|
|
Скачати 0.55 Mb.
|
|
Анкета для виявлення обдарованих дітей Уважно прочитайте й позначте ті характеристики, які притаманні даній дитині: 1. Має великий обсяг інформації. 2. Багатий словниковий запас. 3. Перенесення засвоєного на новий матеріал. 4. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків. 5. Уміння робити висновки. 6. Участь у розв’язуванні складних проблем. 7. Уміння вловлювати складні ідеї. 8. Чутливість до протиріч. 9. Використання альтернативних шляхів пошуку інформації. 10. Аналіз ситуації. 11. Уміння передбачити наслідки. 12. Уміння міркувати. 13. Використання ідей на практиці. 14. Здатність до перетворень. 15. Критичність мислення. 16. Швидкість мислення. 17. Багата уява. 18. Гнучкість мислення. 19. Здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове. 20. Висока допитливість. План - схема спостереження за діяльністю обдарованих дітей під час уроку й позакласної діяльності Клас, дата __________________________________________________________ Прізвище учня_______________________________________________________ Назва заходу_________________________________________________________ І. Характер запропонованих і обраних завдань 1. Складність: а) складні (вищі від вимог для даного віку); б) середні (відповідають вимогам); в) прості (нижчі від вимог). 2. Елементи творчості: а) творчі завдання (оригінали); б) напівтворчі (з частковою самостійністю думки учня, частковою раціоналізацією і деякими відхиленнями від шаблону); в) нетворчі (без відхилень, за раніше відомим зразком). ІІ. Якості особистості, активовані в діяльності 1. Пізнавальна активність: а)активний (ініціативний) рівень (висока пізнавальна активність та ініціатива); б)виконавський рівень (завдання виконуються старанно, в повному обсязі, але без ініціативи); в)пасивний рівень (пасивність у діяльнісному процесі, яка доходить до повної байдужості, відсутність інтересу й старанності). 2.Самоконтроль (вольова саморегуляція): а)високий рівень (висока самостійність та відповідальність за доручену справу, не потребує опіки); б)середній рівень (самостійність занижена, учень звертається по допомогу, потребує вказівок); в)низький рівень (відсутність самостійності, потребує повного контролю й «підштовхування»). 3.Активність мислення: а)творчий рівень (висока питома вага дивергентності мислення, учень намагається відійти від шаблону, проявляє нестандартність, творчість, винахідливість, оригінально розв’язує проблеми); б)репродуктивно-варіативний рівень (учень вносить часткові зміни до зразка, шаблона, шукає варіанти заданої програми діяльності); в) репродуктивно-стандартний рівень (точне копіювання завдань, схем і правил, робота за зразком). Здібності та вміння обдарованих дітей, які необхідно розвивати (поради вчителю-предметнику) І. Пізнавальні здібності та навички: - володіння великим обсягом інформації - багатий словниковий запас - перенесення засвоєного на новий матеріал - встановлення причинно-наслідкових зв’язків - виявлення прихованих залежностей та зв'язків - уміння робити висновки - уміння інтегрувати та синтезувати інформацію - участь у розв’язанні складних проблем - організація інформації - вміння вловлювати складні ідеї - вміння помічати незначну різницю - чутливість до протиріч - використання альтернативних шляхів пошуку інформації - аналіз ситуації - уміння оцінювати як сам процес, так і результат - уміння передбачити наслідки - уміння мислити, будувати гіпотези - застосування ідей на практиці - здатність до перетворень - критичність мислення - висока допитливість ІІ. Творчі здібності:
ІІІ. Особливості емоційної сфери • реалістична Я-концепція • повага до інших • емфатичне ставлення до людей • терпимість до особливостей інших людей • схильність до самоаналізу • терпиме ставлення до критики • готовність ділитися речами • наполегливість у мисленні та поведінці • відсутність нетерпіння в очікуванні винагороди • схильність до змагання • почуття гумору • чутливість до аналізу моральних проблем • упевненість у своїх силах та здібностях • внутрішня мотивація. Як навчати обдарованих дітей ? Вирішуючи проблему навчання обдарованих дітей, необхідно визначити, в якій формі прояву ми сподіваємось побачити обдарованість у наших учнів, тому що, обдарованість може виявлятися:
Розроблено три основних підходи до навчання й розвитку обдарованих дітей: а) дидактичний, коли творче навчання ви добудовується в напрямку розширення й поглиблення навчального матеріалу відповідно даному типу обдарованості; б) дидактично-психологічний, що поєднує високий рівень предметного навчання з психологічними уроками розвитку здібностей та особистості учня; в) психологічно-дидактичний (чи психодидактичний), для якого характерне пріоритетне використання психологічних основ розливальної освіти як вихідної підстави для побудови навчально-виховного процесу й освітнього середовища загалом. Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:
Творчі методи під час викладання спрямовані на:
Організація домашньої роботи для обдарованих дітей Великою проблемою для обдарованих дітей є переобтяження домашніми завданнями. Талановита, здібна дитина увесь час прагне до улюблених занять, її часто неможливо переключити на відпочинок, фізичні вправи чи гру. До того ж це, як правило, людина дуже відповідальна, яка намагається все ретельно виконати. Додайте до цього педагогічну безпорадність батьків, економічні негаразди, екологічну ситуацію. Через постійні перенавантаження під час навчання відбувається не розвиток, а руйнування здоров'я і таланту молодої людини, а звідси - гіркі розчарування батьків і дітей, марні сподівання держави відновити інтелект нації. Застосування домашнього завдання спрямоване на: • засвоєння нових знань (теоретичне); • формування навичок і вмінь (емпіричне); • застосування знань, навичок і вмінь (практичне); • узагальнення і систематизацію (узагальнююче); • підготовку до засвоєння нових знань (пропедевтичне); • проективне домашнє завдання. Не завжди домашнє завдання доцільно давати наприкінці уроку. Як його підсумок домашнє завдання доцільне тоді, коли за змістом матеріал домашньої роботи тісно пов'язаний з класною, слугує поглибленню, розвитку або застосуванню домашнє завдання даються проекти, дослідження, твори, складні математичні та фізичні задачі. Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатися до розв'язку проблеми. Як свідчать дослідження дидактів, ефективними є прогностичні пізнавальні задачі як засіб розвитку пізнавальної самостійності учнів. Тематичне домашнє завдання дається до всієї теми, щоб учні самостійно спланували його виконання. Воно містить необхідні вправи і практичні роботи. Спершу вчитель пояснює особливості кожного типу і виду домашнього завдання, оптимальну технологію виконання, дає поради учням із різними інтересами, здібностями, темпом навчання, характером мислення, пам'яті. Тематичні домашні завдання передбачають консультації вчителя, лаборанта. Нетрадиційною формою домашнього завдання є «акордна», яка має характер «занурення» в проблему, коли треба сприйняти й осмислити великий за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М. Щетініна). Варіативні (альтернативні) домашні завдання потребують додаткової творчості учнів. ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ Критерії, що мотивують організацію навчально-виховного процесу в роботі з обдарованими дітьми: 1. Обдаровані діти намагаються в процесі навчальної діяльності набути нових знань. Високі вимоги, які дають шанс на подальший розвиток, приймаються більш охоче, ніж занижені. 2. Обдаровані діти боляче переносять зміни в їх навчально-виховній діяльності в класі, коли вони проводяться без їхнього відома, без урахування їхньої думки. 3. Обдаровані діти гостро реагують, якщо їх старання призводять до того, що їх ще більше завантажують. 4. Кожній обдарованій дитині треба надавати інформацію про якість особистої праці. Причому вона повинна бути оперативною, щоб учень міг внести корективи у свої дії. 5. Успіх без визнання призводить до розчарування. 6. Кожна обдарована дитина хоче показати, на що вона здібна. 7. Кожна обдарована дитина прагне до успіху – це реалізовані цілі. В досягнення цих цілей вона вкладає багато особистої енергії. 8. Обдаровані діти відчувають радість від навчальної діяльності, задовольняючи свою потребу в особистій причетності до результатів праці. Вони хочуть, щоб їхні дії були важливі для когось конкретно (для вчителя, батьків, суспільства тощо). Основні вимоги до педагогів, що працюють зі здібними учнями:
РОЗДІЛ ІІІ. Програма психолого-педагогічного пошуку обдарованих дітей Мета програми:
Зміст програм для обдарованих дітей має:
Під час розробки спеціалізованих програм слід враховувати не лише кількісне збагачення навчально-виховного матеріалу, а й спрямованість їх на індивідуалізацію навчання та виховання. Складаючи індивідуальні плани, слід враховувати ступінь та міру саморозкриття, самовираження дітей у стосунках, задоволення потреб у новій інформації; психологічну та комунікативну адаптованість; враховувати інтереси дітей; можливість прискореного навчання. Дана програма складається із 7 етапів: 1 етап: необхідно провести низку заходів, спрямованих на вивчення інтересів і початкового рівня розвитку дітей за допомогою анкетування вчителів, дітей, батьків, інтерв’ювання дітей і батьків, вивчення та аналіз результатів академічних досягнень учнів, результатів їхньої творчої роботи. На цьому етапі визначається коло учнів, які відрізняються від однолітків здібностями та поведінкою.
При розробці процедури обстеження психічного розвитку обдарованих дітей необхідно враховувати:
1.4. Критерії відбору:
1.5.Підготовка педагогічного колективу:
2 етап: тестування дітей учителями. Педагоги повинні використовувати для пошуку та диференціації здібних, обдарованих, талановитих тести класного вжитку, які складаються вчителями - предметниками та застосовуються для визначення рівня знань або вмінь учнів з конкретних навчальних дисциплін. 3 етап: визначення рівня загального розумового розвитку дітей за допомогою стандартизованих тестів здібностей та тестів загального розумового розвитку, що грунтуються на початковому матеріалі. На даному етапі оцінюється і ранжуються академічні досягнення учнів. 4 етап: використання психологічних тестів. Оцінюється рівень розвитку пізнавальних процесів: пам’ять, мислення, увага, уява, сприймання, відчуття, мовлення. Визначаються типологічні властивості нервової системи, функціональної асиметрії великих півкуль, характерологічні якості особистості, встановлюються індивідуальні відмінності учня щодо вікових норм. Не заперечуючи ефективності психометричних тестових методик для виявлення обдарованих дітей та оцінки розвитку їхніх здібностей, ми усвідомлюємо, що жодна з них не дає повної картини психічного розвитку дитини і достатньої впевненості у надійності оцінки обдарованості. На наш погляд, головним недоліком використовуваних діагностичних методів (насамперед, тестів) є їхня орієнтованість на результат. У той же час процесуальна сторона цієї діяльності, яка власне й визначає можливість бути обдарованим, залишається поза увагою подібних методик. Виникає запитання: а чи можна і як проникнути у процесуальну сферу здібностей людини, щоб від діагностики відбору (за рівнем досягнень) перейти до діагностики прогнозу й розвитку. Одним із методів, які дають змогу працювати саме з процесуальною сферою здібностей, є навчально-ігрові методи і психологічний тренінг. Використання цих навчально-ігрових і тренінгових методів особливо доцільне у процесі вирішення таких завдань: - виявлення прихованих здібностей обдарованих дітей і можливостей їхнього розвитку; - подолання емоційних, особистісних та інших психологічних бар’єрів, які ускладнюють вияв творчої природи обдарованої дитини; - розвиток різних видів обдарованості; - професійна й особливо особистісна підготовка педагогів і психологів, які працюють з обдарованими дітьми. 5 етап: індивідуальне тестування дітей з підвищеними розумовими здібностями за результатами (1-4 етапів) психологом. Оцінюється і прогнозується рівень інтелектуальних, творчих, психологічних здібностей та академічних досягнень учнів. Використовуються адаптовані психологічні тести інтелекту. 6 етап: аналіз результатів діагностування на попередніх етапах (1-5) для визначення видів обдарованості досліджуваних дітей. Вивчаються умови, що необхідні для розвитку обдарованих дітей. 7 етап: розробка конкретних індивідуальних програм розвитку особистості обдарованої дитини з її психолого-педагогічним забезпеченням. Шляхи розвитку творчості, обдарованості учнів:
РОЗДІЛ ІV. Рекомендації для роботи з обдарованими дітьми при викладанні природничо-математичних навчальних дисциплін. І. Рекомендації для створення соціально-сприятливих умов розвитку обдарованих дітей. 1. Створення сприятливих фізіологічних умов: а) забезпечення стану стабільності і спокою; б) усунення факторів, які відволікають. 2. Створення атмосфери розуміння і чуйності. 3. У взаємостосунках дорослим дотримуватися особистісно-орієнтованих напрямків, а саме: а) відрізняти вчинок від особистісних якостей дитини; б) не припускати авторитарного нав'язування своєї думки і суджень; в) уникати засудження, мотивувати діяльність позитивною установкою на учня. II. Рекомендації для розвитку інтелектуальної сфери і творчого росту обдарованої дитини. 1. Оновлювати й поповнювати теоретично-інформаційний потенціал. 2. Розширювати прийоми теоретичного, абстрактно-логічного мислення. 3. Формувати вміння бачити цілісну картину світу через усвідомлення природних, соціальних і наукових взаємозв'язків, теоретичних і практичних положень різних наук. 4. Розвивати варіативність, гнучкість мислення. 5. Залучати до розв'язування нестандартних задач, творчих проблем, які вимагають раціоналізаторських підходів. 6. Заохочувати оригінальність підходів у розв'язуванні задач, спонукати до створення власних теорій і моделей, розвивати технічно-конструкторські навички. ІІІ. Рекомендації для створення сприятливих міжособистісних стосунків у колективі. 1. Формувати адекватну самооцінку. 2. Формувати комунікативні навички, залучати до позакласної роботи. 3. Сприяти формуванню доброзичливої атмосфери в класі щодо обдарованих дітей. IV. Рекомендації для розвитку інтелектуальної сфери і творчого росту обдарованої дитини. 1.Сприяти розвитку пізнавальних інтересів пріоритетного напрямку, при цьому створювати сприятливий фон щодо інших предметів основного програмного курсу. 2. Формувати й розвивати конвергентне мислення на основі розвитку ораторського мистецтва, риторики, досліджень різного типу, на основі встановлення причинно-наслідкових зв'язків, пошуково-дослідницької роботи, умінь і журналістських навичок, складання ігрових програм, пошуку різних форм діяльності. 3. Формувати і розвивати дивергентне мислення на основі уміння емпатійно вживатися в образ героїв, предметів, подій, написання творів, есе, роздумів тощо від імені героя; на основі уміння інсценувати художні твори, описування емоційно-художньої сфери; на основі поєднання і створення нових образів через збагачення власного досвіду знань і почуттів, завдяки розкриттю всіх каналів доступу інформації. Залучати до "мозкових атак", дискусій із метою уміння сприймати різні погляди. 4. Практикувати індивідуальні творчі роботи зі складання прогнозів моделей досліджень художньо-естетичних, історико-правових проблем. V. Рекомендації для розвитку й формування сприятливих міжособистісних стосунків у колективі. 1. Формувати адекватну самооцінку. 2. Формувати комунікативні навички на основі гуманітарних знань. 3.Сприяти формуванню доброзичливої атмосфери в класі щодо обдарованих дітей. Методи психічної саморегуляції (рекомендації для обдарованих дітей щодо самостійного впливу на свій емоційний, душевний і фізичний стан) 1. Релаксаційно-дихальна гімнастика - Дихайте нормально, одночасно стежте за тим, які частини тіла беруть у цьому участь і в якій послідовності. - Підведіться або сядьте, випрямивши спину. Вдихайте повітря носом так, щоб спочатку заповнити ним нижню частину легень (можете випнути живіт), потім середню частину легень (при цьому у вас збільшується живіт) і насамкінець ніби під ключицею. - Після вдиху на деякий час затримайте дихання. - Потім повільно видихайте носом так, щоб звільнити легені в тій самій послідовності, у якій ви наповнювали їх, вдихаючи повітря, тобто почніть із живота. Намагайтеся видихати глибше, особливо животом. Зробіть перерву, коли видихати буде нічого. 2. Релаксація Знайдіть для себе спокійне місце, де ніщо вас не турбуватиме.
Систематичність важлива особливо на початку: що регулярніші заняття, то кращий ефект. 3. Методи психологічної корекції Методи психологічної корекції спрямовані на зміну тих рис характеру і способів поведінки, що сприяють виникненню й підтримці емоційного напруження. Такими рисами характеру є, наприклад, дратівливість, заздрісність, пихатість, сором’язливість, невміння знаходити порозуміння з людьми, некритичне ставлення до себе, мстивість. Подібні риси характеру підвищують емоційне напруження, бо породжують конфлікти з іншими, перешкоджають встановленню взаєморозуміння, розкриттю здібностей і досягненню поставленої мети. РОЗДІЛ V. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ САМОСТІЙНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ НЕСТАНДАРТНИХ ЗАВДАНЬ З ФІЗИКИ, АСТРОНОМІЇ Зростання соціальної ролі особистості, реалізація гуманістичної педагогіки співробітництва, партнерства, співтворчості, швидкий розвиток техніки і технологій висувають нові вимоги до навчання і виховання національно-свідомої і високоосвіченої людини. Усе це вимагає нових підходів до змісту й організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі і передбачає перехід від навчально-дисциплінарної моделі організації педагогічного процесу до моделі особистісно-розвивальної, за якої індивідуальність школяра стала б основою виховного процесу і кожна особистість сприймалася б як творча індивідуальність. У зв’язку з цим набувають нового значення проблеми розвитку формування мотивації та пізнавального інтересу, активізації навчально-пізнавальної діяльності, самостійності, творчої активності учня і вчителя, організації контролю і самоконтролю, практичного застосування здобутих знань у житті. У шкільній практиці однією з особливо актуальних стає проблема вибору найефективніших форм організації навчальної діяльності учнів для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Навчання учня спонукається сукупністю мотивів, серед яких є домінуючі, допоміжні й слабкопомітні. Від сили й характеру впливу певного мотиву на діяльність особистості залежить міра індивідуальної значущості навчання для учня. А найважливішим мотивом при цьому виступає пізнавальний інтерес, який є основою активної самостійної діяльності учня у навчанні, його ставлення до навчання взагалі. Пізнавальний інтерес є одним із найважливіших факторів навчального процесу, вплив якого незаперечний для створення світлої і радісної атмосфери навчання і для інтенсивності перебігу пізнавальної діяльності учнів. У ньому виявляється єдність об’єктивної і суб’єктивної граней пізнавальної діяльності. Учитель - одна з центральних фігур у навчально-виховному процесі. Професія вчителя вимагає від людини прояву творчих здібностей, оскільки кожен учень - це окремий індивід зі своїм світоглядом, своїм характером, і тому до кожного з них треба знайти свій підхід. Навчання людини зводиться не лише до накопичення фактів, а, перш за все, до уміння знаходити самому потрібні знання, бачити в них проблеми, вміти їх розв’язувати і, як результат, уміти застосувати їх на практиці. Це висуває принципово нові вимоги до вчителя, оскільки лише його творча особистість, глибокі знання свого предмета і методики його викладання здатні привести до перебудови сучасної загальноосвітньої школи у напрямку її гуманітаризації, направленості на особистість. Тому перед сучасним педагогом стоїть важливе завдання: розв’язувати складні педагогічні проблеми в умовах постійного творчого пошуку. У зв’язку з цим постає проблема розвитку пізнавальної активності учнів у принципово нових соціально-економічних, ринкових умовах розвитку суспільства. Творчість людини є методом самовираження особистості, методом впровадження своїх думок, фантазій, гіпотез у практичній діяльності. Творчість людини - це вміння реалізувати свої теоретичні знання і практичний досвід у розв'язуванні конкретної проблеми, причому новим, оригінальним способом. Розвиток творчих здібностей відбувається на основі знань, умінь і навичок, які людина набула під час вивчення загальноосвітніх дисциплін та в процесі трудового навчання, а також на основі життєвого досвіду. Впливаючи на відповідні важелі, можна керувати процесом розвитку творчих здібностей особистості. У результаті аналізу навчально-виховного процесу постає проблема недостатнього вивчення предмета: учень може добре знати матеріал, але не може відповісти на «нестандартні» запитання. Це говорить про те, що він володіє знаннями формально, тобто може переказати матеріал підручника чи посібника, підтвердити його прикладами, розв’язати типові завдання, але не може використати свої знанні на практиці, в нових умовах. Цих недоліків у навчанні можна уникнути, якщо у своїй практиці систематично застосовувати різні форми навчально-виховної роботи творчого характеру. Цьому можуть слугувати творчі завдання, які вимагають від учнів пояснити якесь нове для них явище або знання способи досягнення якогось певного ефекту на основі використання тих чи інших закономірностей. Творчі завдання - це завдання, в яких вимоги виконуються учнями на основі знання фізичних законів без яких-небудь прямих чи непрямих вказівок на те, якими знаннями треба користуватися. Оскільки творчі здібності розвиваються в процесі діяльності, то необхідно розробляти й вдосконалювати різні види творчих завдань. Одним із таких різновидів є цікаві й проблемні задачі. Джерело такої інформації - це збірники фізичних задач підвищеної складності, збірники олімпіадних, експериментальних, графічних задач, а також саме життя. Творчі задачі не лише розвивають здібності учнів використовувати їх в нових умовах, а й створюють додаткові умови для політехнічного навчання та формування світогляду людини. Розв’язуючи їх, учень не просто запам’ятовує опис явищ, самостійно досліджує і знаходить шляхи їх пояснення; не запам’ятовує готові конструкції спираючись на наявні знання, а вчиться створювати нове. У процесі навчально-пізнавальної діяльності учень повинен не просто «засвоювати» запропонований учителем матеріал, а й пізнавати світ, вступаючи з ним в активне спілкування самостійно шукати і знаходити відповіді, вміти застосувати здобуті знання в реальному житті, ніколи не зупинятися на досягнутому. Тому вчитель має перетворити традиційне навчання на цікаве розв’язування навчальних проблем. В умовах комп’ютеризації навчання управління розв’язуванням творчих задач можна покласти на ЕОМ, що забезпечує необхідну учням індивідуальну допомогу - кожен учень, залежно від його здібностей, працюватиме в тому темпі, який для нього найзручніший. Крім того, ефективність розв’язування творчих задач можна підвищити за рахунок активізації зорового сприйняття дій, що виконуються. Причому ЕОМ з якісним графічним екраном та системою мультимедіа надає принципово нові можливості відтворення реальної картини фізичного процесу. Ефективність використання комп’ютерних програм для розвитку навичок творчої роботи людини залежить від параметрів конкретної ЕОМ, рівня психолого-педагогічного забезпечення педагогічних програмних засобів (ППЗ), а також обсягу навчального матеріалу, закладеного в ППЗ розробниками. Комп’ютерні програми можна поділити на такі види:
Часто уроки проводяться за певною структурою: учитель ставить учням стандартні запитання, які ведуть до заучування навчального матеріалу напам'ять, що не сприяє всебічному розвитку їх мислення. Тому пропонується методика перевірки знань, за якої учні із захопленням відповідають на пізнавальні запитання і охоче ставлять їх самі. Складання учнями таких запитань розвиває в них бачення проблемних якісних задач у фізичному тексті і одночасно закріплює знання законів та формул, понять і визначень фізичних явищ. Складання таких запитань, відповіді на них впливають і на якість дослідницької роботи учнів, змушують аналізувати запропоновані у запитанні факти, підбирати й аналізувати моделі для наступних роздумів, будувати гіпотези, перевіряти обраний варіант, робити доцільні висновки. Ще один із методів розвитку творчого потенціалу - сис |
|
Уроку з предмету «Людина і світ» на тему: «Молодіжна субкультура в сучасній Україні» Робота гуртка в рамках проекту "Самостійна робота учнів як форма організації навчання" |
Класифікація галактик за Е. Габблом Послідо́вність Га́ббла Послідо́вність Га́ббла — класифікація галактик, запропонована в 1936 році Едвіном Хабблом. Відтоді запропоновано більш докладні класифікації,... |
|
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Додаток А. Титульний аркуш 18 Додаток Б. Завдання до дипломного проекту 19 Додаток В. Реферат (приклад оформлення) 21 Додаток Г.... |
Урок рідної мови та літератури Яким він має бути сьогодні? Робота з обдарованими дітьми. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках літератури |
|
Анкета для учнів «Мої життєві та професійні плани» ОДАНІ-2 (орієнтаційно-діагностична анкета інтересів створена С. Я. Карпіловською і Б. О. Федоришиним на основі модифікації анкети... |
Визначення типу темпераменту за методикою Г. Айзенка Вік досліджуваного Вам пропонується набір спеціально підготовлених нескладних запитань, на кожне з яких треба чесно та відверто відповісти “так” або... |
|
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ Аналізуючи зміст та форми організації навчального процесу в школі, слід відзначити підвищені вимоги до знань учнів, вияву та розвитку... |
Огляд – виставка «Чарівний світ мистецтва» Мета: Обґрунтувати необхідність розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку |
|
Снігурівська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний... Розвиток творчих здібностей учнів через впровадження інноваційних музичних технологій |
4. Діагностична анкета для визначення стану методичної підготовки вчителя План впровадження результатів діагностування у внутрішкільну методичну роботу |