РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО
|
|
Скачати 113.49 Kb.
|
|
ВІДДІЛ ОСВІТИ НОВОАЗОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА «РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ НОВОАЗОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ»  РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО Розробила заступник директора з виховної роботи Широкинської ЗШ І – ІІІ ступенів ім. М.В. Ясиненка С.О. ЗЕЛЕНЕНКО   Анотація Процес виховання – одна із найважливіших проблем школи. Як краще розв’язати її, якими шляхами йти, щоб досягти бажаних наслідків. Розкриття ролі сили особистості педагога, класного керівника, його мудрої влади у вихованні Людини. Справжній педагог повинен постійно удосконалюватись, поглиблювати свої знання, постійно зіставляти теорію з практикою. Удосконалюючись, педагог ніби освітлює свій подальший шлях, а твори видатного педагога, вченого, мислителя В.О.Сухомлинського є світочем доброго, мудрого й вічного для професійного саморозвитку вчителя у становленні його справжньої гуманної місії – навчати виховуючи та виховувати навчаючи. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО Якби кожен учитель умів запалити перед дітьми вогник, що кличе до знань, до творчості, - зникли б у наших школах нездібні, ледачі, бездарні школярі. У кожній дитині відкрилася б та золота жилка, з якої починається обдаровання, талант. В. Сухомлинський Афоризми з творчої спадщини В.О.Сухомлинського
Школа полікультурного виховання, самовизначення, самореалізації особистості – це школа ХХІ століття. В такій школі учні опановують духовні цінності українського народу та світової цивілізації. Основний акцент у навчально-виховному процесі пересувається із засвоєння певної суми знань на формування установок, ціннісних орієнтацій особистості, мотивів її діяльності, на самоосвіту, самовиховання, творчу діяльність. Сучасна школа створює образ Людини, розглядає освіту як шлях у царство духу, духовної та матеріальної культури. У школі не тільки набувають знань, а й проходять складний процес становлення особистості, пошуку відповідей на життєво важливі питання: хто я? Навіщо прийшов у цей світ? У чому сенс мого існування? Виховати особистість із принципово новим рівнем розвитку самосвідомості і покликаний сучасний вчитель. В умовах становлення національної школи і освітньої системи в Україні надзвичайно відповідальною є місія класного керівника. Погляди на означену проблему В.О.Сухомлинського (1918-1970), одного з найвідоміших педагогів-гуманістів ХХ ст., набувають актуального звучання, адже він – педагог світового рівня, український просвітитель, людина енциклопедичних знань, належить до педагогів, вислови яких цитують як незаперечний доказ педагогічної думки. За його переконанням, немає у світі гуманніших професій, ніж професія вчителя і лікаря. На запитання «Що найголовніше у вчительській праці?» В.О.Сухомлинський відповів: «Знати дитину». У відомій статті «На нашій совісті - людина» Василь Олександрович викладає цікаві й цінні думки щодо проблеми пізнання дитини. « Тисячу разів сказано і переказано: ми, педагоги, маємо справу з людиною, об'єкт нашої праці – це жива душа. Але від багаторазового повторення ця істина не застаріла. Навпаки…ця істина набирає особливого значення. Ставши на шлях педагогічної праці, ви в думці даєте собі клятву: відкрити в кожній дитині всі її задатки, здібності, сили. А для цього треба знати того, кого ви виховуєте. Знати здоров'я дитини, знати індивідуальні риси її мислення, знати сильні і слабкі сторони її розумового розвитку». Найважливіше завдання вчителя вчений-педагог вбачав у тому, щоб «розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в кожного учня його неповторно індивідуальний талант…». Філософські роздуми педагога переконують, що в основі його діяльності – глибокі знання і розуміння дитини, віра, надія, любов і повага до неї. У подвижницькому житті і науково-практичній творчості гуманіста провідною є система поглядів на людину, як на цінність. Учитель творить людину. У справжнього вчителя – найважче і найрадісніше життя, складна творчість, він має володіти надзвичайно тонкими інструментами, якими впливає на людську душу і які постійно вдосконалює. Професія вчителя – одна з тих чудових професій, де майстер рік у рік продовжує себе у своїх учнях. Якщо вчитель слабкий, якщо його власні знання відстають від розвитку науки, то його слабості перейдуть у майбутнє через його учнів. Хороший учитель також продовжує себе, свої знання, свої добрі якості в серцях і умах своїх вихованців. І немає нічого благороднішого від цієї місії. У «Розмові з молодим директором школи» Василь Олександрович зауважив: «Продовжуючи себе у своїх вихованцях, ми творимо не тільки людину. Ми творимо самий час. Дух часу, взаємовідносини між людьми - все це залежить від того, які ми з вами, від того, яка школа, що їй народ ввіряє своє майбутнє…». Ми повинні працювати над підвищенням духовного рівня учителя і культури педагогічної творчості. Педагогічний колектив – це дуже чутливий інструмент, який творить музику виховання, необхідну для впливу на душу кожного вихованця, - творить тільки тоді, коли цей інструмент настроєно. А настроюється він лише особистістю вихователя, точніше: настроюється він тим, як дивляться учні на педагога як на людину, що вони в ньому бачать і відкривають. Силою, яка примушує кожного учня глянути на себе, замислитись над власною поведінкою, управляти собою, - а з цього починається справжнє виховання,- є особа учителя, його ідейні переконання, багатство його духовного життя. Якщо ми говоримо про те, що колектив – велика виховна сила, то, образно кажучи, ми маємо на увазі квітучу й зелену крону дерева, яку живить глибоке й непомітне з першого погляду коріння, і цим корінням є духовне багатство учителя. На думку Василя Сухомлинського, не можна уявити собі місії вчителя без багатого життя в світі книги. Бібліотека вчителя, що постійно поповнюється – це джерело думки, моральної енергії. Знання, взяті з книжок, стають його власним багатством, його сумлінням. Книжка, власна бібліотека – це повітря і для учня, і для вчителя. Без книжки, без пристрасті до читання немає учителя. Читання – це джерело думки і творчості педагога, це саме життя. Кожна прочитана книжка має якось увійти у майстерню вчителя як новий тонкий інструмент. А на сучасному етапі розвитку педагогіки важливий вплив на становлення вчителя має фахова преса. Джерелом натхнення на збагачення себе новими знаннями, на думку педагога, є природа, оскільки краса природи загострює сприймання і пробуджує мислення дітей, де думка дитини виявляється у її активному ставленні до навколишнього світу» ( том 3, с.238) Проте не сама природа, а запитання, що виникають у процесі її спостереження, встановлення причиново-наслідкових зв'язків, є джерелом формування «учня-мислителя». Ознайомившись із багатьма статтями В. О. Сухомлинського , можна зробити висновок: тільки та людина, яка має ціль, мету у житті, може досягти певного результату. Зупинимось на статті Василя Сухомлинського «Майстерність праці і формування особистості». У ній ідеться мова про Павлика, одного з тих вихованців, про яких учителі із співчуттям – інколи доброзичливим, інколи байдужим – говорять, що в них немає здібностей до навчання, що їм, мовляв, судилося бути відстаючими, невстигаючими. … «Павлик відчув, що він не такий, як інші діти: однокласники вже легко читали по складах, а він ще з великим зусиллям відрізняв одну букву від іншої; товаришам досить було два – три рази уважно прослухати вірш про красуню зиму, а Павлик, якого до школи всі вважали кмітливим, ніяк не міг його запам'ятати. Вчителька залишає хлопчика після уроків, читає для нього вірш багато разів. Дитина напружує пам'ять, та в голові лише виникає яскрава картина – засніжені дерева, таємничі стежки в лісі, струнка ялинка на галявині … і так хочеться намалювати все це на папері…. На засіданні педагогічної ради, розповідаючи про успішність класу, вчителька характеризувала Павлика як дитину з уповільненим мисленням: він пасивний до картин, явищ природи, мало думає, мало порівнює і співставляє. Звичайно, вчителька помиляється в оцінці розумових здібностей Павлика. Вона належала до категорії педагогів, які вважають, що чим довше сидить учень над книгою і чим більше він забуває про все, крім навчання, тим розумнішим він стане. А хлопчика багато що цікавило: робота на навчально – дослідній ділянці і в теплиці, заняття в гуртках, ігри з друзями. Вбачаючи в гуртковій і взагалі в позакласній роботі якийсь необов'язковий додаток до шкільного навчання, вчителька не вірила, що різностороння праця може позначитись на розумовому розвитку дитини. Тому вона вважала, що в роботі гуртків можуть брати участь лише учні, які мають вільний час, щоб чимось заповнити його. … Після уроків того ж дня я (В. Сухомлинський) пішов до кабінету живої природи. Хотілось посидіти, подумати. Раптом бачу – хтось заглядає в двері. Та це ж Павлик!
І ось ми йдемо з Павликом додому. З його схвильованої розповіді мені стало ясно, що вчителька вважала байдужістю. В кабінеті живої природи перед хлопчиком відкрився новий, небачений світ. У хлопчика широко розкрилися очі, він думає: як все це робиться? Та йому немає чого і мріяти про це, адже він відстаючий. І гаснуть вогники в дитячих очах… … З великими труднощами Павлик закінчив четвертий клас. Перевели його до п'ятого класу з багатьма застереженнями. Вчителька завбачливо познайомила всіх викладачів з його педагогічною характеристикою, розповіла, які граматичні помилки він найчастіше робить, які арифметичні правила засвоїв не твердо. З того, як ставився Павлик до навчання в п'ятому класі, як він думав, викладачі вже на початку навчального року зробили висновок, що ярличок, наклеєний йому, хибний. У житті Павлика з'явилося багато нового. Тепер на уроках він не тільки слухав і запам'ятовував, а й робив щось, зв'язане не тільки з підручниками. Уроки почали приносити хлопцеві радість…Закінчивши середню школу, юнак вступив до сільськогосподарського інституту, став агрономом …» Василь Сухомлинський ставив перед собою питання: який зв'язок між розумом і працею? Чому , коли розкрилися задатки, здібності, талант Павлика у творчій праці, стався такий бурхливий стрибок і в інтелектуальному розвиткові хлопця? Які висновки для практики виховної роботи випливають з цього й інших подібних фактів? Відповідь на ці питання має особливе значення зараз, коли зусилля Класних керівників спрямовуються на те, щоб розкрити здібності, нахили, талант кожного вихованця. Виховна сила праці полягає в майстерності , в тому творчому піднесенні, який проймає весь духовний світ людини, коли вона зайнята улюбленою працею. Виховує саме той моральний стан, в якому знаходиться людина, осмислюючи й переживаючи свої успіхи, досягнення. Головне в ньому – це почуття гідності, гордість від того, що вмієш створювати не тільки потрібні, необхідні, а й красиві матеріальні цінності, вдосконалювати саму працю. На думку В. Сухомлинського, найважливішою умовою, при якій праця впливає на розум, є моральний стан людини – повнота духовного життя, радість подолання труднощів, задоволення у зв'язку із здійсненням замислу: «треба розкрити індивідуальну обдарованість, задатки, нахили кожної людини, покликання її до конкретної праці». В творчій спадщині В.О. Сухомлинського можна знайти творчі таємниці педагога: 1. Велика праця в підготовці до уроку, виховного заходу. (Знаючий, думаючий, досвідчений педагог не засиджується довго, готуючись до завтрашнього дня в школі. Він не пише довгих планів. Учитель готується до хорошого уроку все життя. Його духовне життя – це постійне збагачення інтелекту.) 2. Нестандартні вирішення будь-якої проблеми. ( Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителеві треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця Знань, людської мудрості.) 3.Демократизація навчання (Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкуючись з нею, забуває, що він учитель і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Чуйний педагог ніколи не забуває, що він сам був дитиною) 4. Розвиток природної обдарованості у дітей. ( Учителеві треба мати надзвичайно чутливе й відкрите серце, щоб бачити, розуміти, відчувати тисячі найніжніших доторкань до маленьких людей, щоб ці доторки творили людську красу, розвивали інтелектуальні здібності й задатки.) 5. Стимул, стимул і ще раз стимул. ( Чудодійна сила слова виникає з любові педагога, з його глибокої віри в людину. Хай звучить у наших школах лагідне слово. Торкаймося ласкою дитячого серця. Бережімо людську гідність, утверджуймо в людині повагу до самої себе, виховуймо тонку чутливість до добра і зла. Як зелений листочок тягнеться до сонця, так душа вашого вихованця хай тягнеться до ласки і добра. Не бійтеся бути ласкавими!) Без творчого педагога не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України. Сухомлинський постійно наголошував, що педагог, який усім серцем любить дитину, частіше посміхається, рідко хмуриться, він живе справжнім педагогічним життям і тим самим знаходить своє професійне щастя. Класний керівник має полонити усім: і посмішкою, і вимогливістю, і стриманістю, і скромністю, і чуйністю, і відвертістю, і любов'ю до життя. Йому повинне бути притаманне все найкраще, що подобається в людині. У багатій творчій спадщині видатного педагога вчитель-практик збагатиться змістовними загально педагогічними порадами, що стосуються найактуальніших сфер навчально-виховного процесу. Ось деякі з філософських заповідей вченого-дослідника сучасним і майбутнім поколінням освітян:
Таким чином можна зробити висновок, що умовою створення атмосфери творчої праці є особистий приклад педагога. Кожен учень у шкільні роки зустрічає на своєму шляху людину, яка пробуджує в ньому пристрасть до тієї чи іншої роботи. Які б яскраві природні задатки не були закладені в дитині, вони не розкриються, якщо поруч з нею не стоятиме людина, пристрасно закохана в свою справу. В. О. Сухомлинський закликає нас вести кожного учня тим шляхом, на якому найповніше розкриється сила його розуму й умінь, майстерність і творчість. Скільки учнів – стільки й шляхів, саме в цьому полягає трудність і разом з тим благородство роботи класного керівника. Треба доторкнутися до серця, до душі учня дбайливою, люблячою рукою, відкрити в ньому майстра – творця – і людина засяє своїм неповторним сяйвом, як сяє коштовний камінь, коли рука митця доторкається до тієї грані, за сірою, непоказною зовнішністю якої сховане самою природою сяйво невимовної краси. Віра в талант і творчі сили кожного учня – запорука успішної роботи класного керівника. Список використаних джерел
у контексті використання спадщини В.О.Сухомлинського».
|
Схожі:
|
19 квітня 2012 року Практикум з використанням методу пізнавальної картографії «Пізнавальна карта роботи класних керівників з формування духовності особистості»... |
Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх... У кабінетах заступників директорів з виховної роботи мають бути створені паперові, електронні картотеки передового педагогічного... |
|
ПЛАН роботи методичної комісії класних керівників ВПУ-4 м. Вінниці на 2011-2012 н р. № Обговорити на засіданні методичної комісії класних керівників питання про шляхи і засоби виховання учнів |
Березовський Володимир Володимирович Розрахований для класних керівників,... Ознайомити учасників з такими видами насильства як: психологічне, економічне та фізичне |
|
«Толерантність. Ми будуємо Мости миру власноруч» Методична розробка тренінгового заняття для класних керівників ставить за мету розвиток позитивного розуміння толерантності у формуванні... |
C праведливісь твій третій кулак!!! Підготував: тренер з навчальних... Розрахований для класних керівників, шкільних практичних психологів та соціальних педагогів |
|
Тема: "Прапор вільної держави" Виховний захід побудований на використанні творчої спадщини В. Сухомлинського "Є на світі Україна!" |
Коновальчук В.І. Психологічні ідеї педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського... Основна мета розробки концепції казкової терапії створити такі умови для психологічної та педагогічної роботи, які б допомагали людині... |
|
О.І. Ващенко Використання усної народної творчості, віршів, афоризмів... Підготувала: О.І. Ващенко – учитель основ здоровя, Бахмацька гімназія. Матеріали до уроків. Основи здоров’я. 2012. 56 с |
Методичне об’єднання класних керівників Методична проблема Методична проблема. Морально-духовний розвиток та соціалізація особистості через організацію особистісно орієнтованого креативного... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua