5. Порівняльна характеристика американської та японської системи менеджменту.
характер прийняття управлінських рішень (Я – прийняття рішень за принципом консенсусу. А – індивідуальний характер прийняття рішень).
відповідальність (Я – колективна. А - індивідуальна)
Структура управління Я – нестандартна, гнучка А –суворо формалізована.
характер контролю Я – колективний. А індивідуальний контроль керівника.
Організація контролю Я – мякий неформалізований контроль А – чітко форм. Жостка процедура контрол.
Оцінка результатів діяльності керівника – Я – Стабільна оцінка роботи працівника і службовця зростання. А – Швидка оцінка результату та прискорення просування по службі.
Оцінка якостей керівника Я – Вміння здійснювати координацію та контролювати. А – професіоналізм та ініціатива.
Спрямованість управління. Орієнтація управління на групу підвищення уваги до людини. – орієнтація управління на окрему особу увага до людини як виконавця.
оцінка результатів діяльності персоналу. Досягнення колективного результату. – досягнення індивідуального результату.
стосунки з підлеглими. Особисті неформальні стосунки – формальні стосунки.
кар’єра. Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності фірми – ділова кар’єра зумовлюється особистими досягненнями.
підготовка керівників – підготовка універсальних керівників – підготовка вузькоспеціалізованих керівників.
оплата праці. Оплата праці за показниками роботи групи спостереження – зайнятість на контрактній договірній основі, короткостроковий наймю.
загальний принцип управління – знизу до гори – зверху до низу.
штатний розпис відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації – функціональна підпорядкованість і чіткі межі повноважень.
Підвищення кваліфікації. Без відриву від виробництва на робочому місці – відокремлено за спеціальними програмами підготовки.
Резюме
Між поняттями "управління "та "менеджмент "існує відмінність, яка базується на домінуванні людського фактора в останньому.
Менеджмент - це складова процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу фірми на всіх рівнях з раціонального використання ним наявних ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.
Менеджмент передбачає ієрархічну побудову підприємства (організації), використання відповідних функцій в управлінні ним (нею) та підготовку керівників з високими професійними знаннями та морально-психологічними якостями.
Основним завданням менеджменту вважається забезпечення існування (домінування) фірми, на ринку.
Найціннішим капітаном фірми менеджмент справедливо вважає працівника (людину), тому одне із найпріоритетніших його завдань є вирішення його проблем, створення умов для його всебічного розвитку.
Менеджмент, як наука, не виник раптово, а пройшов у своєму розвитку ряд історичних етапів, на кожному з яких були характерні відмінності і підходи до керівництва. Особливо насиченим на нововведення треба вважати сучасний етап, який акумулює все те раціональне, що було напрацьоване на попередніх з них, а також характеризується новими принциповими положеннями в управлінні, що базуються па застосуванні до нього системного та ситуаційного підходів, орієнтації на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію, поглибленні соціальної відповідальності тощо.
Розвиток менеджменту в Україні відповідає тим етапам, які пройшла управлінська наука у відповідності до тих підходів, що мали місце в колишньому СРСР. Однак з часу отримання нашою державою незалежності, потреба в ефективному менеджменті ще більше загострилася, що пов'язано із перебудовою органів влади, створенням принципово нових за юридичним статусом та організаційною побудовою підприємств і організацій (ТЗОВ, СП, ПП, акціонерних товариств, банківських установ та ін.)
Для зміни існуючої ситуації в економіці багатьох вітчизняних підприємств на краще необхідно готувати висококваліфіковані керівні кадри, вкладати відповідні кошти у процеси перепідготовки уже задіяних.
|