|
|
Скачати 1.15 Mb.
|
|
1.2. Особливості формування знань дітей про рідний край Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, сповідуючи історичний підхід патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. Базовий компонент дошкільної освіти України орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці. Необхідно виховувати у них громадянські почуття, вміння поводитися під час звучання Державного гімну, з повагою ставитися до Гербу і прапора України. Старші дошкільники мають знати назви великих міст України, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, заповідник Асканія Нова тощо). Ознайомлювати з визначними історичними датами, залучати до участі в їх відзначенні [4]. Учити розуміти та поважати споконвічні традиції, звичаї, символи українського народу. Знайомити з назвою рідного краю, міста, села, з відомими пам’ятками культури, легендами, оповідками, бувальщинами рідного краю. Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовності і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати .Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній – повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина – це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина – України»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину – це народ, а ті, що народились і живуть в Україні – український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, казки, приказки, загадки, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма для старших дошкільників також передбачає формування у дітей явлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назви вулиць, географічні та історичні пам’ятки рідного міста . Головним джерелом знань про рідний край є краєзнавчі об’єкти. За основними напрямами вивчення А.Богуш та Н.Лисенко їх умовно поділяють на такі групи:
На думку А.Богуш та Н.Лисенко система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі має відповідати таким основним вимогам:
Вивчення природи і багатств рідного краю дає можливість зрозуміти значення господарської діяльності населення краю, збагнути взаємозв’язок людини з природою. У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу. Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання у дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Батьківщини. Виховання у дошкільнят морально-ціннісного ставлення до природи, передбачає цілеспрямований розвиток моральних почуттів, формування моральної свідомості та оволодіння навичками і звичаями моральної поведінки. Моральні почуття – обов’язкова складова морально-ціннісного ставлення, яка проявляється у вигляді переживання дитиною різних аспектів взаємодії з іншими людьми та об’єктами і явищами навколишнього середовища, гуманного ставлення до себе та довкілля. Моральними почуттями є співчуття, співпереживання, жаль, страх за іншого. Якщо в дитини є сформовані початки моральних почуттів, то вона розумітиме іншого, а отже, жалітиме, співчуватиме і, головне, намагатиметься допомогти, захистити. А.Богуш та Н.Лисенко пропонують вивчати природу рідного краю в дошкільному закладі за такими напрямами: географічне розташування; рельєф, водойми, корисні копалини; видовий склад рослин, лісів, лугів, боліт, їх цінність; видовий склад тваринного світу, біологічні особливості тварин, їх значення; вивчення сезонних природних явищ; охорона і збагачення природи. Спілкування з природою, елементи наукових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі формуються почуття любові до природи, рідного краю. Освітня система на сучасному етапі її розвитку виховує громадянина правової демократичної держави – освіченого, розвинутого, озброєного надійними знаннями. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю – у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно – мала Батьківщина. Рідний край – це рідний дім, дорогий і близький серцю кожної людини. Наш спільний дім (Харківщина) утворився багато століть тому назад. Його історія і сучасність сповнені складними і суперечливими подіями, бурхливими, трагічними, славетними. Сьогодні Харківщина є відомим промисловим, транспортним регіоном, великим освітнім і культурним центром України. Вражають її природні ландшафти, мальовничі куточки, природні пам’ятки. Та найбільша цінність Харківщини – люди, які живуть і працюють, щодня створюють матеріальні та духовні блага, що стають національним багатством нашої держави. Цікавитися історією і сьогоденням рідного краю, повинні перш за все дорослі – вихователі, вчителі, батьки – і передавати свої знання в доступній формі дітям. А згодом і вони самі почнуть гортати сторінки, дізнаючись про землю, на якій живуть. Бо тільки те, що добре знаєш – міцно любиш. Діти старшого дошкільного віку вже мають певний обсяг знань про своє місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень значно ширший, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об’єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом слід відбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів. У нашому місті безліч визначних, цікавих місць. Та про які б історичні події не йшла мова, з якими б пам’ятними місцями не знайомили педагоги дітей, завжди слід підкреслювати турботу харків’ян про рідне місто. Приклад дорослих служить для дітей могутнім виховним засобом. Дітям слід надавати можливість самостійно аналізувати, порівнювати ті явища з якими їх знайомлять, розвиваючи таким чином пізнавальну активність, допитливість. Ознайомлюючи дітей з містом Харковом, матеріал слід систематизувати за тематичним принципом:
Знання старших дошкільників про рідне місто мають нести не лише інформативну функції. Вихователю необхідно вміло поєднувати минуле і сучасність, давати дітям спробу самостійно оцінювати соціальні явища, тим самим формувати в них початки громадських та патріотичних почуттів. Таким чином, особливостями ознайомлення дітей з рідним краєм є універсальність і необмежена варіантність. Краєзнавчі уявлення наповнюються природничим аспектом, а також історичним та географічним, що має надзвичайно важливе значення як для розумового, так і морального виховання. У старшому дошкільному віці виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією та сьогоденням рідного краю. Причому, вихователь користується різними методами і формами організації ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм. Висвітленню цього питання буде присвячено наступний підрозділ роботи. 1.3. Завдання, методи та форми організації ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм До ефективних методів і форм організації роботи по ознайомленню старших дошкільників з рідним краєм належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; екскурсії до лісу, парку, на луки; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми, узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родини у дитячий садок; зустрічі з батьками за межами дошкільному закладу за місцем роботи [59]. Диференціації понять «рідна земля», «батьківщина», «рідний край», знаходженню відмінних риси та схожості сприяють спостереження на прогулянках та екскурсіях, на яких кожне поняття вихователь повинен мотивувати. Адже саме від цього залежить якість і конкретність поставлених завдань. Спостерігаючи, вихователь звертає увагу на яскраві і динамічні об’єкти (будується будинок, школа, хто будує, як зводяться стіни і т. ін.). Увага на шостому році життя характеризується довільністю, тому вихователь може попередньо ставити перед дітьми завдання: звернути увагу на те, що нового з’явилося на твоїй вулиці, майдані? В нашому селі? Місті? Логіка спостережень кожного разу буде залежати від мети і тих завдань, які конкретно намітив собі педагог, від рівня обізнаності з місцевістю. Так, ознайомлюючи з містом, вихователь називає, на березі якої річки воно розташоване, а спостереження за нею відводить окреме заняття у формі краєзнавчої комплексної екскурсії. У вечірні години слід організовувати «Вечір загадок» про воду, річку, водяних рослин і тварин та розгляд ілюстрацій в альбомі «Річки України». Високий пізнавальний рівень педагог забезпечить тоді, коли під час екскурсії буде активно використовувати прийом порівняння. Вихователь скеровує увагу дітей на виділення найсуттєвіших ознак рослин і тварин водойми, на пошуки залежності цих ознак від швидкості течії, глибини річки, чистоти і температури води. При цьому підтримує позитивні емоції і переживання дітей, використовує для читання твори фольклору та авторські загадки, прислів’я, приказки, прикмети. На екскурсіях вихователь дає дітям можливість самостійно уважно все розглянути, одержати певні враження про навколишнє, зорієнтуватися у ньому, під час спостереження послідовно ставить запитання різного характеру (репродуктивного, пошукового, узагальнюючого). Діти 6-го року життя вже мають певний обсяг знань про своє рідне місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень старших дошкільників значно ширше, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об’єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом, слід підбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів. У нашому місті безліч визначних, цікавих місць, краєзнавчі уявлення дошкільників поповнюються знаннями про історичний та сучасний центр міста. Ознайомленню дітей з історичним минулим та пам’ятними місцями відводиться декілька занять, які відрізняються один від одного методами, прийомами та засобами досягнення мети. Одні заняття проводяться у формі екскурсії, другі – бесіди, інші проводяться у формі складання «Путівника», «Усного журналу» і таке інше. Враховуючи вимоги Базового компоненту дошкільної освіти вихователь повинен сформувати у дітей «емоційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу». Тому ряд занять відводиться ознайомленню старших дошкільників з працею дорослих на підприємствах міста, про продукцію промислових підприємств Харкова. Діти дізнаються про те, які продукти харчування виготовляються в нашому місті. Ці знання діти матимуть змогу реалізувати в сюжетно-рольових іграх, в малюнках, в побуті. Слід приділяти увагу участі та ролі батьків у соціальному процесі, що підвищує інтерес дітей до об’єктів та явищ навколишнього світу [20]. Новим для дітей старшої групи є поняття «країна», «Україна», «держава», «столиця». На шостому році життя діти повинні добре орієнтуватися на тому, що більше – місто чи село; що велике місто має центральну частину і райони (мікрорайони); що найбільше місто – столиця – менше, ніж держава; що кожна держава має свою назву, наша держава – Україна. Вихователь повідомляє дітям громадянами якої держави вони є, розповідає про те, яка багата наша країна на корисні копалини, яка багатонаціональна за складом; називає найбільші міста, річки, гори тощо. Провідний метод – бесіда із залученням допоміжних методів і прийомів. Бесіду вихователь спрямовує на розуміння зв’язків між окремими явищами (велика територія держави – багато міст і сіл тощо). Постановка запитань і репродуктивних завдань сприяє пригадуванню дітьми цікавих фактів, прикладів подій, з якими вони добре знайомі із середньої групи. Діти аналізують різноманітну природу рідного краю, вихователь підводить їх до розуміння відомостей про відмінності кліматичних умов та залежності від них особливостей тваринного і рослинного світу. Під час бесіди використовуються літературні джерела, різні картини, наочні посібники, ілюстрації, ТЗН, запитання констатуючого і проблемного характеру. Розпочати бесіду можна з читання вірша Я.Полтави «Наша Батьківщина» (вихователем або трьома дітьми). Складовою частиною бесіди є повідомлення назв найбільших міст України. Діти повинні запам’ятати їх, співвідносити з ними основні події та явища [5]. Протягом року плануються два-три заняття, присвячені цій темі. Їх основна мета –підтримати і зміцнити інтерес дітей до ознайомлення із столицею України, визначними містами міста, працею, побутом і відпочинком його мешканців. При наявності у дітей досить узагальнених знань вихователь під час заключної бесіди підводить дітей до поняття «столиця» – найголовніше місто держави. Вихователь розповідає дітям історію Києва, основні пам’ятки культури та архітектури міста, його виданих людей, про історичні події пов’язані із заснуванням Києва і його сьогоднішнім днем. У старшій групі дитячого садка ознайомлення дітей з рідним краєм набуває особливого дітей змісту і варіантності. Краєзнавчі уявлення наповнюються історичними та географічними аспектами, що мають надзвичайно важливе значення як для розумового, так і для морального виховання. Ознайомлення дітей з рідним містом (селом) педагог значно розширює, збільшуючи не лише обсяг інформації, а й її тематичну спрямованість. Наприклад, ознайомлюючи з містом або селом слід розпочинати з пояснення назви і тих символічних знаків, які історично в них закладені. Так, обов’язковим атрибутом міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє символічне і традиційне значення. Дітей слід ознайомити з гербом міста. Ознайомлюючи з вулицями і майданами населеного пункту, вихователь поглиблює уявлення дітей про людей, чиїми іменами вони названі. Обов’язковими атрибутами вулиць і майданів є пам’ятники, барельєфи, меморіальні комплекси, байки. В цій віковій групі діти дізнаються від педагога про заслуги відомих людей у такому обсязі, щоб зрозуміти, чим вони видатні перед народом і країною. Робота вихователя над цією темою передбачає проведення з дітьми цільових прогулянок, екскурсій, зустрічей і бесід з кращими людьми краю, розгляд наочних ілюстрацій. Діти сьомого року життя повинні добре диференціювати поняття «місто», «село», «держава», історичне минуле України. Упродовж теми «рідний край» слід формувати у дітей сьомого оку життя історичні уявлення про Україну, основні віхи її становлення як держави, про національних героїв українського народу – борців за його визволення і незалежність. Педагог планує читання і розповіді дітям на тему «Початки української держави» і «Богатирі стародавньої України», мета цієї роботи полягає в тому, щоб допомогти дошкільникам чітко диференціювати Київську Русь як історичний період у становленні Української держави на літературному на наочно-ілюстративному матеріалі; пояснити дітям події минулого і сьогодення через ознайомлення з пам’ятками культури та архітектури (Софійський Собор, Золоті ворота, пам’ятник Володимиру Великому, Києво-Печерська лавра, назви сучасних міст на честь князів). Розв’язуючи ці завдання, педагог використовує твори дитячої літератури. Чільне місце посідають твори А.Лотоцького «Княжа слава», «Володимир Великий», «Історія України», «Легендарні оповідання про початки Києва». Саме тут вихователь знайде захоплюючу і доступну дітям інформацію. Життєписи князів переплітаються з легендами, що «малі історики» слухають їх з неослабленим інтересам, а завдання вихователя полягає в тому, щоб уміло дібрати доступний дітям матеріал, орієнтуючись на ці інтереси, на обсяг попередньо набутих знань. Так, читаючи твори в обсязі теми «Початки Української держави», варто пригадати дітям, що запам’яталось їм про трьох братів і сестру і з чиїми іменами пов’язане заснування Києва. Чому саме так називається столиця України? Кілька запитань про пам’ятні місця столиці і її сьогодення підготують дітей до дальшої розповіді при Кия, Щека, Хорива, Либідь. У старшій групі вихователь пояснює дітям назви тих історичних пам’яток, які засвідчують сьогодні пошану і пам’ять про засновників столиці (річка Либідь, гори Щекавиця, Хоревиця). А в оповіданнях «Нові прихідці» та «Дивна данина» подано не тільки історичні аспекти. У підготовчій групі вихователь продовжує роботу над темою «Київ – столиця України». Дальшої конкретизації потребують попередньо набуті уявлення, а їх розширення і поглиблення йде шляхом ознайомлення з назвами вулиць, майданів, пам’ятками архітектури, історичними місцями, працею людей сьогодні, їх оточенням. Так, заочні цільові прогулянки та екскурсії по столиці, роботу з ТЗН та іншими наочно-ілюстративними матеріалами вихователь спрямовує на аналіз архітектурного оздоблення споруд столиці, її національну традиційність і сучасну інтерпретацію. На це звертається увага дітей під час малювання, аплікації, конструювання, завдання вихователя полягає в тому, щоб показати дитині красу і велич столиці, виявити традиції у назвах її вулиць, розповісти про їх історичне минуле і сьогодення. Після цього педагог називає найвизначніші споруди (з точки зору їх архітектурної цінності та призначення), історію їх спорудження. В обсязі цієї розмови діти ще раз звертаються до княжої доби в історії України пізніших її часів. Одночасно з наочно-ілюстративним матеріалом вихователь планує використання творів дитячої літератури та народної творчості. У старшій групі дітям читають і розповідають легенди про Київ, про назви окремих його вулиць і майданів, про київські каштани. Розповідаючи, про київські пам’ятки історії і культури, використовують поезії «Майдан Софії», «Три брати» Ю.Кругляка, «Київщина» Р.Завадович, «Серце України» І.Савицької та інші. Наступна тематика – формування уявлень про великі міста України. Часткові уявлення у дітей збереглися із занять у попередній групі, а в старшій групі увагу дітей слід звернути на те, у чому своєрідність і неповторність цих міст. Ознайомлення з великими містами – обласними центрами України – закладає елементарні основи поняття про територіально-адміністративний поділ держави, про зв’язки, які існують між містами (наприклад, транспортні, культурні). Творчість вихователя полягає в тому, щоб вдало добирати теми цільових прогулянок та екскурсій, щоб сформувати уявлення про зв’язки між великими містами (залізниця, автотранспорт, аерофлот, річковий і морський транспорт). У бесіді діти дізнаються про сучасний територіально-адміністративний поділ держави (з цією метою вихователь використовує карту, макет, ілюстрації), посилається на життєвий досвід дітей. Як і кожна держава, Україна поділена на адміністративні частини, які називаються областями, кожна область поділена на менші одиниці – райони. Область має, в свою чергу, головне місто. Від назви обласного міста походить назва області. Розповідаючи про міста України, вихователь показує на карті або глобусі, де воно розташовано: на берегах яких річок, морів, біля підніжжя яких гір (на яких рівнинах України). У зв’язку з цією роботою глибшими і усвідомленішими стають уявлення про особливості клімату, а звідси про специфіку праці дорослих, видатних людей краю; про корисні копалини. Одночасно з цією роботою вихователь планує цілий комплекс заходів щодо зображувальної діяльності, пісенно-музичної і ритмічної творчості, роботи з творами фольклору. У темі «Великі міста України» вихователь має можливість повернутися до розмови про населений пункт за місцем проживання дітей, враховуючи попередні уявлення, поглибити і конкретизувати їх у новому обсязі. Дітей старшого дошкільного віку доцільно познайомити з корисними копалинами рідного краю. Початок навчання вихователь планує в ранкові години. На першій прогулянці він проводить бесіду з дітьми про ті об’єкти природи, які вони вже добре знають, але ще не називають як корисні копалини (пісок, глина, крейда, камінь, мінеральна вода, сіль). Кожний матеріал уявляється дітям через призму конкретно-прикладного значення: піском граються, посипають доріжки; крейдою малюють; сіль вживають у їжу тощо. В розмові з дітьми вихователь повідомляє про те, що всі ті речовини, які є на поверхні землі, корисні і потрібні людям. Пропонує їх ще раз розглянути, пояснює назву (копалини – від слова копають). Обов’язково слід говорити про те, що більшість із них лежить на поверхні – це земні багатства. Частина копалин залягає під землею, їх добувають спеціальними комбайнами, будують для цього шахти, це – підземні багатства. Україна дуже багата на корисні копалини. У другу половину дня вихователь планує роботу з натуральними зразками та наочно-ілюстративним матеріалом, де пояснює конкретні назви корисних копалин, їх використання в народному господарстві та в побуті. Наводить приклади того, як використовують вугілля, нафта, газ, торф, мінеральна вода тощо. Під час розгляду зразків та ілюстрацій варто виділяти ті якості, властивості та ознаки корисних копалин, які допомагають дітям встановлювати зв’язки між зображеним на картинці і присутнім у реальному житті: вугіллям зігрівають житло та ін.; газом користуються в побуті – готують їжу; торфом оборюють ґрунт на городі, в горщиках з кімнатними рослинами і т.ін. У разі необхідності вихователь пояснює дітям, наприклад, чим корисна нафта – з неї виробляють зальне для літаків, автомобілів, тракторів тощо. Важливо доповнювати розповіді або судження дітей, викликати живий інтерес їх, формувати дитячу спостережливість, допитливість. Посилювати інтерес до ознайомлення з корисними копалинами потрібно й тобі, коли діти їдять: вода і сіль – підземні багатства України, без них неможливе наше життя. Доречно пригадати водяні рослини, значення води в житті людини, в житті рослин і тварин. Від чого залежить смак чаю, супу, компоту? Корисні копалини супроводжують нас на кожному кроці, отже, їх необхідно оберігати й економно використовувати. Розкриття цієї теми передбачає використання технічних засобів навчання – діафільмів «Про воду, пісок, глину», «Про пісок», «Ще раз про глину», «Чорне золото», «Цілющі джерела» та багато інших, які мають бути у фільмотеці дошкільного закладу. Один-два рази у квартал вихователь планує цільову прогулянку або екскурсію до кар’єрів, у яких видобувають корисні копалини. Екскурсію слід планувати як комплексну. Дидактична основа екскурсій – спостереження за видобуванням корисних копалин. Вона також урізноманітнює, конкретизує уявлення дітей про особливості праці дорослих краю. Сьогоднішній день України – її державність та незалежність. Отже, тема для розмови з дітьми – прапор, герб, державний гімн України. Перед тим як подати ці відомості, педагог підсумовує все, що діти знають із спорідненої теми – герб і прапор рідного міста. Пізнання та вивчення природи рідного краю науковці радять починати із спостережень у природі, адже саме вони допоможуть створити цілісну картину довкілля. Спостереження, на думку В.Сухомлинського повинні викликати почуття радості, супроводжуватись короткими, емоційно насиченими розповідями про даний об’єкт звертати увагу красу навколишнього світу, пробуджувати бажання продовжувати спостереження і проводити їх у всі пори року. Перебуваючи у лісі, на лузі, біля водойми, слід пам’ятати, що під кожним кущем, на дереві, землі, у повітрі мешкає безліч живих істот. Можна пройти лукою кілька кроків, голосно погукати у лісі і порушуються звичайним ритм життя їх мешканців. Хтось з них залишився без нірки або злякався і покинув насиджене гніздечко. Великої шкоди природі завдає надмірний шум. У лісі краще послухати пташиний спів, шерхіт листя, дзюрчання струмка. Адже ці звуки зачаровують, чим і приваблює до себе природа [83, 88]. Щоб прогулянка в природу була приємною і радісною подією треба вміти поводитися з тваринами, рослинами. Дуже чутливі до шуму птахи, вразливі тварини під час розмноження, насиджування, навчання дитинчат. Є рослини, в яких ягоди, клубні, листя або насіння отруйні. Отже, найперше правило – не чіпати незнайомі рослини. Після збирання гербарію чи лікарських рослин, слід помити руки. Обережність не завадить і в поводженні з водою. Для вмивання користуються тільки чистою джерельною водою. Вода має бути прозорою, без запаху. Доцільно проводити прогулянки в одні й ті самі місця в різні пори року. Це значно полегшить дітям спостереження за сезонними змінами у природі. До збирання природного матеріалу слід заздалегідь підготуватися. Наприклад, збираючись на прогулянку до річки, можна взяти сачок для виловлювання водяних жуків чи плаваючих рослин, прозорий посуд для них. Уважно роздивившись мешканців річки, обов’язково випускаємо їх у воду. Напередодні прогулянки дітям треба повідомити, куди підуть, що будуть робити. Після прибуття на місце увагу дітей слід зосередити на особливостях пейзажу, допомогти відчути красу літнього лісу з його буйною зеленню, різнобарвним килимом лісових трав, дзвінкоголосим хором птахів. Дошкільники ставлять безліч запитань. Пояснювати слід лише те, що дитина не здатна зрозуміти сама. Пояснення має бути коротким, говорити треба тільки про те, що дитина безпосередньо сприймає. Для знайомства дитини з новими, невідомими їй об’єктами, проводять цілеспрямовані спостереження. Кількість об’єктів не повинна бути великою. У старших дошкільників їх кількість може обмежуватись – трьома – чотирма. Увагу об’єктів можна привернути запитаннями. Емоційне сприймання об’єкта чи явища природи підсилить поетичне слово. Дорослий може розповісти невеликого віршика, заспівати пісню, загадати загадку. Старшим дошкільникам, які вже мають конкретні уявлення про об’єкти природи, пропонують дидактичні ігри на порівняння предметів і впізнаванні їх за частинами. До них належить, наприклад, гра «Впізнай, з якого дерева листочок». Складнішими є словесні дидактичні ігри, які вимагають від дитини знань про деякі ознаки рослин, тварин, уміння розповісти про них. Це ігри типу «Квітковий магазин», «Овочевий магазин», «Упізнай предмет за описом», «Коли це буває». Майже щодня ми бачимо одні і ті самі об’єкти природи. Тому доцільно спрямувати увагу дитини на довготривалі спостереження за розвитком рослин, їх змінами в різні пори року, поведінкою птахів. Завдяки цим спостереженням дитина вчиться помічати зміни в природі, в неї розвивається увага, інтерес до навколишнього світу. Серед розмаїття явищ та об’єктів природи слід відбирати типові для найближчого природного оточення. Дуже важливо, щоб у дитини при зустрічі з новим об’єктом виникали позитивні емоційні переживання, які б закарбувалися у пам’яті. Для цього використовують сюрпризні моменти. Гуляючи по парку, загадайте їм загадку про дерево чи квітку і запропонуйте знайти відгадку серед рослин. У загадці повинні бути найяскравіші ознаки зовнішнього вигляду рослин. Наприклад, про берізку («Стоять сестрички: платтячка білі, шапочки зелені») або кульбабу («Росла кулька біла, вітер подув і кулька полетіла»). Відшукавши потрібну рослину, запропонуйте дитині показати «платтячко», про яке йшлося в загадці, порівняйте його з «платтячком» інших дерев. Знайдіть в берізки інші естетичні якості. Розкажіть про значення рослини для природи та людей. Після цього слід розглянути берізку на картинках, прочитати вірші про неї, намалювати. Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об’єкти, збагачувати їх. Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у збагаченні існуючих у дітей вражень про об’єкти природи. Тварини на ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям зв’язки тварин щ умовами середовища. Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об’єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста. Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних почуттів, формуванні гуманного дбайливого ставлення до рідної природи. Для ознайомлення дошкільників з природою створені предметні і сюжетні картини. Широко використовуються серії картин С.Веретенникової «свійські тварини», «Птахи», «Трав’янисті рослини», О.Соловйової «Чотири пори року», «Дикі звірі». В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Дикі тварини» (автор З.Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг, водойми», «дошкільникам про природу» (автор Н.Яришева). Під час ознайомлення дошкільників з природою рідного краю слід використовувати технічні засоби навчання. Демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним із джерел інформації, яке наділене великою силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи вплив на моральний та естетичний розвиток особистості. Для ознайомлення дошкільників з природою, створено значну кількість діафільмів. Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Дикі тварини», «Птахи наших лісів», «Звірі наших лісів» та інші. Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини», «Лікарські рослини». Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі. Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у повсякденному житті. Вони дають змогу розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у найближчому оточенні. До перегляду діафільму проводиться попередня робота: спостереження, читання книжок, пов’язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду. Робота з дітьми після перегляду може проводитися у різних формах: бесіда, малювання на тему переглянутого діафільму тощо. Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться діапозитивам. Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і діафільмами:
Діапозитиви можна використовувати на заняттях і у повсякденному житті. З використанням діапозитивів можна проводити дидактичні ігри. Наприклад, у грі «Відгадай, яка це квітка» вихователь демонструє діапозитиви і пропонує дітям відгадати назви рослин. Для систематизації знань дітей про об’єкти і явища природи доцільно проводити демонстрування діапозитивів і гру «Де що росте», «Коли це буває», де знайомі дітям рослини, картини природи, завдяки діапозитивам, повертають дітей до спогадів про пережиті ними враження і одночасно ставлять перед ними розумові завдання. Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об’єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними. Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання; формування знань про найбільш важливі залежності в природі; доступні дошкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища. Праця об’єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може серед добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Під час догляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові навички, бажання працювати. У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей і природі: доручення, чергування, колективна праця. Також організовується праця, що зв’язана з доглядом за рослинами, з доглядом за тваринами, з охороною природи. Для ознайомлення дітей з природою рідного краю широко використовуються дидактичні ігри, які виконують три функції:
Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитись лише, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності. Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу. Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть користуватись за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженням. В ознайомленні з природою використовуються дидактичні ігри з природним матеріалом, з картинками, з іграшками, словесні. У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай з якого дерева листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Широко використовуються настільно-друковані ігри «Зоологічне лото», «Квіти» тощо. Словесні дидактичні ігри проводяться з метою закріплення про певні об’єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв’язки в природі, узагальнювати. Одним із методів ознайомлення дошкільників з природою рідного краю є словесні методи. К.Ушинський, В.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача – неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя. Науковці визначають цінність розповіді вихователя. Розповідь цінна:
Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумового, доброго ставлення до природи. Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав. До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання – різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується виконати. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:
У процесі розв’язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування ставленні до природи. Словесні логічні завдання використовуються тоді, коли у дітей вже клалися певні знання про об’єкти природи. Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв’язання яких закріплюються знання про природокористування. Літературні твори сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості. Письменники знайомлять дітей з природою використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям слід враховувати такі вимоги:
Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків: К.Ушинського, Л.Толстого. Твори В.Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Пригоди муравлика», «Лісові хатинки») і у жанрі релігійних оповідань, сприяють формуванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, птахів, звірів, їхні зв’язки з умовами існування. Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких почуттів любові до рідної природи твори М.Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є.Чарушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику симпатію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки. Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, Л.Глібова, М.Рильського, П.Тичини та інших. Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є.Шморгуна, В.Чухліба. У творі Є.Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подобаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення даних. Серед російських письменників слід виділити Н.Павлову. Багато її творів написані у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Під кущем», «Травка-пуповка» та інші. Дитяча природознавча література використовуються на заняттях та в повсякденному житті. Найчастіше природознавчу літературу рекомендується читати після спостережень. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень [99]. Слід звернути увагу на використання засобів народної педагогіки, народних природознавчих традицій з метою вдосконалення екологічного виховання дошкільників. Під народними природознавчими традиціями треба розуміти виховний досвід української нації, пов’язані з природою звичаї нашого народу, норми поведінки в природі, що склалися історично і передавалися з покоління в покоління засобами народного календаря, усної народної творчості, через обряди, свята тощо. Багато народних легенд, повір’їв, казок цілком доступні дошкільнятам, особливо, коли в них йдеться про бережне ставлення до живої та неживої природи. Наприклад: «Дідова та бабина дочка», «Про бідного парубка та царівну», «Чудо-груша». Винятково цікавими та корисними є прислів’я та приказки, які вчать, що природа – найважливіша цінність для людини, оскільки вона дає життя. Наприклад: «Земля наша мати всіх годує», «Хліб – батько, вода – мати». Доцільно використовувати і такі прислів’я та приказки, які забороняють негативні дії у ставленні до природи: «Не брудни криниці, бо схочеш водиці». Запропонувати дітям самим поміркувати: чому споконвіку у нашому народі закладено такі заборони? Як їх можна тлумачити сьогодні? Такі приказки як «Без дощу і трава не росте», «Якщо дощу не буде, то й очерет не виросте» відображена пряма залежність між окремими природними явищами і розвитком рослин. А «Зрубав одне дерево – посади троє», «Посадив дерево – себе прославив, посадив сад – рід прославив» орієнтують на необхідність раціонального природокористування. Використовуються також і такі приказки і прислів’я, які допомагають встановити і зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між неживою і живою природою. Наприклад, «Зима без снігу – літо без хліба». Легенди, які можна використовувати, практично пояснюють виникнення місцевих рослин і їх назви (наприклад, легенди про калину, кульбабу, тополю тощо). Загадки, у яких звеличується природа, звертається увага дітей, на її красу і чарівність. Скажімо, весна – «пробуджує поля», «заквітчує гаї», сонце – «яснокриле» , «життєдайне», ромашки – «сестрички із золотими очима та білими віями». Широкі можливості у вирішенні проблеми екологічного виховання дає використання в навчальному процесі народних прикмет. Дошкільнята легко й з інтересом засвоюють, що «Перед дощем квіти пахнуть сильніше», «Як закриваються квіти кульбаби, календули – то на дощ», «Ластівки літають високо над землею», «Велика роса влітку» – до ясної погоди та інші. Невід’ємною складовою комплексу народознавчого екологічного виховання є народні пісні: «Ой, минула вже зима», «Благослови мати». Ігри: «Гуси», «Мак» завжди радо сприймаються дошкільнятами. Різноманітні методи – наочні, практичні, словесні – можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є заняття, екскурсії як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки. Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою, рідним краєм. Це зумовлено тим, що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системі знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи. Важливою формою роботи по ознайомленню дошкільників з природою рідного краю є екскурсії. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомлять з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть поправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе. У зв’язку з обмеженою кількістю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дізнатися про найближче природне оточення села, міста, закарбувати у пам’яті дітей яскраві картини чудової української природи проводяться цільові прогулянки в природу. Вони інтегруються з пішохідними переходами і можуть поводитися не тільки з пізнавальною, але й пізнавально-практичною метою (збирання грибів, ягід, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Відмінність цільових прогулянок від повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за межами дитячого садка. Цільові прогулянки вносять різноманітність у житті дітей, збагачують їх уявленнями, дозволяють краще пізнати природне середовище місцевості, де вони живуть: річку, ставок, поле, гай і т.д., сформувати правильне ставлення до них [98]. Дитячі садки знаходяться у найрізноманітніших природних умовах, тому визначати тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення дошкільного закладу, а також тих явищ у природі, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей. Наприклад, за наявності лісу поблизу дитячого садка цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за рослинами, що зимували під снігом; пожвавлення птахів; цвітіння глоду, черемхи; за першими комахами тощо. Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосховище цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за жабами, за рибами, що їх піймали рибалки, за молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин. Таким чином, вивчення та аналіз робіт науковців дозволяє визначити, що:
Експериментальному вивченню шляхів формування знань дітей про рідний край буде присвячено наступний розділ роботи. |
|
Тема: Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація Розглянути поняття «експертиза» та завдання експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та... |
Підготовлені висновки екологічної експертизи за січень 2010 р Робочий проект «Технічне переоснащення будівлі дільниці напилювання лопаток ВИР. “99”/ інд номер. 001: 101/ під монтаж стенда для... |
|
АНАЛІЗ ВПЛИВУ РЕГУЛЯТОРНОГО АКТУ проекту рішення Требухівської сільської ради Броварського району Київської області, враховуючи висновки державної експертизи землевпорядної документації від 17 липня 2009 р.... |
ІНФОРМАЦІЙНА КАРТА по видачі дозволу – «Висновок державної санітарно-епідеміологічної... Заява про проведення робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи |
|
Закон та Порядок встановлюють процедуру проведення експертизи проектів... У зв'язку з набранням чинності частинами другою – п’ятою статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі... |
Результати проведення державної екологічної експертизи проектної... Результати проведення державної екологічної експертизи проектної документації за грудень 2011 року |
|
С. А. Ткаченко, О. В. Гончарук Національний університет кораблебудування,... ... |
Результати проведення державної екологічної експертизи проектної... |
|
Результати проведення державної екологічної експертизи проектної... |
Результати проведення державної екологічної експертизи проектної... |