|
|
Скачати 103.6 Kb.
|
|
Тема. Любов і віра – фундамент виховання Мета: підкреслити значущість дитинства у становленні майбутньої людини; допомогти батькам усвідомити свою роль в особистісній педагогіці; вчити сприймати дитину такою, якою вона є, розуміти її, її потреби, прагнення, сприяти розвитку дитини. Щоб рости і бути щасливою, дитині потрібна любов, впевненість у своїх силах, у своїй значущості для нас, дорослих. Я.Корчак План проведення батьківських зборів
1. Вступне слово класного керівника Діти і батьки… Сім’я і школа… Проблеми… Як вічно існує день і ніч, так і життя неможливе без проблем. Проблема відносин батьків і дітей, розуміння між ними – одна із вічних. Аби вирішити її, потрібно побачити наших дітей серцем, зрозуміти, в чому наші власні помилки. Сьогодні ми зібрались, щоб хоч трохи розібратися у цій проблемі, проаналізу-вати її і зробити для себе висновки. А розпочнемо ми нашу зустріч із тестування. 2. Тест «Які у вас відносини з дітьми?» (Див. додаток) 3. Бесіда на тему «Діти. Ким вони є для нас?» Дитина – це найдорожче в нашому житті; це і скарб, і таємниця, і божественна краплина, котра промовляє своїми оченятами: « Я прийшла в цей світ. Полюбіть мене, допоможіть мені, навчіть мене. Я є Всесвіт. Я – цілий світ. Я щира, я ще не знаю заздрощів і обману. Збережіть мене.» У кожній дитині від народження закладені зернини добра і зла. І як нам, кому доля подарувала дітей, викорінити зло і дати прорости добру? Можливо, відповідь у нас самих? Ми, дорослі, маємо те, чого нема у наших дітей - життєвий досвід. Але і у дітей є те, чого немає у більшості з нас – кольорове сприйняття світу. Чи знайдеться у світ людина, яка проміняє своє дитинство на кар’єру, гроші, комфорт? Дитина з розумом зрілої людини, з її відчуттям – нещасна, проте зріла людина із здатністю бачити веселку у чорно-білому світі – щаслива. І головне, на мою думку, дати дітям зрозуміти: «Я – людина, і тому я не можу образити іншу людину, я повинна її любити». І чи можуть називатися людьми ті з батьків, які не здатні, а скоріше, не хочуть, відшукати в дитині щось таке, за що її можна любити. Діти люблять гратися – це їхнє «справжнє» життя. Через гру вони пізнають світ… Пограймося і ми. Перед нами відома всім дерев’яна матрьошка. Вона з’явилася більше ста років тому, її костюм і кількість іграшок всередині могли бути різними. Слід потрясти матрьошкою – звук повний, немає гуркоту, порожнечі. Усі іграшки в одній – це рід, родина: дідусь, бабуся, батько, мати, діти (сини, дочки).
Подумаймо, чи в реальному житті достатньо лише захистити, відгородити від усього, прикривши собою, наших дітей?.. Тимчасово – так. На все життя – ні. Очевидно, першооснова вирішення всіх проблем – любов і розуміння: як з боку батьків, так і з боку вчителів. Вчитель, перш за все, повинен любити дітей, адже нема в школі професії хімік, фізик, математик. Є одна велика професія – Вчитель, а потім вже вчитель з окремої дисципліни. Призначення вчителя я розумію так: « Я – вчитель, ось мої діти, діти, яких я люблю, хоч вони всі такі різні, і я постараюсь передати їм все те, що знаю і вмію». Якщо учні відчувають нашу вчительську любов, вони і ми щасливі. - А як розумієте ви призначення батьків? Ким є для вас дитина? /Заслуховування думок батьків/ Розмірковуючи над тим, ким є дитина у Всесвіті, видатний педагог і психолог Шалва Амонашвілі виділив три основні постулати.
Таким чином, батькам і вчителям потрібно вірити, що дитина – це явище, вона несе в собі життєву місію і наділена найбільшою енергією Духа. Така віра в дитину сповнить виховний процес оптимізмом, забезпечить батьків і педагогів принципами творчого терпіння, поваги і утвердження особистості в дитині, відповідальності за долю дитини. На думку Ш.О.Амонашвілі, дитина є єдністю вміщених у ній духовних та природних сил, вона є суттю союзу Неба і Землі, Душі і Тіла; вона є проявом Космосу в Мікрокосмосі. Але вона є так само неповторною часткою Цілого, унікумом серед унікумів. Вся духовно-моральна сутність дитини, таким чином, спрямована до сходження , її природні можливості мають внутрішній імпульс до прояву й дозування. Дитина спрямована в Майбутнє. Часто можна почути, що наші діти – це гості з майбутнього. - Як ви розумієте цей вислів? /Заслуховування думок батьків/ Так, справді, діти – це наше майбутнє. І не тільки тому, що від них залежить, якою буде наша старість і чи доживемо ми до неї, не тільки тому – що вони ланка в ланцюжку сімейного роду. Вони – ланка в ланцюжку всього роду людського. Ми пов’язуємо з дітьми усе найкраще, те, що самі не зробили, не досягли у своєму житті. Не випадково у світовій літературі, мистецтві дитина завжди є символом майбутнього. 4. Статут Храму Дитинства Дитинство кожної людини є Храмом, тому що дитина спрямована в майбутнє. Ключем же до цього Храму Дитинства повинна стати батьківська любов, причому не така, що затаскує нагору, а така, що підштовхує, підтримує своєю невичерпною вірою в можливості дитини. Однак кожен батько і матір повинні бути добре обізнаним із Статутом Храму Дитинства. У цьому Статуті три правила, закладені природою. 1. Перше – це прагнення до розвитку. Розвивається не тільки тіло дитини, але й духовні, пізнавальні запити. Варто ще підкреслити, що дошкільний і молодший шкільний вік – це найсприятливіший період для розвитку; надалі пристрасть до розвитку природних сил слабне, і те, що не було досягнуто протягом цього періоду, в подальшому не вдосконалиться або навіть, можливо, буде загублено. Розвиток вроджених можливостей відбувається в процесі подо лання протиріч та труднощів. Дитина сама шукає в навколишньому середовищі труднощі, щоб перебороти їх, адже лише в цих умовах вона може довести свої природні можливості до належних її меж. Цей могутній імпульс до розвитку охоплює дитину стихійно, чим і пояснюються її витівки, іноді нерозумні, іноді небезпечні. Наша задача - не скоріше заборонити, відгородити, а ставити перешкоди і допомагати долати їх (перемогти лінь, займатися фізкультурою, переборювати різного роду труднощі у навчанні, а отже, ніколи не виконувати за дитину домашніх завдань!). Чим більше труднощів долає дитина, тим більше самостійності і досвідченості вона здобуває. Як тренують птахи своїх пташенят перед далеким перельотом, так і ми повинні навчити дітей долати перешкоди і робити це з радістю, тому що вони – сходинки росту. 2. Друге правило – прагнення до дорослішання. Дитина народжується не для того, щоб залишитися дитиною, а для того, щоб, ставши дорослою, приступити до справ, до яких кличе серце, і розцвісти на радість людям.
Пристрасть до дорослішання несе дитині багато ускладнень у спілкуванні з дорослими, тим більше якщо дорослі не розуміють і не приймають цієї природ-ної сили в дитині. Тоді дитина починає шукати середовище, де її приймають як дорослого, іноді це «дурна компанія», адже удома вона чує: «Ти ще малий», або: «Мені ніколи з тобою дурницями займатися». Діти молодшого шкільного віку стоять на порозі бурхливого прояву своєї пристрасті до дорослішання, і тому саме в цьому віці вони повинні відчувати підтримку дорослих, які бачать у них рівних собі людей. Народна мудрість радить: «Дитина повинна бути не при догляді, а при справі» А ми часто намагаємось створити нашим дітям безтурботне життя, про що самі ж будемо шкодувати… Що робити? Спілкува-тися з дитиною на рівних. Поважати в ній особистість, виявляти довіру. Доручати справи дорослих, покладати обов’язки. Установлювати співробіт-ницькі стосунки. Звертатися до неї для співчуття і співпереживання. Будувати свої відносини не за формулою «Ти ще маленький»,а за формулою «Ти ж уже дорослий». 3. Третє правило – прагнення до волі. Дитина виявляє її з раннього дитинства, в різних формах. Якщо дитина своє прагнення до дорослішання утверджує в спілкуванні з дорослими і тому шукає дорослого, який задовольнить у ній цю потребу, то прагнення до свободи вона шукає знову ж таки в спілкуванні з дорослим, однак шляхом віддалення від нього. Дитині не подобається відкрите і постійне опікунство дорослих, вона не любить заборон, повчань. Через прагнення до дорослішання, в умов нерозуміння і неприйняття дорослими цього прагнення, постійно виникають конфлікти. Вся заборонна педагогіка, всі міри покарання є результатом припинення прагнень дитини до дорослішання і до свободи. Зрозуміло, що дітям не можна дозволити все. Це може згубно позначитись на їх долі. Але потрібно розуміти й те, що дітей не можна виховувати в усезабороняючій атмосфері, не можна їх постійно тримати в «своїх руках», силувати і примушувати проти їх волі. Постійними заборонами не виховаєш Людину. Тож не головне в тому, щоб забороняти, не дозволяти. Скільки разів заборона, яка здавалась осередком життєвої мудрості, виявлялась ворогом розуму. А всього лише потрібно поділитися з дитиною не чужою мудрістю заборон, а своєю зрілістю, побути з нею, а не бігти влаштовувати майбутнє для неї, але без її участі, кинувши мимоволі «не можна». Знаючи про цей закон, закладений природою, ми повинні відмовитись від дріб’язкової опіки й керувати в головному: «Треба виконати домашнє завдання, купити хліба, винести сміття, прибрати в кімнаті, погодувати домашню тварину. Ти можеш робити це, коли хочеш, але це повинно бути виконано. Це – твій обов’язок.» 5. Вправа «Квіти і бур’яни» Шановні батьки! Мені дуже подобається твердження, що кожна дитина – це таємнича квітка, а допомогти кожному бутонові розцвісти і відповідно розкрити свої здібності – головне завдання як батьків, так і вчителів, тому що кожна дитина від природи наділена творчими здібностями. Ніхто краще за вас не знає позитивні і негативні якості вашої дитини. Перед вами – зелений листочок бур’яну, на якому ви зараз запишете недоліки свого сина або дочки. А тепер скажіть, як часто ви нагадуєте дитині про її недоліки? Тим самим ви програмуєте її в майбутньому бути тільки такою, ви прогнозуєте і переконуєте її і, що ще гірше, оточуючих у тому, що ваш син – впертий, дочка – ледарка… Через деякий час і дитина, і оточуючі будуть сприймати її тільки у цій ролі. Цей процес називається «присвоєння негативних ярликів». А тепер давайте спробуємо подивитися на недоліки ваших дітей з іншої позиції, позитивної, під знаком «+». Наприклад, упертість – це наполегливість, нерішучість – це вдумливість, дратівливість – це емоційність, кривляння – артистичність. Ми поміняли «ярлики». І, будь ласка, пам’ятайте про це завжди: і в розмові з дитиною: «Який ти в мене великодушний!» замість «ганчірка», і в спілкуванні з дорослими: «Так, він у мене справді принциповий!» у відповідь на зауваження про те, що ваша дитина вперта. Загальновідомий факт: якщо навіть найрозумнішу дитину систематично називати дурнем, то через якийсь час вона повірить у це, а потім і сама стане цим дурнем! Отже, негативні якості, трансформовані вами у позитивні, запишіть на квіточках. Чим більше достоїнств ви згадаєте, тим краще. Приклейте квіточки на ось це велике намальоване на ватмані дерево. Подивіться, як змінилися коричневі квіточки, покрившись квітами, яким прекрасним стало наше квітуче дерево – усе це позитивна оцінка вами всіх якостей ваших дітей! А з бур’яном давайте вчинимо так, як ви робите з бур’янами на городі, - знищимо, виполемо. Викиньте в цей кошик «бур’янисті» якості ваших дітей і забудьте про них, пам’ятайте тільки про квітуче дерево і про те, що від вас залежить, ким буде почуватися ваша дитина – реп’яхом або яблунею в цвіті. 6. Висновки. Головна формула виховання Великий педагог В.О.Сухомлинський сказав: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину – ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері і педагога. Іншими словами – потрібно вміти любити дітей». Усе виховання тримається на одному слові: люби. Потреба в любові є однією з фундаментальних людських потреб. Її задоволення – необхідна умова нормального розвитку дитини. Дітям необхідно відчувати нашу любов без будь-яких умовностей. вони повинні знати, що їм не треба спеціально робити що-небудь, щоб заробити її. Запам’ятайте, батьки: любов’ю не можна торгувати! Якщо будеш себе вести гарно – куплю те, а якщо вестимеш себе погано – не дозволю це. Як би не провинилася дитина – життя ще дуже довге і її сьогоднішня провина – це дрібниця у порівнянні з майбутніми прикрощами і радощами. Обговорити і забути – ось як ми будемо вирощувати хороше. Неприємності залишимо у минулому, радісні моменти запам’ятаємо аж до старості. Але ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в дитячій душі, як на благодатному ґрунті, все, що потрапляє, проростає. Не можна казати дитині: ти нікчема, а я мудрий. Мудрість полягає у тому, щоб дитина не відчувала себе нікчемою, а зрозуміла, що може стати кращою. І коли ми зрозуміємо, що найбільше від наших слів і дій страждають ті, хто нас любить, коли ми замислимося, яку часто зганяємо зло на тих, хто не дасть здачі, коли ми станемо більш чуйними і терпимішими один до одного, і до своїх дітей зокрема, - проблеми зникнуть самі собою. Не з висоти п’єдесталу потрібно вказувати дітям на їхні помилки, а потрібно зійти на землю, простягти руку нашим дітям і сказати: «Ходи зі мною, крок за кроком, я возведу тебе на вершину гуманізму, твої кроки ще невпевнені, але ти не бійся, я сам так починав. Ти спіткнувся – не хвилюйся, я тебе підтримаю, бо я знаю, що таке впасти. Тобі боляче – не плач, я залікую твої рани, як залікували мої Віра, Надія, Любов». Фундаментом виховання дитини є любов і віра. «Я люблю свою дитину завжди, незалежно ні від чого, навіть їхнього поганого поводження» - візьміть ці слова собі за правило. А ще, запам’ятайте головну формулу виховання : «Ти все можеш! Треба тільки постаратися.» Керуйтеся цим принципом, виховуючи свою дитину. І тоді діти повірять в нас і в себе. Вони навчаться мріяти, але при цьому не ставати рабами своїх мрій; вони навчаться мислити, але не возвеличувати своїх думок; вони навчаться розуміти свої поразки і вибачати інших; і вони не дадуть позбути себе крил, вони зрозуміють, що доля вимагатиме від них саме польоту, а не тихих кроків з понуреною головою; вони будуть мужніми в хвилини слабості і залишаться людьми в хвилини перемог. І тоді вони будуть благородними, бо благородству навчили їх ми. Класний керівник роздає пам’ятки для батьків. |
| РЕДАКЦІЙНИЙ СТАТУТ ТЕЛЕОРГАНІЗАЦІЇ Цей Редакційний статут (далі Статут) містить вимоги до створення та поширення інформації |
Лекція «Тиск вербальний і невербальний» 13. Вправа «Вампіри» Знаєте, я тут знайшов (-ла) одну статтю і хотів (-ла) би з вами їй поділитися. Ось послухайте: Зачитати цей текст з аркуша |
| 2. 1 вправа 6 ТЕМА: 1 вправа 6 Дії газодимозахисника при несправностях у протигазі. Надання першої долікарської допомоги газодимозахиснику під... |
План проведення Вступне слово. Оголошення теми, мети, завдань семінару.... «Індивідуальний стиль діяльності педагогічних працівників щодо організації виховного впливу на учнів» |
| «В бур'янах» С. Васильченка один з найкращих художніх творів про дитинство Тараса Шевченка ТЕМА «В бур'янах» С. Васильченка один з найкращих художніх творів про дитинство Тараса Шевченка |
«Штучні квіти з тканини» Виконала Обрала один із модулів свого проекту «Штучні квіти», який входить до інваріативної складової частини програми для 10-11 класів. Сподіваюсь,... |
| ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ДИТИНСТВА В ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ Правовий захист дитинства як соціально-педагогічна категорія |
Федір Достоєвський. Біографія В одній з чорнових нотаток до роману «Підліток» Достоєвський писав: «Є діти, які з дитинства вже замислюються над своєю сім'єю, з... |
| Дорога до храму Великдень Попередня підготовка: діти повинні підготувати повідомлення про традиції святкування Великодня в інших країнах |
Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.) |