|
|
Скачати 1.1 Mb.
|
|
Облікова ставка відсотка формується на базі надання центральним банком позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий термін і під заставу державних цінних паперів. Коли КБ бере позику в ЦБ, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам. Облікова ставка відіграє опосередковану функцію – визначає КБ вартість кредитів ЦБ. Якщо облікова ставка відсотка знижується, то в КБ виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки. Фіскально-бюджетна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Основні функції фіскально-бюджетної політики: перерозподіл національного доходу; нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм. Дискреційна фіскально-бюджетна політика – політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Основні засоби – зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм “трансферного типу” ( перерозподільчих); циклічні зміни рівня податкових ставок. Недискреційна фіскально-бюджетна політика – це пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків. У сфері державного регулювання ринкової еконміки є необхідність застосування цілісної внутрішньозбалансованої системи заходів фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні допустимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу. Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції. Однак деціцит державного бюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно відображається на формуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції. Джерела покриття дефіциту державного бюджету: збільшення кількості грошей; збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів цетрального банку; позики в зовнішніх кредиторів. Тобто для покриття дефіциту державного бюджету держава може друкувати гроші, робити позики або витрачати свої валютні резерви. "Сеньйораж" і монетизація бюджетного дефіциту. Сеньйораж - це дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші. Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казначейства) можуть бути : центральний банк, комерційні банки, домашні господарства, іноземці (як приватний, так і суспільний сектори). Монетизація бюджетного дефіциту – це купівля центральним банком державних боргових зобов'язань. Вона призводить до інфляції. У країнах з високою інфляцією населення, як правило , не купує нових державних боргових зобов'язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії. Інфляція: суть, форми вияву, причини та наслідки. Інфляція –знецінення грошей, яке проявляється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу гошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями. Форми вияву інфляції:
Причини інфляції:
Види інфляції: 1) залежно від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів:
2) залежно від зростання цін за товарними групами: - Збалансована інфляція – визначається пропорційно ю зміною цін на різні товари; - Незбалансована інфляція – визначає зміну цін різних товарів стосовно один до одного в різних пропорціях; 3) залежно від ступеня передбачення :
4) від розповсюдження інфляційних процесів:
Імпортована інфляція - виникає в разі підвищення цін на імпортовані товари за умови твердого валютного курсу. Стагфляція – інфляція, яка супроводжується стангнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття). Показники інфляції дають кількісну оцінку інфляційних процесів. Це індекс зростання цін, індекси споживчих цін та індекси цін виробників. Наслідки інфляції: 1. Зниження життєвого рівня населення у формах: а) зниження реальної вартості особистих заощаджень; б) скорочення поточних реальних доходів. При цьому поточні реальні доходи населення знижуються навіть за умови індексації, оскільки протиінфляційні компенсації відстають від темпу зростання цін (при гіперінфляції важко передбачити рівень зростання цін) і не покривають скорочення доходів наслення. 2. Ефект інфляційного оподаткування (зниження реальної вартості накопичених грошей). 3. Падіння виробництва як результат зниження стимулів до праці та розширення виробництва. 4. Некерована інфляція порушує управління економікою в цілому. Протиінфляційні заходи:
Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ. Грошові реформи – повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.Головна функція грошової реформи – стабілізація грошового обігу.Типи грошових реформ: Формальний – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилучення функціонуючої. З деномінацією грошового обігу – головна мета це заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін. Конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього) – використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові. Грошові реформи є тривалими і проводяться, як правило, декілька років. Тема 6. Необхідність і сутність кредиту. Види, функції та роль кредиту. Необхідність кредиту. Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу. Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин. Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу. В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тісно пов’язана з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій. Економічні передумови кредиту у ринковій економіці: наявність тимчасово вільних коштів у кредитора; наявність майбутніх доходів у позичальника. Необхідність: коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку; виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу. Завдяки кредиту:
Сутність кредиту. Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності. Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткого доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин. Кредит – специфічний вид економічних відносин, грунтується на мобілізації і нагромадженні тимчасово вільних коштів і формуванні з них позикового капіталу, виступає у формі передачі кредитором певної суми капіталу у тимчасове користування позмчальнику на умовах поверненості, строковості і платності. Основні характеристики кредиту: поверненість, строковість, платність. Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці є :
Об’єкт та суб’єкти кредитних відносин. Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Суб’єкти: кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності. Позичальник – сторона, що одержує позику. Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту. В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків. Кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій. Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби. Дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо. Кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді. Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права. Економічні відносини між сторонами кредитної угоди мають своїм об'єктом грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва. Теоретичні концепції кредиту. В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники (А.Сміт (1723 - 1790), Д.Рікардо (1772-1823)) вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин. Основні постулати:
Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії. Представник Дж. Ло (1671 -1729). Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит. Кредит є обов'язковим атрибутом народного господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів. Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб уникнути марного нагромадження грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно в розширених масштабах. Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність їх лише характеризує факт вивільнення коштів в одній ланці народного господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин. Капіталотворча теорія згодом отримує розвиток у теорії монетаризму (М.Фрідмен, А.Бернс, О.Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосовувати кредитну ректрикцію чи експансію. |
|
1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом |
Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки... |
|
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу |
Доц. Решетник Н.І. Питання до екзамену з курсу «Фінанси, гроші та... Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття |
|
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії |
Кафедра фінансів Гроші та кредит «Гроші та кредит» допоможуть студентам закріпити знання теоретичних положень дисципліни, сформувати відповідні вміння і навички з... |
|
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
|
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та... |
Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого... |