|
|
Скачати 86.02 Kb.
|
| Коновальчук В.І. Психологічні ідеї педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського Постановка проблеми. Серед прогресивних методів сучасної психологічної практики, які активно та ефективно впроваджуються - методи та прийоми комплексної казкотерапії. Основна мета розробки концепції казкової терапії - створити такі умови для психологічної та педагогічної роботи, які б допомагали людині подолати те, що блокує її розвиток, зумовлює труднощі індивідуальної соціалізації та адаптації. Науковими витоками концепції казкової терапії стали роботи Л. Виготського, Д. Ельконіна, дослідження та досвід Б. Беттельхейма, Е. Берна, М.-Л. фон Франц, позитивна терапія притчами та історіями Н. Пезешкіяна, дослідження дитячої субкультури М. Осоріної, ідеї Е. Романової, психотерапевтичні казки та ідеї А. Гнєздилова, досвід О. Захарова. Останнім часом до методу казкової терапії схиляється все більше спеціалістів: психологів, психотерапевтів, психіатрів, педагогів, вихователів, дефектологів. З’явилися казкотерапевтичні програми Г. Азовцевої, А. Лісіної, Т. Речицької. Потужна хвиля розвитку казкової терапії на наукових засадах пов’язана передовсім з іменами російських психологів Т. Зінкевич-Євстігнєєвої та Т. Грабенко. За їх активної участі у Санкт-Петербурзі в 1997 р. був створений Інститут казкової терапії. Розробкою цього методу займаються також Г. Ожиганова, Е. Цопа, Е. Заїка, Д. Арановська-Дубовис, Д. Соколов. Аналіз теоретичних надбань аналітичної психології. Концепція казкотерапії, спрямована на передачу цінного життєвого досвіду, виявлення та розвиток потенційних можливостей особистості. Чарівні казки є свідченням багатства душевного і духовного життя, яке в своєму цілісному вигляді людям безпосередньо недоступне. Психологічною мовою – це шлях до несвідомого, який повинен бути знову і знову знайдений і пройдений. Аналіз казок, як і снів, вважається спробою прокласти міст до несвідомого, до скарбниці внутрішньої образної системи. Для багатьох сучасних людей образи, яких вони більше не розуміють, не мають значення, такі люди спокійно проходять повз них. Але так як в казках захований більш-менш невичерпний запас емоційного знання: вічної мудрості, то люди, які нехтують розумінням казкових смислів, втрачають для себе дещо важливе, щось дуже цінне. Існує безліч підходів до казок: антропологічний, літературний, освітньо-виховний, терапевтичний і так далі, та для психології найбільш важливим залишається пошук відповіді на питання про те, що може казка розповісти про людську психіку? Образи і мотиви казок ховають у собі ті чи інші значення, непомітні на перший погляд. Психологічний ракурс у відношенні казок має на увазі інтереси того типу людей, чия уява породила їх. Перш за все, це були люди, які жили в тісному сусідстві з природою. Їх історії – не плід свідомого складу розуму, а результат спонтанного виявлення і подальшої обробки (приведення до сучасного вигляду) шляхом незліченної кількості разів усних переказів найрізноманітнішими казкарями. Так що самі теми казок носять перш за все універсальний, ніж індивідуальний характер, так як і мова, використовувана для їх вираження, складена із символічних образів, типових для несвідомої сфери. Карл Густав Юнг вивчаючи сновидіння людей, а також міфи, легенди і казки різних народів світу, виявив у них присутність внутрішнього психічного життя людини з їх особливою логікою і специфікою динамічного розвитку. Казка є не тільки інтегруючою ланкою із несвідомою психікою людини, із джерелом її психічного життя, не тільки способом культурного зв’язку різних поколінь людей одне з одним, але і в деякій мірі “знеосібленим” сновидінням, колективним “сном”. Дослідник вказав на присутність психічного “повітря”, в якому ми всі живемо і якого ми раніше не помічали, як не помічає його здорова нормальна дихаючу людина. Юнг розкрив склад цього повітря, його головну формулу. Мова йде про психічну реальність, одне із ключових понять в аналітичній психології. Від Юнга відомо, що несвідоме – не просто місце, в якому зберігаються придушені або витіснені спогади. Його дослідження людської душі привели до розуміння того, що все нове є продуктом несвідомого, невичерпним джерелом психічного і духовного життя. Це відрізняє юнгіанську психологію від інших напрямків глибинної психології. Вона встановлює фокус розумного бачення, завжди готового розглядати несвідоме як живого посередника добра і зла одночасно. Будь-які персонажі чарівних казок – добрі феї, злі чарівниці, дракони, відьми і карлики – є архетипними образами, поданими на глибоких рівнях психічного. Усвідомлюється це людиною чи ні, ролі не відіграє, тому що вони все одно діють на нас, являючись психологічними реальностями. Юнгівське тлумачення цих образів взагалі не витісняє їх, не перетворює на фікцію, воно використовує їх, щоб відшукати шлях до внутрішнього переживання, яке символізується системою тієї чи іншої чарівної казки. Події в чарівних казках відображають не якусь абстракцію, а теперішню життєву психологічну реальність. Якщо розуміти казки, то можна отримати і нове розуміння самого себе. Будь-яке усічення власного Я від цього образного світу призводить до втрати одного з найбільш важливих джерел власної життєвої енергії. Глибоко в несвідомому людських істот захована скарбниця знання або місцезнаходження загальнолюдського духовного досвіду, здатного збагатити людей, якщо вони отримують до нього доступ. Юнг визначив цей рівень психічного колективним несвідомим, будинком архетипів. Частково те, що ми чуємо в казках, є відголоском дуже давньої первісної ментальності, відзвуком ще тих часів, коли психічне було повністю спроектоване на природу. Дерева і тварини мали голоси і виражали власні несвідомі думки і почуття людей. Схожий стан розуму легко прослідковується шляхом вивчення первісних релігій. Але первісна людина не померла, вона все ще живе в кожному з теперішніх людей і складає частину сучасного психічного буття, з яким більшість людей просто втратили зв’язок. Немає ніяких підстав переживати з цього приводу, оскільки первісне зовсім не означає неповноцінність або ницість. Тут іде зіткнення із чимось зовсім іншим. Іноді достатньо уважно перечитати всього лише одну казку свого дитинства, щоб вияснити, наскільки корисною може бути порада несвідомого голосу. Будучи в контакті з цією стороною своєї особистості, можна уникнути неврозу, оскільки несвідоме є джерелом життєвої сили і творчості. Ось чому поновлене розуміння своєї природної первісної сутності є і психологічно важливим. Несвідоме спілкується з людиною за допомогою образів і символів, зокрема втілюючи їх у сюжети і змісти казок. Виклад основного матеріалу. В українській педагогічній науці роботу із застосуванням казкових мотивів та образів запровадив В. Сухомлинський, який приділяв значну увагу використанню казки при роботі з дітьми: "Я не уявляю навчання у школі не тільки без слухання, але і без створення казки" [5; с. 164]. За твердженням визнаного педагога, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем. Казкові сюжети та образи В. Сухомлинський використовував як професійний педагог. Відомою є його "Школа радості", в якій успішно функціонувала Кімната казки. Педагогом використовувалися різноманітні прийоми роботи з казковими образами, зокрема такі, як читання казок педагогом та дітьми у ролях. Таке читання дозволяє дитині глибше проникнути у зміст казки, емоційно сприйняти її, відчути та зрозуміти героїв казки тощо. Те, що діти брали участь у виготовленні ляльок, за твердженням педагога, позитивно впливало на їх розвиток. Така спільна праця дозволяє розвивати в дітей комунікативні вміння, створювати атмосферу доброзичливості й спонукання до творчості; створення дітьми власних казок. Цей прийом, за словами В. Сухомлинського, "є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Разом із цим, це важливий засіб розумового розвитку" [5; с. 167]; інсценування дітьми відомих і вигаданих казок з використанням власноруч виготовлених ляльок є фактично логічним продовженням використання згаданих вище прийомів роботи з казкою. Він стимулює творчість дитини, підвищує її самооцінку, дозволяє розвивати емпатію та комунікативні навички. Говорячи про доцільність використання казкових образів при роботі з молодшими школярами, В. Сухомлинський також наголошував і на необхідності застосування різноманітних прийомів роботи з казкою при вихованні підлітків: "Ось ця спеціальна робота з виховання і є читання, розповідання, драматизація, прослуховування, переживання казок. Вона не повинна припинятися в 6 – 7 класах" [5; с. 169]. Використовуючи у своїй роботі з дітьми казку, В. Сухомлинський вважав її тим інструментом, що здатен не лише наблизити дітей одне до одного, спрямувати їх фантазію та уяву, але й розвинути інтелектуальну сферу дітей, зокрема й у дітей із уповільненими процессами мислення. Успіхам у практичній педагогічній і творчій науково-педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського сприяло глибоке знання народної педагогіки. Вийшовши з глибин народу, він усвідомив можливості народної педагогічної мудрості в навчанні та вихованні учнівства. У багатьох своїх творах педагог радив учителям, батькам брати в користування усе цінне, створене народною педагогікою і створювати умови правильного виховання дітей, які століттями діяли в українських родинах. В.О. Сухомлинський широко використовував казки, оповіді, приказки і прислів'я, пісні, народні традиції і обряди у повсякденній вчительській роботі, у своїх творах показував їх доцільність у духовному зростанні учнівської молоді. Так, у праці "Серце віддаю дітям" він надає казці таку роль: "Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка — благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки — в глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона — творіння народу". Така ж висока оцінка у вихованні дітей дається народній пісні,традиціям ощо. Педагогічні казки В.О. Сухомлинського — дивосвіт малят, розкритий очима мудрого наставника, який не повчає дітей, не спонукає чи заохочує їх, а просто йде поруч дітлахів, інколи ніби ще й десь за молодшими школярами, радіючи разом з ними кожному новому відкриттю. Педагогічні казки В.О. Сухомлинського нібито опосередковано, непомітно зовні, але активно й ефективно виховують у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку найкращі людські почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями. Результатом копіткої роботи над створенням казок і було відкриття в Павлиській середній школі „Кімнати казки”. Про значення цієї кімнати у долі школярів Василь Олександрович згадує так: „Навіть освітлення в „Кімнаті казки” відігравало дуже велику роль. Коли діти розповідали казку про Царівну-Жабу, в лісових хащах засвічувалися маленькі лампочки, в кімнаті панував зелений сутінок, що добре передавав обстановку, в якій розгортаються події” [5; с. 178]. Така атмосфера сприяла глибшому проникненню у країну казки, діти співпереживали разом з героями, отже вони були не пасивними спостерігачами, а активними учасниками цього дійства. Казка для учнів В. Сухомлинського стала не просто розповіддю про фантастичні події; а цілим світом, у якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю. У дитини з’являється бажання не тільки слухати казку, а й самій розповідати її, хочеться не тільки слухати пісню, а й самій співати, не тільки спостерігати за грою, а й самій брати в ній участь. Кожна казка невіддільна від краси, вона сприяє розвиткові естетичних почуттів, без неї неможливе благородство, щира чуйність до людського нещастя і страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем. В. Сухомлинський вважав створення казок „важливим засобом розумового розвитку. Якщо ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини” [5; с. 181]. „Казка, – любив наголошувати Великий Учитель, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту. Створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Висновки. На сучасному етапі розвитку казкотерапії найбільш розробленими є, на нашу думку, програми комплексної казкотерапії Т. Зінкевич-Євстігнєєвої та Т. Грабенко . Казкотерапія – це метод, що дозволяє послуговуватися набутим у ході історичного розвитку людства досвідом для інтеграції особистості, для розширення і вдосконалення взаємодії людини з навколишнім світом. Основний, на нашу думку, принцип цього методу – це цілісний, духовний розвиток людини (дитини, підлітка, дорослого); це можливість створення сприятливого ґрунту для становлення цілісної, творчої особистості. Чарівні казки В.Сухомлинського пережили свого автора і, мабуть, довго захоплюватимуть читача музичністю слова, мальовничістю образу, своїми простими, непретензійними, але такими живими, яскравими, близькими й зрозумілими нам героями. Цінність їх у тому, що письменник-педагог зумів правильно співвіднести в казці вимисел та життєву правду. Тому його казки такі неповторні і оригінальні, яскраві та самобутні. СПИСОК ВИКОРИСТАНОІ ЛІТЕРАТУРИ 1. Зинкевич-Евстигеева Т. Практикум по сказкотерапии. – СПб.: Питер, 2001. – 315 с. 2. Зинкевич-Евстигеева Т. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии. – СПб.: Питер, 1998. – 300 с. 3. Зинкевич-Евстигеева Т. Сказки звездной страны Зодиакалии. – СПб.: Питер, 1998. – 300 с. 4. Зинкевич-Евстигнеева Т., Грабенко Т. Практикум по креативной терапии. – СПб.: Питер,1998. – 256 с. 5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5 т. – К.: Рад. школа. 1976-1977. |
|
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення... Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні... |
Стратій Д. А. Розробка електронного портфоліо вчителя як засіб підвищення... Постановка проблеми. Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні... |
|
МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НАЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Постановка проблеми Постановка проблеми. У ХХІ сторіччя людство ввійшло у стадію розвитку, яке одержало назву постіндустріального або інформаційного... |
Василя Сухомлинського В. Кондратова Застосування комп’ютерної графіки... Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського |
|
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО Удосконалюючись, педагог ніби освітлює свій подальший шлях, а твори видатного педагога, вченого, мислителя В. О. Сухомлинського є... |
Тема: "Прапор вільної держави" Виховний захід побудований на використанні творчої спадщини В. Сухомлинського "Є на світі Україна!" |
|
Л. В. Куцак ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ... Нині одним із основних завдань вищої педагогічної школи є підготовка компетентного, конкурентноздатного на ринку праці фахівця для... |
В.І. Коновальчук кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології ЧОІПОПП У статті розглядається сутність психологічного здоров’я людини з позиції глибинно –психічних чинників, які структурують і узгоджують... |
|
Психологічні закономірності та принципи здійснення соціально-педагогічної... |
План статті: Вступ постановка проблеми в загальному вигляді та її... Вступ – постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими практичними завданнями (5–10 рядків) |