|
|
Скачати 137.52 Kb.
|
|
Ведуча 1: Україно! Чарівна моя ненько, солов'їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ, чесний, працелюбний, нескорений, міцний, як граніт, співучий та дзвінкоголосий. Ведуча 2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб возвеличити та висловити свою безмежну любов до тебе. Ведуча 1. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу. Ведуча 2: Одним зі свят, яке завжди відзначали наші прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія. Ведуча 1: Свято відзначається на честь апостола Андрія Первозванного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. Ведуча 2. Особливо цього свята чекали дівчата. Адже недаремно народна приказка говорить: «На Святого Андрія – у дівчат велика надія». Ведуча 1: А все тому, що саме в це свято дівчата прагнули відкрити завісу майбутнього й дізнатися під час ворожінь ім’я свого судженого. Ведуча 2: Тож нехай сьогодні оживе давня традиція – у ніч на Андрія проводити вечорниці. Ведуча 1: А ігри та забави нагадають молодість батькам, бабусям та дідусям. Ведуча 2. Українські вечорниці Починаємо в цей час! Хай веселий сміх іскриться В серці кожного із нас! Ведуча 1: Хай дзвінке вкраїнське слово Пружно рветься в небеса! Наша пісня пречудова Хай ніколи не згаса! (Тихо лунає музика). Марина: (Прибирає і співає). Чом ти не прийшов, як місяць зійшов Чом ти не прийшов, Як місяць зійшов? Я тебе чекала. Чи коня не мав, Чи стежки не знав, Мати не пускала? І коня я мав, І стежку я знав, І мати пускала. Найменша сестра, Бодай не зросла, Сідельце сховала. А старша сестра Сідельце знайшла, Коня осідлала: "Поїдь, братику, До дівчиноньки, Що тебе чекала". Тече річенька Невеличенька, Схочу – перескочу. Віддайте мене, Моя матінко, За кого я схочу. Чом ти не прийшов? (3) Мати: (Перебиває). Чого, доню, сумної заспівала. Такою невеселою піснею всіх хлопців відженеш від нашої хати. (Ставить на стіл макітри). Марина: І сама не знаю, мамо, якесь дивне відчуття мене огорнуло сьогодні. Мати: Не сумуй, Маринко, (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить (дивляться на небо). Чути стукіт у двері. Це прийшли старші жінки з села! Жінки. Добрий вечір, господине! Ми дізнались, що у вас будуть вечорниці й зайшли подивитися. Чи дозволите нам? Господиня. Вечір добрий. Заходьте, заходьте та сідайте на лаву. (Звертається до дочки) Марино, щось дівчата забарилися? (Чути дівочий сміх) Дівчата (разом). Добрий вечір, матінко, у вашій хаті! Господиня. І вам вечір добрий. Я вже зачекалася на вас. Заходьте, сідайте. 1-ша дівчина. Чи ж нам пристало одразу сідати? 2-га дівчина. Нам пристало пісню заспівати. Господиня. Співайте, веселіться… І моє серце коло вас помолодшає. (Дівчата співають) Ой у вишневому садочку, Там соловейко щебетав, Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, А-я-я, ох-ох-ох, Там соловейко щебетав. Ой у зеленому садочку Козак дівчину увіщав. Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, А-я-я, ох-ох-ох, Козак дівчину увіщав. «Ой ти, дівчино чорноброва, А чи підеш ти за мене? Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, А-я-я, ох-ох-ох, А чи підеш ти за мене?» «Моя матуся тебе знає, Ти той козак, що все гуляє. Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, А-я-я, ох-ох-ох, Ти той козак, що все гуляє». «А я матусі не злякаюсь, Якщо з тобою покохаюсь. Віть-віть-віть, тьох-тьох-тьох, А-я-я, ох-ох-ох, Якщо з тобою покохаюсь». Господиня (мати). Гарної, дівчата, знаєте. Оце послухаю вас та й сама помолодію. Вмощуйтесь зручно та й за роботу, а я піду до печі. Ой, дівчата, а калиту ви принесли? Сьогодні ж Андріївський вечір. Дівчина 3: Принесли. Ось, дивіться, який корж гарненький. Дівчина 4: Корж вдався на славу. А де ми його причепимо? Марина: А давайте над дверима, ось тут. Дівчина: 3. У небо, наша калито, підіймись на нас як сонечко, ти подивись, Ми калиту чіпляємо Свою радість-долю закликаємо! (чіпляють коржа) Дівчина 1: Дівчата, а чи прийдуть до нас хлопці? Дівчина 2: Прийдуть, прийдуть! Калиту нюхом почують. (хтось стукає) Марина: Може, це хлопці? Та щось вони зарано. Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка. Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину. Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої. 2-а дівчина. Та що ви, бабусю? Дівчата звільняють місце між собою на лаві. Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити? Циганка. Умію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь, може, сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте... 1. Що у світі найсильніше? (Вода). 2. Що у світі найшвидше? (Світло). 3. Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску). 4. Скільки в морі піску? (Як трави на землі). 5. Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця). 6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини). Циганка. Не злічити того всього, що є на думці у людини. Потішили ви стару. Дівчина. А все-таки, тітко, поворожіть нам. Кажуть люди, що ви вмієте ворожити? Циганка. Можу, дівоньки, можу золотенькі. І на долоні, і на воді, і по зірках ясних. Дівчата: То поворожіть нам, поки хлопців немає. Так хочеться дізнатися, який буде суджений! Хоч би краєчком ока глянути! Дівчата (хором): Андрію, Андрію, на тебе маю надію. Хочемо долю свою знати, Просимо тебе допомагати. Циганка: Добре. Давайте дізнаємося, кому випаде багатий суджений. Беріть в руки свічки, запалюйте їх. Всі тримайте над мискою з водою. Одночасно капаємо на воду віск. Чия крапля найбільша, та матиме найбагатшого чоловіка. (проходить ворожіння) Дівчина 4: А ще якось вмієте? Циганка. Можна ворожити на мисках чи просто на папірцях. Діставайте з горняти папірець. Якщо на ньому намальована квітка – ще будеш ходити у дівках, стрічка – закохаєшся щиро, птах – зустрінеш вірне кохання, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля, дзеркало – залицяльник буде, та сватати не буде. (проходить ворожіння) Мати (звертається до циганки): А пам’ятаєш, Сабіно, як на Андрія ворожили на балабушках? Дівчата (звертаються до циганки). Тітонько, поворожіть…. Циганка. То ви, сороки, хочете дізнатися, хто з вас першою вийде заміж? Дівчата (хором): Хочемо, хочемо!!! Циганка. А балабушок напекли? Дівчина: А вареники підійдуть? Циганка: Не знаю, може, і підійдуть! Давайте спробуємо… Марина: Мамо, а вареники вже готові? Господиня: Перші вже готові! Беріть, дівчата, по варенику, і кожна свого позначте. Кладуть по 1 варенику в тарілку, поряд кладуть різнокольорові ниточки (або інша якась мітка). Мітка – червоне, жовте, зелене яблуко, груша. Циганка: Впускайте собаку! Господиня: Тю! Так Сірко вже тижнів зо два, як утік! Дівчина 1: Що ж робити? Дівчина 2: А давайте попросимо дядька Романа? Дівчина 1: Справді, він же не знає, де чий вареник. Попросимо його, щоб він з’їв один вареник? Дівчина 3: А можна? Циганка. Ну, не знаю. Давайте спробуємо. Дівчина 1. Марино, клич дядька Романа! Марина виходить на вулицю, кличе Романа. Обоє заходять до хати. Дівчина 2: Тітко! А ви теж вареника покладіть. Ви ж молода ще! Господиня: Та куди мені? Я вже стара! Дівчата: Кладіть-кладіть! Заходить Марина разом із дядьком Романом Марина: Дядько Романе, у нас до тебе справа серйозна є! Допоможеш? Роман: Води принести? То я зараз! (Хапає відро). Циганка: Ось що, Романе, бачиш вареники? Роман: Ну? Циганка: Ото з’їж один чи два. А то й всі! Роман: А я не голодний! Циганка: Дівчата ворожать. Просять. Уваж… Роман: Ну, добре вже. А смачні? Не сирі? Не глевкі? А з чим? (Бере одного). Роман: Холодні вже… що там, камінці? Циганка: Та не бійся.. Кажу ж, дівчата ворожать. Роман: Ну добре вже… Ось цей найтепліший. Його й з’їм! Бере вареник тітки, дівчата сміються, господиня ніяковіє. Роман здивований. Циганка: Ну з’їж ще хоч один. Не отруїшся! Роман бере ще один вареник, надкушує і кладе назад. Роман: Холодний, у горлянку не лізе! Дівчина 1: Стій! Ось тобі сметани, доїж, голубе, дуже прошу! Роман неохоче доїдає. Роман: То я піду… Дівчина: Ну що? Дівчина 2: А те, що в цьому році заміж вийде тітка Олена! Господиня: А ну вас! Дівчина 1: А мій вареник? Нащо ви, тітко Сабіно, примусили його доїсти? Циганка: Бо чий вареник надкушений – біда тій дівчині! Дівчина 2. А давайте ще поворожимо! Циганка: Дівчата, дівчата, хай хлопці вас посватають. Нехай життя вам вдасться, дай Бог вам кожній щастя. Далі циганка звертається до гостей Циганка: А може, і ці гарні жіночки хочуть дізнатися, що їх чекає найближчим часом? (Підходить до гостей, простягає їм глечик, із якого циганка пропонує гостям по черзі виймати папірці із жартівливими побажаннями) (Чути спів хлопців) Дівчата. Хлопці йдуть! Ідуть хлопці з піснею. Ішов козак потайком (Двічі) До дівчини, серденька, вечірком. (Двічі) Ой дівчино, відчини, (Двічі) Своє-моє серденько звесели! (Двічі) Ой не буду відчинять, (Двічі) Бо ти будеш, серденько, жартувать. (Двічі) – Ой не буду, не буду, (Двічі) Пожартую трошечки та й піду. (Двічі) Жартували до зорі, (Двічі) Поки стало виднесенько надворі. (Двічі) – Ой козаче, утікай (Двічі) Та й на мене славоньки не пускай! (Двічі) Ой дівчино, шумить гай, (Двічі) Кого любиш, серденько, забувай! (Двічі) Нехай шумить, хай гуде, (Двічі) Кого люблю змалечку, мій буде! (Двічі) Стукають у хату. Господиня. Хто там поночі ходить, людям спокою не дає. (Хлопці заходять у хату). Хлопці. Добрий вечір, тітонько. Чи можна у вашу хату? Господиня. Та заходьте вже, коли прийшли. Хлопці. Слава Богу у вашій хаті! Господиня. Навіки слава. А скажіть-но, хлопці, хто з вас старший, чи маєте свій устав? 1-ий хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо, як матір». Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте. Хлопець 1 (звертається до дівчат): Дівчата, а чи приймете нас до гурту? Дівчина: Приймемо тоді, коли скуштуєте калити. Хлопець 2: А ми просто так зайдемо. Дівчина: А ми як візьмемо рогатини, то полатаємо вам спини! Хлопець 1: Дівчатонька-голубоньки! Та ми прийшли не битися, ми прийшли миритися, смаколиків принесли, ще й музиків привели. Дівчина : Добре, заходьте. Та мусите за старим звичаєм калиту кусати. Хлопець: Дякую вам, дівчатонька . Давайте і ми калиту прикрасимо! Калито, калито! Мажу тебе медом, щоб життя із милою було солодке як мед! (маже медом) Дівчина: Калито, калито! Сиплю тебе маком, щоб і в полі, і в господі, і у хаті, і на столі, щоб достатку було стільки, як макового зерня! Хлопець: А зараз кусаємо калиту, а де наші інструменти? (беруть коцюбу=кочерга) Хлопець: Танцюємо від порога. Хлопець: Ну, що ж , дівчата, їду я до хати – калиту кусати. Дівчина: А я буду по писку писати. Хлопець: А я вкушу! Дівчина: А я впишу! Хлопець: До калити буду скакати. Дівчина: А чи зумієш Калиту дістати? Хлопець: Кінь буде скакати, а я сам буду стрибати. Дівчина: А я лице буду писати. (Під’їжджають усі хлопці по черзі.) (Хто з хлопців, стрибаючи, не відкусить шматок калити, того дівчата намазують сажею). Господиня: Гаразд, гаразд, Калитники! Добре в житті дбайте, себе молодого й калиту прославляйте. (Хто вкусив калиту, того звуть «Андрієм» і він має почесне місце в цей вечір). 2-ий хлопець. Дівчата, а чого це ви зажурились, аж брівоньки іскривились? 3-й хлопець. Ану, дівчата, хто відгадає мою загадку? У кімнаті горіло 50 свічок, 20 із них загасили. Скільки залишиться? (Залишиться 20: загашені свічки не згорять.) Дівчина. А тепер мою відгадайте. Скільки їх було: баба, дві матері, дві дочки і онучка? (Троє) Хлопець: Червоний колір, а винний смак, кам’яне серце, чого то так? Дівчина. Вишня. Хлопець. Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел і назв днів (Позавчора, учора, сьогодні, завтра, післязавтра). Дівчина. Такої пряжі нема в продажі. Хлопець: Павутина. Хлопець. А ось цю відгадаєте? Що це значить: Андрій, сім верств, по коліна. Знаєте? Хлопці та дівчата разом. Ні, не знаємо. 2-а дівчина. І де ти таку загадку знайшов? 1-ий хлопець. Це, бачите, так було: йшли три чоловіки над річкою, а їм назустріч чабан іде. Вони всі троє одночасно дали йому запитання. Один питає: «Як тебе звати?», другий – «Чи далеко до села?», а третій – «Чи глибока ця річка?». Він їм трьом відповів разом: «Андрій, сім верств, по коліна». Господиня. Ану, хлопці, тепер мою загадку відгадайте: «Що хочеш купити – не купиш, що хочеш продати не продаси?» 2-ий хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити. Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні за які гроші, а старість нікому не продаси. 2-ий хлопець. Спасибі, паніматко, за вашу загадку. Господиня. А які вечорниці без запального танцю? Нумо, дівчата, уважте тітку. Затанцюйте запального танцю. (Танець) Господиня. Молодці дівчата. Наче років на 20 помолодшала. (Звертається до дочки). Доню, а давай-но нашу улюблену пісню заспіваємо. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито при межі, Хорошії гості від душі. Зеленеє жито при межі, Хорошії гості від душі. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошії гості в хату йдуть. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошії гості в хату йдуть. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито, ще й овес, Тут зібрався рід наш увесь. Зеленеє жито зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Господиня. А які ж то вечорниці без вергунів та вареників? Ось зараз ми всіх вас почастуємо. Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче» або ж пісня у виконанні М.Поплавського «Варенички мої». Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, вергунами і частують ними гостей. Їжте, гості, просим щиро, Вареники наші з сиром. Вареники непогані, Вареники у сметані. Дівчата і хлопці: Дякуємо, тітонько. Уже й час додому йти. Дівчина 1,2: Проведи нас, Марино. Дівчата і хлопці (виходять): На добраніч. Марина: Мамо, я зараз. Хлопець: На добраніч вам (виходять разом із Мариною). Мати: На добраніч. От поволі затихають наші вечорниці. Не забудьте ви дороги у наші світлиці. Хай любов і щире слово душу вам зігріє. Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія. Дівчата і хлопці: Запам'ятаємо. Ведуча 1: (Встає поруч мами) Ну от і закінчилися наші вечорниці. (Входить Марина, підходить до матері). Ведуча 2: Золотая зіронька Мерехтить над хатою, Хай ваша родинонька Та буде багатою. Ведуча 1. Щоб завжди на покуті – Сонечком хлібина. І жила у злагоді Вся ваша родина. Ведуча 2: В вікна хай не стукає Лихо зле з бідою. А душа не вицвіте – Буде молодою. Ведуча 1: Хай же ваші дітоньки Хворощів не знають, Батькові й матері В домі помагають. Ведуча 2: І щорік щедрівочку Доля хай співає. Вашу щедру нивоньку Град не вибиває! Ведуча 1: Щоб було довіку вам В хаті їсти й пити. Щоб не розучилися Ви людей любити! Пісня «І вас, і в нас хай буде гаразд» Скільки б не співали, А кінчати час, Кращі побажання Ви прийміть від нас. Приспів: І в Вас, і в нас Хай буде гаразд! Що б Ви, і ми Щасливі були! (2) Хай у всіх Вас буде – В місті і в селі – Радісно на серці, Повно на столі! Приспів. Хай біда і горе Обмина ваш дім, Доброго здоров'я Зичим Вам усім! Приспів. Прощавайте, друзі, Вам низький поклін, Щастя Вам бажаєм Всі ми, як один! Приспів. |
|
Частина мови. Іменник. 6 клас Іменники І відміни. Однина Шевченко) Слава навіки Вітчизні моїй. (Сосюра) Привітай же, моя ненько, моя Україно, моїх діток нерозумних, як свою дитину. (Шевченко)... |
ДНЗ «Димитровський професійний гірничий ліцей» Підготувала і провела... Клімова Т. В. – майстер виробничого навчання І категорії, керівник ансамблю «Червона калина» Фестиваль народної пісні „Пісня моя,... |
|
В тебе, друже, не все гаразд Ведучий «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова». Так писав Панас Мирний і так в дійсності воно є. Бо народ без... |
Звучить пісня Т. Петриненка «Україна» Ведучий І Ведучий І. Україно… Мила моя Україно! Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії... |
|
«Солов’їна, барвінкова, українська рідна мова» Батьківщини України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність... |
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи у навчальному закладі Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з іншого — багатство народу, його майбутнє,... |
|
Моя країна Україно! Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене? Україна це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких... |
Моя Україно, колиско-калино, пізнати тебе мені щастя дано! Тому дарую вам цього метелика і бджілку. Нехай вони стануть вашими талісманами. Бажаю, щоб навчання вам давалося так легко, як літає... |
|
Урок №49 Тема. Костянтина Малицька. Розповідь про письменницю. «Чом, чом, земле моя…» «Чом, чом, земле моя…». Вірш-пісня, що стала народною. Відтворення художнім словом почуття любові до рідної землі. Причини популярності... |
УРОК РІДНОЇ МОВИ Тема. Рідна мова пісня солов’їна Виховувати глибокі почуття любові до рідного краю, до маминої пісні, до рідної мови. Допомогти школярам зрозуміти, що без народної... |