МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
АУДИТ
Опорний курс лекцій
Київ 2011
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………...…..5
Тема 1. СУТНІСТЬ АУДИТУ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ
1.1. Сутність аудиту та його коротка історія……………………….……..8
1.2. Предмет, метод і об’єкти аудиту……………………………………...12
1.3. Види аудиту та його відмінність від ревізії………………………….17
1.4. Аудит у системі господарського контролю………………………….26
Питання для самоконтролю ……………………………………………….32
Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Управління аудитом в Україні……………………………………...…32
2.2. Сертифікація аудиторської діяльності………………………………..42
2.3. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності…………………………….52
2.4. Професійна етика та правовий статус аудиторів і
аудиторських фірм…………………………………………………………59
Питання для самоконтролю ………………………………………………61
Тема 3. СТАНДАРТИ (НОРМИ) АУДИТУ
3.1. Нормативна база регулювання аудиторської діяльності……………62
3.2. Міжнародні стандарти аудиту……………………………………...…63
Питання для самоконтролю …………………….…………………………71
Тема 4. ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ І ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ
4.1. Необхідність планування аудиторської діяльності……………….....71
4.2. Планування аудиторської діяльності………………………………...74
4.3. Стадії, етапи і процедури аудиту……………………………………..79
Питання для самоконтролю ……………………………………………….85
Тема 5. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК
5.1. Поняття ризику і правила його оцінювання………………………….85
5.2. Ризик аудиту або загальний ризик…………………………………....86
5.3. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства……..88
5.4. Ризик невиявлення …………………………………………………….90
Питання для самоконтролю …………………………………………...…..92
Тема 6. ПОМИЛКИ І ПРОЦЕСИ ОБМАНУ
6.1. Поняття помилок, їх різновиди та причини, виникнення………….92
6.2. Помилки та шахрайство………………………………………………95
Питання для самоконтролю ………………………………………………97
Тема 7. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ
7.1. Аудиторські докази та їх види………………………………………..98
7.2. Основні вимоги до доказів……………………………………..……100
7.2. Джерела і процедури отримання аудиторських доказів…………..103
Питання для самоконтролю ……………………………………………..106
Тема 8. АУДИТОРСЬКІ РОБОЧІ ДОКУМЕНТИ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ
8.1. Адиторські робочі документи……………………………………….107
8.2. Звіт аудитора керівництву господарського суб’єкта ………………111
8.3 Аудиторський висновок та його види………………………………..114
Питання для самоконтролю ……………………………………...………122
Тема 9. АУДИТОРСЬКІ ПОСЛУГИ
9.1. Поняття та види аудиторських послуг………………………………123
9.2. Консультування в різних галузях діяльності………………...……..131
9.3. Санаційний аудит……………………………………………………..153
Питання для самоконтролю…………………………………………...….160
Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ В КОМП’ЮТЕРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
10.1. Програмне забезпечення для аудитора…………………………….161
10.2. Методика проведення аудиту в умовах комп’ютерної
обробки даних……………………………………………………………..164
10.3. Організація і вимоги до аудиту в умовах комп’ютерної
обробки даних……………………………………………………………..168
10.4. Зловживання в умовах комп’ютерної обробки даних…………….178
Питання для самоконтролю………………………………………………187
Список використаної літератури............................................................188
Додатки……………………………………………………………...…….190
Рекомендовано до друку кафедрою обліку і аудиту, протокол №17 від 22 червня 2011 р. Інституту міжнародної економіки, фінансів та інформаційних технологій ім.Св’ятої Великої княгині Ольги.
Рецензенти:
В.В.Сопко, доктор економічних наук, професор, член Аудиторської палати України;
Н.І.Богомолова, доктор економічних наук, професор;
В.А.Шпак, кандидат економічних наук, доцент.
Михайленко О.В., Коваль М.І., Аудит. Опорний курс лекцій.
К.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2011. 209 с.
Даний опорний курс лекцій присвячений дисципліні «Аудит» («Організація і методика аудиту»), яка завершує процес підготовки фахівців з бухгалтерського обліку і аудиту, і розкриває основні теми дисципліни, передбачені навчальними планами підготовки бакалаврів з обліку і аудиту та інших фахівців напряму «Економіка та підприємництво».
Для викладачів і студентів економічних та юридичних спеціальностей вищої школи, а також усіх, хто цікавиться питаннями сутності аудиту, проблемами його організації і методики.
@ Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2011
ВСТУП
Розвиток різних форм власності переважно скоротив сферу відомчого контролю, обмежив втручання державних органів у фінансову діяльності підприємств, організацій, установ та обумовив зростання потреби в незалежному від держави аудиті щодо достовірності, повноти бухгалтерського обліку, звітності та відповідності їх чинному законодавству.
Реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що розпочався в Україні з 1999 року, затвердження нового плану рахунків і національних положень (стандартів) обліку та введення міжнародних стандартів аудиту вимагають відповідного реформування й удосконалення теоретичної та навчальної бази аудиту.
Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний фахівець накопичує та оцінює свідчення про облікову та звітну інформацію щодо фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання для визначення та письмового висловлення своєї думки щодо ступеня її відповідності встановленим законодавством критеріям.
Закон України «Про аудиторську діяльність» дає наступне визначення аудиту.
Аудит – це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Існують також і інші визначення аудиту, котрі розкривають його сутність з різних точок зору науковців.
З кожним роком спостерігається збільшення кількості суб’єктів аудиту, зростає чисельність сертифікованих аудиторів. Паралельно з розвитком ринку аудиторських послуг удосконалюється нормативна - правова база, яка регулює аудит в Україні, відбувається інтеграція норм аудиту України з міжнародними стандартами. За таких умов існує потреба в постійній підготовці нових фахівців у галузі аудиту. Це вимагає застосування у навчальному процесі навчальних посібників та інших матеріалів, структура та зміст яких побудовані з врахуванням сучасних вимог.
Саме на вирішення цих актуальних завдань спрямована підготовка і видання опорного курсу лекцій з дисципліни «Аудит» («Організація і методика аудиту»), котрий читається викладачами кафедри обліку і аудиту в МАУП для студентів напряму «Економіка та підприємництво».
Опанування змістом дисципліни «Аудит» базується на знаннях, які набуті студентами при вивченні таких дисциплін, як «Бухгалтерський облік», «Фінансовий облік І», «Фінансовий облік ІІ», «Управлінський облік», «Звітність підприємства», «Внутрішньогосподарський облік», «Судово – бухгалтерська експертиза», «Теорія економічного аналізу», «Аналіз господарської діяльності», «Економіка підприємства», «Інформаційні системи в обліку і аудиті» та інших.
Основні завдання курсу:
засвоєння теоретичних основ функціонування аудиту як невід’ємного для ринкової економічної системи незалежного фінансового контролю;
вивчення та засвоєння законодавчих актів, нормативно – інструктивних документів, Міжнародних стандартів аудиту, Кодексу професійної етики аудиторів;
набуття практичних навичок з організації і методики аудиторської діяльності, планування аудиту, виконання комплексу аудиторських процедур, оформлення робочих документів аудитора, підготовки аудиторських висновків та інших підсумкових документів.
Предмет дисципліни: стан фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: місце аудиту в системі господарського контролю, його сутність, предмет, завдання та загальні принципи; організаційно – правові основи аудиторської діяльності; методику оцінювання аудиторського ризику та системи внутрішнього контролю і аудиту; процес документування аудиторської перевірки та складання підсумкових документів аудитора.
Студенти повинні вміти:
визначати методи аудиторської оцінки бухгалтерської звітності підприємства залежно від мети перевірки;
визначати величину аудиторського ризику;
оцінювати систему внутрішнього контролю підприємства та визначати її вплив на зовнішній аудит;
виявляти помилки та обман у документах підприємства, використовуючи знання зон ризику та умови, які його збільшують; розробляти програму та план аудиторської перевірки;
визначати методи та прийоми аудиту активів і пасивів підприємства, використовуючи знання загальної методики аудиту;
добирати відповідно до об’єктивних обставин певний вид аудиторського висновку та складати звітність аудитора.
Видання включає розробку десяти комплексних тем: сутність аудиту, його предмет і методи; організація проведення аудиторської діяльності; Стандарти (норми) аудиту; планування, стадії і процедури аудиту; аудиторський ризик; помилки і процедури обману; аудиторські докази; аудиторські робочі документи, їх призначення; аудиторські послуги; організація аудиту в комп’ютерному середовищі.
Опорний курс лекцій призначений для студентів економічних спеціальностей, викладачів, а також усіх, хто бажає опанувати фаховим навичкам аудитора.
Тема 1 СУТНІСТЬ АУДИТУ, ЙОГО ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ
1.1. Сутність аудиту та його коротка історія
Одним із визначень аудиту науковціми є наступне.
Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.
Під час вивчення даної теми необхідно звернути увагу на розкриття сутності основних понять, які використовуються в професійній та науковій лексиці, ознайомитись з короткою історією аудиту.
Слово «аудит» - латинського походження і означає «слухати».
Термін «аудит» у сучасному світі використовується в трьох значеннях, а саме:
аудит — окремий вид підприємницької діяльності у сфері послуг економіко-правового характеру;
аудит — окрема функція управління (складова загальної функції господарського контролю) — функція незалежного фінансового контролю (експертизи);
аудит — економічна наукова дисципліна, яка досліджує функціонування інституту незалежного фінансового контролю в ринковій економічній системі (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Зміст терміна «аудит»
Термін «аудитор» у даному виданні використовується в таких значеннях:
аудитор — фізична особа (громадянин України, якщо говорити про визначення цього терміна в українському законодавстві), яка має відповідний кваліфікаційний сертифікат— документ, що підтверджує її професійну придатність;
аудитор — фізична особа (приватний підприємець) або юридична особа (аудиторська фірма), яка надає аудиторські послуги (проводить аудит фінансової звітності або виконує супутні аудиту роботи) (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Зміст терміна «аудитор»
Найбільш поширене у світовій практиці поняття аудиту як функції управління таке.
Аудит — системний процес одержання (збору) інформації про економічні дії та події з метою встановлення рівня її (інформації) відповідності визначеним (установленим) критеріям та подання результатів зацікавленим користувачам.
Як ми вже зазначили, згідно з українським законодавством, «аудит — це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам».
Аудит як економічна наукова дисципліна належить до прикладних (функціональних) економічних дисциплін, за допомогою якої реалізується на практиці одна з основних функцій управління — контрольна функція, яка виконується незалежними фахівцями (аудиторами).
Як відомо, господарський контроль здійснювався з давніх-давен, тому слово аудит має давнє походження. Історичні джерела свідчать, що аудиторами називали:
більш здатних учнів духовних та світських навчальних закладів, яким доручалося слухати відповіді інших учнів;
державних контролерів, яким доручалося вислуховувати інформацію про збори податків та використання коштів державної казни, а також здійснювати перевірку рахунків і підготовку аудиторських звітів для власників.
Поступово, з розвитком господарства, змінювались системи обліку і контролю. В обліку більше уваги почали приділяти праву власності, а аудитори перейшли до детального аналізу документів обліку і звітності. З розвитком колективної форми приватної власності аудитори стали незалежними як від держави, так і від власника.
Батьківщиною незалежного аудиту вважається Шотландія, де наприкінці ХVII ст. був прийнятий перший закон, яким заборонялось окремим посадовим особам служити міськими аудиторами, а в 1853 р. були організовані інститути бухгалтерів в Единбурзі і Глазго (тепер — інститут привілейованих бухгалтерів Шотландії).
Необхідність розвитку незалежного аудиту обумовлена розвитком машинного виробництва, науково – технічного процесу, появою акціонерних компаній, а також інших факторів, що покликали до життя появу аудиту (рис. 1.3). У середині ХІХ ст. був прийнятий закон про британські компанії, який передбачав обов’язковість перевірки рахунків і звітів не менше одного разу на рік. Наприкінці ХІХ ст. були організовані інститут привілейованих бухгалтерів Англії і Уельсу та американський інститут дипломованих присяжних бухгалтерів.
Рис. 1.3. Об’єктивні причини, що викликали необхідніть появи аудиту
Особливого розвитку аудит, як інститут незалежного фінансового контролю, набув у ХХ ст. Подібні інститути, які об’єднують професійних аудиторів, створені і в інших країнах — інститут аудиторів Німеччини, інститут експертів-бухгалтерів Франції та ін.
У світовій професійній практиці аудитори здійснюють, поряд з аудитом фінансової звітності, інші види робіт і послуг, пов’язаних з аудиторською діяльністю, в тому числі аудит державного сектору економіки, внутрішній аудит. Саме тому і аудиторів називають по різному: присяжний бухгалтер, привілейований бухгалтер, дипломований присяжний бухгалтер, присяжний контролер бухгалтерських книг, офіційний уповноважений аудиторських фірм, експерт-бухгалтер, повірений бухгалтер, комісар по рахунках, аудитор, внутрішній аудитор.
Після підписання Римського договору (1957 р.), яким започатковано Європейське Економічне Співтовариство та передбачено визнання документів про освіту і право надавати професійні послуги за кордоном, аудит набув міжнародного статусу. У сучасному світі функціонує велика кількість аудиторських організацій як на національних, так і на світовому рівнях. Найбільш відомими транснаціональними аудиторськими компаніями, які мають філіали та представництва в багатьох країнах, є: «Ернст енд Янг Інтернейшнл Лтд», «Делойт-Росс-Томацу», «Прайс Уотерхаус Куперс», «КРМG».
В Україні інститут аудиту почав розвиватися з набуттям країною незалежності. У 1993р. було прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність» і створено Аудиторську палату України, яка очолює інститут аудиту в Україні і є незалежним самостійним органом, що діє на засадах самоврядування.
|