Комунальний заклад Сумської обласної ради
Шосткинська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНЕ СВЯТО
ДЛЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ЛАНКИ
«КВІТИ БІЛЯ НАШОЇ ХАТИ»
«Квіти біля нашої хати»
Мета: Розширити знання дітей про природу рідного краю та його національні традиції, ознайомити учнів з символікою квітів, їх значенням та особливостями, навчити правильно вибирати та дарувати квіткові букети. Формувати естетичні почуття, смаки, розвивати логічне мислення. Виховувати пошану до національних традицій свого народу, усвідомлення причетності до його культури й духовності. Розвивати риси дбайливого господаря, прагнення жити за законами краси, формувати бережливе ставлення до квітів, прищеплювати любов до природи. 
Обладнання: Святково прибрана ігрова кімната. Оформлення кімнати: куточок рідної природи, українська хата, заквітчана квітами, тин, на якому сушиться глечик, далі — соняшники, ромашки, маки, півонії, троянди; куточок хатнього інтер'єру — стіл, застелений вишитою скатертиною, на ньому — віночки, кілька вишиваних рушників із квітковим малюнком; біля столу на лавці – кілька старовинних вишиванок з домотканого полотна.
До початку свята демонструється відеоролик з українськими квітами на пісню «Мамина хатина», після ІІ-го куплету музика поволі стихає. На середину виходить дівчина в національному костюмі з букетом квітів, починає декламувати під музику
Учениця
Соняхи, жоржина, айстри і шипшина,
Васильки, ромашки, лілії, волошки,
Мальви, чорнобривці, звіробій, чорниці,
М’ята і калина, маки, горобина,
Півники, брусниця, грицики, суниця,
Нагідки, космеї, рожі, калатеї,
Примули, малина, рута та ожина –
Це усе рослини й квіти України.
Вихователь: Україна — наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім нам безмежно дорога наша мати Україна. І хоч би куди закинула доля українця, його душа лишається тут, де "тихі води і ясні зорі", де народна пісня бринить чаруючими почуваннями, а чорнобривці зроджують у пам'яті найдорожчий образ матері.
Учениця
Хай ллється пісня у моєму краї,
Хай рушниками вкриється земля.
А світла радість всюди процвітає,
І на добро усіх нас окриля.
Нехай живуть традиції чудові,
Що в Україні нашій збереглись.
І щирість та любов живе у мові,
І пісня ллється, як давно колись.
Звучить пісня «Червона калина»(«Матуся навчила …»)
Учениця
Чуєте пахощі в нашім дворі?
Квіти розцвіли в ранковій порі.
Тут на світанку сам дощик ходив,
Білу лілею від сну розбудив.
Чисто помилися мальви в росі —
Личенька круглі, рожеві усі.
Вихователь: Коли ми промовляємо: калина, верба, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, любисток – в уяві одразу постає образ нашої рідної Батьківщини, адже ми знаємо, що ці рослини – народні символи України. Про місце квітів у житті нашого народу ми і поговоримо з вами сьогодні.
Споконвіку українці кохалися у квітах. Майже біля кожної хати завжди знаходилося місце і для пахучих яскравих чорнобривців, жовтогарячих нагідок, червоної рути, барвінку й любистку, м'яти і матіоли. Не перелічити нині всіх назв квітів, які прикрашають життя сучасного українця, виведено багато нових сортів рослин, які увійшли в побут і звичаї народу. Проте магічну силу мають ті, що здавна прижилися в народі як священні рослини.
Чарівна сила квітів не тільки у їхній звабливій красі. Вони здатні передати складну гаму потаємних почуттів, розповісти про радість малюка, який відкриває для себе навколишній світ, про ніжність юнака, який дарує коханій перші квіти.
Пісня «Чому квіти не в’януть?» (І куплет)
Вихователь: Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони яскравіють на вишитих рушниках, скатертинах. Ними розмальовували стіни оселі, піч, посуд. Засушені квіти клали за образи як обереги, з них виготовляли різні напої, ліки, відвари.
Учениця
А я ось обереги гарні знаю —
За образами в нас вони лежать.
На Маковія я букет збираю —
Яскраві квіти аж палахкотять.
Учениця
В букетах тих полин є і колосся,
І васильки, мак, пижма, звіробій.
Щоб затишно в хатах всім жилося,
Тому і оберіг у нас такий.
Вихователь: Біля хати завжди росте багато квітів. Квітник був і залишається неодмінною частиною садиби українського селянина, він прикрашав переважно причілок хати і найчастіше виходив на вулицю. Іноді квітники обгороджували невеликим парканом, а то й просто обсаджували рядочком квітів чи низькорослих кущів. Такі квітники й зараз прикрашають хати українців у селах та балкони мешканців міста.
Кругом хати росте сад. Пригадайте, про який садок писав Т. Г. Шевченко? (“Садок вишневий коло хати”)
Учениця
Коло хати вишні зацвіли,
Кругом хати танок повели,
Світись, наша хатонько, ясен цвіт,
Цвіти, наша рідная, поки й світ.
Цвіт вишні або яблуні – символ материнської любові.
Звучить пісня «Білі вишні духмяні» (початок)
Вихователь: Давайте зараз пригадаємо, які квіти садить бабуся або матуся коло хати? А щоб трошки вам допомогти, я зараз загадаю загадки.
1. Вона цвіте в травневі дні. Між великим листом
Виснуть квіточки дрібні запашним намистом (конвалія)
2. Я на сонце дуже схожа – золотиста, ніжна, гожа,
Я щоранку розквітаю, промінцями всіх вітаю.
Відгадати вам не важко, що за квітка я? (ромашка)
3. У капелюшок пишний вбрався і морозу не злякався, 
Невеличкий цей сміливець, золотавий …(чорнобривець)
4. На городі тичка, на тичці – капличка.
Без вікон, без верха, а в ній людей без числа (мак)
5. Як ракета, що злітає, у небо весь час заглядає,
Трохи схожий він на колос, гордий, стрункий ..(гладіолус)
6. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає.
Хоч мороз усе побив – його не займає (барвінок)
7. Я гордо голову тримаю І перед вітром не схиляю.
Я жовтий, білий, полум'яний І наче яблуко, рум'яний.
В саду я квітну навесні Скажи, яке ім'я мені? (тюльпан)
8. Цвітуть ці квіти в літній час. Хоч гілочки й колючі,
Та квіти гарні, як атлас, пахучі – пре пахучі! (троянди)
9. Цвітуть всю весну коло хати золотогубі сонценята.
Та ось уранці, де й поділись, мов парашути розлетілись. (кульбабка)
10. Квітка я ніжна, низенька, дрібна,
Коли розцвітаю - приходить весна.
Мій цвіт фіолетовий, 5 пелюсток,
І квітну я довго між інших квіток. (фіалка)
11. Росте у нас під хатою квітонька дрібна,
Дала їй сині очі ненечка – весна.
От пройде біля неї з усміхом хто небудь,
Услід тихенько квітка промовить «Не забудь…» (незабудка)
Вихователь: Ось бачите, скільки квітів ми згадали. І всі вони мають своє призначення, тому і висаджують їх біля хати, ближче до людей. З кожною квіточкою пов’язане яке-небудь повір’я чи легенда. На хвилинку замисліться, а що вам відомо про окремих представників квітчаного братства? Мабуть, не так уже й багато. А про них варто знати більше. Адже, що не рослина, що не квітка, то інша життєва повість, інша особливість, характер використання.
Учениця:
Земля Українська щедра, квітуча:
З весни аж до осені носить вінок.
Душа Українська весела, співуча,
Її звеселяють барви квіток.
Вихователь: Серед квітів особливе місце займають мальви. Вони високі і струмкі, мов гарні дівчата.
Мальви садили попід хату, щоб вони збирали у себе місячне сяйво. Високі квіти, немов сторожа, хапали зло і відкидали вбік. Насіннєві вузлики мальв клали за образами — на спокій роду, на благодать. Мальву пускали на воду, як збиралися йти в далеку дорогу, на заробітки — аби не згубитись десь на чужині, додому вернутися. Попливе швидкою хвилею — все буде гаразд, зачепиться — краще сиди вдома.
Учениця:
Розквітли мальви біля хати, що так старанно по весні
Рожеві, білі серед м'яти бабуся сіяла мені.
Вони ввібрали сонця промінь, вологу ситої землі
І рідної оселі гомін, — і ось розквітли у дворі.
Рояться бджоли біля хати — то мальви пригощають їх,
Бо на нектар вони багаті. Добром багатий весь наш рід.
Вихователь: Мальви живлять спогади, зв'язують докупи родину, несуть її членам твердість, волю, характер.
А ще є давня легенда, ніби мальвою бусурманська кров стала, пощади під вікнами просить за содіяне зло, бо притулку ні на землі, ні під землею не має, Бог до царства Небесного не пускає, то на спокуті попід вікнами стоїть.
Є й інша легенда, яка розповідає, що мальвами вернулися до рідних осель хлопці та дівчата, забрані в турецьку неволю. Зійшлися зі всього світу, рідною кровицею під рідну домівку — цвітуть!
Мальви — очі-зоряниці, душі тих, що на цвинтар відійшли, та спокою не знайшли. Їх ніколи не зривали, з них не робили букетів.
Пісня «Балада про мальви» В.Івасюка (І куплет)
Вихователь: Барвінок – це дивна квітка. Вона зберігає свій дивний колір навіть під снігом. В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу. Вінком, сплетеним із барвінка, прикрашали голову молодої на весіллі. Барвінком також прикрашали святковий стіл, з нього плели весільні букетики. Взимку відвар барвінку пили від простуди. Барвінок – символ хлопця. Це завжди вродливий, ставний парубок. Барвінок – рослина добра, захисник.
У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги у село і винищили там усіх людей. Лише один парубок і дівчина сховалися у лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От із парубочої крові і виріс барвінок у лісі. Тому і належить у квітнику за барвінком доглядати, насамперед, дівчині.
Відомий барвінок також як приворотне зілля. Казали, що ця рослина оберігає від нечистої сили і чаклування. Барвінок вішають над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.
Учень:
Барвіє барвінок у нас біля хати,
Синіє над стежкою ніжний хрещатий.
І каже барвінок: «Є квіти у мене
І листячко те, що й зимою зелене».
Вихователь: Живучість і витривалість барвінка, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях.
Звучить уривок української народної пісні «Стелися, барвінку»
Учениця.
Ну й мак же красивий зацвів серед поля!
Такий, що повз нього не пройдеш ніколи.
Мурашки спинялись, і коники клякли
Од тої краси незвичайного маку.
І навіть завжди заклопотані бджоли
Літали повільно над маком по колу.
А макові – що? Ну вродився такий.
Красою пишатись йому не з руки.
Та й він не пишався, а всім усміхався
І з кожним привітно і чемно вітався.
І кожний лиш кращого макові зичив,
І всім веселіше ставало утричі!
І все, що стрибало й повзло-заспівало.
Бо знали чудово, що добрій красі,
Не заздрять, а тільки радіють усі.
Вихователь: Мак (демонструється квітка біля тину). Широко розповсюдженим було вірування в його чудодійні властивості як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий мак, зерна якого самі висипалися з голівок, - так званий видюк. Якщо таким маком обсипати обійстя, то жоден упир чи злий дух не зможе зайти в нього, поки не збере і не порахує всі зернята.
Мак використовували також із лікувальною метою, переважно як снотворне. У фольклорі мак є символом краси: Гарна дівка, як маківка; Гарне, як мак городній.
У піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя:
Пройшов мій вік, як маків цвіт,
Що вдень цвіте, а вночі опаде.
А ще кажуть: мак – символ крові невинно вбитої людини. Тому – то мак вплітають у вінки тим, у кого хтось із рідних загинув чи помер. Ця квітка – символ печалі.
Звучить уривок пісні «Маки червоні»
Вихователь: Загадка. Сидить дід над водою з червоною бородою. А хто йде, не мине, за борідку ущипне. Що це за рослинка?
Так, це калина. Це символ краси та дівочої вроди, символ мужності й кохання, символ України.
Рідко біля якої хати колись не росли кущі калини. Її дуже шанували; квіти і ягоди використовувались і як прикраса, і як ліки від простуди та інших хвороб.
Учениця
- Беріте калину, червоні корали,
Ці кетяги сонце і небо ввібрали,
Напоїть матуся калиновим чаєм,
Недугу ураз, як рукою, знімає.
Вихователь: Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Її завжди супроводжує епітет червона, що символізує жіночу красу, дівочу цноту. Із замилуванням писав про неї Тарас Шевченко:
Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина-дитина.
Калина широко використовувалася у народній обрядовості, зокрема весільній: китицями калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце - весільне дерево.
Учениця:
Кущ калини у долині
Білим цвітом квітне нині.
І лунають на калині
Ніжні співи солов'їні.
Вихователь: Коло кожної хати господиня завжди вирощувала дуже запашну рослинку. (Учням передається гілочка засушеної м’яти і дається змога визначити, про що йде мова)
М'ята широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах. Її незмінний епітет - кудрява. Як і калина, м’ята є символом дівочої краси й цноти. У фольклорі м’ята нерідко згадується поруч із рутою, утворюючи немовби одну рослину - руту-м'яту:
Розрослася біля хати
Кучерява рута-м'ята. 
Хоч без квітів рута-м'ята,
Та духмяністю багата.
М’ята відігравала важливу роль у весільній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з м’яти, барвінку і рути.
Рута - багатолітня рослина, квітки якої мають сильний і своєрідний запах. Її цілющі властивості добре відомі в народній медицині.
У народній поезії руту супроводжують епітети: яра (тобто молода), крута, сувора, зелена. Рута, або ж вінок, сплетений із неї, є символом дівування; образ зів'ялої, розтоптаної, розсипаної рути означає втрату дівоцтва. Іноді рута символізує розлуку з милим, самоту, її жовтий цвіт віщує нещасливе кохання.
Звучить уривок пісні «Ой, чия то рута-м’ята» у виконанні М.Бурмаки
Вихователь: Троянда – найгарніша квітка біля бабусиної хати (демонструються квіти біля хати)
Учень:
Садила матуся для Ванди
Красиві і ніжні троянди.
Вмивались троянди росою,
Пишались троянди красою.
І чулися їх голоси:
- Ми в світі живем для краси.
Вихователь: А як народилися троянди? В одній з легенд розповідається, що коли з морської піни біля берегів Кіпру виникла прекрасна богиня Афродіта, Земля дуже розсердилася і вирішила створити щось не менш прекрасне. Інша легенда твердить, що білі троянди виросли на місці крапель божественного нектару, який впав на землю з Олімпу. Троянди стали улюбленими квітами богині кохання і краси.
Звучить уривок української народної пісні «Білі троянди» (початок)
Вихователь: Чорнобривець – у давнину майстри-шевці шили красиві жіночі чобітки з яскраво-червоними халявками і чорними голівками. І називали їх чорнобривцями.
Чорнобривчиками ще називають красивих чорнявеньких хлопчиків. Люди говорять про такого: «Гарний, як чорнобривчик”, а мама зве сина: «Чорнобривчику мій”.
Ця квітка обов’язково вппліталася у дівочій віночок, і у віночку це – символ вроди.
Учениця:
Ми гарненькі квіточки, маєм чорні брівочки.
Мабуть, всі вже здогадались, як гарненько ми назвались.
Гарні квіти біля хати навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні так і просяться в пісні.
Звучить І куплет пісні «Чорнобривці»
Вихователь: Ви, певне, всі знаєте квітку нарцис. А чи знаєте, яка про нього є легенда? Якщо не знаєте, я вам розповім.
Нарцис – то був хлопець. І був він дуже гарний. Одного разу прийшов він до річки води напитись, глянув на себе у воду і став милуватись собою. Довго він сидів на березі річки і не зміг відірватися від свого відображення. Тоді і перетворився він на квітку, яку назвали його іменем - нарцис.
Звучить уривок з пісні «Білі нарциси» у виконанні Л.Сандулеси
Вихователь: Як бджоли збирають з квітів нектар і роблять з нього мед, так українські майстрині з різнобарв'я квітів створюють неповторні рослинні узори, які оживають у мистецьких творах, ужиткових речах. Найбільше люблять вишивати в Україні рушники.
Відбувається показ вишиваних рушників з квітковим орнаментом, зробленим у різних техніках (гладь, хрестик).
Вихователь: Квіти на нашому національному одязі — плахті й корсетці — символізують доброту та щедрість душі. А мальви й кучерявий барвінок на рукавах сорочки оберігають людину від хвороби, злого ока.
Демонструється кілька вишиванок ручної роботи (з бабусиної скрині), а також вишивка на корсетці та спідниці.
Вихователь: Український віночок теж сплетений з квітів. Він — символ чистоти й молодості. Ще є у ньому чаклунська сила, що біль знімає, волосся береже.
Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята одягали вінки. До віночка вплітали різноманітні квіти. В одному вінку їх могло бути до 12, і кожна щось символізувала.
Учениця
Як без вишні — не садок, так без маку — не вінок.
А його ось - як на те - скільки в полі тут росте!
І червоний, і стрункий, і свіженький все який!
Цілу купу нарвемо — всім віночки сплетемо.
Звучить пісня «Віночок» (І куплет)
Вихователь: Починали уквітчувати голівку віночком дівчатка з трьох років. Перший вінок для дівчинки плела мама. Купала його в росах сім днів, сушила, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину:
Учениця.
Блакитний барвінок, незабудки сині
Будуть рзвивати гострий зір дитині.
А жовтогарячі з чорним чорнобривці
Не дадуть боліти дитячій голівці.
Посеред – ромашка, оченя жовтеньке,
Заспокоїть від страхів маленьке серденько.
Вихователь: У чотири роки плівся інший віночок. Кінчики квіточок неодмінно розчісувались. Вплітали безсмертник, листочки яблуні.
Учениця
Підростала дівчинка – віночок міняли,
Яблуневе листячко й гілочки вплітали.
Яблуневий ніжний цвіт на віночку новім –
Символ материнської віри і любові!
Вихователь: У віночок шестирічної дівчинки вплітався мак – він оберігав спокійний сон та ясну думку.
Для семирічної дівчинки плели віночок із семи квітів. Уперше вплітали до нього цвіт яблуні. Батько торкався голівки донечки з віночком і промовляв: «Мати-яблуне, дядино моя, дай донечці моїй здоров’я і долю красну.» В центрі віночка було гроно калини, символ дівочої краси.
Учениця
А як вже миналося сім рочків маленькій, до вінка впліталися нагідки дрібненькі.
І безсмертник, і любисток, і гроно калини, щоб кохання було чистим в гордої дівчини.
Вихователь: Називали віночок дуже гарно «Пісня Землі».
Віночки – обов’язковий атрибут майже всіх свят: Івана Купала, весілля, вечорниць, обжинків, зустрічі весни і т.п.
В зв’язку з цим складено багато віршів, пісень, хороводів, танців. Якщо діти беруться за руки і стають у коло, то кажуть, що вони стають віночками. Віночок – це коло найдружніших, найспівучіших дітей.
Учениця.
Ти стелися, барвіночку, у нас у садку:
На купального Івана буду я в вінку…
Я з дівчатками надвечір вийду до води,
Мій вінок на сині хвилі я пущу пливти.
Пливи, пливи, мій віночку, барвінковий цвіт,
У далекий невідомий, у казковий світ.
Пливи, пливи, мій віночку, рівно по воді:
Все, що я не загадаю, збудеться тоді.
Пісня « Заплету віночок» (Ікуплет)
Вихователь: Неможливо сьогодні описани всі квіти, які заслуговують нашої уваги, але ми спробуємо не забути найважливіші, найрозповсюдженіші, найкрасивіші і найулюбленіші.
Під тихе звучання класичної музики (П.І.Чайковський «Вальс квітів») діти декламують вірші про українські квіти
Учень:
Айстри ранком сумували, що дощі на них не впали. 
Алла айстри поливала, щоб вони не сумували.
Учень:
Під віконцем гладіолус у багряному цвіту.
Подає він ніжний голос: "Я на радість всім росту".
Учениця:
Лілії білі, лілії милі. Тихе озерце, сонячні хвилі.
Літечко-літо. Хлюпають хвилі, милують, лащать лілії білі.
Учениця
Дрімає всесвіт на травиці, підперши зіркою щоку,
Стоїть по пояс в Україні, ромашка в білому вінку.
Учень:
Проліски білі зустріли весну. Першими ліс пробудили від сну.
Петрик ходив на прогулянку в ліс, пролісків мамі букетик приніс.
Учениця:
Сальвії Соня садила, сальвії Соня ростила.
Ніжно цвітуть на осонні сальвії ніжно-червоні.
Учень:
У зеленому гайку між травою на горбку
Там конвалії в цвіту славлять весну золоту.
Учень:
Фіолетову фіалку юний ранок відгорнув
І фіалка на світанку пробудилася від сну.
Учень:
Кульбабки - то хлопці, стрункі та красиві.
Сьогодні - жовтенькі, а завтра - вже сиві.
Учениця:
Незабудка здавна знана, квітом любим мені звана.
Діти ж цвіт у завиточку ще назвали риб’є очко.
Учениця:
Палахтів Мар’їн корінь
В п’янких пуп’янках півоній
Учениця:
Ружі тендітна краса, в пелюстках тремтливих роса
Люблю я цю ружу живу, ніколи її не зірву.
Учень:
Жоржини квітують високі, пихаті. Вищі за мене і раді тому.
Поки ви взимку будете спати, я, може, ще више за вас підросту!
Вихователь: Велика народна художниця, гордість нашої держави Катерина Білокур все життя малювала квіти. Казкове плетиво рож, мальв, півоній, красуль, чорнобривців глибоко зворушує серця, приносить велику естетичну насолоду. Чарівність її полотен неможливо описати, їх треба бачити! Тож я запрошую вас на кілька хвилин зануритись у квітковий світ Катерини Білокур, щоб відпочити душею і насолодитися мистецькими шедеврами нашої співвітчизниці.
Демонструється невеликий відеоролик на пісню Ніни Матвієнко «Квітка», присвячений роботам української майстрині.
Вихователь: Ну а зараз пропоную трошки прагматики. Поговоримо, як вибрати та дарувати квіти. Значення квітів.
Зазвичай люди дарують квіти в якихось особливих випадках, бажаючи підкреслити свою увагу до приймаючого подарунок. І не обов’язково потрібен привід для вираження своїх почуттів. Квіти все скажуть самі, треба тільки уважно поставитися до вибору букета, враховуючи, кому і з якого приводу вони будуть вручатися. Давайте уявимо собі ситуацію, коли доречно і навіть необхідно дарувати квіти, і постараємося не помилитися у своєму виборі квітів.
Значення кольорів у букеті
Жовтий колір – символ світла і сонця. Жовті квіти дарують людям, яким бажають світла і добра. У нашій культурі жовті квіти прийнято дарувати людям мистецтва, чиєю нестримною енергією і талантом ви захоплюєтеся. Однак, у нашій культурі склалися стійкі тенденції у ставленні до жовтого кольору, як кольору "зради, невірності, розлуки". Тому дарувати жовті квіти своїй дамі серця, не варто. Виняток становлять дівчата, які віддають перевагу жовтому кольору над іншими кольорами.
Сині квіти "говорять" про тугу, вірність, на Сході їх прийнято дарувати чоловікам, які йдуть в армію. У нас сині і бузкові квіти дарують людям, чию оригінальність хочуть підкреслити. Букет каже: "Я ціную Вашу вишуканість!" Урочистий фіолетовий колір – знак дружби, а зелений – спокою і миру – ці відтінки доречні в "дружніх" букетах.
Нейтральний білий колір – доречний в будь-яких букетах і випадках – це символ чистоти, ніжності, а в деяких букетах смутку і жалоби. У нашій культурі білі квіти символізують невинність, молодість, їх прийнято дарувати на весілля. Польові білі квіти – ромашки, конвалії, проліски – можна дарувати жінкам без жодного приводу. А біла акація у багатьох європейських народів уособлює чисту і світлу любов.
Звучать уривки пісень «Білі ромашки» (приспів) та «Білі черемхи» у виконанні В.Павліка
Вихователь: Рожевий колір у букетах квітів пов’язаний з юністю і скромністю. Цей колір практично універсальний. Даруйте рожеві квіти людям будь-якого віку та статі з будь-якого приводу. Вони подобаються всім, тому що піднімають настрій і викликають усмішку. Такий букет говорить: "Я до вас добре ставлюся!"
Червоний колір розцінюється, як колір любові і пристрасті. Однак червоний має велику кількість відтінків, і з цим не можна помилитися. Світло-червоні квіти можна дарувати другу або родичеві, якого Ви ніжно любите. Але темно-червоний – колір пристрасті (чим яскравіший колір, тим сильніші почуття) дарують тільки коханим.
Звучить уривок пісні «Червона рута» (приспів)
Вихователь: Значення кількості квітів у букеті
Почнемо з того, що кількість квітів повинна бути непарна, оскільки саме непарні числа наділяють букет позитивною життєвою енергією і гармонією. Мовою квітів і у цифр є секретне значення. Так що будьте уважними.
1 квітка – Ти все, що в мене є!
3 квітки – Хочу поїхати з тобою на край світу.
5 квіток – Я тебе люблю!
7 квіток – традиційно дарують в день заручення.
9 квіток – Я тебе поважаю як друга.
11 квіток – Ти мій друг.
13 квіток – Я ненавиджу і зневажаю тебе!
15 квіток – Ти заслужив мою вдячність і повагу.
Значення квітів
Учень:
Що скаже свіжих квітів жмутик?
Про що їх мова непроста?
Верба - одвертість,айстра - смуток,
Лілея біла - чистота.
Конвалія - любов таємна,
Мак - юний цвіт, що не згаса,
Лавр - завжди успіх, слава певна,
А мальва - холодність, краса.
Дзвіночок польовий - то вдячність,
Троянда - то любов свята.
Нарцис - то горда необачність,
Волошка - ніжність, простота.
Ми любим квіти дарувати,
Й коли настане слушний час,
Все те, що хочемо сказати,
Букетик висловить за нас.
Вихователь: Айстра – символ смутку й печалі.
Волошка – свідоцтво делікатності, витонченості, внутрішнього благородства.
Звучить уривок пісні «Волошки не жовті, а сині» (Ікуплет)
Гвоздика червоного кольору говорить про гарячі почуття.
Біла гвоздика говорить про довіру, є свідченням тихого смутку, печалі, туги.
Звучить уривок пісні Н.Яремчука «Білі квіти»
Гвоздика жовта – ненависть, презирство.
Жоржина – вираз вдячності, подяки.
Жасмин – ніжне освідчення в коханні, схиляння.
Конвалія – знову здобута свобода.
Лілія біла – невинність, юність, чеснота.
Лілія водяна – умиротворення, спокій.
Лілія жовта – гординя.
Звучить уривок пісні «Лілія» (І куплет+приспів)
Вихователь: Маргаритки вважають символом невинності.
Мімоза – скромність, сором’язливість.
Нарцис білий – свідоцтво покірності.
Нарцис жовтий – символ егоїстичності, підвищеної самооцінки.
Незабудка говорить сама за себе. Символізує прохання пам’ятати, не забувати.
Орхідея – свідчення поваги.
Півонія – у багатьох країнах символ пристрасної любові, в деяких країнах означає сором.
Пролісок – надія на краще.
Дівчата виконують І куплет пісні «Пролісок»
Вихователь: Жовта троянда можете "сумніватися" у щирості кохання.
Червона троянда таємно "зізнається" у палких почуттях.
Бузок – ніжна романтична любов.
Тюльпан – взаємність.
Фіалка біла – чисті помисли, романтичні мрії, платонічна любов.
Фіалка синя – взаємна захоплення, взаємна симпатія.
Хризантема є побажанням довголіття.
Звучить уривок з пісні «Білі хризантеми» (приспів)
Вихователь: Кілька порад хлопцям як дарувати квіти своїм коханим.
Ненав’язливо дізнайтеся які квіти любить дівчина, і чи любить вона їх взагалі.
До квітів потрібно ставитися не як до формального подарунку, а як до живої істоти.
У мороз квіти краще купувати не на вулиці, а в теплому приміщенні.
Намагайтеся здивувати не розміром букета, а його оригінальністю. Так ваш подарунок довше залишиться в пам’яті.
Якщо дівчина не любить букети, подаруйте їй окремо упаковані квіти. Але упаковка обов’язково повинна бути продуманою.
Якщо даруєте троянди, зачистіть шипи приблизно на 2/3 довжини стебла.
Звучить уривок з пісні Котовського «Квіти весняні»
Вихователь: Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами.
Отже, квіти - це жива природа, оточуюча нас краса . Я звертаюсь до всіх із проханням сіяти біля домівок квіти, доглядати за ними. Дарувати квіти – це завжди приємна мить життя, але бездумно вкорочувати віку квіточці, що пробилася крізь асфальт – це злочин. Це жорстоко! Будьте щедрими на добро, уважними і дбайливими.
Учениця:
У квітки живая душа,
Така, як твоя і моя.
Я жити хочу, й хочеш ти.
А квітка хоче рости і цвісти.
Учень:
Не топчім, не зриваймо квіток,
Цих природи синів і дочок.
Бо поки буде матінка-природа.
В нас буде сила, і життя, і врода.
Стиха лунає повільна музика, на її фоні вихователь закінчує виховний захід
Вихователь: Вам, юним, продовжувати чудові звичаї і традиції нашого талановитого народу у всіх їхніх проявах, в тому числі - любові до квітів.
Зараз рання весна, і дуже скоро прийде відповідальний час – час, коли треба буде працювати на своїх квітниках, час сіяти квіти. Тож давайте подбаємо про те, щоб здалеку із нашого квітника було видно, що це – українська садиба. Будемо сіяти чорнобривці, мальви, руту, м’яту і любисток. Нехай ці чудові квіти, символи України, оберігають нашу школу і ваші душі від зла, приносять свято в буденність шкільного життя і нагадують: Земля – наш спільний дім, а природа – наша мати.
Я дякую всім присутнім сьогодні на нашому святі. На все добре!
Захід закінчується піснею «Діти – це квіти»
Підготувала та провела
вихователь вищої категорії
С.А.Кручко
ДОДАТКИ
Проліски
Ік.
В зимовій хатинці на білій перинці пролісок маленький
Очка розкриває, весну зустрічає, сам себе питає:
Приспів:
Чом джерельце дзюркотить, весело співає, чому в синій висоті пташечка літає?
Бо весна знов прийшла, знову завітала, щире сонечко її в небі зустрічало.
ІІк.
Виходить з хатинки, стає він навшпиньки пролісок біленький,
Радо розквітає, весну зустрічає, сонечко вітає!
Приспів:
Бо джерельце дзюркотить, весело співає, а у синій висоті пташечка літає!
То весна знов прийшла, знову завітала, щире сонечко її в небі зустрічало.
|