|
|
Скачати 120.79 Kb.
|
|
З Україною в серці Шляхи творчої долі Миколи Гоголя Мета:
Тип уроку: комбінований. Обладнання: портрет М. В. Гоголя роботи О. Іванова, репродукція картини О. Іванова «Явлення Христа народу» (1837-1857). Хід уроку Для того, чтобы постичь Гоголя… надо или родиться Гоголем,или, совершенствуясь духовно, преодолев в себе читательские стереотипы мыслительную инерцию, научиться читать и мыслить заново. Виктор Астафьев I. Підготовка до сприйняття навчальної теми
Майбутнє починається в минулому, щоб, пройшовши етап сучасного, стати сторінкою історії. На повагу заслуговує лише народ, котрий знає свою історію і виносить уроки з минулого, зберігаючи національні святині від корозії часу. За байдужими стовпчиками дат, за скупими словами хронік – людські долі, чийсь біль, чиясь мука, чиясь горда звитяга. Поетичне ж слово, пронесене крізь завії століть, збережене пам’яттю поколінь чи увічнене в письменах, проростатиме в душах нащадків буйними сходами любові до отчого краю, має магічну силу волхвувати таку відданість рідній землі, ціна якій – і перший, і останній подих. Україна, її пісня й історія постали чарівними образами на сторінках українських повістей Миколи Гоголя, одного з найяскравіших представників «української школи» в російській літературі романтизму. Гоголь був серед тих, хто заговорив про любов до вітчизни мовою романтизму.
Коментар учителя. За життя Гоголя лишилося небагато його портретів. І один з них – портрет роботи видатного російського живописця О. А. Іванова(1806-1856). Портрет написаний у реалістичній манері. На ньому досить точно відтворені риси обличчя митця: його трохи замріяні й водночас дуже проникливі очі, легка посмішка на вустах, доброзичливість, що відчувалася в усій його постаті, кожному русі. Це земний Гоголь – такий, яким його запам’ятали друзі, сучасники. Однак Іванову належить ще один портрет Гоголя – духовний портрет митця, що відтворює складність внутрішнього життя письменника. Мається на увазі картина «Явлення Христа народу», де є зображення і Гоголя, і самого Іванова.
Коментар учителя. Над цим полотном митець працював протягом двадцяти років, щоб втілити основну ідею твору: «самый ход обращения человеческого ко Христу». Сучасники не розуміли Іванова, зате його добре зрозумів Микола Гоголь, котрий спілкувався з художником в Італії. Саме він допоміг завершити картину. Іванов знайшов взірець для втілення цієї ідеї – постать самого Гоголя, усе життя якого було сповнене важких духовних шукань. Він поставив письменника у центрі композиції – серед юрби людей, що рухаються з пагорба вниз. Постать Гоголя виділяється з -поміж інших. Він одягнений в темно-червону хламиду, яка контрастує зі світлими кольорами одягу решти людей. Голова його, на відміну від інших, нічим не покрита. Але головне – обличчя Гоголя звернене у бік Христа, а очі виражають важкий процес відкриття важливих істин, чого не можна сказати про інших персонажів. Отже, саме в особі Гоголя художник знайшов те, чого бракувало його картині, - звернення людини до Христа. II. Оголошення теми уроку, епіграфа. Сьогодні ми знайомимося з життям і творчістю видатного російського письменника українського походження Миколи Васильовича Гоголя. У житті і творчості Гоголь і Україна завжди були разом, збагачуючи одне одного. Не що інше, як закоханість в українську природу, її звичаї та обряди, дива та веселощі стали тією життєдайною силою, що дала змогу письменнику створити літературні шедеври. Хто він – Гоголь? Звідки? Чим цікавий? Чому вивчаємо? На ці та інші запитання ми спробуємо відшукати відповіді на сьогоднішньому уроці. III. Формування нових знань, умінь, навичок.
Учитель. Таємниць у Гоголя дуже багато, однак найбільшою загадкою лишається його творчість. Розгадати усі загадки митця дуже не просто, проте ми спробуємо відкрити завісу над його життям і спадщиною і зазирнемо у художній світ Гоголя, такий неосяжний, як Всесвіт. (Учні виступають із заздалегідь підготовленими повідомленнями про життя і творчість Гоголя). Сторінки усного журналу.
Учень. Легендами оповите і народження Гоголя, і його смерть. В родині Гоголів побутували перекази про те, що батькові майбутнього письменника уві сні з’явилася Діва Марія і напророкувала в дружини маленьку дівчинку з хутора Яреськи. Згодом, у свої 27, він познайомився із тринадцятилітньою Марією Косяровською і закохався в неї. Пізніше вони побралися. Але родину спіткало тяжке лихо: одного за другим Марія народжувала мертвих дітей. Нарешті, почувши знову під серцем дитя, вона пішла в Диканьку до церкви Миколи-Чудотворця, впала долілиць перед «Святим Миколою» і присвятила йому іще ненародженого сина. Микола Васильович Гоголь народився 20 березня за ст.ст. 1809року в селі Великі Сорочинці Полтавської губернії. Дитинство майбутнього письменника пройшло в селі Василівка. «Дом – не большой, но поместительный, обширный и живописный сад и пруд, многочисленная прислуга, сытный обед, приличные экипажи и лошади» - так описували сучасники садибу Гоголів. Мати Гоголя, Марія Іванівна, жінка дуже красива і добра, пригадувала: «Жизнь моя была самая спокойная; характер у меня и у мужа был веселый. Мы окружены были добрыми соседями». Батьки Гоголя були творчими людьми, цікавилися літературою, музикою, театром. Від них Микола й перейняв потяг до творчості.
Учень. Коли Гоголь підріс, його підготували вдома до вступу в Полтавське повітове училище, а незабаром перевели в Ніжинську гімназію вищих наук. Саме тут письменник зробив перші літературні спроби, разом з іншими гімназистами створив літературний гурток, який видавав журнали і альманахи, звичайно, рукописні. В гімназії захопився малюванням і театром. Гімназисти організували свій театр, самі малювали декорації, майстрували костюми, розігрували п’єси. Гоголь був прекрасним актором: в пам’яті глядачів залишились його комічні ролі – няні Василіси за п’єсою І. А. Крилова «Урок донькам», Простакової в комедії Д. І. Фонвізіна «Недоросль» і невелика, епізодична роль старого – майже без слів, яку Гоголь грав так, що глядачі помирали зо сміху, - в одній малоросійській комедії. Гоголь дуже багато читав. Свої кишенькові гроші, яких було небагато, він витрачав на книги, а деякі переписував на найкращому папері з власноручними ілюстраціями. Вже в роки навчання в гімназії Гоголь замислюється над майбутнім. Біль за все він боїться, що доля відведе йому «чорну квартиру невідомості в світі».
Учень. 1828 рік, гімназія позаду. Попереду - свобода, Петербург, служба. Дев’ятнадцятилітній Гоголь в супроводі відданого слуги Якима їде підкоряти столицю. Він сповнений честолюбних планів, хоче служити і робити кар’єру. Він свято впевнений: щоб приносити користь, треба служити. Він пристрасно любить театр і мріє про славу. Але Петербург виявився не таким, про який мріяв Гоголь. Роботу знайти не вдавалось більше року. І тільки в квітні 1830 року Гоголь знайшов службу в канцелярії одного із департаментів. Майбутній письменник познайомився з В. А. Жуковським, О. С. Пушкіним. Це світлий період в житті Гоголя. Рольова гра. Солоха Та що ж це діється, люди добрі? На весь світ знеславили мене, бідну нещасну Солоху. Наклепали, що я і відьма, і чоловіків чужих до себе принаджую, і що я з самим чортом знаюся, прости, Господи. Та це ж брехні несусвітні! От би мені надибати того писаку паршивого, що всього про мене ото навигадував! Я б йому, бусурманові… хоч би в очі безстижі глянула та при всіх вилаяла. Може, на душі полегшало б. Ой, паничу, та не про вас я молола, а про Панька Рудого, кривдника мого запеклого. Гоголь Справа в тому , що і Рудого Панька, і тебе, і ще багато яскравих та самобутніх образів створила сила моєї уяви. Солоха Справді?! Ой як цікаво! А я думаю, звідки ж всі мої потаємні діяння стали відомі? Здається ж, ніхто не бачив, нікому не розповідала – аж на тобі. А ви, паничу, нічого собі, нівроку. Може б, якось у гості завітали? Гоголь Дякую. В гості зайду неодмінно. Але спочатку розповім, як я створював персонажів своїх оповідань І тебе, зокрема, незрівнянна пані Солоха. Хочеш? Солоха Чи хочу? Та мене аж розпирає з цікавості. Будьте такі люб’язні, розкажіть. Гоголь Тоді все по порядку. Холодне північне місто вороже зустріло мене, молодого митця, розчарувало. Інші люди, інші звички, інші закони гнітили мою душу, котра прагнула розповісти про те, що оточувало мене змалечку, що я любив і що було для мене наймиліше: Україна, її природа, мудрий, волелюбний народ, який мав давню культуру, свої звичаї, вірування, обряди. Саме тому я й звернувся до своєї матінки, до друзів, знайомих з проханням зібрати й надіслати мені цікаві історії та повір’я українців, їхні легенди та перекази, вірування. Багато прочитав літератури на цю тему. Солоха Ну, а далі що ж? Гоголь А потім були, як то кажуть, муки творчості. І 1830 року світ нарешті побачив збірку «Вечори на хуторі біля Диканьки», яка принесла мені славу й популярність. Солоха Це добре. Такому паничу, як ви, за роботу велику і прекрасну в пояс слід вклонитися. Одного я не розумію: чому оповідки писали ви, а розповідає їх якийсь пасічник Рудий Панько. Гоголь О, це зроблено мною навмисно. По-перше, ще з років навчання в Полтаві та Ніжині до мене прилипали різні псевдоніми та прізвиська, пов’язані з моєю театральною діяльністю. Не відступати від традиції я вирішив і під час створення «Вечорів…». Ім’я Панько взяв дідове, його звали Афанасій Панасенко, а Рудий – дідове прізвисько, отримане ним за колір волосся. По-друге, виступити інкогніто мене примусив страх. Страх знову потрапити під нищівний вогонь критики. А по-третє, ім’я Панька Рудого надало певного колориту моїй збірці, максимально наблизила її до народних переказів та легенд, оповитих казковістю, містичністю і в той же час схожими на правду. Солоха Їй же Богу, свята правда. Яка там казка! Ви вже на мене не ображайтеся, паничу, що я спочатку вас налаяла. То я за звичкою. От як не полаю кого – в головах мені низько. Може, через це і називають мене відьмою. Так чого ж ото нам ще чекати? Ходімо до господи. У мене буде чим вас пригостити, де прийняти. Все зроблю, як для найпочеснішого гостя, для найповажнішої людини. А по дорозі. мо’, кого із знайомих зустрінемо. Учитель Ви впізнали героїню, що запросила Гоголя до себе в гості? А тепер давайте підійдемо до вікна хатини, де живе Солоха, і поглянемо, як же пригощає вона Миколу Васильовича (Звучить фонозапис опери М. Римського-Корсакова «Ніч перед Різдвом», сцена «У Солохи».) - Про що розповіла вам музика? Учитель У «Вечорах на хуторі біля Диканьки» в повній мірі виявився феномен неповторного гоголівського стилю, завдяки якому прозаїк відкрив перед широким колом читачів чарівний світ українського фольклору, гумор, сатиру і філософію української народної мудрості. Секрет мелодійності і глибокої поетичності прози Гоголя полягає в дивовижних візерунках українізмів, що ними щедро вимережана «неправильна російська» його творів. «Вечори на хуторі біля Диканьки» - це захоплюючий калейдоскоп яскравих образів, дивовижної фантастики і реальності, романтичного чару і гострого гротеску. Великою заслугою Гоголя було те, що вже в перших своїх творах як головного героя він показує український народ, розкриває ряд істотних рис національного характеру, дає відчути глибину його незнищенного духу. Ціла галерея мудрих і відважних, дотепних на слово і життєрадісних персонажів постає перед читачем на сторінках «Вечорів…». І заворожує симфонія багатоголосся «Сорочинського ярмарку», вражає таємнича і жаска фантастика «Вечора проти Івана Купала», сміливість діда-запорожця котрий переміг нечисту силу («Втрачена грамота»), високий патріотизм Данила Бурульбаша («Страшна помста»). ( На сцені з’являється О. С. Пушкін) Пушкін Сейчас прочел «Вечера близ Диканьки». Они изумили меня. Вот настоящая веселость, искренняя, непринужденная, без жеманства, без чопорности. А местами какая поэзия! Какая чувствительность! Всё это так необыкновенно в нашей нынешней литературе, что я до селе не образумился. Літературна вікторина «Вгадай героя». Перша сцена. Вакула з Чортом у мішку. Вакула Ох-ох! Як я втомився! Я прийшов до вас зі сторінок «захоплюючої» повісті М. В. Гоголя, назву якої ви маєте відгадати. Така в мене ноша тяжка, сам Чорт. А ношу я його з собою, щоб мені спокійніше було. Бо знаєте ви, який він проказник. (Мішок розв’язується, з’являється, фиркаючи, Чорт. Вакула намагається його впіймати, але той, набігавшись, сам залізає в мішок, спочатку посміявшись над Вакулою.) Чорт Ти, Вакуло, не хвилюйся, я тільки кісточки розім’яв, а їздити на твоїй спині мені дуже подобається. Вакула Ну що, пригадали, з якої я повісті? Друга сцена. Який я щасливий, друзі мої, що маю задоволення бачити вас, особливо сьогодні. Біля вас стояти уже є щастям, але, якщо ви дуже цього хочете, я сяду. Який я щасливий, що нарешті сиджу біля вас. Я взагалі людина приємна, а вже що я люблю, так це гарні заклади, квіти. Мені подобається ваше місто, тому що в ньому багато квітів. Сьогодні в мене немає часу, тому подробиці про мене ви знайдете в комедії М. В. Гоголя … Третя сцена. Бобчинський Надзвичайна подія! Добчинський Приємна новина! Бобчинський Не перебивай, Добчинський! Добчинський Ти, Бобчинський, почекай! Бобчинський Я скажу! Добчинський Ні, я! Бобчинський Е ні, дозвольте, дозвольте, ви не зможете, як я. Добчинський А ви зіб’єтесь і все переплутаєте. Бобчинський Ні, нічого я не переплутаю, я розповім сам, не заважайте. Я все по-порядку. Ми зійшли зі сторінок комедії…Якій?
Учень 6 червня 1836 року Гоголь залишає батьківщину, на цей раз надовго. Він їде спочатку в Гамбург, потім перебирається в Швейцарію і нарешті в Париж. Він везе з собою початок поеми «Мертві душі», мріє створити епопею. В Парижі його застала звістка про загибель Олександра Сергійовича Пушкіна. «Трогательно и жалко смотреть, как на этого человека подействовало известие о смерти Пушкина. Он совсем с тех пор не свой. Бросил то, что писал, и с тоской думает о возвращении в Петербург, который опустел для него», - писав А. Н. Карамзін, син відомого письменника, своїй матері. Гоголь пригадує, з яким інтересом великий поет ставився до кожного його нового твору. Пушкін був першим цінителем «Вечорів…», «Ревізора», «Одруження», тому на свою роботу над «Мертвими душами» Гоголь дивився як на заповіт друга. Він переїжджає в Італію, в Рим. Італія полонила його. Голубе небо, яскраве сонце, пам’ятники мистецтва, народ – живий, талановитий, веселий. Гоголь багато малює, він закоханий в Рим, працює над новими творами, переробляє старі. В жовтні 1841 року повертається до Росії.
Учень Усе своє життя Гоголь прагнув служити добру. Чи не тому такі випробування випали на його долю, що внутрішньому зору письменника відкрилось невидиме іншим? Чи не звідси всі страждання і муки Гоголя? Яким тягарем ліг на плечі страх бути похованим живцем, у летаргійному сні! А болі в шлунку, що неймовірно терзали його, у той час, як найбільші медичні святила столиці не знаходили жодної хвороби? Спочатку рятувався теплим полтавським літом, настояним на чебрецях. Потім – утікав до далекої Італії, де синя безодня неба нагадувала йому благословенну Полтавщину. І працював, працював, працював… І ніколи не був собою задоволений. У нього завжди в кармані був записничок або просто клаптики паперу. Він заносив сюди все, що протягом дня вражало чи цікавило його. Він говорив, що якщо ним нічого не записано, то це втрачений день, що письменник, як і художник, завжди повинен мати при собі олівець і папір, щоб заносити побачені сцени, картини, найдрібніші деталі, вислови. Одного разу вранці Гоголь поскаржився А. П. Толстому, що вночі він помилково спалив готовий рукопис. Це був рукопис ІІ тому «Мертвих душ». І досі лишається загадкою чому письменник спалив цей шедевр, чому сам неначе наближав свою смерть, відмовившись від їжі на початку 1852 року. Через дев’ять днів після цієї загадкової події, вранці 21 лютого 1852 року Гоголь помер. «Гоголь умер! – писал И. С. Тургенев в некрологе великому писателю. – какую русскую душу не потрясут эти два слова?.. Да, он умер, этот человек, которого мы теперь имеем право, горькое право, данное нам смертью, назвать великим; человек, который своим именем означил эпоху в истории нашей литературы; человек, которым мы гордимся, как одной из слав наших.»
Перегляд фрагментів діафільму «Гоголь і Україна».
Гоголь помер, але залишилися його слова, звернені до нас: Людино! Залишайся людиною! Це залежить не від якихось зовнішніх сил, а лише від тебе. Від гріха, від падіння, самознищення врятує тебе віра в Бога, в його святі заповіді. |
|
Дидактичний матеріал зі світової літератури до вивчення творчості... Дидактичний матеріал зі світової літератури до вивчення творчості Миколи Гоголя. Поема «Мертві душі».(9 клас) |
Творчість М. В. Гоголя та Панаса Мирного. Високий гуманізм письменників... Тема. Творчість М. В. Гоголя та Панаса Мирного. Високий гуманізм письменників у зображення трагічної долі «маленької людини» в повісті... |
|
Перший урок З Україною в серці Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу... |
Виконав Своєю творчістю він вперше спробував підсумувати величезний період розвитку вітчизняної музики на основі глибокого і всебічного вивчення... |
|
V Міжнародна науково-практична конференція «Інновації у вищій освіті» Запрошуємо Вас взяти участь у V Міжнародній науково-практичній конференції «Інновації у вищій освіті», яка відбудеться 10-11 жовтня... |
ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ Вчитель, який має прагнення працювати творчо, розвиває у себе здібності до творчої педагогічної діяльності, самовдосконалюється в... |
|
Урок № Тема: Зображення в повісті М. Гоголя героїзму, мужності українського народу Обладнання: кабінет комп’ютерних технологій, ПК, учительська презентація по темі Зображення в повісті М. Гоголя |
Курсова робота з художньої культури Шляхи формування творчої особистості засобами мистецтва в процесі викладання інтегрованого курсу «Художня культура» |
|
Урок засвоєння нових знань. «Гоголь величина мирового значения. Второго... Україною; показати вплив української культури та фольклору на творчість письменника; розвивати навички дослідницької роботи учнів,... |
Франц realisme матеріальний, предметний літературний напрям, який... Франка. А перших російських письменників-реалістів, послідовників М. Гоголя, їхній опонент Ф. Булгарін зневажливо назвав «натуральною... |