Лекції 1 Характеристика антропогенних факторів впливу на довкілля

Скачати 1.61 Mb.

Назва	Лекції 1 Характеристика антропогенних факторів впливу на довкілля
Сторінка	8/10
Дата	17.05.2013
Розмір	1.61 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Лекція 17. Нормування енергетичних навантажень на довкілля

Нормування віброакустичного навантаження. За сучасних умов боротьба з шумом та вібрацією є технічно складною, комплексною та дорогою. Однією з причин підвищеною рівня шуму є вібрація. Профілактичним засобом боротьби з шумом та вібрацією є дотримання гігієнічних нормативів згідно з ГОСТом

Нормування шуму Розрізняють два види нормування виробничого шуму санітарно-гігієнічне і технічне. Перше регулює рівень шуму з огляду на його дію на організм людини. Технічне нормування стандар-тизує існуючі або очікувані шумові характеристики устаткування об'єкта. Друге повинне забезпечити вимоги першою Діючі в даний час Нормативи в області обмеження шуму регламентуються ГОСТ 12.1.003 -83 "Шум. Загальні вимоги безпеки" і "Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях".

Для різних приміщень, згідно з ГОСТом 12.1.003 - 83, установлено різні допустимі рівні шуму (табл. 4.32.). Так, для читальних залів, лікарняних палат, житлових кімнат уночі цей рівень не повинен перевищувати 35 дБ. У виробничих приміщеннях рівень шуму, що становить не більше 85 дБ, навіть тривало діючи на організм не викликає професійної туговухості ()додаток - Гранично допустимі рівні шуму на робочих місцях).

Нормування вібрації. Основним нормативним документом в області нормування вібрації є ГОСТ 12.1.012 - 78 "Вібрація. Загальні вимоги безпеки". Стандарт рекомендує гігієнічну оцінку вібрації проводити одним із наступних методів:

частотним (спектральним) аналізом нормованого параметру;
інтегральною оцінкою по частоті нормованого параметру;
дозою вібрації.

При частотному (спектральному) аналізі основними нормованими параметрами вібрації є середньоквадратичні величини L_v (дБ) рівнів віб-рошвидкості (віброприскорення або вібророзміщення) в октавних смугах для локальної вібрації і для загальної вібрації в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

При використанні методу інтегральної оцінки вібрації по частоті нормованим параметром є коректоване значення контрольованого параметру (віброшвидкості або віброприскорення), яке вимірюється з допомогою спеціальних фільтрів або обчислюється по формулам, що приведені в ГОСТ 12.1.012 - 78.

Вібрацію, яка впливає на людину, нормують окремо для кожного встановленого напрямку, враховуючи крім того, при загальній вібрації її категорію, а при локальній — час фактичного впливу (додаток - Допустимі параметри загальної вібрації категорії 3а на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях підприємств).

Для робочих місць в рульових, штурманських і інших службових приміщеннях на судах (загальна вібрація категорії 36) допустимі значення повинні бути помножені на коефіцієнт 0,55, а рівні — зменшені на 5дБ

Для робочих місць на складах, в столових, побутових, чергових інших виробничих приміщеннях, де не має машин, що генерують вібра-цію (загальна вібрація категорії 3 в), допустимі значення повинні бути помножені на коефіцієнти 0,4, а рівні — зменшені на 8 дБ.

Для робочих місць в заводоуправліннях, конструкторських бюро лабораторіях, навчальних пунктах, конторських приміщеннях (загальна вібрація категорії Зг) допустимі значення повинні бути помножені на коефіцієнт 0,14, а рівні — зменшені на 17 дБ.

Нормування ультразвукового і інфразвукового навантаження

Нормування ультразвуку. Основними документами, які регламе нтують безпеку при роботі з ультразвуком, є "Санітарні норми і правила при роботі на промислових ультразвукових установках", а також ГОСТ 12.1.001 - 83 "Ультразвук. Основні вимоги безпеки" і ГОСТ 12.2.051 -80 "Обладнання технологічне ультразвукове. Вимоги безпеки".

Нормуючими параметрами ультразвуку, який поширюється кон-тактним шляхом, є пікове значення віброшвидкості в смузі частот 0,1 — 10МГц або його логарифмічний рівень в децибелах (дБ), визначається за формулою:

L_v = 20(lgv/v₀) дБ,

де v — пікове значення віброшвидкості, м/с; v₀ — опірна віброш-видкість, яка дорівнює 5 10^-8м/с.

Характеристикою ультразвуку, який створюється коливаннями повітряного середовища в робочій зоні, є рівні звукового тиску (дБ). Допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях приведені в ГОСТ 12.1.001 - 83. Вони нормуються в 1/3-октавних смугах частот і не повинні перевищувати наступних значень (додаток - Допустимі нормативні рівні ультразвуку):

Допускається оцінювати ультразвук при контактній передачі за інтенсивністю в ватах на квадратний сантиметр (Вт/см²).

ГДР контактного ультразвуку, який встановлений "Санітарними нормами і правилами, складає 110дБ або 0,1 Вт/см² для зорі контакту рук з робочими органами пристроїв та установок.

Нормування інфразвуку. Виробничий інфразвук — область акустичних коливань в діапазоні частот менше 20Гц. Він виникає при переміщенні поверхонь великих розмірів в великих турбулентних потоках рідин і газів, при ударному збудженні конструкцій, обертовому і зворот-но-поступальному русі великих мас з повторенням циклів менше ніж 20 раз в 1сек. Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м²), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку і інфразвукового тиску виражаються в децибелах (дБ).

Установлено, що інфразвук присутній практично у всіх спектрах шумів від виробничого обладнання, а в ряді випадків значно перевищує рівні чутливого діапазону частот, причому максимальні рівні звукового тиску знаходяться, як правило, в октавах 8, 16, 31,5Гц. Нормуючими характеристиками інфразвуку на робочих місцях є рівні звукового тиску в октавних смугах частот з середньогеометричними частотами 2, 4, 8, 16 і 31,5Гц в децибелах, які визначаються за формулою:

L = 20(lgp/р₀) дБ,

де ро=2 10^-5Па.

Санітарні норми встановлюють класифікацію, характеристики, допустимі рівні інфразвуку на робочих місцях, а також методи і умови його контролю при проведенні гігієнічної оцінки цього фактору на виробництві. У відповідності з Санітарними нормами рівні інфразвукового тиску в октавних смугах з середньогеометричними частотами 2, 4, 8 і 16Гц не повинні перевищувати 105дБ, а в смузі з частотою 31,5Гц — 102дБ.

Нормування електромагнітних випромінювань. Електромагнітне поле володіє певною енергією і поширюється у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних коливань є: довжина хвилі, частота коливань і швидкість поширення. В залежності від частоти коливань (довжини хвиль) електромагнітні випромінювання розділяють на ряд діапазонів (табл. 4.35). Частота коливань виражається в герцах (Гц). 1 Гц — одне повне коливання в одну секунду (додаток - Поділ електромагнітних випромінювань на діапазони).

Основною характеристикою постійного магнітного (магнітоста-тичного) поля (ПМП) є напруженість магнітного поля (МП), яка визначається за силою, яка діє в полі на провідник зі струмом, одиницею напруженості є ампер на метр (А/м).

Основною характеристикою постійного електричного (електростатичного) поля (ЕСП) є його напруженість, яка визначається за силою, що діє в полі на електричний заряд, виражається в вольтах на метр (В/м).

В залежності від діапазону частот в основу гігієнічного нормування електромагнітних випромінювань покладені різні принципи. Критерієм безпеки для людини, яка знаходиться в електричному полі промислової частоти, прийнята напруженість поля. Гігієнічні норми для персоналу, який систематично знаходиться в цій зоні, встановлені ГОСТ 12.1.002 — 75 "Електричні поля струмів промислової частоти напругою 400кВ і більше. Загальні вимоги безпеки". Нормується час перебування людини в електричному полі (ЕП) в залежності від напруги (додаток - Нормативи часу перебування людини в електричному полі).

