Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”
|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
|
Форми та види кредиту. Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова . У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит. Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням - векселем. Продаж громадянам товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) господарюючими суб'єктами здійснюється з метою прискорення реалізації товарів, які в торговельній мережі є в достатній кількості, а також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування. Сфера товарної форми кредиту незначна, переважна його частина надається і погашається в грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами. Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни. За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту :
У колишньому СРСР до кредитної реформи 1930-1932 рр. велике значення мав комерційний кредит, який надавався одним підприємством іншому у формі продажу товарів з відстрочкою платежу. Банківський кредит мав підпорядковане значення і здебільшого опосередкований, непрямий характер (видавався під заставу векселів). Після кредитної реформи вирішальної ролі набув банківський кредит, який став прямим і плановим. Зараз в Україні з переходом до ринкової економіки комерційний кредит дедалі більше поширюється, що є реакцією на дорожнечу банківського кредиту. Як правило, об'єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, який обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів із сфери виробництва в сферу споживання. Банківський кредит - найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, що видаються при інших формах кредитування. Банківський кредит базується на використанні таких принципів :
Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки. Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу. Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо). Види банківського кредиту :
Переуступка контрактів як форма забезпечення практикується при кредитуванні будівельних компаній або фірм, що здійснюють регулярні поставки товарів або надання послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт банку-кредитору, внаслідок чого надходження від покупця або замовника з виплат за контрактні роботи (послуги) зараховуються в погашення заборгованості по кредитах. Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунків, що вимагають оплати за поставлені позичальником товари, послуги, виконані роботи. Іпотекою є застава землі, нерухомого майна, при якій земля або майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця чи третьої особи. Предметом іпотеки може бути земля, нерухоме майно, будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси. У практиці роботи банків держав із розвинутою ринковою економікою трапляються й інші форми забезпечення кредитів. Наприклад, при наданні кредитів індивідуальним позичальникам як застава приймаються поліси страхування життя, свідоцтво про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, дорогоцінні метали; при кредитуванні юридичних осіб - корисні копалини або контракти на постачання сировинних ресурсів, врожай (зібраний або на корені). У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: а) найвищої якості, б) задовільні, в) маржинальний кредит, г) критичний кредит, д) збитковий кредит (що підлягає списанню). В Положенні Національного банку України "Про порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні. Варто зазначити, що в економічній літературі не існує єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту. Процент за кредит. Процент за кредит за позиковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами. В ринковій економіці: суть процента розглядається як ціна капіталу, взятого в кредит. Джерело сплати позикового процента – прибуток, що його отримує позичальник. Норма відсотка або процентна ставка – показник, що кількісно характеризує плату за кредит. Норма відсотка (N) розраховується за формулою: N = (Річний дохід за позиковий капітал / Середньорічна сума наданого кредиту) * 100%. Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею максимальною межею норми відсотка. Мінімальна межа точно не визначається, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов’язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід. Основні види процентних ставок : а) ринкова (формується безпосередньо на ринку позикових капіталів); б) середня (формується за певний період). Фактори, що впливають на розмір процентної ставки за кредити:
Проблема збереження позикового капіталу стає особливо актуальною в період інфляції, оскільки на момент повернення кредиту його реальна вартість значно нижча від тої, що була на момент надання. Процентні ставки в період інфляції: номінальна (рівень процентної ставки, що фактично склався на ринку), реальна (номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції). Прості проценти за депозитами і кредитами банків нараховують за формулою: К = ( С * Т * П) / (360 * 100), де К – розмір плати за користування коштами; С – сума кредиту чи депозиту; Т – термін користування грошима (у днях); П – процентна ставка. Складні проценти нараховуються за формулою: FV = P * (1 + R)n, де FV – розмір плати за користування коштами; Р – сума наданих коштів; R – процентна ставка; n – кількість періодів. Функції кредиту. Функції кредиту:
Роль кредиту в ринковій економіці. Із зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. В умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося шляхом перетворення їх у скарб ( без участі кредиту) , і навпаки. Роль кредиту зростає при функціонуванні неповноцінних грошей: збільшення або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Ще важливіша роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання кредитної маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Роль перерозподільчої функції: дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку. Роль емісійної : сприяє економії витрат грошового обігу, дозволяє прискорити обіг грошей, запроваджувати прогресивні системи розрахунків. Роль контрольної: дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти. Розвиток кредитних відносин в перехідній економіці України. У період, що передував переходу до ринкової економіки в Україні, роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не використовувався кредит як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний кредит. Існувала жорстка централізація управління банківським кредитом: усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум (ліміт кредитування). Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних відносин. У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширення сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме :
Отже, створюються умови для подальшого вдосконалення управління кредитом і розширення сфери його застосування. Тема 7. Центральні банки Причини та шляхи створення центральних банків, особливості діяльності центральних банків у сучасних умовах Шляхи створення цетральних банків  Головною ланкою банківської системи є центральний банк, який у різних країнах має різну назву: Австрійський національний банк, Резервний банк Австралії, Народний банк Китаю, Шведський державний банк, Центральний банк Російської Федерації, Банк Японії , Банк Італії. У другій половині XX ст. діяльність ЦБ розвивається у трьох напрямках: - співробітництво центральних банків на міждержавному рівні; - співпраця центральних банків з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями; - створення наднаціональних центральних банків. У 1930 р. створено Банк міждержавних розрахунків – БМР в м. Базель, Швейцарія. У середині 70-х років під егідою БМР було створено Комітет з банківського регулювання та нагляду. У 1990 р. створена регіональна група банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи. ЦБ тісно співпрацюють з МВФ, який є головним органом міждержавного валютного регулювання. У 1994 р. засновано Європейський валютний інститут для розроблення правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і введення в обіг єдиної європейської валюти євро. ЄСЦБ - дворівнева банківська система, що складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ) і національних центральних банків ЄС. Відповідно до Статуту основне завдання ЄСЦБ – підтримка цінової стабільності в ЄВС. Базові функції ЄСЦБ: - визначення та реалізація єдиної монетарної політики в зоні євро (ЄВС); - проведення міжнародних валютних операцій; - зберігання офіційних золотовалютних резервів, що передані ЄЦБ країнами – учасницями системи, а також управління цими резервами; - сприяння чіткому функціонуванню платіжних систем країн – учасниць ЄВС. Виконання завдань і функцій, що покладені на ЄСЦБ, забезпечує Європейський центральний банк (ЄЦБ) (існує з 1 липня 1998 р. – Франкфурт–на-Майні (Німеччина)) . Статутний капітал - 5 млрд євро. Організаційно-правовий статус центральних банків Правовий статус ЦБ: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Він є самостійною юридичною особою, його майно відокремлено від майна держави, ЦБ може розпоряджатись ним як власник. Він не є комерційною організацією. Організаційний статус ЦБ: - визначення на законодавчому рівні завдань і функцій банку; - визначення взаємовідносин банку з органами державної влади; - порядок призначення і звільнення вищого керівного складу банку. Організаційно-правовий статус ЦБ закріплений у правових актах: законах і статутах. Порядок формування статутного капіталу не є однаковий у всіх країнах. Статутний капітал банку належить державі (Франція, Німеччина). Частина капіталу у власності держави, а інша у власності акціонерів (Австрія, Швейцарія, Японія). Весь капітал – власність приватних акціонерів (США, Італія). У взаємовідносинах ЦБ і органів державної влади виділяють два важливі аспекти: 1) стосується рівня самостійності ЦБ у визначенні і реалізації монетарної політики. Проведені дослідження показали, що показники інфляції є найменшими в країнах з найвищим рівнем незалежності ЦБ, не є вищим і рівень безробіття і більші коливання обсягу виробництва; 2) стосується взаємовідносин ЦБ з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету. На ступінь незалежності ЦБ значно впливає порядок призначення і звільнення вищого керівництва банку. В більшості розвинутих країн керуючий центральним банком призначається Президентом країни або обирається вищим законодавчим органом на термін, що перевищує термін повноважень уряду (США – 14 років, Німеччина – 8, Японія - 5). Відкликати досить складно або зовсім неможливо. Організаційна структура ЦБ значною мірою визначається формою державного устрою країни (федерація чи унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства. Призначення та функції центрального банку, основні напрямки діяльності центральних банків Головне призначення центрального банку – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Основні функції ЦБ : - емісійний центр готівкового обігу; - банк банків; - орган банківського регулювання та нагляду; - банкір та фінансовий агент уряду; - провідник монетарної політики. ЦБ має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші. ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування КБ. Під регулюванням банківської діяльності розуміють: використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів та рівень процентних ставок; ухвалення положень, що базуються на чинному законодавстві і регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив; застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи і на проведення ЦБ ефективної монетарної політики. Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків – від моменту створення до моменту їх ліквідації, а також застосування до банків певних коригувальних заходів і засобів примусового впливу з метою регулюваня їх діяльності. ЦБ, виступаючи в ролі банкіра уряду, тісно взаємодіє з фінансовими органами: співпрацює при вирішенні загальних питань монетарної і фіскальної політики, відіграє помітну роль у касовому виконанні державного бюджету. Найважливіша функція ЦБ – визначення і реалізація монетарної політики. Крім основних функцій, ЦБ виконує додаткові: здійснює аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складає банківську та монетарну статистику, інформує громадськість та дає роз’яснення щодо монетарної політики, представляє інтереси держави у взаємовідносинах з ЦБ інших країн, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками. ЦБ бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей (готівки і депозитів). Готівка, що емітована ЦБ, випущена в обіг КБ і циркулює в поза банківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей. Безготівковий компонент: ЦБ забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи КБ позички і купуючи у них цінні папери на відкритому ринку. Резерви банків поділяються на : обов’язкові резерви і надлишкові резерви. ЦБ встановлює для КБ норму обов’язкових резервів, а розмір надлишкових резервів КБ визначають самостійно, враховуючи:невизначеність коливання залишків за депозитами, що залежить від поведінки вкладників; вартість кредиту, яка визначається рівнем офіційної процентної ставки ЦБ; процентний дохід, який КБ втрачають, тримаючи резерви у ЦБ (визначаються ринковою процентною ставкою). Національний банк України – центральний банк держави, особливості становлення НБУ, принципи функціонування ЦБ України – НБУ – утворено у 1991 р. згідно з законом України “Про банки і банківську діяльність”. Основи правового статусу НБУ визначено Конституцією України. Йому надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління. 1999 р. – окремий Закон “Про Національний банк України”. Основне завдання НБУ – забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні, забезпечення стабільності банківської системи і цінової стабільності. НБУ – юридична особа, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку. Структура НБУ : центральний апарат, територіальні управління в областях і Кримській автономній республіці, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку. Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком – Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці. Рада НБУ (15 осіб): 7 – призначається Верховною Радою, 7 – Президентом строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. Правління НБУ – другий керівний орган банку. Кількісний та персональний склад формується Головою НБУ і затверджується Верховною Радою. Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на 5 років за поданням Президента. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки. Основні принципи функціонування НБУ:
Органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатись у виконання банком його функцій. Закон забороняє банку надавати прямі кредити уряду на фінансування витрат державного бюджету. НБУ підзвітний Президенту та Верховній Раді. Принцип вертикальної структури управління системою НБУ означає, що призначення посадових осіб та їх підпорядкованість здійснюються лише по вертикалі. Функції та операції НБУ НБУ як емісійний центр започаткував емісію українського карбованця у 1992 р., і почав проведення грошової реформи, яку завершив у 1996 р. емісією національної валюти – гривні і копійок. Для виготовлення грошей в Україні створені Банкнотно-монетний двір і Фабрика банкнотного паперу. У 1993 р. НБУ запропонував систему електронних платежів СЕП, що наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн Європи і світу. СЕП – це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на всій території України. Починаючи з 1994 р. НБУ запровадив проведення кредитних аукціонів – цінових, за американською моделлю. З 1996 р. НБУ запровадив ломбардне кредитування КБ під заставу облігацій внутрішньої державної позики. У1997 р.- ще один спосіб рефінансування – операції з цінними паперами на умовах угоди РЕПО. НБУ виконує функцію банківського регулювання і нагляду. Як банкір уряду НБУ проводить консультації з Кабміном з питань монетарної політики, валютної, фіскальної та інших напрямків загальноекономічної політики. НБУ здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду. НБУ є кредитором уряду, з 1996 р. шляхом купівлі державних боргових зобов’язань (облігацій внутрішньої державної позики). Виконує функції платіжного агента уряду стосовно обслуговування зовнішнього боргу. Тема 8. Комерційні банки Комерційні банки: поняття, призначення, класифікація Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. КБ здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних та фізичних осіб. Вони приймають і розміщують вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-коресподентів та виконують інші операції. КБ в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, використовувати свої об’єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок та комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі. КБ класифікуються за різними критеріями : формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій, що ними виконуються та сектором ринку, де вони функціонують. За формою власності: унітарні (мають одного власника в особі держави чи приватної особи: в Україні 2 унітарні з держ. формою власності Ощадбанк і Ексімбанк ) та колективні (решта – кількість засновників не менша трьох юридичних чи фізичних осіб). Залежно від організаційної форми КБ з колективною формою власності: акціонерні (акціонерні товариства відкритого і закритого типу) та ТзОВ (пайові банки). Залежно від розміру активів: малі, середні та найбільші. В Україні – більшість середні (активи понад 10 млн грн). Шість найбільших (активи понад 1 млрд грн): Промінвестбанк, АКБ “Україна”, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк “Аваль”, Ощадбанк. Залежно від наявності філій КБ можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Багатофілійні : Ощадбанк (15000 одиниць), АКБ “Україна”(понад 500 одиниць), “Аваль” (> 200), Укрсоцбанк (> 100). Більшість – мало- і безфілійні. Залежно від діапазону операцій і сектора ринку, де функціонують : універсальні, з клієнтською спеціалізацією, з галузевою спеціалізацією, з функціональною спеціалізацією. Походження та розвиток комерційних банків. Початки банківської діяльності сягають часів Стародавнього Вавилону, коли храми приймали вклади на зберігання і видавали позички під проценти, беручи у клієнтів письмові зобов’язання чи заставу. З падінням Римської імперії занепали і початки банківського ремесла. Розвиток виробництва і торгівлі у середні віки призвів до відродження банківництва. 1771р – банк Венеції., у XIV – XV ст. – банки - потужня суспільна сила. Перший великий акціонерний банк – Англійський банк. Поч. XX ст. – провідні позиції в кредитній системі зайняли кілька гігантських банків, які налічували сотні філій і мали тісні зв’язки з промисловими монополіями. У 70-80 р.р. ХХ ст. поряд з міжнаціональними корпораціями в промисловості з’являються транснаціональні (ТНБ) банки. Основи організації та особливості діяльності КБ КБ створюються відповідно до Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства” , “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про підприємництво”, інших законодавчих актів України. Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в НБУ. Засновники – вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи за винятком Рад народних депутатів та інших виконавчих органів влади, політичних та профспілкових організацій, спілок, партій, громадських фондів. Не можуть: військовослужбовці, посадові особи органів суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, посадові особи органів держ. влади та управління. За діючим положенням (від 31 січня 1998 р.) мінімальний рівень статутного фонду КБ, створеного з участю національного капіталу, повинен відповідати сумі, еквівалентній 1 млн. євро. Якщо це СП і частка іноземного капіталу 50 % і більше – 5 млн. євро, 100% - 10 млн. євро. Для реєстрації орган управління КБ подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Рішення про створення КБ приймає комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків – КБ з національним капіталом і Правлінням НБУ – банку з участю іноземного капіталу. НБУ видає ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів. Виконавчий орган акціонерного банку – правління, а пайового – дирекція. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів. За рішенням зборів створюється спостережна рада. Організаційна структура банку включає функціональні служби та підрозділи. Найпоширеніші спеціалізовані банки: ощадні, інвестиційні та іпотечні. Операції і послуги КБ Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Ресурси КБ – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють: на власні, залучені та запозичені. Власний капітал – 30 %, залучені і позичені – 70 %. Власний капітал поділяється на основний (статутний і резервний фонди, нерозподілений прибуток минулих років) і додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточні доходи). Статутний фонд КБ у формі АТ створюється випуском та продажем акцій (звичайних (власники беруть участь в управлінні банку і поділяють всі доходи, збитки і ризики) і привілейованих (не беруть участь в управлінні, їм повертається вартість акцій у випадку ліквідації). Резервний фонд КБ (50% від розміру статутного фонду) призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності і сплати дивідендів за привілейованими акціями, забезпечує стійкість КБ, зменшує вірогідність його банкрутства. Крім резервного створюються спеціальні фонди (за рахунок прибутку), призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого та соціального розвитку банку. Залучені кошти банку (депозитні і недепозитні) – це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів, на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Депозити бувають до запитання і строкові. Одним з джерел поповнення ресурсів КБ є міжбанківський кредит. Основною формою рефінансування КБ є ломбардне кредитування та операції РЕПО. Операції РЕПО – операції з цінними паперами: складається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і КБ) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною. Активні операції – це операції, які пов’язані із розміщенням і використанням власних, залучених і запозичених коштів для одержання прибутку. Активні операції поділяються на кредитні та інвестиційні. Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням банківських позичок відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності.. Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку додержання таких додаткових умов : - урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності ; - кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом; - позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу. Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків : простий, спеціальний, контокорентний. Згідно з чинним законодавством в Україні банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок : застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс). Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності з метою отримання додаткового доходу. Інвестиційні цінні папери – боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів та банківські послуги. Грошові розрахунки в Україні здійснюються з допомогою готівки та в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки здійснюються через банківські установи, де юридичні та фізичні особи зберігають свої грошові кошти і мають відповідні рахунки. Безготівкові розрахунки розрізняються за способом платежів та формами розрахункових документів. Безготівковий платіжний обіг здійснюється за допомогою переказів та інкасо. Платежі за допомогою переказів здійснюються банками шляхом списання коштів з рахунка платника і зарахування їх на рахунок вказаної ним особи. Інкасо є поширеним видом послуг комерційних банків тим клієнтам, які в розрахунках застосовують векселі і чеки. У практиці розрахунків використовують і такі документи, як платіжні вимоги, вимога-доручення та акредитив. За здійснення розрахункових операцій банки стягують з клієнтів плату у формі комісії, розмір якої передбачається у відповідному договорі між сторонами. Касове обслуговування клієнтів полягає в тому, що комерційні банки приймають від них готівкові кошти та зараховують їх на відповідні рахунки, видають із цих рахунків готівкові кошти клієнтам за їх вимогою на відповідні цілі. КБ стягують з клієнтів плату за касові послуги, розмір якої визначається угодою. Банківські послуги – це певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб клієнта, які не пов’язані із залученням додаткових ресурсів та мають на меті збільшення доходу від банківської діяльності. Основна форма оплати банківських послуг – комісії. Виділяють: традиційні (депозитні, кредитні, розрахунково-касове обслуговування, валютні) та нетрадиційні (лізингові, факторингові, трастові, гарантійні, посередницькі, аудиторські тощо). Ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії формування. Найбільшим попитом користуються послуги розрахунково-касового характеру. Проте з розвитком ринкових відносин з’являється попит і на такі послуги, як лізинг, факторинг, гарантії, трастові послуги. Стабільність банків та механізм її забезпечення. Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх КБ. Найважливіші економічні нормативи: нормативи капіталу, зокрема мінімальний розмір статутного капіталу, норматив платоспроможності і норматив достатності капіталу. Нормативи ліквідності: миттєвої загальної ліквідності, а також відношення високоліквідних активів до робочих активів. Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Найпоширеніші показники прибутковості банку: прибутковість банківських активів (ROA); прибутковість акціонерного капіталу (ROE); процентна маржа (SPRED), чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ). Прибутковість відіграє важливу роль, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дає змогу поповнювати капітал, формує основу життєдіяльності та зростання банку, забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам. Рівень прибутковості пов’язаний з рівнем ризику. Вищий рівень ризику відкриває потенційні можливості отримання підвищеного прибутку, але не виключає можливості втрат.Розрахункові формули: ROA = чистий прибуток / активи банку (1) ROE = чистий прибуток / акціонерний капітал (2) SPRED = (процентні доходи / дохідні активи) – (процентні витрати / платні пасиви) (3) Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку Сутність, призначення та види фінансового посередництва. Фінансові посередники – сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах в розпорядження позичальників. Фінансове посередництво – це специфічний вид діяльності на грошовому ринку, що полягає в акумуляції його суб’єктами в обмін на свої зобов’язання вільних грошових капіталів і розміщення їх від свого імені в дохідні активи. Внаслідок цієї діяльності :
Фінансові посередники діють на ринку від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов’язання і власні вимоги. Їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам (кредиторам і позичальникам) грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Види фінансових посередників : банки (які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей) і небанківські фінансово-кредитні установи (які такої здатності не мають). Економічна відмінність між ними полягає в тому, що суб’єкти другої групи є чистими посередниками, вони не можуть розмістити в активи більше коштів, ніж самі акумулювали. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків. Банк – кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти (грошові вклади), надає їх у строкове користування у формі кредитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, здійснює операції з золотом, чужоземною валютою та інші функції. Є юридичною особою. Комплекс із трьох операцій – депозитних, кредитних і розрахункових – створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні. Функції банків – трансформаційна і емісійна. Трансформаційна – полягає в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування. Напрями: трансформація ризиків, строків, обсягів і просторова трансформація. Емісійну функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові кошти, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Основні види операцій сучасного універсального банку: розрахунково-платіжні операції, управління потоками готівки, валютні операції, інвестиційні операції, трастові послуги, надання кредитів, брокерські послуги, депозитні операції, інші послуги, запозичення коштів, лізингові операції, консультаційні послуги, страхові послуги. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні. Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру. Закон України “Про банки і банківську діяльність”(1991) зафіксував , що банківська система України має бути дворівневою, установив, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними. Самостійність банківської системи як економічної структури має подвійне спрямування: відносно окремих банків як її структурних елементів і відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською. Цілі:
Головна ціль діяльності окремих банків – одержання прибутку. Функції банківської системи: трансформаційна, створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійна), забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна). Загальні риси БС: поєднання багатьох однотипних елементів(банків), динамічність системи, закритість системи, саморегуляція системи. Специфічні риси:
Централізоване регулювання банківської діяльності як специфічна ознака банківської системи визначається її регулятивною функцією. Завдання БС – боротьба з ризиками. Централізоване регулювання руху банківських резервів зумовлюється емісійною функцією БС. Створення єдиного для всіх банків, замкнутого на центральний банк і регульованого ним механізму руху банківських резервів є визначальною організаційно-правовою ознакою БС як особливої структури. Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості системи з децентралізацією економічної самостійності та відповідальності банків як її окремих елементів – ще одна риса БС. Небанківські фінансово-кредитні установи. Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями:
Всі посередники поділяються на:
Класифікуються : 1) договірні фінансово-кредитні установи: страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії. 2) інвестиційні фінансово-кредитні установи: інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства, кредитні спілки. |
Схожі:
|
1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом |
Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки... |
|
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу |
Доц. Решетник Н.І. Питання до екзамену з курсу «Фінанси, гроші та... Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття |
|
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії |
Кафедра фінансів Гроші та кредит «Гроші та кредит» допоможуть студентам закріпити знання теоретичних положень дисципліни, сформувати відповідні вміння і навички з... |
|
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
|
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та... |
Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua