|
|
Скачати 129.29 Kb.
|
|
Поетичний альбом (для учнів 9 класів) Мета: Популяризація поетичного слова. Оформлення: Книжкова виставка „Поезія моє душі”. Художньо оформлений макет „Поетичного альбома”. Бібліотекар. Поезія – слово грецьке і означає „роблю”, „творю”. Це особливий тип організації мовлення, головною ознакою якого є ритм. Первісно поезію називали мистецтво слова в віршованій формі, метою якого було не просто повідомлення, а самобутнє мистецьке діяння, як сказав Гегель. Він, до речі, вважав, що всі словесні творіння повинні виголошуватися, декламуватися, співатися. Поезія – завершеність, досконалість і краса, втілення почуттів. В епоху класицизму поезія досягла вершин досконалості віршованої форми, але згодом під впливом немодерністських норм нетрадиційних форм і поетичних прийомів вірш стає вільним. У школах XVII – XVIII ст. був спеціальний предмет – піїтика, уміння писати вірші та красиво говорити. Тоді ж виник підручник піїтики, автором якого був Ф. Прокопович потім Г. Сковорода та ін. Поезія... Навіть слово, яким вона названа, – мелодійне, музичне. Дивовижним творінням людського генія є пісня, бо тут поєднана поезія з музичною мелодією людського голосу і звуками музики. І саме у вигляді пісні виникли народнопоетичні твори, які й досі є найкращими зразками поезії, її невичерпним джерелом, з якого позичають мудрість, красу і натхнення покоління поетів – творців поезії. В давнину, за традицією, хлопець освідчувався дівчині у найкращих своїх почуттях піснею, в основі якої – висока поезія: Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай... Хіба краще скажеш прозою? Звичайно, ні. Мова поезії – наче святковий одяг, який тримають на виключні випадки. Тому поетичне слово – це і велика сила впливу на слухача чи читача. Можна гарно висловити свою любов до Батьківщини, матері, коханої прозою, але сильніший вплив має поетичне слово: Україно моя! Чисті хвилі ланів, Променисті міста, голубінь легкокрила М. Рильський Або: Мати наша – сивая горлиця, Все до її серденька горнеться: Золота бджола – намистиною, Небо – празниковою хустиною... Б. Олійник Поезія – слово багатозначне: поезія душі, поезія праці; поетичне слово, поетична натура. Жаль, що не всі ми розуміємо поетичне слово. А цьому навчитися можна, лише треба зрозуміти засоби поетичної мови і навчитися читати між рядками, бо поет бачить світ трохи іншими очима, ніж усі інші люди, бо поет творить свій шедевр небуденними словами. Поетичне слово – це буйноцвіття метафор, епітетів, порівнянь та інших мовних засобів: „тремтить і чадіє любисток”; „а вона собі примхлива, наче скрипка”; „хтось дрібненько розтрусив смішок”; „я летів красивим чортом на коні, як ворон чорнім...” Це знову Б. Олійник – великий майстер поетичного слова. Щоб зрозуміти поезію, треба зазирнути в неї розумом і серцем. І тоді, увіходячи в поетичний світ, ми відкриємо для себе нові, неповторні його риси. Поетичне слово... Йому присвятили життя Т. Шевченко і Л. Українка, В. Симоненко і Л. Костенко, О. Олесь і його син. І цей список можна продовжувати. Але не в тім річ, що поетів багато, а в тім, що справжній митець поетичного слова віддає себе цілком поезії і на все життя. Секретами поетичної творчості з читачем трішечки поділилася Л. Українка: Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистою одправу починаю Перед моїм незримим олтарем. Але це тільки початок. Попереду безсонна ніч, коли „думки цвітуть, мов золоті квітки, і хтось немов схиляється до мене і промовляє чарівні слова...”. І так до світанку: А ранком бачу я в своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі... Л. Українка Поетичне слово... У митця воно забирає всі сили, йому поет присвячує все життя, до останку. Щоб читачеві принести хвилини співпереживання, захоплення і смутку, радості чи розчарування, які він розділить із ліричним героєм, читаючи тоненьку поетичну книжечку. Таку силу має воно – поетичне слово. 1 сторінка „На крилах поетичного слова піднімаємось ввись” 1-й ведучий. Першу сторінку нашого „Поетичного альбома” відкривають такі поети, як Ліна Костенко, Платон Воронько, Дмитро Павличко, Борис Олійник, Микола Сингаївський, Микола Вінграновський та ін. Хочеться зачитати вірш Ліни Костенко „Ті журавлі, і їх прощальний сурм...” Ті журавлі і їх прощальні сурми... Тих відлітань сюїта голуба... Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба. Сумна арфістко, – рученьки вербові! – по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без котрої холодно словам. Зіграй мені осінній плач калини. Зіграй усе, що я тебе прошу. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. Далі діти декламують вірші: Воронько П. „Люблю поезію”; Олійник Б. „Пісня про матір”; Вінграновський М. „Літній ранок”. Ансамбль дітей виконує пісню „Чорнобривці” на слова М.Сингаївського. 2 сторінка „Письменники рідного краю” 2-й ведучий. Люблю Черкаський рідний край І сонце, й річки водограй. Проміння з неба тепле ллється. І все радіє, ожива, Й душа сміється. Буяє зелень, квітнуть квіти, І жити хочеться й радіти. Душа моя, радій і знай, Люблю до самозабуття Свій рідний край – Черкаський край на все життя. Як така багата, квітуча Черкащина не могла подарувати світу таких чудових поетів, як Тарас Шевченко, Василь Симоненко, Микола Негода, Людмила Тараненко, Наталя Віргуш, Михайло Масло, Максим Гаптар, Петро Линовицький і багато інших. Весь світ знає Т. Шевченка. Його ім’я є символом нашої країни. Учень читає уривок „Зоре моя вечірняя” Т. Шевченка з поеми „Княжна” Витязем молодої української поезії називають Василя Симоненка і як виразно чуємо його свіжий, мажорний, юнацький бадьорий голос, яким він і сьогодні вітає життя: Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив. Виконується пісня „Виростеш ти, сину” на слова В. Симоненка „Лебеді материнства”. Із села Бузукова вийшов такий поет, як Микола Негода. Прослухайте його вірш „Летіли дві чайки” Летіли дві чайки над морем широким, А з ними летіли мале чаєня. Летять білі чайки під небом високим, Летять білі чайки блакитного дня. Мале чаєнятко згубилось в дорозі, Знялося до сонця в ясній бірюзі! Летять білі чайки в тужливій тривозі, Летять білі чайки назустріч грозі. Розжарене сонце сховалося в хмарі, Розпінені хвилі буран розганя. Летять білі чайки в закруженій парі, Летять білі чайки шукать чаєня. А хвилі, мов гори, гуляють по морю, Та їм не збороти крилатий політ. Летять білі чайки в далекі простори, Летять білі чайки в замріяний світ. Учень. А його вірш „Степом, степом” був покладений на музику. Як не згадати Людмилу Тараненко – поетесу з міста Сміли. Її вірш „Черкащина”. Вкраїни рідної окраси, Земля безсмертного Тараса! Хоч відшуміли, відгули, Але у серці проросли І думи, й плач, тяжка неволя, Далеких прадідів зла доля. Не зна історія зупину. Твої тополі і калини, Твої Дніпро і Тясмин, Рось Знесли усе, що довелось. На кручах цих, від рясту синіх, Лунає слава Чигирина. Де розцвітають в полі маки, Навік заснули гайдамаки... На всю Вкраїну, з гін у гони, Летить, омита смутком теплим, Полеглим пам’ять – „Степом, степом”... Тобі, мій краю, в щирім слові І я освідчуюсь в любові... Ведучий. З нашої Монастирищини виходець Захар Гончарук. Його вірш „Прометеєві” Ні! Пломінь той в душі не згас, що запалив колись Тарас, як я маленьким школярем вночі ридав над „Кобзарем”. І проклинав у гніві світ, що кинув Катрю десь під лід, що в рекрути загнав братів, – я захлинався і німів... І, падаючи на постелю, у сні я кидався на скелю і відбивався від орла, що тіло дер моє зо зла. Обагрений в гарячий крові Я Прометею рвав заколи! І з ним страждав, і з ним палав. Йому життя навік віддав. ... З тих пір горю я ночі й дні у Прометеєвім вогні. В селі Лукашівка живе Федір Бойко, вірші якого часто друкувалися в районній газеті „Зоря”, а недавно вийшла його збірка віршів „З книги життя”. До вашої уваги вірш „Пізньої осені” Надворі заплакана осінь сумує, А вітер ридає, а вітер лютує. І кидає пригорщі у вічі дощу, А осінь все плаче і сльози течуть. І мерзнуть вони на цямринах криниці, Скриплять журавлем на незмащеній шпиці. А вітер видмухує гаму в відрі І рветься у хату на стертий поріг. То шарпа за двері, немовби чужинець, То в вікна шпурляє сніжинку-гостинець, А то розженеться і – гай у садок. Загляне, пронишпорить кожен куток. І вже доганяй його там, на горбі, Де верби столітні схилились в журбі. І там ,розгойдавши натруджені віти, А хмари усе ще віщують негоду І знову вітровій над дібровою бродить Сурмить, як сурмач у порожнє дупло, До краплі видмухує літнє тепло. А потім крутне, закружляє невпинно У танці швидкім хороводом сніжинок... 3 сторінка „Юні поети-початківці нашої школи” 3-й ведучий. Молодим у нас кругом дорога, тим більш у нашій школі є всі умови для розвитку поетичних здібностей в учнів. Серед них прекрасно поетичним словом володіють: Панчук Ганна, Шемшур Іванна, Курій Ірина, Полонська Валентина, Борець Олеся, Мамчур Ірина, Галай Тетяна, Кириленко Віталій, Блага Вікторія, Чалова Наталія. (Автори зачитують свої вірші) Соборна Україна „Ми українців всі брати” – Ще в школі нас цього навчили. Разом йшли ми на бунти І шаблі разом в руки брали. Кістьми лягали поруч в полі, Єдиним цілим відбивались Гуртом трималися в неволі І брат на брата сподівались. Таке давно колись було, Але розвіялось, пропало, Зів’яло, зникло, одцвіло. Сльозами на Вкраїну впало. Страждали, гинули й ридали За матір, батька і дітей. Але мовчали й не пристали До незалежницьких ідей. А братський дух де подівався? І де народу цього сила, Що вистояв і не зламався, Коли чума його косила? Цей дух не зник, лиш задрімав, Він завжди жеврів у серцях, І кожен мав його й ховав, Бо поруч оселявся страх. Мовчали гноблені, боялись І пхали голову в ярмо, Нарешті, всі терпці урвались – Вкраїну більш не віддамо. Народи різні панували І роздирали на шматки, Та, слава Богу, залатали – Аж знов ламають хробаки. Ламають мрію довголітню, Що покоїться на кістках. Ламають щастя і надію. І предків сподівання в снах. Чи чуєш? Не спіши, послухай: Прокинулись Вкраїни діти, Вже як на полум’я не дмухай, А все одно буде горіти. Сепаратизм нам ні до чого Ми незалежні і єдині І не відступимо від цього: В соборній жити нам Вкраїні! Кириленко В. Україна Вінчають терни твої коси, Мовчать знедолені вуста. Ранкові роси, наче сльози, Вмивають стомлені поля. І я дивлюсь, дивлюсь на тебе, А в пам’яті горять слова, Мені здається, що я бачу Не Україну, а дитя. В його очах – старечий смуток, В його очах – нестерпний біль За нашу українську душу, За кожен український дім. Безсило піднімає руки І зводить в чорні небеса, Чекає сонця, наче Бога, Нема його – нема життя. І я молю, як всі молили До тебе, Боже, тільки раз: Дай сили вижить Україні, Піднятись з попелу до нас. Галай Т. Хліб Серед оцих налитих колосків, Які хитаються, як хвилі моря. Я бачу наших змучених дідів, Які зазнали так багато горя. Я бачу їхню працю і любов, Що ясним сонцем світиться з хлібини, І їхню ласку, яку знов і знов Вони давали ниві, як дитині. Навчала мати дорогих діток Священний хліб довіку шанувати І на долівку кинутий шматок Не обійти, а бережно підняти. Суворим батько голосом казав, Коли мала дитина хлібом гралась, Про що йому дідусь його казав І те, що йому ненька розказала. Він говорив про сиву давнину, Про те, як люди з голоду вмирали, Про те, що хліб був золотом у війну І як на полі колоски шукали. Розповідав про змучених людей, Про те, що хліба не було ні крихти, І в жилах тих знедолених дітей Гаряча кров могла навік застигти. Тоді дитя дивилося на хліб, В його очах була безмежна шана. І усміхався в сиві вуса дід, Не так боліла в його серці рана. Полонська В. Гроза Вже небо потемніло від дощу, За хмари заховалось ясне сонце, Зачиню я вікно і не впущу Грозу безжальну у своє віконце Нехай на дворі блискавка і грім, Нехай гроза надворі завиває, Та ми скоріш зайдемо в рідний дім, Де світло й тепло грубка розливає. Простягнемо ми до вогню долоні, Зігріємось і сядем край вікна. Нехай ми зараз у грози в полоні, Та знаю: скоро кінчиться вона. Полонська В. Рідна мати моя Я вдячна мамі за своє життя, За її ласку, доброту і ніжність, За розуміння і за співчуття, За душу вірну і за щирість. Усе життя своє віддала за дітей, Щоб їх душа була наповнена коханням, І не злічити тих недоспаних ночей І днів, що починалися ізрання. Ніколи маму нам не замінить Ніким, нічим на цьому світі. Любов її у крові в нас кипить, Бо вона – мати, а ми її діти. Я в ноги матінці вклонюсь За те, що долю мені дала Й від шляху цього не відхилюсь, Бо вчителем для мене стала. Й науку цю я понесу в життя За цим вченням я буду виростати. Якщо відступлю – то не буде вороття, Та й я не підведу рідную матір. Не вистачить, мабуть, у мові слів, Щоб описати з ніжністю мамусю. Для цього не потрібно гучних слів Я лиш у ноги низько їй вклонюся. Мамчур І. Осінній ранок Встає осінній ранок І пташечка співає, Промінчики на ганок Нам сонечко пускає. Гойдає ніжно віти Берізки вітерець. Дрожить маленький змерзлий На ганку горобець. Не хоче він летіти в незвідані краї, Куди летять лелеки й крилаті журавлі. Встає осінній ранок, Блищать на травах роси, І вітер помаленьку берізці чешить коси... Панчук І. Шабастівка Шабастівка – рідний край. Як тебе та й не любити? Поле, річка, зелен гай – Місце, тишею повите. Верба розпустила коси, У воді купається. Дід Макар пшеницю косить, Сонце усміхається. Там калина всім дарує Грона червоненькі. Завжди мені будеш рідна, Моя земле – ненько. Борець О. Ведучий. Дякуємо нашим юним поетам. І нехай їхнє мистецьке джерельце ніколи не замулиться. І можливо, в майбутньому ми будемо читати їхні величні книги поезій. Хай вам щастить! 4 сторінка Бібліографічна Бібліотекар проводить бібліографічний огляд літератури біля книжкової виставки „Поезія моєї душі...” „Я люблю поезію, як мати Любить сина сповивати...” Розділи виставки: I. Поети України.
II. Поети-земляки.
III. Перші проби пера. Виставлені саморобні книги шкільних поетів-початківців. |
| Тема. Відокремлені обставини Обладнання: книжкова виставка „Наш Шевченко”, мультимедійна презентація „Відокремлені члени речення”, роздавальний матеріал, підручник,... |
12 липня – 120 років від дня народження Бруно Шульца Творчий підхід бібліотечних працівників до такої наочної форми роботи як книжкова виставка допоможе їм у розкритті бібліотечних фондів,... |
| Узагальнити та систематизувати знання учнів про літературну казку,... ... |
Народжуватися і час помирати. Час руйнувати і час будувати. Час розкидати... «Ціна йому – життя», книжкова виставка «Голод-33 – незагойна рана України»; записи класичної музики («Реквієм» Моцарта, «Соната»... |
| НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК Поезія, гартована мужністю Тема уроку: Поезія, гартована мужністю (творчість поетів Донбасу – учасників Великої Вітчизняної війни) |
НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК Поезія, гартована мужністю Тема уроку: Поезія, гартована мужністю (творчість поетів Донбасу – учасників Великої Вітчизняної війни) |
| Урок позакласного читання сучасної дитячої прози Тема. Леся Воронина... Обладнання: мультимедійний комплекс, презентація, музичне оформлення, кросворд, виставка дитячих ілюстрацій малюнків до повісті,... |
Свідчення Давиденко Анастасії Іванівни, 1919 року народження, жительки села Новий Стародуб Писали ні в якій історії, ні в газетах, до того часу, поки Україна стала незалежною. Тепер розкривається все те, про що мовчали раніше.... |
| МИСТЕЦТВО Мета курсу “Мистецтво” в основній школі полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них ціннісних орієнтацій... |
С. В. Гловацький, методист Черкаського Головною метою художньо-естетичної освіти в загальноосвітній школі є розвиток особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва та навколишнього... |