Ці норми забезпечують безпеку при умові, що в решті часу доби людина не піддається впливу ЕП напруженістю більше 5кВ/м, а також виключена можливість впливу на організм людини електричних розрядів. В діапазоні частот 60кГц...300МГц нормуються напруженості електричної і магнітної складових ЕСП. Вони встановлені ГОСТ 12.1.006 — 76 "Електромагнітні поля радіочастот. Загальні вимоги безпеки" для персоналу, пов'язаного професійно з впливом ЕМП.

Напруженість ЕМП на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу не повинна перевищувати наступних гранично допустимих значень:

За електричною складовою, В/м:

50 — для частот від бОкГц до 3МГц

20 — для частот від 3 МГц до 30МГц

10 — для частот від 30МГц до 50МГц

5 — для частот від 50МГц до 300МГц

За магнітною складовою, А/м:

5 — для частот від бОкГц до 1,5МГц

0,3 — для частот від 30 МГц до 50МГц

В діапазоні частот 300МГц...300ГГц нормується густина потоку енергії (ГГІЕ) електромагнітного поля. Гранично допустима ГПЕ залежить від допустимого значення енергетичного навантаження на організм людини і часу перебування в зоні опромінення, але в усіх випадках вона не повинна перевищувати ІОВт/м", а при наявності рентгенівського опромінення або високої температури повітря в робочих приміщеннях (вище 28°С) — 1Вт/м² (ГОСТ 12.1.006 — 76).

Для постійного магнітного поля гранично допустимим рівнем на робочому місці є напруженість, яка не повинна перевищувати 8 кА/м.

Лазерне випромінювання. Основними нормативними документами, які регламентують умови безпечної роботи з лазерами, є "Санітарні норми і правила в експлуатації лазерів" і ГОСТ 12.1.040 — 83 "Лазерна безпека. Загальні положення".

Норми встановлюють гранично допустимі рівні лазерного випромінювання, за який приймається енергетична експозиція опромінюваних тканин. Енергетичною експозицією називається відношення енергії випромінювання, яка падає на розглядувану ділянку поверхні до площі цієї ділянки. Одиницею вимірювання є Дж/см .

Нормується енергетична експозиція окремо для рогівки, сітківки ока і шкіри. В різних діапазонах довжин хвиль норми встановлюють гранично допустимі рівні лазерного випромінювання в залежності від Протяжності імпульсу, частоти повторення імпульсів і протяжності дії, кутового розміру променя, або діаметру плями засвічення на сітківці, фонової освітленості обличчя працюючого і ін.

Окремі норми встановлені для вторинних ефектів. При одночасному впливі лазерного випромінювання з різними параметрами на одну і ту ж ділянку тіла можливе сумування біологічних ефектів. В нормах вказані органи, по яким підсумовуються біологічні ефекти (додаток - Нормативні рівні енергетичної експозиції лазерного випромінювання).

Нормування іонізуючих випромінювань. Любий вид іонізуючих випромінювань викликає біологічні зміни в організмі як при зовнішньому (джерело опромінення знаходиться за межами організму) так і при внутрішньому опроміненні (радіоактивні речовини попадають всередину організму). Важливим фактором при впливі іонізуючого випромінювання на організм є час опромінення З підвищенням потужності дози вражаюча дія випромінювання зростає. Основним ефектом малих доз опромінення є ріст ймовірності утворення злоякісних пухлин, а також генетичних пошкоджень. При однократному опроміненні всього тіла людини можливі наступні біологічні пошкодження в залежності від сумарної поглинутої дози опромінення (додаток - Можливі біологічні пошкодження при однократному опроміненні.).

Чутливість різних тканин і органів людини до дії опромінення неоднакова. Тому введено поняття критичного органу. Критичний орган — орган, тканина, частина тіла чи все тіло, опромінення якого в даних умовах спричинює найбільшу шкоду здоров'ю. В залежності від радіочутливості вони об'єднані в три групи:

I група — все тіло, гонади і червоний кістковий мозок;

II група — м'язи, щитовидна залоза жирова тканина, печінка, ни
рки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока і інші
органи, за виключенням тих, які відносяться до І і III груп;

III група — шкіра, кісткова тканина, кісті, стопи.

Конкретні значення параметрів, прийнятих в якості нормативних величин приведені "Нормах радіаційної безпеки України" (НРБУ-97).

Відповідно до цих норм виділяють дві категорії опромінюваних осіб:

Категорія А — професійні працівники.

Категорія Б — обмежена частина населення.

Для категорії А встановлена гранично допустима доза, тобто найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке при рівномірній дії за 50 років не викликає в стані здоров'я професійних праців ників небажаних змін, які визначаються сучасними методами.

Для категорії Б встановлена границя дози (ГД) — гранична еквівалентна доза за рік, яка рівна 0,1 ГДД.

Допустимі величини опромінення для вказаних категорій з врахуванням груп критичних органів (додаток).

Вплив фонового іонізуючого випромінювання від природних Джерел а також випромінювання при медичних процедурах, від телевііорів і т.п у НРБУ — 97 не враховані і їх слід розглядати як додаткові Навантаження.

Лекція 18. Загальні принципи встановлення і використання нормативів гранично допустимих викидів

Будь-яке виробництво є послідовністю основних технологічних операцій перетворення вихідної сировини в кінцевий продукт і становить єдину технологічну систему. Не завжди існуючі технології дозволяють повністю використовувати цінні складники сировини, що веде до перетворення певної її частини на відходи виробництва та шкідливі викиди і скиди, які є причиною забруднення довкілля.

З метою регулювання впливу технологічних систем на навколишнє природне середовище встановлюються науково-технічні нормативи, до яких належать нормативи викидів і скидів шкідливих речовин, технологічні і будівельні норми і правила.

Вироблення гранично допустимих викидів (ГДВ) і їх практичне втілення — це велика комплексна робота з урахуванням фізико-географічних особливостей даного району, екологічної ситуації, кількості і розміщення населення, технічного рівня даного виробництва і багатьох інших факторів. Значення ГДВ навіть для одних і тих же інгредієнтів в різних районах і в різний час можуть бути різними.

Розробка та впровадження нормативів ГДВ проводиться відповідно до ст.ЗЗ Закону України „Про охорону навколишнього лрир_Од_НОго середовища" та ст.8 Закону України „Про охорону атмосферного повітря". Порядок розробки, впровадження та зміст нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викладено в наказах Мінекобезпеки України за № 75 „Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами" та № 76 „Про затвердження інструкції щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних Джерел" від 18.07.1996 р.

В загальних положеннях вказаних нормативних документів подачо перелік та визначення основних видів та джерел викидів.

Стаціонарне джерело викиду забруднюючої речовини — ДЖере-ло викиду, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Пересувне джерело викиду забруднюючої речовини — джерело викиду, що змінює протягом певного часу свої просторові координати.

Точкове джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат.

Лінійне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді лінії, і має початок і кінець в системі координат.

Площинне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат.

Організований викид — промисловий викид, який надходить в атмосферне повітря через спеціально споруджені газоходи, труби, повітроводи.

Неорганізований викид — промисловий викид, який надходить в атмосферне повітря у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші в результаті порушення герметичності обладнання, відсутності або незадовільної роботи обладнання по відсосу газопилової суміші в місцях перевантаження, вивантаження або зберігання продукту.

Тимчасово погоджений викид — гранична кількість забруднюючих речовин, встановлена для підприємства на відповідний строк до досягнення ГДВ з врахуванням впровадження повітроохоронних заходів і на рівні викидів підприємств аналогічних за потужністю і технологічних процесах.

Залповий викид — (менше 20хв.) викид забруднюючих речовин, пов'язаний з певними технологічними операціями (завантаженням, вивантаженням, скиданням надлишкового тиску тощо).

Виробничий контроль (в галузі охорони атмосферного повітря) — контроль за виконанням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, що здійснюється підприємствами, установами, організаціями в процесі їх господарської діяльності.

Значення ГДВ розробляється у складі: проектів нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел для підприємств, зведених проектів нормативів ГДВ забруднюючих речовин у атмосферне повітря по місту або населеному пункту.

Встановлення ГДВ проводиться з застосуванням методів розраху-нку забруднення атмосфери промисловими викидами, а також з урахуванням фізико-географічних та кліматичних умов місцевості розташування промислових площадок у ділянок житлової забудови, що існує і проектується, санаторіїв, зон відпочинку міста, взаємного розташування промислових площадок і селітебних територій за існуючим станом так і на перспективу, граничних нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів.

Граничні нормативи утворення — гранична кількість забруднюючих речовин, які утворюються при експлуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і відводяться у атмосферне повітря та встановлюються з врахуванням сучасних технічних можливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використання сировини, удосконаленого газоочисного обладнання.

Величина ГДВ встановлюється в г\с для кожного джерела викиду і по кожній із забруднюючих речовин при умові повного навантаження технологічного і газоочисного обладнання. Значення ГДВ відноситься до того ж часового усереднення (20 хвилин), що і максимально разові гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для людей.

Для оцінки темпів зниження викидів визначається масова величина викиду в тонах за рік (т/рік) по кожному стаціонарному джерелу і по кожній із забруднюючих речовин, а також в цілому по підприємству при повному навантаженні технологічного обладнання з урахуванням часової нерівномірності викидів, сировини і матеріалів, що використовуються, а також з врахуванням планового ремонту технологічного і газоочисного обладнання.

Якщо для діючих підприємств в повітрі міст або населених пунктів спостерігається перевищення ГДК забруднюючих речовин, а значення ГДВ на даний час не можуть бути досягнуті, то передбачається поетапне зниження викидів до значень ГДВ. На кожному етапі, до забезпечення значень ГДВ, встановлюють тимчасово погоджені величини викидів забруднюючих речовин в атмосферу (ТПВ) і заходи по їх досягненню. Значення ТПВ встановлюється в г/с для кожного етапу по кожному стаціонарному джерелу викиду і по кожній із забруднюючих речовин.

Нормативи ГДВ встановлюються на 5 років. У випадку необхідності коригування нормативів ГДВ по одній із речовин або встановлення нормативів на речовини, які їх не мають, нормативи ГДВ розробляються У встановленому порядку і оформляються у вигляді додатку до раніше затвердженого проекту.

Якщо підприємство розташоване на двох або більше виробничих Майданчиках, то проект нормативів ГДВ розробляється підприємством по кожному виробничому майданчику окремо. Розрахунок концентрацій в атмосферному поварі забруднюючих речовин, які містяться у викидах підприємств виконуються окремо для кожного із них.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

Тема магістерської або бакалаврської дипломної роботи Моделювання впливу антропогенних факторів на стан забруднення водних об’єктів Харківської області	Таблиця «Методи усунення негативного впливу ВЕУ на довкілля» У цьому... У цьому завданні вам потрібно скласти перелік негативних факторів впливу та запропонувати методи їх усунення
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання курсової роботи “Визначення впливу вражаючих факторів НС ” Мармазинський О. А., Савіна О. Ю., Штейн П. В. Методичні вказівки до виконання курсової роботи: “Визначення впливу вражаючих факторів...	МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання розрахунково-графічної роботи “Визначення... Мармазинський О. А., Савіна О. Ю., Штейн П. В. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи: “Визначення впливу...
Конспект заняття з біології на тему: «Закономірності дії екологічних факторів на живі організми» Мета: сформувати уявлення про екологічні фактори, показати їхню класифікацію й загальні закономірності впливу екологічних факторів...	Семінарське заняття №4 Управління інноваційною діяльністю ПЛАН Оцінка факторів впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на інноваційну діяльність організації
Міністерство освіти і науки України Державний університет інформаційно-комунікаційних... РЕЗ різного функціонального призначення, що експлуатуються в умовах впливу дестабілізуючих факторів навколишнього середовища	2. ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ В КОНФЛІКТІ Мета лекції: показати студентам фактори впливу на поведінку людини в конфлікті
Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються...	Стосовно системних рішень Міністерства в сфері довкілля та екополітики Беручи до уваги критичний стан довкілля в Україні, в першу чергу спричинений неефективним державним управлінням та корупцією, якою...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання