Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”

Скачати 1.1 Mb.

Назва	Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”
Сторінка	3/8
Дата	18.03.2013
Розмір	1.1 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Банк > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Обов'язкові резерви – це частка (норма у відсотках) банківських депозитів, яка згідно вимог чинного законодавства чи у відповідності до діючих нормативних актів має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку. Норми обов'язкових резервів в Україні встановлюються НБУ. Їх визначення має за мету:

забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків;
підтримання ліквідності банків;
регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей: за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької – стимулювати.

Зв'язок між банківськими резервами і масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Величина грошового мультиплікатора визначається формулою:

m =

, де m – величина грошового мультиплікатора чи коефіцієнт експансії депозитів; MR – норма обов’язкових резервів.

Цей коефіцієнт показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) наднормативних резервів з даною величиною MR. Щоб визначити максимальну суму нових грошей

, що можуть бути утворені банківською системою на основі даної суми наднормативних резервів (Е), треба помножити Е на коефіцієнт експансії (m). Отримаємо формулу :

= Е m = Е

,

яка визначає ефект кредитного мультиплікатора в реальному грошовому вираженні.

Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг.

Грошовий обіг обслуговують готівкові гроші та гроші безготівкових розрахунків.

Готівка: банкноти і розмінні монети.

Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматись під час розрахунків. Основні канали емісії банкнот :

банківське кредитування господарських суб’єктів, які забезпечують зв’язок грошового обігу з динамікою суспільного відтворення;
банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються на заміну державних боргових зобов’язань.

В Україні функціонують банкноти номіналом 1,2,5,10,20,50 і 100 гривень.

Монети використовують як засіб розмінювання невеликих сум, що перебувають в обігу, і тому їх сумарна вартість незначна порівняно із загальною масою грошей і обмежена потребами населення.

Банкноти і монети потрапляють до населення через комерційні банки, які, всвою чергу, отримують їх від НБУ.

Гроші безготівкових розрахунків не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках. Банківський депозит виступає грошима лише за умови, що з цих депозитів можна зняти гроші за вимогою, виписавши чек, за допомогою пластикової картки чи зняти готівку через банківські автомати.

Використати банківський депозит для розрахунків економічні агенти можуть шляхом виписки векселя, чека, пластикових карток і перерахування.

Форми безготівкових розрахунків:

Платіжне доручення – письмово оформлене доручення клієнта банкові, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зісвого рахунку.

Платіжна вимога – доручення – це розрахунковий документ, який є вимогою одержувача коштів до платника про сплату певної суми через банк.

Акредитив – це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі, безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, предбаченими в акредитиві.

Вексель – письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника вказану і ньому суму платежу після закінчення вказаного терміну.

Чек – письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певній особі, вказаної в ньому суми грошей.

Крім цих форм, ще використовують інкасові доручення та платіжні вимоги.

Досконаліший засіб обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках є пластикові платіжні картки (які є документом, що засвідчує наявність рахунку власника в кредитній установі).

Якщо операції на банківських рахунках здійснюються за допомогою терміналів електронних платежів, то такі гроші називаються електронними.
Тема 4. Грошовий ринок.

Суть і структура грошового ринку.

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції зі сторони різних суб’єктів економіки. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

ПОТОКИ ГРОШОВИХ КОШТІВ

В умовах ринкової економіки виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства витрачають щорічно менше, ніж отримують доходів, тобто з’являються заощадження.

Заощадження – це частина доходів домашніх господарств, яка не використовується на купівлю товарів і послуг, сплату податків та інших боргових зобов’язань. Форми заощаджень: нагромадження у вигляді готівки, вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Фірми позичають гроші, що пов’язано з необхідністю здійснення прямих інвестицій.

Інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Канали фінансового (грошового) ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві групи: канали прямого та непрямого фінансування.

Пряме фінансування здійснюється двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму (капітальне фінансування). Приклад такого фінансування – продаж фірмами акцій.

2) коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик). Приклад – продаж облігацій.

Канали непрямого фінансування – грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників. Фінансові посередники: кредитно-фінансові установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів:

1. Ринок позичкових капіталів: охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості та платності. Об’єкт оперування – не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

2. Ринок цінних паперів: охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися та погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів:

1. Ринок грошей: продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів.

Ринок грошей (монетарний ринок) – мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як специфічний товар.

2. Ринок капіталів: грошові кошти у вигляді середньо- довгострокових кредитів, фінансових активів та акції.

За функціональними ознаками:

1. Міжбанківський ринок: обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Операції на цьому дають змогу банкам отримувати додатковий прибуток, управляти відсотками та банківськими ризиками.

2. Відкритий ринок: ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком.

Суб’єкти грошового ринку: банки, держава, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, які продають та купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання.

Інструменти ринку грошей: скарбничі (казначейські) та комерційні векселі, облігації, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

6.2. Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші.

Монетарна теорія розглядає багатство як один із визначальних чинників попиту на гроші. Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Попит на гоші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші:

1) попит на гроші для трансакцій – індивідууми потребують готівки чи депозитних грошей, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через агрегат М1 і пов’язані з величиною операцій або номінальним ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою відсотка на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми нагромадження своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

2) попит як на активи – таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття “портфеля”. “Портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (P), реальних доходів (Y), норми відсотка (r). Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так :

M_d = f (P, Y, r).

Аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші узагальнемо таблицею.

Попит на гроші

Показники	Зростання динаміки цін (Р)	Зростання реальних доходів (Y)	Зростання альтернативної вартості збереження грошей (процентна ставка)
Номінільний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит
Реальний попит на гроші	Не змінює попиту на реальні залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит

Із таблиці можна виділити три аспекти попиту на гроші , які вважаються важливим напрямом проведення монетарної політики:

1) зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

2) зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

3) більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Механізм формування пропозиції грошей.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку знаходяться економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. Серед них макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, які широко використовуються у визначенні потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Пропозиція грошей (M_s) прямо пропорційна грошовій базі (M_h) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

M_s = M_h

m/

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей називають ще ланкою підвищеної ефективності або “сильних ” грошей.За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьомузагальний обсяг банківських резервів містить суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це резервна категорія, яка включає також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерна особливість – це те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів М0, М1. Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей залишиться незмінною. Зв’язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу визначають за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор - це величини множника, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов’язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або при більш високому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора: він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальноу кількість грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо) від операцій на відкритому ринку.

Тема 5. Грошові системи. Інфляція та грошові реформи.

Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи.

Грошова система - це законодавче встановлена форма організації грошового обігу в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів.

Основні елементи грошової системи:
1) грошова одиниця;
2) масштаб цін;
3) емісійна система;
4) форми грошей;
5) валютний курс;
6) регламентація готівкового та безготівкового обігу.
Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак; служить для вимірювання цін товарів та послуг. Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає історично. До введення власної грошової одиниці в Україні функціонувала грошова одиниця колишнього СРСР - карбованець (рубль), сотою долею якого була копійка. Найменування "рубль" закріпилося за грошовою одиницею Росії відносно пізно - в XVII ст. Становлення державної незалежності України обумовило перехід до найменування стародавньої грошової одиниці, що використовувалась в Київській Русі - гривні*.
* "Гривня" як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ("загривку"). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці "рубль" (карбованець).
Масштаб цін – законодавча фіксація вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли вперше розпочалося карбування монет, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом. Встановлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обігу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення як елемент грошової системи. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в сучасних умовах визначається відповідно до основ формування вартості грошей. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грошима функції міри вартості.
Емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.

Форми грошей – матеріалізована в певному типі загального еквівалента вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівкому обігу. Форми грошей: банківські білети, казначейські білети та розмінні монети. Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законного платіжного засобу на її території. До них відносяться: банківські білети, казначейські білети та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових білетів полягає у механізмі їх емісії - порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фінансів (казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять до сфери обігу в зв'язку з видачею кредиту, його погашення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. В період перебування України у складі СРСР на її території оберталися готівкові знаки всіх трьох видів. Однак відмінність банкнот від казначейських білетів фактично була формальною. В зв'язку з відсутністю казначейства всі грошові знаки випускалися в обіг Держбанком СРСР. Вказана різниця в найменуванні паперових грошових знаків підлягала ліквідації згідно з законодавством про банки і банківську діяльність в СРСР. Але заміна одно-, трьох- та п'ятикарбованцевих казначейських білетів зразка 1961 р. не була завершена. Питання про види готівкових грошових знаків та їх платіжність нині вирішує кожна з незалежних держав, що входили до складу колишнього СРСР.
Валютний курс - це співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Він представляє собою своєрідну "ціну" валюти однієї країни, виражену у валютах інших країн. В залежності від типу грошової системи валютний курс може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів.
Регламентація готівкового та безготівкового обігу містить визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках в банках та небанківських кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей, що знаходяться на рахунках ("грошей безготівкової о обігу" або "електронних" в умовах проведення платежів на базі електронно-обчислювальної техніки), визначаються державою через регламентацію безготівкового обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські установи. Однак безпосереднє регулювання грошового обороту здійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання характеризується побудовою самої банківської системи - її організацією за однорівневим чи дворівневим принципом. Кожна держава, пристосовуючи грошову систему до своїх інтересів, визначає орган, який здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання. Таким органом за традицією виступає центральний банк, в Україні - Національний банк України.
Сучасна грошова система характеризується наступними загальними рисами:
- відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;
- переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які за своєю природою небагато чим відрізняються від паперових грошей;
- збереженням в грошовому обігу декількох країн поряд з кредитними грошима паперових грошей у формі казначейських білетів;
- випуском банкнот в обіг з метою кредитування господарства, держави, а також приросту офіційних золотих і валютних резервів;
- розвитком та розширенням в грошовому обороті безготівкових розрахунків при одночасному скороченні готівкових;
- посиленням державного регулювання грошового обороту в зв'язку з постійним порушенням базового принципу грошової системи - відповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом	Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки...
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу	Доц. Решетник Н.І. Питання до екзамену з курсу «Фінанси, гроші та... Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії	Кафедра фінансів Гроші та кредит «Гроші та кредит» допоможуть студентам закріпити знання теоретичних положень дисципліни, сформувати відповідні вміння і навички з...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...	Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та...	Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання