МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для самостійної та індивідуальної роботи з дисциплін: «Психологія управління банківським бізнесом» для студентів всіх форм навчання


НазваМЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для самостійної та індивідуальної роботи з дисциплін: «Психологія управління банківським бізнесом» для студентів всіх форм навчання
Сторінка6/8
Дата24.05.2013
Розмір1.26 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
bibl.com.ua > Банк > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 4. Стратегія поведінки у конфліктній ситуації. Поради щодо послаблення психологічної напруги.

Цей розділ має допомогти Вам виробити індивідуальні прийоми профілактики та подолання стресових ситуацій, зробити Ваше спілкування з клієнтами та колегами по роботі комфортним та безконфліктним.

Стратегії поведінки у конфлікті

ВІДХІД

Якщо ви фізично чи емоційно відходите від конфлікту (можливо, з побоювання конфронтації), ви віднімаєте в себе можливість взяти участь надалі розвитку ситуації.

Відхід від конфлікту може бути проте цілком розумним кроком, якщо конфлікт не торкається ваших прямих інтересів і ваша у відстороненість не відбивається на його розвитку. Такий крок може бути також корисний, якщо він привертає увагу до запущеної кризи.

З іншого боку, ваш відхід може штовхнути вашого опонента на передчасну здачу позицій, завищення вимог чи відповідний відхід замість прийняття

участі в спільному виробленні рішень. Відхід може привести до непомірного росту проблеми за час вашої відсутності. Уникайте також можливості покарання вашого опонента своїм відходом. Подібна тактика нерідко застосовується, свідомо чи несвідомо, для того, щоб змусити опонента змінити його відношення до конфлікту.

Усі нижчеперелічені дії є формами відходу. Подумайте про те, що відбувається, коли ви не згодні з кимсь, і подивіться, чи застосовна до вас яка-небудь з цих реакцій:

  • Мовчання?

  • Демонстративне віддалення?

  • Ображена відмова?

  • Затаєний гнів?

  • Ігнорування кривдника?

  • Їдкі зауваження на «їх» адресу за «їх» спиною?

  • Перехід на «чисто ділові стосунки»?

  • Індиферентне ставлення?

  • Повна відмова від дружніх чи ділових стосунків із винною стороною?

  • Депресія?


ПРИДУШЕННЯ

Ми відмовляємося визнати наявність конфлікту в тому випадку, якщо ми намагаємося підтримати добрі відносини за будь-яку ціну. Придушення може бути розумною тактикою, якщо конфронтація з приводу незначних розбіжностей може вносити надмірний стрес у взаємини на даному етапі, чи в тому випадку, якщо ваш опонент не готовий поки вислухати вас.

Конфлікти іноді самі розв’язуються тільки за рахунок того, що ми продовжуємо підтримувати дружні відносини.

Придушення серйозного конфлікту означає, що ви не торкаєтеся головних спірних питань. Якщо ви зберігаєте мовчання, ваш опонент не знає, що відбувається у вашій душі. Навіть якщо він і здогадується, що щось не в порядку, йому важко довідатися, що за цим ховається.

У конфлікті...

  • чи робите ви вигляд, ніби усе в порядку? ..-

  • Продовжуєте діяти, начебто нічого не відбулося?

«Мир будь-якою ціною» може бути небезпечний.

  • Миритеся з тим, що відбувається, щоб не порушувати спокій?

  • Лаєте себе за дратівливість?

  • • Користаєтеся вашою чарівністю для досягнення потрібної мети?

  • Мовчите, а потім починаєте виношувати плани помсти? :

  • Придушуєте усі ваші негативні емоції?

Усі ці стратегії відбивають різні форми придушення.
ВИГРАТИ/ПРОГРАТИ

Перевага тактики «виграти/програти» нерідко зумовлена підсвідомим прагненням відгородити себе від болю, викликаного почуттям поразки. Вона відбиває таку форму боротьби за владу, при якій одна сторона виходить безсумнівним переможцем. Ця тактика виявляється необхідною й у тому випадку, якщо певна особа, наділена владою, повинна навести порядок заради загального благополуччя. Вона безсумнівно виправдана, якщо хтось бере контроль у свої руки, для того щоб вберегти людей від насильства чи необачних учинків. Однак стратегія «виграти/програти» рідко приносить довгострокові результати — сторона, що програла, може не підтримати рішення, прийняте всупереч її волі, чи навіть спробує саботувати його. Той, хто програв сьогодні, може завтра відмовитися від співробітництва.

Остерігайтеся переможеного.

Чи будете ви:

  • Прагнути довести, що інша людина не права?

  • Злоститися, поки вони не передумають?

  • Перекричати їх?

  • Застосувати фізичне насильство?

  • Не приймати явної відмови?

  • Вимагати беззастережної слухняності?

  • Перехитрувати їх?

  • Викликати на допомогу союзників для підтримки?

  • Вимагати, щоб ваш опонент погодився з вами заради збереження стосунків?

КОМПРОМІС

Компроміс вимагає певних навичок у веденні переговорів, щоб кожен учасник чогось добився. Це здається справедливим: «Скільки вам?», «Скільки мені?» Однак таке рішення проблеми має на увазі, що поділяється якась скінченна величина і що в процесі її поділу претензії всіх учасників можуть бути цілком задоволені.

Недоліки компромісу в тім, що одна сторона може, наприклад, роздмухати свою позицію, щоб потім здаватися великодушною. Чи здати свої позиції набагато раніше іншої. У таких випадках, жодна сторона не буде дотримуватися рішення, що не задовольняє її потреб. Якщо компроміс був досягнутий без ретельного аналізу інших можливих варіантів рішення, він може бути далеко не самим оптимальним.

  • У конфлікті — чи можете ви...Підтримувати дружні відносини?

  • Шукати справедливого результату?

  • Поділити предмет бажань порівну?

  • Одержати щось і для себе?

  • Уникати зіткнення в лоб?


Відхід, придушення, «виграти/програти» і компроміс — чотири «конфліктні звички”, що найчастіше зустрічаються. Бути під владою цих звичок — значить утратити гнучкість і викликати до життя непотрібні труднощі. Це трапляється особливо тоді, коли ми намагаємося довести свою правоту, замість того щоб знизити тон, чи коли ми робимо вигляд, що усе в порядку, замість пошуку спільного рішення. У деяких випадках відхід, придушення, «виграти/програти» і компроміс цілком прийнятні, однак від нас вимагаються гнучкість і уміння для повноцінного використання цих підходів.

ВИГРАТИ/ВИГРАТИ — КОЛИ ВИГРАЄ КОЖЕН

Для багатьох наявність переможця автоматично означає наявність переможеного. Це правильно у спортивних змаганнях, але не завжди вірно в інших сферах життя. У багатьох випадках кожен учасник може виграти щось. Замість: «Я повинен виграти і тому я повинен перешкодити виграти тобі», — спробуйте: «Я хочу виграти і хочу, щоб ти теж виграв!» Замість: «Вони більші і сильніші –за мене, і тому я повинен або перехитрувати їх, або здатися», спробуйте: «Не я проти них, але я з ними».

Переваги підходу «виграти/виграти» полягають у тім, що ви знаходите більш прийнятне рішення і тим самим зміцнюєте і поліпшуєте взаємини. Коли виграють обидві сторони, вони будуть більш схильні підтримувати прийняте рішення. Якщо вам доведеться ще мати справу з цією людиною (і навіть якщо це не так), варто обійтися з ним порядно. Ви будете почувати себе краще і захочете повторити ваш досвід!

Я хочу виграти і хочу, щоб ви виграли теж.

Що потрібно, щоб спрацював підхід «виграти/виграти»?

Крок 1. Довідайтеся, чому вони хочуть того, чого вони хочуть.

Крок 2 Можливо, розбіжності компенсують одна одну в якомусь аспекті?

Крок 3. Які варіанти рішень?

Крок 4. Співробітництво.

Установіть потреби, а не тільки мету.

Де розбіжності компенсують одна одну?

Поганий мир кращий за добру сварку.

Ось кілька корисних порад для пошуку рішень за принципом «виграти/виграти»:

  • .Визначіть потреби всіх учасників.

  • Постарайтеся їх задовольнити.

  • Визнайте цінності інших, так само як і ваші власні.

  • Намагайтеся бути об'єктивними, відокремлюючи проблему від особистостей.

  • Шукайте творчі і неординарні рішення.

  • Не шкодуйте проблему, шкодуйте людей.

  • Партнери, не опоненти!

Підхід «виграти/виграти» робить з опонентів партнерів. Він означає пошук шляхів для залучення всіх учасників у процес розв’язання конфлікту і до задоволення потреб усіх. Такий підхід веде до успіху в справах і в особистому житті. Остерігайтеся потерпілого, якщо ви прив'язані до підходу «виграти/програти».

Стратегія «виграти/виграти» — стратегія успіху. Не потрібно бути альтруїстом, щоб прийняти її. Вона усього лише допомагає знайти взаємовигідні рішення конфлікту.

Начальники, що надмірно критикують своїх підлеглих, нерідко виявляються оточені підлабузниками й угодовцями. Президент, що вірить у необхідність твердого контролю, створює умови для революції.

Це не означає, що вам не слід указувати на помилки чи шляхи их виправлення. Це означає, що будь-яка помилка може послужити прекрасною можливістю навчитися чогось нового.

Одного разу в американській фірмі Ай-би-эм стався такий випадок. Один з її співробітників зробив тактичну помилку, що обійшлася фірмі в 9 мільйонів доларів. Через тиждень його викликали в кабінет президента. Співробітник був упевнений, що його звільнять з роботи. Однак президент почав обговорювати з ним плани нового великомасштабного проекту, керівником якого він і хотів призначити співробітника. Через якийсь час співробітник змушений був перервати хід думок президента.

Вибачте мені, сер. Зізнаюся, я уражений. На минулому тижні я коштував нашій фірмі 9 мільйонів. З якого дива ви хочете призначити мене керівником цього нового проекту, замість того щоб звільнити мене?»

Президент посміхнувся. «Звільнити вас? Чоловіче, я тільки-но вклав 9 мільйонів у ваше навчання. Прагнення бути завжди правим придушує ініціативу. Організація, що терпимо відноситься до помилок і що дозволяє йти на певний ризик з метою навчання, залучає у свої ряди динамічних співробітників.

Тепер ви є одним з моїх самих коштовних співробітників».

Перед нами президент, що вище усього цінував готовність йти на ризик і учитися на помилках. Він знав, що подібні якості незамінні для будь-якого успішного керівника.

Йдіть назустріч конфлікту не як танк із задраєними люками, але як друг на зустріч із другом. Розширюйте свою енергію настільки, щоб обійняти і вітати ситуацію. У цьому — суть підходу до конфлікту як до нерозкритої можливості. Тепер ви йдете в потрібному напрямку, ви ревізували своє негативне мислення і будете використовувати свою енергію для підтримки, а не переривання контакту.
Правила розмови з клієнтом, який має претензії:

1. Вислухайте міркування клієнта - не відкидайте їх відразу і не починайте сперечатись. Все одно рішення про те, чи вжити якихось заходів, залишається за вами.

2. З'ясуйте, про що йде мова, перед тим, як відповідатиме, перевірте ваше розуміння сказаного. Намагайтесь не робити поспішних висновків.

3. Попросіть прокоментувати -- іноді нам доводиться попросити дати поради, які не були висловлені, але були б корисними для справи.

4. Подумайте і вирішіть, що ви зробите після отримання коментарів і зауважень. Якщо ми не збираємось використовувати їх, то, можливо, ми втрачаємо цінну інформацію.

Добре обміркуйте Вашу реакцію:

1. Почніть з чогось позитивного – усім нам потрібне заохочення та підтримка і визнання того, що в нас виходить добре.

2. Будьте щирі, не вигадуйте нічого тільки для того, щоб не образити людину.

3. Будьте конкретні, уникайте загальних фраз, наприклад, не кажіть: "Ви добре справились з цією бесідою", але замість цього: "На мене дійсно справило враження те, як ви справились з тим складним питанням" ( вкажіть, яке саме питання).

4. Будьте розсудливі, коментуйте тільки ті речі, які людина має шанс змінити, наприклад, вона не може змінити свій зріст, колір шкіри, лисину та інше, але може частіше усміхатись, частіше дивитись на людину, з якою розмовляє, сидіти в іншій позі та інше.

5. Давайте людям альтернативні варіанти, якщо ваші коментарі носять негативний характер, то не тільки критикуйте, а замість цього запропонуйте інший підхід, те, як людина може зробити щось по-іншому наступного разу. Перетворіть негативне зауваження на позитивну пропозицію.

6. Намагайтесь описати ситуацію, наголосіть, що ви побачили або почули і те, як це вплинуло па вас. Не робіть однозначних висновків на зразок – "це було добре ( погано)".

7. Пам'ятайте, що це тільки ваші коментарі, ви маєте право тільки сказати, що ви думаєте про ситуацію в даний момент. І пам'ятайте, що ваша думка може не бути об’єктивною. Постарайтесь почати ваш коментар зі слів "Я припускаю" або "На мою думку".

8. Дайте людині певну свободу дій, якщо ви вказуєте людині, що вона повинна зробити, то це часто викликає зворотну реакцію. Після вміло та правильно зробленого коментаря людина отримує інформацію у такій формі, що залишає їй можливість вирішити — діяти так, як це було запропоновано, чи ні.

9. Подякуйте людинівисловлення зауважень та коментарів не завжди проходить просто, деяким людям дуже важко це зробити. Тому подякуйте людині за те, що вона ризикнула прокоментувати вашу роботу і висловити свої зауваження.

У критичній атмосфері, конфліктній ситуації уникайте таких небезпек:

• нетактовне переривання;

• нав'язування власної думки „в лоб”;

• пропонування порад без прохання партнера;

• позбавлення співрозмовника можливості висловитися;

• ігнорування аргументів партнера;

• грубої реакції на партнера;

• підвищення голосу, наказового тону або насміхання;

• перекручування фактів, думок;

• необґрунтованої підозри, голослівних суджень;

• ігнорування проблем, з приводу яких звертається партнер.

Що таке стрес?

Слово «стрес», так само, як «успіх», «невдача» і «щастя», має різне значення для різних людей.

Термін «стрес» в медичну науку був введений Гансом Сєльє, який дав визначення цьому явищу: «Стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яку поставлену до нього вимогу. Неспецифічна відповідь може виражатися у втраті апетиту, іноді маси тіла, м'язевої слабкості, підвищенні артеріального тиску, відсутності бажань, втраті мотивації до досягнень, хворобливому виразі обличчя.

Уроки психотренінгу

50 способів перемогти стрес:

Загальні:

Скажіть „ні”, якщо ви дійсно вирішили не брати додаткову роботу або не зв'язувати себе додатковими зобов'язаннями.

Поговоріть про свої проблеми з кимось з близьких.

Нагадайте самі собі, що ви людина і тому маєте право на помилки.

Не уподібнюйтеся до страуса, дивіться своїм проблемам в очі.

Не мучте самі себе.

Якщо ви відчуваєте, що хочете висловитися, не тамуйте в собі це бажання. Часто саме вимовлене слово може заспокоїти.

Скажіть собі: «Потрібно розслабитися».

Уникайте фраз типу: «Мені потрібно це зараз, у цю хвилину». Хай справа йде своєю чергою.

Тільки час допоможе звикнути до таких великих змін в житті, як шлюб або купівля будинку.

Тримайтеся справжнього друга або близької людини, яка розуміє вас.

Запам'ятайте: ви не можете відповідати за настрій інших людей.

Не дивіться на життя як на серію невдач, це всього лише уроки, які воно дає.

Запитайте себе: «Що може трапитися найгірше?». Потім подумайте, як ви вчините, якщо це відбудеться. І ви зрозумієте, що зумієте дати раду.

І, нарешті, постарайтеся перестати турбуватися про те, що перебуває поза межею вашого контролю, над чим ви не владні.

Удома:

Погляньте на фотографії з сімейного альбому, щоб пригадати минуле і приємне.

Підіть в кіно на ваш улюблений старий фільм.

Відключіть телефон і полежіть в теплій ванні.

Купіть самі собі букетик квітів.

Поставте стару платівку, сядьте зручніше і заплющте очі.

Підіть в парк або посидьте в саду, якщо він у вас є.

Пригадайте якісь найщасливіші миті у вашому житті.

Прогуляйтеся на природі.

Зателефонуйте другові (або приятельці) з добрим почуттям гумору.

Налийте келих вина, дозвольте собі якийсь делікатес.

Пофантазуйте про щось приємне хоча б 5 хвилин.

Виберіть таке хобі, яке явно відрізнялося б від роботи.

Влаштуйте собі спортивну розминку – теніс, басейн, ковзанку, або будь-що для вас прийнятне.

Поніжте себе – масаж дуже непогано допомагає.

Зробіть що-небудь приємне для свого друга (подруги).

Напишіть всі листи, які збиралися написати місяць тому.

Зробіть самі собі який-небудь подарунок.

Побувайте у перукаря.

Подумайте про те, як ви харчуєтеся, і поміняйте раціон.

Встаньте вранці раніше, прогуляйтеся і гарненько поснідайте.

Непогані ліки – емоції, породжувані чуттєвістю.

Не ходіть по магазинах в години пік.

Купіть пару золотих рибок і помилуйтеся на них.

Купіть касету з шумом прибою або джунглів.

Хай вечірня ванна буде ароматичною.

Якщо не допомогло – назбирайте грошей і купіть посудомийну машину.

Зробіть що-небудь виключно і лише для себе.

На роботі

Спробуйте хоч раз пообідати наодинці, щоб уникнути фахових пересудів.

Не гнівайтеся на справедливу критику і зробіть висновок.

Перед зустріччю або побаченням залиште собі десять хвилин вільних.

Завжди прагніть зробити так, щоб час обіду був і часом відпочинку.

Все зайве, що заважає роботі (старі папери і т. д.), викидайте безжально.

Купіть собі іграшку, що нагадує начальство. Дурнувато, але є на чому зірвати злість.

Час від часу витягніть ноги, поводіть головою з одного боку в інший, розпряміть спину.

Після закінчення роботи дайте собі десять хвилин, розслабтеся і посидьте із заплющеними очима.

ДЕСЯТЬ СПОСОБІВ УСУНЕННЯ СТРЕСУ

Наша підсвідомість і тіло реагують на перевантаження і наближення стресу раніше, ніж мозок, і посилають нам сигнали тривоги. Прислухайтеся до них, поки вас не здолала хвороба. Першими сигналами можу бути абсолютно безневинні, на перший погляд, речі: виникнення звички жувати губами, гризти нігті або, скажімо, смикати волосся на голові. Інші тривожні симптоми напруги – піднесені плечі, глухий голос, нездатність терпляче вислухати співбесідника, довго витримувати його погляд. Взагалі надмірна нетерпимість, дратівливість, дуже гучна і швидка розмова, а також безсоння і нічні жахи - передвісники стресу, що наближається.

Якщо вас охоплює паніка, при перших ознаках потрібно глибоко вдихнути і видихнути повітря.

Звикайте і до такого: останні 5 хвилин кожної проведеної за роботою години залишайте для відпочинку.

Частіше наводьте лад на своєму робочому місці. Пошуки потрібного предмету або паперу створюють зайву нервозність.

Знайдіть 10 хвилин увечері, щоб проаналізувати минулий день і розібратися для себе, що вам дається легко, а що - важко.

Після напруженого робочого дня не беріться відразу за домашні клопоти, перевірку уроків у дітей. Жінкам варто звернути увагу, що в такій ситуації роблять чоловіки. Повернувшись з роботи додому, вони відразу падають в крісло або лягають на канапу і вимагають спокою і тиші. Хіба не так?

Навчіться говорити слово "ні". На всіх відразу вас все одно не вистачить.

Складіть собі з вечора план наступного дня. Розділіть всі ваші справи на:

  • ті, які можна перекласти на інших;

  • ті, які ви обов'язково повинні зробити самі;

  • ті, що можна поки відкласти.

План повинен бути постійно у вас під рукою. Ви помітите, що вже це позбавить вас від зайвої завантаженості. До 70% нашого робочого часу ми витрачаємо на зовсім непотрібні речі. Чи знали ви про це?

Швидко, поки не забули що-небудь важливе, робіть позначки про зміни всіх службових справ, записуйте виниклі у вас ідеї. Ніколи не відкладайте дійсно важливих справ на потім, а тим більше на завтра. Неспокійна совість, розуміння того, що ви упустили щось важливе, підсилює стрес.

Не ставте перед собою дуже високі цілі, плануйте просування від одного маленького успіху до іншого. Не намагайтеся говорити собі: "У перспективі я буду менше палити". Краще конкретизуйте задачу: "Із завтрашнього дня я викурюватиму на п'ять цигарок менше".

ДЕЩО ПРО ПРИРОДУ І НАСЛІДКИ СТРЕСІВ

Причиною стресу в 61% випадках є службові проблеми, сімейні переживання і фінансові труднощі, 22% викликані причинами „психологічного характеру”, а 7% - серйозними захворюваннями. На питання про те, чи відомий їм хтось, хто страждає від стресу, 58% опитаних дали позитивні відповіді.

Стрес є продуктом так званої реакції „бий-біжи” - примітивного рефлексу, який готує людину до конфлікту. Коли людина стикається з якоюсь небезпекою або надмірно нервовим колегою, її організм виділяє адреналін і гідрокортизон. Ці гормони допомагають організму швидко включити виконання деяких його функцій, зокрема частину імунної системи, а також екстрені енергетичні джерела. Але цей корисний для первісної людини механізм сьогодні породжує додаткові проблеми.

Для організму шкідливий не сам по собі стрес (врешті-решт і позитивні емоції людини теж пов'язані зі стресом), а його надмірна інтенсивність. Недаремно ж канадський лікар Ханс Селье, що дав назву цьому явищу в 1963 р., говорив, що відсутність стресу рівнозначна смерті. У той самий час спроби керівництва компаній прискорити роботу своїх співробітників понад певний рівень можуть викликати надмірне насичення їх крові адреналіном, а деяких працівників навіть перетворити на повних неврастеніків. «Деякі люди демонструють чудеса активності на роботі, - говорить професор Рендал Подінемо з Вісконсинського університету, - але насправді вони діють в стані серйозного стресу».

Від стресу не застраховані й ті, хто робить кар’єру, здавалося б, цілком успішно. Багато завзятих кар'єристів внутрішньо глибоко нещасні, і їх зовнішній успіх лише підсилює внутрішній тягар. «Синдром успіху», перший період роботи після чергового підвищення загрожує таким людям сильним стресом.

У 40% обстежених колективом доктора Феліче Тібалді керівників виявили підвищений кров'яний тиск, велику поширеність куріння, недостатню фізичну активність і надмірно інтенсивну роботу. «Треба сказати, - наголошується в доповіді доктора Тібалді, що надмірна інтенсивність роботи, під якою згинаються керівники, викликана не неврозами або невмінням знайти інші радощі в житті, а перш за все відчуттям відповідальності

Багато хто з керівників нинішнього покоління відмовився від традиційних строгих костюмів, але зберегли як професійну ознаку надмірну інтенсивність стресу, обтяжену сидячим способом життя, вічним поспіхом, невмінням людини розслабитися і... слабо розвиненим почуттям гумору.

Біда в тому, що багато керівників не уміють знайти в своєму житті баланс між роботою і іншими радощами буття, не навчені мистецтву «відключатися» від службових Яскравим прикладом тут може служити так званий «селф-мейд мен», «людина, що зробила себе сама». Дуже часто ця людина років у п'ятдесят виявляє раптом, що справи її йдуть вже ніби своїм ходом і немає необхідності тримати їх під постійним контролем. І тоді «селф-мейд мен» впадає в украй важкий стан – „брейк даун”, стан людини, яка раптово спіткнулася і впала. Наслідки «брейкдауна» трагічні і різноманітні - від появи хронічної мігрені до алкоголізму і навіть самогубств.

Щоб ослабити і навіть запобігти шкідливим наслідкам «начальницьких» стресів, медицина рекомендує дотримувати дієту, активніше використовувати вільний час, періодично чергувати розумову і фізичну діяльність і найголовніше - уникати крайніх перевантажень в звичній діяльності. Інакше з кожних десяти керівників, що перевищили сьогодні п'ятдесятирічний вік, четверо не доживуть до пенсії.

Симптоми «роботоголізму» розповсюдилися в останні десятиліття серед керівних працівників багатьох країн подібно до лісової пожежі. Людей, вражених цим синдромом, легко виявити. Це ті, хто відчуває себе нещасним, коли вимушений відриватися від роботи, хто нездатний відпочити і під час відпустки і для кого актуальний девіз відомого антрополога Маргарет Мійд, що померла в 1978 р.: «Померти я можу, але відпочити - ніколи!» Діагностика манії старанності виявилася куди складнішою, ніж таких стандартних маній, як алкоголізм, наркоманія, звичка до переїдання або, навпаки, прагнення за всяку ціну схуднути. Нікому і в голову не приходить підозрювати у роботоголіков хворобу - адже вони, як правило, займають видне положення в суспільстві. Манія старанності - їх характерна риса, але вона не псує їх кар'єру, а сприймається як чеснота, якою можна пишатися.

Завдання

Проаналізуйте Ваше самопочуття за допомогою тестів:

ТЕСТ 1

Цей міні-тест покликаний допомогти вам знайти симптом стрессового стану організму.

Отже, вам необхідно відповісти «так» чи «ні» на десять питань.

1. Чи легко ви втрачаєте самовладання?

2. Чи вважаєте ви, що навіть найближчі колеги ставляться до вас недоброзичливо?

3. Чи здається вам, що у вас погана пам'ять?

4. Чи вважаєте ви, що ваш начальник вас недооцінює?

5. Чи трапляється вам прокидатися на дві години раніше терміну?

6. Чи буває у вас безпричинний страх?

7. Чи трапляється вам відчувати гостру потребу в алкоголі, нікотині або... шоколаді?

8. Чи буває, що бажання попрацювати у вас виникає тільки в кінці дня?

9. Чи помічаєте ви у себе підвищений або, навпаки, ослаблений апетит?

10. Чи траплялося вам чути від дружини, що мислення - ворог сексу?

Якщо на ці питання Ви хоча б в двох випадках дали позитивну відповідь, вам треба замислитися, наскільки Ваш стиль роботи відповідає вимогам здорового способу життя.

ТЕСТ 2

Цей тест повинен допомогти вам розібратися, чи не стали ви справжнім роботоголіком. Для цього відповідайте «так» чи ні» на наступні питання

1. Чи берете ви з собою роботу додому або на час відпустки? Цікаво, що деякі роботоголіки намагаються замаскувати свій стан від навколишніх і, наприклад, стверджують, що беруть роботу додому або спеціальну літературу у відпустку тільки тому, що їм це цікавіше за інші заняття.

2. Чи часто ви думаєте про роботу, наприклад, коли не можете заснути?

Чесний - принаймні перед самим собою - роботоголік скаже на таке питання: «Як правило, в такі хвилини я думаю виключно про роботу».

3. Чи швидко ви працюєте?

Як алкоголік прагне сп'яніти швидше і поспішає налити чарку за чаркою, так і роботоголік знаходить особливе задоволення у високому темпі роботи.

4. Чи відчуваєте ви деколи почуття провини, беручись до роботи?

Одна з частих ознак роботоголізму - відчуття провини, яке роботоголік почуває по відношенню до своєї сім'ї, якою він нехтує в ім'я роботи.

5. Чи уникаєте ви в розмовах згадки про те, як багато ви працюєте?

Початківець-роботоголік любить говорити про своє трудове усердя, а хронічний - уникає таких розмов, почуваючи провину перед покинутою ним сім'єю.

6. Чи відчуваєте ви непереборне бажання не відриватися від розпочатої роботи і працювати до тих пір, поки вистачить сил?

Як алкоголік не може зупинитися після першої чарки, так і роботоголік втрачає контроль над собою і буквально п'яніє від роботи.

7. Чи шукаєте ви якісь виправдання для своєї схильності працювати без міри?

Характерний приклад такого роду виправдань - сентенція «Роботу треба робити або як слід, або не робити її взагалі”.

8. Чи агресивні ви по відношенню до навколишніх?

Работоголік схильний оцінювати інших людей тільки крізь призму їх трудового внеску, і біда тим, хто працює хоч трішки менш інтенсивно!

9. Чи намагаєтеся ви час від часу примусити себе не працювати?

Відчуваючи ненормальність свого способу життя або вислуховуючи докори на цю тему від оточуючих, роботоголік час від часу намагається зайнятися «самолікуванням» - наприклад, беручи тривалішу, ніж звично, відпустку або виїжджаючи на вихідні дні абикуди на екскурсію.

10. Чи намагалися ви перейти працювати туди, де робочий час жорстко регламентується?

Це теж одна з форм „самолікування” – відповідальність за регламентацію режиму роботи перекладається на вище начальство.

11. Чи часто ви міняли своє місце роботи або сферу діяльності?

Роботоголік любить шукати для себе нові можливості саморозкриття, міняючи місце роботи або прагнучи посісти керівні посади в суспільних або політичних організаціях.

12. Чи підлаштовуєте ви весь спосіб життя під потреби роботи?

Для роботоголіка все в житті, окрім роботи, другорядне і підпорядковане службовим інтересам. Хронічні роботоголіки жертвують врешті-решт навіть спільними обідами і вечерями з сім'єю.

13. Чи помітили ви, що втрачаєте інтерес до знайомих, які не пов’язані з вашою роботою?

Оскільки робота віднімає все більше часу, для інших інтересів та людей не залишається часу і душевних сил.

14. Чи відчуваєте ви жаль до себе самого? Роботоголік любить, коли навколишні шкодують його за завантаженість роботою. Це послаблює його почуття провини, що мучить, і псує настрій.

15. Чи відчуваєте ви зміни в своєму сімейному житті?

Не дивлячись на негативні наслідки «роботоголізму», решта життя роботоголіков не зазнає змін, але в ньому залишається все менше тепла і внутрішньої згуртованості.

16. Чи помічаєте ви за собою прагнення «запастися» роботою?

Роботоголік, схоже, відчуває страх перед бездіяльністю і старається завжди мати роботи хоч трохи більше, ніж можна зробити сьогодні.

17. Чи нехтуєте ви їжею?

Робота тримає роботоголіка в стані постійного поспіху, і тому він звичайно харчується вельми нерегулярно. Та зате вже коли він сідає за стіл...

18. Чи потрапляли ви до лікарні через свій «роботоголізм»?

Щоб відповісти на це питання, ви повинні знати, що «роботоголізм» є причиною багатьох захворювань, зокрема гіпертонії і інфаркту.

19. Чи часто ви працюєте вечорами?

Як для алкоголіка традиційна тяга «пропустити зранку», так і для роботоголіка характерна робота вечорами і навіть вночі.

20. Чи виконуєте ви деколи і ту роботу, яка явно нижча за ваші можливості і становище?

У своєму прагненні «запастися» роботою роботоголік приймає часом на себе і виконання тієї роботи, яку він цілком міг би доручити підлеглим.

21. Чи помічаєте ви ослаблення своєї працездатності?

Перша ознака того, що роботоголік переоцінив свої можливості, - ослаблення його здатності концентруватися на роботі.

ОТЖЕ, ПІДВЕДЕМО ПІДСУМКИ

1. Якщо ви дали відповідь «так» більш ніж на п'ять питань, це означає, що ви схильні до «роботоголізму».

2. Позитивна відповідь на десять і більш питань означає, що вас вже можна класифікувати як жертву «роботоголізму». У такому разі Вам треба серйозно замислитися над тим, як ввести Ваше життя в русло оптимального співвідношення професійного обов’язку і здорового способу життя.

1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Завдання для самостійної та індивідуальної роботи всіх форм навчання
...
Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів всіх форм навчання спеціальності
Обіход С. В., Ткачук В. О. Управління персоналом у сфері послуг: методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів всіх...
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін...
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів із дисциплін „Право інтелектуальної власності”, „Інтелектуальна власність”...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси»....
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання
Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання
Економічний аналіз. Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційний...
Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять, самостійної...
Кафедра управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності
4. Методичні рекомендації до виконання вибіркових (альтернативних) завдань СРС
...
Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи студентів...
Самостійна робота студентів (СРС) – це спланована, пізнавальна, організаційно і методично направлена діяльність, дидактична форма...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка