КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр»


НазваКОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр»
Сторінка20/22
Дата23.05.2013
Розмір2.87 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Банк > Конспект
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Поняття психотерапії, її різновиди

2 год.

  1. Емоції та їх вплив на діяльність людини

  2. Неврози та психологічні кризи

  3. Стрес та мінімізація стресу

  4. Різновиди психотерапії

Питання 1.

Емоції - це узагальнені чуттєві реакції, що виникають у відповідь на:

  • різноманітні за характером екзогенні (ті, що виходять із власних органів і тканин) сигнали,

  • об'єктивні явища реального життя, при цьому вони відбивають в свідомості не образ предмета, а переживання.

  • потреби людини, які мозок оцінює на основі раніше набутого індивідуального досвіду. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують задоволення їх, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.

Емоції обов'язково спричиняють певні зміни

у фізіологічному стані організму.

За впливом на життєдіяльність всі емоції поділяються на дві групи:

  • стенічні, що підвищують життєдіяльність організму і дієздатність людини;

  • астенічні, що пригнічують дієздатність людини, знижують енергію суб'єкта.

Добре організованому процесу підприємницької діяльності притаманні стенічні емоції, проте в певних умовах і в окремих працівників можуть ви­являтись і астенічні емоції. Емоційний тонус і переважання стенічних або астенічних емоцій може перетворюватися в особистісну й характерологічну рису працівників.

Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції:

  • Прості (нижчі) — переживання, пов'язані із задоволенням або незадово­ленням фізіологічних потреб.

  • Складні емоції виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення.

Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого змісту явищ і властивостей світу, або емоцій,— необхідна передумова людської активності.

Емоційні процеси забезпечують передусім

енергетичну основу діяльності, вони є її мотивами.

Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприйняття — вибір об'єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення.

Розрізняють три пари найбільш простих емоційних переживань:

  • Задоволення — невдоволення. Емоції задоволення (приємного переживання) або невдоволення (неприємного переживання) біологічно розвивались як відображення зв'язку організму з зовнішнім середовищем і встановленням у процесі цього зв'язку вимог, які людина ставить до середовища. В їх основі лежать безумовні рефлекси. Більш складні переживання «приємного» і «неприємного» розвиваються у людини за принципом умовних рефлексів, як почуття. Емоції задоволення — невдоволення, що супроводжують виконання будь-яких дій, відіграють основну роль у перетворенні їх у звичку.

  • Напруга — розслаблення.

  • Збудження — заспокоєння.

У житті людини

виявляються різноманітні емоційні переживання,

які розізнюються за специфікою плину

і впливу на її діяльність —

це страх, настрій, пристрасть, афект тощо.

Страх— емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню людини і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. Індивід у психологічному стані страху, як правило, змінює свою поведінку. Страх у людини ви­кликає депресивний стан, неспокій, прагнення уникнути неприємної ситуації, іноді паралізує її діяльність. Якщо джерело небезпеки є невизначеним або неусвідомленим, стан, що виникає, називається тривогою. Під впливом страху в людини виникають вегетативні дисфункції, з'являється своєрідний вираз обличчя. У випадках, коли страх досягає сили панічного страху, жаху, він здатний нав'язати стереотипи поведінки (втеча, заціпеніння, за­хисна агресія). Неадекватні реакції страху спостерігаються при різних психічних захворюваннях (фобії).

Настрій — відносно тривалий, стійкий психічний стан помір­ної або слабкої інтенсивності, що виявляється як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда. Настрій може бути радісним або сумним, бадьорим або пригніченим. Джерелом виникнення того чи іншого настрою є, як правило, стан здоров'я або становище людини серед людей. Разом з тим настрій, у свою чергу, впливає на ставлення людини до свого оточення: неоднаковим воно буде у радісному настрої і, напри­клад, у пригніченому.

Пристрасть — це сильне, стійке всеохоплююче почуття, яке домінує над іншими спонуками людини і призводить до зосере­дження на предметі пристрасті всіх її сил і поривань. Причини формування пристрастей різні. Вони можуть визначитися усвідомленими ідейними переконаннями, виходити з тілесних потягів. Пристрасть нерідко є рушійною силою великих справ, подвигів, відкриттів. Наприклад, у медицині багато прикладів, коли "ради врятування людини, з метою вивчення тяжких захворювань та розробки методів боротьби з ними лікарі проводили досліди на собі.

Афект — сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життєвих обставин; характеризується яскраво вираженими руховими виявами а змінами у функціях внутрішніх органів.

Розрізняють фізіологічний і патологічний афекти:

  • У стані фізіологічного афекту людина, незважаючи на потрясіння, що виникло раптово, здатна керувати своєю діяльністю або контролювати її. Цей афект виникає як реакція організму на сильний і несподіваний подразник.

  • Патологічний афект здебільшого спричиняється відно­сно слабким подразником, наприклад незначною образою.

З точки зору психології усе розмаїття підходів до співробітни­цтва партнерів по бізнесу можна звести до чотирьох голо­вних компонентів:

а) підтримка;

б) розуміння;

в) повага;

г) співчуття.

  • Підтримка— одна з найважливіших умов правильних взаємин менеджера та працівника. Підтримка у цьому випадку озна­чає прагнення менеджера бути корисним для працівника. Одначе це не означає, що менеджер повинен взяти на себе всю відповідальність за виконання роботи і настрій працівника. Тут повинні допомагати й інші члени колективу, а у разі наявності потреби — і родина, близькі, друзі працівника. Однак головні ресурси, вірогідно, приховані у самому працівнику, їхнє повне розкриття й використання стане можливим, якщо працівник усвідомить: менеджер прагне допомогти, а не намагається примусити. Таким чином, він відповідає за моральну підтримку працівника, тобто активізує роль останнього у виробничому процесі.

  • Ефективність цих заходів насамперед залежить від самого бажання працівника оговтатися і, нарешті, від його впевненості в успіху. Згода працівника на активну участь у виробничому процесі провіщає сприятливий результат.

  • Розуміння працівника — це підґрунтя, на якому закріплюється довіра, адже працівник переконується, що його скарги зафіксовані у свідомості партнера і він їх активно осмислює. Розуміння може бути виражене і невербальним шляхом: поглядом, кивком голови тощо. Тон та інтонація здатні демонструвати як порозуміння, так і відстороненість, незацікавленість. Якщо партнер переконується у нерозумінні і небажанні зрозуміти, то він автоматично перетворюється з помічника на супротивника. Взаємини партнерів заходять у безвихідь.

  • Повага передбачає визнання цінності працівника як індивіда і серйозності його тривог. Йдеться не тільки про згоду вислухати людину, головне— продемонструвати, що її слова є вагомими для менеджера: необхідно визнати значущість подій, які мали місце в житті працівника, і особливо тих, що становлять інтерес з погляду менеджера-професіонала. Доцільно буває похвалити працівника за терпіння, за скрупульозне виконання ваших розпоряджень. Якщо працівник показав вам результати своїх звітів, діаграми тощо, покажіть, наскільки корисною виявилася ця інформація, тоді у такий спосіб виникне позитивний зворотний зв'язок. Однією з найнебезпечніших і деструктивних звичок менеджера є схильність до принизливих зауважень щодо своїх працівників. Працівник, який випадково почув, як менеджер насміхається з нього у колі друзів, мабуть, ніколи цього не забуде і не пробачить. Аналогічна ситуація може виникнути під час збирання інформації щодо формування якогось нового звіту, коли менеджер постійно робить зауваження з приводу неточних висловлювань (формулювань) працівника, супроводжує зауваження відповідною незадоволеною мімікою обличчя, «нервовими» рухами рук.

  • Співчуття — ключ до співпраці між менеджером та працівником. Необхідно вміти поставити себе на місце працівника, подивитися на світ його очима. Співчуття — це певною мірою своєрідна екранізація (поглинання) почуттів іншого на свою духовну сферу. Співчувати — значить відчувати іншого всім своїм єством. Співчуття починається з факту нашої присутності, інколи мовчазної, з очікування, коли працівник заговорить.

Менеджер повинен терпляче вислухати працівника, навіть коли він повторюється. Співчуття можна висловити досить просто, поклавши руку на плече працівника, що створює певний позитивно-емоційний настрій, на якому можна будувати взаємодовіру.

Одначе таке ставлення зовсім не означає «переходу на особистості», «панібратства» або «вседозволеності». Дистанція ж менеджером та працівником повинна завжди витримуватись, о на певному часовому відрізку взаємин буде гарантувати ме­неджеру збереження свого авторитету й гідності. , Звичайно, часом мають місце і порушення емоцій. Патологічна зміна емоцій виявляється по-різному: депресією, апатією, і емоційною лабільністю тощо.

До хворобливих змін емоційного стану належать:

  • Депресія— афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мисленнєвою і руховою загальмованістю. Особи, які перебувають у депресивному стані, охоплені почуттями неприємного характеру, в усіх подіях вбачають лише негативні відтінки. Особи, що перебувають у стані депресії, прагнуть до самотності, рухова і психічна діяльність їх загальмована. Часто в таких осіб можуть виникати суїцидальні думки і спроби, тому їх не можна випускати з поля зору.

  • Маніакальний синдром — це стан, протилежний за емоційним фоном депресії. Характеризується стійким підвищенням на­строю, надмірною рухливістю і прискореним темпом мислительної діяльності. При маніакальному стані хворі рухливі, гомінливі, розгальмовані, тому порушують режим, створюють труднощі для оточення, в тому числі і для інших працівників.

  • Ейфорія означає піднесений настрій, стан вдоволення і безтурботності, що не відповідає об'єктивним обставинам.

  • Дисфорія — пригнічений настрій, що характеризується дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, схильністю до вибухів агресії.

  • Амбівалентність почуттів — неузгодженість, суперечливість кількох емоційних ставлень до певного об'єкта, що їх відчуває людина одночасно.

  • Апатія — стан, який характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, відсутністю інтересу до навколишніх явищ, подій та послабленням спонук. Цей стан іноді виникає внаслідок деяких органічних уражень головного мозку, слабоумства, а також тривалого соматичного захворювання. Перелічені зміни емоцій характерні для осіб, хворих на шизофренію.

Спостерігаються й інші хворобливі зміни емоційного стану, такі, як дратівливість, інфантилізм (дорослий хворий нагадує своєю поведінкою дитину), нездатність стримувати емоції— перехід від сміху до ридання, постійний безпричинний гнів.

Якщо емоції регулюють взаємовідносини

людини як організму із середовищем,

то почуття регулюють її відносини як особистості

з іншими людьми, з суспільством.

Почуття поділяються на:

  • моральні — ставлення однієї людини до інших людей, до справи, до діяльності, до себе, патріотизм, віра, тощо;

  • інтелектуальні або пізнавальні — виражаються в допитливості і цікавості, подиві й ваганні, впевненості й сумнівах, у зацікавленості новим і його боязні;

  • естетичні — це почуття краси або, навпаки, потворного, брутального; почуття величі або ницості, непристойності; почуття трагічного і комічного. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними.


Питання 2.

Неврози — це короткочасні напруження, що виникають у нервовій системі людини, це її функціональні розлади.

Причини:

  • міжособистісні конфлікти;

  • схильність до надмірної стурбованості;

  • неблагополуччя у взаєминах зокрема і в житті в цілому;

  • нерозв'язані проблеми.

Для того щоб нервовий зрив у вигляді стресу набув характеру стійкого, довготермінового функціонального розладу нервової системи, у дію включаються такі чинники:

  • вроджені: генетично зумовлені властивості нервової систе­ми – властивості вищої нервової системи, наслідки пологових травм

  • надбані: ускладнення після захворювань, дефекти виховання

  • перевтома, недосипання тощо.

Зазвичай, неврози поділяють на три основні види:

1) істерію;

2) неврастенію;

3) невроз нав'язливих станів.

До кожного типу неврозу схильні люди з певним видом вищої нервової діяльності. І. П. Павлов вважав, що люди «художнього типу», що емоційно сприймають дійсність, більш схильні до істерії, у той час як люди «розумового типу» — до неврозів нав'язливих станів. Середній тип між ними має схильність до неврастенії.

Істерія — вид неврозу, властивий переважно жінкам. Люди, хворі на істерію, із дитинства вразливі, легко переконливі і само-навіювані. Для них характерна швидка зміна настрою, вибагли­вість, схильність до зовнішніх ефектів, до «самокатування», прагнення скласти враження на оточення. Хворі на істерію, зазвичай, егоїстичні й егоцентричні, їм властиві поверхневі, легковажні судження, пафос і патетичність. Себе подають страждальцями, людьми з «оголеними нервами», «незрозумілими» натурами. І чим більше вони вдаються до відповідної уяви, вживаються у відповідний образ, тим інтенсивніше перебігає цей нервовий розлад.

Для людей, які хворі на істерію, достатньо дрібного конфлікту, незначного стресу, щоб голосно ридати, емоційно неадекватно реагувати на дії і слова оточення.

Істерична реакція має багато симптомів. її причиною є певний бар'єр: невміння досягти результату, збій, невдача, накладка, дефект спілкування. Істерична людина ніколи не зізнається в некомпетентності, нездатності, невмінні. їй легше за допомогою «театральних ефектів» продемонструвати непритомність, нестримні сльози, ридання, припадки, черствість і жорстокість навколишніх. Згодом ці ефекти стають настільки стійкими і звичними, що вони насправді спричинюють нудоту, запаморочення, судорожне зведення пальців і навіть блювання й утрату свідомості.

Від демонстрації своїх страждань хвора людина одержує задоволення і наче мститься оточуючим за їхню черствість і неуважність. При всій показовості і демонстративності істеричних симптомів, найістеричніший напад у жодному разі не можна вважати симуляцією. Це хвороба, розлад нервової системи, і ставитися до цього потрібно як до хвороби. А інтенсивність хвороби, глибина страждань хворої людини багато в чому залежать від занедбаності захворювання, отже побічно і від того, що оточуючі неадекватно реагувати на її поведінку, на її нервове захворювання, тим самим поглиблювали його, а тепер розраховуються за це.

Практика свідчить, що вияви істерії можна відвернути. Крім лікування у психотерапевта і психоневролога, людина, яка страждає на істерію, повинна сама працювати над собою — прагнути адекватно оцінювати різні життєві ситуації і відповідним чином на них реагувати.

Неврастенія («нервова слабкість») — є похідною від нервового стресу і часто виступає як закономірний наслідок, що виникає при спілкуванні, бар'єри якого наклалися на помилки і про­рахунку Можна сказати, що це розплата за невміння спілкуватися з іншими людьми. Будучи наслідком труднощів спілкування, неврастенія одночасно виступає причиною нових труднощів, комплексів, некомунікабельності, недоброзичливості стосовно всього оточення.

Будь-який незначний подразнювальний чинник спричиняє у людини, хворої на неврастенію, привід для «вибуху емоцій». І хоча подібні вибухи не дуже руйнівні, не дуже тривалі, а самі такі хворі незабаром шкодують про це, проте вони продовжують руйнувати свою нервову систему і систему оточуючих їх, світ стосунків. Ті, які страждають на неврастенію, не переносять яскравого світла, голосного або скриплячого звуку, їм важко зосереджувати свою увагу; вони швидко втомлюються, у них виникає головний біль. Незважаючи на втому, що накопичилась за день, вони довго засинають.

Передумовою до неврастенії є психологічні особливості людини, її характер, темперамент. Невроз може не розвитися, але якщо до невміння розслаблятися та емоційно розряджатися, до постійного перевантаження і недосипання додати, скажімо, завищення оцінки самого себе і завищені вимоги до оточуючих, а також невміння врівноважено спілкуватися з колегами і «домашніми», то нервовий розлад гарантований.

Невроз нав'язливих станів— виявляється у вигляді постійних, виснажливих своєю стійкістю тривожних думок, передчуттів, страхів, побоювань. Людина часто розуміє безпідставність і необґрунтованість своїх тривог, але не може їх позбутися. Щоб позбутися цього, людина часто починає вірити в різну містику, прикмети, наслідує ритуали, заряджається «космічною енергією», охороняє себе від «вроку» тощо. Людина у нав’язливому стані, наприклад, може не вітатися за руку (адже боїться заразитися), не підходить до співрозмовника ближче ніж на метр, багато і старанно миє руки.

Причин такого неврозу дуже багато. Це може бути дитяча психотравма, різноманітні комплекси. Така риса характеру, як нерішучість, може сприяти розвитку цього неврозу.

Фрустрація— психогенна реакція організму, пов'язана з емоційним розладом, спричинена перешкодою, яка зненацька виникла; психогенна напруга, що накопичується людиною, необхідна для подолання цієї перешкоди. Така напруга може бути знята на двох рівнях: у поведінці й в організмі.

Людину, яка відчуває фрустрацію, може вирізняти цілий спектр реакцій, не враховувати які у процесі спілкування просто неможливо.

Розрізняють наступні реакції:

1. Агресивна реакція — реакція, які спрямована не на причину, а на наслідки перешкоди, що раптово виникла. Людина, за зви­чай, шукає «козла відпущення» і зриває на ньому всю свою досаду.

2. Екстрапунітивна реакція — це агресивна реакція, спрямована на предмети і на сторонніх людей, які нібито є відповідальними за збій, невдачу, перешкоду. Така реакція, за звичай, супроводжується подразненням, гнівом, обуренням.

3. Інтрапунітивна реакція — виникає тоді, коли суб'єкт може визнати, що він сам є причиною фрустрації. Тоді його агресивність супроводжується соромом, розкаянням, почуттям провини.

4. Неагресивна реакція — відмова від досягнення цілі, від подолання перешкоди. «Втеча» може бути суто психологічною: людина відмовляється читати листи від певних осіб, уникає бра­ти участь у якійсь діяльності, читати газети, цікавитися політикою тощо.

5. Реакція виправдання— варіант реакції «втечі», пов'язаний зі словесним виправданням, самопоясненням.

6. Реакція фіксації виникає тоді, коли людина, яка не досягла мети, не подолала перешкоди, наче фіксує свій наявний стан, зовнішньо задовольняючись ним і знаходячи слова, пояснення і виправдання для інтерпретації своєї відмови: «Мені і так добре...», «Не дуже і хотілося...», «Вівчина вичинки не варта...», тощо. Реакція фіксації залишає психологічну напругу, що може проявитися в іншій формі і з іншого приводу.

7. Реакція регресії— характеризується поверненням до старих засобів дії в аналогічних ситуаціях. Зіштовхнувшись із перешкодами, у своїх скаргах близьким доросла людина може звернутися до інфантильної поведінки. Часткова або повна (загальна) регре­сія — це завжди повернення назад.

Люди часто у складних ситуаціях поводяться як діти. Вони наче повертаються до давно забутих засобів дії й способів мислення.

  1. Реакція придушення — вона виявляється, коли людині важко зізнаватися у багатьох своїх бажаннях, таких, що навіть і не були реалізовані. Тоді ці бажання витісняються зі свідомості, замінюються на соціально прийнятні почуття. Це не означає, що зазначені мотиви зникають повністю, — вони лише переміщуються у сферу не­свідомого і створюють внутрішнє напруження.

Питання 3.

Термін «стрес» в медичну науку був введений Гансом Сєльє, який дав визначення цьому явищу: «Стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яку поставлену до нього вимогу. Неспецифічна відповідь може виражатися у втраті апетиту, іноді маси тіла, м'язевої слабкості, підвищенні артеріального тиску, відсутності бажань, втраті мотивації до досягнень, хворобливому виразі обличчя.

Причиною стресу в 61% випадках є службові проблеми, сімейні переживання і фінансові труднощі, 22% викликані причинами „психологічного характеру”, а 7% - серйозними захворюваннями. На питання про те, чи відомий їм хтось, хто страждає від стресу, 58% опитаних дали позитивні відповіді.

Стрес є продуктом так званої реакції „бий-біжи” - примітивного рефлексу, який готує людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або надмірно нервовим колегою, її організм виділяє адреналін і гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, зокрема частину імунної системи, а також екстрені енергетичні джерела. Але цей корисний для первісної людини механізм сьогодні породжує додаткові проблеми.

Для організму шкідливий не сам по собі стрес (врешті-решт і позитивні емоції людини теж пов'язані зі стресом), а його надмірна інтенсивність. Недаремно ж канадський лікар Ханс Селье, що дав назву цьому явищу в 1963 р., говорив, що відсутність стресу рівнозначна смерті. У той самий час спроби керівництва компаній прискорити роботу своїх співробітників понад певний рівень можуть викликати надмірне насичення їх крові адреналіном, а деяких працівників навіть перетворити на повних неврастеніків. «Деякі люди демонструють чудеса активності на роботі, - говорить професор Рендал Подінемо з Вісконсинеького університету, - але насправді вони діють в стані серйозного стресу».

Від стресу не застраховані й ті, хто робить кар’єру, здавалося б, цілком успішно. Багато завзятих кар'єристів внутрішньо глибоко нещасні, і їх зовнішній успіх лише підсилює внутрішній тягар. «Синдром успіху», перший період роботи після чергового підвищення загрожує таким людям сильним стресом.

У 40% обстежених колективом доктора Феліче Тібалді керівників виявили підвищений кров'яний тиск, велику поширеність куріння, недостатню фізичну активність і надмірно інтенсивну роботу. «Треба сказати, - наголошується в доповіді доктора Тібалді, що надмірна інтенсивність роботи, під якою згинаються керівники, викликана не неврозами або невмінням знайти інші радощі в житті, а перш за все відчуттям відповідальності

Багато хто з керівників нинішнього покоління відмовився від традиційних строгих костюмів, але зберегли як професійну ознаку надмірну інтенсивність стресу, обтяжену сидячим способом життя, вічним поспіхом, невмінням людини розслабитися і... слабо розвиненим почуттям гумору.

Біда в тому, що багато керівників не уміють знайти в своєму житті баланс між роботою і іншими радощами буття, не навчені мистецтву «відключатися» від службових Яскравим прикладом тут може служити так званий «селф-мейд мен», «людина, що зробила себе сама». Дуже часто ця людина років у п'ятдесят виявляє раптом, що справи її йдуть вже ніби своїм ходом і немає необхідності тримати їх під постійним контролем. І тоді «селф-мейд мен» впадає в украй важкий стан – „брейк даун”, стан людини, яка раптово спіткнулася і впала. Наслідки «брейкдауна» трагічні і різноманітні - від появи хронічної мігрені до алкоголізму і навіть самогубств.

Щоб ослабити і навіть запобігти шкідливим наслідкам «начальницьких» стресів, медицина рекомендує дотримуватися дієти, активніше використовувати вільний час, періодично чергувати розумову і фізичну діяльність і найголовніше - уникати крайніх перевантажень в звичній діяльності. Інакше з кожних десяти керівників, що перевищили сьогодні п'ятдесятирічний вік, четверо не доживуть до пенсії.

У стресовому стані людина припускається помилок при розподілі і переключенні уваги, у неї порушується перебіг пізнавальних процесів (отримання, пам'ять, мислення), спостерігається розлад координації рухів, неадекватність реакцій, дезорганізація і гальмування всієї діяльності. Тільки міцно сформовані навички і сталі звички можуть залишитися без змін. Люди в умовах стресу, як правило, розгублюються, проте в окремих випадках у них виникає здатність до підсилення розумової діяльності, виявляються стенічні емоції, мобілізується воля.

Зростаюча урбанізація, індустріалізація, прискорення темпів життя й інші чинники викликали в житті масу явищ, так званих стресів, вплив і прояв яких виявляється у специфічних реакціях організму. Загальна властивість останніх — надмірна активізація фізіологічного апарату, відповідального за емоційне збудження під час появи неприємних або загрозливих явищ. За видами впливу на людину стреси можна поділити таким чином.

  • Системні стреси — відображають напругу переважно біологічних систем. її спричинюють отруєння, запалення тканин тощо.

  • Психічні стреси — що виникають у будь-яких випадках впливів, які залучають у реакцію емоційну сферу.

Стрес — це явище, із яким людина стикається постійно. Незначні стресові ситуації нешкідливі для людини. Шкідливим є надмірний стрес, який характеризується надмірним психологіч­ним чи фізіологічним напруженням.

  • Психологічні прояви стресу включають роздратованість, утрату апетиту, депресію і знижений інтерес до міжособистісних стосунків.

  • Фізіологічні прояви стресу— це виразки, мігрень, гіпертонія, біль у серці, астма, артрит.

Стрес може бути спричинений чинниками, які пов'язані і з працею, і з діяльністю організації, і з подіями в особистому житті індивідуума.

Зростання інтенсивності праці, скорочення часу на спілкування, заміна людського спілкування «комп'ютерним», підвищення відповідальності працівників за наслідки ухвалених рішень та інші подібні явища створюють умови для розвитку хронічних форм стресу. Кількість чинників, які призводять до стану стресу, сьогодні досить велика.

Основні симптоми хронічного стресу:

  • безсоння,

  • біль у грудях,

  • кашіль,

  • сексуальна незадоволеність,

  • емоційний дисбаланс.

  • хронічна втома

  • надмірна маса тіла (у стресових ситуаціях люди починають постійно вживати їжу).
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Інституту підприємництва та перспективних технологій (протокол №5 від 22. 02. 2012...
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
Конспект лекцій для студентів cпеціальності 05090301 “Інформаційні мережі зв’язку”
Технології телекомунікаційних мереж: Конспект лекцій для студентів cпеціальності 05090301 “Інформаційні мережі зв’язку” / Укл.: М.І....
Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин»
Конспект лекцій з курсу «Прогнозування техніко-економічного рівня машин» / Укладачі: О. М. Суміна, О. В. Черняков. — Суми: Вид-во...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
ЗАТВЕРДЖУЮ
Робоча програма дисципліни "Економічна теорія" розроблена для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "Бакалавр"
Конспект лекцІй з дисципліни “ ПОТЕНЦІАЛ і розвиток ПІДПРИЄМСТВА”...
Конспект лекцій з дисципліни “Потенціал і розвиток підприємства” для студентів ІV курсу / Укл доцент кафедри економіки підприємства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка