Глава 6
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ
Основні поняття та категорії
Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу.
Банківський вексель — вексель, який видається одним банком іншому банку і за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші.
Банкнота — банківський білет, грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг у певній країні.
Білонна монета — розмінна монета, виготовлена з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість металу, з якого вона виготовлена, та карбування.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютний курс змішаний — валютний курс, який встановлюється на основі взаємодії сил вільного ринку з певним регулюванням курсу урядовими фінансовими органами; котрольований плаваючий курс.
Валютний курс плаваючий — вільне встановлення валютного курсу на основі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умовах вільного грошового ринку.
Валютний курс фіксований — встановлення твердих зареєстрованих паритетів, покладених в основу валютних курсів, що підтримуються державними фінансовими органами.
Вексель — цінний папір, письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому визначено величину грошового боргу, термін його повернення, право векселетримача вимагати від векселедавця (боржника) сплати боргу в установлений термін.
Гіперінфляція — інфляція, що характеризується надшвидким зростанням цін (більше 1000 % на рік).
Гроші — загальний еквівалент, що виступає посередником в обміні товарів; виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів; виконує функції міри вартості, засобу обігу, платежу та нагромадження; є благом, яке має найвищий ступінь ліквідності.
Грошова маса — сукупність усіх грошових коштів у готівковій та безготівковій формах, які забезпечують реалізацію економічних благ та всі нетоварні платежі в економіці.
Грошова система — форма організації грошового обігу в певній країні, що історично склалася й законодавчо закріплена державою.
Грошовий обіг — рух грошей у готівковій та безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в економіці.
Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, що об'єднуються в групи за рівнем ліквідності; показники структури грошової маси певної країни. Так, наприклад, грошова маса в Україні поділяється на такі агрегати:
М0 — готівка (гроші, що перебувають поза банківською системою);
М1 = М0 + Кошти на поточних рахунках у національній валюті;
М2 = М1 + Строкові депозити в національній валюті та валютні заощадження;
М3 = М2 + Кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків.
Депозитні гроші — різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на банківських рахунках економічних суб'єктів; використовуються для платежів у безготівковій формі.
Дефляція — процес, протилежний інфляції; стійке і тривале зниження рівня цін в економіці, зумовлене недостатністю грошової маси для забезпечення реалізації економічних благ; призводить до депресивного стану економіки.
Еволюційна концепція виникнення грошей — концепція, прихильники якої пов'язують виникнення грошей з еволюційним розвитком суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну, послідовною зміною форм вартості.
Електронні гроші — сучасний різновид депозитних грошей, які існують у вигляді платіжної інформації, записаної на магнітних носіях; замінюють чеки, паперові гроші та інші грошові інструменти.
Закон грошового обігу — економічний закон, який відображає внутрішні, сталі причинно-наслідкові зв'язки між кількістю грошей, необхідних для обігу, обсягом виробництва, рівнем цін та швидкістю обігу грошей. Має три інтерпретації: 1)
класичний підхід, згідно з яким кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою
де
КГ — кількість грошей в обігу;
СЦ — сума цін товарів, що підлягають реалізації протягом року;
К — сума цін товарів, проданих у кредит;
П — платежі, термін сплати за якими настав;
ВП — платежі, що взаємопогашаються;
О — швидкість обігу одно-іменних грошових одиниць; 2)
неокласичний підхід у двох варіантах: а) визначення кількості грошей, необхідних для обігу, за формулою відповідно до рівняння Фішера (американська школа):
де
М — грошова маса в обігу;
V — середня швидкість обігу грошей;
Р — рівень цін в економіці;
Q — обсяг вироблених товарів і послуг; б) визначення кількості грошей, необхідних для обігу на основі кембриджського рівняння:
де k — коефіцієнт грошових (касових) залишків, залежний від частки готівкових грошей, які суб'єкти прагнуть утримувати на руках; Y — обсяг виробництва та доходу.
Золотомонетний стандарт — різновид грошової системи монометалізму, що характеризується законодавчою фіксацією вагового вмісту золота в грошовій одиниці; вільним обігом золотих монет; виконанням золотом усіх функцій грошей; відкритим карбуванням монет із золота; вільним обміном паперових грошей на золоті монети за їхньою номінальною вартістю; вільним рухом золота між країнами; формуванням обмінних курсів валют на основі їхніх золотих (вагових) паритетів.
Золотозливковий стандарт — різновид грошової системи монометалізму, який виключає вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти; останні обмінюються лише на золоті зливки.
Золотодевізний стандарт — різновид грошової системи, за якої зв'язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка має золоте забезпечення.
Золотодоларовий стандарт — різновид грошової системи монометалізму, за якого було скасовано розмін національних валют на золото та здійснювався обмін доларів на золото для урядів і центральних банків країн — членів МВФ.
Інфляція — стійке і тривале зростання рівня цін, зумовлене диспропорціями в економіці, які призводять до перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою економічними благами.
Інфляція галопуюча — інфляція, що характеризується швидким зростанням цін (10—100 % на рік).
Інфляція неочікувана — інфляція, яку населення не очікує; завдає особливої шкоди кредиторам, верствам населення з фіксованими доходами, власникам заощаджень.
Інфляція очікувана — інфляція, яка враховується в очікуваннях та поведінці економічних суб'єктів до свого проявлення.
Інфляція помірна — інфляція, що характеризується повільним зростанням цін (до 10 % на рік).
Інфляція попиту — інфляція, що виникає за умов, коли щорічні темпи зростання сукупного попиту перевищують темпи зростання реального виробництва економічних благ.
Інфляція пропозиції — інфляція, що виникає за умов, коли суб'єкти господарювання підвищують ціни з метою покриття більш високих очікуваних витрат.
Кількісна теорія грошей — теорія, започаткована Дж. Локком, Д. Юмом, Ш. Монтеск'є, які доводили, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу; поступово трансформувалась в монетаристську теорію, прихильники якої з кількісних позицій обґрунтовують визначальну роль грошей у регулюванні макроекономічних процесів.
Комерційний вексель — боргове зобов'язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу.
Конвертованість валюти — здатність валюти вільно обмінюватись на грошові одиниці інших країн.
Кредитна картка — іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунку в банку та надає йому право на придбання економічних благ у кредит без оплати готівкою.
Кредитні гроші — знаки вартості, які виникають на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.
Крос-курс — співвідношення між цінами двох валют, встановлене на основі зіставлення їх ціни з ціною третьої валюти.
Купівельна спроможність грошей — кількість економічних благ, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні.
Масштаб цін — певна вагова кількість дорогоцінного металу, законодавчо встановлена державою як грошова одиниця країни, що використовується для виміру цін товарів.
Металева система — грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота (монометалізм) або із золота і срібла (біметалізм).
Металістична теорія грошей — теорія грошей, засновники якої (Т. Ман, У. Стаффорд, Д. Норе) визнавали лише металеві гроші з благородних металів, стверджуючи, що золото і срібло є грошима внаслідок своїх природних властивостей.
Непряме котирування валют — вираження одиниці національної валюти у певній кількості одиниць іноземної валюти.
Номіналістична теорія грошей — теорія грошей, засновники якої (Дж. Берклі, Дж. Стюарт) заперечували товарну природу грошей, вважали їх суто умовними знаками, вартість яких не залежить від матеріального змісту і визначається їхнім номіналом.
Монета — злиток грошового металу певної форми, ваги та номіналу, узаконений державою як засіб обігу і платежу.
Паперові гроші — знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, наділені державною владою примусовим номінальним курсом обігу; вартість паперових грошей значно менша за їхній номінал; їх цінність визначається купівельною спроможністю.
Пасивні гроші (квазігроші, або "майже гроші") — інструменти грошового ринку, які можуть бути використані як гроші за певних умов (вексель, довгостроковий депозит тощо).
Переказний вексель (тратта) — цінний папір, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу від векселедавця у визначений строк.
Простий вексель — цінний папір, підписаний однією особою на ім'я іншої, який не може бути переданий третій особі.
Пряме котирування валют — вираження одиниці іноземної валюти у певній кількості одиниць національної валюти.
Раціоналістична концепція виникнення грошей — концепція, прихильники якої трактують виникнення грошей як результат домовленості між людьми щодо запровадження спеціального інструменту (грошей) для здійснення товарного обміну.
Спот-курс — ціна валюти однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, встановлена на момент укладання товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після укладання угоди.
Стагфляція — інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва та одночасним зростанням рівня цін і безробіття.
Форвард-курс — тимчасовий курс валют, який показує, яку ціну матиме валюта через певний час після укладання угоди.
Функція грошей як міри вартості — здатність грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни; цю функцію виконують не тільки повноцінні, а й уявні гроші.
Функція грошей як засобу обігу — виконання грошима ролі посередника в обміні товарів, який здійснюється на еквівалентній основі; цю функцію виконують наявні гроші у формі повноцінних (монет з благородних металів) та паперових грошей.
Функція грошей як засобу платежу — обслуговування грошима операцій із погашення економічними суб'єктами їхніх боргових зобов'язань (продаж товарів у кредит, сплата податків, виплата заробітної плати, повернення позик тощо); цю функцію виконують готівкові паперові та кредитні гроші.
Функція світових грошей — обслуговування грошима міжнародних економічних операцій, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, міждержавними та міжнародними кредитами тощо; спочатку цю функцію виконували лише повноцінні гроші, однак з часом її почали здійснювати вільно конвертовані валюти найбільш розвинених країн та штучні колективні міжнародні гроші. Сучасна економічна теорія не визначає цієї функції як самостійної, оскільки вважається, що вона поглинається функціями грошей як засобу обігу та платежу.
Функція утворення скарбів — вилучення повноцінних грошей (золотих та срібних монет) з обігу, їх нагромадження та зберігання у формі скарбу; цю функцію виконують лише наявні повноцінні гроші. З часом ця функція модифікувалась у функцію грошей як засобу нагромадження, яку виконують паперові та кредитні гроші.
Чек — письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку щодо виплати готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної грошової суми.
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ 6.
Тестові завдання
1. Раціоналістична концепція пов'язує виникнення грошей з:
а) стихійним, об'єктивним розвитком відносин обміну;
б) усвідомленим довготривалим пошуком універсального інструменту обміну;
в) домовленістю між людьми щодо введення певного інструменту обміну;
г) існуванням певного блага, яке за своєю економічною природою є грошима.
2. Еволюційна концепція пов'язує виникнення грошей з:
а) наявністю певного блага, яке за своєю економічною природою є грошима;
б) домовленістю між людьми щодо введення певного інструменту обміну;
в) стихійним об'єктивним розвитком відносин обміну, в процесі якого один товар виділився із маси інших товарів як загальний еквівалент, міра їх вартості;
г) усвідомленим довгостроковим пошуком універсального інструменту обміну.
3. Представники металістичної теорії грошей стверджували, що:
а) вартість грошей та рівень цін визначаються кількістю грошей в обігу;
б) гроші — це умовні одиниці, вартість яких визначається їхнім номіналом і не залежить від їхнього матеріального змісту;
в) грошима є виключно благородні метали внаслідок своїх природних властивостей;
г) немає правильної відповіді.
4. Представники кількісної теорії грошей:
а) визнають лише гроші з дорогоцінних металів — золота і срібла;
б) стверджують, що золото і срібло за своєю природою є грошима;
в) вважають, що вартість грошей визначається їх найменуванням;
г) доводять, що вартість грошей та рівень товарних цін визначається кількістю грошей в обігу.
5. Представники якої теорії вважали гроші суто умовними знаками, вартість яких визначається їх найменуванням:
а) металістичної;
б) номіналістичної;
в) еволюційної;
г) кількісної.
6. У магазині "Фарфор і фаянс" продається столовий сервіз за ціною 5 тис. грн. За цих обставин гроші виконують функцію:
7. Студент купив у кіоску ручку за 10 грн. За цих обставин гроші виконують функцію:
8. Михайло поклав на депозитний рахунок у банк 30 тис. грн. У цій ситуації гроші виконують функцію:
9. Олексій кожного місяця отримує заробітну плату. У цій ситуації гроші виконують функцію:
10. Масштаб цін — це:
11. Функцію засобу обігу не можуть виконувати:
12. Функцію утворення скарбу виконують:
13. Функцію засобу платежу можуть виконувати:
14. Паперові гроші — це представники, замінники повноцінних (золотих) грошей в обігу, щодо яких:
15. У процесі еволюції грошей їхня функція утворення скарбу:
16. Еволюція функції грошей як засобу платежу виявляється у:
17. Кредитні гроші виникають безпосередньо із функції грошей як:
18. Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує:
19. Яке із наведених нижче рівнянь, що описують закони грошового обігу, є рівнянням І. Фішера:
20. До безготівкових грошей не належать:
21. До готівкових грошей належать:
22. Головним критерієм, на основі якого формуються грошові агрегати, є рівень:
23. Золотомонетному стандарту не властива:
24. Золотодевізному стандарту властиво:
25. Боргове зобов'язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу економічних благ з відстрочкою платежу 1 називають:
26. Вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця, називають:
27. Письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку щодо виплати готівки або перерахування певної суми з цього рахунку на інший називають:
28. Співвідношення між двома валютами, встановлене шляхом зіставлення їхнього курсу відносно третьої валюти, називають:
29. Тимчасовий курс валют, який показує, яку вартість мати¬ме валюта через певний час після укладення угоди, називають:
30. За темпами зростання цін розрізняють:
31. Інфляція пропозиції може бути зумовлена:
32. Стагфляція — це:
33. Якщо ціни зростають на 5 % за місяць, то це:
34. Лауреатом Нобелівської премії з економіки, який розробив новітню кількісну теорію грошей та монетарну концепцію, засно¬вану на теорії перманентного доходу є: