В ідділ освіти Долинської райдержадміністрації Долинська ЗШ №1

Скачати 0.76 Mb.

Назва	В ідділ освіти Долинської райдержадміністрації Долинська ЗШ №1
Сторінка	1/6
Дата	29.12.2013
Розмір	0.76 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Астрономія > Документи

1 2 3 4 5 6

Відділ освіти Долинської райдержадміністрації

Долинська ЗШ №1

Матеріали вчителя фізики і математики Шахненко О.Ф.

м. Долинська .

2012 рік.

З давніх-давен людина мріяла здійнятися в небо й вільним птахом політати над хмарами. І це їй вдалося. Спочатку на повітряній кулі. Потім на літаку. Та найпотужнішим літальним апаратом стала ракета.

Ракета з технічного боку - досить складний механізм. На відміну од літаків, вона здатна літати і в безповітряному просторі. Отож на ракеті можна здійснювати мандри до найвіддаленіших планет.

Першим землянином, що піднявсь на ракеті в космос, був Юрій Гагарін. Його дивовижний політ, що тривав близько двох годин, захоплено зустріли люди всього світу. А відбувся він 12 квітня 1961 року.О

тож і свято космонавтів ми урочисто відзначаємо у квітні.

До того як послати в космос людину, туди запускали собак. Адже ніхто не міг напевне сказати, як перенесе політ на ракеті жива істота, як почуватиме себе в загадковому космічному просторі.Чотириногий кандидат у космонавти обов'язково мав важити не більше шести кілограмів, а ще бути невеличким на зріст. Цього вимагала в тогочасних ракетах зовсім тісна кабінка. Кожен собачка проходив відповідне тренування. Його призвичаювали до того, щоб він перебував на своєму робочому місці тривалий час, щоб не боявся різких звуків. стійко витримував великі перевантаження, невагомість, вібрацію. Перед польотом собачку одягали у спеціально сконструйований для нього скафандр.

Прикріплювали чутливі датчики, що допомагали вченим записувати, як у космосі працюють серце, м'язи, легені, мозок. тобто стежити із Землі за самопочуттям космічного мандрівника.

Найвідомішими із собачок-космонавтів стали Білка й Стрілка. Коли вони здійснили успішний політ і в металічній капсулі-кулі щасливо вернулися на парашуті додому, то стали славнозвісними героями й загальними улюбленцями. Їх возили по дитячих садочках, школах, дитбудинках. Вони брали участь в зустрічах із журналістами. їх показували по телебаченню, їхні фото були надруковані ледь чи не в усіх газетах світу.

Немало часу минуло відтоді. Кожен рік людина, підкоряючи космос, ішла далі й далі. Вона здійснила подорож на Місяць. Довкола Землі та інших планет закружляли великі наукові станції. На одній з них несуть постійну вахту міжнародні екіпажі. Вони виконують важливу дослідну роботу.

На закінчення слід із гордістю відзначити: в підкоренні космосу є велика заслуга і вчених та ракетобудівників України.

4 жовтня 1957 року о 22 годині 28 хвилин за московським часом у Радянському Союзі з космодрому Байконур ракетою-носієм „Супутник” було здійснено запуск на навколоземну орбіту першого у світі штучного супутника Землі ПС-1 (простіший супутник №1). Назву „Перший штучний супутник” йому було надано тому, що першим природним супутником Землі є Місяць.

Щ

об вивести супутник на навколоземну орбіту, ракета-носій надала йому необхідну орбітальну швидкість близько 8 км за секунду. Для цього стартова маса ракети складала понад 270 тонн.

Перший супутник являв собою сферичний корпус діаметром 58 см, виконаний з алюмінієвого сплаву. Маса апарату складала 83,6 кг. На корпусі було встановлено чотири антени. У середині корпусу розміщувався радіопередавальний пристрій, який випромінював короткі телеграфні посилки "біп-біп", що сповістили світові про початок нової ери.

Космічний апарат було виведено на еліптичну орбіту з мінімальною відстанню від поверхні Землі 228 км і максимальною відстанню 947 км. Період обертання супутника (одного оберти) навколо Землі складав 1 годину 36 хвилин. Політ супутника із Землі спостерігали усі охочі за допомогою простих оптичних інструментів – біноклів або підзорних труб. Супутник перебував на орбіті до 4-го січня 1958 року, зробивши 1440 обертів навколо Землі. Потім він згорів в атмосфері.

Підготовку та запуск першого штучного супутника Землі було здійснено під керівництвом головного конструктора Сергія Павловича Корольова, який народився в місті Житомирі, мешкав у місті Ніжині, навчався в Одеській будпрофшколі та Київському політехнічному інституті. 100 років від дня народження С.П. Корольова було широко відзначено в Україні в січні цього року.

Участь у підготовці та забезпеченні запуску першого штучного супутника Землі брали українські підприємства та організації: харківські „Комунар” та „Моноліт”, київський „Арсенал”, Євпаторійський космічний центр.

Американська газета "New York Times" у зв'язку із запуском першого в світі штучного супутника Землі писала: «Вже зараз зрозуміло, що 4 жовтня 1957 року навіки увійде до анналів історії як день одного з найбільших досягнень людини...».

Так і відбулося. Цей день знаменує собою в історії людства початок космічної ери.

На українській землі народилися, вчилися, жили й творили багато з тих, кого сьогодні називають першопрохідцями Космосу.

Уродженець стародавньої чернігівської землі Микола Кибальчич у квітні 1881 року розробив «Проект повітроплавного пристрою», який став першим науковим описом реактивного космічного носія з багатозарядним твердопаливним двигуном.

Полтавець Юрій Кондратюк у 20-30-х роках минулого сторіччя вивів основне рівняння руху ракети, дав опис чотириступеневої ракети на киснево-водневому паливі. Йому належить ідея виведення космічного корабля на орбіту штучного супутника Землі під час польотів до інших космічних тіл. Американські фахівці при висадці людини на Місяць скористалися «трасою Кондратюка» і використовували його ідею про окремий посадочний модуль.

Початок практичного освоєння Космосу для людей планети Земля назавжди буде пов'язаний із ім'ям житомирянина Сергія Корольова. Під його керівництвом запущено перший штучний супутник Землі, створено космічні кораблі, на яких уперше здійснено космічний політ людини, безпілотні польоти до Місяця і ближніх планет Сонячної системи.

Довгі роки разом з Корольовим та іншими головними конструкторами ракетної техніки працював геніальний творець ракетних двигунів, одесит Валентин Глушко. Фактично весь розвиток радянської космонавтики став можливим завдяки створеним ним ракетним двигунам.

Під керівництвом академіка Володимира Челомея, наукове становлення котрого пов'язане з Україною і Києвом, розроблено ряд ракет-носіїв, у т.ч. могутній «Протон», завдяки якому виведено в космос перші орбітальні станції «Салют», побудовано на орбіті космічну станцію «Мир».

На українській землі, в Дніпропетровську, розробляли свої ракетно-космічні шедеври головні конструктори, академіки Михайло Янгель і Володимир Уткін, а втілював їх у життя патріарх вітчизняного ракетобудування Олександр Макаров.

У

країнські вчені, конструктори, ракетобудівники та численні наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні практично до всіх важливих космічних проектів Радянського Союзу:

запуску першого штучного супутника Землі;
польоту першої людини в космос;
програм польотів на Місяць та планети Сонячної системи;
міжнародної програми “Інтеркосмос”;
запуску орбітальних станцій “Салют” і “Мир”;
запуску космічного ракетного комплексу “Енергія-Буран”.

За радянських часів було розроблено й виготовлено в Україні та запущено в космос понад 200 ракет-носіїв космічного призначення серій «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон», «Зеніт» та близько 400 космічних апаратів для астрофізичних спостережень, глобальних досліджень та дистанційного зондування поверхні Землі.

Наприкінці 1991 року, після розпаду Радянського Союзу, Україна успадкувала майже третину радянського ракетно-космічного потенціалу.

Створене в лютому 1992 року Національне космічне агентство України взяло під своє управління понад 30 конструкторських бюро, наукових організацій та установ, військових частин і промислових підприємств, які безпосередньо займалися космічною діяльністю. Серед них — дніпропетровські підприємства ДКБ «Південне» і «Південний машинобудівний завод», харківські — «Комунар», «Хартрон», НДІ радіовимірювань, київські — Центральне конструкторське бюро і завод «Арсенал», «Київприлад» і «Київський радіозавод», чернігівський завод «Чезара», Євпаторійський космічний центр. Усього за два роки було здійснено об'єднання виробничих, наукових і експлуатаційних космічних фрагментів у єдине ціле — космічну галузь країни. Це дозволило Україні приступити до самостійної космічної діяльності.

Ось тільки основні події нашого недавнього космічного минулого:

У серпні 1995 року українською ракетою-носієм «Циклон-3» виведено на орбіту перший вітчизняний космічний апарат «Січ-1», призначений для дистанційного зондування Землі. Створення цього супутника дозволило в основному замкнути на національному рівні весь виробничий цикл космічної системи — від розробки і виготовлення до експлуатації і розповсюдження обробленої інформації.

19 листопада 1997 року в складі екіпажу космічного корабля «Спейс Шаттл Колумбія» здійснив політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Під час 16-добового польоту український космонавт проводив наукові експерименти в галузі космічної біології.

У листопаді 1998 року українські підприємства «Хартрон» і Київський радіозавод активно прилучилися до створення Міжнародної космічної станції.

У березні 1999 року відбувся перший пуск української ракети-носія «Зеніт-3SL» за міжнародною програмою «Морський старт». Україна разом із США, Росією і Норвегією стала учасницею грандіозного проекту комерційних запусків з плавучого космодрому у Світовому океані.

У квітні 1999 року відповідно до українсько-російської програми «Дніпро» вперше з суто мирною метою стартувала в космос міжконтинентальна балістична ракета SS-18, розроблена і виготовлена в Україні. Сьогодні конверсійна ракета «Дніпро» активно використовується як носій для супутників різного призначення.

У липні 1999 року ракетою-носієм «Зеніт-2» з космодрому Байконур виведено на орбіту українсько-російський космічний апарат «Океан-О». Його основним завданням було вивчення і контроль параметрів Світового океану, континентального шельфу.

31 липня 2001 року українською РН “Циклон-3” виведено на орбіту космічний апарат „АУОС-СМ-КФ”, призначений для дослідження сонячної активності за спільним російсько-українським проектом “Коронас-Ф”.

24 грудня 2004 року виведено в космос чергові супутники дистанційного зондування Землі серії «Січ» - «Січ-1М» і перший український мікросупутник «МС-1-ТК».

У грудні 2005 року керівник Національної космічної Адміністрації США (NASA) Майкл Гріффін офіційно запросив Україну до участі в Новій космічній ініціативі США щодо дослідження тіл Сонячної системи, оголошеній Президентом Дж. Бушем у січні 2004 року.

У липні 2006 року затверджено Програму російсько-українського співробітництва в галузі дослідження та використання космічного простору на 2007-2011 роки та підписано План українсько-китайського співробітництва у сфері дослідження та використання космічного простору в мирних цілях на 2006-2010 роки.

У квітні 2007 року конверсійною ракетоюносієм “Дніпро1” було виведено на орбіту перший супутник для Єгипту “EgyptSat1”, розроблений та виготовлений в Україні.

У червні 2007 року з космодрому Байконур здійснено успішний пуск української ракети-носія «Зеніт-2» за новою міжнародною програмою „Наземний старт”.

Майже за 15 років напруженої роботи Національного космічного агентства України та підприємств української космічної галузі забезпечено 100 пусків ракет-носіїв з космодромів Байконур, Плесецьк, „Морський старт” і виведено в космос більше 200 космічних апаратів на замовлення 10 країн.

Україна стала відома на світовому ринку своєю космічною продукцією: ракетами-носіями «Зеніт», «Циклон», «Дніпро»; космічними апаратами «Січ» і АУОС; апаратурою стикування “Курс” для Міжнародної космічної станції; системами прицілювання ракет, апаратурою систем керування для космічних комплексів “Союз”, “Прогрес”, “Протон”; унікальними об'єктами наземної інфраструктури: радіотелескопом РТ-70, контрольно-коригувальними станціями для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ у земній кулі.

Провідні підприємства галузі беруть участь у реалізації понад 50 міжнародних космічних проектів, найбільш значні з яких: «Морський старт, «Дніпро», «Наземний старт»», «Циклон-4», «Вега», «МКС», «Радіоастрон», «Спектр», «Егнос-Галілео».Укладено угоди про співробітництво з багатьма країнами світу: Росією, США, Бразилією, Китаєм, Індією, країнами Європейського Союзу.

С

ьогодні космічна галузь стала однією з ключових галузей національної економіки, а космічна діяльність України є складовою частиною міжнародних зусиль з дослідження та використання космічного простору.

Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився на зорі космонавтики, і витравити його зараз просто неможливо.

Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі, як Костянтин Ціолковський (до речі, повне прізвище Ціолковський-Наливайко), Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк.У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія "Протон"). Ракетна техніка взагалі пішла, до речі кажучи, із просторів "неньки": перші у світі бойові ракети (після китайських дослідів, що канули в Лєту, до н.е.) створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр Засядько, він же організував у російській армії першу ракетну роту. А іменами Янгеля і, пізніше, Уткіна (генеральних конструкторів КБ "Південне" у Дніпропетровську, творців серії балістичних ракет, включаючи "Сатану" і "Скальпель") на Заході починаючи з 50-х рр. лякали діточок.
В останні роки діяльність у цій галузі дещо уповільнилась, але, як вважають у Національному космічному агентстві України (НКАУ), зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу.

Сьогодні НКАУ координує роботу більш ніж 40 підприємств - у тому числі таких гігантів, як "Південмаш", де виробляються ракети-носії, КБ "Південне" ім. М.Янгеля, де вони проектуються, підприємства "Комунар", "Хартрон", "Укркосмос", "Обрій", "Київський радіозавод", мережа науково-дослідних центрів і інститутів. Всі вони зосереджені в шести географічних пунктах - Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Чернігові і Криму. Для керування супутниками в Україні також створений єдиний наземний автоматизований комплекс керування (НАКК), що включає центри керування польотами космічних апаратів, прийому наукової інформації, її опрацювання, контролю навігаційного поля і космічного простору.
Основна продукція, якою можуть похвалитися українські виробники - це в першу чергу ракети-носії, що доставляють супутники на орбіту. Їхній спектр широкий - від "космічного пікапа" типу "Циклон-3", що бере на борт 600 кг вантажу, до "ваговика" "Зеніт-3SL", що витягає за межі планети добрих шість тонн. Зараз йдуть роботи над створенням потужної ракети-носія "Циклон-4" із високоточною системою керування і збільшеного запасу палива, із наступного року їх планується запускати по 6 одиниць у рік.
Новий напрямок - використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (більше відомих під натовською класифікацією як SS-18 "Сатана"). У цьому проекті, що одержав назву "Дніпро", Україна тісно співробітничає з Росією. Спочатку фігурував у цій програмі і Казахстан - але лише на правах власника космодрому Байконур, що нині орендують усе ті ж росіяни (так що, зустрівши в літературі згадування про казахів-учасників, не вірте очам своїм). Перша модель - "Дніпро-1" (маса корисного навантаження 3,5 тонн) - вже здійснила два виводи на орбіту супутників, а дебютний запуск "Дніпро-М" із вантажопідйомністю 5 тонн запланований на 2003 рік
Цікавий той факт, що українська космічна галузь спроможна виготовляти далеко не лише транспорт - ракети-носії. Якщо авіаційне бортове устаткування вітчизняного виробництва не завжди відповідає міжнародним нормам, то в космосі - інша картина, і досвід у наших виробників уже є.
Україна спроможна виготовляти устаткування для потреб космосу. Так, покладене на нас завдання по розробці і виробництву систем керування космічними апаратами "Компарус" для МКС (міжнародна космічна станція) "Альфа" виконали на сто відсотків. Апаратура радіоуправління (вона являє собою чотирьохконтейнерний варіант, два з яких - наші, а два контейнери - російські) зараз відмінно діє в службових модулях МКС "Зоря" і "Зірка" безпосередньо на орбіті. Українські підприємства мають потужний потенціал у розробці і виробництві найсучаснішої продукції для космосу, і готові виконувати подібні замовлення, але, усе впирається в кошти. При належному фінансуванні українці спроможні забезпечити космічну галузь високоякісними бортовими і наземними системами керування, апаратурою командних радіоліній і радіотехнічних систем для супутників.
Загалом, Україна може бути супердержавою, принаймні в космосі. Тільки їй потрібні для цього гроші.Те, що космічний простір набуває для землян не тільки нав'язливий відтінок комерції, але і щосили політизується, Україна відчуває на собі як ніхто. Політ Леоніда Каденюка, першого українського космонавта, став не більш ніж рекламним трюком. Наші друзі з мису Канаверал показали: мовляв, ми не тільки визнаємо Київ у космосі - ми активно з ним співробітничаємо. На цьому хвалене співробітництво, власне, і закінчилося - Україна не бере сьогодні участі в жодній з американських наукових космічних програм, утім, як і європейських. Запуск супутників під американським та іншими прапорами українськими ракетами - стовідсотковий бізнес, не більш. "Дешева доставка вашого вантажу на орбіту, точно й у зазначений термін!" - от гасло цієї спільної діяльності, ні про яку науку, зрозуміло, не йдеться. Запускаючи іноземні супутники, українські спеціалісти навіть докладно не знають, що там за начинка, для яких цілей. Та це і не повинно хвилювати - проїзд оплачений!
Говорячи про міжнародне співробітництво, НКАУ згадує насамперед свої проекти "Морський старт" і "Старт із пустелі". Обидва, що зрозуміло з назви, належать до сфери так званих "пускових послуг", і до освоєння космічного простору і наукових досліджень відношення не мають, хоча і дуже цікаві з технічної точки зору. Участь у розробках американської компанії "Боїнг" і норвезької "Кварнер" надають їм незабутній присмак комерції. Хоча і від цього, зрозуміло, нікуди не дітися.
Дійсно ж серйозний шлях України в космос очевидний - або з Росією, або… з Китаєм, або ж (що, очевидно, найбільше реально і раціонально) з обома разом. З приводу російських партнерів питань не виникає - наші виробники (наприклад, керівники того ж "Київприладу") відзначають, що практично всі розробки проводяться "наполовину" із росіянами. А з Китаєм сьогодні ми дуже дружимо в авіаційній сфері, але вже зараз йдуть розмови і про поширення цієї дружби за межі стратосфери. Передумови очевидні: Пекін прагне в космос (за останніми даними, зараз готується перша група китайських космонавтів), а Україні потрібні кошти і надійні партнери, що мають намір реально співробітничати, а не запрошувати на другорядні ролі в рекламних шоу з умовою: "Ти лети, але нічого не чіпай".
Крім виконання замовлень вітчизняних і іноземних клієнтів, підприємства космічної галузі мають сьогодні стратегічне завдання - максимальне використання своїх суперсучасних технологій для більш "приземлених" сфер: виробництва товарів і послуг для пересічного споживача. Саме це диктує указ "Про використання космічних технологій для інноваційного розвитку держави". Цій новоявленій стратегії буде присвячена і виставка "Космічні технології -- на службу суспільству", яку планується провести в Києві. Варто додати, що "приземленням космосу" убивається, за задумом, відразу декілька зайців: зберігається потенціал підприємств, останні заробляють собі кошти самі, створюються нові робочі місця, плюс державі приємно - створюється конкуренція імпортним товарам.

1 2 3 4 5 6

Схожі:

ДОЛИНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА МЕТОДИЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ... Дім, де живуть не тільки книги : (з досвіду роботи Раківської сільської бібліотеки-філії Долинської ЦБС) / Долинська ЦРБ; [уклад....	В ІДДІЛ ОСВІТИ ТАЛЬНІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ... Розділ виставки. Програмно-цільове та навчально-методичне забезпечення сучасного освітнього процесу
Долинська центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний... Той дім всі звуть бібліотека… (з досвіду роботи Надіївської сільської бібліотеки-філії Долинської ЦБС) / Долинська ЦРБ; [уклад. Н....	Районний методичний кабінет відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації... Схвалено і рекомендовано до друку рішенням ради методичного кабінету відділу освіти Ізяславської райдержадміністрації
ДОЛИНСЬКА ЦЕНТРАЛьна районна БІБЛІОТЕка ЛОЛИНСЬКА СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКА-ФІЛІЯ... Моя гостинна і свята Лолинська рідна сторона [Текст] : інформ-досьє / Долинська ЦРБ; [упоряд.: З. Тарантюк, Л. Підберезька]. – Долина,...	Сценарій зустрічі з художником-земляком Г.Є. Бабійчуком Виступ Кириленко... Виступ Кириленко Л. П. методист з бібліотечних фондів відділу освіти Бородянської райдержадміністрації
УКРАЇНА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ГОЛОВИ НОВОМИРГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Про затвердження структури апарату райдержадміністрації ”, від 25 червня 2005 року №533-р ” Про затвердження структури райдержадміністрації”...	МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВІДДІЛ ОСВІТИ НЕМИРІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ... Фотографія є найпоширенішим і найпопулярнішим видом мистецтва серед учнівської молоді
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВІДДІЛ ОСВІТИ НЕМИРІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ... Серед таких цінностей розуміння й усвідомлення місця і ролі особи в історичному процесі	Немирівська райдержадміністрація Відділ освіти Бугаківська СЗШ І-ІІ... ...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання