Україна очима М. Гоголя і Р. М. Рільке (за повістю «Тарас Бульба» та оповіданням «Пісня про правду») 7 клас

Тема: Україна очима М.Гоголя і Р.М.Рільке (за повістю «Тарас Бульба» та оповіданням «Пісня про правду») 7 клас Мета: Узагальнити знання за темою, повторити поняття про повість та оповідання, поглибити розуміння учнями ідейного наповнення образів в творах Гоголя і Рільке. Удосконалення здатності до самостійності мислення, розвиток логічного мислення, навичок роботи в групі, оволодіння виразовими засобами мови, розвиток уяви, фантазії. Формування патріотичного світогляду, здійснювати духовне збагачення учнів. Тип уроку: узагальнення і систематизації Основні терміни і поняття для вивчення: повість, оповідання, сюжет Обладнання: інтерактивна дошка, презентації, відео, колаж, ілюстрації учнів до творів Хід уроку Етап уроку Прийоми і методи Зміст діяльності Організація початку уроку Оптимізуюча модель 1.Вітання 2.Запис теми уроку Підготовка учнів: повідомлення теми (проблеми). Узагальнення окремих фактів, понять і явищ Вступне слово вчителя 1.Асоціація на дошці 2.Інтерв’ю з автором 3.Перевірочний тест «Знайди помилку» про інтерес письменників до історії України 1.Підібрати по рядах ознаки до поняття «повість»: перша команда – поняття, друга – питання до нього. 2.Учні розігрують діалог Гоголя і Рільке про витоки інтересу письменників до історії України 3. Виправити помилки в роздрукованих текстах Повторення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань 1.Узагальнююча презентація 2. «Портрет» 1.Перегляд і обговорення презентації «герої Гоголя і Рільке» 2.Виступ учня в ролі Кобзаря з декламацією Рільке «Пісня про Правду» . Вгадати героя, прокоментувати його роль в творі Звучання бандури 3.З поданих понять утворити порівняльну схему на магнітній дошці, розмістивши їх в логічній послідовності: КОЗАКИ, НЕВДАХА, ГЕРОЇ, ХУДОЖНИК, ЗАХИСНИКИ, МАЛООСВІЧЕНІСТЬ, ПОЛКОВНИК, КОБЗАР, ОСВІТА, СЕЛЯНИ, УКРАЇНЦІ. 4.Скласти усно в парах портрет сім’ї Тараса Бульби та Петра Якимовича План Склад сім’ї; Навчання дітей; Професія батьків; Життєві інтереси; Стосунки в сім’ї; Доля членів сім’ї; Місце в долі України. Приведення одиничних знань у систему (самими учнями) Практична робота в групах 1.Підготовлені вдома цитати згрупувати в таблицю за планом М.Гоголь Р.М.Рільке Епоха Побут та звичаї Ідеали та характери Загальне прагнення Висновок Незалежно від соціального стану, рівня освіти та культури, українців в творах Гоголя та Рільке об’єднує почуття відповідальності за долю України, прагнення захищати Вітчизну. Їхній подвиг не буде забутий, про нього прийдешнім поколінням заспівають носії Слова Божого – кобзарі, тобто митці, поети. 2. Виступи в групах з висновками до таблиць, обговорення результатів Підбиття підсумків уроку. Рефлексія 1.Незакінчене речення 1.Продовжити речення «Я зрозумів, що…», «Мене здивувало…», «Я буду…» 2. Заключне слово вчителя про актуальність творів обох письменників, патріотизм майбутніх громадян та їх активну громадянську позицію Інформація про домашнє завдання Підготуватися до контрольної роботи Перечитати повість О.Пушкіна «Дубровський» М.Гоголь Р.М.Рільке Епоха Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый ХV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, сделавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украйна. Польські пани /зауважив я насамперед/ господарювали в південній Росії та в тих малолюдних, тихих степах, що відомі під ім'ям України. …слава Бульби, Остряниці й Наливайка вже й так увічнилась! Природа Степь чем далее, тем становилась прекраснее. Тогда весь юг, все то пространство, которое составляет нынешнюю Новороссию, до самого Черного моря, было зеленою девственною пустынею. Кургани — то поховища минулих родів, які перекочувалися степом, ніби скам'янілі, сонні хвилі. І в цій країні, де могили — мов ті гори, люди — як безодні. Глибокий, темний, мовчазний нарід, і його слова — лише хисткі, непевні містки над справжнім буттям. Інколи темні птахи здіймаються з курганів. Часом буйні пісні вибухають з цих людей, зникаючи в їхній глибині — як птахи губляться в небесах. В усіх напрямках усе видається безмежним. Побут та звичаї Все в светлице было убрано во вкусе того времени; а время это касалось ХVI века, когда еще только что начинала рождаться мысль об унии. Все было чисто, вымазано глиною. Вся стена была убрана саблями и ружьями. Окна в светлице были маленькие, с круглыми матовыми стеклами, какие встречаются ныне только в старинных церквах. На полках, занимавших углы комнаты и сделанных угольниками, стояли глиняные кувшины, синие и зеленые фляжки, серебряные кубки, позолоченные чарки венецианской, турецкой и черкесской работы, зашедшие в светлицу Бульбы разными путями, чрез третьи и четвертые руки, что было очень обыкновенно в эти удалые времена. Лише по темнуватих кутках осель стоять старі ікони, мов дороговкази Божі, і тьмяний блиск їхнього світла випромінює з рямців, як заблукана дитина зоряною ніччю. Ті ікони - єдина зупинка, єдиний надійний дороговказ: жодне житло без них не стоїть. Характери Бульба был упрям страшно. Вообще он был большой охотник до набегов и бунтов; он носом слышал, где и в каком месте вспыхивало возмущение, и уже как снег на голову являлся на коне своем. А вы, хлопцы, хотите умирать? - продолжал он, обращаясь к своему полку, - умирать так, как умирают честные козаки? А может быть, вы думаете еще пожить да залечь дома на печь, да и лежать там, покамест не приберет враг? Что ж лучше, спрашиваю я вас, молодцы: воротиться ли до дому, чтобы каждый день колотила вас жинка, и, напившись, пропасть где-нибудь под тыном, как собака, - или всем, как верным лыцарям, как братьям родным, лечь вместе на поле и оставить по себе славу навеки? Стомившись на одній праці, він, тричі перехрестившись, змінює її на другу, і над його шитвом чи молотком, як і над його малюванням, однаково царює побожність. Лише коли всі знову сіли до столу, й Петро помітив спорожніле місце, то пішов у святий куток і запалив свічку перед Знаменською — одну тонесеньку свічку. “Чи всі ж можуть іти на війну?” Народні ідеали Эта странная республика была именно потребность того века. Охотники до военной жизни, до золотых кубков, богатых парчей, дукатов и реалов во всякое время могли найти здесь себе работу. Одни только обожатели женщин не могли найти здесь ничего, потому что даже в предместье Сечи не смела показаться ни одна женщина. - За веру! - За Сечь!За славу и христиан! Тимчасом ішов Остап, сліпий старець, ближнім селом, починаючи жалібно-ніжним голосом свою пісню про Правду... “Чи всі ж можуть іти на війну?” Висновок Незалежно від соціального стану, рівня освіти та культури, українців в творах Гоголя та Рільке об’єднує палке бажання захищати Вітчизну. Їхній подвиг не буде забутий, про нього прийдешнім поколінням заспівають носії Слова Божого – кобзарі, тобто митці, поети. Гоголь Бульба был упрям страшно. Это был один из тех характеров, которые могли только возникнуть в грубый ХV век, и притом на полукочующем Востоке Европы, во время правого и неправого понятия о землях, сделавшихся каким-то спорным, нерешенным владением, к каким принадлежала тогда Украйна. Степь чем далее, тем становилась прекраснее. Тогда весь юг, все то пространство, которое составляет нынешнюю Новороссию, до самого Черного моря, было зеленою девственною пустынею. Все в светлице было убрано во вкусе того времени; а время это касалось ХVI века, когда еще только что начинала рождаться мысль об унии. Все было чисто, вымазано глиною. Вся стена была убрана саблями и ружьями. Окна в светлице были маленькие, с круглыми матовыми стеклами, какие встречаются ныне только в старинных церквах. На полках, занимавших углы комнаты и сделанных угольниками, стояли глиняные кувшины, синие и зеленые фляжки, серебряные кубки, позолоченные чарки венецианской, турецкой и черкесской работы, зашедшие в светлицу Бульбы разными путями, чрез третьи и четвертые руки, что было очень обыкновенно в эти удалые времена. Бульба был упрям страшно. Вообще он был большой охотник до набегов и бунтов; он носом слышал, где и в каком месте вспыхивало возмущение, и уже как снег на голову являлся на коне своем. А вы, хлопцы, хотите умирать? - продолжал он, обращаясь к своему полку, - умирать так, как умирают честные козаки? А может быть, вы думаете еще пожить да залечь дома на печь, да и лежать там, покамест не приберет враг? Что ж лучше, спрашиваю я вас, молодцы: воротиться ли до дому, чтобы каждый день колотила вас жинка, и, напившись, пропасть где-нибудь под тыном, как собака, - или всем, как верным лыцарям, как братьям родным, лечь вместе на поле и оставить по себе славу навеки? Эта странная республика была именно потребность того века. Охотники до военной жизни, до золотых кубков, богатых парчей, дукатов и реалов во всякое время могли найти здесь себе работу. Одни только обожатели женщин не могли найти здесь ничего, потому что даже в предместье Сечи не смела показаться ни одна женщина. - За веру! - За Сечь!За славу и христиан! Рільке Польські пани /зауважив я насамперед/ господарювали в південній Росії та в тих малолюдних, тихих степах, що відомі під ім'ям України. …слава Бульби, Остряниці й Наливайка вже й так увічнилась! Кургани — то поховища минулих родів, які перекочувалися степом, ніби скам'янілі, сонні хвилі. І в цій країні, де могили — мов ті гори, люди — як безодні. Глибокий, темний, мовчазний нарід, і його слова — лише хисткі, непевні містки над справжнім буттям. Інколи темні птахи здіймаються з курганів. Часом буйні пісні вибухають з цих людей, зникаючи в їхній глибині — як птахи губляться в небесах. В усіх напрямках усе видається безмежним. Лише по темнуватих кутках осель стоять старі ікони, мов дороговкази Божі, і тьмяний блиск їхнього світла випромінює з рямців, як заблукана дитина зоряною ніччю. Ті ікони - єдина зупинка, єдиний надійний дороговказ: жодне житло без них не стоїть. Стомившись на одній праці, він, тричі перехрестившись, змінює її на другу, і над його шитвом чи молотком, як і над його малюванням, однаково царює побожність. Лише коли всі знову сіли до столу, й Петро помітив спорожніле місце, то пішов у святий куток і запалив свічку перед Знаменською — одну тонесеньку свічку. “Чи всі ж можуть іти на війну?” Тимчасом ішов Остап, сліпий старець, ближнім селом, починаючи жалібно-ніжним голосом свою пісню про Правду... “Чи всі ж можуть іти на війну?” М.Гоголь Р.М.Рільке Епоха Природа Побут та звичаї Характери Народні ідеали Висновок Літературний диктант «Вірно-невірно» Гоголь та Рільке були близькими друзями. – Р.М.Рільке двічі відвідав Україну.+ Повість «Тарас Бульба» входить до збірки «Миргород». + В М.Гоголя російське коріння. – Р.М.Рільке відвідав Київ, Полтаву і Харків.+ Гоголь викладав історію в Петербурзькому університеті.+ Р.М.Рільке – австрійський поет 19-20 ст.+ М.Гоголь – російський поет 19 ст. – Рільке ніколи не був у Петербурзі. – Якби Гоголь не став письменником, він став би актором. + Оповідання Рільке «Пісня про Правду» входить до збірки «Про Господа Бога та інше». + З творчістю Гоголя російських читачів познайомив О.Пушкін. + КОЗАКИ НЕВДАХА ГЕРОЇ ХУДОЖНИК ЗАХИСНИКИ МАЛООСВІЧЕНІСТЬ ПОЛКОВНИК КОБЗАР ОСВІТА СЕЛЯНИ УКРАЇНЦІ Склад сім’ї; Навчання дітей; Професія батьків; Життєві інтереси; Стосунки в сім’ї; Доля членів сім’ї.

Схожі: