2.3. Аналіз результатів експерименту
З метою виявлення динаміки знань дітей про рідний край нами було проведено контрольне обстеження дітей. Подібно до констатуючого обстеження, поводились спостереження, ігри, бесіди, які дозволили виявити знання дітей про рідний край та емоційно-ціннісне ставлення до нього. Завдання були подібними до завдань констатуючого експерименту. Розглянемо хід контрольного етапу експерименту.
Завдання 1. «Намалюй рідний край».
Мета: з’ясувати знання дітей про рідний край, їх емоційно-ціннісні ставлення до Батьківщини, рідної оселі, сім’ї, українських звичаїв.
Завдання для дітей. Замість бесіди з експериментатором ми пропонували дошкільникам намалювати свій рідний край, його найцікавіші місця.
Аналіз дитячих малюнків дає змогу виявити такі показники знань дітей про рідний край:
Грабович П., Мирошніченко В., Буланов Д. та інші діти у своїх малюнках зображували себе разом зі своїми сім’ями під час подорожі містом (на площі, у зоопарку, біля пам’ятника Т.Шевченко та в інших відомих місцях); Діхтовний А., Зайцева Д. на своїх малюнках зобразили історичні пам’ятки Києва – Дніпро та Києво-Печерську Лавру;
Ткачова Л., Шаповаленко В., Філімонова А., Андрущенко В. та інші діти намалювали дім та свою сім’ю, як вони грають з батьками та братиками чи сестричками. Малюнки відзначаються яскравими тонами, сонячним промінням, яке зігріває усе навкруги, кольоровими кульками.
словесні малюнки деяких дітей (Медяник Д.,Зайцева І.) намалювали себе на машині та у платті принцеси.
Узагальнені результати бесіди про рідний край з дітьми старшого дошкільного віку представлено в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Рівні сформованості знань дітей про рідний край
на констатуючому етапі експерименту
Рівні
|
Діти
|
Високий
|
8 дітей (40%)
|
Середній
|
11 дітей (55%)
|
Низький
|
1 дитина (5%)
|
Завдання 2. Завітала в гості казка.
Мета: виявити знання дошкільників про культуру рідного народу; емоційно-ціннісні переживання дітей, які викликають українські народні казки.
Аналіз отриманих відповідей дошкільників показав, що більшість дітей знають українські народні казки, виокремлюють їх від сучасних, знайомі з сюжетами відомих мультфільмів за українськими казками. Дошкільники визначають українські народні пісні (Подоляночка, веснянки, колядки). Діти називають гопак як український народний танець. Переважна більшість дошкільників згадала народні свята – Різдво та Великдень, Івана Купала, Трійцю.
Узагальнені результати бесіди з дітьми старшого дошкільного віку представлено в таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Рівні сформованості знань дітей про культуру українського народу
на контрольному етапі експерименту
Рівні
|
Діти
|
Високий
|
7 дітей (35%)
|
Середній
|
10 дітей (50%)
|
Низький
|
3 дитини (15%)
|
Завдання 3. «Світлиця».
Мета: перевірити емоційно-ціннісне ставлення та знання дітьми українського побуту.
Аналізуючи виконання дітьми цього завдання ми помітили, що більшість дітей проявляє стійкий інтерес до предметів народного побуту та їх призначення. Дошкільники знають назви та призначення українського посуду, розповідають про український народний одяг. Частина дітей за допомогою допоміжних запитань змогли розповісти про те, що окремий посуд принесли їх батьки. А рушники принесли до дитсадка їх бабусі, як вони їх вишивали.
Узагальнені дані спостереження за використанням дітьми старшого дошкільного віку завдання 3 представлені у таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Знання, ціннісні орієнтації та емоційні прояви у дітей старшого дошкільного віку на контрольному етапі експерименту
Рівні
|
Діти
|
Високий
|
7 дітей (35%)
|
Середній
|
9 дітей (45%)
|
Низький
|
4 дитини (20%)
|
Таким чином, було проведено виявлення рівня сформованості уявлень дітей старшого дошкільного віку про рідний край на контрольному етапі експерименту.
Шляхом обліку середнього арифметичного отримаємо загальні дані про уявлення старших дошкільників про рідний край. Отримані дані представлено в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Рівні сформованості знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край на контрольному етапі експерименту
Рівні
|
Діти
|
Високий рівень
|
7 дітей (35%)
|
Середній рівень
|
10 дітей (50%)
|
Низький рівень
|
3 дитини (15%)
|
Отримані дані дають змогу представити динаміку ставлення до рідного краю дітей старших дошкільників (Рис. 2.2).
Рис. 2.2. Динаміка рівнів знань про рідний край дітей старшого дошкільного віку
Дані діаграми дозволяють зробити висновок про правильність висунутої гіпотези дослідження, про те, що ознайомлення дітей з рідним краєм буде ефективним за умови:
емоційно виразного спілкування вихователя з дітьми, яке допомагає викликати інтерес, глибше осмислити матеріал, сформувати громадянські почуття;
систематичного, послідовного стимулювання і підтримання дитячої допитливості та уміння спостерігати за допомогою широкого спектра методів, прийомів, засобів та форм організації дітей;
організації відповідного середовища і залучення до роботи вихователя по ознайомленню дітей з рідним краєм батьків та інших дорослих.
ВИСНОВКИ
Метою проведеного дослідження було теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи ознайомлення старших дошкільників з рідним краєм.
У процесі роботи з працями науковців було встановлено основний категоріальний апарат, яким користуються психологи та педагоги при розкритті проблеми ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм у сучасному дошкільному навчальному закладі:
Моральне виховання дітей дошкільного віку – це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.
Патріотичне виховання – виховання любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові. Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство.
Краєзнавство – це вивчення учнями на уроках та в позаурочний час природи, соціально-економічного і культурного розвитку краю: шкільного мікрорайону, села, міста, району, області.
Організація роботи по ознайомленню дошкільників з рідним краєм здійснюється як вирішення завдань Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Робота здійснюється як комплексне розв’язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань. У процесі вирішення завдань по ознайомленню з рідним краєм вихователь має змогу:
розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;
формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки;
прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби (іграшки, глиняний посуд, витинанки, аплікації тощо).
Організовуючи роботу по ознайомленню з рідним краєм вихователь використовує широке коло організаційних форм (заняття, бесіди, зустрічі, ігри, виставки, конкурси, свята, розваги, цільові прогулянки, екскурсії, походи та ін.), методів (наочні, словесні, практичні та ігрові та ін.) та прийомів (сюрпризний момент, ігрові прийоми, використання фольклору, розглядання, розповідь та ін.) роботи з дітьми.
У процесі аналізу психолого-педагогічної літератури було визначено критерії знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край (уявлення дітей про рідний край; емоційні переживання; ціннісні ставлення дітей), на їх основі охарактеризовано три рівні розвитку.
На основі роботи з науковою літературою було сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання і методи дослідження, згідно яких та з урахуванням прочитаної літератури було визначено методику проведення педагогічного експерименту, який передбачав:
Виявлення рівнів сформованості знань старших дошкільників про рідний край у констатуючому експерименті;
Використання різноманітних шляхів ознайомлення дітей з рідним краєм у формуючому експерименті;
Виявлення динаміки рівнів знань про рідний край дітей старшого дошкільного віку у контрольному експерименті.
Про результативність проведеної роботи ми судили з даних контрольного експерименту.
Результати проведеної експериментальної роботи із старшими дошкільниками дозволяють сформулювати ряд загальних психолого-педагогічних рекомендацій для вихователів дитячих садків, спрямованих на організацію ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм у сучасному дошкільному навчальному закладі. Основні положення рекомендацій можуть бути сформульовані таким чином:
Ознайомлення дітей з рідним краєм у дошкільному навчальному закладі являє собою цілісну систему різноманітної роботи. Тут тісно переплітаються спеціально організовані заняття з дітьми (ознайомлення з оточуючим, музичні, ознайомлення з природою, ознайомлення з творами мистецтва тощо), читання художньої літератури, бесіди, екскурсії та заочні подорожі, цільові прогулянки та багато інших форм роботи з дошкільниками. Розпочинати роботу потрібно з молодшого дошкільного віку. Прості знання в цьому віці є інтелектуальною основою для формування у дітей четвертого року життя найдоступнішої сукупності уявлень про рідний край, об’єднаних існуючими зв’язками і залежностями між географічним розташуванням і природою населеного пункту, де живе дитина, природою й особливостями праці дорослих, засобів зв’язку тощо.
Починаючи з четвертого року життя значно розширюється кругозір дитини, розвиваються пізнавальні інтереси. Обсяг інформації, яку дитина одержує з різних джерел, інтенсивно формує допитливість і спостережливість. Завдання вихователя полягає в тому, щоб систематично і послідовно стимулювати й підтримувати ці процеси, поглиблювати і розвивати їх. Особливістю краєзнавчих уявлень є універсальність і необмежена варіативність використання, починаючи з ІІ молодшої групи.
До роботи по ознайомленню дітей з рідним краєм необхідно залучати батьків та найближчих родичів дитини. Емоційне спілкування вихователя і батьків, бабусі та дідуся з дітьми як напередодні занять, свят, так і у повсякденному житті допомагає викликати і підтримувати інтерес до його змісту, глибше осмислити повідомлюваний матеріал, зробити морально-етичні висновки і визначитись у ставленні до нього (закласти основи моральних уявлень) і почуттів. Робота вихователя з дітьми та їхніми батьками особливо впливає на творчу атмосферу перед заняттями, святами, справляє глибокі враження, бентежить душі дітей і дорослих таємністю оберегів та їхньою магічною силою, привносить відчуття радості за дотримання народних традицій у їх повному обсязі. Дошкільники збагачуються знаннями народних традицій, у них формується повага до предків, їх життя, історична пам’ять.
Бажано обладнати в кожній групі спеціальний куточок, де будуть і ляльки, одягнені в національні костюми, і народні українські іграшки, фотографії пам’яток рідного міста та столиці, державні символи України, український посуд і т.ін.
Українська світлиця допоможе поглибити знання дітей про предмети українського національного побуту: ковдру, рядно, хідники, скриню, вишивані подушки та ін. Адже все це несе дітям доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Це є тією ниточкою, яка з’єднує дитину з історією її Батьківщини.
Вихованців доцільно залучати до участі у святкуванні Обжинок, Стрітення, Святого Миколая, Різдва, виготовленні писанок на Великдень. Участь дітей у святах, на яких вони вдягнені у народний одяг формує у дошкільників почуття належності українському народові, гордість за свою державу, за її традиції та повагу до народних традицій інших націй.
Паралельно з ознайомленням дітей з історією міст Харків, Київ та інших відомих міст України, необхідно формувати у дошкільників повагу до звичаїв і традицій, устрою життя, національного одягу, ігор тощо мешканців різних регіонів України.
Також необхідно дати дітям знання про герб та прапор України, найбільших міст України, пояснити значення символів (тризуб, кольори прапорів тощо).
Знання та враження дошкільників необхідно постійно збагачувати та розширювати, підтримувати інтерес дитини до пізнання історії та сьогодення рідного краю у різних видах діяльності.
Список використаних джерел
Артемова Л.В. Програма з українознавства // Палітра педагога. – 1997. – № 1. – С. 4-9.
Астахова О.А., Крупа Т.І. Ми – харків’яни, нам є чим пишатися. – Х.: Торсінг, 2003. – 42 с.
Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків: Дельта, 1993. –
248 с.
Базовий компонент дошкільної освіти в Українi // Дошкiльне виховання. – 1999. – № 1. – С. 6-19.
Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 1968. – 120 с.
Божович Л.И. Личность и её формирование в дошкольном возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 420 с.
Ващенко Г. Виховання любові до Батьківщини // Вибрані педагогічні твори. – Дрогобич, 1997. – С. 56-98.
Вишневський О. Сучасне українське виховання. Любов до Батьківщини. – Львів, 1999. – 68 с.
Волков Г.Н. Этнопедагогика. – Чебоксары, 1972. – 42 с.
Воропай О. Звичаї нашого народу. – У 2 т. – К., 1991.
Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л.Н.Проколиенко, В.К.Котырло. – К., 1987. – 62 с.
Воспитание нравственных чувств у старших дошкольников / Под ред. А.М.Виноградовой. – М.: Просвещение, 1989. – 240 с.
Глухова Н. Екологізація як чинник формування гуманної особистості дитини // Дошкільне виховання. – 2001. – № 11-12. – С. 10-11.
Головінов В.П., Гоман П.А. Духовні джерела Слобожанщини. – Х.: Прапор, 1998. – 78 с.
Гродненський Г.Р. – Рідними просторами. – К., 1979. – 148 с.
Грушевський М. Історія України. – К., 1991. – 692 с.
Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник. – Слав’янськ, 2002. – 256 с.
Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – 290 с.
Гуцульщина: Історико-етнографічні дослідження / За ред. Ю.Г.Гошка. – К., 1987. – 98 с.
Даринский А.В. Краеведение. – М., 1987. – 146 с.
Дем’янюк О. Народознавство в школі. – К.: Прапор, 1974. – 60 с.
Демиденко О.Я., Іонова О.М., Кузнєцова В.І. – Основи краєзнавства. – Х., 1999. – 168 с.
Дьяченко Т.Н. Улицы и площади Харькова. – Х., 1993. – 250 с.
Етнографія Києва і Київщини: традиції і сучасність / За ред. В.Горленко. – К., 1986. – 196 с.
Жуковская Р.И. Родной край. – М.: Просвещение, 1980. – 186 с.
Знойко М. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1998. –
280 с.
Измайлов А.Э. Народная педагогика. – М., 1991. – 148 с.
Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Науковий збірник. – Кам’янець-Подільський, 2002. – 252 с.
Історія міста Харкова з найдавніших часів до кінця ХІХ століття / Упор. О.Є.Кононенко. – Х.: Торнадо, 2001. – 528 с.
Історія України для дітей. – К., 1992. – 136 с.
Килимник С. Український рік в народних звичаях в історичному освітленні. – К., 1994. – 146 с.
Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992. – 80 с.
Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 2004. – 172 с.
Кононенко О.Є., Шульженко Л.С. Харківщинознавство: Навчальний посібник. – Х.: Гімназія, 2002. – 212 с.
Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості в дошкільному дитинстві: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Освіта, 1993. – 124 с.
Крип’якевич І. Історія України. – Львів, 1990. – 380 с.
Кузь Т.В., Руденко Ю.Д., Сергійчик З.О. Основи національного виховання. Концептуальні положення. – Умань, 1993. – 68 с.
Культура і побут населення України / За ред. В.Наулка. – К., 1991. – 188 с.
Культура та побут населення України. – К., 1993. – 248 с.
Культурна спадщина Слобожанщини. Історія і краєзнавство: Збірка наукових статей. – Х.: Курсор, 2003. – 264 с.
Лаврентьєва Г.П. Джерела доброти. – К., 1997. – 176 с.
Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1994. – 28 с.
Мариницька В. Лісові ігри // Дошкільне виховання. – 2000. – № 10. – С. 20-21.
Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія. – К., 1995. – 216 с.
Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму // Дошкільне виховання. – 2001. – № 8. – С. 8-9.
Мир природы и ребёнок: Учебное пособие для педагогических училищ / Под ред. Л.М.Маневцовой, П.Г.Саморуковой. – М.: Акцидент, 1998. – 160 с.
Мій рідний край, моя земля: Українське народознавство у дошкільному закладі: Програма та роздатковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Одеса, 1993. – 80 с.
Монгол Л., Добош О. Від батьківського порогу у широкий світ // Дошкільне виховання. – 2004. – № 5. – С. 10.
Моральне виховання дітей дошкільного віку: Методичний посібник. – К., 1976. – 48 с.
Моральні заповіді дитинства і юності. – К., 1966.
Назаренко К.В. патріотичне і інтернаціональне виховання дітей дошкільного віку. – К.: Радянська школа, 1979. – 112 с.
Найдорожчий скарб: слово про рідну мову, поезію, вислови. – К., 1990. – 120 с.
Народ скаже – як зав’яже. – К., 1971. – 40 с.
Народознавство в дитячому садку. – Тернопіль, 1991. – 200 с.
Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Методичний посібник. – К., 2002. – 98 с.
Плохій З.П. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001. – № 6. – С. 6.
Плохій З.П. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005. – № 7. – С. 10.
Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 456 с.
Поніманська Т.І. Моральне виховання дошкільників. – К., 1993. –
152 с.
Рідне місто: Путівник по Харкову для першокласника. – Х.: Торнадо, 2003. – 96 с.
Рідний край: Навчальний посібник з народознавства / За ред. І.Ф.Прокопенка. – Х.: Основа, 1993. – 620 с.
Різник Л. Горнися до природи – не матимеш пригоди // Дошкільне виховання. – 2001. – № 8. – С. 11.
Руденко Ю.Д. Українська національна система виховання. – К., 1991. – 128 с.
Русова С.Ф. Націоналізація дошкільного виховання // Україна. – 1991. – № 2. – С. 20.
Русова С.Ф. У дитячому садку / Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. – К.: Освіта, 1996. – Кн. 1. – С. 28-56.
Рыжова Н.А. Наш дом – природа: Пособие по экологическому образованию дошкольников. – М., 1998. – 162 с.
Сергійчук В.І. Національна символіка України. – К., 1992. – 62 с.
Симоненко В. Народ мій завжди буде. – К., 1990. – 82 с.
Скарбівнича / Упорядник Н.В.Лисенко. – Рівне, 1992. – 88 с.
Скуратівський В. Берегиня. – К., 1987. – 144 с.
Скуратівський В. Покуть. – К., 1992. – 120 с.
Скуратівський В. Посвіт. – К., 1988. – 68 с.
Смик Г.У. – У природі й на городі: зелена аптека України. – К., 1990. – 426 с.
Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К., 1985. – 98 с.
Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К., 1991. – 124 с.
Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996. – 56 с.
Стрюк К. Вшановуємо народні традиції // Дитячий садок. – 2005. – № 316. – 3-26 с.
Суслова Э.Н. Растим гражданина // Дошкольное воспитание. – 1999. – № 1. – С. 12-13.
Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М.: Молодая гвардия, 1976. – 98 с.
Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – М.: Молодая гвардия, 1976. – 258 с.
Сухомлинский В.А. Хрестоматия по этике. – М., 1990. – С. 26-38.
Сухомлинський В.О. Вибрані педагогічні твори: У 5 т. – К., 1977.
Сухомлинський В.О. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. – 2003. – № 3. – С. 3-8.
Сухомлинський В.О. Народження громадянина. – К., 1993. – 78 с.
Трегило А. Прапори та герби Українського козацтва // Козацька газета. – 1990. – № 1. – С. 4.
Українська минувшина. – К., 1993. – 46 с.
Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – К., 1993. – 98 с.
Українські чари. – К., 1992.
Ушинський К.Д. Рідне слово // Вибрані твори: у 2 т. – К., 1983. – Т. 2. – С. 9-68.
Хоткевич Г. История Украины. – К., 1992. – С. 56-124.
Цимбалюк В.І. , Жайворонок В.В. Світлиця. – К.: Центр педагогічних інновацій України, 1992. – 78 с.
Чубинський П. Ще не вмерла Україна. – К., 1991. – 62 с.
Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н. и др. Харьков вчера, сегодня, завтра. – Х., 2002. – 242 с.
Якобсон П.М. Почему надо воспитывать чувства детей. – М.: Просвещение, 1964. – С. 42-56.
Якубенко В. Від народознавства – до свідомого патріотизму // Дошкільне виховання. – 2002. – № 2. – С. 14-16.
Яришева Н. Збережемо багатства довкілля // Дошкільне виховання. – 2004. – № 3. – С. 7-8.
Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К., 1993. – 436 с.
Яришева Н.Ф. Основи природознавства: Природа України. – К.: Вища школа, 1995. – 328 с.
ДОДАТОК А
Перспективне планування роботи з ознайомлення старших дошкільників з рідним краєм
ВЕРЕСЕНЬ
|
1.
|
Родинні стосунки і традиції.
|
2.
|
Мій любий Харкове – моя ти Батьківщина.
|
ЖОВТЕНЬ
|
1.
|
Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її.
|
2.
|
Край, в якому ти живеш.
|
ЛИСТОПАД
|
1.
|
Харків – моє рідне місто.
|
2.
|
У кожного мова своя.
|
ГРУДЕНЬ
|
1.
|
Країна, в якій ми живемо.
|
2.
|
Київ – столиця України.
|
СІЧЕНЬ
|
1.
|
Різдвяний вечір.
|
2.
|
Мандруємо Україною.
|
ЛЮТИЙ
|
1.
|
Державні символи України.
|
2.
|
Легенди та прикмети мого народу.
|
БЕРЕЗЕНЬ
|
1.
|
Подорож до Києва.
|
2.
|
Без верби та калини – нема України.
|
КВІТЕНЬ
|
1.
|
Я знаю звичаї свого народу.
|
2.
|
У країні справжніх писанкарів.
|
ТРАВЕНЬ
|
1.
|
Свято зі сльозами на очах.
|
2.
|
Я все люблю в своїм краю.
|
ДОДАТОК Б
Легенда про українську землю
Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого вони прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, – відповіли наші предки, – там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». – «Ну тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе є – ріки, озера, ліси, пустелі. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога».
Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.
Легенд про лелеку
Давно це було, коли на українську землю напали орди кочівників. Налетіли, підпалили хати, вигнали худобу, забрали у полон жінок і дітей. А малюків кинули напризволяще на згарищі. Побачили це лелеки і стукотом дзьобів почали кликати на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи підхопили на крила малюків, піднялися високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і вигнали з рідної землі. З того часу лелекам на Україні завжди раді !
Легенда про калину
То було давним-давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце. Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати і поливала. Дерево прийнялось, і розрісся великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем перепочити... Усміхнувся, спасибі тим роботящим, рукам, що його посадили !
Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк – і враз кущ укрився білим – білим цвітом. Дивиться подорожній: що воно далі буде ? Осипався цвіт, замість нього – ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.
Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче: – Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам ім’я своє, Калинка...
Легенда про криницю
Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилося у лісі. Воно дуже хотіло пити. Хлопець натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилив і не міг дістати до води рукою. Де не візьмись, у небі з’явився журавель. Він нагнувся до криниці і дістав води. Хлопець напився і подякував журавлеві. У дитини додалося сил, і він знайшов стежку додому. З того часу люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів.
Легенда про народну іграшку
Було це дуже-дуже давно. На Полтавщині, на березі сріблястої річки Ворскли розкинулося село Опішня. І жили тут добрі, працьовиті люди. Жили вони в злагоді і мирі. Працювали від зорі до зорі, навіть малі діти трудилися. Вони випасали на квітучих берегах річки корів, овець. А одного разу, граючись на березі річки, пастушки звернули увагу на глину, взяли її в руки і відчули, яка вона м’яка і пластична. Один пастушок запропонував: "Нехай кожен, хто на що подивиться, це все і виліпить". Взялися діти до роботи, старалися, а тому і чудові речі вийшли у них. Та найкращими виявилися свищики-жайворонки. Прийшли діти у село з подарунками. До душі припали всім вироби. І з тих давніх часів почали люди виробляти дивні речі.
Легенда про Україну
Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу. Угорці - любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, Італійські – одержали хист до музики…
Обдарувавши всіх, Бог піднявся зі свого трону і побачив у куточку дівчинку. Вона була боса і одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
Хто ти? Чого плачеш? – запитав Бог.
Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я усі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.
Є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на цілий світ . Це – пісня.
Взяла дівчина - Україна і міцно притиснула його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
ДОДАТОК В
|