Інтегрований урок з образотворчого мистецтва та обслуговуючої праці
Тема: Український орнамент на рушникові.
Мета:- Дати поняття по український орнамент;
Удосконалювати вміння і навички створення орнаментів різних видів;
Викликати інтерес до українських народних традицій, до минулого нашого народу, його звичаїв;
Сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розуміння народного мистецтва;
Продовжувати ознайомлювати учнів із правилами і прийомами в техніці аплікації та витинанки;
Розвивати почуття; гармонії, рівноваги та симетрії в побудові орнаментів,у виконанні витинанки;
Провести бесіду про техніку безпеки під час користування ножицями;
Виховувати любов до народного мистецтва.
Обладнання: для вчителя: Різновиди українських орнаментів, вишиті рушники, зразки орнаментів аплікацій, витинанок, дитячі роботи, запис «Пісня про рушник»,А.Малишка,П.Майборода;для учнів: кольоровий папір, ножиці, клей, альбом.
Тип уроку:застосування знань, навичок і вмінь.
Техніка: аплікація, витинанка
Хід уроку:
І.Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Побудова асоціативного куща з теми «Декоративно – ужиткове мистецтво»(Додаток 1). Учень біля дошки знаходить правильні поєднання.
ІІІ. Оголошення теми уроку.
Сьогодні на уроці ви познайомитесь з українськими орнаментами їх символікою. Виконаєте український рушник у таких техніках, як аплікація та витинанка.
ІV. Робота над темою.
Вчитель ОТМ: Українське ужиткове мистецтво надзвичайно багатоманітне за своїми видами, формами, місцевими особливостями. Людина, яка конкретно успадковує, зберігає і розвиває народній художній досвід – народний майстер. Майстри робили звичайні речі, якими вони користувалися щоденно: посуд,одяг, рушники тощо. Виробляли вироби, життєво необхідні в побуті. Формувалися певні традиції прикрашання одягу, знарядь праці, речей побуту. Вишивка одягу, предметів побуту(рушників, скатертин), ткацтво (килими, налавники), розпис кераміки, писанкарство, витинанки – все це було підпорядковано підтриманню оптимістичного настрою в роботі і дозвіллі. Люди працювали і відпочивали разом. Наприклад, в давнину вечорами жінки та дівчата збиралися, співали пісні, вишивали. Український шлях в піснях поєднується з рушником. Рушник «згорточок старого полотна – і вишите моє життя на ньому» Моє…, наше…, життя цілого народу вкладене в український народний рушник. Цей побутовий предмет і художній витвір людських рук оспіваний у пісні, яка маючи автора слів Андрія Малишка і композитора Платона Майбороду «Пісня про рушник», стала народною піснею. (Додаток 2)
Рушником милувалися, йому поклонялися, він уквітчував і оберігав. Говорячи про рушник, треба заглядати у глибинні витоки нашої історії.
Український рушник – це жива скарбниця духу. Все життя українців освячене рушником. Від народження до самої смерті супроводжував він людину. Він присутній в усіх звичаях і обрядах.
Вчитель праці: Новонароджене немовля баба повитуха приймала на рушник. Готуючи купіль для дитини, дно ночовок поверх сіна та трав застеляли чистеньким рушничком. Покупавши немовля, сповивали його, користуючись при цьому «сповивачем» - довгим, вузьким полотнищем, вишитим по краях окремими розетками квітками. Це теж своєрідний рушник. Очевидно, знаки символи вишивки служили оберегом для дитини.
У скрині у дівчини завжди лежали рушники на посаг(придане) Про це дбали як матері, так і самі дівчата. За старосвітськими звичаями один день в тижні, звільняючись від усієї іншої роботи, використовували для підготовки доччиного. Кожна мати ткала чи вишивала для своєї дитини одного особливого рушника. Коли то була дівка, материнський подарунок чекав її до весілля. Якщо парубок, то спершу проводжав хлопця у далеку дорогу:тим рушником покривали новобранця, повертався син, підходив день весілля – іконами на заповітному рушнику благословляли батьки молодих на довге щасливе життя. На рівні із святими образами, вишитий охоронець служив материнським благословенням, щирою молитвою за дітей.
Взагалі рушник проходив через усе дійство весілля. Коли дівчину сватав парубок, то згода дівчини висловлювалась тим, що вона давала парубковим старостам – сватам вишивані рушники і свати зараз же чіпляли їх через праве плече й зав’язували кінці їх під лівою рукою, і в такім вигляді вони потім виконували різні весільні обряди, церемонії під час весілля. «Та ми ж з тобою на білому рушничку стояли, золотії перстенечки міняли», співали у народній пісні.
Так само рушники проводжали в останній путь людину. Їх вішали на церемоніальний хрест, який несли перед похоронною процесією, потім вішали на хрест.
Рушник поряд з хлібом служив символом гостинності. Ним вітали і шанували гостей. Серед українських святинь – ці дві були майже рівноцінні. Чим би не накрили стіл: скатертиною, найдорожчим килимом, перед тим як покласти на нього хліб – обов’язково простеляли рушника. Спечені на Великдень паски, накривали спеціально виготовленими рушниками. Рушники живуть доти, доки живуть люди, що їх зробили чи зберегли. Помирають бабусі і разом з ними ідуть від нас рушники. Продовжити їм життя ми можемо пам’яттю та шаною до доброго символу, надійного оберегу нашого великого українського роду.
За призначенням рушники поділяються на святкові і повсякденні.Різновиди рушників:
«Утирач» - для рук та обличчя
«Стирок» - для посуду
«Столівка» - для стола і лав
«Покутник» і «Кільковий» - для оздоблення стін, покуття («рушник на кілочку – хата у віночку»)
«Божник» – для облямування дорогих ікон
«Плечові» - призначенні для сватів.
«Весільні» - для різноманітних обрядів».
Вчитель ОТМ: Сьогодні на уроці ви виконаєте паперовий рушник, прикрасите його «мереживом» у техніці витинанка та оздобите українським орнаментом у техніці аплікація.
Давайте згадаємо:Що таке витинанка? (Вид народного декоративно-ужиткового мистецтва, декоративна прикраса, виконана з кольорового паперу методом вирізання)
Які форми мають витинанки?(Стрічка, коло, квадрат,овал)
Які існують методи вирізання витинанки?(Ажурна, силуетна)
Що таке орнамент?(Оздоба, прикраса)
Які види орнаментів ви знаєте?(рослинний, геометричний, комбінований, зооморфний)
Гра: «Склади Орнамент».
Два учні біля магнітної дошки складають комбінований орнамент в смужці (із квадратів червоного та чорного кольору)
Інструктаж з правил техніки безпеки:
Тримати ножиці в правій(лівій) руці;
Передавати ножиці кільцями вперед, тримаючи за ріжучу частину;
Під час роботи з ножицями не штовхатися, не розмовляти;
Сміття скидати в корзину, робоче місце залишати чистим.
V. Практична робота.
Виготовлення «мережива» для рушника:
 1.Візьміть половину листа А4, складіть його навпіл.
Лінії згину повинні бути гострими.
2.Складіть його ще 2-3 рази навпіл
3.Намалюйте малюнок, позначте ті частини, які будете вирізати
4.Виріжте по лініях. Розгорніть і розріжте по середині на 2 частини
 
5.Приклейте «мереживо» з двох боків білого довгого паперу (рушника). Клейте охайно.
6.Тепер необхідно вибрати візерунок для рушника. Що зображували на рушниках? Які знаки – символи?
Вчитель праці: Розповідає про символи на рушникові
 Калина – слов’янський символ безсмертя роду, довголіття сім’ї. Дуб (и калина) – слов’янський символ бога сонця Перуна, знак чоловічої сили и енергії
 
Виноград - слов'янський символ багатства, достатку і родючості, яка повинна супроводжувати чоловіка і його сім'ю упродовж життя. Згідно із слов'янською символікою виноград вишивали з боку жениха. Виноградна лоза також є слов'янським символом плодючості.
 Мак - в слов'янській символіці втілює продовження роду. В давнину на Русі весільний рушник найчастіше вишивали маками, оскільки мак має чарівну силу, яка може захистити від будь-якого зла.
 Павлин/жарптиця - в російській вишивці втілює сімейне щастя
 Лебідь - згідно із слов'янською символікою - знак вірності і чистоти, краси і витонченості.
 Лілія - слов'янський символ чистоти і непорочності, жіноча краса і енергія. Зображається не лише квітка, але і бутон з листям, як уособлення нового життя, що зароджується, сім'ї і сімейного розвитку.
 Листя хмелю - в російській вишивці - знак молодості і любови.
 Берегиня - загадкова, багатолика могутня квітка, що тримає в собі материнську силу світу. Це мати-природа, втілена у рослині, що несе в собі сім'я роду всього живого. Вона означає суть самого творення, вічне оновлення та гармонію життя.
Додаток 1
Асоціативний кущ
«Декоративно – прикладне мистецтво»
Різьба по дереву
Килимарство
килими
Писанки
Народна іграшка, посуд
Вишивання
Кераміка
Писанкарство
Скатерті, покривала, фартухи, плахта, рушники
декоративні тарілки, скрині, посуд, обробні дошки
Рушники, одяг, серветки, скатерті
Декоративний розпис
Ткацтво
Опішня, Косів
Петриківка(Хохлома, Гжель)
Додаток 2
Пісня про рушник
Слова: Андрій Малишко
Музика: Платон Майборода
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
Ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка
І зелені луги й солов'їні гаї.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство й розлука і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство й розлука й твоя материнська любов.
|