Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15
Добропільської міської ради
Донецької області
НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК
Поезія, гартована мужністю
(література рідного краю)
Підготувала та провела
вчитель української мови та літератури
Соколова Валентина Василівна
2013р.
Тема уроку: Поезія, гартована мужністю (творчість поетів Донбасу – учасників Великої Вітчизняної війни).
Мета уроку: Познайомити учнів з творчістю поетів Донеччини, показати єдність письменників з народом, силу поетичного слова як грізної зброї в боротьбі проти фашистських загарбників; на прикладах життя поетів і їх творчості виховувати в учнів почуття патріотизму, готовність до захисту Вітчизни, повагу до тих, хто поліг у боротьбі з фашизмом.
Наочність та обладнання уроку: Виставка книг поетів Донбасу, учасників Великої Вітчизняної війни, їх портрети, касета із записом слів Левітана, музичний супровід,макет обеліска, плакати, список фронтовиків міста, медіа екран.
ХІД УРОКУ
Звучить мелодія пісні В.Симоненка «лебеді материнства» (…все на світі можна вибирати сину…)
(на екрані зображення мальовничого краєвиду України).
Учитель: Ми любим день цей весняний,
Вкраїнську землю, синє небо.
О краю рідний, ти такий
Моєму серцю дорогий,
Що і на смерть піду за тебе.
Учень: Донеччино моя безкрая,
Мого життя духмяний цвіт.
Тебе безмірно я кохаю,
Ще з тих далеких ранніх літ.
Учениця: Донеччино моя безкрая,
Тебе я часто бачу в сні.
Я краю іншого не знаю,
Де б так таланило мені.
Учень: Твої простори неозорі
Не раз я бачив з висоти.
Палахкотять вечірні зорі
Надії, щастя й доброти.
Донеччино! Ти рідна мати,
Ковток цілющої води.
Тебе не можна не кохати,
А покохаєш назавжди.
Учитель: Погляньте!
Яка прекрасна земля на світанку,
Коли співають в тиші солов’ї.
Цю красу зберегли нам герої,
Яких нам не забути ніколи.
Пам'ять, стій!Зупинися!
Це потрібно живим.
Ми не маємо права про це забувати ніколи.
Звучить запис слів Левітана про початок Великої Вітчизняної війни
Звучить запис початку пісні «Вставай, страна огромная…»).
Учитель: Руїни і смерть несла війна, Вона такий страшний лишила слід і стільки в землю положила… Весь радянський народ піднявся на захист рідної землі.
Багато письменників вписали не одну яскраву сторінку в історію визволення Батьківщини. Немало з них полягли смертю хоробрих чи загинули у фашистських катівнях. На меморіальній дошці України викарбувані імена 40 письменників, серед них імена поетів: Петра Артеменка, Пилипа Рудя, Леоніда Новицького, Миколи Шутя.
Учениця: Я звертаюсь до вам крізь залиті пожарами гони,
Крізь тумани й сніги, і грізній зміні і днів, і ночей:
Бийте ворога скрізь: хай в крові своїй чорній потоне
Злий нападник під гул, під розгнузданий гул батарей!
Учитель: У числі перших фашисти бомбардували Донбас.
Учень: Він по вугіль прийшов на Донеччину нашу кохану.
І по кров, нашу кров, наших сестер,
Батьків, матерів, наших любих дітей.
Я звертаюсь до вам крізь тумани:
Бийте ворога скрізь: щоб і слід його вітер замів.
(В.В.Сосюра)
Учитель: У той важкий і жорстокий час донбаські літописці зробили внесок в справу розгрому ненависного ворога. На фронтах бились: Микола Ужник, Юрій Чорний-Діденко, Павло Байдебура, Микола, Рудь, Пилип рудь, Петро Чибалин Олексій Іонов, Володимир Труханів, Віктор Шутов, Борис Котов, Микола Рибалко.
(на екрані проектуються фото, імена та прізвища поетів).
Учитель: Діти, запишіть у зошити і запам’ятайте ці прізвища те імена.
Це їм, мертвим і живим, ми присвячуємо цей урок «Поезія, гартована мужністю».
(Звучить пісня «Степом, степом…»)
Учень: Сьогодні на трибуні ми, поети,
Які загинули на тій війні.
Обнявши зі стогоном землю десь
В своїй чи в чужій стороні.
Учень: Юрій Аронович Черкаський (1912 – 1944р.р.) народився 17 вересня 1922 року у Луганську. Підлітком пішов працювати на паровозобудівельний завод слюсарем. Член письменницької організації «Забій», з 1934 року член спілки письменників СОСО. Вірші Ю.Черкаського підкоряють своєю ліричною теплотою, простотою. З перших днів війни Юрій рветься на фронт. Але через поганий зір в армію його не беруть. У 1943 році потрапив у тилові частини і пише рапорт за рапортом з проханням відправити його і діючу армію. Мети своєї добився. Всі вірші, листи, написані в роки війни, напоєні вірою в перемогу, у звільнення рідної землі. Кулеметник Ю. Черкаський загинув 8 лютого 1944 р. в боротьбі за звільнення Білорусії.
Учениця: Борис Олександрович Котов (1909 – 1943р.р.) народився в селі Пахотний Угол на Тамбовщині в сім’ї учителів. У 1931 році юнак приїздить у Горлівку і поступає на шахту №9. Борис пише вірші про шахтарів, про їх радощі і турботи. Перші кроки в літературі робив з допомогою Павла Безпощадного та Михайла Ісаковського.
Перед війною підготував свою першу збірку, яка не встигла вийти. Б.Котов добровільно йде в армію. Рідні два рази отримували на нього похоронки. Свій військовий подвиг Б.Котов здійснив 29 вересня 1943 року на березі Дніпра. Він три дні і три ночі разом з групою бойових друзів утримував маленький плацдарм на березі. Котов загинув смертю хоробрих у боротьбі за Батьківщину. Присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Учениця: Вірш «Когда нагрянет враг».
Учень: Вітчизни діти, - б’ємося вперто
Як в рабстві жити -
То краще вмерти.
(Ці рядки написав Микола Шуть, закатований у гестапо в 1943 році).
Учениця: За всі твої рани ворогу віддячимо.
Живому звідси втекти не дамо.
Веди ж, командире, загін бойовий,
Веди ж на останній, вирішальний бій.
Так у своїй «Партизанській пісні» писав поет Пилип Рудь, який згинув у 1942 році.
Учень: І гриміла у вогні війна,
Кров’ю орошаючи дороги.
Та прийшла, нарешті, тишина,
Бо настало свято Перемоги.
Учениця: Вас багато не прийшло з війни,
Але й ті, в боях тяжких вцілілі,
Повернулись в царство тишини,
Часто передчасно посивілі.
(Звучить музична композиція «Журавлі»)
Учень: Попереду стрій зимових днів
Забіліють і поля, і луки.
Хай не всі зустрінуть журавлів,
Та зустрінуть журавлів онуки.
Учитель: Завершилась Велика Вітчизняна війна. Почали заростати вирви від снарядів і бомб, вічною пам’яттю знялися в небо обеліски могил.
Вернулися з фронтів герої, і почалися нові бої за відбудову і відновлення рідної країни, краю. Але ще довго буде звучати в їх творах тема війни, біль втрат.
Учениця: Горбатов Борис Леонтійович служив у армії рядовим бійцем, був командиром взводу, а в роки Великої Вітчизняної війни – військовим кореспондентом. Це він у 1943 році передав у «правду» першу кореспонденцію із звільненого від фашистів Донецька. Гнівне слово письменника прозвучало в документальному фільмі «Суд народів» - про Нюрнберзький процес. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної зірки.
Учениця: Віктор Васильович Шутов – відомий поет-пісняр. Він народився в 1921 році в шахтарській сім’ї. У 1939 році поступив до Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту. Війна перервала його навчання. У роки війни він захищав Ленінград. Свої перші вірші опублікував у армійських і фронтових газетах. Тоді ж він написав і свої перші пісні.
(Звучить пісня «Донецькі зорі»).
Учень: Микола Олександрович Рибалко займає особливе місце в поезії Донбасу. Він написав дуже багато поетичних творів про все, що його хвилює, про рідний край. Проте головна тема – тема війни, священної пам’яті Тих, хто загинув, захищаючи мир і спокій на землі, повинні пам’ятати покоління, які живуть нині.
Учень: Вірш «Запам’ятайте їх».
Учениця: Вірш «Цветы».
Музична композиція «Розмова з обеліском».
(Повільно, схиливши голову, з букетом польових квітів наближається до обеліска жінка)
Мати: Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.
(На екрані зображення журавлів над степовими просторами).
Голос сина: Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні,
Ти ж не журись, я крила розпростаю
І полечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сивеє чоло…
Мати: О синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б тоді мені було!
Учень: Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні…
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.
(Р.Кравець-Руденко)
(Звучить пісня «А мати ходить на курган» муз.А Шашкевича, сл..Д.Луценка)
Учитель: Сьогодні ми дізналися про наших земляків поетів-учасників Великої Вітчизняної війни, які бачили суть життя в служінні батьківщині, літературній творчості. Тематика їх творів багата і різноманітна, як і жанри.
А більше про цих людей, інших земляків, ви можете дізнатися, коли візьмете ось такі книги, які ви бачите на цій виставці.
(Огляд літературної виставки)
Учитель: Кожен вірш чи прозовий твір має глибокий громадянський зміст тому, що письменники відчували високу відповідальність за сучасне і майбутнє життя.
Бережіть же, діти, це й вогонь любові до свого народу, землі, примножуйте традиції старших поколінь. Схвильовані душі ваші хай не знають спокою, байдужості, черствості, а думки і почуття хай виливаються на папір поетичними рядками. Цим ви будете розвивати літературний процес Донеччини, множити славу батьків і дідів наших.
Сьогодні вперше прозвучить поезія, написана вашим однокласником на честь героїчного подвигу нашого народу у священній війні 1941-1945р.р.
Учень: Страшеннеє лихо прийшло в Україну
Сльозами умилася ненька-країна.
Руїнами вкрилася рідна земля,
Палали в вогні і сади, і поля.
На подвиг святий піднімався народ,
Щоб швидше здолать чужоземний заброд.
Немало відважних бійців полягло,
Аби захистить рідне місто, село.
Учениця: Щоб мир відстоять, всі вони воювали,
На захист Вітчизни життя віддавали.
Чекала на сина старенькая мати,
Та звістка тривожна летіла до хати.
Що син десь далеко-далеко у полі
Воює під кулями – мріє про волю.
І ось та жадана прийшла перемога,
Вона – як до неба ясного дорога.
Учень: Раділа країна, раділа земля,
Всміхалися сонцю ліси і поля.
І хай з того часу ще пройде 100 літ,
Та все пам’ятатимуть люди і світ.
Учениця: Нарвавши квіток, тихо я помолюсь
І братській могилі я низько вклонюсь,
Згадавши часи лиховісні війни,
Сьогодні ми знову говоримо: «НІ!»
Разом: Ні – чорним тривогам, смертям і нещастю.
Хай будуть в нас сльози – та тільки від щастя.
.
|