1. Методи бухгал­терського обліку, його основні еле­менти


Скачати 1.12 Mb.
Назва 1. Методи бухгал­терського обліку, його основні еле­менти
Сторінка 3/9
Дата 19.04.2013
Розмір 1.12 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Бухгалтерія > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Баланс



4.Рахунки бух­галтерського обліку і подвійний запис
Рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб поточного відображення господарських операцій в певній системі для контролю активів і пасивів підприємства. Рух активів і пасивів унаслідок господарських операцій призводить до збільшення або зменшення на рахунку, тому рахунок поділяється на дві частини: ліва – дебет, а права – кредит .

Рахунки відкривають на підставі даних балансу. Основний принцип відкриття рахунків полягає в тому, що рахунок відкривається за назвою статті балансу. На кожному відкритому рахунку неодмінно показують розмір об’єктів обліку станом на початок звітного періоду (місяця, року). Цей залишок називають початковим сальдо, він дорівнює сумі відповідної статті початкового балансу.

Періодично на рахунках підсумовують обсяги здійснених протягом місяця господарських операцій. Ці підсумки називають оборотами. Розрізняють дебетовий оборот і кредитовий оборот. У кінці місяця визначають новий залишок з урахуванням здійснених за місяць операцій. Цей залишок називають кінцевим сальдо, він дорівнює сумі відповідної статті кінцевого балансу.

Відповідно до складових частин балансу бухгалтерські рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки відображають стан ресурсів підприємства і зміни, що відбуваються в них. Їх сальдо записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті. Господарські операції, що зумовили збільшення на активних рахунках, також відображають по дебету. Зменшення на активних рахунках записують по кредиту. Щоб визначити кінцеве сальдо на активному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

Пасивні рахунки характеризують стан та зміни у власному капіталі та зобов’язаннях. Їх сальдо відображають у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті. Господарські операції, що зумовили збільшення на пасивних рахунках, також відображають по кредиту. Зменшення на пасивних рахунках записують по дебету. Щоб визначити кінцеве сальдо на пасивному рахунку, необхідно до початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

На активно – пасивних рахунках збільшення (зменшення) об’єкта обліку можна відображати або в дебеті, або у кредиті рахунку. На активно-пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто, тобто окремими сумами по дебету і по кредиту рахунку.

Під час складання балансу дебетові залишки по активно-пасивним рахункам відображуються в активі, а кредитові - в пасиві балансу.

Виходячи з цього, активно-пасивні рахунки можуть бути двох видів:

  1. з одностороннім сальдо – дебетовим або кредитовим;

  2. з двостороннім сальдо (розгорнуте сальдо) – дебетове або кредитове сальдо одночасно, проте в балансі буде показано згорнуте сальдо:

Сд к (к-ту) = Сд п (к-ту) + об (к-ту) – об (Д-ту) + Сд к (Д-ту) – Сд п (Д-ту)

Сд к (д-ту) = Сд п (д-ту)+ об (д-ту) – об (к-ту) + Сд к (к-ту) – Сд п (к-ту)

5.Організація документообігу на підприємстві.
Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. На підставі документів здійснюють записи на рахунках обліку, тому набуває особливої важливості правильність оформлення документу. У кожному документі мають бути визначені показники, які називають реквізитами. Кількість і зміст реквізитів визначаються характером операції і призначенням документа.

Для кожного документа обов’язковими є такі реквізити:

  1. назва і номер документа;

  2. дата і місце складання;

  3. назва і код підприємства, від імені якого складено документ;

  4. зміст і обсяг господарської операції та її одиниця виміру;

  5. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність;

  6. особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та складанні документу.

Вимоги до оформлення документів.

Первинні документи повинні складатися у момент здійснення господарської операції, або безпосередньо після її здійснення.

Як правило, для документів використовують типові форми, які виготовляються у вигляді бланків. Велике значення у виконанні цих вимог має уніфікація і стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах і в організаціях різних галузей і форм власності.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакового, найбільш раціонального розміру і форми з завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів.

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З метою правильного використання бухгалтерських документів їх класифікують за різними ознаками:

За порядком складання:

  1. первинні – складаються у момент здійснення операції: грошовий чек, платіжне доручення, накладна на відпуск матеріалів, рахунок-фактура тощо;

  2. зведені – складають на підставі первинних документів шляхом узагальнення їх даних: касова книга, книга складського обліку, звіт про рух матеріальних цінностей тощо. Ці документи характеризують зміни на підставі не однієї господарської операції, а комплексу таких операцій.

За призначенням:

  1. розпорядчі – містять розпорядження та дають право на здійснення господарської операції: платіжні документи банку на перерахування або зняття коштів (чеки, платіжні доручення), довіреності на отримання матеріальних цінностей, накази на надання відпусток тощо;

  2. виправдні (виконавчі) – оформлюються після здійснення операції і підтверджують її здійснення: акти на виконані роботи, прибуткові ордери тощо.

  3. бухгалтерського оформлення – складаються працівниками бухгалтерії на підставі первинних документів (розпорядчих або виправдних) з метою подальшої обробки інформації: бухгалтерські довідки, журнали, відомості, розрахунки тощо;

  4. комбіновані – поєднують в собі ознаки розглянутих вище документів, тобто містять розпорядження і підтверджують факт здійснення операції, а також елементи бухгалтерського оформлення: видатковий касовий ордер, авансові звіти тощо.

За способом відображення:

  1. разові – відображають одну або декілька господарських операцій, і на їх підставі відразу роблять подальші облікові записи: акти, вимоги, касові ордери, накладні, чеки тощо;

  2. накопичувальні – складаються впродовж певного періоду (декади, місяця) для відображення однорідних операцій, що систематично повторюються: відомості відпуску готової продукції, лімітно-забірна карта тощо.

За місцем складання:

  1. внутрішні – складаються на даному підприємстві;

  2. зовнішні – оформлюються та надходять від інших підприємств.

За змістом операції:

  1. по обліку грошових коштів – оформлюються операції з грошовими коштами: банківські чеки, прибуткові та видаткові ордери;

  2. по обліку матеріальних запасів – документи з надходження і вибуття основних засобів, запасів, (прибуткові і видаткові накладні, вимоги, лімітні карти);

  3. по обліку розрахункових операцій – оформлюють розрахункові операції між підприємствами, підприємцями, фізичними особами: рахунки-фактури, платіжні вимоги, векселі тощо.

Необхідно зазначити, що кожний документ виконує різні функції, і тому він належить одночасно до різних класифікаційних груп.

Документи, складені в різних підрозділах (цехах, складах тощо) після здійснення господарської операції передають до бухгалтерії у порядку та строки, встановлені головним бухгалтером. Отримані документи підлягають перевірці:

1) формальній –встановлюють повноту і правильність заповнення всіх реквізитів документів, достовірність підписів посадових осіб. При цьому перевіряють чіткість запису змісту операції і цифрових показників, своєчасність складання документів і подання їх до бухгалтерії;

2) за суттю – законність та доцільність для підприємств даної операції;

3) арифметичній – правильність визначення сум та всіх арифметичних підсумків.

Перевірені документи підлягають обробці для підготовки документів для запису відповідних сум на рахунках:

  1. таксування (оцінка) – проставляють у відповідних графах документа ціну і суми, тобто грошову оцінки оформлених натуральних показників господарської опера;

  2. групування – складання зведених документів (на підставі первинних об'єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи і запису в групувальні відомості для визначення загального підсумку по кожній групі);

  3. контирування – поставляння кореспонденції рахунків по суті кожного документа;

  4. запис змісту документів на рахунки синтетичного й аналітичного обліку.

6.Поняття, мета і завдання інвентаризації.

В процесі господарської діяльності підприємства відбуваються процеси, які не фіксують у документах та призводять до втрат майна. За таких умов виникають розбіжності між показниками поточного обліку і фактичним станом активів підприємства. Причинами розбіжностей можуть бути:

1) природних втрат (вплив біологічних, фізичних і хімічних чинників – виток, псування комахами, усихання тощо);

2) помилкове відображення в обліку (арифметичні помилки, описки тощо);

3) зловживання матеріально-відповідальних осіб тощо.

Для перевірки відповідності даних обліку фактичним залишкам здійснюється інвентаризація. Інвентаризація - це складання опису майна підприємства на підставі періодичної перевірки наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату, стану їх зберігання, правиль­ності ведення обліку. Об’єктами інвентаризації є активи і фінансові зобов’язання підприємства.

Метою інвентаризації є порівняння фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризації класифікують за певними ознаками:

Планова, Позапланова, Повна, Часткова,Періодична, Разова, Суцільна, Вибіркова.

Існують випадки, коли проведення інвентаризації є обов'язковим;

При переданні майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне;

перед складанням річної бухгалтерської звітності; при зміні матеріально відповідальних осіб при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей

Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства. Для проведення інвентаризації згідно з наказом керівника на підприємстві створюють інвентаризаційну комісію. Результатами інвентаризації є:

а) фактичний і бухгалтерський записи збігаються;

б) фактичний залишок менше облікового – нестача;

в) фактичний залишок більше облікового — надлишок.

Розбіжності даних регулюють за таким порядком;

  • основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти, інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню;

  • нестачу цінностей спи­сують за рішенням керівника підприємства на витрати .

  • понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди;

  • понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей та готової продукції, якщо винних не встановлено, зара­ховують на збитки.


7.Поняття нематеріальних активів, їх класифікація.

Нематеріальний актив — це об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

  • порядок їх визначення та оцінки;

  • нарахування їх амортизації;

  • списання з балансу;

  • розкриття інформації.

Витрати, пов'язані зі створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються в складі витрат звітного періоду:

— витрати на рекламу;

— витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

— витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

— існує ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди підприємством внаслідок його використання;

— його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норми зносу (амортизації), місце, де буде використовуватися об'єкт.

Класифікація нематеріальних активів підприємства:

1. Об'єкти права інтелектуальної власності. До них належать:

1.1. Право власності на винахід. Право власності на винахід засвідчується патентом. Об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини); спосіб.

1.2. Право власності на корисну модель. Право власності на корисну модель засвідчується патентом. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

1.3. Право власності на промисловий зразок. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Об'єктом промислового зразка^ може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

1.4. Право власності на знаки для товарів і послуг. Право власності на знаки для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Об'єктом права власності на знак можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів,

1.5. Право власності на сорт рослин. Право власності на сорт засвідчується патентом. Патент на сорт засвідчує авторство на сорт і виключне право на його використання. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України.

1.6. Право власності на фірмове найменування. Юридична особа має своє найменування. Право і обов'язки господарських організацій, пов'язані з користуванням фірмовим найменуванням, виробничими марками і товарними знаками, що визначаються діючим законодавством.

1.7. Право власності на програми для ЕОМ. Право на публікування, відтворювання, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних та команд, що призначені для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання певного результату.

1.8. Право власності на базу даних. Право на публікування, відтворювання, розповсюджування та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків, тощо), які систематизовані для пошуку і оброблення за допомогою ЕОМ.

1.9. Право власності на науково-технічну інформацію. Об'єктом науково-технічної інформації можуть бути: результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, що зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.

2. Об'єкти права користування ресурсами природного середовища.

2.1. Право користування земельною ділянкою. Право покупця на подальше господарське або інше використання земельної ділянки. До цього права належить також право оренди земельної ділянки.

2.2. Право користування надрами, в тому числі на розробку корисних копалин.

2.3. Право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище. Право на використання геологічної, геоморфологічної та іншої інформації про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища, природного середовища в цілому, яка міститься в звітах, картах та інших матеріалах.

2.4. Право на користування іншими ресурсами природного середовища. Право на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону .

3. Об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами. До них належать:

3.1. Економічні вигоди від користування монопольним положенням ринку. Факт монопольного панування на ринку виробництва товарів та здійснення послуг. Визначається на підставі інформації, наданої Антимонопольним комітетом України.

3.2. Права на використання економічних та інших привілей. Право на користування податковими, господарськими та іншими привілеями та користування майном.

4. Гудвіл (ділова репутація) — це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Під час приватизації експертному оцінюванню підлягає лише позитивна ділова репутація

8.Визнання та оцінка нематеріальних активів на підприємстві.

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

  • намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

  • можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

  • інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

  • витрати на дослідження;

  • витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

  • витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

  • витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

  • витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання, з урахуванням певних витрат.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

9.Облік руху нематеріальних активів на підприємстві.

Облік надходження нематеріальних активів

Синтетичний облік нематеріальних активів ведуть на рахунку 12 «Нематеріальні активи» за субрахунками:

121 «Права користування природними ресурсами»,

122 «Права користування майном»,

123 «Права на знаки для товарів і послуг»,

124 «Права на об'єкти промислової власності»,

125 «Авторські та суміжні з ними права»,

126 «Гудвіл»,

127 «Інші нематеріальні активи».

По дебету рахунка 12 «Нематеріальні активи» та його субрахунків ведуть облік надходження (придбання, виготовлення, безоплатне одержання від інших юридичних осіб) нематеріальних активів, а також суми дооцінки; по кредиту — вибуття нематеріальних активів (внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі), а також суми їх уцінки.

Операції по внесенню засновниками (учасниками) до статутного капіталу нематеріальних активів (у вигляді нерухомого і рухомого майна; майнових прав, які виникають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей; сукупності технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, необхідних для організації того або Іншого виду діяльності та ін.) у бухгалтерському обліку відображаються записами:

1) в сумі, узгодженій сторонами, що підлягає внесенню відповідно до установчих документів:

Д-т рах. 46 «Неоплачений капітал»

К-т рах. 40 «Статутний капітал»;

2) на вартість фактично внесених об'єктів нематеріальних активів до статутного капіталу:

Д-т рах. 12 «Нематеріальні активи»

К-т рах. 46 «Неоплачений капітал».

Придбані за плату нематеріальні активи відображаються виходячи із фактичних витрат на їх придбання і доведення до стану, придатного до використання. При цьому роблять записи:

1) на покупну вартість об'єктів:

Д-т рах. 154 «Придбання (створення) нематеріальних

активів»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» (або

рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»);

2) на суму податкового кредиту по ПДВ:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (або рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»);

3) на суму, перераховану постачальникам (кредиторам) за придбані об'єкти нематеріальних активів (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

4) оприбуткування на баланс придбаних об'єктів нематеріальних активів:

Д-т рах. 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок)

К-т рах. 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів».

Затрати підприємства по самостійному виготовленню (створенню окремих об'єктів нематеріальних активів, наприклад, програмне забезпечення для ЕОМ тощо) відображаються на дебеті рахунка 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість використаних належних матеріальних цінностей); 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нараховану працівникам за виготовлення (створення) нематеріальних активів і доведення їх до стану, придатного до використання, та відрахувань на соціальні заходи тощо), 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на вартість послуг сторонніх організацій) та ін.

Після оформлення права власності на такі нематеріальні активи їх собівартість складає первинну вартість і списується з кредиту рахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» на дебет рахунка 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок).

Надходження на підприємство нематеріальних активів у порядку безоплатної передачі Іншими юридичними і фізичними особами на підставі належно оформлених документів зараховується до додаткового капіталу записом по дебету рахунка 12 «Нематеріальні активи» (відповідний субрахунок) і кредиту рахунка 42 «Додатковий капітал», субрахунок 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

Облік амортизації нематеріальних активів

Вартість нематеріальних активів погашається шляхом щомісячного нарахування амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством у разі визнання такого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу вибирається підприємством самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням лінійного методу,

Розрахунок амортизації у разі використання різних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання (зарахований на баланс), і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу. Строк корисного використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядаються наприкінці року, якщо в наступному період передбачаються зміни строку корисного використання активу або зміни одержання майбутніх економічних вигод.

У бухгалтерському обліку на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, роблять запис по кредиту рахунка 133 «Знос нематеріальних активів» і дебет) відповідних рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах. що використовуються у виробництві);

92. «Адміністративні витрати» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах загальногосподарського значення);

93 «Витрати на збут» (на суму амортизації, нарахованої по нематеріальних активах, які використовуються для забезпечення збутової діяльності) та ін.

Облік вибуття нематеріальних активів

Нематеріальні активи можуть вибувати з підприємства в результаті:

ліквідації після закінчення нормативного строку їх корисного використання (фізичного, морального зносу);

реалізації;

безоплатної передачі іншим юридичним і фізичним особам;

передачі (інвестування) до статутного капіталу інших підприємств.

В усіх випадках вибуття нематеріальних активів з підприємства оформляється відповідними актами, у яких зазначаються причина вибуття об'єкта) первинна вартість, сума нарахованого зносу, залишкова вартість, витрати і доходи, пов'язані з вибуттям об'єктів.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) і їх залишковою вартістю (таблиця 3.1).
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Урок №5 Тема. Означення кута. Рівність кутів. Бісектриса кута. Вимірювання та відкладання кутів
Мета: домогтися від учнів засвоєння змісту таких понять: «кут», «еле­менти кута», «позначення кута», «внутрішня область кута», «промінь,...
МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 16 (МСБО 16) Основні засоби
Основні питання обліку основних засобів це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань,...
10. Облік основних засобів
Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а...
Міжнародні принципи і організація бухгалтерського обліку за національними стандартами
Мета роботи: вивчити основні принципи бухгалтерського обліку, порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, порядок...
Перелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра
Види господарського обліку і їх характеристика. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти. Загальна характеристика методу...
Календарне планування з креслення для 11 класу на 2011-2012 н р
Предмет креслення, його зміст, мета та завдання вивчення в школі. Застосування графіч­них документів у практичній діяльності людей....
Основні напрямки підвищення ефективності інвестиційної діяльності
Проаналізовано показники і методи визначення ефективності інвестицій та факторів, що впливають на її рівень. Запропоновано основні...
Закон кількості грошей. Інфляція, її основні види та характеристика....
Визначте поняття матеріального та нематеріального виробництва, виробничої та невиробничої сфери діяльності людей
УРОК З БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ТЕМУ: «Облік розрахунків з підзвітними особами»
Методи уроку: словесні, наочні, практичні (використання інтерактивних та комп’ютерних технологій, робота в групах, перехресне опитування...
План Предмет і методи біофізики, зв’язок з іншими науками. Основні розділи біофізики. 2
Основні поняття механіки поступального та обертального рухів. Рівняння руху, закони збереження
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка