Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”

Скачати 1.1 Mb.

Назва	Суть і функції грошей. Предмет і завдання курсу “ Гроші і кредит ”
Сторінка	2/8
Дата	18.03.2013
Розмір	1.1 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Банк > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8

Тема 3.Грошовий обіг і грошова маса, що його обслуговує.

Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки під час суспільного відтворення.

Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий обіг.

Грошовий обіг (оборот) – рух грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу. Здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівкових розрахунків.

На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуаль-ного капіталу. Гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення : у виробництві, розподілі, обміні, споживанні. Його ще називають сукупним грошовим обігом. Гроші у ньому функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Суб’єкти грошового обігу: всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту.

Групи суб’єктів грошового обігу:

1.Фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП;

ВНП (валовий національний продукт) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва.

ВНП = ВВП + чисті іноземні факторні доходи з-за кордону (ЧІФД). ЧІФД – це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном і доходами іноземців, отриманими на території цієї країни.

ЧНП (чистий національний продукт) = ВНП – Амортизація (зношування основних фондів).

Національний дохід = ЧНП – непрямі податки на бізнес. (НД – це макроекономічний показник сукупних доходів всього населення даної країни за певний період).

Непрямі податки на бізнес – це різниця між цінами, за якими купують споживачі і цінами, за якими продають фірми (податок на додану вартість, акцизи, імпортні мита, податки на монопольні види діяльності).

2.Домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

3.Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту,здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

4.Фінансові посередники - суб’єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим обігом взаємопов’язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:

Ринок продуктів – на якому реалізується створений фірмами національний продукт;
Ринок ресурсів –на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);
Фінансовий ринок – де реалізуються вільні грошові кошти;
Світовий ринок – через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із “зовнішнім світом”.

Залежно від призначення у відтворювальному процесі всі розрахунки і платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в кілька великих потоків.

Поняття грошового потоку та критерії класифікації цих потоків.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

У схемі сукупного грошового обігу виділено такі окремі грошові потоки:

1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

2) оплата урядовими органами праці державних службовців;

3) трансфертні платежі – всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік.

Значна частина витрачається домашніми господарствами на споживання: оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку.

Певну частину доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків.

Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу – це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі “фірми”.

(Кон’юнктура ринку- система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін і рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому, фінансовому та інш.) загалом чи на окремих його сегментах. На стан к.р. впливають розвиток продуктивних сил, рівень товарного виробництва, обсяги експортно-імпортних операцій, умови формування попиту населення та його обсяги, рівень доходів населення , рівень цін та інше). Для К.Р. притаманні чотири стадії (кон’юнктурний цикл) : зростання кон’юнктури, кон’юнктурний бум, послаблення кон’юнктури, спад кон’юнктури. К.Р. може бути сприятливою, коли ринок збалансований, і несприятливою – за умов розбалансованості ринку).

Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, у схемі вказані потоки, що зв’язують внутрішній обіг України зі світовим ринком: оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом; надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту; чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий; чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.

Потік (національний продукт) виявиться меншим від потоку (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку одержанням позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).

Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється розміщенням одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій.

Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов’язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

Потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);
Потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін’єкцій повинні вирівнюватись.

Структура грошового обігу.

Структурують грошовий ринок на три сектори: грошового обігу, фінансовий, кредитний.

Грошовий обіг характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. При цьому гроші у своєму русі постійно віддаляються від вихідного пункту.

Фінансовий охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення і використання грошових коштів.

Кредитний – перерозподіл грошей між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий і готівковий.

Відмінності готівкового та безготівкового обігу

ГОТІВКОВИЙ ОБІГ

БЕЗГОТІВКОВИЙ ОБІГ

Здійснюється через оплату придбаного і боргових зобов’язань законними платіжними засобами – банківськими білетами та розмінною монетою.
Обслуговує переважно відносини, пов’язані зі сферою особистого споживання

Здійснюється шляхом оплати придбаного і погашення боргів шляхом перерахування грошових сум на рахунки, відкриті учасникам грошового обороту в банках, без використання грошей у готівковій формі.
Обслуговує в основному підприємства та організації

Переваги безготівково обігу порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється обіг грошей, рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його.

Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів грошового обігу в певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Основні принципи формування грошових агрегатів:

Грошова масса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні.

Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується і виконує функцію збереження вартості.

Сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Для країн з розвинутою ринковою економікою характерні такі грошові агрегати.

Агрегат М1 містить найбільш ліквідні грошові елементи:

Готівка (банкноти – особливий різновид кредитних грошей, емісію яких здійснює центральний банк, казначейські білети - пов’язані з фінансуванням дефіциту державного бюджету; розмінні монети);
Банківські вклади до запитання (трансакційні депозити).

Агрегат М2 містить грошові форми агрегату М1 і строкові та ощадні вклади у комерційних банках.

Агрегат М3 містить грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах та інші види фінансових активів. В окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який містить М3 + банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери та інше. Вважається, що агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до методу:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (валютні заощадження);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.

Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона містить М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ.

Швидкість обігу грошей.

Швидкість обігу грошей – це показник переходу грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує скільки в середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

З рівняння Фішера: V = PQ / М, де Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізуються; P- рівень цін товарів і послуг; М – маса грошей, що перебуває в обігу.

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або кількістю оборотів певної грошової одиниці за певний період часу, або тривалістю одного обігу.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;
збалансованість попиту і пропозиції на ринку;
рівень розвитку маркетингу;
рівень інфляції;
рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси., тобто у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростає. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

Закон кількості грошей, що необхідні для обігу.

Закон грошового обігу: протягом даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Зміст цього закону можна виразити рівнянням:

К_ф = К_н, де К_ф – фактична маса грошей в обігу;

К_н – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей. Якщо К_ф

К_н, в обігу з’являються зайві гроші , і навпаки.

З рівняння Фішера : кількість грошей необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці : М_d = PQ / V, де P – абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; V – швидкість обігу грошей.

У країнах з розвиненою ринковою економікою врахування вимог закону К_н здійснюється на основі визначення стану грошового обігу, тобто фактичної міри збалансованості К_ф і К_н та розробки і впровадження в життя відповідної кредитної та бюджетної політики.

Збалансованість К_ф і К_н є важливою умовою забезпечення сталості грошей. Через механізм виведення з рівноваги К_ф і К_н на сталість грошей впливають фактори їх кількості і швидкості обігу. Вони безпосередньо впливають на величину К_ф, постійно збільшуючи її щодо К_н. Це Пояснюється прагненням емітентів одержати додаткові грошові ресурси за рахунок нового випуску грошових знаків, а з іншого - прискоренням обігу грошей внаслідок удосконалення організації й автоматизації грошового обігу.

Механізм поповнення маси грошей в обігу.

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією. Емісія буває первинна (емісія грошей - здійснюють центральні банки) і вторинна (емісія депозитних грошей комерційних банків). Згідно закону України “Про банки і банківську діяльність” НБУ – емісійний центр, має монопольне право на випуск грошей в обіг. Центральний банк має виняткове право на здійснення банкнотної емісії. Банкнотна емісія має кредитний характер, тобто кожному впровадженню в обіг певної суми банкнотних знаків на рахунку в центральному банку має відповідати певна кредитна позиція - чи то кредит уряду, чи комерційному банку, чи зарубіжні активи.

Інший канал поповнення маси грошей в обігу - система обслуговування бюджетного боргу: грунтується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних боргових зобов’язань. Продаючи цінні папери, держава позичає гроші у суб’єктів фінансового ринку й оформляє ці позики як державний борг країни. Купуючи державні зобов’язання, центральний банк створює “базу” для наступної депозитної емісії комерційних банків, що призводить до зростання в обігу грошової маси. Якщо цінні папери держави розміщуються поза емісійними установами, то приріст державного боргу не впливає на пропозицію грошей. Відбувається лише перерозподіл кредитних ресурсів і позикового капіталу.

НБУ здійснює також емісію грошей у разі купівлі іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит.

Комерційні банки (як емітенти грошової маси) утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Коли банки надають позику, кредитна маса зростає, коли ж отримана позика повертається – зменшується. Такий ефект емісії грошей має місце, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому разі державні зобов’язання перетворюються в платіжні засоби. Додаткова емісія грошей можлива також шляхом придбання банком іноземної валюти. І навпаки, продаж державних цінних паперів чи продаж іноземної валюти означатиме зменшення грошової маси. Механізм утворення грошей комерційними банками можна показати таким чином: приймаючи різні види внесків на свої поточні рахунки комерційні банкм зобов’язуються повернути з виплатою певного відсотка клієнтам їх внески в певні строки. Деяку частку (пр. 20% від загальної суми депозитів) комерц. Банки повинні зберігати в центральному банку як обов’язкові резерви. Решта (80 %) залучених коштів становитимуть кредитні ресурси банку.

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі:

1. Суть, походження та форми грошей. Гроші Гроші – специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом	Тема 1 Сутність, функції та види грошей Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки...
ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І ГРОШОВОГО ОБІГУ Основні поняття та категорії Активні гроші Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу	Доц. Решетник Н.І. Питання до екзамену з курсу «Фінанси, гроші та... Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
Питання до екзаменаційних білетів Предмет та завдання курсу “Економічна історія”. Суспільні функції економічної історії	Кафедра фінансів Гроші та кредит «Гроші та кредит» допоможуть студентам закріпити знання теоретичних положень дисципліни, сформувати відповідні вміння і навички з...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...	Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
1. Необхідність і суть макроекономічного регулювання. Предмет та... Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та конкурентної політики від 24 грудня 2008 р., протокол №8 та...	Конспект на тема уроку Мета: розглянути функції грошей, види грошей, сучасні форми грошових розрахунків, забезпечити розуміння учнями ліквідності будь-якого...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання