Напрями наукової психології. Основні завдання психології на сучасному етапі
|
|
Скачати 89.08 Kb.
|
Психоло́гія— наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.
Основные направления научной психологии представлены на рис.  Завданням психології: становлення механізмів психологічної діяльності. Це означає вивчення роботи конкретних анатомо-фізіологічних апаратів, які здійснюють той чи інший психічний процес.
Психіка - (як об'єкт психології) - властивість високоорганізованої живої матерії, суб'єктивне відображення об'єктивного світу, необхідне людині (або тварині) для активної діяльності в ньому і управління своєю поведінкою. Рефлекторний характер психіки: Обґрунтування рефлекторної природи всіх видів психічної діяльності є заслугою російської фізіології, і насамперед двох її великих представників - І .М.Сеченова та І.П.Павлова. І. М. Сеченов висунув ідею рефлекторної психіки і психічного регулювання діяльності. Ці найважливіші теоретичні положення були експериментально підтверджені і конкретизовані І. П. Павловим (1849-1936), який відкрив закономірності регулювання мозком взаємодії тварин, а також і людину із зовнішнім середовищем. Сукупність поглядів І. П. Павлова на ці закономірності зазвичай іменується вченням про дві сигнальні системи. Образ предмету (зоровий, слуховий, нюховий і т. п.) служить для тварини сигналом якого-небудь безумовного подразника, що веде до зміни поведінки за типом умовного рефлексу. Як відомо, умовний рефлекс викликається тим, що який-небудь умовний подразник (наприклад, миготлива електрична лампочка) поєднується з дією безумовного подразника (подачею їжі, наприклад), внаслідок чого в головному мозку виникає тимчасовий нервовий зв'язок між двома центрами (зрительным і харчовим) і дві діяльність тварини - зрительная і харчова - виявляються об'єднаними. Мигання лампочки для тварини стає сигналом годування, що викликає слиновиділенн
Умовні й безумовні рефлекси: І.П. Павлов усі рефлекторні реакції поділив на дві групи: безумовні і умовні. Вони ж лежать в основі поведінки людини. Безумовні рефлекси – природжені, відносно постійні, стереотипні реакції організму на дію адекватного подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, які здійснюються за допомогою ЦНС, передаються спадково. Умовні рефлекси – індивідуальні, набуті рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів. Динамічний стереотип: Динамічний стереотип було відкрито І.П. Павловим, який сформулював один з найважливіших принципів, які визначають роботу мозку - "принцип динамічного стереотипу". Динамічний стереотип - це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в певному порядку і в певний час або ж (стала система звичок). Перша та друга сигнальні системи: І.П.Павлов створив вчення про першу і другу сигнальні системи. Перша сигнальна система – це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на будь-які подразники навколишнього середовища, окрім слова. Друга сигнальна система – це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в мовних умовних рефлексах, що формуються на своєрідні подразники – слова. І.П. Павлов вважав слово – “сигналом сигналів”. Друга сигнальна система – це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з допомогою слів. Перша та друга сигнальні системи взаємопов’язані. Друга функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні поняття. Сигнальне значення слова визначається не простим звукопоєднанням, а смисловим.
Для вирішення завдань психології застосовуються такі методи: лабораторний і природний експеримент; спостереження; дослідження продуктів діяльності; анкетування і тестування; біографічний метод; психологічне моделювання; порівняльно-генетичний метод та ін. Метод експерименту - основний метод психології; відрізняється тим, що дослідник спеціально створює обставини, що стимулюють прояв певного психічного явища. При цьому встановлюється вплив окремих факторів на його виникнення і динаміку. Експеримент проводиться стільки разів, скільки необхідно для виявлення відповідної закономірності. Методи спостереження: до методів спостереження відносять: метод дослідження продуктів діяльності, який дозволяє визначити здібності людини, рівень його знань, умінь і навичок; метод анкетування, і зокрема метод бесіди. Метод тестування (англ. test - проба, випробування) - метод діагностики психічних можливостей індивіда (тих чи інших здібностей, схильностей, навичок). Біографічний метод дослідження полягає у виявленні ключових факторів формування індивіда, його життєвого шляху, кризових періодів розвитку, особливостей соціалізації. Порівняльно-генетичний метод - спосіб вивчення психічних закономірностей шляхом порівняння окремих фаз психічного розвитку індивідів.
Поняття «особистість» широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У психології ці поняття розрізняються. Вихіднім є поняття «людина». Людина - це насамперед біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Поняття «особистість» більш вузьке ніж поняття «людина». Коли ми говоримо про особистість, ми виходимо з суспільної сутності і соціальних функцій індивіда. Особистість - системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин. Неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних особливостей складають індивідуальність людини, яка в одних має дуже яскраву палітру, в інших - малопомітна. Вона може проявлятися в одній або одночасно у декількох сферах людської психіки. Задоволення людини наслідками своєї праці, становищем у суспільстві, взаємовідносинами з іншими людьми значною мірою пов'язане з можливістю розвитку і реалізації індивідуальних рис характеру. Цим пояснюється необхідність детального вивчення індивідуальних якостей особистості в педагогіці, управлінні та інших галузях.
Особистість - складне цілісне утворення. Дослідженню її структури присвячені праці багатьох психологів. Згідно з дослідженнями К. К. Платонова в структурі особистості виділяють чотири головні однопорядкові підструктури. Перша підструктура характеризує спрямованість особистості або вибіркове ставлення людини до дійсності. Друга підструктура включає знання, уміння, навички й звички, які засвоєні у власному досвіді шляхом навчання. Іноді цю підструктуру розглядають як підготовленість індивіда. Третя підструктура включає індивідуальні особливості психічних процесів: відчуття, сприймання, емоції, волю, мислення, пам'ять. Четверта підструктура особистості включає властивості темпераменту, статеві й вікові властивості. До неї ж відносять і патологічні (органічні) зміни особистості. Розглянуті чотири підструктури охоплюють майже всі відомі якості особистості. Однак слід враховувати, що поряд з ними можна назвати незліченну кількість якостей, котрі мають власну структуру і об'єднують декілька компонентів, що належать до різних однопорядкових підструктур особистості. Наприклад, переконаність віднесена до першої підструктури, а до неї самої входять воля, відповідні знання і особливості процесів мислення.
Мотиваційна сфера особистості: Насамперед до мотиваційної сфери відносять все те, що призводить до реально здійснюваної активності: узагальнені і більш конкретні життєві цілі, заради яких людина вчиться, працює, виховує дітей, захоплюється подорожами – тобто досягнення, яким людина присвячує своє життя. Передбачається, що все, що робить людина – як різні види систематичної діяльності, так і велика кількість заздалегідь не запланованих і залежних від обставин щоденних дій - має свої мотиваційні підстави; коли, скажімо, по дорозі людина зупиняється, щоб на щось подивитися, відповісти на питання зустрічного або привести до ладу свій одяг, ці ситуативні дії визначаються допитливістю, ввічливістю, бажанням виглядати охайним і іншими подібними мотивами. Потреби як джерело активності особистості: Потреби — основне джерело активності у пізнавальній і практичній діяльності людини. Задовольняючи свої потреби, людська істота має віднайти для цього найкращі шляхи і засоби в складній соціальній ситуації, вона повинна вміти ставити перед собою і вирішувати теоретичні і практичні завдання. Потреби людини численні і різноманітні за своєю природою, однак кожній особистості притаманна певна система потреб, у структурі якої є домінуючі і підпорядковані їм потреби. При цьому домінуючі (переважаючі) можуть пригнічувати, відтискати всі інші і визначати основний напрям поведінки і життєдіяльності.
Мотиви: Мотив - внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії. Види мотивів: 1) мотив самоствердження (потяг затвердити себе у соціумі) - пов'язаний з почуттям власної гідності, честолюбством, самолюбством, коли людина прагне довести оточуючим, що вона на щось здатна, прагне отримати або підтримати високий соціальний статус, позитивну оцінку оточуючих, бажає, щоб її поважали і цінували. З'являється, коли людину недооцінюють тривалий час (або вона не отримує достатньої інформації про її визнання). Може проявлятися у надзвичайній працездатності людини, ризикованих вчинках. 2) мотив ідентифікації з іншою людиною - прагнення бути схожим на героя, кумира, авторитетну особу (батька, викладача і т.п.), що приводить до підвищення енергетичного потенціалу індивіда за рахунок символічного “позичання” енергії у кумира. Проявляється у цікавості до будь-яких відомостей щодо цієї людини, уважливості до неї, її наслідуванні. 3) мотив влади - потяг суб'єкта до впливу на людей, керування людьми, визначати і регламентувати їх діяльність. Проявляється у прагнення розпоряджатись, приймати рішення самостійно, позбавленні інших людей права голосу і т.п. Актуальність цього мотиву не повинна бути самодостатньою, бо в цьому випадку людина буде боротись за владу усіма способами заради однієї влади. 4) процесуально-змістовні мотиви - це збудження до активності самим процесом і змістом діяльності, які індивіду до вподоби. Проявляються у захопленості людиною процесом діяльності, її інтелектуальній і емоційній активності у процесі її виконання (наприклад. грі). 5) мотив саморозвитку, самовдосконалення - потяг до повної реалізації своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність (А. Маслоу). Проявляється у прагненні до всього нового (інформації, нових форм діяльності і завдань), цікавості до будь-якої інформації про себе, навчання і т.п. 6) мотив досягнення - потяг досягти високих результатів і майстерності в діяльності, що проявляється у виборі складних завдань і потягу їх виконати. 7) просоціальні (суспільно значущі) мотиви - мотиви, пов'язані з усвідомленням суспільної значущості діяльності, з почуттям боргу, відповідальності перед групою та суспільством, проявляються у нормативності, лояльності до групових стандартів, визнанні і захисті групових цінностей, прагненням реалізувати групові цілі. 8) мотив аффіліації (від англ. affiliation - приєднання) - це потяг до встановленню або підтримці стосунків з іншими людьми, контактів і товариськості, спілкуванню як самоцінності. Проявляється у балакучості людини, активності у встановленні контактів з різноманітними людьми. 9) негативна мотивація - це збудження, викликані усвідомленням можливих неприємностей, незручностей, покарань, які може викликати невиконання (або неякісне виконання) діяльності. Проявляється у тривожності, боязкості, пасивності, відмови від дій і т.д.
Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. |
Схожі:
|
ПИТАННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ІСПИТ З „ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ Розвиток психології як науки в історичному аспекті. Формування засад розвитку наукової психології |
1. Психологія як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «психологія»,... Предмет, функції психологічної науки і практики в суспільному розвитку. Історія розвитку психологічної науки. Галузі психології.... |
|
Які основні завдання сучасної педагогічної психології як науки? Обґрунтуйте доцільність виділення поняття „соціалізація” як базового терміну системи категорій педагогічної психології |
Тестові завдання з курсу „Психологія спілкування” У вітчизняній психології виокремлюють такі періоди вивчення психології спілкування |
|
Про відділ психології професійної орієнтації Академії педагогічних наук України. Відділ створений у листопаді 1993 року на базі лабораторії психології профорієнтації та профтехосвіти... |
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх... «Диференційна психологія» перезатверджені на засіданні кафедри психологічних дисциплін (протокол № від 2013 року) для студентів третього... |
|
Предмет психології ВШ, її завдання та категорії Об’єктом психологічної науки є соціальні суб’єкти, їх діяльність, зв’язки і відношення. «Сукупність процесів побудови образу світу... |
Тараса Шевченка Факультет психології Кафедра загальної та організаційної... Укладач: кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та організаційної психології Мова Людмила Вікторівна |
|
Була представлена спеціалістами Головного управління освіти і науки,... Безпечний та професійний освітній простір як актуальне завдання психологічної служби області |
Тема Питання ... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua