. 6.2.

а) б) в)

Рис. 6.2. Цінова еластичність попиту: а — еластичний, б — одинично-еластичний, в — нееластичний

На кожному з цих графіків ціна знижується вдвічі і споживачі змінюють величину попиту від А до В. На рис. 6.2 а, зменшення ціни вдвічі збільшило величину попиту втричі. Цей випадок показує еластичний попит. Як бачимо з рис. 6.2 в, зменшення ціни вдвічі спричинило зростання величини попиту тільки на 50 %. У цьому разі попит нееластичний. Окремий випадок одинично-еластичного попиту показано на рис. 6.2 б: подвоєння величини попиту точно відповідає зменшенню ціни вдвічі.

Рис. 6.3. демонструє важливі крайні випадки абсолютно еластичного і абсолютно нееластичного попиту. За абсолютно нееластичного попиту його величина зовсім не реагує на будь-які зміни ціни. Такий попит зображують вертикальною лінією. Якщо ж величина попиту нескінченно еластична, то найменші зміни в ціні спричинятимуть невизначено великі зміни у величині попиту, що й відображає горизонтальна лінія попиту на рис. 6.3.

Рис. 6.3. Абсолютно нееластичний і абсолютно еластичний попит
2. Пропозиція. Закон пропозиції. Еластичність пропозиції.

Пропозиція — це кількість продукту, що може бути доставлена на ринок для продажу за кожної можливої ціни протягом визначеного проміжку часу. Пропозиція означає не тільки кількість товарів для продажу, а й відповідний рівень цін цих товарів. Тобто можна стверджувати, що пропозиція — це ціни, що спонукають виробників пропонувати різну кількість товару. Свобода взаємодії попиту і пропозиції за вільного доступу на ринок покупців і продавців формує ринкову ціну і становить серцевину функціонування ринку.

Рис. 6.4. Крива пропозиції

На рис. 6.4 легко побачити прямий зв’язок між ціною і кількістю продукції, що пропонується. З підвищенням цін відповідно зростає і величина пропозиції, зі зниженням — скорочується також і пропозиція. Прямий зв’язок між пропозицією і ціною називається законом пропозиції. Він просто показує, що виробники хочуть виготовити для продажу більшу кількість свого продукту за високої ціни, але вони не згодні це зробити за низької ціни. Пояснення таке: висока ціна забезпечує вищі прибутки.

Крива пропозиції виражає різні кількості продукту, які виробник спроможний виробляти і постачати на ринок, а також залежить від таких чинників: 1) ціни на ресурси; 2) технологія та організація виробництва; 3) податки і субсидії; 4) кількість продавців на ринку. Зміна одного або кількох чинників пропозиції веде до зміни величини пропозиції. Збільшення пропозиції переміщує криву пропозиції праворуч від S1 до S2, і навпаки, зменшення - переміщує криву ліворуч від S1 до S3.

Усе, що було застосовано для визначення еластичності попиту, можна використати для аналізу еластичності пропозиції. Цінова еластичність пропозиції виражає ступінь реагування величини пропозиції товару на зміну його ринкової ціни. Вона вимірюється процентом зміни величини пропозиції внаслідок зміни ціни товару на 1%. Формула визначення еластичності пропозиції така:

Як бачимо, еластичність пропозиції визначають так само, як і еластичність попиту. Єдина відмінність полягає в тому, що величина реагування пропозиції на збільшення ціни додатна, а попиту — від’ємна.

На рис. 6.5 показано три основних випадки еластичності пропозиції: горизонтальна лінія — безмежно еластичне пропонування; пряма, що проходить через початок координат, — одинична еластичність; вертикальна лінія — абсолютно нееластичне пропонування.

Рис. 6.5. Залежність еластичності пропонування від реакції виробника на зміну ціни

Які фактори впливають на еластичність пропозиції? Основний фактор, як зазначають П. Семюелсон і В. Нордгауз, це ступінь можливого збільшення виробництва. Якщо фактори виробництва легко знайти за поточними ринковими цінами, то обсяг продукції можна значно збільшити за невеликого зростання ціни. Це означає, що пропозиція високоеластична. З іншого боку, якщо виробничі ресурси обмежені, то навіть різке зростання ціни спричинить зовсім незначну реакцію на виробника. Це приклад нееластичної пропозиції.

Іншим фактором, що впливає на еластичність пропозиції, є час. Вплив зміни ціни на величину пропозиції зростає зі збільшенням часу реагування постачальників. У дуже короткі проміжки часу після збільшення ціни підприємства неспроможні збільшити фактори виробництва — працю, капітал, землю, унаслідок чого пропозиція буде виключно нееластичним.
3. Ринкова рівновага і ринкова ціна.

Ціну, за якої немає ні дефіциту, ні надлишку, а також немає підстав для того, щоб реально ціна на продукцію відхилялась від неї, називають ціною рівноваги, а кількість продукції, що може бути продана за цією ціною, — рівноважною кількістю. Графічно це можна зобразити так (див. рис. 6.6).

Точка перетину спадної кривої попиту D і висхідної кривої пропозиції S вказує на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту. В умовах чистої конкуренції ціна прямує до рівноважного рівня, за якого величина попиту дорівнює величині пропозиції. А здатність ринкових сил (попиту, пропозиції пропозиції, конкуренції тощо) синхронізувати рішення про купівлю і продаж, у результаті чого досягається уникнення появи можливих надлишків і нестач, називають нормувальною функцією ринку.

Рис. 6.6. Графік рівноваги попиту і пропозиції

Результатом діяльності ринку є встановлення рівноваги між покупцями та продавцями. Ринкова рівновага досягається за умови збігу величини попиту та величини пропозиції. Ціна в разі ринкової рівноваги не змінюється. Ціна ринкової рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту. Ринковий механізм — це механізм координації діяльності суб’єктів через систему цін. Багато економістів, від А. Сміта і до Фрідріха А. фон Хайєка, уважали, що механізм вільного ціноутворення є найбільш ефективним засобом розподілу ресурсів.
Термінологічний словник

Попит - являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку.

Ринкова ціна — це ціна, що встановлюється на ринку.

Ціна рівноваги — це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропозиції.

Еластичністю попиту – це залежність між кількістю товару, що купується на ринку та зміною цін на нього.

Еластичність пропозиції означає відносну зміну кількості конкретного товару у відповідності зі зміною ринкових цін на нього.
6.3. Контрольні питання

1. За яких умов крива попиту може переміщуватися або праворуч, або ліворуч від D₁?

2. За допомогою графіка рівноваги попиту і пропонування поясніть сутність рівноважної (ринкової) ціни та її кількісну визначеність.

3. Як відрізняється еластичний попит за ціною від нееластичного?

4. Які основні чинники впливу на еластичність попиту?

5. Яке практичне застосування еластичності попиту та пропозиції?
6.4.План практичного заняття

1. Попит. Фактори попиту.

2. Еластичність попиту по ціні та по доходу.

3. Пропозиція. Фактори пропозиції. Еластичність пропозиції.

4. Рівноважна ціна. Функції ціни.

5. Конкуренція та її роль в функціонуванні ринкової економіки.

6. Заслухати реферат “Методи і способи конкурентної боротьби”.
6.5. Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Попит описує функція d=5-р, а пропозицію – функція s=2р-1. Визначте рівноважну ціну та обсяг рівноваги.

2. Функція попиту для деякоо товарноо ринку має виляд d=12-р, а функція пропоиції – s=3р-4. Яка ситуація складеться на ринку, яко уряд апровадить:

а) мінімальну ціну р₁= 3.

б) максимальну ціну р₂= 2.

3. В багатьох галузях, наприклад в нафтовій промисловості, виробники виправдовують своє небажання знижувати ціни, посилаючись на те, що попит на їх продукцію нееластичний. Поясніть.
6.6. Проблемні питання для обговорення в групі

1. Обґрунтуйте протилежності між категоріями попиту і пропонування.

2. Чому важко судити про еластичність попиту і пропозиції лише за зовнішнім виглядом кривих попиту і пропозиції на графіку?

3. Чому для більшості товарів еластичність пропозиції за ціною у довгостроковому періоді вища, ніж у короткостроковому?
6.7. Тестові завдання для перевірки знань

1. Що таке попит:

а) бажання покупця придбати товар;

б) представлена на ринку потреба у товарах і послугах;

в) всі товари, потреби, необхідні для життя;

г) всі блага, які виробляються і продаються на ринку.

2. Залежність величини попиту від ціни товару стосовно даного покупця:

а) індивідуальний попит;

б) загальний ринковий попит;

в) одноосібний попит;

г) правильної відповіді немає.

3. Ефект заміщення має на меті:

а) заміщення дешевих товарів дорожчими;

б) заміщення дорожчих товарів дешевшими;

в) заміщення цін на всі товари;

г) обмін товарів на гроші.

4. Закон попиту свідчить про те, що:

а) величина попиту перебуває у прямій залежності від ціни;

б) величина попиту перебуває у зворотній залежності від ціни;

в) заміна ціни на певний товар може призвести до зміни попиту на нього;

г) на величину попиту не впливає динаміка цін на товар.

5. Якщо Ер=1, то такий попит називається...

а) одинично еластичним;

б) еластичним;

в) нееластичним;

г) абсолютно еластичним.

6. Що таке пропозиція?

а) товари, представлені на ринку;

б) сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати за певну ціну;

в) залежність цін і попиту товару.

7. Зниження ціни на товар призвело до зростання величини попиту. Це означає, що:

а) попит еластичний, виручка знизиться;

б) попит еластичний, виручка підвиситься;

в) попит не еластичний, виручка зменшиться;

г) попит не еластичний, виручка зросте.

8. Ринкова рівновага - це...

а) збіг інтересів виробників та продавців;

б) ситуація, при якій продається максимальна кількість даного;

в) ситуація, при якій кількість покупців дорівнює кількості продавців;

г) ситуація, при якій певна величина попиту дорівнює певній величині пропозиції.

9. Головними чинниками у формуванні ціни є...

а) середні витрати виробництва;

б) попит і пропозиція;

в) маржинальні витрати виробництва;

г) суб'єктивна оцінка споживачів.

10. Якщо ціна на ринку певного товару встановлюється нижче рівня рівноважної, то це призведе до:

а) збільшення виробництва даного товару;

б) збільшення попиту на даний товар;

в) виникнення дефіциту;

г) виникнення надлишку.
6.8. Рекомендована література

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія. Підручник. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2008.

2. Башнянин Г. Політична економія. Підручник для вузів. К.:Ніка-центр Ельга, 2000.

3. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч.Посібник.-К.:КНЕУ,2001.

4. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы-ответы. Ключевые понятия. Логика курса: Учеб.Пособие.- М: юр. Фирма «Контракт»; ИНФРА-М.,2000.

5. Економічний словник-довідник;/ за ред. С. В. Мочерного.К.:Феміна, 1995.

6. Экономическая теория. Хрестоматия. М.: Высшая школа, 2000.

7. Калина А.В., Осокина В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. Посібник.-К.: МАУП, 1998.

8. Калінченко О.В. Мікроекономіка: навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2008.

9. Косік А.Ф. Мікроекономіка: навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2008.

10. Костюк В.С. Економічна теорія:навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2009.

11. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посіб.-К.:Вид.центр „Академия”, 2003.

Тема 7. ПІДПРИЄМСТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО
7.1. Ключові поняття

1. Суть, умови та види підприємницької діяльності.

2. Підприємство: суть, ознаки та види.

3. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності. Основний та оборотній капітал.

4. Фізичне й моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
7.2. Короткий зміст теми та рекомендації до її опанування
1. Суть, умови та види підприємницької діяльності.

На сьогоднішній день у світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає "підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємця — як людини, що затрачає на цей весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим".

Підприємництво — це особливий вид економічної активності (під який ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї.

Економічна активність являє собою форму участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових засобів для забезпечення життєдіяльності його самого і членів його родини. Такою формою участі індивіда в суспільному виробництві є один суспільний функціональний обов'язок чи їхня комбінація, коли він виступає в якості:

- власника яких-небудь об'єктів, нерухомості і т.д., що приносять йому постійний і гарантований доход (власник підприємства чи будинку, що здається в оренду, і т.д.);

- найманого робітника, що продає свою робочу силу (токар на заводі, вчитель у школі і т.д.);

- індивідуального виробника ("вільний" художник, що живе на доходи від реалізації своїх добутків, або водій, що використовує автомобіль у якості таксі і живучий на доходи від такої діяльності, і т.д.);

- державного чи муніципального службовця;

- менеджера (керуючий чужим підприємством);

- пенсіонера (пасивна форма участі в суспільному виробництві як наслідок минулої активності);

- учня чи студента (як підготовчий етап до участі в майбутнім суспільному виробництві в якій-небудь конкретній формі);

- безробітного (як вимушена форма неучасті чи припинення участі в суспільному виробництві).

Основним суб'єктом підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець — не єдиний суб'єкт, у будь-якому випадку він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічник або супротивник. І споживач і держава також відносяться до категорії суб'єктів підприємницької активності, як і найманий робітник (якщо, звичайно, підприємець працює не поодинці), і партнери по бізнесі (якщо виробництво не носить ізольованого від суспільних зв'язків характеру).

Основними засобами впливу підприємця на споживача виступають наступні фактори:

- новизна товару і його відповідність інтересу споживача;

- якість;

- ціна, приступність товару;

- ступінь універсальності товару;

- зовнішній вигляд і упакування;

- позитивні відмітні характеристики товару від товарів інших виробників і можливість споживача ознайомитися з такими відмінностями;

- можливість скористатися послугами післяпродажного сервісу;

- відповідність загальноприйнятим чи державним стандартам;

- престижність і привабливість реклами товару і т.д.

Роль держави як суб'єкта підприємницького процесу може бути різною в залежності від суспільних умов, ситуації, що складається в сфері ділової активності, і тих цілей, які ставить перед собою держава.

У залежності від конкретної ситуації держава може бути:

- гальмом розвитку підприємництва, коли воно створює вкрай несприятливу обстановку для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;

- стороннім спостерігачем, коли держава пряма не протидіє розвитку підприємництва, але в той же час і не сприяє цьому розвитку;

- прискорювачем підприємницького процесу, коли держава веде постійний і активний пошук заходів для залучення в підприємницький процес нових економічних агентів (нерідко така цілеспрямована діяльність держави викликає "вибух" підприємницької активності і приводить до "буму" підприємництва).

Найманий робітник як реалізатор ідей підприємця також відноситься до групи суб'єктів підприємницького процесу. Саме від нього залежить ефективність і якість реалізації підприємницької ідеї.

Відомо, що кожному економічному суб'єкту властиві свої власні інтереси. Що стосується підприємця і найманого робітника, то частина їхніх планів збігається (чим вище прибуток, тим вище заробітна плата), а частина носить полярно протилежний характер (підприємець не зацікавлений у високій оплаті праці, а найманий робітник зацікавлений). У таких випадках сторони змушені йти на пошук компромісних варіантів, що, узагалі ж, і складає основу взаємин цих двох суб'єктів підприємницького процесу.

Підприємництво як особлива форма економічної активності може здійснюватися як у державному, так і в приватному секторі економіки. Відповідно до цього розрізняють: а) підприємництво державне; б) підприємництво частка.

Державне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства, заснованого:

а) державними органами керування, що уповноважені (відповідно до чинного законодавства) керувати державним майном (державне підприємство),

б) органами місцевого самоврядування (муніципальне підприємство). Власність такого роду підприємств є форма відокремлення частини державного чи муніципального майна, частини бюджетних засобів, інших джерел.

Важливою характеристикою таких підприємств виступає та обставина, що вони відповідають за своїми обов'язками тільки майном, що знаходиться в їхній власності (ні держава не відповідає по їх зобов'язаннях, ні вони самі не відповідають по зобов'язаннях держави).

Приватне підприємництво є форма здійснення економічної активності від імені підприємства (якщо воно зареєстровано в якості такого) чи підприємця (якщо така діяльність здійснюється без наймання робочої сили, у формі індивідуальної трудової діяльності).

Звичайно, кожний з цих видів — державне і приватне підприємництво — має свої відмітні ознаки, але основні принципи їхнього здійснення багато в чому збігаються. І в тому і в іншому випадку здійснення такої діяльності припускає ініціативність, відповідальність, інноваційний підхід, прагнення до максимізації прибутку. Схожою є і типологія обох видів підприємництва.

У залежності від змісту підприємництва як форми ініціативної діяльності, спрямованої на витяг прибутку (підприємницького доходу) і її зв'язку з основними стадіями відтворювального процесу розрізняють різні види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове.
2. Підприємство: суть, ознаки та види.

Домінуюче місце серед суб'єктів підприємництва належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах.

На всіх етапах розвитку економіки основною її ланкою є саме підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Підприємство самостійне здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

В умовах ринкових відносин ключовою фігурою виступає підприємець. Статус підприємця здобувається за допомогою державної реєстрації підприємства. При цьому суб'єктом підприємницької діяльності може бути як окремий громадянин, так і об'єднання громадян. Таким чином, підприємство - це самостійний суб'єкт, що хазяює, створеним чи підприємцем об'єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Часто в економіці використовується термін “фірма”, під яким розуміється економічний суб'єкт, що займається різними видами діяльності і володіє господарською самостійністю. Інакше, фірма - це організація, що володіє і веде господарську діяльність на підприємстві.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Законодавство України про підприємства оперує такими поняттями, як організаційні форми, види і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном.

Згідно ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.
3. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності. Основний та оборотній капітал.

Продуктивний капітал в залежності від обороту його частин поділяється на основний та оборотний. Капітальна вартість, авансована на засоби праці (будівлі, споруди, машини, верстати, обладнання і т.д.) зберігає в процесі виробництва певну натуральну форму, в якій вона виступає впродовж усього періоду функціонування. Вони (засоби праці) вступають в обіг поступово, по частинах, в тій мірі, в яких їхня вартість переноситься у вартість того продукту, що виробляється.

Завдяки такій особливості ця частина капіталу набуває форми основного капіталу.

Отже, основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка:

1. повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою споживну вартість;

2. вартість його переноситься частинами на продукцію, що виробляється впродовж всього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції;

3. матеріально не втілюється в готовій продукції;

4. відновлюється після фізичного і морального погашення через декілька кругооборотів.

Основний капітал характеризується своєю структурою: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження.

Інакше обертається частина капіталу, авансована на предмети праці і робочу силу. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця.

Ця частина постійного капіталу набуває форми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відносять і змінний капітал.

Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка:

1. впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу вартість і матеріально може втілюватись в створеному продукті;

2. вартість її повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару;

3. відшкодування оборотного капіталу здійснюється після кожного кругообороту.

Механізм відтворення основного капіталу включає три взаємопов’язані процеси:

1. знос;

2. амортизація;

3. заміщення.

Знос поділяють на фізичний та моральний. Фізичний знос пов’язаний з самим використанням елементів основного капіталу та впливом стихійних сил природи.

Моральний знос пов’язаний із здешевленням виробництва старих зразків техніки та виготовленням технічно більш досконалих і більш рентабельних машин аналогічного призначення.

Амортизація процес поступового відшкодовування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу. Саме відрахування частини вартості основного капіталу зветься амортизаційним відрахуванням.

Заміщення. Амортизаційний фонд є тим джерелом, з якого (при нормальному функціонуванні економіки) беруться кошти для капітального ремонту діючих знарядь праці, а також повного їх заміщення в разі фізичного та морального зносу.
4. Фізичне й моральне зношення основного капіталу. Амортизація.

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів: а) фізичний; б) моральний.

Фізичний знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і виявляється в руйнуванні, поламках.

Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Як уже було сказано, основні фонди поступово, в міру спрацювання переносять свою вартість на вироблювану продукцію (послуги). Цей процес називають амортизацією.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 6 вересня 1996р. №1075 затвердив "Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу)", що введено в дію з 1 січня 1997 р.

Це Положення встановлює порядок визначення амортизації, норм амортизаційних відрахувань, віднесення останніх на витрати виробництва (обігу), визначення груп основних фондів та ведення обліку їх балансової вартості, віднесення витрат на виконання усіх видів ремонту, реконструкції, технічного переоснащення та інших видів поліпшення основних фондів, застосування прискореної їх амортизації.

Згідно з Положенням під амортизацією основних фондів, що використовуються для власного виробництва, розуміється поступове відшкодування витрат власника на придбання та введення в експлуатацію основних фондів у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених Положенням, що відносяться на витрати виробництва (обігу) підприємства.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

- придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;

- самостійним виготовленням основних фондів;

- проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- поліпшенням земель.

Нарахування амортизації починається з кварталу, наступного за кварталом їх зарахування на баланс підприємства.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться на витрати виробництва (обігу) у звітному періоді витрати підприємства на:

- відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних насаджень.

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на:

- будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального благоустрою та об'єктів благоустрою міст і селищ міського типу;

- будівництво і утримання автомобільних доріг загального користування;

- придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів.

Термінологічний словник

Підприємницька діяльність – це праця індивіда, заснована на розвитку особистісних факторів, розширенні знань про свої можливості, спрямована на досягнення найкращого результату у господарській діяльності, на отримання економічної вигоди і насамперед, привласнення додаткового продукту.

Підприємство – це основна ланка господарства країни, самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Фірма – торговельне, господарське або промислове підприємство, що користується правом юридичної особи, під маркою якої продаються товари, надаються послуги або випускаються вироби.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Державне підприємство – засновано на загальнодержавній власності.

Колективне підприємство – засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого уставного товариства, громадської або релігійної організації.

Приватне підприємство – засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили.

Корпорації – товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю

Спільне підприємство – засноване на об'єднанні майна різних власників (змішана форма власності).

Фонди підприємств – це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюються, розподіляються і використовуються у процесі розширеного відтворення для забезпечення життєдіяльності підприємства.

Фонди обігу – це сукупність усіх засобів, які обслуговують сферу обігу.

Основні виробничі фонди – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі.

Оборотні фонди – це предмети праці, які використовуються у виробництві.

Витрати виробництва – витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Рентабельність – відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.

Капітал – один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля).
7.3. Контрольні питання

1. Яка роль домогосподарств у функціонуванні підприємств?

2. Чим відрізняється розширене відтворення підприємства від простого?

3. За яких умов підприємство одержує максимальний прибуток?

4. Обґрунтуйте необхідність і напрямки розвитку дрібного підприємництва в Україні.

5. Чим кругообіг капіталу відрізняється від обороту капіталу?

6. Яка стадія кругообігу капіталу є вирішальною?

7. Який принцип лежить в основі поділу капіталу підприємства на основний і оборотний?
7.4.План практичного заняття

1. Види підприємництва.

2. Підприємства та їх види.

3. Фонди підприємств.

4. Організаційно-правові форми підприємництва: одноосібне володіння, партнерство, корпорація.

5. Фактор часу і швидкість обігу капіталу.
7.5. Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Уявіт, що ви працюєте на автомобільному заводі, у медичному закладі, в інформаційному центрі. Спробуйте сформулювати основну виробничу функцію кожного підприємства.

2. Вивчиви матеріали теми, заповніть таку таблицю:

Види підприємства	Переваги	Недоліки (обмеження)
За організаційною формою: 1) 2) 3)
За формою власності: 1) 2) 3)
За наміром: 1) 2) 3)

7.6. Проблемні питання для обговорення в групі

1. Що є спільноо та відмінноо у робітничому кооперативі та партнерському господарстві?

2. Якого роміру, на ва поляд, має бути підприємство, о виробляє підйомні крани, міксери, одя для молоді, й чому?

3. Спробуйте найти спільне й відмінне в поняттях «мале підприємство», «кооператив».
7.7. Тестові завдання для перевірки знань

1. Укажіть, яке визначення точніше відображає сутність підприємства:

а) підприємство — це відокремлена економічна структура, яка займається виробництвом та реалізацією певних товарів і послуг з метою отримання доходу;

б) підприємство — це господарська одиниця, яка бере участь у поділі праці;

в) підприємство — це самостійна економічна структура, яка діє в певній системі суспільного поділу праці.

2. Метою функціонування капіталу є:

а) задоволення суспільних потреб;

б) отримання прибутку;

в) здійснення науково-технічноо прогресу;

г) створення товарних запасів.

3. Що належить до основного капіталу?

а) вартість предметів праці;

б) вартість виробничих споруд та засобів;

в) витрати на наймання робітників;

г) комерційні та управлінські витрати.

4. Що належить до оборотного капіталу?

а) вартість предметів праці та витрати на наймання робітників;

б) вартість виробничих будівель та споруд;

в) вартість засобів праці;

г) вартість приладів та устаткування.

5. Що характеризує моральне зношення основного капіталу?

а) руйнування елементів основного капіталу під впливом сил природи;

б) втрата фізичних якостей засобів виробництва у процесі експлуатації;

в) старіння якісно-функціональних параметрів та втрата частини вартості засобів праці внаслідок НТП;

г) вихід із ладу деяких приладів внаслідок виробничої аварії.
7.8. Рекомендована література

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія. Підручник. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2008.

2. Башнянин Г. Політична економія. Підручник для вузів. К.:Ніка-центр Ельга, 2000.

3. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч.Посібник.-К.:КНЕУ,2001.

4. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: вопросы-ответы. Ключевые понятия. Логика курса: Учеб.Пособие.- М: юр. Фирма «Контракт»; ИНФРА-М.,2000.

5. Економічний словник-довідник;/ за ред. С. В. Мочерного.К.:Феміна, 1995.

6. Экономическая теория. Хрестоматия. М.: Высшая школа, 2000.

7. Калина А.В., Осокина В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. Посібник.-К.: МАУП, 1998.

8. Калінченко О.В. Мікроекономіка: навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2008.

9. Косік А.Ф. Мікроекономіка: навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2008.

10. Костюк В.С. Економічна теорія:навч.посіб. для студ.вищ.навч. закл.- К.:Центр учб.л-ри, 2009.

11. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посіб.-К.:Вид.центр „Академия”, 2003.

12. Эдвин Дж.Долан, Дейвид Е.Линдсей Рынок: микроэкономическая модель/Пер. с англ.,-СПб., 1992.

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 16

Схожі:

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ Методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Економіка підприємства” обговорено і схвалено на засіданні кафедри теоретичної...	Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автори: Яріш О. В., доцент кафедри фінансів Полтавського університету споживчої кооперації України, к е н
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі,...	Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц....	НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",...
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України”. Ч. 2...	Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної... «Товарознавство і комерційна діяльність», 05170104 «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса», 05170107 «Технологія...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог...	Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання