|
|
Скачати 175.86 Kb.
|
|
1. Суть, походження та форми грошей. Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держави, а з’явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об’єктивні передумови, як і не можна запровадити там, де таких передумов немає. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну не завжди збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами. Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку – сокиру, а за неї – зерно. Еволюція грошей Товарні гроші 1. звичайні товари першої необхідності (худоба, сіль, зерно); 2. товари-прикраси (перли, черепашки, хутра); 3. кусочки металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), потім благородних (срібло, золото). Приклади товарних грошей:
На осторові Яп (група Каролінських островів) роль грошей відіграють “феї” – круги діаметром кілька метрів і вагою 1 тонна з діркою всередині. Цінність їх полягає у складності виробництва і транспортування (виготовляється з арагоніту на іншому острові). Після укладення торгової угоди продавець ставить на феї свій знак і залишає її на місці (практично неможливо вкрасти). У деяких відсталих народів і в наші дні їхні традиційні форми грошей користуються більшою довірою, ніж паперові гроші. Приклад – плем’я намба (Нові Гебриди) користується австралійськими доларами, однак більшою довірою користуються свині, якими платять за все, що є важливим. Металеві гроші Однак товарні гроші були неоднорідними і недовговічними, тому виникла досконаліша форма грошей – металеві гроші. Спочатку вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. e.g. За даними давньогрецького історика Страбона, в деяких відсталих арабських племен 1 фунт срібла коштував 2 фунти золота, а 1 фунт заліза – 10 фунтів золота (причина – складність видобування срібла і заліза). Гривня – злиток срібла вагою 200 г (назва походить від золотого або срібного обруча, який носився на шиї як прикраса). Рубель – половинка перерубаної гривні. Древній Китай – мідні і бронзові ножі, мотики, дзвіночки. Греція – залізні прути. Африка – наконечники списів, сокирки. На поч. ХХ ст. в африканський округ Табора було доставлено 150 тисяч залізних мотик, які туземці перетворили на гроші. Уньяньємбе – “ країна мотик”. Спочатку використовувалися звичайні метали – залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом виокремились срібло і золото як благородні метали з високою сталою вартістю та здатністю до зберігання. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за першість. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму. Монета. Форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети. Держава взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначену форму, установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет. Монета – (лат. moneta) – грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металу. Монета вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не перевищує 10%. Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та країнах Близького Сходу у VIII-VII ст. до н.е. (мідні). Золоті – в Ассирії 4 тис. років тому. Перший монетний двір – в Римі при храмі Юнони Монети. Існували різні форми монети: квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні було застосовано рельєфний малюнок. Білонна монета. Новий етап у розвитку монети як форми справжніх грошей пов’язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Сеньораж – прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію. Псування монет. Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу – вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмірної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її із звичайного дешевого металу було об’єктивною необхідністю. Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонування) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей зійшла зі сцени. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу. Монетна система обігу мала свої недоліки – купці їздили з возами, завантаженими грошами. Паперові гроші Вперше спроба запровадження паперових грошей відбулася в Китаї Х століття. В 1107 р. вже друкували паперові гроші, застосовуючи не менше 6 фарб. Але з причин фальшування та інфляції в XVI ст. Китай знову повернувся до використання срібних монет. В Європі паперові гроші стали з’являтися у XVII ст. Піонером вважається швед Ю. Пальмструк, який заснував в 1656 р. кредитний і вексельный банк. Цей банк спочатку випускав векселі – боргові зобов’язання виплати певної суми у вказаний термін, а згодом – банківські кредитні білети (банкноти). Пізніше почалися відкриватися інші банки. Історично класична банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов’язання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми і стали затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дала можливість банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія класичної банкноти. Паперові гроші: у широкому значенні – будь-які грошові знаки, виготовлені з паперу (розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети). у вузькому значенні – знаки вартості, що емітуються казначейством для покриття бюджетних витрат. Паперові (декретні або казначейські) гроші – нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Банківські гроші – теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов’язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. Період класичної банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929-1933 pp. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості – розмін на золото. Це значно зблизило сучасні банківські гроші з паперовими. Демонетизація золота – втрата грошових функцій золота. Спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі. Причини демонетизації золота:
Коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей – депозитні гроші. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових карток... У сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обігу. Гроші, на відміну від інших товарів, володіють абсолютною ліквідністю. Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага. Еволюція форм грошей: Повноцінні гроші (мають споживчу вартість – товари, дорогоцінні метали). Змішані форми Неповноцінні гроші (набувають своєї вартості виключно в обігу, при цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені – паперові гроші, білонна (розмінна) монета, депозитні та електронні гроші). Види сучасних грошей: Готівка
Безготівкові гроші
2. Функції грошей. Функція – конкретний вияв суті економічного явища. Функція грошей – певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них. Так, більшість представників марксистської теорії грошей визнає п’ять їх функцій, проте вони мають різні погляди щодо суті кожної з них. Ще помітніші розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських теорій, більшість із них визнають лише три функції. Разом з тим класики економічної теорії та деякі її представники кінця XIX – початку XX ст. теж визнавали п’ять функцій грошей. 5 функцій:
Міра вартості – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Вартість товару виражається порівнюванням її з товаром – загальним еквівалентом, вартість якого загальновизнана. І тільки через кількісне визначення в одиницях товару-еквівалента здійснюється вимірювання вартості товарів. Часто ототожнюють міру вартості і масштаб цін, хоча, на думку М. Савлука, це не зовсім коректно (оскільки роль масштабу цін ніби поглинута мірою вартості). З початком централізованого карбування монет державами виник грошовий масштаб, або масштаб цін, який спочатку збігався з ваговим. Усі товари мали золотий чи срібний еквівалент і одержували ціну як певну вагову кількість цього металу. В Англії фунт стерлінгів як грошова одиниця дорівнював фунту срібла, а монета карбувалася вагою 1/240 фунта срібла. Так само сформувалася й італійська грошова одиниця ліра (по-італ. фунт). Такі “золоті” чи “срібні” ціни визначалися за ваговим масштабом і мало чим відрізнялися на всіх ринках. З часом масштаб цін з певних причин істотно відхилився від вагового, причому в кожній країні різною мірою. Тому ціни в національних грошах почали значно різнитися на різних ринках, що зумовило необхідність застосування валютних курсів. Гроші як міра вартості широко використовуються як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях (визначити витрати і доходи підприємства, обсяги ВВП, інвестицій…). Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т-Г-Т на відміну від бартерного обміну товарів за схемою Т-Т. Продаж (Т-Г) і купівля (Г-Т) можуть відокремлюватися в просторі і в часі. Позитив: По-перше, відкривається можливість затримувати гроші і нагромаджувати вартість. По-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник товару може продати його не тому, хто в цей час має необхідний йому (продавцеві) товар, а тому, хто в ньому має потребу. За одержані гроші він має можливість вільно вибрати на альтернативній основі необхідний товар, що сприяє розвитку конкуренції серед товаровиробників. По-третє, власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок або взагалі використати їх за іншим призначенням. У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі та ін. Проте і в цих сферах поступово звужується використання функції засобу обігу завдяки проникненню сюди кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою. Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин (здатність перебувати в обігу незалежно від обігу товарів). Гроші як засіб платежу, подібно до засобу обігу, передаються від одного суб’єкта відносин до іншого, тобто здійснюють обіг. Тому коли мова йде про грошовий обіг, то найчастіше мається на увазі функціонування їх і як засобу обігу, і як засобу платежу. Функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підприємства, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т-Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов’язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу. У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього економічного обороту. Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості. Скарб – нагромаджене абстрактне загальне багатство. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком виникнення надлишку продуктів у товаровиробників. Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль – збереження вартості на випадок різних соціальних потрясінь. Згодом замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його, а примітивним формам скарбу стали надавати форму предметів розкоші (естетична форма скарбу). Згодом товаровиробники почали нагромаджувати скарб безпосередньо заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому. Вони передавали свої скарби в борг, розміщували в банках, цінних паперах, що приносило прибуток у вигляді процентів, дивідендів. Крім естетичної форми, продовжується класичне нагромадження скарбу у вигляді брусків дорогоцінного металу, золотих монет тощо. Великі запаси золота зберігаються в державних скарбницях, центральних банках, міжнародних валютно-кредитних центрах, а також у приватних власників. Наприкінці 80-х років державні запаси золота найбільш розвинутих країн з ринковою економікою становили майже 30 тис. т, запаси міжнародних валютно-кредитних установ – понад 6,5 тис., у приватній тезаврації – понад 30 тис. т. Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Виділення функції світових грошей зумовлене особливостями руху вартості на світовому ринку, які визначаються поділом цього ринку державними кордонами. Завдяки такому поділу тут з’являється специфічний суб’єкт економічних відносин – держава, яка представляє інтереси країни в цілому. Тому на світовому ринку виникають економічні суперечності більш високого рівня, ніж на внутрішньому, які впливають і на відносини безпосередніх покупців та продавців. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. Тому багато дослідників взагалі не виділяють світові гроші як окрему функцію, однак не всі національні валюти є вільно конвертованими. І коли економічні суб’єкти таких країн виходять на світовий ринок, то їм потрібні зовсім інші гроші. Раніше функцію світових грошей виконували злитки золота, зараз або стабільні вільноконвертовані валюти (наприклад, долар США), або нові міжнаціональні валюти з такими ж якостями (СДР, ЕКЮ, євро), а роль золота незначна. 3. Властивості грошей. До грошей як реального економічного інструменту економіка висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку суспільних відносин – чим він вищий, тим складніші вимоги пред’являються до грошей. Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специфічних властивостей. Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей:
Стабільність вартості є базовою властивістю грошей, полягає в постійності рівня купівельної спроможності грошей щодо товарів та іноземної валюти. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати позики через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори з тієї самої причини перестають накопичувати вартість у грошовій формі. У міру розвитку потреби в нагромадженні вартості і платіжних відносин суспільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало найстабільнішу вартість. Проте в міру розвитку економіки, формування світового ринку стабільність вартості золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото спричинювали істотні зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до неповноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких можна підтримувати зусиллями держави та міждержавних органів. Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на фінансових ринках, зокрема їх кількості в обороті, зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав. Економічність – властивість, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей. Економічність зростає при переході від золотих (повноцінних) грошей до неповноцінних, до паперових банкнот, безготівкових (депозитних) грошей та електронних грошей. Однак виготовлення сучасних банкнот та монет вимагає досить значних витрат держави, депозитні та електронні гроші теж вимагають певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків). Довговічність полягає у тривалому використанні грошової одиниці. Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх виготовляють з надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, а й у вигляді монет. Натомість депозитні гроші не зношуються в обороті. e.g. В Україні відбувається заміна одногривневих банкнот на одногривневі монети, що значно скоротить витрати на друкування одногривневих купюр, які швидко зношуються і часто замінюються в обороті новими. Монета ж в одну гривню може обслуговувати оборот в десятки разів довше, ніж паперова купюра. e.g. Шоколад і тому подібні товари не стали грошима через короткий термін тривалості. Однорідність – всі екземпляри наявних в обороті грошей є взаємозамінними, мають однакову здатність до обміну, а співвідношення їх реальних цінностей відповідає співвідношенню їх номіналів. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності тощо), оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Цей недолік натуральних грошей був послаблений переходом до золотих грошей. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різний ступінь зношеності. В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші і розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі. Ця тенденція відома в літературі як “Закон Грешема” (за прізвищем англійського міністра фінансів Томаса Грешема у XVIII ст.). З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, оскільки існує різний ступінь довіри до їх емітентів. Якщо довіра до центрального банку вища, ніж до комерційних, то економічні агенти віддаватимуть перевагу готівці перед депозитними грошима як більш надійними. Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кожний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Особливо гостро ця неоднорідність проявляється в умовах хронічної економічної та фінансової кризи, яку переживала Україна в 1992-2000 pp. У цих умовах істотно знизилась надійність комерційних банків, а отже, і довіра до їх депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію структури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки. Проте й до банкноти НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу нагромадження вартості, заміні її вільно конвертованою валютою, насамперед доларом США. Отже, при неповноцінних грошах виникає тенденція, протилежна закону Грешема, що зумовлює витіснення гірших грошей кращими – безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою. Подільність полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити будь-який платіж. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу. Щоб забезпечити таку властивість, гроші виготовляються різних номіналів – від малих до великих, а грошова одиниця ще ділиться на кілька однакових частин, як правило на 100. На цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає можливість при розрахунках розділити грошову одиницю на будь-які частини. Портативність виявляється у високій зручності користування грошима у повсякденному житті. Гроші повинні бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися. В процесі історичного розвитку портативність грошей зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші – банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закінчився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книжка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки ще портативніші, ніж чекові книжки. Загальновизнаність. Гроші повинні мати загальну визнаність. Яскравий приклад недостатньої визнаності – грошові одиниці різних угрупувань після революції 1917 року, різних підприємств в останні роки СРСР. За неповними даними за період громадянської війни було випущено більше 14 тис.найменувань грошових знаків і сурогатів. Іноді за браком паперу гроші друкували на обгортковому папері, картоні, фанері, шовку, етикетках спиртних напоїв. В якості грошей також використовували поштові марки зі спеціальними надрукуваннями. Також досить часто робилася імітація грошей ворогів з образливими написами з метою підриву довіри до них (контррозвідка генерала Денікіна випускала пародію на радянські гроші з малюнками дулі і написами “гроші для дурнів”). Іноді після захоплення запасів грошей ворога на них робилися надрукування і використовувалися далі (“Гоп кума не журись, у Махна гроші завелись. Хто ці гроші не братиме, того Махно дратиме”). Простота ідентифікації. Гроші повинні легко і швидко ідентифікуватися кожним, хто їх використовує, незалежно від зорової пам’яті та розумових здібностей. |
|
Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ” України. Наукове розуміння проблем грошей, грошового обігу, кредитних відносин є необхідною складовою становлення професійних економічних... |
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу |
|
Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки... |
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого... |
|
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА. ГРОШІ Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередню... |
Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники Обладнання: схема «Види грошей», роздавальний матеріал: картки із завданнями для виконання інтерактивних вправ та роботи в малих... |
|
Сутність грошей. Види грошей. Грошова маса та її показники Обладнання: схема «Види грошей», роздавальний матеріал: картки із завданнями для виконання інтерактивних вправ та роботи в малих... |
“ Основи організації фінансів Наявність фінансів передбачає обов'язкове існування грошей. Виконуючи функцію засобу звертання гроші за певний період стають капіталом,... |