1. Методи бухгал­терського обліку, його основні еле­менти
Скачати 1.12 Mb.
Назва 1. Методи бухгал­терського обліку, його основні еле­менти
Сторінка 5/9
Дата 19.04.2013
Розмір 1.12 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Бухгалтерія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9



11.Облік витрат на поліпшення та утримання основних засобів на підприємстві.
З метою бухгалтерського обліку необхідно чітко розмежовувати заходи щодо поліпшення ОЗ на:

  1. Заходи, здійснення яких призведе до збільшення майбутніх економічних вигід від використання такого ОЗ, ніж з початку використання – модернізація, реконструкція, модифікація, добудова, дообладнання тощо. Витрати на такі поліпшення збільшують первісну вартість основних засобів.

В обліку операції, які супроводжують таке поліпшення відображуються:

Дт 15 Кт 20 – на суму використаних запасів;

Дт 15 Кт 661, 65 – на суму заробітної плати працівникам, які здійснили поліпшення;

Дт 10 Кт 15 – збільшення первісної вартості об’єкта на суму витрат з поліпшення.

Інформація про результати проведеної модернізації відображується в інвентарній картці, заведеній на даний об’єкт ОЗ.

  1. Заходи, направлені на підтримані об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання – всі види ремонту (поточний та капітальний) та технічне обслуговування об’єктів ОЗ.

Витрати на цей вид ремонту включають до витрат звітного періоду:

Дт 23, 91, 92, 93

Кт 20, 22, 66, 65, 63.

12.Облік амортизації основних засобів на підприємстві.
В процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі і фізичні якості і стають непридатними для використання. Матеріальний знос основних засобів має назву «Фізичний знос». Виділяють також моральний знос в результаті втрати сучасних техніко-економічних характеристик.

Вартість основних засобів не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на виготовлений продукт, виконану роботу або надану послугу, тобто, стає частиною їх вартості. Ці щорічні відрахування є поступовим погашенням вартості зношених основних засобів і мають назву «Амортизаційних відрахувань» або «амортизація».

Відповідно до П(С) БО 7 :

амортизована сума – це собівартість активу за вирахуванням ліквідаційної вартості;

термін корисної експлуатації – очікуваний період використання активу підприємством або кількість виготовлених одиниць продукції, яке підприємство припускає отримати від цього активу.

Ліквідаційна вартість – чиста сума, яку підприємство припускає отримати за актив після закінчення терміну його корисної експлуатації після відрахування очікуваних витрат у зв’язку з вибуттям.

Основні засоби амортизуються до досягнення ними ліквідаційної вартості, яку підприємство встановлює самостійно.

Об’єктом амортизації є усі основні засоби за винятком землі. Метод амортизації підприємство вибирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації:

  • починається з місяця, що йде за місяцем, в якому об’єкт основних засобів визнаний активом;

  • припиняється з місяця, що йде за місяцем вибуття основних засобів;

  • припиняється на період реконструкції, модернізації, добудови (переобладнання) і консервації об’єкту основних засобів.

П(С) БО 7 передбачені такі методи нарахування амортизації:

  • метод прямолінійного списання;

  • метод зменшення залишкової вартості;

  • кумулятивний метод або метод суми цифр років;

  • виробничий метод.

Метод прямолінійного списання полягає в тому, що сума, що амортизується, переноситься на амортизацію рівномірно, упродовж терміну корисної експлуатації активу:

Річна сума амортизації =
Цей метод найбільш прийнятний для списання основних засобів, які не підпорядковані впливу інших чинників, окрім терміну корисного використання.

При використанні цього методу:

  • річна сума амортизації однакова упродовж усіх років експлуатації;

  • сума зносу накопичується рівномірно;

  • залишкова вартість об’єкту рівномірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості.

Переваги цього методу – простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами. Недолік – він не враховує моральний знос, різниці у використанні виробничої потужності основних засобів в різні роки їх експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на залишкову вартість об’єкту на початок звітного року (чи первинну вартість на дату початку нарахування амортизації). Річна норма у відсотках визначається як різниця між одиницею і результатом кореня в мірі кількості років корисного використання об’єкту з результатом від ділення ліквідаційної вартості об’єкту на його первинну вартість.

Річна сума амортизації = (залишкова вартість об’єкту на початок звітного періоду або первинна вартість на дату початку нарахування амортизації) (річна норма амортизації).

N =

де N – норма амортизації у відсотках;

m – кількість років корисного використання об’єкту.

По цьому методу норма амортизації вища, ніж по прямолінійному. Значення норми залишається незмінним впродовж усього терміну використання об’єкту, а база для нарахування з року в рік міняється. Це забезпечує швидку амортизацію впродовж перших років експлуатації. По цьому методу залишкова вартість ніколи не дорівнює нулю і метод заснований на припущенні, що новий об’єкт дасть найбільшу віддачу в перший рік експлуатації, а в наступні роки продуктивність зменшується. Таким чином, впродовж першого року буде отримано більше економічних вигод, чим в наступних.

Цим методом доцільно розраховувати амортизацію об’єктів зі швидким моральним зносом.

Різновидом методу зменшення залишкової вартості є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як твір залишкової вартості на початок звітного періоду або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації і подвійної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об’єкту.

Норма амортизації =

При використанні цього методу річна норма амортизації представляє фіксовану (у %) величину і застосовується до залишкової вартості об’єкту. Ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми, тому в останній рік суму амортизації розраховують не по формулі, а як різницю між залишковою вартістю об’єкту на початок останнього року експлуатації і передбачуваною ліквідаційною вартістю.

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років припускає розрахунок кумулятивного коефіцієнта, що по суті є нормою амортизації. Річну суму амортизації визначають як твір вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта.

Річна сума амортизації = (первинна вартість – ліквідаційна вартість) * кумулятивний коефіцієнт.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік експлуатації об’єкту діленням кількості років, які залишилися до кінця очікуваного періоду використання, на суму кількості років його корисного використання. Наприклад, термін служби устаткування 10 років, тоді сума цифр років складе: 1+2+3+4+5+6+7+8+9+10=55.

Таким чином, в перший рік експлуатації устаткування коефіцієнт кумуляції складе 10\55, другого 9\55, і так далі, десятого 1\55.

Виробничий метод передбачає нарахування суми амортизації як твір фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням річної норми на 12.

Виробнича ставка амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на загальний очікуваний об’єм продукції при використанні об’єкту основних засобів:



Цей метод забезпечує рівномірний розподіл амортизації на зроблену продукцію, проте, він може бути використаний тільки для основного технологічного устаткування (машини, верстати).

Для віддзеркалювання нарахованої амортизації передбачений рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» в розрізі 3 субрахунків.

Нарахування амортизації в обліку відбивають такими проводками:

  1. По основних засобах виробничого призначення

Дт 23 Кт 13

  1. Основним засобам загальновиробничого призначення

Дт 91 Кт 13

  1. Адміністративного призначення

Дт 92 Кт 13

  1. Використовувані в процесі збуту

Дт 93 Кт 13

  1. Соціально-культурного призначення

Дт 94 Кт 13

  1. При використані рахунків класу 8

Дт 83 Кт 13.

14.Оцінка виробничих запасів: первісна вартість запасів, оцінка вибуття виробничих запасів, оцінка запасів на дату балансу.
Запаси – це активи, які:

  1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

  2. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

  3. утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління.

Критерії визнання запасів:

  1. існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від використання запасів;

  2. вартість запасів може бути достовірно визначена.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій обробці на підприємстві.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують в процесі виробництва.

Групи виробничих запасів:

  1. повністю споживається в технологічному процесі, створюючи матеріальну основу готової продукції (сировина і матеріали);

  2. змінюють свою форму і розмір, надаючи виробам необхідний вид (фарби, лаки);

  3. входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини);

  4. тільки сприяють виготовленню виробів, проте не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Виробничі запаси: сировина і матеріали, зворотні відходи виробництва, МШП, напівфабрикати, незавершене виробництво, брак, тара, паливо, допоміжні матеріали, запасні частини.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Оцінка запасів в обліку та звітності:

  1. первісна вартість (справедлива) – вартість, за якою зараховуються на баланс підприємства придбані (отримані) або вироблені запаси;

  2. чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.

Шляхи надходження та склад первісної вартості запасів:

  1. за плату: первісна вартість визначається фактичними витратами (сума згідно договору, транспортно-заготівельні витрати та ін.. витрати, пов’язані з придбанням);

  2. виготовлення власними силами – виробнича собівартість згідно з П(С)БО 16 «Витрати»;

  3. внесення до статутного капіталу – погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість з урахуванням додатково понесених витрат;

  4. безоплатне отримання – справедлива вартість з урахуванням додатково понесених витрат;

  5. обмін на подібні запаси – балансова вартість переданих запасів (якщо вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість);

  6. обмін на неподібні запаси – справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість – це сума, за якої може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (П(С)СБО 19 «Об’єднання підприємств»)..

Якщо на дату оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх справедливу вартість, такі запаси можуть бути оцінені й відображені за справедливою вартістю з наступним корегуванням до первісної вартості.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) при формуванні первісної вартості:

1) включаються до собівартості придбаних запасів прямим методом;

2) відображаються загальною сумою на окремому субрахунку класу 2.

При прямому методі обліку ТЗВ здійснюють розподіл ТЗВ між окремими одиницями придбаних запасів для формування їх первісної вартості пропорційно вартісному, кількісному або ваговому критерію:

Дт 201 Кт 631, 685.

Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів щомісячно розподіляється між сумою запасів залишків на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані) за звітній місяць на основі розрахунку середнього відсотка ТЗВ.



Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображається вибуття цих запасів.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання застосовують тільки один із методів, передбачених П(С)БО 9 «Запаси».

15.Облік виробничих запасів на підприємстві. (13.Організація обліку виробничих запасів, їх класифікація на підприємстві.)
Нормативно-правові акти:

1) Наказ Міністерства статистики №193 від 21.06.96 «Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів»;

2) Наказ Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96 «Про затвердження інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей».

Надходження запасів на підприємство може знаходити своє відображення як на балансових, так і на позабалансових рахунках одночасно.

Позабалансові рахунки:

022 «Матеріали, прийняті для переробки»;

023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»»

024 «Товари, прийняті на комісію»

Балансові рахунки:

20 «Виробничі запаси»:

201 «Сировина й матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара й тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

Рахунок 20 призначено для узагальнення інформації про наявність і рух запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запчастин.

Дт 20 – надходження; дооцінка;

Кт 20 – витрачання на виробництво, переробку; відпуск на сторону; уцінка.

Одночасно відображуючи надходження запасів на рах. 20, в обліку застосовують наступні субрахунки:

631 – для обліку заборгованості (зобов’язань) перед постачальниками за отримані від них запаси, надані послуги з транспортування вантажів;

685 – для обліку заборгованості (зобов’язань) перед іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхові);

641 – для обліку ПДВ, що включений в ціну придбання запасів (при наявності податкової накладної);

644 – для обліку ПДВ визначеного із суми перерахованої попередньої оплати за матеріальні цінності, що підлягають доставці.

16.Відображення на рахунках бухгалтерського обліку вибуття запасів.

Методи оцінки вибуття запасів:

1) метод ідентифікованої собівартості – передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, які залишились, має вузьке застосування – для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

2) метод середньозваженої собівартості – запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній обліковій картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кінця наступного надходження (при безперервному (постійному) ведені обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозаміни.

Дає більш ефективну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затрати виробництва.

Постійний облік – приймаються до уваги дані за період, що передував даті останнього вибуття. Вартість запасів, що знову надійшли усереднюється з тією,що вже існує. Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження проводиться за новою обліковою ціною.

Перевага – оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках можна знайти в момент здійснення операції.

Недоліки – великий обсяг робіт, оцінка залишків та собівартість готової продукції не є повністю об’єктивними.

Періодичний облік – робиться припущення, що запаси надійшли і відпущені в один і той же час – в кінці звітного періоду.

Перевага – проста і менша трудомісткість.

Недолік – загроза легко маніпулювати цифрами показників витрачених запасів.

ФІФО (перший прийшов, перший пішов)

Метод ФІФО полягає в хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів.

Переваги – простий, систематичний і об’єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів майже збігається з поточною ринковою вартістю.

Недоліки – в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків і зниження собівартості продукції.

Метод нормативних затрат – полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Таким чином на підприємстві встановлені нормативні облікові ціни, якими протягом місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, встановлюють розріз відхилень і проводять корегуючі записи.

Метод оцінки за цінами продажу – оцінка вибуття запасів ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів.

Основні господарські операції з руху МШП


№ з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків

Дт
Кт

1
Одержані МШП від постачльника (сума без ПДВ)
22
631

2
Одержані МШП як внесок до статутного капіталу (без ПДВ)
22
46

3
Безоплатно отримані МШП
22
718

4
Відпущено зі складу (передано в експлуатацію) МШП для власних потреб на:






4.1
Капітальне будівництво
15
22

4.2
Виробництво продукціх
23
22

4.3
Загальновиробничі потреби
91
22

4.3
Адміністративні потреби
92
22

4.4
Забезпечення збуту продукції
93
22

5
Списано вртість реалізованих МШП
943
22

6
Списана сума узінки МШП до чистої вартості їх реалізації
946
22

7
Списано нестачу МШП за їх балансовою вартістю
947
22
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Урок №5 Тема. Означення кута. Рівність кутів. Бісектриса кута. Вимірювання та відкладання кутів
Мета: домогтися від учнів засвоєння змісту таких понять: «кут», «еле­менти кута», «позначення кута», «внутрішня область кута», «промінь,...
 МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 16 (МСБО 16) Основні засоби
Основні питання обліку основних засобів це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань,...
10. Облік основних засобів
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а...
 Міжнародні принципи і організація бухгалтерського обліку за національними стандартами
Мета роботи: вивчити основні принципи бухгалтерського обліку, порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порядок...
Перелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра
Види господарського обліку і їх характеристика. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти. Загальна характеристика методу...
 Календарне планування з креслення для 11 класу на 2011-2012 н р
Предмет креслення, його зміст, мета та завдання вивчення в школі. Застосування графіч­них документів у практичній діяльності людей....
Основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності
Проаналізовано показники і методи визначення ефективності інвестицій та факторів, що впливають на її рівень. Запропоновано основні...
 Закон кількості грошей. Інфляція, її основні види та характеристика....
Визначте поняття матеріального та нематеріального виробництва, виробничої та невиробничої сфери діяльності людей
УРОК З БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ТЕМУ: «Облік розрахунків з підзвітними особами»
Методи уроку: словесні, наочні, практичні (використання інтерактивних та комп’ютерних технологій, робота в групах, перехресне опитування...
 План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Уроки
Конспекти лекцій
Довідники
Документи

Історія
Філософія
Фінанси
Економіка
Фізика

Головна сторінка