Нашої зустрічі «Людина починається з добра». Доброта це один з виявів, порухів людської душі, те, що відрізняє людину від звіра. Адже тільки людина здатна мислити, співчувати, мріяти

Макогін Наталія Михайлівна учитель англійської мови Кам’янська загальноосвітня школа I-III ступенів №2 Кам’янської районної ради Черкаської області Виховна година: Людина починається з добра! Мета: допомогти учням осягнути, що значить бути добрим, гуманним, що лежить в основі доброти, доброго вчинку, славлячи добро в людині, її справах і ставленні до інших, розвивати в учнів бажання робити добро, сприяти осмисленню та розумінню учнями того, що людям потрібні підтримка і доброта. Обладнання: роздатковий матеріал, картки з прислів’ями, аудіозапис пісні, записи на дошці. Хід заходу Учитель: Друзі! Готуючись до сьогоднішньої зустрічі я хотіла провести її так, щоб у нас з вами вийшла щира розмова, така розмова, яка буває між рідними та близькими людьми. У житті людина робить різні справи: добрі і не зовсім добрі, погані і просто жахливі. Зазвичай вона бажає іншим добра. Та інколи забуває про всім зрозумілу пересторогу: чини добро, остерігайся зла! Тема нашої зустрічі – « Людина починається з добра». Доброта – це один з виявів, порухів людської душі, те, що відрізняє людину від звіра. Адже тільки людина здатна мислити, співчувати, мріяти. Учень: До вас, мої рідні, звертаюся – Найменші у нашій сім’ї, Стоїть на узліссі ялина – Не зрубайте її! На озері плаває пташка моя – Не убийте її! Яскріє на небі зірка моя – Не згасіте її Світ-казку будує мрія моя – Не спиняйте її! Учитель: Це звернення до найменших у нашій сімї – до дітей. Адже поняття про добро і зло закладається ще в дитячому віці. Давайте згадаємо своє дитинство. У нас свої спогади, свої картини, що виникають в уяві при словах «згадаймо дитинство». Один згадує якусь подію, що назавжди запам’яталась, - інший – місце, де доводилося побувати в дитинстві, ще один – рідну домівку або батьків, друзів, хтось – найсильніші враження від кінофільму чи книги. Учениця: Людина починається з добра. Сказав мудрець: Живи: добро звершай! Та винагород за це не вимагай! Лише в добро, та в вищу правду віра, Людину відрізня від мавпи й звіра. Хай оживає істина стара: Людина починається з добра. Учень: З добра до інших людей і до всього оточуючого. Адже сказано: «Люби ближнього свого, як самого себе». Ми не повинні вимагати плати за добро. Учениця: Як добро твориться просто- ні за так, Так, як цвіте і опадає мак, Як хмарка в’ється і сміється пташка, Як трудиться мурашка-комашка. Кожна, навіть найменша комашка, найтонша билинка здатна відчувати біль. Чи знаєте ви , що тибецькі монахи ходять постійно з віничком і підмітають перед собою стежку щоб навіть ненароком не наступити на якусь комашку, не скривдити? Учень: Високу моральну цінність добра, яку ми робимо стороній людині, розуміли ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен – хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в асірійців, єгиптян. Звичай чинити добро безкорисливо. Прекрасний звичай побутує і нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту. Учитель: А тепер давайте трішки подумаємо, що доброго може зробити кожен з вас. (листки на партах з схемою) заспокою того, хто плаче Гра : «Продовж речення» Я люблю коли... Мене турбує ... Коли я злий ... Коли мені погано я ... Я боюся ... Коли мене ображають ... Учитель: Здавна в народі шанували ввічливих, добрих людей. Народна мудрість вилилася у прислів’я. То ж давайте попрацюємо з прислів’ями. а) Із слів скласти прислів’я 1) Сварка до добра не доводить. 2) Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся. 3) Світ не без добрих людей. 4) Все добре переймай, а зла уникай. 5) Не одяг красить людину, а добрі діла. 6) Добро - добром згадується. б) Відгадай за малюнком прислів’я. Учень: Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черствай глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне тим, хто не бачить і нечує кривди і болю, горя. Учениця: Мудрі французи кажуть: « От якби то молодість знала, як би ж то старість могла...» Гей – гей старість не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється віддалити її небажаний прихід. Та, ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш, - усе краще вже було, все у минулому. А з тобою лише спогади та недуги, самота та немочність. Добре коли за своєї життєвої зими звив тепле родине гніздечко, коли променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає ... Учень: А якщо цього немає, то де в кращому випадку знаходяться такі старі й немічні люди? Будинок пристарілих, сумне пристанище на схилі літ. Хоч і там непогано. Тут небачиш людей у рваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми. Чому старі радіють, коли їх звідси забирають, чому на очах в’януть почувши новину, що їх відправляють в будинок пристарілих. Старший син: Все гаразд, мамо, документи в будинок пристарілих оформлені. Там вам буде добре... Спокій, тиша, обслуговування... і ми ненабридатимемо. Звісно, інколи будемо заглядати. Мати: Одна, тепер назавжди одна ... Ідуть геть найрідніші, без котрих життя не матиме сенсу, стане байдужим настільки, що втратить ціну. Молодший син: Та що все, мамо? Ми ж не куди –небудь, а в будинок пристарілих. Там вам буде краще, ніж з нами... Учитель: Чи важаєте ви таке відношення до батьків нормальним? Чому? Учень: Приїжайте частіше додому, Щоб не мучила совість по тому, Ні грошей не привозьте, ні слави, Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Пригадайте дитинства стежини, Поцілуйте батьківські сивини, Зачерпніте водиці з джерельця, Прихиліться серцем до серця. Бо не вічні ні батько, ні мати Завтра можете їх не застати Щоб не мучила совість потому Приїжайте частіше додому! Учениця: Не забудь ні старця, ні дитину, Поділись останнім сухарем, Тільки раз ми на землі живемо Сій любов, краса її єдина. Зло нічого не дає, крім зла, Вмій прощати як прощає мати, На добро добром спіши воздати – Мудрість завжди доброю була. Витри піт солоний із чола, І працюй забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, Чи вона зробила, що могла, Скільки сил у неї вистачало, Щоб на світі більше щастя стало. Учень: Не говори про доброту, Коли ти нею сам сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її немаєш ти , То раниш людяне в людині Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти. Учень: Приємно з друзями любов і радість розділити, Весь світ наповнити добром і в злагоді прожити, Бажаємо веселих свят бадьорості на роки, Щоб обминала вас біда і заздрощів й турботи. Можлимо, побажання ці звучать так старомодно, Але щасливим бути завжди, невже це неприродньо! Учитель: Милосердя й доброта-як два крила, на яких тримається людство. Як же так могло статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба в сучасному плині немає людей, які потребують допомоги? Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини в тому, наскільки здатна вона приносити добро і користь ближньому. Учень: Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі! Несімо правди непогасний стяг, І кривда в нашу долю не поцілить. Є ще спасіння від недуг людських- Джерела віднайдімо лиш цілющі... Мов подорожником торкнімося до них, Й добром розквітнуть, просвітліють душі. Скропімо серце щире, нечерстве, Людського милосердя еліксиром, Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить. Учитель: Отже, виходить добра людина може бути трохи чарівником. А щоб трохи бути чарівником, важливо по-доброму ставитися до оточуючих тебе людей: і вдома, і на вулиці, і в школі, і в громадських місцях. Віддані людям тепло і душевна доброта обов’язково повернуться до вас. Маємо таке коротке життя, тож хай же не буде в ньому місця злим помислам. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. Література: 1. Смішко Л.В. «Добротою себе виміряй»// Позакласний час.-2002.-№20. 2. Терещенко В.В. «Дивись не забудь-людиною будь!»// Позакласний час.-2000.-№7.

Схожі: