Квітни, мово,зірницями слова
Добрий день вам добрі люди!
Хай вам щастя, доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий - довгий вік.
Добрий день, гості дорогі,
Що сидять в нашій господі.
Раді вас усіх вітати,
Здоров'я і радості бажати.
Красиво і світло у нашій залі,
Сонце у вікна нам світить весь час.
Сьогодні у залі рідної мови свято,
І хочеться всіх привітати вас.
Свято у нас пречудове
Свято рідної мови
Тож ласкаво просимо ми вас
На це свято мови до нас.
Хід заходу
(На сцені зображений ліс: дерева, пеньки, колоди, порослі мохом, шишки…
Маленька казкова хатка Лісовичка серед дерев, біля неї пеньочки, гриби з пап’є –маше, стилізовані штучні квіти… З хати виходить Лісовичок, потягається).
Лісовичок. День сьогодні видався гарний... Це ж до мене в гості прийде Домовичок з лісникової хати, звірята, які ще спати не повкладалися... Поговоримо про дуже дивні речі, які творяться навколо. Дуже дивні...
Сорока. Добрий день, Лісовичку! Рада тебе вітати! Не часто побачиш тебе, коли ти відпочиваєш. А що я чула! Ой, що я чула, аж вухам своїм не хочеться вірити! Лісовичку — це ж просто неможливо! Це жахливо!
Лісовичок. Добрий день, Сороко! Ти так розтріщалася, що й слово привітання не можна вставити! То що ж ти почула?
Сорока. О! Та хіба тільки я те чула? То ж усі звірі засмутилися від цього. Ото вони зараз сюди поприбігають, то нехай і розкажугь. Та разом і подумаємо, що його робити. ..
(Виходять Зайчик, Білочка, Вовчик, Лиска, за ними іде Домовичок з лісникової хатки).
Сорока. А поглянь, Лісовичку, гості йдуть до тебе! Зустрічай!
Лісовичок. Заходьте, любі гості, сідайте ось тут, та й поговоримо про справи насущні. Що ж вас усіх привело сюди?
Лиска. Ой, не знаю з чого й почати.
Вовк. А почни ти спочатку з того, що ми тепер чуємо у нашому рідному лісі...
Зайчик. Ти говори, говори, Лиско, бо це усім нам болить.
Білочка. Ой, дідусю Лісовичку, ти не повіриш, шо таке можливе. То кажи вже, Лиско.
Лиска. А почну я з того, що у лісі тепер дуже незатишно від людей. Так їх багато по лісах бродить. Та це ще не все. Особливо всім дістається від дітей: то вони галасують і всіх лякають, то дерева та кущі ламають, квіти рвуть усі підряд... Навіть вогнища палять де попало...
Зайчик. Та й це ще не все, дідусю, ти б почув, як вони розмовляють! Просто жах.
Вовк. Я б їх за це загриз!
Лісовичок. Вовчику, так не можна казати, ти ж на людей не нападаєш.
Білочка. А я, а я б іх шишками закидала за такі жахливі слова...
Лісовичок. Звірята, що це з вами, чому ви такі сердиті, що сталося?
Зайчик. А ти б почув, дідусю, яка у них мова - страшна, незрозуміла.
Білочка. Слухаєш, а зрозуміти нічого не можна, ніби вони вже українцями перестали бути. І звідки слова такі взялися?
Вовк. Ага.
Лиска. Ой, цього не передати, просто жах! От уяви собі, Лісовичку, якби наші рідні дітки почали зі своєю мовою таке творити, ти б щось зрозумів? Звичайно, ні. А людські діти роблять лихо зі своєю мовою, їх скоро і рідні батьки не зрозуміють, але чогось нічого не роблять.
Зайчик. Це, може, якась нова хвороба на них напала, бідні діти...
Сорока. Яка, хвороба, яка хвороба? Доброго дрина на них треба, щоб з рота не вилітала всяка всячина. Це ж не слова у них тепер вилітають з рота, а саме зло, саме зло... Недаремно ж кажугь, що краса людини в її слові. А яка ото в них краса з рота вилітає?
Вовк. Правильно каже Сорока, бити їх треба, гризти... Я б своїм вовченятам такого не дозволив. А людські, бач, розпустилися... Ну, не тямить голова, шо язик лепече!
Лиска. Ну, може, хоч налякати добре, провчити якось треба по-нашому, по- звірячому... Бо ж не думаю, щоб цього вчили батьки чи вчителі у школі.
Домовичок. А я ото слухаю, слухаю вас і не розумію, про що мова. Я живу у лісниковій хатці от уже понад двісті років, але нічого такого зроду-віку не чув. Звичайно, у мову моїх домочадців входять нові слова, вислови, але вони гарні, приємні для слуху. Кожне слово щось нове означає. От у хаті з'явилися нові предмети, і назна в кожного гарна — комп'ютер, монітор, принтер, сканер, кавоварка, пилосос... Багато нових слів я вивчив разом з нашими дітками.
Лісовичок. Домовичку, тобі просто пощастило з твоїми домочадцями, що вони такі розумні та чемні. Далеко не всі такі діти. Чув я їхню мову, чув і не раз. Правду кажуть звірята це жахливо. Але, на мою думку, не карати ми мусимо, а допомогти, щоб вони усвідомили свою провину і виправились. Так буде справедливо, як ви гадаете?
Сорока. Що ти таке кажеш! Їх провчити треба, щоб знали!
Вовк. Або краще загризти...
Лисиця. Провчити!
Сорока. Заклювати!
Білочка. Закидати шишками!
Зайчик. А, може, Лісовичок щось краще придумає?
Домовичок. А мені їх так шкода, бо ж то поки що діти, от я своїх так люблю, вони такі хороші, то й ці виправляться, може...
Лісовичок. Я думаю, що дітям допомогти треба, але нашими методами, а потім побачимо, шо з того вийде. Тільки всіх застерігаю: не причиняйте ніякого лиха дітям, не кусайте, не скубіть,
бо й справді — це лише діти. Ну,хіба налякати можна, щоб до них дійшло
Звірі. Так, погоджуємось, хоча…
Лісовичок. Ну тоді викличемо наші лісові сили на допомогу…
Сорока. Он,діждалися, сховайтеся, ідуть ваші діточки шалені, не йдуть, а тягнуться, сунуться, як бульдозери, та ще з таким криком, що вуха мерщій затикайте.Почуєте зараз! Почуєте!
(Звірята ховаються. Вискакуюють діти, кричать, стрибаюьта, а між ними бігає Сорока, скубає всіх скрекоче).
1-й учень.
Пацики, поляна просто кльова!
Супер! Круто! Все для нас готово.
2-й учень.
Мухомор стоїть — він зараз ляже!
Геть іди отсюда, геть з пляжа! (Збиває гриба).
3-й учень.
Ой! Чого це пугало не втихне,
(відмахується від Сороки)
Гляньте, за пеньком уже хтось дрихне!
1-й учень.
Дай пінка Сороці тій і баста,
Проломи башку, хай склеїть ласти!
(Сорока з криком тікає).
2-й учень.
Пацики, тут добре шухарити...
Тіпа ,що тут можна ще зробити?
3-й учень.
Воруши ногами і свалюєм отсюда,
Без базара, бо гірше буде!
(Діти йдуть з полянки, виходять звірі зі схованок).
Домовичок. А про що вони кричали? Якою мовою спілкувалися?
Сорока. Ти такий наївний, такий наївний, хіба це можна назвати спілкуванням?
Лисиця. О, як мені хочеться їх покусати...
Вовк. Я б за такі слова — розірвав!
Білочка. А мені плакати хочеться. Ну що це таке? Таку мову спаскудили, знівечили, як же їм у житті важко буде...
Зайчик. Бідні-бідні діти..
Лісовичок. Ну, досить сердитись і співчувати, час братися за діло та
викликати наші лісові сили на допомогу.
Шелест, шурхіт, підіймись
Та по лісу пронесись.
Силам всім зійтися час.
Блуд Лісний, іди до нас!
(Йде Лісовий Блуд, одягнений у сірий одяг,.).
Блуд.
Ви мене гукали, ви мене чекали?
Я прийшов до вас, що зробити час?
Мрію лісом поводити,
Заблудити, заблудити,
Сплутати шляхи за якісь гріхи.
То скажіть же, що робити.
Хлопчаків тих заблудити?
Я готовий, я іду, їх у хащі заведу...
Лісовичок. Ну, що ж, Блуд свою роботу добре знає, а ви йдіть і займіться корисними справами, їх у вас багато. Та слідкуйте за власними дітьми, шоб, бува, із ними нічого страшного не сталося. А я займуся вихованням цих учнів, яких почав водити по лісу Блуд. А от як усе скінчиться, тоді побачимо, що з нашої задумки вийшло.
(Всі розходяться). (Блуд водить дітей, вони за ним ходять між деревами, як сновиди, блукають, то сходяться, то розходяться,).
1-й учень.
А тут ми вже були разів зо три,
Що не базарь і що не говори.
2-й учень.
Ми заблудилися, і нам кранти,
Куди тепер нам, пацани, іти?
3-й учень.
Ну, круто Блуд у хащі нас завів.
А, тіпа, як він, посмів?
Лісовичок.
А ви, хлоп'ята, наче зажурились,
Можливо, ви з дороги збились?
Присядьте, поговоримо тихенько,
Та й розійдемось згодом помаленьку.
1-й учень.
Ти хто, старий? Базар канчай
Й права свої тут не качай.
Як стежку знаєш — покажи.
Й за дурнів нас тут не держи!
Лісовичок.
Стежок у лісі є багато,
Та кожна з них веде до хати.
А ви, хлоп'ята, загордились,
Тож із своєї стежки збились.
Тому вам, хлопці, не зашкодить,
Як Блуд вас трішки ще поводить.
(Блуд знову веде дітей між деревами, виводить на галявину, а там сидить Баба Яга.).
Баба Яга.
Блуде, ти хіба здурів,
Нащо їх сюди привів?
Це ж перевертні – не діти,
Що не вміють говорити,
Нічогісінько не знають,
Рідну мову не вивчають.
Тож хіба ти їх не чув?
Їх бридкі слова забув?
Блуд.
Я водити їх згодився,
Але трохи й сам стомився,
Сім годин підряд водив
І добряче заблудив.
Переплутав всі дороги,
Тож болять у хлопців ноги.
Хай у тебе посидять,
Мухоморів поїдять.
Відпочинуть, ляжуть спати…
Зранку знову в путь рушати.
Баба Яга.
Добре ти їх нагуляв,
Навіть писки постуляв.
На кінець вони мовчать.
Подивись, вони вже сплять…
Що х то з хлопцями робити,
Може, назавжди лишити?
Водяному здарувати?
Чи додому відіслати?
Блуд.
Ні, додому їм не можна,
Думка б'ється в нас тривожна,
Що ці хлопці – крикуни
Виростуть як дикуни.
Тож нехай вони проспляться,
Може, ще чогось навчаться.
Ведучий.
Дуже довго хлопці спали.
Вдома їх усі шукали,
Кожну місцинку пройшли,
Але так і не знайшли.
Хлопцям сни чарівні снились,
Ніби вже вони навчились
Гарно й чемно розмовляти
Й знали, що кому сказати.
А як встали й подивились,
Де вони втрьох опинились,
Стало дітям не до жартів,
Хлопцям щось робити варто.
Яга дала клубок з нитками,
А розумними були
Та до каменя дійшли.
Камінь їм усе розкаже
Й на усі дороги вкаже.
Треба буде вибирати,
По яких стежках ступати,
Щоб в лісах не здичавіти,
А достойно в світі жити.
Довго йшли вони чи ні
Невідомо це мені,
Скільки сонечко вставало
Й знову спатоньки лягало.
А клубок не зупинявся
І до каменя дістався.
Камінь був старий – старий,
Вгрузлий в землю і німий.
Що він може розказати?
Як догору показати?
Стали хлопці перед ним,
Перед каменем старим.
-
учень.
Що робити нам з тобою,
Йти дорогою якою?
Й де дорогу тут знайти,
Точно знаю – нам кранти.
2-й учень
Ти давай його почисть,
Може напис є якийсь?
3-й учень
Мох давайте обірвемо,
Може, щось під ним знайдемо?
Ведучий.
Терли так, що всяк нагрівся,
Раптом камінь засвітився.
І тепло пішло від нього,
Що ж, покаже він дорогу.
Хлопці мало не помліли
Й біля каменя присіли.
Камінь.
Камінь трішки покряхтів і таки заговорив.
Як на ліво ви підете,
То доріженьку знайдете,
Що веде в далекий край,
Через гори, за Дунай.
Там все буде для людини,
Лиш не буде Батьківщини.
Не живе там пречудова
Рідна українська мова.
Й рідна пісня не звучить,
Що ж, як хочете – ідіть!
(Хлопці перешіптуються, але не йдуть).
Камінь.
А як хочете - направо
Йдіть собі, - це ваша справа.
Там добробут в кожній хаті,
В основному всі багаті.
Серед них є сильні й дужі,
Але всі вони байдужі.
Там мова рідна загубилась,
У глухий куток забилась.
Й рідна пісня не звучить,
Що ж, як хочете – ідіть!
(Хлопці перешіптуються, але не йдуть).
Камінь.
Ще одна дорога – прямо.
Можна йти по ній так само.
Не такі вже там й багаті,
Та тепло є в кожній хаті,
А серця, як сонце сяють,
Рідні там пісні співають,
І лунає рідна мова
Українська,світанкова.
Що ж, порадьтесь якусь мить
І кудись таки ідіть.
Я ж у землю загрузаю
Та дороги закриваю…
1-й учень
Як наліво ми підемо
Й щастя там своє знайдемо?
2-й учень.
І наліво навіть можна,
Там живуть усі заможно.
3-й учень.
Вліво? Там нема родини,
Жити ж як без Батьківщини?
Вправо? Нецікаво жити,
Можна зовсім збайдужіти…
Прямо йти – це ж так чудово!
Рідна пісня, рідне слово!
1-й учень.
Ти,мабуть,таки правий,
Йдемо краще по прямій!
2-й учень.
Йдемо прямо-прямо й жити,
Там не можна збайдужіти.
Будем вчити мову й знати
І свої пісні співати…
3-й учень.
Значить, згідні всі зі мною?
Йдем дорогою прямою!
А старий дороговказ
Якось вже пропустить нас!
(Лунає пісня. Стоїть Дороговказ (учень),він буде давати дітям мовні завдання, а діти виправлятимуть помилки, і відповідатимуть на запитання)
Дороговказ.
Стійте тут! Куди ідете?
Що в душі своїй несете?
Патріоти ви чи ні
У батьківській стороні?
Я чого про це питаю,
Ви ж бо діти цього краю.
І любити до загину
Ви повинні Україну.
Мусите, я так вважаю,
Знати мову свого краю.
І традиції, й пісні,
Та історію, чи ні?
Учні.Так, повинні.
Дороговказ.
Ну що ж, чудово!Хочу вам сказати,
Що вибір правильний, достойний молодця.
Дорога ця вас приведе до хати,
Але боротись треба до кінця.
А згине мова – пропаде й народ.
Без мови звати будуть нас юрбою,
Безликим натовпом, без мрії і мети.
Ми вже не бедем українцями з тобою…
Щоб досягти мети
Подумайте, чи хочети ви йти?
Учні. Так, погоджуємось…
Дороговказ.
Тепер я іспит можу влаштувати
І вам завдання мовні дати!
Ну що ж, беріть завдання читайте
І помилки у мові виправляйте.
(Роздає учням по кілька завдань, всі працюють. Тиха, спокійна музика).
Приклади завдань.
Виправити помилки у реченні:
1.На його пальто бовталася пуговка лише на одній ниткі.(На його пальті теліпався ґудзик лише на одній нитці).
2. Я цілу неділю болів, боль голови була ужасною.(Я цілий тиждень хворів,головний біль був нестерпним).
3. Колька мішає мені писати уроки по математиці.(Миколка заважає мені виконувати завдання з математики).
Діти читають завдання і відповіді.
Дороговказ.
Тепер – вперед! Дорога вже чекає.
Вона вас поведе в цікавий світ.
І хоч тернистий шлях цей, кожен знає,
Та ви тепер борці з маленьких літ!
Мова.
Я ваша мова, діти, рідна мова. З роси й води,з квіток і джерела. Така, як зірка ніжна світанкова, на цій святій землі завжди жила. Саме земля мене таку зростила:
Чарівну,мудру, світлу, осяйну.
Дала мені могутні дивокрила,
Вдягла в слова, як у квітки весну.
Я ваша мова, діти, рідна мова!
І поки я жива – народ живе.
Та з глибин віків несу я кожне слово,
І хай воно вам до сердець пливе.
Щоб діти патріотами зростали,
Любили край свій рідний й берегли.
Щоб ви усі на захист мови стали
Та розмовляти правильно могли.
(До неї вибігають дівчатка і хлопчики в українському національному одязі всіх регіонів України. Починають розмову, читають вірші про мову,співають,танцюють).
1-а дитина.
О мово рідна, ти для нас як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колискової самої, з маленьких літ.
2-а дитина.
Ми з мовою звемося українці,
Вона нам інформацію несе.
Які б життя не кидало гостинці,
Ми разом з мовою здолаємо усе.
3-а дитина.
Народів на землі є так багато,
І мова в кожного заучить своя.
Для мене українська – в будні й свято,
Горджуся тим, що українець я!
4- а дитина.
Учу, звичайно, мову я англійську,
Російську розумію, польську теж…
Мені цікаво знати італійську,
Та найрідніша – українська все ж!
5- а дитина.
Бо рідна мова наче рідна мати,
Вона завжди пригорне до грудей.
Важливо дуже різні мови знати,
Та рідна – най рідніша для людей.
(Лунає пісня. Вибігають звірята, що починали свято, вони раді, що діти зрозуміли свою помилку і побажали виправитись).
Сорока.
Ну що? Допомогла наша лісова наука? Таки провчили хлопчаків,таки провчили!
Вовк. Правильно, чогось-таки навчилися, та й іншим скажуть, як себе
поводити зі своєю власною мовою!
Лиска. Добре-добре, це все ж їм на користь.
Білочка. Вони зрозуміли, що мову треба знати.
Зайчик. А після цієї пригоди вони назавжди запам'ятають, що мову свою треба любити і шанувати
Домовичок. Ой, а все ж вони молодці, пішли правильною дорогою,значить виростугь патріотами.
А поки щоукраїнська мова
На згадку про наше свято, школу
Ми вам даруєм цю пісню чудову
І гроно червоної калини
Щоб ви пам'ятали -
Усі ми діти неньки - України.
(Звучить пісня «Хай щастить вам люди добрі» Дівчина - мова роздає гостям подарунки)
Література
1.Сценаріїі,рольові ігри, бесіди.Тернопіль,Навчальна книга-Богдан 2010р
2. Нестандартні виховні заходи Росицька І-Тернопіль Мандрівець,2009р
3.Сценаріїі шкільних свят,Харків,Основа 2007
|