Конспект лекції 1

Скачати 0.59 Mb.

Назва	Конспект лекції 1
Сторінка	5/5
Дата	28.10.2013
Розмір	0.59 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Військова справа > Конспект

1 2 3 4 5

Чичерін Георгій (Юрій) Васильович (12 листопада 1872, — 7 липня 1936,) — другий після Троцького радянський нарком іноземних справ. Член ЦВК СРСР 1—5 зібрань, член ЦК ВКП(б) (1925—1930).
Шліфен Альфред фон (нім. Alfred von Schlieffen, 28 лютого 1833 — 4 січня 1913) — граф, прусський генерал-фельдмаршал (1 січня 1911), начальник німецького Генерального штабу з 1891 по 1905. Отримав широку відомість завдяки розробленому до 1905 року плану Шліфена по розгрому Третьої французької республіки та Російської імперії.

Словник термінів
Авіаносець - клас військових кораблів, основною ударною силою яких є палубна авіація.

Авіаносці мають польотну палубу й інші засоби забезпечення зльоту й посадки літаків, а також ангари, технічні засоби обслуговування й заправки авіатехніки, засоби керування й забезпечення польотів.

Очолюючи авіаносці ударні групи, авіаносці є високоманевреними бойовими одиницями, що дозволяють швидко концентрувати значні сили в будь-якій частині Світового Океану.
Антанта (франц. — «Сердечна згода») — блок європейських держав (Великобританія, Франція, Російська імперія), який сформувався в 1904-07 для боротьби проти т.зв. Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, виник в 1879—1882). Згодом назва «Антанта», крім основних держав, що воювали проти Німеччини та її союзників, поширилась ще на 22 країни — США, Японію, Румунію, Китай, Грецію, Португалію та ін.
Бліцкриг (нім. Blitzkrieg — блискавична війна) — створена на початку XX століття теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в строки, що обчислюються днями або місяцями, перш ніж супротивник зуміє відмобілізувати і розгорнути свої основні військові сили.
Велика Берта (нім. Dicke Bertha — товста Берта) — популярна назва одна з гармат моделі L/12, які використовувала Німеччина в Першій Світовій війні.

Походження назви невідоме. Існує непідтверджена документально версія, що свою назву гармата отримала на честь тогочасної власниці концерну «Крупп» — Берти Крупп.

"Берта" була розроблена в 1904 році і побудована на заводах «Круппа» в 1914. Її калібр становив 420 мм, вага снарядів досягала 820 кг, а дальність пострілів — 15 км.

Усього було побудовано чотири такі гармати, усі вони брали участь у знаменитій Верденській битві взимку 1916 року (понад мільйон убитих і поранених).

Вага: 42,6 тонни
Калібр: 420 мм
Снаряд: 820 кг
Далекобійність: 15 км

Ві́льне мі́сто - (у модернім міжнародному праві), самостійна територіально-політична нейтральне і демілітаризоване утворення, правовий режим якої встановлюється міжнародними договорами і гарантується державами або міжнародними організаціями. Користується певною міжнародною правосуб'єктністю.

Після 1-ої світової війни 1914—18 за Версальським договором 1919 року статус Вільного міста був встановлений для Данцига, виділеного в самостійне політичне утворення, — «вільна держава» — з своєю конституцією (вступила в силу 4 червня 1922) і органами влади і управління (фолькстаг, сенат), а також своїм громадянством. Правовий статус В. м. Данціґа визначався Версальським мирним договором (ст. ст. 100—108), польсько-данцигськой паризькою конвенцією від 9 листопада 1920, конституцією В. р., затвердженої Радою Ліги Націй, польсько-данцигським договором від 24 жовтня 1921 і рядом резолюцій Ради Ліги Націй. Данциг був поставлений під захист Ліги Націй. Особливістю правового положення Вільного міста Данцига з'явилося те, що для забезпечення виходу Польщі до моря їй в Данцизі були надані широкі політичні і економічні права: територія В. р. була включена до складу митної межі Польщі; Польща отримала право користуватися данцигським портом для свого експорту і імпорту, право управління залізничною мережею; на Польщу було покладено ведення зовнішніх стосунків Данціґа і захист його громадян за кордоном. На початку 2-ої світової війни у вересні 1939 Данціґ був захоплений гітлерівською Німеччиною, в 1945 був звільнений Радянською Армією і відповідно до Потсдамської угоди 1945 увійшов до складу Польщі під назвою Гданськ.
Гонка озброєнь – процес прискореного накопичення запасів зброї та військової техніки, їх удосконалення на базі мілітаризованої економіки і широкого використання в військових цілях досягнень науково-технічної революції, якісне і кількісне суперництво у військовій силі між країнами, які протистоять одна одній. Динаміка гонки озброєнь – це сукупність її кількісних та якісних параметрів, які розглядаються у розвитку протягом певного періоду часу.
Декрет (лат. Decretum постанову від decernere - постановити) - правовий акт, постанова органу влади або посадової особи.
Демілітаризація - роззброєння, ліквідація у відповідності до міжнародного договору військових споруд на певній території, а також заборона маги на ній воєнну промисловість, тримати збройні сили.
Ліга Націй - перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами на Паризькій мирній конференції в 1919-20.

Ініціатором її створення виступив президент США Вудро Вільсон. Згідно статуту Ліги Націй її засновниками вважались держави-переможці у Першій світовій війні 1914-18, а також новостворені країни Польща, Чехословаччина і Хіджас. Спочатку членами цієї організації стали 44 країни, пізніше кількість їх збільшилась до 52. Статут Ліги Націй включався як складова частина всіх післявоєнних мирних договорів. Основними органами Ліги Націй були: асамблея (збори) представників всіх членів організації, Рада Ліги, а також постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Місце перебування основних органів Ліги Націй - Женева.
Лінія Зігфрида (Західний вал, позиція Зігфрида) (нім. Siegfriedstellung) — лінія захисних споруд, в точу числі і протитанкових, побудована Німеччиною як частина Гінденбурзької лінії протягом 1916-17 років у Північній Франції за часів Першої Світової Війни. Також існує Друга Лінія Зігфрида, побудована у 1930-х роках навпроти французької Лінії Мажино. Німці називали другу Лінію Зігфрида Західною Стіною (англ. Westwall).
Лінкор - (скор. від «лінійний корабель») (англ. battleship, фр. Cuirassé) - панцерний артилерійський військовий корабель водотоннажністю від 20 до 64 тисяч тонн, довжиною від 150 до 263 м, озброєний гарматами головного калібру від 280 до 460 мм, з екіпажем 1500-2800 осіб.

Використовувався у XX столітті для знищення кораблів супротивника в складі бойового з'єднання та артилерійської підтримки сухопутних операцій. Був еволюційним розвитком панцерників другої половини XIX ст.

Прийшов на заміну ескадреним панцерникам періоду російсько-японської війни 1904-05 років.

Прототипом лінкору був англійський корабель "Дредноут". У роки другої світової війни лінкори перестали мати значення головної сили флоту, їх будівництво припинилось. У даний час у складі ВМС США є чотири лінкори, побудовані у 1943-44 роках, які модернізуються сучасним озброєнням.
Мандатні території - загальна назва колишніх колоній Німеччини і деяких володінь Туреччини, переданих після Першої світової війни Лігою Націй для управління країнам-переможницям на основі мандата. Після Другої світової війни мандатну систему було замінено системою опіки ООН.
Окоп — польова фортифікаційна споруда, яка служить вогневою позицією та простим укриттям для живої сили і бойової техніки.

Окопи знаходять широке розповсюдження у всіх видах бойової діяльності, особливо в обороні. Викопуються вони самими військами за допомогою спеціальних траншейних машин і вручну, часто під вогнем противника.
Пакт - міжнародний договір політичного змісту.
Панамський канал - судноплавний канал, що сполучає Панамську затоку Тихого океану з Карибським морем і Атлантичним океаном, розташований на Панамському перешийку на території держави Панама.

Довжина — 81,6 км., зокрема 65,2 км. сушею і 16,4 км. Дном Панамської та Лімонської бухт (для проходу суден глибокою водою).

Будівництво Панамського каналу стало одним з найбільших і складних будівельних проектів здійснених людством. Панамський канал зробив неоцінимий вплив на розвиток судноплавства і економіки в Західній півкулі і на всій Землі в цілому, що зумовило його надзвичайно високе геополітичне значення. Завдяки Панамському каналу морський шлях з Нью-Йорка до Сан-Франциско скоротився з 22,5 тис. км. до 9,5 тис. км.

Канал пропускає через себе судна самих різних типів — від приватних яхт до величезних танкерів і контейнеровозів. Максимальний розмір судна, яке може пройти по Панамському каналу став фактично стандартом в суднобудуванні, отримавши назву Panamax.

Проводка суден через Панамський канал здійснюється лоцманською службою Панамського каналу. Середній час проходу судна каналом — 9 годин, мінімальний — 4 години 10 хвилин. Максимальна пропускна здатність 48 суден на добу. Щороку через споруди каналу проходять близько 17,5 тис. суден, що несуть більше 203 млн. тон вантажу. До 2002 послугами каналу скористалося вже більше 800 тис. суден.
Паризька гармата (нім. "Paris-Geschütz") або Кайзер Вільгельм — довгоствольна 210 мм гармата на платформі для стрільби (нім. Lange 21 cm Kanone in Schiessgerüst) — гармата якою в 1918 році німецькі війська обстрілювали Париж.

В березні 1918 року з'явилася дивна гармата, здатна пересуватися лише залізницею. Солдати іноді звали її "Кайзер Вільгельм". Гармату використовували лише до серпня 1918 року - нищівна сила снарядів була мізерною, ствол доводилося надто часто змінювати, а точність ведення вогню надавалася лише для обстрілу об'єктів типу Парижа. Ефект від застосування гармати був скоріше психологічним, бо негативно впливав на моральний стан мешканців Парижу.
Підводний човен (також субмарина) — корабель, здатний здійснювати плавання й виконувати бойові завдання в підводному або надводному положенні.

Під час Першої світової війни з'явилися підводні човни з дизельним двигуном для руху на поверхні, і електричним для руху під водою. До дизельного двигуна підключали генератор, який виробляв електрику для підзарядки батарей.

Сучасні підводні човни можуть бути атомні, дизель-електричні, або з двигуном Стірлінга.
План Дауеса - план економічного оздоровлення Німеччини після Першої світової війни.

У квітні 1924 р. американським банкіром Чарльзом Дауесом і британським міністром закордонних справ Джозефом Остіном Чемберленом було розроблено план економічного оздоровлення Німеччини, названий "планом Дауеса". У серпні того ж року його затвердила Лондонська міжнародна конференція.

План складався з трьох частин і мав на меті забезпечити сплату Німеччиною репарацій відновленням її господарства. Для цього, насамперед, потрібно було зміцнити німецьку марку і забезпечити виконання країною бюджету.

Умови "плану Дауеса"

Союзники виводять окупаційні війська з Руру
Німеччина щорічно сплачує певну суму репарацій (починаючи з 1 млрд марок за рік та збільшуючи до 2,5 млрд марок за рік у термін чотири роки)
Німецький державний банк має бути реорганізованим під проводом союзників
У джерела покриття репарацій мають бути включені прибутки держави за рахунок акцизних, митних та транспортних податків
США надають Німеччині значні позики (близько 800 млн. марок).

У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бельгією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведення звідти французьких і бельгійських військ.

План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репараційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччину. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином американських) капіталовкладень в Німеччині склала 26-27 млрд. марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд. марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р.

Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисловість.

План Юнга (англ. Young Plan) — другий план репараційних виплат Німеччини після Першої світової війни, який замінив план Дауеса.

План передбачав деяке зниження розміру річних платежів (у середньому до 2 млрд марок), скасування репараційного податку на промисловість і скорочення обкладення транспорту, ліквідацію іноземних контрольних органів. Одним з найважливіших наслідків прийняття Плану Юнга було дострокове виведення окупаційних військ з Рейнської області. План був прийнятий на Гаазькій конференції по репараціях 1929-30 рр. в якій брали участь Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Італія, Польща, Португалія, Румунія, Франція, Чехословаччина, Югославія і Японія. США офіційно не брали участь у роботі конференції, однак, будучи ініціатором плану Юнга, чинили тиск на учасників конференції, домагаючись прийняття цього плану. План був розроблений групою фінансових експертів на чолі з американським фінансистом Оуеном Юнгом і відображав інтереси приватних, перш за все американських кредиторів Німеччини.

На практиці план Юнга виконувався лише до липня 1931 (офіційно скасований в 1932). Однак його тяготи були використані націоналістичними політиками Німеччини для розпалювання в народі шовіністичних настроїв.
Ратифікація - затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з моменту ратифікації набирає юридичної сили для даної держави.
Репарація - відшкодування державою, яка розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Виплата репарацій передбачається після закінчення війни за мирним договором.
Сепаратний договір - договір, укладений однією або кількома державами без відома чи згоди своїх союзників, або окремо від групи держав-учасниць договору.
Троїстий союз (Dreibund) — військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879-1882 і був спрямований проти Франції і Росії.

Започаткував утворення Т.С. Австро-Німецький договір від 7.10.1879, який передбачав спільні дії обох країн у випадку нападу Росії на одну із них. Цей двосторонній союз 20.5.1882 був доповнений договором між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією. Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язувалися надавати всіма засобами допомогу Італії у випадку нападу на неї Франції, а Італія брала на себе зобов'язання допомогти Німеччині, якщо 6 вона стала жертвою неспровокованого нападу з боку цієї ж держави. Австро-Угорщина звільнялась від допомоги Німеччині у випадку військових дій проти Франції - їй відводилась роль резерву на випадок втручання у конфлікт Росії).

Окремі статті договору стосувались великих держав і передбачали, що у випадку нападу двох або кількох великих держав на одного члена Т.С. у війну з ними вступають всі учасники договору. У випадку нападу однієї з великих держав, дві інші зобов'язувались зберігати сприятливий нейтралітет. Виняток робився лише для Франції: у випадку її нападу на одну з країн союзу, всі інші виступали на спільну боротьбу проти неї.

Відразу ж після підписання договору Італія заявила, що не зможе надати допомогу союзникам, якщо на них нападе Велика Британія, у зв'язку з підвищеною вразливістю берегових комунікацій у випадку нападу на них британського військового флоту. Держави зобов'язувались у випадку спільної участі у війні не підписувати сепаратного миру і дотримуватись таємниці про укладений союз.

Договір трьох держав у наступні роки поновлювався: 20.2.1887 у Берліні підписано другий союзний договір; 6.5.1891 - третій союзний договір; 28.6.1902 - четвертий союзний договір. Тексти цих договорів в основному повторювали положення документа 1882 і лише включали окремі додаткові угоди.

Договір 1887 містив австро-італійську угоду про збереження статус-кво на Балканах, а у випадку, якщо це виявилося б неможливим, сторони передбачали узгоджувати свої дії, що свідчило про зародження суперечностей між цими країнами на Балканах.

У кінці 19-на початку 20 століття Італія почала переорієнтовувати зовнішньополітичний курс і поступово відходити від своїх союзників. Різке загострення англо-німецьких відносин, збитки від митної війни, яку з 1880-х повела Франція проти Італії, змусили останню шукати зближення з Францією та Англією. До значного послаблення позицій Т.С. призвело підписання 1.11.1902 франко-італійської угоди, за якою Італія зобов'язувалася зберігати нейтралітет у випадку нападу Німеччини на Францію. У наступні роки Італія, залишаючись формально членом Т.С., поступово зближувалася з Францією та Великою Британією.

Німеччина і Австро-Угорщина вступили в Першу світову війну без військової підтримки Італії, яка у травні 1915 заявила про свій вихід з Т.С. і оголосила війну Австро-Угорщині.
Ультиматум (лат. ultimatum - доведене до кінця) — вимога, пов'язана з обмеженням часу, який даний на її виконання, а також з погрозою серйозних наслідків у випадку її невиконання.

Ультиматум є демонстрацією небажання якого-небудь роду переговорів. Ультиматуми застосовуються насамперед в політиці і часом передують оголошенню війни. Іноді ультиматуми зустрічаються й в інших соціальних сферах, наприклад в особистому житті або у економіці.
Фортифікаційні споруди — інженерні споруди, призначені для підвищення ефективності застосування зброї та військової техніки, забезпечення стійкого управління військами, захисту військ і населення від засобів ураження противника.

За своїм призначенням фортифікаційні споруди підрозділяються:

на споруди для ведення вогню (окопи, траншеї тощо);
спостереження й управління (спостережні й командні пункти);
захисту особового складу (щілини, бліндажі, притулки), військової техніки й матеріальних засобів (котловані укриття, укриття закритого типу);
укриття сполучення (хід сполучення, потерни — галереї під землею або усередині споруди).

Чотирнадцять пунктів Вільсона («14 пунктів»). — проект мирного договору, котрий завершує Першу світову війну, розроблений президентом США Вудро Вільсоном та представлений Конгресу 8 січня 1918 року.

(Це була зовнішньополітична програма Сполучених Штатів. Вона передбачала:

відкриту дипломатію;
свободу торгового судноплавства;
свободу торгівлі;
скорочення озброєнь;
врегулювання колоніальних питань;
евакуацію німецьких військ з території Росії, надання їй можливості самостійно визначати політику, вступи ти до співтовариства вільних націй;
звільнення й відбудову Бельгії;
повернення Франції Ельзасу та Лотарингії;
виправлення кордонів Італії відповідно до національних ознак;
автономію народам Австро-Угорщини;
звільнення й відбудову Румунії, Сербії та Чорногорії;
самостійність турецьких частин Османської імперії, автономію для її національних частин;
утворення незалежної Польської держави з виходом до моря;
створення загальної асоціації націй з метою надання взаємних та однакових гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності як великих, так і малих країн.

Завдання семінару

ТЕМА 1. Перша світова війна та облаштування повоєнного світу.

Порівняльна характеристика ситуації напередодні війни. Плани війни головних країн. План Шліфена. Австро–сербський конфлікт. Вступ у війну Німеччини, Росії, Франції, Англії та Туреччини.
Порівняльна характеристика головних битв війни. Битва на Марні, Іпрська битва. Дарданелльська операція. Сарикамишська операція. Верденська битва. Бій на Соммі. Брусиловський прорив. Підводна війна. Ютландська битва.
Порівняльне моделювання подій війни. Вихід Росії з війни - вступ у війну США. Антивоєнні виступи, пацифізм – революційні виступи, лютнева революція в Росії.
Порівняльне моделювання подій міжнародних конференцій. Паризька мирна конференція – Вашингтонська конференція. Генуезька конференція – Гаазька конференція.

Рекомендована література
Основна

1. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія, 10 кл., 11 кл., підручник. – К.: А. С. К., 2006, 2007.

2. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 10 кл., підручник – Ґенеза, 2004.

3. Рожик М.Є. та ін. Всесвітня історія. 10 кл., підручник - Ґенеза, 2004.
Додаткова

1. Давлєтов О.П. та ін. Всесвітня історія (посібник), 10 кл., 11 кл. – Просвіта, 2002.

2. Віднянський С.В. Всесвітня історія (навчальний посібник та компактдиск),

11 кл. - Дієз-продукт, 2004.

3. Полянський П.Б. Всесвітня історія 1901-1945 рр. (посібник) 10 кл. - Ґенеза, 2002.

4. Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 1914-1939 рр. (посібник) 10 кл. - Прем’єр, 2002.

5. Ніколенко К.І., Муценко М.П. Тестові завдання зі всесвітньої історії – Грамота, 2008.

6. Всесвітня історія. Тести, 6-11 кл. (за ред. Л. Мисик) – Академія, 2007

Таблиці

1 2 3 4 5

Схожі:

Конспект Лекції КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ,... Тема лекції: Категорійно-поняттєвий апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек	План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС
План-конспект лекції Професійний обов'язок, честь і совість основа моральних відносин у діяльності працівників ОВС	План-конспект лекції Тема: Запуск та налагоджування Internet. Апаратне забезпечення: Пристрій за допомогою якого будемо заходити в Інтернет (ноутбуки, КПК, мобільні телефони та ін.) та модем...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ заняття із психологічної підготовки з начальницьким... Тема Участь психолога та керівного складу органів і підрозділів в організації психологічної підготовки особового складу	План-конспект лекції Тема: “Принципи роботи Internet. Ресурси Internet” Слід зазначити, що фізичні відстані в Інтернеті не важливі. Наприклад, обмін даними відбуватиметься однаково між комп'ютерами як...
План-конспект лекції Тема: Відкриття і перегляд Web-сторінок Термін гіпертекст було введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія, її том складається...	План-конспект лекції Тема: Інтерфейс програми. Отримання та відправлення повідомлень. Електронна пошта ( Electronic Mail, e mail ) — мережева служба; що дозволяє користувачам обмінюватися повідомленнями або документами...
КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ Н. Е Тема: Злочини проти власності Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою....	План-конспект лекції Тема: Передача файлів за допомогою електронної пошти Нерідко, крім повідомлення необхідно переслати, або отримати файли по електронній пошті. Розглянемо основні принципи пересилки та...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання